Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
Імені Володимира Гнатюка
Предметна комісія
Викладачів психолого-
Педагогічних дисциплін
Дипломна робота
"Організація колективної пізнавальної діяльності школярів у навчальному процесі початкової школи"
В иконала:
студентка
групи ПК54
Трохимчук Юлія
Степанівна
Науковий керівник :
доктор педагогічних наук, професор
Вихрущ Віра Олександрівна
Тернопіль - 2009 р.
Зміст
Вступ
Розділ І. Особливості організації навчального процесу в початковій школі
1.1 Основи теорії організації навчальної діяльності
1.2. Сутність та особливості педагогічного співробітництва
1.3 Колективна форма навчання як фактор ефективності навчального процесу у початковій школі
Розділ ІІ. Експериментальне дослідження ефективності застосування форм і методів колективної пізнавальної діяльності учнів
2.1 Взаємозв’язок колективної форми з іншими формами організації навчального процесу у практиці роботи вчителів початкової школи
2.2 Творчі знахідки вчителів початкової школи з проблеми організації колективної пізнавальної діяльності молодших школярів
2.3 Методика дослідження та його результати
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність теми. Провідними завданнями початкової ланки освіти є встановлення потенційних можливостей учнів та цілеспрямований їх розвиток у різних видах діяльності. Інтенсивне впровадження колективного навчання актуалізує проблему диференціації учбової діяльності школярів, з метою поліпшення їх загальної успішності. Створення умов для підвищення ефективності навчально-виховного процесу у школі передбачає обов’язкове врахування індивідуальних відмінностей дитини в процесі колективної роботи. Для цього необхідне різнобічне вивчення підростаючої особистості, яке можливе при використанні комплексного підходу у розв’язанні проблеми колективного навчання.
За останні десятиліття психологічна наука зробила значний крок до пізнання законів колективної діяльності та з’ясування основних напрямків у її розвитку. Існує ряд фундаментальних досліджень окремо взятих процесів і явищ психіки людини, на яких грунтуються психологічні характеристики різних вікових періодів особистості. Так, О.В. Скрипченком було здійснене дослідження інтелектуального розвитку молодших школярів. Близькими до його ідей є роботи Н.А.Побірченко, Т.М.Лисянської та інших. Комплексний підхід був застосований О.Г. Баллом при вивченні умов розв’язання математичних завдань та В.О.Моляко при визначенні факторів, які зумовлюють розв’язання учнями творчих задач.
Оскільки психічні функції виявляються не ізольовано, а у взаємозв’язку, виникає необхідність у системному вивченні їх розвитку, яке є оптимальним варіантом інтеграції даних про різноманітні прояви особливостей психіки людини, що виявляються у внутрішньофункціональних зв’язках її детермінант.
Становлення пізнавальної сфери дитини як цілеспрямованої розумової активності та інтелектуальної рефлексії починається з появою навчальної діяльності у молодшому шкільному віці. Водночас, як зазначає спеціаліст з проблем молодшого шкільного віку Л.О. Кондратенко, початкова школа є “останньою межею”, коли ще можна зупинити процес занепаду розумових здібностей дитини.
Система навчальної діяльності покликана виявляти і розвивати природжені задатки учнів. Все ж, частіше вона виступає лише засобом розвитку дитини, який повинен бути скерований педагогами, чия вчасна професійна допомога відіграє далеко не останню роль у формуванні підростаючої особистості.
Питання підвищення ефективності навчальної діяльності було поставлене ще А.Біне і до цього часу не втратило своєї актуальності. На кожному етапі розвитку психолого-педагогічної науки створюються певні орієнтири щодо розв’язання даної проблеми. Аналіз наявних досліджень свідчить про необхідність перегляду, уточнення та розширення наукових уявлень про визначальні фактори навчальної успішності учнів початкових класів. Детального вивчення вимагає пізнавальний аспект колективної навчальної діяльності молодших школярів, якість становлення якого у даному віці є основою подальшого їх розумового розвитку.
