Миколаїв, 2009
Зміст
ВСТУП.. 7
1. Мета, тематика, зміст, етапи, послідовність виконання та захист курсової роботи 8
1.1. Мета, зміст і етапи виконання курсової роботи. 8
1.2. Порядок видачі завдання на курсову роботу, консультації, перевірки та захисту курсової роботи 10
2. Методика розрахунку необхідної кількості обладнання, приладдя, площ, їх вартості та чисельності працюючих.. 12
2.1. Розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості 12
2.2. Розрахунок основної виробничої площі проектованої дільниці (цеху) 18
2.3. Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці (в цеху) 20
2.4. Розробка плану розташування обладнання та робочих місць проектованої ділянки (цеху) 29
2.5. Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у створення дільниці (цеху) по виготовленню деталі "шестерня" 34
3. Методика розрахунку економічних показників проектованої дільниці (цеху) 36
3.1. Розрахунок річного фонду оплати праці робітників дільниці 36
3.2. Розрахунок річних витрат на основну сировину та матеріали. 42
3.3. Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію устаткування. 44
3.4. Розрахунок річних загальновиробничих витрат. 52
3.5. Розрахунок дільничної (цехової) собівартості одиниці виробу та оптової ціни виробу 56
3.6. Визначення фінансових результатів роботи дільниці 58
4. Методичні рекомендації до розрахунку економічної ефективності створення дільниці (цеху) 59
4.1. Методи розрахунку показників ефективності інвестицій. 59
4.2. Приклад розрахунку показників ефекту та ефективності інвестицій капітальних вкладень у створення дільниці (цеху) 60
Висновки.. 65
Література.. 67
Додатки.. 69
Додаток А.. 69
Приклад оформлення завдання. 69
Додаток Б.. 71
Зміст курсової роботи. 71
Додаток В.. 72
Варіанти завдань на курсову роботу з дисципліни «Організація виробництва» 72
Додаток Г.. 107
Витрати часу на ремонт металорізального обладнання за умов двозмінного режиму роботи 107
Додаток Д.. 108
Коротка характеристика металообробних верстатів, що використовуються у механічних цехах 108
Додаток Е.. 115
Норми відстаней між прутковими автоматами та напівавтоматами. 115
Додаток Ж... 117
Норми відстаней складальних місць від проїзду, між верстатами, а також до стін і колон будівлі 117
Додаток З. 119
Норми відстаней верстатів від проїзду, між верстатами, а також до стін і колон будівлі 119
Додаток И.. 121
Приклади виконання темплетів металообробних верстатів. 121
ВСТУП
При підготовки фахівців зі спеціальності «Економіка підприємства» студентами виконується курсові роботи по ряду професіонально-орієнтованих дисциплін, серед котрих є дисципліна «Організація виробництва». Виконання курсової роботи з «Організації виробництва» дозволяє студентам придбати практичні навички щодо розрахунку організаційно-економічних параметрів заново створених ділянок, цехів, підприємств, або розвитку діючих.
Даний навчальний посібник являє собою набір методів, етапів і послідовність їх використання при розрахунку показників виробництв, що створюються. Посібник дозволяє теоретичні знання з організації виробництва застосувати в умовах наближених до практичних. Він може бути корисним не тільки студентам вказаної спеціальності, але і студентам технічних спеціальностей під час розробки економічного розділу дипломних проектів, а також фахівцям промислових підприємств і особам, що починають власний бізнес, у складанні бізнес-планів та економічному обґрунтовані інвестицій і господарських рішень.
Особливість даного посібника постає у тому, що методичні розрахунки виконанні на наскрізному прикладі, що дозволяє студентам краще і системно засвоїти теоретичні положення з дисципліни, що вивчається. Вихідні дані наскрізного прикладу наведено в додатку «А».
Виконання курсової роботи потребує розрахункових даних та креслень, отриманих як результат розробки курсових проектів з технології машинобудівного виробництва, організації та нормування праці.
1. Мета, тематика, зміст, етапи, послідовність виконання та захист курсової роботи
1.1. Мета, зміст і етапи виконання курсової роботи
Організація виробництва – це одна з важливих наук, яка формує професійні знання бакалавра з економіки. Навчальним планом передбачається вивчення студентами цієї дисципліни на третьому курсі (п’ятий і шостий семестри) і включає, крім вивчення теорії, виконання курсової роботи.
Метою курсового проектування з даної дисципліни є закріплення теоретичних знань, а також отримання необхідних навичок самостійного творчого виконання практичних завдань при проектуванні організації основних та допоміжних дільниць (цехів) машинобудівного виробництва.
Назва теми курсової роботи є типовою і формулюється: «Організаційно-економічні розрахунки при проектуванні дільниці механічного цеху з виготовлення деталі (далі у назві вказується найменування виробу)».
Курсова робота з дисципліни «Організація виробництва» включає розрахунково-пояснювальну записку (текстову частину) та графічну частину.
Розрахунково-пояснювальна записка складається з завдання курсове проектування, вступу, чотирьох розділів, загальних висновків та переліку використаної літератури.
Завдання на курсове проектування (додаток «А»), надається студентам на початку семестру та містить наступні реквізити:
– найменування теми курсової роботи;
– річний обсяг виробництва дільниці, цеху (встановлюється викладачем), що проектуються;
– найменування виробу, на виготовлення якого проектується дільниця креслення виробу приймається або з виконаного студентом курсового проекту з дисципліни «технологія машинобудування», або видається викладачем;
– тип виробництва вказується викладачем;
У вступі студент формулює мету курсової роботи, відмічає, на якій вихідній базі виконується курсова робота. Вихідною базою, як правило, є матеріали раніше виконаних курсових проектів з технології машинобудування та організації і нормування праці. У вступі також наводяться додаткові початкові дані для виконання курсової роботи, які затверджуються викладачем-керівником курсового проектування і не вказані в додатку «А».
У Розділі 1 надається коротка характеристика дільниці (цеху), що проектується, де представляються результати розрахунків з проектування та економічного обґрунтування (по результатах виконаної курсової роботи).
У Розділі 2 здійснюється розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості; виробничої площі проектованої дільниці (цеху); чисельності працюючих та обсягу капітальних вкладень (інвестицій), пов’язаних зі створенням дільниці (цеху) з виготовлення виробу.
Розділ 3 має містити розрахунки економічних показників проектованої дільниці (цеху), у тому числі: річного фонду оплати праці робітників, річних витрат на основну сировину та матеріали, витрат на утримання і експлуатацію устаткування, річних загальновиробничих витрат, дільничної (цехової) собівартості одиниці виробу та оптової ціни виробу, а також визначення фінансових результатів роботи дільниці.
4. Розділ представляє розрахунок економічної ефективності створення дільниці (цеху) та включає розрахунок показників ефективності інвестицій й техніко-економічні показники дільниці (цеху).
У висновках курсової роботи наводиться зведена відомість техніко-економічних показників проектованої дільниці (цеху) та загальний висновок щодо доцільності введення в дію даного виробництва.
Графічна частина курсової роботи включає до себе: графік завантаження обладнання, циклограму роботи багатоверстатника й план розташування обладнання та робочих місць на проектованій дільниці (цеху) із зазначенням напрямків руху заготовки й готового виробу.
Виконання студентами курсової роботи складається з п’яти послідовних етапів.
Першим етапом є отримання завдання (Додаток А) від викладача-керівника курсового проектування.
На другому етапі виконуються розрахунки по усіх розділах курсової роботи, які узгоджуються з керівником курсового проектування у години консультацій.
На третьому етапі студент ліквідує допущені помилки та недоробки, що мали місце у розрахунках і виявлені керівником курсового проектування при перевірки роботи.
Четвертим етапом проектування є розробка попереднього варіанту схеми (плану) розташування обладнання та робочих місць і узгодження його з керівником курсового проектування.
П’ятим етапом є кінцеве оформлення розрахунково-пояснювальної записки та графічної частини курсової роботи.
1.2. Порядок видачі завдання на курсову роботу, консультації, перевірки та захисту курсової роботи
Завдання на виконання курсової роботи видається студентам денної та заочної форми навчання під час читання лекційного матеріалу перед початком семестру (6 семестр третього курсу). Варіант завдання обирається відповідно до порядкового номеру студента у списку групи. Варіанти завдань наводяться у додатку «В» даного посібника.
Згідно розкладу, що передбаченим навчальним планом, консультації щодо виконання курсової роботи проводяться по кожному етапу курсового проектування.
Під час консультацій проводиться перевірка якості виконання чергового етапу та надаються поради щодо виконання розрахунків по наступним етапам.
He пізніше ніж за два тижні до початку екзаменаційної сесії розрахунково-пояснювальна записка та графічна частина курсової роботи здаються на перевірку викладачу (або до деканату Інституту заочної та дистанційної освіти). Перевірка курсової роботи триває один тиждень. Перевірені роботи повертаються студентам або до деканату не пізніше ніж за тиждень до початку сесії. Після перевірки на обкладинці розрахунково-пояснювальної записки викладач робить написи "До захисту", "До захисту з необхідністю врахування незначних зауважень", "Не допущено до захисту".
Якість виконання курсової роботи оцінюється так:
"відмінно" - відповідає правильному та ритмічному виконанню розділів роботи, її захисту без помилок й у визначений термін;
"добре" - відповідає випадку, коли роботу підготовлено в цілому правильно але з певною кількістю незначних помилок та захист відбувся у встановлений термін;
"задовільно" - роботу представлено з припустимими помилками, а захист мав місце пізніше встановленого для цього терміну.
2. Методика розрахунку необхідної кількості обладнання, приладдя, площ, їх вартості та чисельності працюючих
2.1. Розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості
Для проектування дільниці (цеху) студенти повинні мати дані щодо кількості обладнання, технологічний процес виготовлення виробу, моделі верстатів та їх габаритні розміри.
При розрахунку кількості металорізального обладнання даної моделі та числа робочих для механічної обробки деталей необхідно наступні вхідні дані: річний обсяг випуску деталей; вид технологічного процесу із зазначенням переліку операцій та сумарні норми штучно-калькуляційного часу на обробку деталі: ефективний річний фонд часу роботи одиниці обладнання та інші.
Ефективний річний фонд часу роботи одного верстата при п’ятиденному робочому тижні двох зміною робото розраховується за формулою:
(1.1)
де Др, Дв.д, Дс.д, Дп.с.д – відповідно кількість днів в одному році, вихідних (суботи та неділі), святкових та передсвяткових днів (тривалість робочого дня менше на 1 год.); Чд – кількість годин робочого дня; Зр – кількість змін роботи обладнання, Зр=2; Kр – коефіцієнт, який враховує час перебування верстата у ремонті (див. Додаток Г).
Верстати, що використовуються на дільниці, де виготовляються шестерні мають масу до 10 т. Отже втрати часу на ремонт для не автоматизованих металорізальних верстатів становитимуть 1,9%, а для верстатів з ЧПУ – 4,7 % (Додаток Г). Тоді ефективний фонд часу для першого і другого випадків становитиме відповідно:
Фе = [(366–104–10 )·8,0–5·1]·2·0,981=3946 год;
Фе = [(366–104–10)·8,0–5·1]·2·0,953=3833 год.
Трудомісткість обробки річного обсягу випуску деталей визначається за формулою:
Ттруд.р = Тшт.-к Пв, н.-год, (1.2)
де Тшт.-к – штучно-калькуляційний час на операцію, хв.; Пв – програма випуску деталей на рік, шт.
В даному прикладі, для токарної операції Ттруд.-р = 12,2∙20300/60 = 4128 год.
У серійному, дрібносерійному та одиничному виробництві розрахункову кількість верстатів знаходять за формулою
шт.,(1.3)
де Тшт.-к. – штучно-калькуляційний час на операцію, яка виконується на даному верстаті, хв.; Kв.н – коефіцієнт виконання норм часу, для верстатів з ЧПУ Kв.н=1; для напівавтоматів Kв.н=1,01; для універсальних верстатів Kв.н=1,05...1,20.
Наприклад:
Розрахункову кількість верстатів ср округлюємо до найближчого цілого числа. Приймаємо спр = 1 верстат.
Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання становить
(1.4)
Розрахункова кількість верстатів прийнята по іншим операціям виконуються аналогічно. Розрахунки зводяться у таблиці (табл. 1.). Як бачимо з таблиці обладнанням, що недостатньо завантажено, є: токарне обладнання з ЧПУ.
Для підвищення ефективності використання обладнання у випадку, коли значення Kз менше за нормативне (для обладнання серійного типу виробництва Kнз = 0,85...0,95), необхідно передбачити довантаження обладнання виготовленням супутньої продукції (валів, шківів, зубчастих коліс, шестерень, втулок тощо). Рекомендується обрати один або два вироби, для яких далі виконуються усі технологічні та планово-економічні розрахунки.
Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за формулою
н.-год (1.5)
Тоді, наприклад, для протяжної операції трудомісткість довантаження складе
Т дов = 3946 · 1,07 · 1· (0,86 – 0,44) =1773 н.-год.
Розрахункова кількість верстатів даного типу з урахуванням довантаження визначається за виразом
(1.6)
де Т' – трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, н.-год.; Kв.н – коефіцієнт виконання норм часу, Kв.н = 1,0...1,2; Фе – ефективний річний фонд виробничого часу обладнання, год.
В даному прикладі: сгор.-прот = 
Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовленні заданих деталей розраховується за формулою:
(1.7)
де ∑cр, ∑cпр – відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі.
У даному прикладі: 
.
