Організаційно-творча робота сценічного колективу над випуском нової постановки
План.
1. Підготовчий період
· Робота над планом і макетом.
· Складання робочих креслень.
· Складання технологічного опису й кошторису.
· Робота над костюмами.
· Запуск оформлення у виробництво
2. Монтування декорацій.
3. Робота над освітленням.
4. Підготовка звукового оформлення.
5. Виготовлення та підбор меблів та реквізиту.
6. Виготовлення та підбір костюмів.
7. Робота над гримом.
8. Прогонні репетиції – генеральні репетиції – прем’єра.
Підготовка та випуск постановки – це найважливіший, найвідповідальніший процес роботи, до якого залучено всі виробничі та експлуатаційні підрозділи ТВЗК[1].
Юридично початок роботи над новою виставою починається з моменту підписання наказу по ТВЗК. Фактично ж вона розпочинається на багато раніше – з причитання п’єси (сценарію), визначення постановочної групи, розподілу виконавців.
Процес створення зовнішньої форми постановки поділяється на чотири головних етапи:
1. Підготовчий період, до якого відносяться творча розробка оформлення в ескізах та макеті і розробка необхідної для виробництва документації;
2. Виготовлення оформлення та костюмів у виробничих цехах (майстернях);
3. Сценічні репетиції, монтування та підгонка оформлення;
4. Завершальний етап, що включає проведення генеральних репетицій, переглядів; він завершується першим показом – прем’єрою.
Підготовчий період.
Виготовленню декорацій у майстернях передує робота, що складається з шести стадій:
1. Укладання остаточного плану декорацій у відповідності до картин та актів;
2. Вивчення ескізу чи макету декорацій з точки зору монтування постановки і особливостей технології у процесі виробництва;
3. Укладання технологічного опису до кожного предмету оформлення;
4. Розробка габаритних та конструктивних креслень, технологічних розрахунків;
5. Підрахунок вартості виготовлення всього оформлення, разом із костюмами та іншими витратами;
6. Визначення графіку виготовлення оформлення і запуск декорацій у виробництво.
Мал. 1. План сцени
Мал 2. Поздовжній розріз сцени
Підготовчий період можна вважати фундаментом постановки, а фундамент нерідко визначає якість всієї будівлі. Непродумані конструкції, помилки в розмірах, невірно обрані фактури, непродумана організація перестановок приводять до численних переробок, затягують строки випуску. Все це позначається на якості й вартості оформлення, не говорячи вже про непотрібний поспіх і нервозну обстановку на репетиціях.
До підготовчого періоду відноситься робота над планом і макетом. Зауважимо, що у кожному ТВЗК мають бути бланки (з назвою закладу) плану сцени (мал. 1) та поздовжнього її розрізу (мал. 2). Вертикальний розріз робиться по поздовжній осі. Найкращим масштабом для них є 1:20, проте більшість закладів заощаджує на їх виготовленні, скорочуючи масштаб до 1:50. Щоб план, накреслений олівцем, читався чітко, на зливаючись з масштабною сіткою та іншими лініями, план сцени друкують блакитною або світло-зеленою фарбою. Розріз відображає всю висоту сцени від низу трюму до колосників. На розрізі зазначається перехідні містки, галереї, штанкети, софіти, горизонт, коло, завіса та інші види обладнання. Для визначення висоти декорацій та одягу сцени необхідна відмітка, що знаходиться на рівні погляду людини, яка сидить у першому ряду партеру. Ця точка знаходиться на висоті 115-120 см від підлоги зали.
Для більш зручного нанесення плану декорацій і швидкого визначення їхнього місця розташування на план сцени тонкими лініями наноситься масштабна сітка. Горизонтальні лінії починаються від червоної лінії сцени, а вертикальні від її центра. Перетинання ліній утворять квадрати зі сторонами, рівними 1 м у натурі.
Робота над планом сцени протікає у декілька етапів. Спочатку художник визначає принципове розміщення декорацій, з’ясовуючи загальні розміри, перевіряючи видимість та монтувальну схему. За цим початковим планом (1) робиться чорновий макет (2).
