Велике значення при інгаляції має температура. Гарячі розчини з температурою вище 40⁰С подавляють функцію блимаючого епітелію. Холодні розчини (25-28⁰С і нижче) викликають охолодження слизової оболонки дихальних шляхів. Оптимальна температура аерозолів частіше всього 37-38⁰С.

В якості лікарських препаратів можуть бути використані штучні соляні розчини, відвари трав, лікарські препарати, з добавленням рослинних олій (евкаліптової, піхтової, м’ятної, облепіхової), а також мінеральні води. Інгаляцію проводять через рот чи через ніс.

Інгаляція через рот, як правило призначають для лікування бронхолегеневих захворювань. В першу чергу вона впливає на запалену і набрякну слизову оболонку, а також на кількість секрету, його продукцію і його виведення. Іншою важливої її властивістю є місцевий вплив на мускулатуру бронхів (зняття бронхоспазму).

Інгаляцію через ніс призначають для лікування хворих ринітами, синситами. Ніс є найефективнішім аерозольним фільтром, що затримує майже всі частки діаметром більш 1 мкм, тому інгаляції лікарських речовин через ніс для лікування пацієнтів із захворюваннями бронхів марне.

Ефективність інгаляцій напряму залежить від її тривалості. Так як при дозуванні необхідно враховувати, що концентрація їх збільшується в перебігу інгаляцій, а більш 50% лікарських речовин утікає не досягаючи дихальних шляхів.

Методи отримання і подачі аерозолів повинні відповідати виконанню конкретних задач. Для подачі аерозолів використовують парові інгалятори, компресорні інгалятори, ультразвукові інгалятори, дозовані розсіювачи.

Лікувальні ефекти: муколтичні, потенційовані, фармакологічні, ефекти інгальованої лікарської речовини. [55]

Показання: гостра пневмонія, хронічний бронхіт, бронхіальна астма, туберкульоз легенів, професійні захворювання легень, супутні захворювання лор-органів, гострі респіраторні вірусні захворювання, пошкодження шкіряного покрову і слизових оболонок, опіки і трофічні виразки.

Аерофітотерапія — використання різних натуральних ефірних олій для створення емоційної гармонії з лікувальною метою. Приміщення насичено летючими компонентами ефірних олій, це відбувається за допомогою апаратів для аерофітотерапії. [55]

Седативним (заспокійливим) ефектом володіють летючі пари валеріани, апельсину, лимону, герані пахучої, мандарину, ромашки, жасмину, іриса, лаванди, лавра благородного, полину, смородини, чорного перцю і шалфею.

Якщо звичайний аероіон існує близько 10 секунд, то , з’єднавшись з мікрочасткою води та ефірною олією в 3-4 рази довше, що забезпечує лікувальний ефект. Аероіони проникають в організм не лише через легені і бронхи, але і через шкіру тіла.

Показання визначаються лікувальними властивостями речовини, що розпилюється.

Галотерпія — лікувальні захворювання органів дихання в умовах регулювання дихального середовища мікроклімату соляних печер.

Аерозоль хлориду натрію потрапляє по дихальним шляхам до рівня дрібних бронхів і викликає амплітуду руху від блимаючого епітелію бронхів. В наслідок збільшується максимально вентиляція легень і життєва ємність легень, зменшується задишка і хрипіння в легенях. [55]

В наслідок удосконалення галотерапії були створені наземні лікувальні приміщення, що моделюють мікроклімат підземних печер.

Лікувальні ефекти: мукалтичний, протизапальний, антиалергічний.

Показання: хронічні неспецифічні захворювання легень (бронхіт, бронхіальна астма, трахеобронхіт), пневмонія, захворювання лор-органів, захворювання шкіри (екзема, нейродерміт). [8]

Лікувальні фізичні фактори термічної водної природи.

Тепло і холод застосовувались з лікувальною і профілактичною метою з давніх часів.