Таблиця 1. Розрахунок необхідної кількості верстатів та їх завантаження
| Найменування обладнання | Модель обладнання | Річна програма, шт. (Пв) | Штучно-калькуляційний час на деталь (Тшт.-к,) хв. | Трудомісткість річної програми випуску (Т), н.-год. | Трудомісткість довантаження супутньою продукцією (Тдов.), н.-год. | Трудомісткість річного обсягу робіт з довантаженням (Т'''), н.-год. | Ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання за рік, (Фе), год. | Коефіцієнт виконання норм часу (Kв.н) | Кількість верстатів, шт. | Фактичний коефіцієнт завантаження обладнання (Kзср) після довантаження | Середній коефіцієнт 4завантаження обладнання, %, (Кзср) | |
| розрахункова, ср з довантаження ср без довантаження | прийнята, спр | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| 1. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 20300 | 12,20 | 4128 | – | 4128 | 3946 | 1,14 | 0,92 | 1 | 0,92 | 85 |
| 2. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 10,40 | 3519 | – | 3519 | 3946 | 1,05 | 0,85 | 1 | 0,85 | ||
| 3. Токарний з ЧПУ | 16К20Ф3 | 8,63 | 2920 | – | 2920 | 3833 | 1,00 | 0,76 | 1 | 0,76 | ||
| 4. Токарний з ЧПУ | 16К20Ф3 | 8,90 | 3011 | – | 3011 | 3833 | 1,00 | 0,79 | 1 | 0,79 | ||
| 5. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 11,2 | 3790 | – | 3790 | 3946 | 1,10 | 0,87 | 1 | 0,87 | ||
| 6. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 8,60 | 2910 | 760 | 3670 | 3946 | 1,07 | 0,87/0,69 | 1 | 0,87 | ||
| 7. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 21,60 | 7308 | – | 7308 | 3946 | 1,07 | 1,73 | 2 | 0,86 | ||
| 8. Горизонтально-протягувальний | 7Б520 | 5,435 | 1839 | 1773 | 3612 | 3946 | 1,06 | 0,86/0,44 | 1 | 0,86 | ||
| 9. Вертикально-свердлильний | 2М118 | 5,435 | 1839 | 1773 | 3612 | 3946 | 1,06 | 0,86/0,44 | 1 | 0,86 | ||
| Разом | – | – | 92,40 | 31264 | 4306 | 35570 | – | – | 8,5 | 10 | ||
 |
|
|
Середній коефіцієнт завантаження Kз всього верстатного парку на проектованій дільниці викреслюють горизонтальною лінією, яка проходить через увесь графік.
У зв’язку з тим, що протяжна та свердлильна операції не завантажені відповідно до норми у 85%, обладнання, що використовується на даних операціях, довантажується обробкою аналогічних деталей.
Звичайно керівник курсової роботи дає студенту завдання з розробки технологічного процесу на деталь одного типорозміру і для забезпечення нормального завантаження верстатів задає велику програму випуску деталей на рік. З практичної точки зору кількість обладнання, одержана розрахунковим шляхом, буде недостатньою для проектування самостійної дільниці та її нормального завантаження.
Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниці заносять у зведену відомість обладнання (табл.2).
2.2. Розрахунок основної виробничої площі проектованої дільниці (цеху)
До складу виробничої площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами, рольгангами, стендами, розмічальними плитами, робочими шафами для інструменту, робочими місцями для технічного контролю деталей тощо.
Металорізальні верстати дільниці або відділень механічного цеху можуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (групами) верстатів (технологічна спеціалізація). На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці.
На вибір варіантів розташування дільниць впливають умови роботи та технологічні особливості верстатів, що використовуються. Виходячи з цього, недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виготовлення деталей високої і відносно малої точності у зв’язку з неминучим впливом вібрації обладнання на точність виготовлення відповідних деталей. Неприпустимим є змішане розміщення дільниці абразивної обробки та складання.
Таблиця 2. Кошторис витрат на основне технологічне обладнання ділянки
| Найменування верстата | Модель верстата | Кількість верстатів, шт. | Потужність, кВт | Площа, м2 | Вартість за прейскурант-том, тис. грн | Витрати на транспортування й монтаж, тис. грн (6–9 % від гр. 9) | Первинна вартість, тис. грн (гр. 9 + гр.10) | Ремонтна складність | ||||||
| одиниці | загальна | одиниці | загальна | одиниці | загальна | механічна | електрична | |||||||
| одиниці | загальна | одиниці | загальна | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| 1. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 6 | 11 | 66 | 2,98 | 17,89 | 46 | 276 | 24,84 | 300,84 | 11 | 66 | 8,5 | 51 |
| 2. Токарний з ЧПУ | 16К20 Ф3 | 2 | 10 | 20 | 9,57 | 19,14 | 65 | 130 | 11,7 | 141,7 | 12,5 | 25 | – | – |
| 3. Горизонтально-протягувальний | 7Б520 | 1 | 18,5 | 18,5 | 13,44 | 13,44 | 20 | 20 | 1,8 | 21,8 | 12,5 | 12,5 | 13,5 | 13,5 |
| 4. Вертикально-свердлильний | 2Н118 | 1 | 1,5 | 1,5 | 0,502 | 0,502 | 20 | 20 | 1,8 | 21,8 | 7 | 7 | 4 | 4 |
| Разом | – | 10 | – | 106 | – | 50,967 | – | 446 | 40,14 | 486,14 | – | 110,5 | – | 68,5 |
Виробничу площу дільниці (цеху) визначають за показником питомої площі у кв.м., яка припадає на один верстат або одне робоче місце:
Sд = Sпитспр , (1.8)
де Sпит – питомий показник площі на один верстат: для верстатів вагою до 5 т. Sпит=10...15 м2; до 10 т. - Sпит=16...25 м2; до 25 т. - Sпит=26...45 м2; до 120 т. - Sпит=50...150 м2 на один верстат; для верстаків Sпит=10 м2 (Додаток Д).
З практичної точки зору на дільниці (в цеху) доцільно розміщувати обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних дільниць (цехів). Показник питомої загальної площі враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями, площу магістральних проїздів тощо:
Sпит.заг = 1,3Sпит.д. (1.9)
У даному прикладі: - питома площа одного дрібного верстата Sпит. = 15 м2;
- виробнича площа дільниці Sпит.вир = 15·10 = 150 м2;
- загальна площа дільниці Sпит.заг= 1,3·150 = 195м2.
- об’єм будівлі дільниці V=195·12=2340 м3.
2.3. Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці (в цеху)
Розрахунок кількості основних робітників . У механічних цехах (на дільницях) до категорії основних робітників відносяться робітники таких професій: верстатники, оператори верстатів з ЧПУ та наладчики автоматичних ліній, слюсарі механоскладальних робіт. Потрібну кількість основних робітників визначають за кожною професією окремо.
Для дільниць серійного, дрібносерійного та одиничного типів виробництва необхідна кількість основних робітників визначається за формулою:
чол., (1.10)
де Т/ –трудомісткість річного обсягу робіт за видами обробки з довантаженням, норм.-год. (табл..1, гр..7); Фе.р – річний ефективний фонд часу роботи одного робочого, год.; Kв.н – коефіцієнт виконання норм робочими даної операції (табл..1., гр..9); Kбв – коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.
Ефективний річний фонд робочого часу верстатника (у год.) за п’ятиденний тиждень можна визначити за формулою
, (1.11)
де K в – коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу на відпустку, навчання, виконання державних обов’язків тощо.
В даному прикладі: ефективний фонд часу одного працюючого
Тоді чисельність токарів за формулою:
Рток. = 
.
Приймаємо Рток = 2 чол.
По інших операціях розрахунки здійснюються аналогічно, а результати відображаються у табл. 3.
Таблиця 3. Розрахунок потрібної кількості основних робітників
на дільниці виготовлення деталі типу "шестерня"
| Номер операції | Професія | Розряд робіт | Трудомісткість (Т/), н.-год | Ефективний фонд часу робочого Фе, год. | Коефіцієнт виконання норм часу (Kв.н) | Коефіцієнт багато-верстатності (Kбв) | Кількість робітників | |||
| Розрахована (Рр), гр.4/ (гр.5 · 6 · 7) | прийнята (Рпр) | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | ||
| 015 | Токар | 5 | 4128 |
| 1,14 | 1,98 | 2 | |||
| 020 | Токар | 3 | 3519 | 1,05 | 1,83 | 2 | ||||
| 025 | Оператор верстатів з ЧПУ | 4 | 2920 | 1,0 | 2,0 | 1,62 | 2 | |||
| 030 | Оператор верстатів з ЧПУ | 4 | 3011 | |||||||
| 035 | Токар | 3 | 3790 | 1,1 | 1,89 | 2 | ||||
| 040 | Токар | 3 | 3670 | 1,07 | 1,88 | 2 | ||||
| 045 | Токар | 5 | 7308 | 1,07 | 3,74 | 4 | ||||
| 050 | Протягувальник | 4 | 3612 | 1,06 | 1,85 | 2 | ||||
| 060 | Свердлувальник | 3 | 3612 | 1,06 | 1,85 | 2 | ||||
| Разом | 35570 | 18 | ||||||||
Середній розряд основних робітників на дільниці становить
(1.11)
де Rp – тарифний розряд робітників; Ро – кількість основних робітників даного розряду.
У курсовій роботі при розробці плану розміщення і компонуванні обладнання на площі дільниці необхідно передбачити організацію багатоверстатного обслуговування на тих операціях, де більшим є час, коли обладнання працює у автоматичному режимі.
Впровадження багатоверстатного обслуговування на механічній дільниці дає можливість одночасно обслуговувати декілька однотипних верстатів, що значно збільшує продуктивність праці порівняно з одноверстатним.
Приймаючи рішення про доцільність багатоверстатного обслуговування, студент повинен визначити цикл роботи одного верстата протягом часу, за який регулярно виконуються одні і ті ж повторні прийоми роботи.
Кількість верстатів, які може обслуговувати один робочий, визначається за формулою
(1.12)
де Тмаш= 4,25 хв. (машинний час автоматичної роботи обладнання); Труч= 2,86 хв. (ручний час на установлення, закріплення, знімання деталі, контроль за своєю роботою); Тперех= 0,5 хв. (час на перехід від верстата до верстата).
В даному прикладі: кількість верстатів, які може обслуговувати один робочий на операціях 025 і 030 - токарна з ЧПУ,
сбв = 4,25/(2,86+0,5)+1=2,35 верстата. Приймаємо сбв = 3 верстати.
Чисельність робітників при багатоверстатному обслуговуванні визначають з урахуванням даної кількості верстатів, на яких може працювати робітник даної професії:
(1.13)
де Ттруд – річна трудомісткість робіт верстатника, н.-год.; сбв – чисельність верстатів, які можуть обслуговуватися одним робочим, шт.; Kз.сер = 0,75…0,80 – коефіцієнт завантаження верстатів при серійному типі виробництва.
В даному прикладі: Приймається Рверст=2 верстатники.
Циклограма роботи багатоверстатника наведена на рис. 2.
Розрахунок кількості допоміжних робітників. Допоміжні робітники виробництва – це працівники, які обслуговують основне виробництво (наладчики, комірники роздавальчої комори інструментів, слюсарі для ремонту верстатів та оснастки, електромонтери, контролери та інші).
Кількість допоміжних робітників на проектованій дільниці визначається:
– за нормами обслуговування (наладчики верстатів, контролери і т. ін.), або
– за кількістю робочих місць, за якими ці робочі закріплені (кранівники, стропальники), або
– у процентному відношенні від кількості основних виробничих робітників (45...55 %).
У нашому прикладі кількість допоміжних робітників визначається за нормами обслуговування, і результати розрахунку зводяться в табл. 4.
Середній розряд допоміжних робітників складає
     |
Розподіл загальної чисельності допоміжних робітників за спеціальностями та кваліфікацією виконується студентом самостійно з урахуванням умов виробництва на проектованій дільниці (табл..4).
Таблиця 4. Розрахунок потрібної кількості допоміжних робітників та їх кваліфікації
| Спеціальність допоміжного робітника | Фактична наявність | Норми обслуговування | Розрахункова кількість допоміжних робочих, (гр.2/гр.3), чол.. | Режим роботи, змін | Необхідна кількість робочих, (гр.4•гр.5), чол.. | Розряд | ||
| Кількість агрегатів, ремонтних одиниць основних робочих. | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | ||
| 1. Наладчик верстатів з ЧПУ | 2 верстати | 5 верстатів | 0,4 | 2 | 0,80 | 5 | ||
| 2. Настроювач-регулювальник інструменту для верстатів з ЧПУ | 2 верстати | 1 на 20...25 верстатів | 0,1 | 2 | 0,20 | 4 | ||
| 3. Слюсар з поточного ремонту та обслуговуванню обладнання | 110,5 рем. од. | 500 рем. од. | 0,22 | 2 | 0,44 | 4 | ||
| 4. Верстатник з ремонту обладнання | 9 осіб | 1 на 12 основних робітників | 0,75 | 2 | 1,50 | 3 | ||
| 5. Мастильник | 110,5 рем. од. | 1000 рем. од. | 0,11 | 2 | 0,22 | 2 | ||
| 6. Комірник | 10 верстатів | 1 на 55...65 верстатів | 0,18 | 2 | 0,36 | 3 | ||
| 7. Електромонтер | 68,5 рем.од. | 1050 рем. од. | 0,06 | 2 | 0,12 | 3 | ||
| 8. Контролер | 10 верстатів | 7...9 % від кількості
| 0,8 | 2 | 1,6 | 4 | ||
| 9. Транспортний робітник | 9 осіб | 1 на 35 основних робітників | 0,26 | 2 | 0,52 | 2 | ||
| 10. Прибиральник виробничих приміщень | 150 м2 | 1 на 2000...2500 м2 | 0,075 | 2 | 0,15 | 2 | ||
| Разом | – | – | – | 5,91 | – |
Чисельність керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу розраховується з використанням структури кадрів, що склалися на діючих підприємствах. При цьому дана категорія працюючих становить 15-20% прийнятої кількості основних та допоміжних робітників. Результати розрахунку чисельності керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) наведено в табл. 5.