Чорновий макет допомагає з’ясувати образ майбутнього оформлення. На ньому художник перевіряє просторове рішення, вивіряє основні розміри декорацій, систему розвішування одягу сцени, завіси, задників та інших підвісок. Саме тут з’ясовується розміщення майбутніх ігрових майданчиків.
Всі знайдені у чорновому макеті рішення переносяться у новий план (3) і проробляються в деталях. У новому плані уточнюються всі розміри декорацій та розміщуються допоміжні засоби (робочі верстати і сходи), визначаються рух акторів і працівників сцени у відповідності до техніки безпеки – на плані сцени вирішується вся організація постановки від картини до картини.Вже на цьому етапі корисно залучити до роботи головного машиніста сцени та художника зі світла. Вони краще знають всі можливості своєї сцени, і тому їх поради мажуть бути дуже-дуже корисними.
Наступним етапом створення зовнішньої форми спектаклю є виготовлення чистового макета (4). Чистовий макет робиться у точних розмірах й у фактурах, що дають ясне бачення майбутнього оформлення. І в той же час макет це не модель, у якій всі, навіть незначні деталі, виконуються з однаковою старанністю. Макет – це, насамперед художній образ образотворчої сторони постановки, втілений у просторі. Він сполучає ясність проекту з виразністю й своєрідністю почерку художника.
Готовий макет, прийнятий режисером-постановником, затверджується художньою радою, технічною радою ТВЗК й пожежно-технічною комісією, що складається із представників органів, що опікуються технікою безпеки й протипожежною технікою.
У практиці деяких колективів використовується метод попередньої перевірки рішень (5?), знайдених у макеті й закріплених у плані, у реальних умовах сцени.
Складання робочих креслень.Чистовий макет й остаточно вивірений план слугують основними матеріалами, за якими виконуються робочі креслення декорацій.
Основну масу виробів креслять в загальних видах, розрізах, перетинах і вузлах, що дають повну уяву про розміри й конструкцію проектованої декорації. Ступінь деталізації креслення залежить від умов, у яких виготовляються декорації, і складності їхньої конструкції. Докладна конструктивна розробка обов’язкова й для передачі замовлення в сторонні майстерні, де можуть існувати свої традиції й прийоми виконання.
Складання технологічного опису й кошторису.Робоче креслення дає уяву про розміри виробу і його конструкцію. Але перед тим як виріб запустити у виробництво, необхідно визначити, з яких матеріалів й яким чином він має бути виготовлений, як оброблений й пофарбований. Відповіді на всі питання, пов'язані з технологією виготовлення, способами обробки, імітацією фактури, дає спеціальна відомість, що називається "технологічний опис", або інакше "монтувальна відомість".
Технологічний опис складає завідувач художньо-постановочною частиною й художник спектаклю. У ньому дається повний перелік всіх предметів оформлення спектаклю й короткий опис технології виготовлення. Зразок форми технологічного опису наведено в табл. 1.
Таблиця I. Технологічний опис.
| Найменування виробу | Кількість | Площа | Малюнок | Технологія виготовлення | Матеріали | ||||
| Назва | Од. виміру | Кількість | Ціна | Сума | |||||
Технологічний опис, доведений до кожного виробничого цеху, сприяє чіткій організацій праці, найбільш точному втіленню художнього задуму, заощаджує робочий час. Попередня розробка технології виявляє заздалегідь основну номенклатуру матеріалів, перелік яких виписується для підрахунку вартості й складання заявки на придбання.
Складання кошторису на декорації й костюми, тобто підрахунок вартості оформлення, виробляється на основі робочих креслень і технологічного опису. До цього моменту завідувач художньо-постановочною частиною повинен точно знати, які предмети оформлення будуть (1) підібрані з наявних у ТВЗК запасів, які (2) підлягають виготовленню у своїх майстернях, які будуть (3) замовлені в сторонніх організаціях або (4) придбані в готовому виді, тому що вартість кожного виробу безпосередньо пов’язана з умовами, в яких виріб виготовляється. Вартість вогнезахисного просочення й хімічного фарбування тканини, вироблених у сторонніх організаціях, записується або за кожним виробом окремо, або за загальним метражем наприкінці кошторису.
Після визначення вартості виготовлення всіх предметів оформлення підводиться загальний підсумок, що відображає повну вартість оформлення даного спектаклю.