Для підвищення ефективності навчальної діяльності молодших школярів важливою є колективна діяльність, яка обумовлює успіхи з навчальних предметів. Однак, на сучасному етапі даних про колективні види роботи для об'єднання їх у структурні моделі, які мають вплив на успішність учнів початкових класів з навчальних предметів ще недостатньо, а наявні дослідження мають деякі розходження і тому вимагають уточнення. Все вище перераховане обумовило вибір теми дипломної роботи «Організація колективної пізнавальної діяльності школярів в навчальному процесі початкової школи».
Тема дипломної роботи: колективна навчально-пізнавальна діяльність школярів у навчальному процесі початкової школи.
Об’єкт дослідження: колективна навчальна діяльність молодших школярів.
Предмет дослідження: форми організації колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів початкових класів.
Мета дослідження полягає у виявленні і систематизації умов організації колективного навчання та встановлення їх взаємозв’язку із навчальною успішністю молодших школярів.
Відповідно до мети поставлені такі завдання дослідження:
- здійснити теоретичний аналіз проблеми колективної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів в науковій психолого-педагогічній літературі та практиці роботи школи;
- дослідити особливості організації навчального процессу в початковій школі.
-розглянути колективну форму навчання як фактор ефективності навчального процессу в початковій школі.
Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів: вивчення і аналіз психологічної, педагогічної та філософської літератури з даної проблеми; методики з дослідження даної теми, усне і письмове опитування вчителів та учнів; спостереження; систематизація та узагальнення отриманих даних; методи статистичної обробки даних.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечувалася: застосуванням системного підходу до вивчення молодшого школяра; методологічною і теоретичною обгрунтованістю вихідних даних дослідження, сукупністю стандартизованих, взаємодоповнюючих, валідних методів, адекватних меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів; застосуванням методів математичної статистики.
Теоретичне значення дослідженняполягає: у поглибленні психологічних знань про особливості пізнавальної сфери навчальної діяльності учнів початкових класів; у розширенні наукових уявлень про організацію колективної діяльності молодших школярів.
Практичне значення плягає: у формуванні колективу класу під час підготовки до уроків та навчанні, з метою підвищення ефективності навчального процесу в початковій школі.
Структура роботи: Робота складається зі вступу двох розділів та підрозділів, висновків, списку використаної літератури та лїдодатків.
Таблиця 1.
| Загальний рівень знань учнів | На початку експериментального дослідження | Наприкінці експериментального дослідження | ||||||
| Контрольна група | Експериментальна група | Контрольна група | Експеримент-тальна група | |||||
| % | к-сть учнів | % | к-сть учнів | % | к-сть учнів | % | к-сть учнів | |
| Високий | 25 | 7 | 25 | 7 | 21,5 | 6 | 393 | 11 |
| Середній | 67,9 | 19 | 64,2 | 18 | 71,4 | 20 | 57,1 | 16 |
| Нижче середнього | 7,1 | 3 | 10,8 | 3 | 7,1 | 3 | 3,6 | 1 |
Таким чином ми бачимо, як змінився рівень знань з української мови учнів експериментальної групи. Кількість дітей з високим рівнем знань зросла у півтора рази. Двоє учнів з рівня нижче середнього перейшли у середній, п'ятеро учнів з середнього рівня перейшли у високий. Такі результати говорять про ефективність використання активних технологій на уроках в початковій школі
Можна сміливо сказати, що забезпечуючи на уроках активну дидактичну взаємодію між учнями, ми не лише зміцнюємо міжособистісні стосунки між однокласниками, вчимо їх співпрацювати один з одним, допомагати своїм товаришам, поважати їх, а і, що найголовніше, покращуємо, зміцнюємо знання учнів, полегшуємо процес навчання.
По закінченню експерименту було проведене тестування учнів експериментальної групи для визначення їх зацікавленості в нових формах роботи на уроці. В результаті було визначено, що діти задоволенні такою роботою, їм подобається працювати, спілкуватись, взаємодіяти зі своїми однокласниками в процесі навчання. А також, як визначили учні, навчальний матеріал вони почали краще розуміти, їм стало набагато цікавіше вчитись. Учні експериментальної групи самі запропонували використовувати подібну роботу на інших.