Таблиця 5. Розрахунок чисельності спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу
| Посада | Норма обслуговування | Кількість робочих, що обслуговуються, осіб | Необхідна кількість спеціалістів, службовців та МОП, гр. 3/гр. 2 | Посадовий оклад, грн*) | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
| Керівні робітники та спеціалісти: | ||||||
| майстер | 1 на 16-25 робітників | 23,91 | 1,00 | 1400 | ||
| інженер-технолог | 1 на 100...120 основних робітників | – | 1,00 | 1500 | ||
| інженер-нормувальник | 1 на 100...150 основних робітників | 18,00 | 0,18 | 1400 | ||
| інженер-планувальник | 1 на 200...450
| 23,91 | 0,09 | 1200 | ||
| економіст | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,12 | 1450 | ||
| бухгалтер | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,12 | 1450 | ||
| Разом: | – | – | 2,51 | – | ||
| Службовці: | ||||||
| табельник | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,09 | 680 | ||
| обліковець-нарядник | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,08 | 680 | ||
| Разом: | – | – | 0,17 | – | ||
| прибиральник побутових приміщень | 1 на 500...600 м2 | 45 м2 | 0,09 | 640 | ||
| Разом: | – | – | 0,09 | – | ||
Примітка. *) Використані посадові оклади даної категорії робітників зі штатного розкладу машинобудівного підприємства.
Загальна кількість працюючих дільниці і їх структура наведено у табл.6.
Таблиця 6. Зведена відомість працюючих на виробничій дільниці
| Категорія працюючих | Кількість працюючих, осіб | Питома вага, % |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Основні виробничі робітники | 18,00 | 67,47 |
| 2. Допоміжні робітники | 5,91 | 22,15 |
| 3. Спеціалісти | 2,51 | 9,41 |
| 4. Службовці | 0,17 | 0,64 |
| 5. Молодший обслуговуючий персонал | 0,09 | 0,33 |
| Разом | 26,68 | 100,00 |
2.4. Розробка плану розташування обладнання та робочих місць проектованої ділянки (цеху)
Планування дільниці (цеху) - це план розташування виробничого обладнання (верстатів, підйомно-транспортного обладнання тощо) робочих місць, проїздів, переходів і т. д.
При плануванні дільниці слід додержуватися таких основних вимог:
– обладнання на дільниці має розміщуватися залежно від послідовності виготовлення деталей відносно технологічного процесу (серійне, крупносерійне та масове виробництво);
– планування за моделями (типами) верстатів - груповий спосіб - застосовується у одиничному та дрібносерійному виробництві; верстати розміщують групами (токарні, фрезерні, шліфувальні тощо) у послідовності обробки основного виду заготовок на дільниці;
– планування за типами виробів здійснюється, коли на дільниці виготовляються деталі, які постійно закріплені за нею (вали, шпинделі, шестірні, зубчасті колеса, втулки, муфти тощо). У цьому випадку верстати розміщують за типами виробів або за ходом технологічних операцій. Ці способи розташування обладнання є найбільш вигідними для механічної дільниці серійного виробництва і застосовуються у проектуванні частіше за інші;
– розташування верстатів необхідно пов’язувати із застосуванням підйомно-транспортного обладнання. При цьому передбачають вибір найкоротших шляхів переміщення заготовок або деталей у процесі виробництва, виключаючи кільцеві, зворотні рухи, Вантажопотоки не повинні перехрещуватися між собою, а також перетинати й перекривати основні проїзди та переходи, які призначені для руху людей;
– розміщення обладнання, проїздів та переходів повинно гарантувати зручність та безпеку праці; можливість монтажу та ремонту обладнання; зручність подавання заготовок та інструментів, а також прибирання відходів;
– розташування має бути "гнучким", тобто необхідно передбачити можливість заміни верстатів при зміні технологічного процесу;
– під час планування розміщення мають бути передбачені робочі місця для майстра та технолога, а також можливість застосування механізованого та автоматизованого обліку та управління.
Для розробки плану розташування верстатів на дільниці рекомендується:
a) попередньо на міліметровому папері (у масштабі 1:50 або 1:100) нанести сітку колон. Слід врахувати, що виробничі будівлі бувають одно- та багатоповерхові. При виготовленні великогабаритних та важких деталей бажано використовувати одноповерхові будівлі з такою сіткою колон: ширина прольоту В=12, 18, 24, 30 та 36 м, довжина дільниці La=18...50 м та шаг колон t=6...12 м, висота будівлі Н=8,4...18,0 м, ширина проїздів b=3...4 м, ширина пішохідних проходів b=1,4 м;
b) із твердого паперу (картону) вирізати зображення контурів верстатів - темплетів - в тому ж масштабі, що і план будівлі. Викреслюючи темплети, приймають контур верстата відносно габаритних розмірів, які беруть із паспортів верстатів або із довідників (Додаток И).
Вірно зроблений темплет дозволяє наочно зобразити розміри фактичної площі та мінімально допустимих відстаней між верстатами та елементами будівлі. Місце робочого біля верстата позначається кружком діаметром 500 мм (у відповідному масштабі) половина кружка закреслена, світла половина позначає обличчя робочого і повинна бути повернена до верстата.
Розміщуючи на плані дільниці темплети верстатів в різних варіантах, знаходять кращий варіант, який фіксують, прикріплюючи темплет шпильками або кнопками, а потім контури верстатів легко обкреслюють олівцем.
При розміщенні верстатів керуються такими правилами:
– верстати розміщуються в прольоті в один, два та три ряди залежно від їх розмірів та ширини прольоту;
– верстати можуть розміщуватися вздовж прольоту, впоперек нього або під кутом;
– робочі місця розташовуються з боку проходів, що полегшує обслуговування робочого місця. Найбільш зручним є розміщення вздовж проїзду та при розташуванні верстатів до проїзду фронтом. При поперечному розміщенні верстатів їх обслуговування (подавання заготовок, приймання деталей тощо) ускладнюється, тому що приходиться передбачати поперечні проїзди для доставки деталей електрокарами до робочих місць;
– для кращого використання площі револьверні верстати, автомати та інші верстати для обробки пруткових заготовок також розміщуються в шаховому порядку, причому в цьому випадку необхідно забезпечити можливість підходу до верстатів з двох боків;
– верстати один відносно до одного розміщуються фронтом, в "потилицю" та тильними боками. При розміщенні верстатів вздовж дільниці більш вигідно використовувати площу з тильним розміщенням верстатів;
– великі верстати не можна розміщувати біля вікон, тому що це призводить до затемнення дільниці.
При визначенні відстані між верстатами, від верстата до стіни та колон будівлі потрібно враховувати наступне:
– відстань беруть від зовнішніх габаритних розмірів верстатів, включаючи крайні положення рухомих частин, відчинених дверцят та постійних огорож верстатів;
– при різних розмірах двох поруч розміщених верстатів відстань між ними приймається за більшим із цих верстатів;
– при обслуговуванні верстатів мостовими кранами або кран-балками відстань від стін та колон до верстатів приймають, враховуючи можливість обслуговування верстатів при крайньому положенні гака крана.
При виборі ширини проїздів між рядами верстатів необхідно мати на увазі наступне:
– відстань беруть від зовнішніх габаритних розмірів верстатів, включаючи крайні положення рухомих частин, відчинених дверцят та постійних огорож верстатів;
– розмір переміщуваних деталей або тари з деталями у напрямку, перпендикулярному проїзду;
– ширина проїздів при транспортуванні електрокарами визначається з урахуванням можливості їх повороту на 90о.
При плануванні дільниці мають бути передбачені місця для майстра, технолога, контролера площею не менше 6 м2 кожне. Слюсарні верстаки та контрольні плити можуть бути розміщені на механічній дільниці (за технологічним процесом).
Відстань між верстатами та елементами будівлі для різних варіантів розміщення обладнання, а також ширину проїздів у залежності від різних видів транспорту регламентують нормами технологічного проектування (див. Додатки Ж, З та И).
На плані технологічної лінії, крім обладнання, повинні бути нанесені транспортні засоби, інструментальні тумбочки, тара для заготовок та готових деталей, верстаки, стелажі та інша оргоснастка (розроблена при виконанні курсового проекту з організації та нормування праці).
Після того, як чернетку плану дільниці затвердить керівник курсової роботи, план розташування обладнання можна викреслювати начисто.
Перелічені вище вимоги та правила враховуються при виконанні графічної частини курсової роботи. Приклад графічної частини наведено на рис. 3..
|
|
|
|
2.5. Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у створення дільниці (цеху) по виготовленню деталі "шестерня"
Розрахунки обсягу капітальних вкладень наведено у табл. 7.
Таблиця 7. Визначення величини капітальних вкладень та їх структури
| Група основних фондів | Вартість основних фондів, тис. грн | Питома вага, % | Вказівки до розрахунку (значення наближені до реальних) | ||
| І група. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передаточні пристрої | 350,43 | 38,1 | – | ||
| у тому числі: | |||||
| 1.1. Будівлі виробничого призначення | 254,55 | 27,67 | 1697 грн. за 1 м2 (1697х150) | ||
| 1.2. Будівлі побутового призначення | 45,0 | 4,89 | 1000грн. за 1 м2 (1000х45) | ||
| 1.3. Силові машини та електрообладнання | 50,88 | 5,53 | 480 грн за 1 кВт встановленої потужності (480х106) | ||
| ІІ група. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та приладдя до них | 72,9 | 7,9 | 15,0 % від вартості обладнання (п. 3.1) | ||
ІІІ група. Будь-які інші основні фонди, що не включені до груп 1
| 496,63 | 54,0 | – | ||
| у тому числі: | |||||
| 3.1. Робочі машини та обладнання | 486,14 | 53,0 | За кошторисом витрат (табл. 2 гр. 11) | ||
| 3.2. Інструмент, приладдя та прилади | 10,49 | 0,9 | |||
| інструмент та приладдя | 7,29 | 0,6 | 1,5 % від п. 3.1 | ||
| вимірювальні та регулюючі прилади | 3,2 | 0,3 | 320 грн на верстат | ||
| Разом | 919,96 | 100,00 | – |
Висновки
Для одержання повного уявлення про доцільність реалізації проекту дільниці механічного цеху необхідно мати комплекс підсумкових даних, що характеризують економічну сторону її роботи. Основні техніко-економічні показники дільниці зводяться у підсумкову таблицю (табл.19).
Таблиця 19. Техніко-економічні показники дільниці
| Найменування показників | Одиниці виміру | Значення | ||||
| 1 | 2 | 3 | ||||
| 1. Обсяг виробництва | шт. | 20300 | ||||
| 2. Трудомісткість річної програми: | н.-год. |
| ||||
| заданої | н.-год. | 31264 | ||||
| з урахуванням супутньої продукції | н.-год. | 35570 | ||||
| 3. Чисельність працюючих всього | осіб | 26,68 | ||||
| у тому числі: |
| |||||
| основних робітників | 18,00 | |||||
| допоміжних робітників | 5,91 | |||||
| спеціалістів | 2,51 | |||||
| службовців | 0,17 | |||||
| молодшого обслуговуючого персоналу |
| 0,09 | ||||
| 4. Середній розряд робітників | — |
| ||||
| основних |
| 3,9 | ||||
| допоміжних |
| 3,5 | ||||
| 5. Фонд заробітної плати: | грн | 462968,05 | ||||
| основних робітників | грн | 316394,9 | ||||
| допоміжних робітників | грн | 88238,75 | ||||
| грн | 56256 | ||||
| службовців | грн | 1387,2 | ||||
| молодшого обслуговуючого персоналу | грн | 691,2 | ||||
| 6. Середньомісячна заробітна плата: | грн |
| ||||
| основних робітників |
| 1464,8 | ||||
| допоміжних робітників |
| 1244,2 | ||||
| спеціалістів |
| 1867,7 | ||||
| 7. Вартість основних виробничих фондів всього | тис. грн | 919,96 | ||||
| У тому числі: |
|
| ||||
| I групи (будівлі, споруди, передатні пристрої) |
| 350,43 | ||||
| II групи (транспортні засоби, ЕОМ, прилади) |
| 72,9 | ||||
| III групи (інше) |
| 496,63 | ||||
| 8. Кількість устаткування, використовуваного на дільниці | шт. | 10 | ||||
| 9. Середній коефіцієнт завантаження устаткування | % | 85 | ||||
| 10. Коефіцієнт використання матеріалу | – | 0,76 | ||||
| 11. Собівартість одиниці продукції | грн | 94,24 | ||||
| 12. Собівартість річної програми | грн | 1913072 | ||||
| 13. Оптова ціна випуску продукції без ПДВ | грн | 2200033 | ||||
| 14. Чистий прибуток | грн | 215221 | ||||
| 15. Чиста теперішня вартість проекту | грн | 302790 | ||||
| 16. Строк окупності капітальних вкладень | роки | 4,47 | ||||
Виконані у посібнику розрахунки щодо проектування дільниці для виробництва деталі типу «шестерня» показали, що вкладені інвестиції є доцільними, оскільки термін окупності становить 4,27 року.
Література
1. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 400с.: іл.. – (Унів. б-ка).
2. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч.посіб. – Вид.2-ге, без змін. – К:КНЕУ, 2008. – 524 с.
3. Виленский П.Л., Лившин В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов. – М.: Дело, 1998.
4. Гойко В.С. Методика оцінки економічної ефективності інвестицій. – К: Віра – Р, 2000.
5. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників Мінпромполітики України. Х., 2002. - Т.І-IV.
6. Ершов В.В., Смирнов Н.П. Организационное проектирование производственной системи. Теоретический и научно – практический журнал “Организатор призводства.” №2(11). 2000. – с.46-50.
7. Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.
8. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности): Учеб. пособие – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: МАУП, 2001
9. Нефедов Н.А. Дипломное проектирование в машинострои-тельных техникумах: Уч. пособие для техникумов. 2-е изд. перераб. и доп. – М.:Высш.школа, 1986. – 239 с
10. Оплата труда. Методическое пособие / Баланс, «Библиотека бухгалтера» - 2001.
11. Організація виробництва: Навчальний посіб. / В.О. Оніщенко, О.В.Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. – К.:Лібра, 2005. –336 с.
12. Орлов П. «Порівняльна оцінка ефективності капітальних вкладень» // Економіка України, 2004 р.
13. Основи отраслевых технологий и организации производства: Под ред. В.К. Федюкина. – Спб.:Политехника, 2002. – 312 с.
14. Основи современной организации производства: Учебник Антонов А.Н., Морозова Л.С. – Изд. ДИС, 2004. – 42
15. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. – Львів: «Манголія плюс», 2005.- 425 с.
16. Расчети экономической эффективности новой техники. Справочник /Под ред К.М. Великанова. – Л. : Машиностроение, 1990.- 488 с.
17. Семенов Г.А., Семенов А.Г., Станчевский В.К. Техніко-економічні розрахунки на підприємстві. К.: Центр навч. літ., 2005. – 328 с.
18. Справочник технолога – машиностроителя. В 2-х т. Т. 2 /Под ред. Ф.Г. Косиловой и Р.К. Мещерякова. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Машиностроение, 1985. 496 с.
19. Обработка металлов резанием : Справочник технолога / А.А. Панов, В.В.Аникин, Н.Г.Бойм и др.; Под общ. ред. А. А. Панова. – М.: Машиностроение. 1988. – 736 с.
20. Фінансовий менеджмент: теорія и практика. Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – 5–е изд., перераб.и доп. – М.: Изд-во “Перспектива”, 2000.- 656 с.
Додатки
Додаток А
Приклад оформлення завдання
Міністерство освіти та науки України
Національний університет кораблебудування
імені адм. Макарова
Кафедра економіки
та організації виробництва
ЗАВДАННЯ (приклад)
на виконання курсової роботи
з дисципліни "Організація виробництва"
Студенту(ці) інженерно-економічного факультету:
Іваненко А.А. групи 3411
Тема курсової роботи: «Організаційно-економічні розрахунки на дільниці механічного цеху з виготовлення деталі «шестерня»
Вихідні дані
Таблиця А-1 Загальні початкові дані
| Найменування показників | Одиниця виміру | Кількісне значення |
| 1. Найменування виробу (деталі) | Шестерня | |
| 2. Річний обсяг виробництва | шт. | 20300 |
| 3. Режим роботи | змін. | 2 |
| 4. Матеріал | марка | Ст 40х |
| 5. Маса заготівки | кг | 6,28 |
| 6. Маса виробу (деталі) | кг | 4,8 |
| 7. Тип виробництва | серійний | |
Таблиця А-2. Технологічний процес виготовлення деталі «шестерня»
| Найменування операції | Обладнання | Розряд роботи | Тшт.к, хв | |
| Найменування | Модель | |||
| 1. Токарна | Токарно-гвинторізний | 16к20 | 5 | 12,20 |
| 2. Токарна | Токарно-гвинторізний | 16к20 | 3 | 10,40 |
| 3. Токарна | Токарний з ЧПУ | 16К20Ф3 | 4 | 8,63 |
| 4. Токарна | Токарний з ЧПУ | 16К20Ф3 | 4 | 8,90 |
| 5. Токарна | Токарно-гвинторізний | 16К20 | 3 | 11,20 |
| 6. Токарна | Токарно-гвинторізний | 16К20 | 3 | 8,60 |
| 7. Токарна | Токарно-гвинторізний | 16К20 | 5 | 21,60 |
| 8. Протяжна | Горизонтально-протяжний | 7Б520 | 4 | 5,453 |
| 9. Свердлильна | Вертикально-свердлувальна | 2М118 | 3 | 5,435 |
 |
Додаток Б
Зміст курсової роботи
Висновки
ІІ. Графічна частина:
1. Графік завантаження обладнання
2. Циклограма роботи багатоверстатника
3. Розробка плану розташування обладнання та робочих місць проектованої дільниці (цеху).
Література
Додаток В
Додаток Г
Додаток Д
Додаток Е
Додаток Ж
Додаток И
Миколаїв, 2009
Зміст
ВСТУП.. 7
1. Мета, тематика, зміст, етапи, послідовність виконання та захист курсової роботи 8
1.1. Мета, зміст і етапи виконання курсової роботи. 8
1.2. Порядок видачі завдання на курсову роботу, консультації, перевірки та захисту курсової роботи 10
2. Методика розрахунку необхідної кількості обладнання, приладдя, площ, їх вартості та чисельності працюючих.. 12
2.1. Розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості 12
2.2. Розрахунок основної виробничої площі проектованої дільниці (цеху) 18
2.3. Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці (в цеху) 20
2.4. Розробка плану розташування обладнання та робочих місць проектованої ділянки (цеху) 29
2.5. Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у створення дільниці (цеху) по виготовленню деталі "шестерня" 34
3. Методика розрахунку економічних показників проектованої дільниці (цеху) 36
3.1. Розрахунок річного фонду оплати праці робітників дільниці 36
3.2. Розрахунок річних витрат на основну сировину та матеріали. 42
3.3. Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію устаткування. 44
3.4. Розрахунок річних загальновиробничих витрат. 52
3.5. Розрахунок дільничної (цехової) собівартості одиниці виробу та оптової ціни виробу 56
3.6. Визначення фінансових результатів роботи дільниці 58
4. Методичні рекомендації до розрахунку економічної ефективності створення дільниці (цеху) 59
4.1. Методи розрахунку показників ефективності інвестицій. 59
4.2. Приклад розрахунку показників ефекту та ефективності інвестицій капітальних вкладень у створення дільниці (цеху) 60
Висновки.. 65
Література.. 67
Додатки.. 69
Додаток А.. 69
Приклад оформлення завдання. 69
Додаток Б.. 71
Зміст курсової роботи. 71
Додаток В.. 72
Варіанти завдань на курсову роботу з дисципліни «Організація виробництва» 72
Додаток Г.. 107
Витрати часу на ремонт металорізального обладнання за умов двозмінного режиму роботи 107
Додаток Д.. 108
Коротка характеристика металообробних верстатів, що використовуються у механічних цехах 108
Додаток Е.. 115
Норми відстаней між прутковими автоматами та напівавтоматами. 115
Додаток Ж... 117
Норми відстаней складальних місць від проїзду, між верстатами, а також до стін і колон будівлі 117
Додаток З. 119
Норми відстаней верстатів від проїзду, між верстатами, а також до стін і колон будівлі 119
Додаток И.. 121
Приклади виконання темплетів металообробних верстатів. 121
ВСТУП
При підготовки фахівців зі спеціальності «Економіка підприємства» студентами виконується курсові роботи по ряду професіонально-орієнтованих дисциплін, серед котрих є дисципліна «Організація виробництва». Виконання курсової роботи з «Організації виробництва» дозволяє студентам придбати практичні навички щодо розрахунку організаційно-економічних параметрів заново створених ділянок, цехів, підприємств, або розвитку діючих.
Даний навчальний посібник являє собою набір методів, етапів і послідовність їх використання при розрахунку показників виробництв, що створюються. Посібник дозволяє теоретичні знання з організації виробництва застосувати в умовах наближених до практичних. Він може бути корисним не тільки студентам вказаної спеціальності, але і студентам технічних спеціальностей під час розробки економічного розділу дипломних проектів, а також фахівцям промислових підприємств і особам, що починають власний бізнес, у складанні бізнес-планів та економічному обґрунтовані інвестицій і господарських рішень.
Особливість даного посібника постає у тому, що методичні розрахунки виконанні на наскрізному прикладі, що дозволяє студентам краще і системно засвоїти теоретичні положення з дисципліни, що вивчається. Вихідні дані наскрізного прикладу наведено в додатку «А».
Виконання курсової роботи потребує розрахункових даних та креслень, отриманих як результат розробки курсових проектів з технології машинобудівного виробництва, організації та нормування праці.
1. Мета, тематика, зміст, етапи, послідовність виконання та захист курсової роботи
1.1. Мета, зміст і етапи виконання курсової роботи
Організація виробництва – це одна з важливих наук, яка формує професійні знання бакалавра з економіки. Навчальним планом передбачається вивчення студентами цієї дисципліни на третьому курсі (п’ятий і шостий семестри) і включає, крім вивчення теорії, виконання курсової роботи.
Метою курсового проектування з даної дисципліни є закріплення теоретичних знань, а також отримання необхідних навичок самостійного творчого виконання практичних завдань при проектуванні організації основних та допоміжних дільниць (цехів) машинобудівного виробництва.
Назва теми курсової роботи є типовою і формулюється: «Організаційно-економічні розрахунки при проектуванні дільниці механічного цеху з виготовлення деталі (далі у назві вказується найменування виробу)».
Курсова робота з дисципліни «Організація виробництва» включає розрахунково-пояснювальну записку (текстову частину) та графічну частину.
Розрахунково-пояснювальна записка складається з завдання курсове проектування, вступу, чотирьох розділів, загальних висновків та переліку використаної літератури.
Завдання на курсове проектування (додаток «А»), надається студентам на початку семестру та містить наступні реквізити:
– найменування теми курсової роботи;
– річний обсяг виробництва дільниці, цеху (встановлюється викладачем), що проектуються;
– найменування виробу, на виготовлення якого проектується дільниця креслення виробу приймається або з виконаного студентом курсового проекту з дисципліни «технологія машинобудування», або видається викладачем;
– тип виробництва вказується викладачем;
У вступі студент формулює мету курсової роботи, відмічає, на якій вихідній базі виконується курсова робота. Вихідною базою, як правило, є матеріали раніше виконаних курсових проектів з технології машинобудування та організації і нормування праці. У вступі також наводяться додаткові початкові дані для виконання курсової роботи, які затверджуються викладачем-керівником курсового проектування і не вказані в додатку «А».
У Розділі 1 надається коротка характеристика дільниці (цеху), що проектується, де представляються результати розрахунків з проектування та економічного обґрунтування (по результатах виконаної курсової роботи).
У Розділі 2 здійснюється розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості; виробничої площі проектованої дільниці (цеху); чисельності працюючих та обсягу капітальних вкладень (інвестицій), пов’язаних зі створенням дільниці (цеху) з виготовлення виробу.
Розділ 3 має містити розрахунки економічних показників проектованої дільниці (цеху), у тому числі: річного фонду оплати праці робітників, річних витрат на основну сировину та матеріали, витрат на утримання і експлуатацію устаткування, річних загальновиробничих витрат, дільничної (цехової) собівартості одиниці виробу та оптової ціни виробу, а також визначення фінансових результатів роботи дільниці.
4. Розділ представляє розрахунок економічної ефективності створення дільниці (цеху) та включає розрахунок показників ефективності інвестицій й техніко-економічні показники дільниці (цеху).
У висновках курсової роботи наводиться зведена відомість техніко-економічних показників проектованої дільниці (цеху) та загальний висновок щодо доцільності введення в дію даного виробництва.
Графічна частина курсової роботи включає до себе: графік завантаження обладнання, циклограму роботи багатоверстатника й план розташування обладнання та робочих місць на проектованій дільниці (цеху) із зазначенням напрямків руху заготовки й готового виробу.
Виконання студентами курсової роботи складається з п’яти послідовних етапів.
Першим етапом є отримання завдання (Додаток А) від викладача-керівника курсового проектування.
На другому етапі виконуються розрахунки по усіх розділах курсової роботи, які узгоджуються з керівником курсового проектування у години консультацій.
На третьому етапі студент ліквідує допущені помилки та недоробки, що мали місце у розрахунках і виявлені керівником курсового проектування при перевірки роботи.
Четвертим етапом проектування є розробка попереднього варіанту схеми (плану) розташування обладнання та робочих місць і узгодження його з керівником курсового проектування.
П’ятим етапом є кінцеве оформлення розрахунково-пояснювальної записки та графічної частини курсової роботи.
1.2. Порядок видачі завдання на курсову роботу, консультації, перевірки та захисту курсової роботи
Завдання на виконання курсової роботи видається студентам денної та заочної форми навчання під час читання лекційного матеріалу перед початком семестру (6 семестр третього курсу). Варіант завдання обирається відповідно до порядкового номеру студента у списку групи. Варіанти завдань наводяться у додатку «В» даного посібника.
Згідно розкладу, що передбаченим навчальним планом, консультації щодо виконання курсової роботи проводяться по кожному етапу курсового проектування.
Під час консультацій проводиться перевірка якості виконання чергового етапу та надаються поради щодо виконання розрахунків по наступним етапам.
He пізніше ніж за два тижні до початку екзаменаційної сесії розрахунково-пояснювальна записка та графічна частина курсової роботи здаються на перевірку викладачу (або до деканату Інституту заочної та дистанційної освіти). Перевірка курсової роботи триває один тиждень. Перевірені роботи повертаються студентам або до деканату не пізніше ніж за тиждень до початку сесії. Після перевірки на обкладинці розрахунково-пояснювальної записки викладач робить написи "До захисту", "До захисту з необхідністю врахування незначних зауважень", "Не допущено до захисту".
Якість виконання курсової роботи оцінюється так:
"відмінно" - відповідає правильному та ритмічному виконанню розділів роботи, її захисту без помилок й у визначений термін;
"добре" - відповідає випадку, коли роботу підготовлено в цілому правильно але з певною кількістю незначних помилок та захист відбувся у встановлений термін;
"задовільно" - роботу представлено з припустимими помилками, а захист мав місце пізніше встановленого для цього терміну.