Будь-який, навіть най точніший й скрупульозно вирахуваний кошторис не може передбачити зміни у вартості й кількості матеріалів, трудових витрат, появу нових, не передбачених заздалегідь виробів, що виникають протягом репетицій, і інших несподіваних витрат. Для покриття цих витрат передбачається грошовий резерв, що становить 3% від загальної вартості всього оформлення. Отже, остаточним підсумком вартості оформлення – є вартість матеріалів, трудових витрат, нарахувань на зарплату й сума резерву.
Готовий кошторис піддається ретельному аналізу з боку завідуючого художньо-постановочної частини, художника спектаклю, економіста. Якщо загальний підсумок кошторису перевищує відпущений на постановку ліміт коштів, він підлягає перегляду.
Робота з кошторисом передбачає насамперед розумну й економічну витрату коштів. Адже, ніяка економія не може бути виправдана, якщо в результаті її постраждає художня сторона постановки.
Виправлений і погоджений кошторис підписується завідувачем художньо-постановочною частиною, художником спектаклю й економістом ТВЗК. Кошторис на виготовлення матеріального оформлення є складовою частиною так називаного зведеного кошторису, що відображає всі витрати, пов'язані з підготовкою й випуском нового спектаклю.
Зведений кошторис включає два види витрат: опредметнених і неопредметнених. До категорії опредметнених витрат відносяться витрати на виготовлення реальних предметів: декорацій, меблів, бутафорії, костюмів, макета й ін. Неопредметнені витрати – це витрати на можливі відрядження, пов'язані з підготовкою спектаклю, гонорари запрошених режисерів, художників, композиторів, консультантів і т.д.
Сума витрат за обома видами витрат становить повну вартість постановки. Зведений кошторис підписується економістом, завідувачем художньо-постановочною частиною й затверджується директором ТВЗК.
Із цього моменту обидві кошториси – кошториси на виготовлення матеріального оформлення й зведений набувають законної сили й слугують основним документом як для керівництва постановочною частиною, так і для всіх цехів, зайнятих у роботі над новою постановкою.
Робота над костюмами.Образ, знайдений художником в ескізі, повинен задовольняти не тільки самого автора та бути прийнятим режисером-постановником, але й того, кому цей костюм призначений – виконавця. Тому, доти, поки всі три зацікавлені сторони не прийдуть до згоди, ескіз костюма не може бути переданий для виконання. Особлива увага звертається на необхідність дублювання костюмів для декількох складів виконавців.
Після затвердження ескізів художник разом із закрійником-модельєром складає опис всіх костюмів, подібний тому, який робиться для декорацій. В описі вказуються діюча особа, прізвище виконавця, найменування матеріалів і способи їхньої обробки. До ескізів прикладаються викраски на кожну деталь, а ще краще – шматочок пофарбованої тканини. Визначивши кількість костюмів, що підлягають підбору, переробці, покупці й виготовленню, закрійник-модельєр складає кошторис.
Крім ескізу костюма, у ряді випадків художник повинен робити окремі ескізи на головні убори й взуття, тому що ці частини костюма роблять різні майстри, а часто й різні майстерні.
Запуск оформлення у виробництво.Завершальний етап підготовчого періоду – запуск художнього оформлення спектаклю у виробництво. Вихідними даними для виробництва служать робочі креслення, технологічний опис і кошторис. Але перш ніж майстерні приймуться до роботи, необхідно забезпечити їх всіма матеріалами й скласти графік виконання декорацій, меблів, бутафорії й костюмів.
Правильне визначення порядку виготовлення складових частин художнього оформлення спектаклю має важливе значення не тільки для планомірної організації праці, але й для забезпечення репетиційного процесу. План виконання декорацій тісно узгоджується із загальним графіком випуску спектаклю, у якому найважливішим для майстерень етапом є початок підгінних і монтувальних репетицій. Однак це не означає, що до початку монтувань окремі частини декорацій не попадають на сцену.
Постановочна частина, художник і режисер однаково зацікавлені в перевірці декорацій в умовах сцени. Чим раніше вони потраплять на репетицію, тим більше можливостей у художника перевірити правильність виготовлення, виразність фактури, тим більше можливості в режисера їх обіграти, а акторам звикнути до пропонованих умов. Тому при складанні графіка враховуються побажання режисера, і у виробництво запускаються спочатку ті (1) частини декорації, які потрібні для репетицій у першу чергу.
