Зміст
Вступ
Розділ І. Підготовка ув'язнених до виходу на волю
1.1 Проблеми соціальної роботи із засудженими у виправних установах
1.2 Правова база підготовки засуджених до звільнення
1.3 Підготовка окремих категорій засуджених до звільнення
Розділ ІІ. Соціальна робота з людьми, що повернулись з місць позбавлення волі
2.1 Соціальні проблеми колишніх засуджених
2.2 Принципи соціальної роботи з колишніми ув'язненими
2.2 Етичні аспекти соціальної роботи з колишніми ув'язненими
Висновок
Додатки
Вступ
Актуальність даної проблеми полягає в тому, що у наш час, коли крива злочинності, у тому числі і рецидивної, неухильно рухається вгору, а пенітенціарні установи не виправляють, а лише готують до скоювання нових злочинів питання про соціальну роботу з особами, що знаходяться в установах виконання покарання, а також звільненими від покарання встає дуже гостро. Якщо людина не виправитися і не адаптується до нормального життя, то це приведе до нових девіантних наслідків і, найчастіше, до повторного здійснення злочинів. Тому дана проблема займає особливе місце в практиці пенітенціарної і пенітенціарної для поста соціальної роботи. Це пов'язано з тим, що вона орієнтована на виправлення засуджених, стимулювання їх подальшої законопокірної поведінки в умовах свободи.
Проблематика даної роботи виражається в трудності включеності колишніх ув'язнених в повноцінне соціальне життя суспільства.
Об'єктом роботи є особи що відбули покарання у вигляді ізоляції від суспільства. У простолюдді – колишні ув'язнені. У спеціальній літературі – особи, звільнені від покарання.
Предметом курсової роботи є адаптаційні проблеми осіб, звільнених від покарання і основні аспекти соціальної роботи з даною категорією осіб.
Мета: вивчення проблем звільнених від покарання і умов, сприяючих їх поверненню до нормального соціального життя, а також вивчення основних аспектів соціальної роботи з даною категорією людей.
Завдання: Відповідно до специфіки поставленої мети я виділив ряд завдань направлених на вирішення вище викладеної мети:
Ø Виділити основні проблеми соціальної роботи з ув'язненими;
Ø Систематизувати і проаналізувати вміст нормативно-правової бази по підготовці ув'язнених до виходу на свободу в установах виконуючих покарання;
Ø Виділити особливості підготовки окремих категорій ув'язнених до звільнення;
Ø Освітити соціальні проблеми осіб тих, що відбули покарання;
Ø Розкрити принципи соціальної роботи з колишніми ув'язненими;
Ø Визначити етичні аспекти соціальної роботи з особами, що відбули покарання;
Ø Зробити узагальнюючі висновки по всій роботі.
Аналіз літератури: Проблеми соціальної роботи з колишніми ув'язненими висвітлені в різних джерелах інформації. Зокрема є інтернет-сайт, спеціально присвячений соціальній роботі, в пенітенціарній системі, створений в рамках проекту реформування пенітенціарної системи. У даному джерелі міститься різна література по соціальній роботі, як з ув'язненими, так і колишніми ув'язненими. Також аспекти підготовки ув'язнених до виходу на свободу розкриваються в н/п актах – кримінально-виконавчий кодекс, також в написанні даної роботи були застосовані коментарі до вищеназваного джерела. Є ряд літератури, в якій розкривається сучасний стан системи виконання покарання, так можна назвати навч. посібник Холостової Е.І., а також ін. автори по теорії соціальної роботи. Використовувалася також література по суміжних дисциплінах – Тітов Д.С. Соціальна геронтологія.
В цілому, на основі виконаного аналізу, можна стверджувати, що спеціальна література по теорії і методиці пенітенціарної соціальної роботи на сьогоднішній день у вітчизняній науці, хоча мало, але є.
Висновок
У даній роботі були розглянуті основні аспекти соціальної роботи з такою категорією людей як колишні ув'язнені.
Необхідність позитивної соціальної інтеграції колишніх ув'язнених виражається в тому, що особи відбули покарання і злочини, що відбулися на шляху, скоюють нові злочини, породжують страх, тривогу і завдають збитку економічного життя.