2. Методика розрахунку необхідної кількості обладнання, приладдя, площ, їх вартості та чисельності працюючих
2.1. Розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості
Для проектування дільниці (цеху) студенти повинні мати дані щодо кількості обладнання, технологічний процес виготовлення виробу, моделі верстатів та їх габаритні розміри.
При розрахунку кількості металорізального обладнання даної моделі та числа робочих для механічної обробки деталей необхідно наступні вхідні дані: річний обсяг випуску деталей; вид технологічного процесу із зазначенням переліку операцій та сумарні норми штучно-калькуляційного часу на обробку деталі: ефективний річний фонд часу роботи одиниці обладнання та інші.
Ефективний річний фонд часу роботи одного верстата при п’ятиденному робочому тижні двох зміною робото розраховується за формулою:
(1.1)
де Др, Дв.д, Дс.д, Дп.с.д – відповідно кількість днів в одному році, вихідних (суботи та неділі), святкових та передсвяткових днів (тривалість робочого дня менше на 1 год.); Чд – кількість годин робочого дня; Зр – кількість змін роботи обладнання, Зр=2; Kр – коефіцієнт, який враховує час перебування верстата у ремонті (див. Додаток Г).
Верстати, що використовуються на дільниці, де виготовляються шестерні мають масу до 10 т. Отже втрати часу на ремонт для не автоматизованих металорізальних верстатів становитимуть 1,9%, а для верстатів з ЧПУ – 4,7 % (Додаток Г). Тоді ефективний фонд часу для першого і другого випадків становитиме відповідно:
Фе = [(366–104–10 )·8,0–5·1]·2·0,981=3946 год;
Фе = [(366–104–10)·8,0–5·1]·2·0,953=3833 год.
Трудомісткість обробки річного обсягу випуску деталей визначається за формулою:
Ттруд.р = Тшт.-к Пв, н.-год, (1.2)
де Тшт.-к – штучно-калькуляційний час на операцію, хв.; Пв – програма випуску деталей на рік, шт.
В даному прикладі, для токарної операції Ттруд.-р = 12,2∙20300/60 = 4128 год.
У серійному, дрібносерійному та одиничному виробництві розрахункову кількість верстатів знаходять за формулою
шт.,(1.3)
де Тшт.-к. – штучно-калькуляційний час на операцію, яка виконується на даному верстаті, хв.; Kв.н – коефіцієнт виконання норм часу, для верстатів з ЧПУ Kв.н=1; для напівавтоматів Kв.н=1,01; для універсальних верстатів Kв.н=1,05...1,20.
Наприклад:
Розрахункову кількість верстатів ср округлюємо до найближчого цілого числа. Приймаємо спр = 1 верстат.
Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання становить
(1.4)
Розрахункова кількість верстатів прийнята по іншим операціям виконуються аналогічно. Розрахунки зводяться у таблиці (табл. 1.). Як бачимо з таблиці обладнанням, що недостатньо завантажено, є: токарне обладнання з ЧПУ.
Для підвищення ефективності використання обладнання у випадку, коли значення Kз менше за нормативне (для обладнання серійного типу виробництва Kнз = 0,85...0,95), необхідно передбачити довантаження обладнання виготовленням супутньої продукції (валів, шківів, зубчастих коліс, шестерень, втулок тощо). Рекомендується обрати один або два вироби, для яких далі виконуються усі технологічні та планово-економічні розрахунки.
Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за формулою
н.-год (1.5)
Тоді, наприклад, для протяжної операції трудомісткість довантаження складе
Т дов = 3946 · 1,07 · 1· (0,86 – 0,44) =1773 н.-год.
Розрахункова кількість верстатів даного типу з урахуванням довантаження визначається за виразом
(1.6)
де Т' – трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, н.-год.; Kв.н – коефіцієнт виконання норм часу, Kв.н = 1,0...1,2; Фе – ефективний річний фонд виробничого часу обладнання, год.
В даному прикладі: сгор.-прот =
Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовленні заданих деталей розраховується за формулою:
(1.7)
де ∑cр, ∑cпр – відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі.
У даному прикладі: .
Таблиця 1. Розрахунок необхідної кількості верстатів та їх завантаження
| Найменування обладнання | Модель обладнання | Річна програма, шт. (Пв) | Штучно-калькуляційний час на деталь (Тшт.-к,) хв. | Трудомісткість річної програми випуску (Т), н.-год. | Трудомісткість довантаження супутньою продукцією (Тдов.), н.-год. | Трудомісткість річного обсягу робіт з довантаженням (Т'''), н.-год. | Ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання за рік, (Фе), год. | Коефіцієнт виконання норм часу (Kв.н) | Кількість верстатів, шт. | Фактичний коефіцієнт завантаження обладнання (Kзср) після довантаження | Середній коефіцієнт 4завантаження обладнання, %, (Кзср) | |
| розрахункова, ср з довантаження ср без довантаження | прийнята, спр | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| 1. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 20300 | 12,20 | 4128 | – | 4128 | 3946 | 1,14 | 0,92 | 1 | 0,92 | 85 |
| 2. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 10,40 | 3519 | – | 3519 | 3946 | 1,05 | 0,85 | 1 | 0,85 | ||
| 3. Токарний з ЧПУ | 16К20Ф3 | 8,63 | 2920 | – | 2920 | 3833 | 1,00 | 0,76 | 1 | 0,76 | ||
| 4. Токарний з ЧПУ | 16К20Ф3 | 8,90 | 3011 | – | 3011 | 3833 | 1,00 | 0,79 | 1 | 0,79 | ||
| 5. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 11,2 | 3790 | – | 3790 | 3946 | 1,10 | 0,87 | 1 | 0,87 | ||
| 6. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 8,60 | 2910 | 760 | 3670 | 3946 | 1,07 | 0,87/0,69 | 1 | 0,87 | ||
| 7. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 21,60 | 7308 | – | 7308 | 3946 | 1,07 | 1,73 | 2 | 0,86 | ||
| 8. Горизонтально-протягувальний | 7Б520 | 5,435 | 1839 | 1773 | 3612 | 3946 | 1,06 | 0,86/0,44 | 1 | 0,86 | ||
| 9. Вертикально-свердлильний | 2М118 | 5,435 | 1839 | 1773 | 3612 | 3946 | 1,06 | 0,86/0,44 | 1 | 0,86 | ||
| Разом | – | – | 92,40 | 31264 | 4306 | 35570 | – | – | 8,5 | 10 | ||
| |
|
|
Середній коефіцієнт завантаження Kз всього верстатного парку на проектованій дільниці викреслюють горизонтальною лінією, яка проходить через увесь графік.
У зв’язку з тим, що протяжна та свердлильна операції не завантажені відповідно до норми у 85%, обладнання, що використовується на даних операціях, довантажується обробкою аналогічних деталей.
Звичайно керівник курсової роботи дає студенту завдання з розробки технологічного процесу на деталь одного типорозміру і для забезпечення нормального завантаження верстатів задає велику програму випуску деталей на рік. З практичної точки зору кількість обладнання, одержана розрахунковим шляхом, буде недостатньою для проектування самостійної дільниці та її нормального завантаження.
Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниці заносять у зведену відомість обладнання (табл.2).
2.2. Розрахунок основної виробничої площі проектованої дільниці (цеху)
До складу виробничої площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами, рольгангами, стендами, розмічальними плитами, робочими шафами для інструменту, робочими місцями для технічного контролю деталей тощо.
Металорізальні верстати дільниці або відділень механічного цеху можуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (групами) верстатів (технологічна спеціалізація). На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці.
На вибір варіантів розташування дільниць впливають умови роботи та технологічні особливості верстатів, що використовуються. Виходячи з цього, недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виготовлення деталей високої і відносно малої точності у зв’язку з неминучим впливом вібрації обладнання на точність виготовлення відповідних деталей. Неприпустимим є змішане розміщення дільниці абразивної обробки та складання.
Таблиця 2. Кошторис витрат на основне технологічне обладнання ділянки
| Найменування верстата | Модель верстата | Кількість верстатів, шт. | Потужність, кВт | Площа, м2 | Вартість за прейскурант-том, тис. грн | Витрати на транспортування й монтаж, тис. грн (6–9 % від гр. 9) | Первинна вартість, тис. грн (гр. 9 + гр.10) | Ремонтна складність | ||||||
| одиниці | загальна | одиниці | загальна | одиниці | загальна | механічна | електрична | |||||||
| одиниці | загальна | одиниці | загальна | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| 1. Токарно-гвинторізний | 16К20 | 6 | 11 | 66 | 2,98 | 17,89 | 46 | 276 | 24,84 | 300,84 | 11 | 66 | 8,5 | 51 |
| 2. Токарний з ЧПУ | 16К20 Ф3 | 2 | 10 | 20 | 9,57 | 19,14 | 65 | 130 | 11,7 | 141,7 | 12,5 | 25 | – | – |
| 3. Горизонтально-протягувальний | 7Б520 | 1 | 18,5 | 18,5 | 13,44 | 13,44 | 20 | 20 | 1,8 | 21,8 | 12,5 | 12,5 | 13,5 | 13,5 |
| 4. Вертикально-свердлильний | 2Н118 | 1 | 1,5 | 1,5 | 0,502 | 0,502 | 20 | 20 | 1,8 | 21,8 | 7 | 7 | 4 | 4 |
| Разом | – | 10 | – | 106 | – | 50,967 | – | 446 | 40,14 | 486,14 | – | 110,5 | – | 68,5 |
Виробничу площу дільниці (цеху) визначають за показником питомої площі у кв.м., яка припадає на один верстат або одне робоче місце:
Sд = Sпитспр , (1.8)
де Sпит – питомий показник площі на один верстат: для верстатів вагою до 5 т. Sпит=10...15 м2; до 10 т. - Sпит=16...25 м2; до 25 т. - Sпит=26...45 м2; до 120 т. - Sпит=50...150 м2 на один верстат; для верстаків Sпит=10 м2 (Додаток Д).
З практичної точки зору на дільниці (в цеху) доцільно розміщувати обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних дільниць (цехів). Показник питомої загальної площі враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями, площу магістральних проїздів тощо:
Sпит.заг = 1,3Sпит.д. (1.9)
У даному прикладі: - питома площа одного дрібного верстата Sпит. = 15 м2;
- виробнича площа дільниці Sпит.вир = 15·10 = 150 м2;
- загальна площа дільниці Sпит.заг= 1,3·150 = 195м2.
- об’єм будівлі дільниці V=195·12=2340 м3.
2.3. Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці (в цеху)
Розрахунок кількості основних робітників . У механічних цехах (на дільницях) до категорії основних робітників відносяться робітники таких професій: верстатники, оператори верстатів з ЧПУ та наладчики автоматичних ліній, слюсарі механоскладальних робіт. Потрібну кількість основних робітників визначають за кожною професією окремо.
Для дільниць серійного, дрібносерійного та одиничного типів виробництва необхідна кількість основних робітників визначається за формулою:
чол., (1.10)
де Т/ –трудомісткість річного обсягу робіт за видами обробки з довантаженням, норм.-год. (табл..1, гр..7); Фе.р – річний ефективний фонд часу роботи одного робочого, год.; Kв.н – коефіцієнт виконання норм робочими даної операції (табл..1., гр..9); Kбв – коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.
Ефективний річний фонд робочого часу верстатника (у год.) за п’ятиденний тиждень можна визначити за формулою
, (1.11)
де K в – коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу на відпустку, навчання, виконання державних обов’язків тощо.
В даному прикладі: ефективний фонд часу одного працюючого
Тоді чисельність токарів за формулою:
Рток. = .
Приймаємо Рток = 2 чол.
По інших операціях розрахунки здійснюються аналогічно, а результати відображаються у табл. 3.
Таблиця 3. Розрахунок потрібної кількості основних робітників
на дільниці виготовлення деталі типу "шестерня"
| Номер операції | Професія | Розряд робіт | Трудомісткість (Т/), н.-год | Ефективний фонд часу робочого Фе, год. | Коефіцієнт виконання норм часу (Kв.н) | Коефіцієнт багато-верстатності (Kбв) | Кількість робітників | |||
| Розрахована (Рр), гр.4/ (гр.5 · 6 · 7) | прийнята (Рпр) | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | ||
| 015 | Токар | 5 | 4128 |
| 1,14 | 1,98 | 2 | |||
| 020 | Токар | 3 | 3519 | 1,05 | 1,83 | 2 | ||||
| 025 | Оператор верстатів з ЧПУ | 4 | 2920 | 1,0 | 2,0 | 1,62 | 2 | |||
| 030 | Оператор верстатів з ЧПУ | 4 | 3011 | |||||||
| 035 | Токар | 3 | 3790 | 1,1 | 1,89 | 2 | ||||
| 040 | Токар | 3 | 3670 | 1,07 | 1,88 | 2 | ||||
| 045 | Токар | 5 | 7308 | 1,07 | 3,74 | 4 | ||||
| 050 | Протягувальник | 4 | 3612 | 1,06 | 1,85 | 2 | ||||
| 060 | Свердлувальник | 3 | 3612 | 1,06 | 1,85 | 2 | ||||
| Разом | 35570 | 18 | ||||||||
Середній розряд основних робітників на дільниці становить
(1.11)
де Rp – тарифний розряд робітників; Ро – кількість основних робітників даного розряду.
У курсовій роботі при розробці плану розміщення і компонуванні обладнання на площі дільниці необхідно передбачити організацію багатоверстатного обслуговування на тих операціях, де більшим є час, коли обладнання працює у автоматичному режимі.
Впровадження багатоверстатного обслуговування на механічній дільниці дає можливість одночасно обслуговувати декілька однотипних верстатів, що значно збільшує продуктивність праці порівняно з одноверстатним.