Потім планують виготовлення декорацій, для виготовлення яких у силу (2) складності технології, трудомісткості, необхідно тривалий час. І остання дуже важлива обставина, що визначає принцип планування робота – (3) одночасність і планомірність завантаження всіх цехів. (4) Важливо також не порушувати технологічні ланцюги виготовлення, не вносити плутанину у виробничий процес, що подовжує строки виконання оформлення.
Немаловажне значення в плані мають забезпеченість матеріалами до початку роботи, а також строки одержання тканин після вогнезахисного просочення й хімічного фарбування.
Вся робота виробничих та сценічних цехів постановочної частини ТВЗК над новою постановкою будується згідно затвердженого дирекцією плану випуску постановки. Календарний план-графік складається режисером-постановником за участі завідуючого художньо-постановочної частини, який в свою чергу узгоджує його з керівниками виробничих цехів. У ньому відображається весь репетиційний процес – від перших репетицій за столом до здачі спектаклю і дня прем’єри.
Найчастіше починають складати календарний план з кінця – з дати прем’єри, визначеної наказом. Для виявлення недоліків і додаткових репетицій здача вистави призначається за три дні до дня прем’єри. Напередодні здачі призначається остання генеральна репетиція. Генеральна репетиція – це репетиція у повному оформленні, освітленні, у костюмах, гримі, з оркестром – майже готова вистава (у розкладі зазначають «все і всі»). Їх може бути одна-дві або три-чотири в залежності від конкретних умов.
Випереджають генеральні репетиції чорнові та чистові прогони. Прогін – це репетиція всієї вистави від початку і до кінця. На прогонах уточнюється проведення чистих перемін і антрактів, вдосконалюється світлова партитура, виявляються недоліки у декораціях, меблях, бутафорії, перевіряються костюми. Під час прогонів режисер об’єднує акторів, музику, декорації, світло, переміни.
Перед прогонами репетируються окремі акти і картини. На цьому етапі сцена починає наповнюватись елементами оформлення: декораціями, меблями, реквізитом. Перші сценічні репетиції проводяться у так званих вигородках – умовних позначеннях майбутніх декорацій. Репетиціям у вигородках передує застольний період роботи над виставою.
Таким чином, загальна схема випуску постановки складається з наступних компонентів:
1. застольний період
2. репетиції у вигородках;
3. репетиції за картинами та актами;
4. прогони;
5. генеральні;
6. здача вистави;
7. прем’єра.
У цьому ланцюгу відсутні спеціальні види репетицій, що поводяться постановочною частиною – підгінні, монтувальні та світлові. Місце кожної з них залежить від складності оформлення, його кількості та деяких інших чинників. Підгін декорацій на сцені призначається під час репетицій за актами, оскільки в цей момент на сцену надходять основні елементи оформлення. Монтувальні репетиції плануються у період прогонів з тим, щоб на початок генеральних репетицій всі декорації і їх переміни у принципі було налагоджено. Для раціонального використання сценічного часту доречно монтувальні репетиції починати з перших картин, використовуючи ранкові години перед по актовими і прогонними репетиціями, а у спеціально виділений день для постановочної частини призначити монтування з останньої картини.
Після монтувальних можна призначати світлову репетицію. Однак для цих робіт завжди обмаль часу. Тому, окрім спеціально запланованих днів, підгін та монтування декорацій здійснюється щоденно перед початком репетицій. У процесі роботи календарні плани корегуються в залежності від виробничих проблем і задач.
Погоджений з режисером-постановником і художником спектаклю, підписаний завідувачем художньо-постановочною частиною, графік виконання декорацій передається в майстерні. Один екземпляр графіка залишається в завідувача художньо-постановочною частиною для контролю. Основні показники графіка, передаються також заступникові директора.
Після одержання всієї документації: робочих креслень, технологічного опису, кошторису й графіка робіт – майстерні приступають до виготовлення оформлення. Якщо замовлення на виготовлення декорацій і костюмів віддається стороннім організаціям, графік робіт складають самі виконавці, але він обов'язково узгоджується із замовником – ТВЗК.
