Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відношень підприємства, визначається сукупність виробничо-господарських чинників і характеризується системою показників, що визначають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. [1]
Онисько С.М. та Марич П.М. сформулювали таке визначення: „Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю його фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю"
За визначенням Філімоненкова О.С.: „Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями”
Під фінансовими ресурсами розуміються кошти, що є в розпорядженні підприємства, тобто до фінансових ресурсів ставляться всі грошові фонди і та частина коштів, що використовуються в нефондовій формі. [2]
Таким чином, фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування.
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні і допоміжні засоби. До власного ставляться:
- статутний фонд;
- амортизаційні нарахування;
- валовий прибуток;
- прибуток.
- пайові інші внески, мобілізовані на фінансових і кредитних ринках.
Кожне підприємство намагається досягти стійкого фінансового стану, тобто забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства. Тому фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення оптимального співвідношення власних, позичених і залучених фінансових ресурсів. [2]
Таким чином виникає об’єктивна необхідність оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання з метою раціонального використання їх фінансових ресурсів.
Отже, метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості та платоспроможності. [4]
Фінансовий стан підприємства необхідно систематично й всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити негативні тенденції у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка напрямів його розвитку та вивчення його реального фінансового стану і з’ясування можливостей підвищення ефективності функціонування за допомогою проведення раціональної фінансової політики. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його комерційної, виробничої і фінансово-господарської діяльності. Насамперед, на фінансовий стан підприємства позитивно впливає безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, чим більше показники виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг і нижче їх собівартість, тим вище прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості, призводить до зменшення надходжень на рахунку підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність. [3]
Фінансовий стан може бути:
- стійким;
- хитливим;
- кризовим.
Спроможність підприємства своєчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі - свідчить про його гарний фінансовий стан.
Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності як: прибутковість ( рентабельність ) роботи підприємства; оптимальність, із погляду економічного стану підприємства поділу прибутку, який залишився в його розпорядженні після оплати податків і обов'язкових відрахувань ресурсів, не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробництва і процесу реалізації продукції.
Раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позичкових), насамперед, випливає, варто не допустити відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, котре тривалий час не використовується, а також наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і інші позапланові витрати: платоспроможність, ліквідність. [5]
Головна ціль фінансової діяльності – вирішити де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку. [1] Зміст фінансової діяльності зображений на рис 1.1 і має таку структуру:
| Зміст фінансової діяльності |
| - управління структурою капіталу підприємства; - залучення капіталу власного і позикового; - управління фінансовими резервами; - управління кредиторською заборгованістю; - управління розподілом прибутку; - формування дивідендної політики; - формування амортизаційної політики |
| Операційна діяльність підприємства: - управління матеріальними запасами; - управління дебіторською заборгованістю; - управління грошовими коштами; - управління формуванням прибутку (планування доходів та витрат); - вибір форм і інструментів розрахунків |
| Формування капіталу (фінансування) |
| Формування активів (майна) |
| Інвестиційна діяльність підприємства: - планування інвестиційного розвитку - оцінка ефективності інвестиційного проекту; - моніторинг ефективності проекту; - управління ризиками інвестиційної діяльності; - вибір схеми фінансування проекту |
| Фінансова діяльність підприємства: - обгрунтування об'єкта інвестування; - формування портфеля цінних паперів; - інвестування за методом участі в капіталі; - управління формуванням прибутку (планування доходів та витрат) |
| Антикризовий фінансовий менеджмент |
| - Фінансовий контроль грошових потоків; - внутрішній аудит; - аналіз фінансового стану підприємства; -розробка антикризових заходів; - добровільна фінансова санація; - створення системи фінансового контролінгу; - управління фінансовими ризиками; - фінансування антикризових заходів. |
Рис. 1.1 Зміст фінансової діяльності підприємства
Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стабільним. Стійке фінансове положення у свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльності, як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів; доповнення розрахункової дисципліни; досягнення раціональних пропорцій власного і позичкового капіталу і найбільш ефективного його використання. [6]
Прибуток підприємства - головний початок збільшення обсягу фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, що необхідні для забезпечення приросту фінансових ресурсів, у першу чергу для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази і соціальної сфери, більш того, якщо воно не може бути стабільним, якщо підприємство працює збитково. Робота такого роду веде до зменшення статутного фонду підприємства. [7]
Тому, у першу чергу, завданням існуючих спеціальних фінансових служб є фінансовий контроль за виконанням намічених планів і завдань по випуску високоякісної, конкурентноздатної продукції для внутрішніх і зовнішніх ринків; за зниження витрат на виробництво; впровадження режиму економії ресурсів на всіх ланках виробництва і керування ними.