Повернення в зовнішній світ може стати для ув'язнених небезпечним досвідом. Деякі з них є професійними злочинцями, але деякі, будучи рецидивістами, вважають, що повернутися до злочинного життя їх змусили обставини, оскільки по-іншому ним було не вижити. Багато хто з них стикається з реальними проблемами в наступних областях: безробіття, зловживання алкоголем або наркотиками, використання вільного часу, родинні взаємини, погляди, переконання і взаємини з іншими злочинцями.
При роботі з особами, що відбували покарання в місцях позбавлення волі соціальному працівникові необхідно керуватися повною мірою принципами соціальної роботи роблячи особливий упор на принцип законності і також на етичні принципи соціальної роботи.
Таким чином, поступова соціальна робота - засіб виправлення, умова, мобілізуюча що все є в установи соціального обслуговування можливості для виправлення і ресоціалізації колишнього засудженого.
Населення не завжди зацікавлене в наданні допомозі ув'язненим. Воно часто вважає, що люди, що не скоювали злочинів, повинні мати пріоритет. Проте служби соціальній адаптації можуть добитися наступних бажаних результатів на користь суспільства: скоротити тенденцію для колишніх ув'язнених повертатися до злочинної поведінки після звільнення, допомогти слабкішим злочинцям протистояти впливу сильніших, дозволити колишнім ув'язненим внести позитивний вклад до суспільного життя після звільнення, скоротити проблеми, які вони створюють для органів влади і суспільства в цілому, скоротити потреби у витрачанні засобів на діяльність правоохоронних органів.
Для того, щоб вирішити вказані проблеми необхідно, аби Управління федеральної служби виконання покарань і інші соціальні служби створили стійке партнерство: УФСІН повинен працювати в координації і за підтримки широкого спектру служб соціальній адаптації для звільнених ув'язнених. Існування зовнішніх служб є життєво необхідним для соціальної адаптації. Служба виконання покарань не в змозі надати такі послуги, які можуть запропонувати вказані служби. Охорона здоров'я, освіта, соціальний захист і послуги з працевлаштування грають життєво важливу роль. В той же час всі співробітники УФСІН, незалежно від своїх функціональних завдань, можуть в тій чи іншій мірі брати участь в роботі по соціальній адаптації.
Використана література
1. Бех В. П. Сутність та зміст соціальної роботи // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2002. - Вип. 24.
2. Волков И. П. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. - СПБ: СПбУ, 2004.
3. Городяненко В. Т., Гілюн О. В., Демічева А. В., Легеза С. В. та ін. / за ред. Городяненко В. Т. Соціологія: підручник для ВНЗ (затв. МОН України). - 2-е вид. - К. : Академія, 2005.
4. Завацька Л. М., Платонова О. Г., Михайленко О. В., Янченко Т. В. Технології соціально-педагогічної роботи. - Чернігів: ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2005.
5. Кабаченко Н. Радикальні підходи у соціальній роботі // Соц. політика і соц. робота. - 2004.
6. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений: Учебн. пособ. - Минск: ТетраСистем, 2000.
7. Колотаевская Е. Становление и актуальные вопросы развития социальной педагогики в Украине // Соц. робота в Україні: теорія і практика. - 2003.
8. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003.
9. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. - М.: Калла, 2002.
10. Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи: Навчальний посібник. -К. : МАУП, 2003.
11. Морено Дж. Социометрия. - М.: Финифть, 2007.
12. Ніколаєнко Л. Г. Методи соціологічного пояснення. - К. : ДАКККіМ, 2005.
13. Обучение практике социальной работы: Междунар. опыт и перспективы / Под ред. М. Доэла, С. Шардлоу; Пер. с англ. под ред. Б. Ю. Шапиро. - М. : Аспект Пресс, 1997.
14. Особливості соціальної роботи в різних сферах життєдіяльності // Проблеми педагогічних технологій. - Луцьк, 2004.
15. Павленок П. Д. Основы социальной работы - М. : ИНФРА, 1997.
16. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. - К.: Лібра, 1996.
Додатки
Додаток №1
Пам'ятка по соціальній адаптації для осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі (куди можна звернутися, соціальне обслуговування, медичне забезпечення, оформлення інвалідності, реєстрація за місцем проживання, працевлаштування, соціальна підтримка молодих громадян). – 2005.
