Штучне освітлення проектується двох видів: загальне і комбіноване, коли до загального додається місцеве освітлення робочих місць. Якість і економічність освітлювальних установок залежить від правильності вибору системи освітлення.
Систему загального освітлення застосовують для освітлення всього приміщення, в тому числі й робочих поверхонь. Загальне освітлення може здійснюватись двома способами: з рівномірним і нерівномірним розміщенням світильників під стелею освітлюваного приміщення. Освітлення з рівномірним розміщенням світильників застосовують, якщо в виробничих приміщеннях технологічне устаткування розміщене рівномірно по всій площі з однаковими умовами зорової роботи і необхідно забезпечити рівномірне освітлення. Якщо в приміщеннях є робочі поверхні, що вимагають різних умов освітлення, то для створення на них необхідної освітленості світильники розміщують локалізовано, залежно від розміщення робочих поверхонь або виробничого устаткування.
Локалізоване освітленнянеобхідно передбачати в приміщеннях із стаціонарним крупним устаткуванням (венткамери, пічні відділення тощо), у приміщеннях, де робочі місця розміщені групами, зосереджені на окремих дільницях, а також у приміщеннях, на різних дільницях яких виконуються роботи різної точності, що вимагають неоднакових рівнів освітленості.
Систему комбінованого освітлення (загального і місцевого) застосовують у приміщеннях з точними зоровими роботами, які вимагають високого ступеня освітленості. Освітленість робочих місць, що створюють світильники загального освітлення при комбінованій системі, має становити 10 % від нормованої для комбінованого освітлення. Використання в приміщеннях тільки місцевого освітлення нормами заборонено.
3а функціональним призначенням електричне освітлення поділяють на робоче, аварійне і спеціальне (чергове), охоронне, вказівне.
Робоче освітленнявлаштовують в усіх приміщеннях. Воно створює на робочих поверхнях нормовану освітленість.
Аварійне освітленнянеобхідне там, де при раптовому вимиканні робочого освітлення можливі вибух або пожежа, масовий травматизм, тривале порушення технологічного процесу, а також порушення роботи відповідних об'єктів (водопостачання, вузли зв'язку, пожежні пости, електрощитові і т. ін.). Це освітлення називають аварійним освітленням для продовження роботи, воно має створювати на робочих місцях 5 % нормованого робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менш як 2 лк.
4.2.2 Розрахунок освітленості
Розрахунок освітлення цеху проводиться методом світлового потоку (методом коефіцієнту використання).
, (4.1)
де 
– коефіцієнт запасу, визначається за довідником [4];
– мінімальна освітленість, лк;
S – площа освітлювального приміщення, м2;
z – коефіцієнт нерівномірності освітлення, 
;
N – прийнята кількість світильників, шт.;
h – коефіцієнт використання світлового потоку.
Коефіцієнт використання світлового потоку визначається по довідковим таблицям [4] в залежності від типу прийнятого світильника, коефіцієнтів відбиття від поверхонь приміщення і від індексу приміщення “і”, останній визначається за виразом
, (4.2)
де А, В, h – відповідно довжина, ширина приміщення і висота підвісу світильника, м.
В залежності від отриманої величини світлового потоку приймається конкретний світильник, при цьому світловий потік прийнятого світильника не повинен бути меншим ніж на 10 % розрахункового значення і не перевищувати більше ніж на 20 % розрахункового значення. В противному разі змінюється кількість світильників і розрахунок повторюється.
З таблиці 10.4 [5] приймаємо 
, тоді отримаємо відстань між світильниками
(4.3)
Розраховуємо кількість світильників в ряду і кількість рядів, приклад розміщення світильників приведений на рисунку 4.4.
Рисунок 4.4–– Приклад розміщення світильників цеху:
– відстань від стелі до світильника, 
– відстань між світильниками,
– відстань від крайнього ряду до стіни; 
– відстань між рядами.
Після прийняття схеми розміщення світильників проводиться перевірка освітленості в найбільш характерній точці точковим методом по кривим просторових ізолюкс прийнятого світильника згідно виразу
, (4.4)
де 
– світловий потік прийнятого світильника, лм;
m – коефіцієнт неврахування освітленості від інших світильників, 
;
– сума освітленості від світильників згідно кривих просторових ізолюкс, лк;
– кількість врахованих світильників.
Отримане значення освітленості не повинно бути меншим ніж на 10 % значення мінімальної освітленості.
Визначається активна і реактивна потужність системи освітлення.
4.2.3 Електропостачання освітлювальних установок
Дата: 2016-10-02, просмотров: 216.