Такий контроль є важливим чинником росту прибутковості підприємства і своєчасного виходу з кризи.
Такий контроль є важливим чинником росту прибутковості підприємства, коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їхнього формування.
Роблячи висновки по всьому вище сказаному можна відзначити, що фінансовий стан підприємства характеризується складом і розміщенням засобів, швидкістю обороту капіталу, спроможністю підприємства погасити свої зобов'язання в термін і в повному обсязі, а також іншими чинниками, за допомогою яких можна досягти ефективного фінансового стану.
Оцінка фінансового стану підприємства - операція неоднозначна. Теорія і практика для цілої оцінки фінансового стану підприємства виділила 4 рівня показників:
- рентабельність;
- ринкова усталеність;
- ліквідність балансу;
- платоспроможність.
Аналіз рентабельності суб'єкта , що господарює , характеризується абсолютними і відносними показниками.
Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку.
Відносний показник - це рівень рентабельності, що пов'язаний із виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг). Визначається процентним відношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції.
Показники рівня рентабельності з різних позицій відображають ефективність господарської діяльності підприємства. Всі вони базуються на багатогранному понятті рентабельність. [8;9]
Основними показниками для розрахунку рентабельності є:
Ринкова усталеність
Коефіцієнт автономії визначається на початок і на кінець звітного періоду як відношення розміру власного капіталу до розміру всього майна підприємства:
Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами визначається на початок і на кінець звітного періоду як відношення величини власного оборотного капіталу до розміру запасів:
Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами визначається на початок і на кінець звітного періоду як відношення величини власного оборотного капіталу до розміру запасів.
Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:
1) за організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства:
а) внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею, виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства. Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:
- аналіз майна (капіталу) підприємства;
- аналіз фінансової стійкості підприємства;
- оцінка ділової активності підприємства;
- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
Суб’єктами внутрішнього аналізу є тільки керівництво і залучені ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса тощо; [9]
б) зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банками, страховими компаніями, а також аудиторськими фірмами, іншими структурами з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею. Основним змістом зовнішнього аналізу є:
- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності та ліквідності;
- економічна діагностика фінансового стану підприємства.
До річного бухгалтерського звіту обов’язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан. [11]
Бухгалтерські звіти - баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством. Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. [42]
| Балансовий прибуток |
| Податкові платежі, що сплачуються з прибутку | Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства (чистий прибуток |
| Податок на прибуток |
| На виплату дивідендів | На інші цілі | До резервного фонду |
Рис. 1.2 Діючий порядок розподілу прибутку підприємства
Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період. [9]
Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності на підприємствах України регламентовані Положенням “Про бухгалтерську звітність підприємств”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 1999 р №40. Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і пояснень до них. Головними вимогами до бухгалтерської звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.
Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2, що має назву “Звіт про фінансові результати”, є більш аналитичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів. [22]
За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності.
Пояснення до бухгалтерського балансу і звіт про фінансові результати повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів бухгалтерської звітності додатковими даними, які недоцільно включати в бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, але котрі є необхідними користувачам бухгалтерської звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності2 .
Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм № 1 і 2, що характеризують структуру майна, джерела його утворення, склад і розміри фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов'язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності, повинна містити стислу характеристику діяльності організації:
По-перше, види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності організації і її географічні ринки збуту; [37]
По-друге, основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як: а) частка активної частини основних засобів; б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів; в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду; г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного уявлення фінансового стану організації.
Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. [42]
Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.
Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.
Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.
На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:
1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності. [11]
При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.
2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:
· широта ринків збуту продукції;
· репутація організації;
· ступінь виконання виробничого плану;
рівень ефективності використання ресурсів організації.
Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації, поданої в балансі:
Баланс - це підбірка моментных даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: “Що являє собою підприємство на даний момент? ”, але не відповідає на запитання: “В наслідок чого склалося таке положення?” Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому. Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1 ), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом .Форма балансу наведена у додатку №......В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві - джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності. Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдовувальними документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.
Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна – не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за штампелем поштового підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення термінів подання звітності. [7]
Розгляд і затвердження балансів ( звітів ) виконуються відповідно до діючого законодавства. [15, 33]. Організація, яка приймає баланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року. Всі суб’єкти зовнішнього аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, у той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства;
2) за обсягами дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства:
а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;
б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути: ефективність використання активів підприємства, оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел, стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, оптимальність інвестиційного портфеля, оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства; [23]
3) за об’єктом аналізу виділяють наступні його види:
а) аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об’єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів;
б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства;
в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв’язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів та інші; [21]
4) за періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз:
а) попередній фінансовий аналіз зв’язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту);
б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових операцій чи планів їх здійснення з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу;
в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку. [21]
Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують фінансово-господарське становище суб’єктів господарювання, основними з яких є: показники прибутковості, показники оцінки майнового стану, показники ліквідності та платоспроможності, показники фінансової стійкості та стабільності, показники рентабельності.
Оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників, з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників . [12]
Прибутковість - це окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Розраховуються такі основні показники прибутковості: прибутковість активів, прибутковість інвестицій у фірму, обертання необоротних активів, прибутковість операційної діяльності. Аналіз прибутковості підприємства за зазначеними показниками дозволяє зробити висновки щодо резервів зростання прибутковості.
Аналіз майнового стану підприємства, реальна оцінка змін, що відбулися в складі та структурі його майна, є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства. Майновий стан підприємства характеризують такі показники: вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби), коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів. [13]
Одним з найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями (пасивам) за допомогою майна (активів), яке є на балансі. Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. До основних показників ліквідності належать: загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт маневреності, співвідношення короткострокової дебіторської і кредиторської заборгованості. Основними показниками платоспроможності є: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансового левериджу , коефіцієнт покриття.
Всебічний аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємства дозволяє здійснити в динаміці оцінку стану і тенденції ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства, визначити вузькі місця, ліквідація яких сприятиме підвищенню цих показників. [14]
Аналіз фінансової стійкості підприємства має на меті аналіз фінансової стабільності та незалежності в напрямку відповідності джерел коштів для формування запасів і затрат. Отже, фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство платоспроможне. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування. Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів, є коефіцієнти: автономії, фінансової стабільності (власних та позикових коштів), фінансового левериджу (залежно від довгострокових зобов’язань), забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, маневреності власних коштів. Аналіз динаміки фінансової стійкості й стабільності підприємств дозволяє оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості будь-якої діяльності, а також потенційні резерви підвищення фінансової стабільності.
Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання обчислюються такі основні показники рентабельності: рентабельність продажу, рентабельність основної діяльності, рентабельність власного капіталу, рентабельність усього капіталу підприємства, період окупності власного капіталу. Оцінка рентабельності дозволяє скласти характеристику основних показників рентабельності та зробити загальні висновки. [15]
Оцінка рентабельності за переліченими показниками характеризує такі складові рентабельності, як рентабельність продажу, основної діяльності, основного, власного та перманентного й усього капіталу підприємства. Динаміка цих показників дасть змогу визначити конкретні резерви її підвищення.
Узагальнювальними показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за коефіцієнтами. Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству. Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) показує ефективність використання основних засобів підприємства. Коефіцієнт оборотності власного показує ефективність використання власного капіталу підприємства. [16]
Дата: 2019-11-01, просмотров: 249.