Куди можна звернутися. аби
- отримати паспорт, обміняти паспорт старого зразка, відновити загублений паспорт – в паспортно-візову службу у відділі внутрішніх справ за місцем проживання;
- отримати роз'яснення і необхідну соціальну допомогу - в органи соціального забезпечення при адміністраціях районних муніципальних утворень або до фахівців з соціальної роботи в сільрадах;
- отримати поліс обов'язкового медичного страхування - у відділі кадрів або у працівника, що відповідає за кадрову роботу для працюючих громадян або в уповноваженій страховій компанії для непрацюючих громадян:
- отримати роз'яснення і необхідну допомогу по питаннях працевлаштування і перенавчання - в органи трудової зайнятості населення;
- отримати роз'яснення по житлових питаннях - до фахівців з житлових питань адміністрацій районних муніципальних утворень.
Громадянам, що проживають на території даної області, можуть надаватися наступні види соціального обслуговування відповідно до положень федерального законодавства: соціальне обслуговування вдома, соціальне обслуговування в стаціонарних установах, надання тимчасового притулку, організація денного перебування в установах соціального обслуговування, матеріальна допомога, консультативна допомога, реабілітаційні послуги.
Порядок і умови надання соціального обслуговування в державній системі соціальних служб області встановлюються Урядом області.
Одержувачі державної соціальної допомоги
1. Державна соціальна допомога у вигляді щоквартального соціального посібника надається окремим категоріям малоімущих сімей і малоімущих самотньо проживаючих громадян, середньостатистичний дохід яких по незалежних від них причинах нижче за величину встановленого в області прожиткового мінімуму. Перелік категорій щорік встановлюється Урядом області.
2. Державна соціальна допомога у вигляді одноразової матеріальної допомоги (грошові виплати, натуральна допомога) надається громадянам, що знаходяться у важкій життєвій ситуації:
1) малоімущим сім'ям і малоімущим самотньо проживаючим громадянам, середньостатистичнй дохід яких по незалежних від них причинах нижче за величину встановленого в області прожиткового мінімуму;
2) обличчям, яким потрібна допомога на задоволення мінімальних потреб, у тому числі: що виявився без коштів для існування, постраждалим від стихійних лих, що звільнилися з місць позбавлення волі, не мають житла і що не має можливості працевлаштуватися протягом напівроку, виявився в інших обставинах, що об'єктивно порушують життєдіяльність громадянина (його сім'ї), які він (його сім'я) не може здолати самостійно.
Порядок встановлення розміру державної соціальної допомоги
1. Розмір щоквартального соціального посібника щорік встановлюється Урядом області.
2. Розмір і вигляд (грошові виплати і (або) натуральна допомога) одноразової матеріальної допомоги визначаються органом соціального захисту населення за місцем проживання заявника залежно від важкої життєвої ситуації, середньостатистичного доходу сім'ї або самотньо проживаючого громадянина якому необхідна допомога, реалізації можливостей самозабезпечення і інших чинників.
Звернення про призначення державної соціальної допомоги
1. Державна соціальна допомога може бути призначена громадянам за умови наявності у них реєстрації на території Вологодської області. виробленою в установленому порядку.
2. Державна соціальна допомога призначається на підставі заяви громадянина (далі - заявника) у письмовій формі від себе особисто (для самотньо проживаючих громадян) або від імені своєї сім'ї або заяви у письмовій формі опікуна, опікуна, іншого законного представника громадянина.
3. Заява про призначення державної соціальної допомоги подається в орган соціального захисту населення за місцем проживання (місцю перебування) громадянина. У заяві вказуються зведення про склад сім'ї, доходах і майні, що належить йому (сім'ї), на праві власності.
До заяви додаються довідка про склад сім'ї, довідки про доходи всіх членів сім'ї, включаючи заробітну плату, пенсії, посібники, аліменти, компенсації, інші виплати, зведення про здобуття державної соціальної допомоги у вигляді надання соціальних послуг, а також акт обстеження матеріально-побутового положення сім'ї або самотньо проживаючого громадянина, складений спеціалістами соціальних служб за місцем проживання (місцю перебування) заявника.