Приймаючи рішення про доцільність багатоверстатного обслуговування, студент повинен визначити цикл роботи одного верстата протягом часу, за який регулярно виконуються одні і ті ж повторні прийоми роботи.
Кількість верстатів, які може обслуговувати один робочий, визначається за формулою
(1.12)
де Тмаш= 4,25 хв. (машинний час автоматичної роботи обладнання); Труч= 2,86 хв. (ручний час на установлення, закріплення, знімання деталі, контроль за своєю роботою); Тперех= 0,5 хв. (час на перехід від верстата до верстата).
В даному прикладі: кількість верстатів, які може обслуговувати один робочий на операціях 025 і 030 - токарна з ЧПУ,
сбв = 4,25/(2,86+0,5)+1=2,35 верстата. Приймаємо сбв = 3 верстати.
Чисельність робітників при багатоверстатному обслуговуванні визначають з урахуванням даної кількості верстатів, на яких може працювати робітник даної професії:
(1.13)
де Ттруд – річна трудомісткість робіт верстатника, н.-год.; сбв – чисельність верстатів, які можуть обслуговуватися одним робочим, шт.; Kз.сер = 0,75…0,80 – коефіцієнт завантаження верстатів при серійному типі виробництва.
В даному прикладі: Приймається Рверст=2 верстатники.
Циклограма роботи багатоверстатника наведена на рис. 2.
Розрахунок кількості допоміжних робітників. Допоміжні робітники виробництва – це працівники, які обслуговують основне виробництво (наладчики, комірники роздавальчої комори інструментів, слюсарі для ремонту верстатів та оснастки, електромонтери, контролери та інші).
Кількість допоміжних робітників на проектованій дільниці визначається:
– за нормами обслуговування (наладчики верстатів, контролери і т. ін.), або
– за кількістю робочих місць, за якими ці робочі закріплені (кранівники, стропальники), або
– у процентному відношенні від кількості основних виробничих робітників (45...55 %).
У нашому прикладі кількість допоміжних робітників визначається за нормами обслуговування, і результати розрахунку зводяться в табл. 4.
Середній розряд допоміжних робітників складає
| |
Розподіл загальної чисельності допоміжних робітників за спеціальностями та кваліфікацією виконується студентом самостійно з урахуванням умов виробництва на проектованій дільниці (табл..4).
Таблиця 4. Розрахунок потрібної кількості допоміжних робітників та їх кваліфікації
| Спеціальність допоміжного робітника | Фактична наявність | Норми обслуговування | Розрахункова кількість допоміжних робочих, (гр.2/гр.3), чол.. | Режим роботи, змін | Необхідна кількість робочих, (гр.4•гр.5), чол.. | Розряд | ||
| Кількість агрегатів, ремонтних одиниць основних робочих. | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | ||
| 1. Наладчик верстатів з ЧПУ | 2 верстати | 5 верстатів | 0,4 | 2 | 0,80 | 5 | ||
| 2. Настроювач-регулювальник інструменту для верстатів з ЧПУ | 2 верстати | 1 на 20...25 верстатів | 0,1 | 2 | 0,20 | 4 | ||
| 3. Слюсар з поточного ремонту та обслуговуванню обладнання | 110,5 рем. од. | 500 рем. од. | 0,22 | 2 | 0,44 | 4 | ||
| 4. Верстатник з ремонту обладнання | 9 осіб | 1 на 12 основних робітників | 0,75 | 2 | 1,50 | 3 | ||
| 5. Мастильник | 110,5 рем. од. | 1000 рем. од. | 0,11 | 2 | 0,22 | 2 | ||
| 6. Комірник | 10 верстатів | 1 на 55...65 верстатів | 0,18 | 2 | 0,36 | 3 | ||
| 7. Електромонтер | 68,5 рем.од. | 1050 рем. од. | 0,06 | 2 | 0,12 | 3 | ||
| 8. Контролер | 10 верстатів | 7...9 % від кількості
| 0,8 | 2 | 1,6 | 4 | ||
| 9. Транспортний робітник | 9 осіб | 1 на 35 основних робітників | 0,26 | 2 | 0,52 | 2 | ||
| 10. Прибиральник виробничих приміщень | 150 м2 | 1 на 2000...2500 м2 | 0,075 | 2 | 0,15 | 2 | ||
| Разом | – | – | – | 5,91 | – |
Чисельність керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу розраховується з використанням структури кадрів, що склалися на діючих підприємствах. При цьому дана категорія працюючих становить 15-20% прийнятої кількості основних та допоміжних робітників. Результати розрахунку чисельності керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) наведено в табл. 5.
Таблиця 5. Розрахунок чисельності спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу
| Посада | Норма обслуговування | Кількість робочих, що обслуговуються, осіб | Необхідна кількість спеціалістів, службовців та МОП, гр. 3/гр. 2 | Посадовий оклад, грн*) | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
| Керівні робітники та спеціалісти: | ||||||
| майстер | 1 на 16-25 робітників | 23,91 | 1,00 | 1400 | ||
| інженер-технолог | 1 на 100...120 основних робітників | – | 1,00 | 1500 | ||
| інженер-нормувальник | 1 на 100...150 основних робітників | 18,00 | 0,18 | 1400 | ||
| інженер-планувальник | 1 на 200...450
| 23,91 | 0,09 | 1200 | ||
| економіст | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,12 | 1450 | ||
| бухгалтер | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,12 | 1450 | ||
| Разом: | – | – | 2,51 | – | ||
| Службовці: | ||||||
| табельник | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,09 | 680 | ||
| обліковець-нарядник | 1 на 200...450 робітників | 23,91 | 0,08 | 680 | ||
| Разом: | – | – | 0,17 | – | ||
| прибиральник побутових приміщень | 1 на 500...600 м2 | 45 м2 | 0,09 | 640 | ||
| Разом: | – | – | 0,09 | – | ||
Примітка. *) Використані посадові оклади даної категорії робітників зі штатного розкладу машинобудівного підприємства.
Загальна кількість працюючих дільниці і їх структура наведено у табл.6.
Таблиця 6. Зведена відомість працюючих на виробничій дільниці
| Категорія працюючих | Кількість працюючих, осіб | Питома вага, % |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Основні виробничі робітники | 18,00 | 67,47 |
| 2. Допоміжні робітники | 5,91 | 22,15 |
| 3. Спеціалісти | 2,51 | 9,41 |
| 4. Службовці | 0,17 | 0,64 |
| 5. Молодший обслуговуючий персонал | 0,09 | 0,33 |
| Разом | 26,68 | 100,00 |
2.4. Розробка плану розташування обладнання та робочих місць проектованої ділянки (цеху)
Планування дільниці (цеху) - це план розташування виробничого обладнання (верстатів, підйомно-транспортного обладнання тощо) робочих місць, проїздів, переходів і т. д.
При плануванні дільниці слід додержуватися таких основних вимог:
– обладнання на дільниці має розміщуватися залежно від послідовності виготовлення деталей відносно технологічного процесу (серійне, крупносерійне та масове виробництво);
– планування за моделями (типами) верстатів - груповий спосіб - застосовується у одиничному та дрібносерійному виробництві; верстати розміщують групами (токарні, фрезерні, шліфувальні тощо) у послідовності обробки основного виду заготовок на дільниці;
– планування за типами виробів здійснюється, коли на дільниці виготовляються деталі, які постійно закріплені за нею (вали, шпинделі, шестірні, зубчасті колеса, втулки, муфти тощо). У цьому випадку верстати розміщують за типами виробів або за ходом технологічних операцій. Ці способи розташування обладнання є найбільш вигідними для механічної дільниці серійного виробництва і застосовуються у проектуванні частіше за інші;
– розташування верстатів необхідно пов’язувати із застосуванням підйомно-транспортного обладнання. При цьому передбачають вибір найкоротших шляхів переміщення заготовок або деталей у процесі виробництва, виключаючи кільцеві, зворотні рухи, Вантажопотоки не повинні перехрещуватися між собою, а також перетинати й перекривати основні проїзди та переходи, які призначені для руху людей;
– розміщення обладнання, проїздів та переходів повинно гарантувати зручність та безпеку праці; можливість монтажу та ремонту обладнання; зручність подавання заготовок та інструментів, а також прибирання відходів;
– розташування має бути "гнучким", тобто необхідно передбачити можливість заміни верстатів при зміні технологічного процесу;
– під час планування розміщення мають бути передбачені робочі місця для майстра та технолога, а також можливість застосування механізованого та автоматизованого обліку та управління.
Для розробки плану розташування верстатів на дільниці рекомендується:
a) попередньо на міліметровому папері (у масштабі 1:50 або 1:100) нанести сітку колон. Слід врахувати, що виробничі будівлі бувають одно- та багатоповерхові. При виготовленні великогабаритних та важких деталей бажано використовувати одноповерхові будівлі з такою сіткою колон: ширина прольоту В=12, 18, 24, 30 та 36 м, довжина дільниці La=18...50 м та шаг колон t=6...12 м, висота будівлі Н=8,4...18,0 м, ширина проїздів b=3...4 м, ширина пішохідних проходів b=1,4 м;
b) із твердого паперу (картону) вирізати зображення контурів верстатів - темплетів - в тому ж масштабі, що і план будівлі. Викреслюючи темплети, приймають контур верстата відносно габаритних розмірів, які беруть із паспортів верстатів або із довідників (Додаток И).
Вірно зроблений темплет дозволяє наочно зобразити розміри фактичної площі та мінімально допустимих відстаней між верстатами та елементами будівлі. Місце робочого біля верстата позначається кружком діаметром 500 мм (у відповідному масштабі) половина кружка закреслена, світла половина позначає обличчя робочого і повинна бути повернена до верстата.
Розміщуючи на плані дільниці темплети верстатів в різних варіантах, знаходять кращий варіант, який фіксують, прикріплюючи темплет шпильками або кнопками, а потім контури верстатів легко обкреслюють олівцем.
При розміщенні верстатів керуються такими правилами:
– верстати розміщуються в прольоті в один, два та три ряди залежно від їх розмірів та ширини прольоту;
– верстати можуть розміщуватися вздовж прольоту, впоперек нього або під кутом;
– робочі місця розташовуються з боку проходів, що полегшує обслуговування робочого місця. Найбільш зручним є розміщення вздовж проїзду та при розташуванні верстатів до проїзду фронтом. При поперечному розміщенні верстатів їх обслуговування (подавання заготовок, приймання деталей тощо) ускладнюється, тому що приходиться передбачати поперечні проїзди для доставки деталей електрокарами до робочих місць;
– для кращого використання площі револьверні верстати, автомати та інші верстати для обробки пруткових заготовок також розміщуються в шаховому порядку, причому в цьому випадку необхідно забезпечити можливість підходу до верстатів з двох боків;
– верстати один відносно до одного розміщуються фронтом, в "потилицю" та тильними боками. При розміщенні верстатів вздовж дільниці більш вигідно використовувати площу з тильним розміщенням верстатів;
– великі верстати не можна розміщувати біля вікон, тому що це призводить до затемнення дільниці.
При визначенні відстані між верстатами, від верстата до стіни та колон будівлі потрібно враховувати наступне:
– відстань беруть від зовнішніх габаритних розмірів верстатів, включаючи крайні положення рухомих частин, відчинених дверцят та постійних огорож верстатів;
– при різних розмірах двох поруч розміщених верстатів відстань між ними приймається за більшим із цих верстатів;
– при обслуговуванні верстатів мостовими кранами або кран-балками відстань від стін та колон до верстатів приймають, враховуючи можливість обслуговування верстатів при крайньому положенні гака крана.
При виборі ширини проїздів між рядами верстатів необхідно мати на увазі наступне:
– відстань беруть від зовнішніх габаритних розмірів верстатів, включаючи крайні положення рухомих частин, відчинених дверцят та постійних огорож верстатів;
– розмір переміщуваних деталей або тари з деталями у напрямку, перпендикулярному проїзду;
– ширина проїздів при транспортуванні електрокарами визначається з урахуванням можливості їх повороту на 90о.
При плануванні дільниці мають бути передбачені місця для майстра, технолога, контролера площею не менше 6 м2 кожне. Слюсарні верстаки та контрольні плити можуть бути розміщені на механічній дільниці (за технологічним процесом).
Відстань між верстатами та елементами будівлі для різних варіантів розміщення обладнання, а також ширину проїздів у залежності від різних видів транспорту регламентують нормами технологічного проектування (див. Додатки Ж, З та И).
На плані технологічної лінії, крім обладнання, повинні бути нанесені транспортні засоби, інструментальні тумбочки, тара для заготовок та готових деталей, верстаки, стелажі та інша оргоснастка (розроблена при виконанні курсового проекту з організації та нормування праці).
Після того, як чернетку плану дільниці затвердить керівник курсової роботи, план розташування обладнання можна викреслювати начисто.
Перелічені вище вимоги та правила враховуються при виконанні графічної частини курсової роботи. Приклад графічної частини наведено на рис. 3..
|
|
|
|
2.5. Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у створення дільниці (цеху) по виготовленню деталі "шестерня"
Розрахунки обсягу капітальних вкладень наведено у табл. 7.