У ході виробництва завідувач художньо-постановочною частиною постійно стежить за виконанням наміченого плану, приймаючи оперативні рішення у випадку затримок або змін, що виникають з різних причин. Періодично відповідальні особи збираються на виробничі наради, у ході яких уточнюються строки виконання завдань, розбираються питання, зв'язані з постачанням, залученням додаткових резервів, з організацією робіт і т.д. І ця робота ведеться від початку виробництва до самої прем'єри.
Монтування декорацій. Перше монтування теоретично виконуються художником під час роботи з планування та макетом. Під час затвердження макету технічною радою ТВЗК головний машиніст висловлює свою думку щодо запропонованого художником технічного рішення вистави. Головний машиніст має не тільки розбиратись у макеті, плані та головному задумі художника, але й досконально знати своє майно. Для організації роботи режисера і акторів, машиніст сцени здійснює велику попередню роботу з підбору стінок, станків, колон, одягу сцени – всього того що може згодитися для позначення плану майбутньої декорації. Безпосередня робота машиніста і його підлеглих розпочинається з організації вигородок. На репетиціях у вигородках режисер і актори вперше зустрічаються з організованим простором у реальних розмірах. Головною якістю вигородки є її повна відповідність затвердженому плану з усіма виходами і входами, розміщенням ігрових місць. Іноді для організації плідної роботи монтувальників влаштовується перегляд макету, а іноді і читка п’єси.
Багатьма творчими колективами практикується підгін ще не повністю закінчених декорацій – не обтягнутих, не обклеєних, не пофарбованих. У такому стані вони подаються не тільки для підгонки, але й на акторську репетицію – те, що влаштовує монтувальників, може не влаштувати режисера чи актора. Тільки після такої подвійної перевірки декорації повертають на доопрацювання. У період між підгоном і монтуванням вигородка поступово замінюється оригінальними елементами оформлення.
Монтування декорацій передбачає виконання трьох основних завдань.
1. з’ясовується загальний порядок заготівлі всієї вистави, місця розміщення декорацій та меблів, як за лаштунками, так і в ігровій частині сцени;
2. перевіряється техніка перемін і раціональність вибраного монтувального рішення;
3. перевіряється ступінь готовності всіх елементів.
Завершальна стадія монтувальних репетицій закінчується опробуванням техніки перемін та фіксацією кожної картини. Змонтовані декорації перевіряються з зали щодо загальної композиції, бачення з бокових місць, балконів, лож, з’ясовується ступінь завершеності і наявності всіх елементів, передбачених макетом та описом.
Перевірені та змонтовані декорації підлягають маркуванню:
1. нанесенню на планшет сцени відміток, що визначають місцезнаходження і план головних вузлів;
2. підвісні декорації маркуються кольоровими стрічками, записом висот при електромеханічному приводі штанкету;
3. при використанні комп’ютерних систем управління складається спеціальна програма.
Остаточна фіксація здійснюється на прогонах та генеральних репетиціях.
Робота над освітленням. Художник зі світла залучається до роботи над виставою на ранніх етапах. Сидячи біля макету, художник-постановник і художник зі світла розробляють принципи світлової партитури. Хоча найбільш повний і точний образ світла може надати тільки живописний ескіз, оскільки потрібних мініатюрних освітлювальних приладів немає.
Після затвердження макету і до початку репетицій в декораціях у працівників освітлювального цеху настає пауза, під час якої вони займаються придбанням необхідної апаратури, виготовленням ефектних приладів, зарядкою освітлювальної бутафорії тощо.
Перша проба світла починається до світломонтувальної репетиції, у відповідності до надходження на сцену готових декорацій. У це час визначуються основні принципи освітлення. Чорнові нариси світла допомагають художнику та режисеру засувати принципи розподілу основних світлових мас, уточнити світлові переходи.
Спеціальна репетиція з установки світла призначається тоді, коли на сцену подано у готовому вигляді всі елементи оформлення вистави: декорації, меблі, бутафорія. Шукати світло на незавершених декораціях не варто. Активну участь у світловій репетиції бере режисер, затверджуючи результат монтування, що ретельно фіксується. Протягом прогонних і генеральних репетицій світлова партитура вдосконалюється, уточнюється і змінюється в деталях, проте основа, знайдена під час світло монтування, як правило залишається незмінною.