Для призначення державної соціальної допомоги у вигляді одноразової матеріальної допомоги до заяви додатково представляються документи, підтверджуючі наявність у заявника важкої життєвої ситуації.
Для призначення щоквартального соціального посібника до заяви додатково представляються документи, підтверджуючі право на його призначення.
Органи соціального захисту населення мають право проводити перевірки достовірності і повноти всіх представлених заявником відомостей для призначення державної соціальної допомоги.
Призначення і виплата державній соціальній допомозі
1. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається протягом 10 днів з дня звернення за її призначенням.
2. Рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні виноситься органом соціального захисту населення за місцем проживання (місцю перебування) заявника.
3. Щоквартальний соціальний посібник призначається з початку кварталу, в якому поступило звернення за його призначенням, але не раніше місяця настання обставин, що дають право на вказаний посібник, і виплачується протягом року, але не пізніше за місяць припинення цих обставин.
4. Повідомлення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні повинно бути у письмовій формі направлено заявникові органом соціального захисту населення не пізніше чим через 10 днів з дня звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
При необхідності додаткової перевірки представлених заявником відомостей орган соціального захисту населення, що призначає державну соціальну допомогу, в зазначений термін письмово повідомляє заявника про проведення перевірки. В такому разі повідомлення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні повинно бути направлено заявникові не пізніше чим через 30 днів з дня звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
5. Виплата щоквартального соціального посібника і надання одноразовій матеріальній допомозі здійснюються органом соціального захисту населення за місцем проживання (місцю перебування) заявника, що призначив державну соціальну допомогу.
6. Орган виконавчої державної влади області, що здійснює державну політику в сфері купа і соціального захисту населення, у виняткових випадках має право приймати рішення про призначення і виплату державній соціальній допомозі у вигляді одноразової матеріальної допомоги відповідно до встановлюваного їм порядку.
Відмова в призначенні державної соціальної допомоги
Орган соціального захисту населення має право відмовити в призначенні державної соціальної допомоги у випадках виявлення невірогідності і (або) неповноти відомостей, представлених заявником для призначення державної соціальної допомоги.
Відмова в призначенні державної соціальної допомоги може бути оскаржена в судовому порядку.
Обов'язки і відповідальність одержувачів державної соціальної допомоги
1. Громадяни, що звертаються за здобуттям державної соціальної допомоги, зобов'язані представляти достовірні відомості.
Заявник зобов'язаний сповіщати орган, яким призначений щоквартальний соціальний посібник, про зміни, що з'явилися підставою для призначення або продовження виплати йому (його сім'ї) вказаного посібника, відомостей про склад сім'ї, доходи і майно, що належить йому (його сім'ї), на праві власності протягом двох тижнів з дня настання вказаних змін.
Заявник несе відповідальність за повноту і достовірність представлених для призначення державної соціальної допомоги відомостей, а також своєчасність сповіщення про зміни в представлених відомостях відповідно до чинного законодавства. Організації несуть відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у виданих ними документах відповідно до законодавства.
2. В разі встановлення невірогідності представлених відомостей заявник (його сім'я) позбавляються права на здобуття державної соціальної допомоги вирішенням органу соціального захисту населення. При цьому сума виплаченого соціального посібника (посібників), вартість виданої натуральної допомоги можуть бути повернені заявником добровільно або стягнуті в судовому порядку.
Додаток №2
Професійно-етичний кодекс соціального працівника пенітенціарної системи
Професійно-етичний Кодекс соціального працівника пенітенціарної системи заснований на етичних принципах соціальної роботи, прийнятих Міжнародною федерацією соціальних працівників, - МФСР (Осло, жовтень 1994р.), Міжрегіональною асоціацією працівників соціальних служб і відображає гуманістичні традиції, накопичені у вітчизняній і зарубіжній соціальній роботі, фундаментальні принципи захисту прав і свобод людини і громадянина. Кодекс складений з врахуванням етичних стандартів, визнаних міжнародним і вітчизняним професійним співтовариством.
Призначення Кодексу полягає в тому, аби позначити етичні орієнтири, відзначити основні дороги до ухвалення рішень в проблемних ситуаціях, звести до мінімуму ризик здійснення помилок в процесі професійної діяльності, а також захистити від можливих неправомірних претензій до соціальних працівників.
