Побудувати моделі ЖЦ.
Теми:
Система нарахування заробітної плати.
Система обчислення «Калькулятор».
Операційна система.
Система управління навчальним закладом.
Система Робота кольорових принтерів
Задача.
Створити спіральну модель ЖЦ інформаційних систем.
Створити каскадну модель ЖЦ ПЗ.
Створити інкрементальну модель ЖЦ відкриття проекту
Оформлення звіту
Тема, мета лабораторного заняття.
Записати аналіз вибору видів моделей ЖЦ.
Зобразити моделі ЖЦ.
Лабораторна робота №2.Структурно-функціональний аналіз і моделювання. Методологія SADT
Мета:Визначити поняття структурно-функціонального аналізу. Визначити основні елементи для будування методології SADT. Навчитися будувати SADT-модель для ПЗ.
Теоретична частина
Структурним аналізом прийнято називати такий метод дослідження системи, що починається з її загального огляду й потім деталізується, здобуваючи ієрархічну структуру із все більшим числом рівнів. Для таких методів характерна розбивка на рівні абстракції з обмеженням кількості елементів на кожному з рівнів (від 3 до 6 – 7); обмежений контекст, що включає лише істотні на кожному рівні деталі; дуальність даних і операцій над ними; використання суворих формальних правил запису; послідовне наближення до кінцевого результату.
Усі методології структурного аналізу базуються на ряді загальних принципів, частина з яких регламентує організацію робіт на початкових етапах ЖЦ системи або об’єкта управління, а частина використовується під час вироблення рекомендацій щодо організації робіт.
Методологія SADT – це сукупність методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об’єкта чи системи. Функціональна модель SADT відображає функціональну струк туру об’єкта, тобто виконані ними функції, дії і зв’язки між ними.
Основні елементи даної методології ґрунтуються на наступних положеннях:
1. Графічне подання блокового моделювання. Графіка блоків і дуг SADT-діаграми відображає функцію у вигляді блоку, а інтерфейси входу/виходу зображуються дугами, що відповідно входять у блок і виходять з нього. Взаємодія блоків один з одним описується за допомогою інтерфейсних дуг, котрі виражають "обмеження" блоків, які у свою чергу визначають: коли, в якій послідовності і яким чином функції виконуються й управляються.
2. Обмежене деталювання. Кількість рівнів декомпозиції повинна бути достатньою для досягнення мети розбудови проблеми чи завдання.
3. Суворість і точність. Виконання правил SADT вимагає достатньої суворості й точності, не накладаючи в той же час надмірних обмежень на дії аналітика.
Результатом застосування методології SADT є модель, яка складається з діаграм, фрагментів текстів і глосарію, що мають посилання один на одного. Діаграми – головні компоненти моделі, на якій показані всі функції ІС і інтерфейси за допомогою блоків і дуг. Місце з’єднання дуги із блоком визначає тип інтерфейсу. Керівна інформація входить у блок зверху, у той час як інформація, що піддається обробці, показана з лівого боку блоку, а результати виходу показані із правого боку. Механізм (людина, автоматизована система, засіб), що здійснює операцію, зображується дугою, що входить у блок знизу (рис.2.1).
Рисунок 2.1 Механізм методології
На рис. 2.2 зображена базова структура SADT-моделі, компоненти якої можуть бути декомпозовані на іншій діаграмі (діаграмах) – діаграмі нижчого рівня декомпозиції. Кожна діаграма ілюструє "внутрішню побудову", складові блоку на батьківській діаграмі.
Рисунок 2.2 Базова структура SADT-моделі
Побудова SADT-моделі починається з подання всієї системи у вигляді найпростішого компонента – одного блоку й дуг, що зображують інтерфейси з функціями поза системою, який має назву контекстного. Оскільки єдиний блок відображає всю систему як єдине ціле, ім’я, зазначене в блоці, є загальним. Це визначається й для інтерфейсних дуг – вони також показують повний набір зовнішніх інтерфейсів системи в цілому. Потім блок, що зображує систему як єдиний модуль, деталізується на іншій діаграмі за допомогою декількох блоків, з’єднаних між собою інтерфейсними дугами. Ці блоки становлять основні підфункції реалізованої функції. Дана декомпозиція виявляє повний набір підфункцій, кожна з яких подана як блок, межі котрого визначені інтерфейсними дугами. Кожна інтерфейсна дуга визначає межу взаємодії з іншими дугами та блоками (підфункціями). Структура SADT декомпозована подібним чином для більш детального подання.
Порядок виконання роботи
1. Пояснити поняття методології SADT, визначити її механізм та основні її елементи.
2. Обрати тему за варіантом.
3. Дослідити роботу системи.
4. Побудувати функціональну модель об’єкту.
Теми:
1. Програмне забезпечення банкомата.
2. Інформаційна система бібліотеки.
3. Інформаційна система поліклініки.
4. Інформаційна система відділення
5. Інформаційна система складу
6. Система миттєвого обміну повідомленнями.
7. Система обліку робочого часу.
8. Система продажу білетів для проїзду.
9. Організація і ведення спортивних змагань.
10. Побудова розкладу занять в начальному закладі.
11. Автоматизація відділу кадрів підприємства.
12. Система обліку товару.
13. Автоматизація роботи автосалону.
14. Програмна система банку.
15. Програма ведення власної бібліотеки.
16. Програму обліку транспортних засобів підприємства
Дата: 2016-10-02, просмотров: 266.