Гармонійне поєднання освітленості актора і декорації – найголовніше художньо-технічне завдання сценічного освітлення.
Підготовка звукового оформлення(відбувається без участі художника і «завпоста»). Звукове оформлення вистави складається з музичного і шумового супроводу. Всією музичною стороною вистави керує завідуючий музичною частиною колективу, а шумовий супровід знаходиться у віданні радистів-шумовиків (звукорежисера), які належать до художньо-постановочної частини.
Завдання на розробку звукового оформлення, об’єм звучання, способи його відтворення режисер дає на початку роботи над виставою, оскільки звукове оформлення вимагає значних матеріальних і творчих ресурсів – виплати композитору, записувачам нот, студіям звукозапису, виготовлення шумових приладів та апаратури, встановлення додаткових джерел звучання у залі і на сцені, придбання апаратури, музичних інструментів.
Способи звукопередачі: шумовими приладами (барабан, листи заліза) та звукозаписом. Не кожен шумовий ефект з достатньою достовірністю може бути відтворений за допомогою фонограми (напр.: розбита склянка, постріл, грім), як і цілий перелік шумів, які неможливо відтворити за допомогою шумових пристроїв.
Звукорежисер починає свою роботу з відбору інструментів, пошуку найкращого звучання, пробного запису. Він організує умови та визначає техніку запису, іноді доводиться виїжджати на натуру чи звертатись за послугами кіно- та телестудій. За його заявкою режисерське управління (режисер) організовує запис акторів – шум натовпу, читання тексту «за кадром», спів тощо.
Всі музичні і шумові записи прослуховуються режисером і акторами. Відібрані елементи монтуються у певній послідовності і перевіряються під час репетицій. Здебільшого режисер починає вводити шуми і музику до початку прогонних репетицій з тим розрахунком, щоб до перших прогонів основні звукові елементи були вже вивірені. На репетиціях уточнюється якість звучання, тембр, гучність, фіксуються репліки і сигнали, за якими подається музика чи шум. Так поступово складається звукова партитура вистави. Вона закріплюється не тільки на комп’ютері, дисках, оркестровій партитурі, але і у записах (репліки, ступінь гучності, моменти посилення і ослаблення звуку, розміщення апаратів і послідовність приведення їх у дію).
У віданні радіо шумового цеху знаходяться всі слабкострумні прилади, що обслуговують сцену: внутрішня трансляція, переговорні пристрої, пульт помічника режисера, режисерський переносний пульт, а також іноді і світлові сигнали помічника режисера на робочі галереї, у кармани сцени, трюм, диригентський пульт та ін. за допомогою цих сигналів робітники сцени приводять у рух декорації і механізми, шумовики дають потрібні шуми, диригент починає музичний вступ.
Виготовлення та підбор меблів та реквізиту. Перелік меблів, крупної бутафорії і всіх інших предметів обстановки визначається ескізом, макетом та фіксується технологічному описі. Всі питання пов’язані з виготовленням, підбором і характером обігравання меблів та бутафорії, розбираються на технічній раді чи спеціальній нараді в присутності художника, «завпоста», старшого мебельника-реквізитора. До укладання кошторису вистави має бути визначено, що буде виготовлятись силами майстерень, що купуватись в магазині чи замовлятись на заводі; як використовуються речі у виставі – чи відкриваються дверцята, чи висуваються шухляди, яким чином розкриваються фіранки, штори, чи має годинник механізм і т.п.
Ст. мебельник-реквізитор організовує підбір меблів, бутафорії і реквізиту, показує їх режисеру і художнику, які визначають міру їх придатності, необхідність ремонту чи часткової переробки. Придатні відкладають до початку поактових репетицій, а інші – до майстерень.
Практично робота реквізиторів розпочинається з кімнатних репетицій в умовних вигородках, де використовується умовний реквізит та приблизні меблі (максимально наближені до запланованих. Предмети. реквізиту і меблі з метою їх збереження подаються тільки після надходження декорацій.