Кодекс покликаний консолідувати професійне співтовариство соціальних працівників пенітенціарної системи.
Етичні зобов'язання соціального працівника пенітенціарної системи перед своєю професією
Головною метою професійної діяльності соціального працівника є надання соціальній допомозі і підтримка будь-якому засудженому, потребуючому її. Співробітник соціальної служби покликаний підтримувати високі етичні стандарти своєї поведінки, виключаючи введення кого-небудь в оману, нечесні дії, чітко розрізняючи заяви і дії, зроблені їм як приватною особою і як представником професії, дотримуватися і розвивати цінності, знання і методологію професії, утримуючись від поведінки, яка порушує правила професійної діяльності.
Компетентність і професійне вдосконалення. Соціальний працівник докладає всі зусилля до того, аби стати і залишатися фахівцем-експертом в професійній практиці і виконанні своїх професійних обов'язків. Він має право вести роботу лише в рамках своїх компетенцій. Співробітник соціальної служби несе персональну відповідальність за якість роботи, яку він індивідуально виконує.
Соціальний працівник бере на себе відповідальність по попередженню можливості негуманної або дискримінуючої поведінки по відношенню до особи людейа.
Справедливість. Соціальний працівник порівнює свої вчинки з вищими стандартами професійної чесності:
а) протистоїть впливам і натискам, що зустрічаються на дорозі його професійної діяльності, неупереджено виконуючи свої професійні обов'язки;
б) не має права використовувати свої професійні стосунки в особистих цілях.
Пошана до професії. Соціальний працівник підвищує значущість, етику, знання, цілі своєї професії і зобов'язаний:
захищати і підсилювати гідність, чистоту професії і проявляти відповідальність і активність в дискусіях по вдосконаленню професії;
нести моральну відповідальність за діяльність професійного співтовариства, представником якого він є.
Контакти із зовнішнім світом. Соціальний працівник: всемірно допомагає засудженим, інформуючи і роблячи соціальну службу пенітенціарної системи доступною для тих, що всіх мають потребу;
привертає увагу громадськості, цивільних соціальних служб і засобів масової інформації до потреб соціальної служби кримінально-виконавчої системи, її досягнень і недоліків;
вкладає свій час, професійний досвід і знання в діяльність, сприяючу шанобливому відношенню до корисності, чистоти і компетентності своєї професії.
Розвиток знань. Соціальний працівник несе відповідальність за розвиток і повне використання професійних знань:
засновує свою практичну діяльність на професійних знаннях;
критично аналізує, оцінює і нагромаджує нові знання, що відносяться до його професії;
вносить свій вклад до розвитку знань в області системи служб соціальній допомозі населенню, ділиться з колегами практичним досвідом;
докладає зусилля до поліпшення обізнаності і утвореної суспільства в питаннях соціальної роботи.
Дослідницька робота. Фахівець в області соціальної роботи, провідний наукові дослідження, користується в своїй роботі етичними нормами дослідників:
дослідник чітко розуміє, які наслідки може мати ця робота для особи;
дослідницька робота проводиться на основі добровільності і інформованої згоди, отриманої від людейа, з повним дотриманням особистої свободи і гідності що беруть участь і правом відмови від участі в дослідницькій програмі на будь-якому її етапі;
захищає учасників експерименту від незаконного фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження;
інформація, отримана про учасників дослідження за час його проведення, розглядається як конфіденційна.
Етичні зобов'язання соціального працівника пенітенціарної системи по відношенню до засуджених
Права і прерогативи, першочередність інтересів засуджених. Соціальний працівник прикладає максимум зусиль для виховання і розвитку самостійності з боку засудженого у вирішенні його особистих проблем. Соціальний працівник поважає право засудженого погоджуватися або відмовлятися від пропонованої допомоги після надання необхідній інформації.
