Розлучення як соціально-психологічний феномен.

Розлучення - розрив шлюбу - згідно з дослідженнями займає одне з найвищих місць за шкалою стресів. Це драматичний момент у житті сім'ї, коли руйнуються склалися стосунки пари, коли дві людини в результаті сімейних конфліктів або усвідомлення емоційної відчуженості, вирішують розлучитися, щоб жити окремо або відновити пошуки особистого щастя.Ситуація розлучення пов'язана з важкими емоційними переживаннями, з необхідністю поділу майна, а якщо у пари є діти, то вона боляче вдаряє і по них.

Причини розлучення можуть бути найрізноманітнішими в кожній конкретній ситуації. Це може бути дисгармонія в інтимних відносинах, поява коханців або коханок у одного з подружжя (зрада чоловіка або зрада дружини), побутові та матеріальні проблеми, наступ ситуації, коли подружжя розуміють, що «не зійшлися характерами» та їх життєві інтереси суттєво розходяться. Проте, нерідко справжньою причиною розлучення є нудьга, рутинність сімейного життя, коли подружжя настільки добре вивчили «плюси» і «мінуси» одне одного, що колишня теплота відносин, прихильність поступається місцем нудьзі, побуті.

Розлучення як соціально-психологічний феномен

Проблема розлучення знаходиться в тісному зв'язку зі зміною типу відносин в сучасній сім'ї: нові моделі сім'ї породжують власні форми розриву цих відносин. Якщо в традиційному шлюбі під розлученням розуміють розрив відносин в юридичному, економічному, психологічному плані, що тягне за собою реорганізацію життя обох подружжя, то сучасні форми сімейних відносин припускають, що і після їх припинення психологічні аспекти наслідків розлучення не тільки зберігаються, а й виходять на перший план.

Дослідники виділяють причини розлучень:

· зміцнення економічної самостійності та соціальної рівноправності жінки;

· орієнтація при створенні сім'ї на особисте щастя, перш за все на взаємну подружню любов, підвищені вимоги до партнера, обраному за любові;

· недостатньо розвинене почуття обов'язку в одного з партнерів;

· руйнування сім'ї у разі, коли любов приноситься в жертву випадкового зв'язку.

На думку вітчизняних соціологів, основні умови, які спричиняють розлучення, - це урбанізація способу життя, міграція населення, індустріалізація країни, емансипація жінок. Ці чинники знижують рівень соціального контролю, роблять життя людей значною мірою анонімною, у них атрофуються почуття відповідальності, стійкої прихильності, взаємної турботи один про одного. Але це лише фон: кожне розлучення має власні основні та супутні причини і мотиви.

Під мотивом розлучення розуміється обгрунтування рішення про те, що потреби у шлюбі не можуть бути задоволені в даному шлюбному союзі.

На рівні буденної свідомості складно оцінити сукупність всіх причин, що призвели до розлучення, увагу найчастіше фіксується на найбільш очевидних, таких як пияцтво або порушення подружньої невірності. Часто використовувані мотиви дають можливість піти від пояснення причин (невідповідність характерів, погані житлові умови). З психологічної точки зору розлучення є зміна балансу сил, що підтримують і руйнують шлюб. До підтримує факторів можна віднести морально-психологічну і почасти економічну зацікавленість один в одному, задоволеність шлюбно-сімейними відносинами, а також соціальні норми, цінності, санкції. До факторів, що руйнують шлюб, - прояви взаємного невдоволення і неприязні, антипатію, роздратування, ненависть. Зовнішні чинники також стимулюють розвиток і загострення внутрішньосімейних конфліктів (неприємності на роботі, протиріччя з родичами та сусідами, зв'язку адюльтерних характеру).

При вивченні розлучень розглядають чотири групи факторів (У. Гуд).

Імовірність зв'язку між соціальним походженням людини та її ставленням до розлучення. Як відомо, міське населення розлучається частіше, ніж жителі сільської місцевості.

Різні типи соціального тиску на індивіда у зв'язку з розлученням. Наприклад, несхвалення шлюбу чи розлучення родичами або значимими для нього особами.

Спосіб вибору шлюбних партнерів.