Перелік необхідного реквізиту, так звану виписку, робить помічник режисера. Виписка має три графи:
1.речі, які мають бути на сцені – «на сцені»;
2.речі, які заготовляють за кулісами – «за кулісами»; .
3.речі, які видають до рук акторам – «до рук» (до костюмного реквізиту відносяться обручки, сережки, годинники, трості й т.п.).
До складу реквізиту «на сцені» та , «до рук» належить їжа, напої, цигарки, тютюн та ін..
До реквізиту, що витрачається належать: папір, що використовується на виставі, посуд, що розбивається, повітряні кулі тощо. Він надається акторам тільки на генеральних репетиціях і остаточно затверджується після прем’єри.
Приготування їжі є обов’язком реквізиторів. Правила техніки безпеки вимагають регламентованого застосування на сцені зброї. Застосування справжньої вогнестрільної зброї у ТВЗК заборонено. Нагляд, зберігання та видача всіх видів зброї покладається наказом на певну особу.
У віданні реквізиторів знаходяться і тварини, необхідні у ході вистави. Всі тварини мають бути прищеплені.
Для зручності роботи на сцені мебльово-реквізиторський цех має свої спеціальні бланки (1:100 на кожен акт вистави), які суміщають з одного боку план розстановки та перелік меблів, а з іншого дуже-дуже ретельну виписку реквізиту.
Виготовлення та підбір костюмів. Костюмерна частина здійснює експлуатаційну діяльність, а кравецький цех – виробничу. Виготовленням костюмів займаються кравці-модельєри, кравці, майстри з виготовлення взуття, головних уборів, а підготовкою – розноскою до гримерок, одяганням акторів, зберіганням костюмів – костюмери. У великих сценічних колективах (трупа більше 30-60 чоловік) виробничі цехи розділено з експлуатаційними, до того ж з чоловічими і жіночими підрозділами. За потребою до цехів можуть бути включені фахівці з виготовлення балетних костюмів, балетного взуття, трикотажних виробів, художники з розпису тканин.
Керівник кравецького виробництва розробляє технологію виготовлення костюмів і разом з художником по костюмах складає технологічний опис. До кожного ескізу додається зразок тканин або при відсутності готових тканин – зразки фарбування. До роботи приймаються ескізи, затверджені режисером і узгоджені з виконавцями. Всі примірки проводяться у присутності художника.
Важливо надати актору костюм якомога раніше. Особливо це так важливо для історичних п’єс. Поки йде виготовлення нових костюмів підбирають схожі за стилем. Таким чино, участь костюмерів-одягальників у підготовці нової вистави розпочинається з обслуговування перших репетицій.
В залежності від готовності костюмів призначається перегляд костюмів на сцені. Зазвичай перегляд організовують перед початком репетиції на облаштованій і освітленій сцені. У перегляді беруть участь режисер, художник, «завпост», старший кравець. Найрозумнішим є, коли актори показуються не поодиноко, а групами – так щонайкраще визначається колористичне співвідношення між костюмами та декораціями, костюмами та освітленням. Оптимальним є перегляд одночасно і костюмів і гриму.
На подальших репетиціях костюми проходять більш детальну перевірку, зазнають змін, добавок, корекцій, вдосконалення. Керівник костюмерного цеху весь час тримає зв’язок з режисером та художником (присутній на репетиціях або розпитуючи після них). Однак треба враховувати амортизацію костюма, яка підчас репетицій більш значна. Тому часто для збереження зовнішнього вигляду костюми спочатку подаються на 1-2 репетиції, а потім відкладаються до генеральних. Проте іноді, навпаки, потрібно, щоб костюм не виглядав «з голочки» – тоді його видають актору на всі репетиції.
Як би костюм на був «брудним», він завжди має бути чистим. «Забруднення» костюму здійснюється пульверизацією, фарбуванням та іншими засобами.
Для зручності всі частини костюма маркіруються прізвищем актора.
Оскільки нові костюми щоденно подаються на репетицію, їх відводиться місце для зберігання, найближче до гримерок.
Робота над гримом. У колективі художників-гримерів виробнича та експлуатаційна діяльність здійснюється одними й тими самим особами. Тільки у деяких театрах є спеціалісти, що займаються виготовленням волосяних виробів – пастижери.