Соціальний працівник зобов'язаний:
брати участь в боротьбі з будь-якими формами дискримінації засуджених, заснованими на знанні характеру досконалого злочину, національності засудженого, соціальному статусі в місцях позбавлення волі, віці, віросповіданні, сімейному стані, політичній орієнтації, наявності психічних розладів, фізичних недоліків, привілеїв, персональних характеристиках;
уникати зв'язків і стосунків, що йдуть на шкоду засудженим;
підтримувати стосунки із засудженими в рамках існуючого законодавства;
інформувати засуджених про ризик, права, можливості, обов'язки, пов'язані для них з соціальною службою;
взаємодіяти на користь людейа з офіційними особами, призначеними як захисники засудженого;
сприяти формуванню активної особової позиції самого засудженого, не допускаючи приниження гідності особи людейа формами що надається йому добродійній допомозі.
Соціальний працівник не повинен:
використовувати стосунки із засудженими у власних інтересах;
брати участь в заходах, що проводяться у виправній установі не пов'язаних з виконанням професійних обов'язків, оскільки це спричиняє за собою формування можливого негативного до нього відношення з боку засуджених;
залучати себе до будь-яких дій, що зменшують права засудженого, навіть якщо це робиться на його прохання;
Конфіденційність і право на особисте життя. Співробітник соціальної служби зобов'язаний поважати право людей на особисте життя і не поширювати інформацію, отриману в ході професійної соціальної допомоги.
Соціальний працівник зобов'язаний:
повністю інформувати людей про межі конфіденційності в даній ситуації, а також про цілі, для яких дана інформація може бути використана;
отримати згоду людейа, перш ніж друкувати, робити записи або дозволити якій-небудь третій інстанції спостерігати за його роботою;
повідомляти третіх осіб зведення, складові професійну таємницю, незалежно від згоди засудженого або його законного представника лише у випадках передбачених законом, і у випадках, коли у соціального працівника немає іншої можливості запобігти спричиненню серйозного збитку самому людейові або що оточує;
ставити засудженого в популярність про неминучість розкриття інформації.
Смерть засудженого не звільняє соціального працівника від обов'язку збереження професійної таємниці.
Етичні норми соціального працівника пенітенціарної системи по відношенню до своїх колег, керівника або керівної організації
У взаєминах з колегами, керівниками, керівною організацією головними етичними підставами служать чесність, справедливість, порядність, пошана до їх знань і досвіду, а також готовність передати і прийняти професійні знання і досвід.
Соціальний працівник:
поводиться з колегами на основі професійних інтересів і переконань;
створює і підтримує ситуації, етичні, професійно компетентні дії, що полегшують колегам;
виражає незгоди з думками, діями колег або критику в їх адресу об'єктивно і аргументовано;
підтримує позитивну репутацію колеги, що заміщається ним;
виконує функції експерта, керівника, інспектора, наставника по відношенню до колег доброзичливо і спокійно;
оцінюючи діяльність інших соціальних працівників, виконує цей обов'язок в делікатній, неупередженій манері на основі чіткий сформульованих критеріїв, а також знайомить їх з результатами цієї оцінки;
поводитися з людейами своїх колег уважно, веде їх справи з повною професійною віддачею;
активно перешкоджає практиці ганебних і некомпетентних колег, різного роду непрофесіоналів, що завдають збитку соціальному здоров'ю і благополуччю засудженого;
слід порадам і консультаціям колег і наставників, якщо вони служать інтересам справи;
бере участь у вдосконаленні політики пенітенціарної системи в області соціальної роботи серед засуджених, підвищенні ефективності взаємодії її служб.
Неетичними для соціального працівника є:
спроби завоювати собі авторитет шляхом дискредитації колег;
використання конфлікту між колегою і керівником в своїх інтересах і для зміцнення своєї позиції.
Етичні зобов'язання соціального працівника пенітенціарної системи перед суспільством
Співробітник соціальної служби пенітенціарної системи виявляє соціальні проблеми і повідомляє про них суспільство:
своїми діями розширює особові можливості всіх людей, з особливою увагою відносячись до збиткових груп і осіб;
підтримує пошану до різних культур;
сприяє об'єднанню різних соціальних служб у міру виникнення суспільної потреби в їх діяльності;
наполягає на змінах в політиці і законодавстві з метою поліпшення соціальних умов життя і підтримки соціальної справедливості, а також розвитку діяльності всіх соціальних інститутів;
Відповідальність за порушення кодексу професійної етики соціального працівника пенітенціарної системи
Соціальний працівник, що приймає даний кодекс, бере на себе зобов'язання слідувати цим правилам і нормам. Відповідальність за порушення кодексу професійної етики соціального працівника пенітенціарної системи визначається Статутом професійного співтовариства, що приймає даний Кодекс.