Легкість чи труднощі подружнього пристосування між людьми різного соціального походження.

Психологічне здоров'я сім'ї

Загалом сукупність суб’єктивних психологічних факторів стабіль-ності шлюбу і сім’ї можна об’єднати в поняття “психологічне здо-ров’я сім’ї”. Під психологічним здоров’ям сім’ї розуміється інтегральний показник динаміки життєво важливих для сім’ї функцій, що виражає якісний аспект соціально-психологічних процесів, які відбуваються в ній [15].

Структуру психологічного здоров’я сім’ї показано на рис. 2.3.

Розрізняють такі рівні психологічного здоров’я сім’ї:

• норма, що умовно визначається ступенем розвитку індивідуальних і групових процесів, у межах яких, з одного боку, спостерігаються узгодженість і задоволення потреб членів сім’ї, а з іншого боку — їх соціальна (внутрішньосімейна) активність;

• відхилення від норми, що характеризується перевагою індивідуальних процесів над соціальними (внутрішньосімейними), частковою узгодженістю дій членів сім’ї;

• відсутність психологічного здоров’я сім’ї (психологічне нездоров’я), що полягає в її нездатності самостійно коригувати дезорганізуючі дії її членів, переважанні внутрішньосімейногодискомфорту і практично повній автономності дій членів сім’ї щодо задоволення суто індивідуальних потреб.

Психологічно здоровій сім’ї притаманні такі властивості: гуманність (турбота й увага до людини як найвищої сімейної цінності), гармонійність (високий рівень сумісності членів сім’ї), життєздатність (стійкість проти впливу зовнішніх дестабілізуючих факторів) та ін.

До показників, за якими оцінюють психологічне здоров’я сім’ї, належать:

• подібність сімейних цінностей, ціннісно-орієнтаційна єдність;

• функціонально-рольова узгодженість;

• соціально-рольова адекватність, або міра здійснення очікувань членів сім’ї стосовно один одного, відсутність конфліктів між роллю й особистістю;

• адаптивність, або міра пристосування до соціально-психологічного клімату сім’ї після перебування в іншому середовищі,особливо кризовому, прагнення зберегти комфортні емоційні сімейні стосунки;

• емоційна задоволеність шлюбом, сімейними стосунками;

• спрямованість на сімейне довголіття, усвідомлене прагнення до нових (найближчих і перспективних) сімейних цілей.

Таким чином, психологічно здорова сім’я (така, що успішно функціонує), створює умови для реалізації потенціалу кожного її члена, оптимальну модель для оволодіння соціальними навичками, що може бути перенесена в зовнішнє середовище. Межі між підсистемами в такій сім’ї досить прозорі для забезпечення спілкування між підсистемами і із зовнішнім середовищем і досить недоторканні для підтримки їх автономності; сім’я з повагою ставиться до правил, що визначають відносини між підсистемами і внутрішні процеси в кожній з них [1].

Розлучення як соціально-психологічний феномен.

Розлучення - розрив шлюбу - згідно з дослідженнями займає одне з найвищих місць за шкалою стресів. Це драматичний момент у житті сім'ї, коли руйнуються склалися стосунки пари, коли дві людини в результаті сімейних конфліктів або усвідомлення емоційної відчуженості, вирішують розлучитися, щоб жити окремо або відновити пошуки особистого щастя.Ситуація розлучення пов'язана з важкими емоційними переживаннями, з необхідністю поділу майна, а якщо у пари є діти, то вона боляче вдаряє і по них.

Причини розлучення можуть бути найрізноманітнішими в кожній конкретній ситуації. Це може бути дисгармонія в інтимних відносинах, поява коханців або коханок у одного з подружжя (зрада чоловіка або зрада дружини), побутові та матеріальні проблеми, наступ ситуації, коли подружжя розуміють, що «не зійшлися характерами» та їх життєві інтереси суттєво розходяться. Проте, нерідко справжньою причиною розлучення є нудьга, рутинність сімейного життя, коли подружжя настільки добре вивчили «плюси» і «мінуси» одне одного, що колишня теплота відносин, прихильність поступається місцем нудьзі, побуті.