Таблиця 7. Визначення величини капітальних вкладень та їх структури
| Група основних фондів | Вартість основних фондів, тис. грн | Питома вага, % | Вказівки до розрахунку (значення наближені до реальних) | ||
| І група. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передаточні пристрої | 350,43 | 38,1 | – | ||
| у тому числі: | |||||
| 1.1. Будівлі виробничого призначення | 254,55 | 27,67 | 1697 грн. за 1 м2 (1697х150) | ||
| 1.2. Будівлі побутового призначення | 45,0 | 4,89 | 1000грн. за 1 м2 (1000х45) | ||
| 1.3. Силові машини та електрообладнання | 50,88 | 5,53 | 480 грн за 1 кВт встановленої потужності (480х106) | ||
| ІІ група. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та приладдя до них | 72,9 | 7,9 | 15,0 % від вартості обладнання (п. 3.1) | ||
ІІІ група. Будь-які інші основні фонди, що не включені до груп 1
| 496,63 | 54,0 | – | ||
| у тому числі: | |||||
| 3.1. Робочі машини та обладнання | 486,14 | 53,0 | За кошторисом витрат (табл. 2 гр. 11) | ||
| 3.2. Інструмент, приладдя та прилади | 10,49 | 0,9 | |||
| інструмент та приладдя | 7,29 | 0,6 | 1,5 % від п. 3.1 | ||
| вимірювальні та регулюючі прилади | 3,2 | 0,3 | 320 грн на верстат | ||
| Разом | 919,96 | 100,00 | – |
Методика розрахунку економічних показників проектованої дільниці (цеху)
3.1. Розрахунок річного фонду оплати праці робітників дільниці
Фонд оплати праці (заробітної плати) робітників дільниці (цеху) включає в себе фонди оплати праці основних (Зосн) і допоміжних (Здоп) робітників, фонд оплати праці керівників та службовців (Зк.с) і фонд оплати праці молодшого обслуговуючого персоналу (ЗМОП):
Зр.д = Зосн + Здоп + Зк.с + ЗМОП (3.1)
Фонд оплати праці основних робітників (Зосн) складається з тарифного фонду ( 
) та доплат ( 
)
(3.2)
Метод розрахунку цих складових залежить обраної системи оплати праці. На дільницях механічної обробки виробів можуть використовуватися: відрядна проста та відрядно-преміальна, погодинна проста та погодинно-преміальна системи. Інші системи оплати праці не використовуються.
За умов відрядної простої системи оплати річний тарифний фонд визначається так:
, (3.3)
або
(3.4)
де Чср – середньоденна тарифна ставка, грн..; Т/ – трудомісткість річного обсягу випуску виробів з довантаження обладнання, н.-год.; і=1, 2, 3…m – кількість найменувань технологічних операцій, що виконуються при обробці виробу; Ті – трудомісткість і-ой операції при виготовленні річного випуску виробів, н.-год.; Чі – годинна тарифна ставка, що відповідає розряду складності і-ої операції.
Додатковий фонд заробітної плати складається з: коштів на оплату відпусків; доплат за роботу у нічній час; премій, згідно преміальних систем оплати та інших доплат. У прикладі, що розглядається, можливими є перераховані доплати за виключенням інших доплат, а саме
(3.5)
Приймається погодинна проста система оплати праці основних робітників, тому премія не нараховується
(3.6)
або
(3.7)
де Росн – кількість основних робітників, чол..; 
– середньомісячна заробітна плата одного основного робітника, грн.; α – відсоток коштів на оплату відпусків, який склався у тарифному фонду оплати (для механічних виробництв приймається від 8% до 12%).
Доплати за години роботи в нічний час визначаються
(3.8)
де 
– кількість відпрацьованих годин основними робітниками в нічний час, чол. годин за рік. Нічний час рахується з 10 годин вечора до 6 годин ранку; в – відсоток, встановлених державою доплат за роботу у нічній час (ст. 108 КЗОТ), в = 20 %.
Розрахунки тарифного фонду оплати праці виконуються за формулою 3.4 і зводяться у табл..8.
Таблиця 8 . Розрахунок тарифного фонду заробітної плати основних робітників дільниці
| Найменування технологічних операцій | Розряд роботи | Тарифна заробітна плата за одиницю деталі | Тарифна заробітна плата на річну програму випуску деталей з урахуванням довантаження супутньою продукцією | |||||
| Норма часу (Тшт.-к), н.-год. | Годинна тарифна ставка*), грн. | Оплата за обробку одиниці деталі грн.. (3 гр.хгр. 4) | Трудомісткість річної програми, н.-год. | Годинна тарифна ставка, грн. | Сума, грн. (гр.6хгр.7) | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |
| 1. Токарна | 5 | 0,203 | 9,667 | 1,962 | 4129 | 9,667 | 39915,04 | |
| 2. Токарна | 3 | 0,173 | 7,685 | 1,33 | 3519 | 7,685 | 27043,52 | |
| 3. Токарна з ЧПУ | 4 | 0,144 |
| 1,62 | 2920 | 8,539 | 32924,68 | |
| 4. Токарна з ЧПУ | 4 | 0,148 | 3012 | |||||
| 5. Токарна | 3 | 0,187 | 7,685 | 1,44 | 3790 | 7,865 | 29126,15 | |
| 6. Токарна | 3 | 0,143 | 7,685 | 1,1 | 3629 | 7,685 | 27888,87 | |
| 7. Токарна | 5 | 0,360 | 9,667 | 3,48 | 7309 | 9,667 | 70656,1 | |
| 8. Протягувальна | 4 | 0,091 | 8,539 | 0,784 | 3612 | 8,539 | 30859,95 | |
| 9. Свердлильна | 3 | 0,091 | 7,685 | 0,699 | 3612 | 7,685 | 27773,59 | |
| Разом: | – | 1,540 | – | 12,42 | – | – | 286187,9 | |
8,539Примітка *): Використані ставки тарифної сітки 210 машинобудівного підприємства.
Річний додатковий фонд оплати розраховується за формулами 3.7 і 3.8:
де 12,42/1,54=8,065 грн. – середньоденна тарифна ставка (Чор); 9 – кількість робочих, які працюють у другу зміну; 2 – кількість годин роботи в нічний час на добу; 252 – кількість робочих діб за рік; 20 – затверджений норматив доплат за роботу в нічний час, %.
На токарній операції з ЧПУ застосовується багатоверстатне обслуговування, отже, розрахунок фонду заробітної плати ведеться так:
(3.9)
де j = 1, 2, 3… к – кількість операцій, що виконуються на верстатах з ЧПУ; Kбв – знижувальний коефіцієнт, що враховує кількість верстатів, які обслуговуються одним робітником. В даному прикладі одним робітником обслуговуються два верстати, для нього Kбв=0,65. Тоді заробітна плата за виконання цих операцій визначається в даному прикладі:
на одиницю продукції
на програму 
Річний тарифний фонд заробітної плати допоміжного робітника (наладчика верстата з ЧПУ) визначається за формулою:
де Р – кількість робочих погодинників, осіб; Феф – ефективний річний фонд часу одного робітника, год.
Наприклад:
Аналогічно виконуються розрахунки для допоміжних робітників інших професій. Результати розрахунків зводяться в табл. 9.
Фонд оплати відпусток допоміжних робітників розраховується з урахуванням кількості робітників, тарифної оплати праці і нормативу відрахувань на відпустки. Цей норматив складає 20% тарифної оплати праці.
Таблиця 9. Розрахунок тарифного фонду заробітної плати допоміжних робітників
| Професія | Розряд | Кількість, осіб | Погодинна тарифна ставка, грн.*) | Ефектив-ний річний фонд часу, год. | Тарифна заробітна плата, грн гр. (3х4х5) | Фонд оплати відпус-ток |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. Наладчик устаткування з ЧПУ | 5 | 0,80 | 8,172 | 1826 | 11944,2 | 2388,8 |
| 2. Настроювач-регулювальник інструмента для верстатів з ЧПУ | 4 | 0,20 | 7,211 | 1826 | 2634,9 | 527,0 |
| 3. Слюсар з поточного ремонту й обслуговування устаткування | 4 | 0,44 | 7,211 | 1826 | 5796,78 | 1159,2 |
| 4. Верстатник з ремонту обладнання | 3 | 1,50 | 6,49 | 1826 | 17785,85 | 3557,7 |
| 5. Комірник | 3 | 0,36 | 6,49 | 1826 | 4268,6 | 853,7 |
| 6. Мастильник | 2 | 0,22 | 5,288 | 1826 | 2125,46 | 426,0 |
| 7. Електромонтер | 3 | 0,12 | 6,49 | 1826 | 1422,87 | 284,5 |
| 8. Контролер | 4 | 1,60 | 7,211 | 1826 | 21079,2 | 421,60 |
| 9. Транспортний робочий | 2 | 0,52 | 5,288 | 1826 | 5023,81 | 1005,0 |
| 10. Прибиральник виробничих приміщень | 2 | 0,15 | 5,288 | 1826 | 1449,18 | 290,0 |
| Разом: | 5,91 | 73530,85 | 14707,9 |
Примітка. *) Використані тарифні ставки тарифної сітки 311 машинобудівного підприємства.
Загальний фонд оплати праці допоміжних робітників складає:
Здоп = 73530,85+14707,9=88238,75 грн.
Річний фонд заробітної плати спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу розраховується на основі діючої системи посадових окладів:
де Kсл i – кількість службовців i-ї групи; Омi – місячний оклад, грн; М – кількість місяців роботи за рік.
Розрахунок зводиться в таблицю 10.
Таблиця 10. Розрахунок річного фонду заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу
| Категорія працюючих, найменування посади | Кількість штатних працівників, осіб | Посадовий оклад за місяць, грн | Тривалість роботи, міс. | Величина річного фонду заробітної плати без відпусків, грн | Фонд оплати відпусків, грн. | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||
| Спеціалісти: | |||||||
| Майстер | 1,0 | 1400 | 11 | 15400 | 1400 | ||
| Інженер-технолог | 1,0 | 1500 | 11 | 16500 | 1500 | ||
| Інженер-нормувальник | 0,18 | 1400 | 11 | 2772 | 252 | ||
| Інженер-планувальник | 0,99 | 1200 | 11 | 13068 | 1198 | ||
| Економіст | 0,12 | 1450 | 11 | 1914 | 174 | ||
| Бухгалтер | 0,12 | 1450 | 11 | 1914 | 174 | ||
| Разом: | 2,51 | 51568 | 4688 | ||||
| Службовці: | |||||||
| Табельник | 0,09 | 680 | 11,2 | 685,44 | 48,96 | ||
| Обліковець-нарядник | 0,08 | 680 | 11,2 | 609,28 | 43,52 | ||
| Разом | 0,17 | – | – | 1294,72 | 92,48 | ||
| Молодший обслуговуючий персонал: | |||||||
| Прибиральник побутових приміщень | 0,09 | 640 |
| 645,12 | 46,08 | ||
| Всього | 2,77 | – | – | 53507,84 | 4826,56 | ||
У графі 4 табл. 10 вказана тривалість роботи даної категорії робітників за виключенням часу відпусків.
Загальний річний фонд оплати праці спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу складає:
Зсп.сл.моп = 53507,84 + 4826,56 = 58334,4 грн.
Річний фонд заробітної плати всіх працюючих та їх середньорічна та середньомісячна зарплата наведено у табл. 11.
3.2. Розрахунок річних витрат на основну сировину та матеріали
Річна вартість матеріалу (Вм) визначається за формулою:
Вм = ПвМзЦм – ПвМвЦв; (3.10)
де Мз, Мв, Мд – відповідно маса заготовки, відходів, кг; Цм, Цв – відповідно вартість одного кг. матеріалу з транспортними витратами і ПДВ, а також відходів, грн.; Пв – річний обсяг випуску деталей шт.
У випадку виробництва на дільниці (в цеху) декількох виробів розрахунок ведеться по кожному виробу окремо. У даному прикладі, вартість матеріалу на одиницю продукції становить
Вм = 6,28·5,71–(6,28–4,8)·0,89 = 34,53 грн.
Вартість матеріалів на річну програму
Вм = 34,53 · 20300 = 700956 грн.
Таблиця 11. Зведена відомість річного фонду заробітної плати працюючих дільниці
| Категорія працюючих | Чисельність | Річний фонд заробітної плати | Середньорічна зарплата одного працюючого, грн (гр. 5:гр. 2) | Середньомісячна зарплата одного працюючого, грн. (гр. 7:гр./12) | ||
| тарифна заробітна плата з урахуванням довантаження, грн. | Додаткова заробітна плата, грн. | Разом, грн. | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Основні виробничі робітники | 18 | 286187,9 | 30207 | 316394,9 | 175775 | 1464,8 |
| Допоміжні робітники | 5,91 | 73530,85 | 14707,9 | 88238,75 | 14930,4 | 1244,2 |
| Спеціалісти | 2,51 | 51568 | 4688 | 56256 | 22412 | 1867,7 |
| Службовці | 0,17 | 1294,72 | 92,48 | 1387,2 | 8160 | 680 |
| МОП | 0,09 | 645,12 | 46,08 | 691,2 | 7680 | 640 |
| Разом | 26,68 | 413226,59 | 49741,46 | 462968,05 | – | – |
3.3. Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію устаткування
Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію устаткування наведено у табл.. 12.
Для включення витрат на утримання і експлуатацію устаткування у собівартість одиниці продукції визначимо % Вуеу за формулою:
(3.11)
де 
- річний тарифний фонд заробітної плати основних робітників (результат табл. 8)
Вуеу – річні витрати на утримання і експлуатацію устаткування. Методи розрахунку даного показника наведено у табл. 12.
%Вуеу=384506,79/286187,9*100=134,4%.
Таблиця 12. Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію устаткування
| Статті витрат | Види витрат | Розрахунок витрат | Величина витрат, грн. | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | ||
| 1. Витрати на повне відновлення основних виробничих фондів і їх капітального ремонту. (В даному прикладі: устаткування, транспортні засоби, інструменти) | Амортизаційні нарахування (А) | 
де Fпер – первинна вартість устаткування, транспортних засобів і інструментів; На – норма амортизації, %; річні норми амортизації для устаткування – 15 %; для транспортних засобів – 25 %; для інструментів – 15 %.