Додаток №3
Додаток №4
Зміст
Вступ
Розділ І. Підготовка ув'язнених до виходу на волю
1.1 Проблеми соціальної роботи із засудженими у виправних установах
1.2 Правова база підготовки засуджених до звільнення
1.3 Підготовка окремих категорій засуджених до звільнення
Розділ ІІ. Соціальна робота з людьми, що повернулись з місць позбавлення волі
2.1 Соціальні проблеми колишніх засуджених
2.2 Принципи соціальної роботи з колишніми ув'язненими
2.2 Етичні аспекти соціальної роботи з колишніми ув'язненими
Висновок
Додатки
Вступ
Актуальність даної проблеми полягає в тому, що у наш час, коли крива злочинності, у тому числі і рецидивної, неухильно рухається вгору, а пенітенціарні установи не виправляють, а лише готують до скоювання нових злочинів питання про соціальну роботу з особами, що знаходяться в установах виконання покарання, а також звільненими від покарання встає дуже гостро. Якщо людина не виправитися і не адаптується до нормального життя, то це приведе до нових девіантних наслідків і, найчастіше, до повторного здійснення злочинів. Тому дана проблема займає особливе місце в практиці пенітенціарної і пенітенціарної для поста соціальної роботи. Це пов'язано з тим, що вона орієнтована на виправлення засуджених, стимулювання їх подальшої законопокірної поведінки в умовах свободи.
Проблематика даної роботи виражається в трудності включеності колишніх ув'язнених в повноцінне соціальне життя суспільства.
Об'єктом роботи є особи що відбули покарання у вигляді ізоляції від суспільства. У простолюдді – колишні ув'язнені. У спеціальній літературі – особи, звільнені від покарання.
Предметом курсової роботи є адаптаційні проблеми осіб, звільнених від покарання і основні аспекти соціальної роботи з даною категорією осіб.
Мета: вивчення проблем звільнених від покарання і умов, сприяючих їх поверненню до нормального соціального життя, а також вивчення основних аспектів соціальної роботи з даною категорією людей.
Завдання: Відповідно до специфіки поставленої мети я виділив ряд завдань направлених на вирішення вище викладеної мети:
Ø Виділити основні проблеми соціальної роботи з ув'язненими;
Ø Систематизувати і проаналізувати вміст нормативно-правової бази по підготовці ув'язнених до виходу на свободу в установах виконуючих покарання;
Ø Виділити особливості підготовки окремих категорій ув'язнених до звільнення;
Ø Освітити соціальні проблеми осіб тих, що відбули покарання;
Ø Розкрити принципи соціальної роботи з колишніми ув'язненими;
Ø Визначити етичні аспекти соціальної роботи з особами, що відбули покарання;
Ø Зробити узагальнюючі висновки по всій роботі.
Аналіз літератури: Проблеми соціальної роботи з колишніми ув'язненими висвітлені в різних джерелах інформації. Зокрема є інтернет-сайт, спеціально присвячений соціальній роботі, в пенітенціарній системі, створений в рамках проекту реформування пенітенціарної системи. У даному джерелі міститься різна література по соціальній роботі, як з ув'язненими, так і колишніми ув'язненими. Також аспекти підготовки ув'язнених до виходу на свободу розкриваються в н/п актах – кримінально-виконавчий кодекс, також в написанні даної роботи були застосовані коментарі до вищеназваного джерела. Є ряд літератури, в якій розкривається сучасний стан системи виконання покарання, так можна назвати навч. посібник Холостової Е.І., а також ін. автори по теорії соціальної роботи. Використовувалася також література по суміжних дисциплінах – Тітов Д.С. Соціальна геронтологія.
В цілому, на основі виконаного аналізу, можна стверджувати, що спеціальна література по теорії і методиці пенітенціарної соціальної роботи на сьогоднішній день у вітчизняній науці, хоча мало, але є.
Розділ І. Підготовка ув'язнених до виходу на волю
Дата: 2019-07-24, просмотров: 234.