Художники-гримери керуються ескізами гримів, що створює художник. За цими ескізами старших художник-гример подає заявку на придбання потрібних матеріалів. Перуки, наклейки (вуса, бороди, баки) виготовляються з натурального чи близького до нього синтетичного волосся. Штучне волосся особливо широко застосовується для перук ХУІІ-ХУІІІ ст., а також для вистав стилізованого, умовного чи казкового характеру. Іноді застосовують рибальську жилку, синтетичні плівки, латекси.
Пошуки гриму в основному відбуваються підчас індивідуальної роботи гримера з актором. Після перших бесід, в яких актор пояснює майстру своє бачення зовнішності персонажу, особливості його характеру, соціальний стан т. ін., художник-гример починає готуватись до перших проб. У роботі над портретним гримом залучається іконографічний матеріал. Кожна позитивна проба демонструється режисерові, той вносить свої корективи. У період прогонних репетицій призначається показ гримів зі сцени (також за груповим принципом). У день показу актори викликаються задовго до початку репетицій і гримуються по черзі, встановленій художником-гримером і погодженій з режисером вистави. Гримування акторів від початку і до кінця виконують самі майстри. Пізніше, коли актор повністю засвоїть особливості свого гриму, частину цієї роботи він бере на себе, а у деяких випадках гримується самостійно.
Майстер-гример зобов’язаний додержуватись санітарно-гігієнічних норм.
Гримувальні засоби – грим, пуховка, пудра, ножі для зняття гриму – видаються кожному актору в індивідуальне використання. Гримери забезпечують акторів лігніном та засобами для зняття гриму. Після зняття «морілки» актору має бути надано душ чи необхідна кількість гарячої води.
Після затвердження гримів на внутрішню сторону перуки нашивається стрічка з прізвищем актора.
Після завершення поактових, монтувальних і світлових репетицій робота над новою постановкою вступає в заключну фазу. Найбільш трудомісткі й важкі репетиції цього періоду – чорнові й чистові прогони. Найвідповідальніші – генеральні.
Прогін вистави – це своєрідне монтування, на якому всі його компоненти: актори, музика, декорації, світло – узгоджуються, стикуються між собою в певній взаємодії й строгій послідовності. Недарма іноді перший прогін називають "монтувальною репетицією з акторами".
Впродовж прогону уточнюються техніка перестановок, світлова партитура, способи зарядки декорацій і меблів, раціонального використання закулісного простору, оптична ізоляція верхніх і бічних частин сцени від глядачів, робочі проходи акторів і працівників сценічних цехів, репліки, по яких відкривається або закривається завіса, вступають музика й шуми, відбуваються переміни декорацій, світла. Особлива увага звертається на дотримання правил техніки безпеки.
На прогонах по декілька разів може повторюватися та сама перестановка, те саме перемикання світла, той самий рух декорації: то не вчасно вступить оркестр, то актор переплутає репліку або не встигне змінити мізансцену, то запізняться робітники або мебельники, то зовсім виявиться, що на зміну не вистачає музики або освітлювачі не встигають переставити світло, і ще багато різних несподіванок виникає на цих репетиціях.
До початку прогонів рідко вдається завершити всі роботи з виготовлення оформлення. Відсутність деяких деталей цілком припустимо, якщо від них не залежать тривалість перестановки, акторські мізансцени, рухи й переміщення, що відбуваються усередині дії. Ігровий реквізит, в залежності від умов даної постановки, може бути поданий повністю або частково. У принципі прогонні репетиції – є огляд всіх елементів спектаклю, і тому все, що готово в цей момент, повинно пройти перевірку сценою.
Підсумки прогонних репетицій підводять на робочій нараді керівників всіх ланок постановочної частини з режисером і художником. На цій нараді розглядається головне питання – готовність цехів до майбутніх генеральних репетицій.
На генеральну звичайно викликається краща бригада монтувальників, іноді кількісно посилена, а іноді і весь персонал цехів монтувальної частини. Потім, коли випущений спектакль пройде кілька разів, "обкатається" на публіці, кількість працівників, зайнятих у його проведенні, може бути скорочено, але на генеральні викликається
Дата: 2016-10-02, просмотров: 203.
