Спрощений варіант Конвенції ООН про права дитини
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Стаття 1: Визначення дитини

Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до такої дитини, вона не досягає повноліття.

 

Стаття 2: Принцип недискримінації

Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.

 

Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини

У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.

 

Стаття 4: Здійснення прав

Обов’язок держави – забезпечити здійснення прав дитини, викладених у Конвенції.

 

Стаття 5: Права та обов ’ язки батьків, сім ’ ї та громади

Держава повинна поважати право батьків та сім’ї на виховання дитини.

 

Стаття 6: Життя, виживання та розвиток

Дитина має право на життя; обов’язком держави є забезпечити виживання ат розвиток дитини.

 

Стаття 7: Ім ’ я та громадянство

З моменту народження дитина має право на ім’я та набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.

 

Стаття 8 : Збереження ідентичності

Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.

Стаття 9: Принцип не розлучення з батьками

Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось з батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім’ї.

 

Стаття 10: Возз’єднання сім’ї

Прохання про виїзд з країни чи від’їзд до неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти із батьками, якщо ті живуть у різних країнах.

Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей

Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.

 

Стаття 12: Висловлення поглядів

Дитина має право на вільне висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.

 

Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію

Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, в тому числі, у мистецькій, друкованій чи письмовій формах.

 

Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії

Держави повинні поважати права та обов’язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.

 

Стаття 15: Свобода асоціацій

Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів

 

Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність

Жодна дитина не може бути об’єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації

Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел, слід заохочувати ЗМІ приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.

 

Стаття 18: Батьківська відповідальність

Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.

 

Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім ’ ї чи опікунів)

Держава має обов’язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.

Стаття 20: Догляд за дитиною у разі відсутності батьків

Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов’язана належним чином враховувати етнічне походження, релігію і культурну належність і рідну мову дитини.

 

Стаття 21: Всиновлення

Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли неможливо вирішити це питання на національному рівні.

 

Стаття 22: Діти-біженці

Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.

Стаття 23: Діти-інваліди

Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.

 

Дата: 2019-07-24, просмотров: 172.