Торгово-промислове підприємство "Українські тканини" за своєю організаційно-правовою формою є акціонерним товариством закритого типу. Підприємство розташоване у м. Тернопіль.

У 1993 р. колишній текстильний цех був приватизований, а у 1994р. реорганізований .

Акціонерне товариство - це товариство, статутний капітал якого розділений на визначене число акцій; учасники АТ (акціонери) не відповідають по його зобов'язаннях і не несуть ризик збитків, зв'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості придбаних ними акцій .

Як юридична особа підприємство може мати цивільні права, що відповідають цілям діяльності, передбаченим у його статутних документах, і нести зв'язані з цією діяльністю обов'язку.

АТ "Українські тканини" займається випуском тканин, а також готової продукції з даних тканин, крім того при підприємство діє ательє.

Види тканин, що випускаються АТ "Українські тканини":

- шовк, шириною 140 см. (10 відтінків);

- вовна, шириною 110 см. (4 відтінки);

- льон, шириною 150 см. (5 відтінків);

- трикотаж, шириною 140 см. (7 відтінків);

- ситець, шириною 80 см. (6 відтінків);

- фланель, шириною 80 см. (6 відтінків);

- бязь, шириною 80 см. (5 відтінків);

До готової продукції, що випускається АТ "Українські тканини", відносяться:

- комплекти постільної білизни (2 простирадла, 2 наволочки, 2 підодіяльники) - 8 різновидів;

- кухонні комплекти (фартух, 2 прихватки, рушник, скатертина) - 4 різновиду;

- кухонні подарункові комплекти ( 2 фартухи, рушник, скатертина, 4 серветки) - 4 різновиду;

- рушник, розмір 30х50 см. - 4 різновиду;

- серветки, розмір 14х20 см. - 4 різновиду;

- фартух, 2 види - 4 різновиду;

- халат домашній - 8 різновидів.

Основні дані, що характеризують діяльність підприємства, наведені в таблиці 1.1 (див. Додатки).

1.2 Динамічний та структурний аналіз балансу АТ „Українські тканини”

Стабільність фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від того наскільки раціонально та правильно підприємство вкладає свої фінансові ресурси в активи. В процесі функціонування підприємства і величина активів і їх структура постійно зазнають якісь зміни. Найбільш загальне уявлення про зміни, які мають місце в структурі засобів та їх джерел, а також динаміку цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства та його джерел. Є дві причини, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення такого аналізу: з одного боку - перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, які відрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об'ємних показників; з іншого боку - відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим затрудняти їхнє зіставлення в динаміку. Вертикальному аналізу можна піддати або вихідну звітність, або модифіковану звітність.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту (зниження). Як правило, беруться базисні темпи росту за суміжні періоди (роки), що дозволяє аналізувати не тільки зміни окремих показників, але і прогнозувати їхні значення.

Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції. Проте ці дані можна використовувати в міжгосподарських порівняннях.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, тому на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру, так і динаміку окремих показників бухгалтерської форми. Ці види аналізу ціняться при міжгосподарських порівняннях, тому що дозволяють порівнювати звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягам виробництва підприємств.

На основі проведеного горизонтального і вертикального аналізу АТ „Українські тканини” (див. Таблицю 1.2 (Додатки)) можна зробити слідуючи висновки.

Спостерігається збільшення оборотних активів підприємства на 18,34 %, яке відбулося в основному за рахунок збільшення запасів товарно-матеріальних цінностей (17,74 %), а також росту дебіторської заборгованості (20,01 %). В даному випадку ріст дебіторської заборгованості є негативним фактором, тому що сума заборгованості становить 25 % відсотків від оборотного капіталу, що саме по собі є поганим показником (нормативне значення повинне бути не більше 20%), а заборгованість замість того що погашатись ще більш зростає.

Разом із збільшенням запасів ТМЦ спостерігається значний ріст виручки від реалізації продукції (47,55%), що можна охарактеризувати як позитивний фактор.

Із наведеної таблиці ми бачимо, що зростання об’ємів запасів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості та спрямування суми одержаного прибутку (чистого) на поповнення запасів. Внаслідок чого зменшилась сума нерозподіленого прибутку (-8,63%).

Значно зросла сума грошових коштів на рахунку підприємства (229,2%), проте питома вага їх у загальному обсязі оборотних активів, як на початок так і на кінець року залишається дуже низькою (відповідно 0,96 % та 2,6% при нормативі не менше 10%).

Як позитивний фактор можна розцінити збільшення суми резервного капіталу (14,96).

Спостерігається значна заборгованість підприємства по поточним зобов’язанням (94,52% питомої ваги пасиву !).

Основні засоби підприємства на кінець року збільшились на 87,27%, що може свідчити про те, що на підприємстві відбувається поновлення матеріальної бази та вводяться в експлуатацію нові потужності .

Рекомендації, які можна дати підприємству виходячи з наслідків проведеного аналізу:

такий низький об’єм грошових коштів на рахунку підприємства призводить до зниження рівня ліквідності, тому необхідно збільшити суму коштів на для стабілізації ліквідності підприємства, це можна зробити за рахунок частини нерозподіленого прибутку;

підприємству необхідно негайно, хоча б частково, погасити заборгованість по поточним зобов’язанням. Така велика заборгованість вкрай негативно впливає на показники ліквідності підприємства;

2. Аналіз та планування основних фондів підприємства.

2.1 Економічна сутність та планування основних фондів.

До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п. ), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці.

Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), що перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди промисловості це засоби праці, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру свого зношення.

Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більш 48%.