Ауст = (486140´0,15)=72921
Атр = (72900´0,25)=18225
Аін = (10490´0,15)=1573,5
| 72921 18225 1573,5 | ||
| Разом по I статті: | А=72921+18225+1573,5=92719,5 | 92719,5 | |||
| 2. Витрати на експлуатацію устаткування (технічний огляд і обслуговування) | Мастильні, обтиральні матеріали та емульсії для охолодження (М) |
де m = 1, 2, 3…м - норма витрат мастильних матеріалів на одиницю ремонтної складності по м-й групі устаткування за добу: для токарних верстатів – 0,015 кг; для протяжних – 0,02 кг; для фрезерних – 0,025 кг; для зубодовбальних - 0,02 кг. Спр – прийнята кількість верстатів даної групи; R = 110,5 – кількість одиниць ремонтної складності; Ксм – коефіцієнт змінності (Ксм=2); Цм – ціна одиниці мастильно-обтиральних матеріалів, Цм = 1,05 грн.; Др – кількість робочих днів у році, Др = 252. М= (8´0,015+1´0,02+1´0,02)´110,5´2´1,05´252 = 9356,3 | 9356,3 | ||
| Витрати на оплату праці робітників, що обслуговують устаткування (наладчики, мастильники): |
Знал.маст.=11944,2+2388,8+2634,9+527+2125,46+426=20046,36 б) відрахування на соціальні заходи – 37,5 %
| 20046,36 7517,4 | |||
| Витрати на електроенергію (Вел) |
де і = 1, 2, 3…n – кількість устаткувань; N – установлена потужність устаткування по групах, кВт; Фе – ефективний фонд часу роботи устаткування, год.; Цел – вартість одного кВт.год. електроенергії, грн.; Квик – коефіцієнт використання устаткування. Вел=((86*3946*0,87)+(20*3833*0,775))*0,4359=154592,46 | 154592,47 | |||
| Витрати на стиснене повітря (Вп) | 
де В – норма витрати стиснутого повітря за 1 рік роботи устаткування,м3.
Спр – кількість однорідних одиниць устаткування, споживаючих стиснене повітря, шт. (10-15% всього обладнання); b – втрата повітря в трубопроводі (5%); Цп – ціна одного м3 стиснутого повітря, грн.; Кз – коефіцієнт завантаження устаткування;
Вп =1,5*3946*1*0,85*(1+5/100)*0,07 = 369,78
| 369,78 | |||
| Витрати на воду (Ввод) |
 ,
де Q – норма витрати води на 1 верстат у рік, м3; Цвод – ціна 1 м3 води, 3,11 грн. Феф – ефективний фонд часу роботи устаткування, рік. С – число верстатів працюючих із СОЖ, шт. Ввод =18*3946*5*3,11/1000=1104,48 | 1104,48 | |||
| Разом по 2 статті: | 192986,79 | ||||
| 3. Витрати на проведення поточного ремонту устаткування і транспортних засобів | Матеріали для устаткування, крім автоматичних ліній |
Суст = 486140*0,045=21876,30; Стр = 72900*0,045 = 3280,50; Сін = 7290*0,05=364,50 | 21876,30 3280,50 364,50 | ||
| Зарплата робіт-ників, зайнятих на ремонтних роботах (слю-сарі, електрики й ін.) та від-рахування на соціальне страхування (Зсл.) |
Зсл.тар = 5796,78+17785,85+1422,87+1159,2+3557,7+284,5= =30006,9 Зсоц = 30006,9х37,5/100 = 11252,6 | 30006,9 11252,6 | |||
| Разом по 3 статті: | 66780,8 | ||||
| 4. Витрати на внутрішньозаводські переміщення вантажів | Матеріали на утримання транспортних засобів (ГСМ, запчастини) (Мтр) | При укрупнених розрахунках, приймається 2% від вартості транспортних засобів. Мтр =72900*0,02 = 1458,00 | 1458 | ||
| Зарплата робітників, зайнятих переміщенням вантажів (Зтр) та відрахування на соціальне страхування (Зстр) |
Зтр=5023,81+1005= 6028,81 Зсоц =6028,81х37,5/100=2260,8 | 6028,81 2260,8 | |||
| Транспортні послуги допоміжних цехів | При укрупнених розрахунках, можна прийняти 2-3% від суми статей 1; 2; 3 (92719,5+192986,79 + 66780,8)х0,02 = 7049,74 | 7049,74 | |||
| Разом по 4 статті: |
| 16797,35 | |||
| 5. Знос малоцінних інструментів та тих, що швидко зношуються | Малоцінні інструменти і пристрої та предмети, що швидко зношуються | При укрупнених розрахунках, приймається на 1 верстат, грн.: зубообробні – 840; токарські – 570; протяжні – 690; фрезерні – 630; свердлильні - 660; шліфувальні - 750 570*8+690*1+660*1=5919,00 | 5919,00 | ||
| Вартість зносу малоцінного інструменту і пристроїв та тих, що швидко зношуються, |
5910,00*0,3= 1773 | 1773 | |||
| Разом по 5 статті: | 7683 | ||||
| 6. Інші. | Витрати непередбачені іншими статтями | Приймаються у розмірі 2-3% від суми попередніх статей. (92719,5+192986,79 +66780,8+16797,35+7683,0)*0,02=7545,21 | 7539,35 | ||
| Усього: | 384506,79 |
3.4. Розрахунок річних загальновиробничих витрат
Розрахунок загальновиробничих витрат наведено в таблиці 13.
Таблиця 13. Розрахунок загально виробничих витрат
| Стаття витрат | Метод розрахунку та укрупнені нормативи | Величина витрат, грн. | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
| 1. Витрати, пов’язані з управлінням цехом | Складаються з витрат на основну заробітну плату з нарахуванням згідно штатного розпису (див. табл..11) | |||
| а) спеціалісти: ЗПспец =56256+56256*0,375=77352,00 | 77352,00 | |||
| б) службовці: ЗПслуж =1387,2+ 1387,2*0,375=1907,4 | 1907,4 | |||
| в) молодшого обслуговуючого персоналу: ЗПмоп = 691,2+691,2*0,375= 950,4 | 950,4 | |||
| г) допоміжних робітників (зокрема, вищевказаних у табл.12 категорій) Здопом =(4268,6+853.7+21079,2+421.6+1449,18+290,0)*1,375=38998,14 | 38998,14 | |||
| Разом по статті 1 | 119208,04 | |||
| 2. Витрати на службові відрядження | Приймаються за укрупненими нормативами з розрахунку 300 грн. на одного спеціаліста: Ввідр =300*2,51=753 | 753 | ||
| 3. Витрати на охорону праці та техніку безпеки |
Вохор =33*26,68=880,44 | 880,40 | ||
| 4. Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів | Приймаються на рівні нормативів для підприємства. За укрупненими нормативами - 200 грн. на одного робітника на рік: Впідг =200*(18+5,91+2,51)=5284 | 5284 | ||
| 5. Амортизаційні відрахування (А) від вартості основних виробничих фондів загально цехового призначення – І група (будівель, споруд) |  де Fпер - первинна вартість будівель, споруд; На - річна норма амортизаційних відрахувань - 5 %.
| 14977,5 | ||
| 6. Комунальні витрати цеху |
Восв= wосв*Цел, де Цел - ціна одного кВт/год, що дорівнює 0,4359 грн.; wосв - розходи електричної енергії, кВт/год. Витрати електроенергії для освітлення приміщень з урахуванням 5% чергового визначається як: wосв = (1,05*wп*Тр*Sп.заг)/1000, кВт/год, де wп - питомі витрати електроенергії на освітлення (15 кВт/год на 1 кв.м; Тр - тривалість часу освітлення протягом року, год. (за умови двозмінної роботи становить 1764 год.); | |||
| Sп.заг - загальна площа дільниці. wосв= (1,05х15х1764х195)/1000=5417,69 кВт/год. | ||||
| Восв=0,4359х5417,69=2361,57 | 2361,57 | |||
| б) Витрати на опалення приймаються у розмірі 5 грн. на 1 куб.м. об’єму приміщення Воп.б =5х2340= 11700 | 11700 | |||
| в) Витрати на воду й каналізацію приймаються на рівні 100 грн. на одного працюючого: Вв.к =100*26,68=2668 | 2668 | |||
| г) Матеріали і інші витрати приймаються приблизно 3% від балансової вартості будівель та споруд Вм=(254550+45000)*3/100=8986,50 | 8986,50 | |||
| Разом по статті 6 |
| 25716,07 | ||
| 7. Поточний ремонт будівель та споруд | Приймається у % від балансової вартості будівель та споруд (приблизно 2%): Врем =(254550+45000)*2/100=5991,00 | 5991,00 | ||
| 8. Інші, що не передбачені у попередніх статтях витрат | Приймається у розмірі приблизно 5% від суми попередніх статей Вінш 172210,01 х 5/100=8640,5 | 8640,5 | ||
| Всього | 181450,51 |
3.5. Розрахунок дільничної (цехової) собівартості одиниці виробу та оптової ціни виробу
Собівартість виробу – це усі витрати на його виготовлення і реалізацію. У залежності від складу витрат, що включаються в собівартість, та міста їх виникнення існує кілька видів собівартості продукції: технологічна, виробнича та повна.
Технологічна собівартість включає усі прямі витрати, які виникають під час виготовлення виробу: основні сировина та матеріали, основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями основних робочих.
Виробнича собівартість включає технологічну собівартість витрати на утримання та експлуатацію обладнання і загальновиробничі витрати.
Повна собівартість виробу включає виробничу собівартість, витрати, пов'язані з продажем виробу (витрати на збут), адміністративні, а також інші операційні витрати.
У курсовій роботі припускається, що виготовлений на проектованій дільниці виріб реалізується іншим споживачам. Подальші розрахунки при курсовому проектуванні випливають з даної умови.
У наведену нижче номенклатуру статей калькуляції можуть вноситися зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й організації виробництва відповідної галузі, питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також поєднуватися кілька типових статей калькуляції в одну або виділятися з однієї типової статті кілька статей калькуляції.
Визначення собівартості одиниці виробу є калькулювання, а підсумковий документ калькулювання – калькуляція.
При виконанні даної курсової роботи рекомендується застосовувати метод калькулювання в залежності від методу розподілу непрямих витрат на собівартість одиниці продукції.
Відомо, що до непрямих витрат відносяться витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі і адміністративні витрати. Вони розподіляються на собівартість одиниці продукції пропорційно тарифній заробітній платі основних робітників.
В даному прикладі розрахунку повної собівартості виготовлення одиниці виробу на проектованій дільниці наведено в табл. 14.
Таблиця 14. Калькуляція виготовлення деталі типу "шестерня"
| Шифр рядка | Найменування статей калькуляції | Величина витрат, грн. | Вказівки до розрахунку |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 01 | Основні сировина і матеріали | 35,85 | 6,28 · 5,71 |
| 02 | Зворотні відходи | (1,32) | (6,28 – 4,8) · 0,89 |
| 03 | Тарифна заробітна плата основних виробничих робітників | 12,42 | Табл. 8 |
| 04 | Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників | 1,49 | 
|
| 05 | Відрахування на соціальні заходи | 5,22 | 37,5 % від ряд. (03 + 04) |
| 06 | Витрати на утримання і експлуатацію обладнання | 16,7 | 134,4% від ряд.03 |
| 07 | Загальновиробничі витрати | 7,87 | 63,4% від ряд. 03 |
| 08 | Виробнича собівартість | 78,23 | ряд. (01–02+03+04+05+06+07) |
| 09 | Адміністративні витрати | 14,9 | 120% від ряд. 03 |
| 10 | Витрати на збут | 0,49 | 4% від ряд. 03 |
| 11 | Інші операційні витрати | 0,63 | 5% від ряд. 03 |
| 12 | Повна собівартість | 94,24 | ряд. (08 + 09 + 10 +11) |
Визначена повна собівартість деталі дозволяє розрахувати річну собівартість обсягу випуску деталей, а також плановий прибуток виходячи з планової норми рентабельності 15 відсотків (табл. 15).
Таблиця 15. Визначення оптової ціни річної програми
| Шифр рядка | Найменування статей калькуляції | Величина витрат, грн. | Вказівки до розрахунку |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Повна собівартість | 1913072 | Табл. 14, ряд. 12·Пв |
| 2 | Плановий прибуток | 286961 | 15% від п. 1 |
| 3 | Оптова ціна випуску продукції без ПДВ | 2200033 | п.1 + п.2 |
3.6. Визначення фінансових результатів роботи дільниці
Фінансові результати визначаються згідно з П(С)БО 3 за допомогою табл.16.
Таблиця 16. Визначення розміру чистого прибутку підприємства
| Стаття | Величина витрат, грн. | Вказівки до розрахунку |
| 1. Доход (виручка) від реалізації продукції | 2200033 | ряд. 3 табл. 15 |
| 2. Собівартість продукції (виробнича) | 1588069 | Табл. 14, ряд.08 · Пв |
| 3. Валовий прибуток | 611964 | ряд. 1 – ряд. 2 |
| 4. Адміністративні витрати | 302470 | Табл. 14, ряд.09 · Пв |
| 5. Витрати на збут | 9947 | Табл. 14, ряд.10 · Пв |
| 6. Інші операційні витрати | 12586 | Табл. 14, ряд. 11 · Пв |
| 7. Фінансові результати від операційної діяльності | 286961 | ряд. (3 – (4 + 5 + 6) |
| 8. Податок на прибуток від звичайної діяльності | 71740 | 25%*) від ряд. 7 |
| 9. Фінансовий результат (чистий прибуток) | 215221 | ряд. (7 – 8) |
Примітка: *) Це або інше значення відповідно до чинного законодавства про оподаткування прибутку підприємств.
Дата: 2019-11-01, просмотров: 341.
