Вони мають такі класифікаційні ознаки асортименту: - за призначенням; сировиною;

- за методом виробництва;

- за оздобленням, видом.

Сировина: термоактивні (фенопласти, амінопласти), тер­мопластичні (поліефіри, поліаміди, поліуретан, поліетилен-терефталан (лавсан), поліетилен, поліпропілен, полівінілхло­рид, полістирол, целулоїд).

Виробництво: методи - гарячого пресування, вакуумне формування, пневматичне формування, лиття під тиском, ек­струзія, каландрування, штампування, механічні.

За призначенням та видами: предмети для рукоділля, одежна фурнітура, предмети для паління, предмети для туа­лету, предмети оздоблення, декоративні вироби та сувеніри, інші галантерейні побутові вироби.

Галантерейні щітки, дзеркала Щіткові вироби класифікують:

-   за призначенням: одежні, взуттєві, головні, зубні, для миття рук, кисті для гоління, гарнітури;

-   за видами: взуттєві та щітки-щити підніжні; одягові, одягові кишенькові, одягові капелюхові; туалетні, для голови, для укладання волосся; санітарно-побутові: столомийні,білизняні, для миття ванн, посуду, овочів, бідонів тощо; санітарно-гігієнічні (медичні): банні, банно-масажні, для миття рук, косметичні: для чищення нігтів, фарбування брів, вій, волосся, гребінці тощо; щіточні гарнітури; щітки для гоління; йорші галантерейні: одягові, для укла­дання волосся; йорші господарчі: для миття пляшок, посуду, ванн,автомобілів, унітазів тощо;

- за матеріалом: колодки, ручки: із деревини, пластмаси; робочої частини: з натурального волосся (щетини, воло­кна), синтетичної щетини, суміші волокон, дроту;

- за способом виготовлення: машинного та ручного кущо-закріплення;

- за віковою ознакою: для дорослих і дітей;

- за місцем експлуатації: домашні, дорожні, у сфері побу­тового обслуговування.

Дзеркала виготовляють з листового скла, полірованого (товщина 5-7 мм) або неполірованого (товщина 3-5 мм), од­на з поверхонь якого має металеве покриття (частіше - з алюмінію, рідше - зі срібла) у вигляді тонкого шару. Для під­вищення надійності на цей шар наносять захисне покриття емаллю, лаком, фарбою.

За призначенням дзеркала бувають: настінні, настільні, кишенькові, галантерейні, дорожні, сумочні, ручні, для го­ління тощо.

Парфумерні товари

Парфумерними називають товари на основі запашних ре­човин, що мають приємний запах і використовуються для ароматизації волосся, тіла, одягу, а також у якості освіжаю­чих і гігієнічних засобів. До них відносять парфуми, одеко­лони, туалетну(запашну) воду, парфумерні набори.

Споживчі властивості парфумерних товарів і фак­тори, що їх формують.

Найважливіші споживчі властивості парфумерних товарів - це приємний запах квіткового і фантазійного напряму, його оригінальність і стійкість, безпека і нешкідливість, зручність у користування, збереження, зовнішнє оформлення, екологічність.

Споживчі властивості парфумерних товарів визначаються передусім застосовуваними матеріалами й особливостями виробництва.

Матеріалами для виготовлення парфумерних товарів є за­пашні речовини, етиловий спирт, вода і барвники. Запашні речовини поділяються на натуральні (рослинного і тваринного походження) і синтетичні. Рослинні - це ефірні олії з тро­янди, лаванди, коріандру; бальзами і смоли, суха рослинна сировина. Тваринного походження - це речовини, які виді­ляються залозами деяких тварин (амбра, мускус, бобровий струмінь та ін.).

Синтетичні запашні речовини одержують складним хіміч­ним шляхом із продуктів переробки нафти, кам'яного вугілля, хімічної, лісохімічної сировини тощо.

Етиловий спирт слугує розчинником запашних речовин, а в одеколонах і туалетних водах - дезінфікуючим і освіжаю­чим засобом. Воду застосовують для розведення спирту до потрібної концентрації. Барвники використовують для набут­тя певного кольору.

Виробництво парфумерних виробів складається з етапів:

• приготування композиції (суміші) запашних речовин;

• одержання парфумерної рідини (розчинення композиції в спирті, додавання води і барвників);

• витримування парфумерної рідини для одержання необ­хідного запаху;

• фільтрування рідини;

 - розливу, укупорки, оформлення й упакування.