Детально вивчивши стан проблеми забезпечення активної дидактичної взаємодії учнів, провівши експериментальне дослідження і узагальнивши його результати можна зробити ряд висновків:
- досліджувана проблема є актуальною як для суспільства і науки, так і для формування особистості;
- забезпечення активної навчальної взаємодії учнів має велике практичне значення на уроках:
- великий обсяг матеріалу вивчається за короткий проміжок часу;
- у дітей високий рівень засвоєння знань;
- вчитель сильніше розкривається перед учнями, виступає як організатор, консультант;
- учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання, мають можливість спілкуватись і розвивати комунікативні вміння і навички;
- у дітей присутня глибока внутрішня мотивація;
- можливість поєднувати різноманітні види діяльності учнів.
Висновки
Питання про активні форми взаємодії учнів між собою під час навчальної діяльності в психолого-педагогічній літературі посідає важливе місце, тому що вони відкривають для дітей можливості співпраці, стосунків, пізнання довкілля.
Активна взаємодія учнів у групах, парах, ланкова робота підвищує інтенсивність інтелектуальної і практичної діяльності школярів. Відповідальність за роботу і її наслідки в групі поширюється на всіх її членів. З часом стиль активної роботи зацікавлює навіть тих учнів, які до того були пасивні й апатичні. Зокрема, стиль групової роботи примушує змінити свої ставлення і працювати для успіху всього колективу. Вони докладають, зусиль до того, щоб їхня група була найкраща і першою відповідала на запитання або розв'язувала поставлену проблему.
Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В їх основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, И. Песталоцці, Дж. Дьюї.
Різновидом групового навчання у межах класно-урочної системи стала бел-ланкастерська система. У 1918 році в школі міста Корін А. Рівін організував навчання учнів різного віку. В основу методики Рівіна була покладена ідея «навчаючи інших, навчайся сам». Концепції Маслоу та Брюннера лежать в основі розробки методів спільного кооперативного навчання. У 60-ті роки в радянській дидактиці з'явився інтерес до групової форми навчання у зв'язку з вивченням проблеми пізнавальної активності, самостійності учнів.
Активна взаємодія учнів на уроці значним чином залежить від самого колективу, його організації. Ступінь зв'язку між членами колективу визначається особливостями взаємодії. Тому для успішного перебігу групової роботи велике значення має згуртування учнів у колективі.
Активну діяльність учнів забезпечують також інтерактивні технології. Суть їх полягає у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. На таких уроках учні вчаться не лише співпраці та взаємодопомоги, але і взаємоконтролю та взаємооцінюванню.
Розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70-80-х рр. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та інших).
Групи як первині робочі колективи об'єднують учнів з різним рівнем здібностей, успішності, робочого темпу і виконавської діяльності, створюють можливості переходу до диференційованого керування навчальною діяльністю з урахуванням індивідуальних відмінностей дітей.
Активна дидактична взаємодія сприяє розвитку рівнем розвитку пізнавальних процесів сприймання, пам'яті, уваги, мислення, уяви) та багатьма іншими рисами і якостями.
На всіх етапах розвитку суспільства існує проблема пошуку шляхів якіснішої підготовки підростаючого покоління до життя.
У процесі соціалізації, виховання і розвитку особистості дитини важлива роль відводиться вчителю-професіоналу. Організовуючи групову навчальну діяльність молодших школярів, учитель має створити сприятливі умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успішного розв'язання.
Активне навчання широко застосовується в сучасних початкових школах. З початком нового століття вчителі зацікавились у розробці нових методів, при яких учні на уроці активно взаємодіють і спілкуються.
Школа за роки свого існування нагромадила багатий педагогічний досвід - джерело розвитку педагогічної науки, підґрунтя зростання професіоналізму, майстерності вчителів-практиків. Його постійне, вивчення, осмислення, оновлення зумовлене змінами парадигм освіти, концепцій навчання й виховання, форм і методів практичної діяльності педагогів.
Вчителі багатьох шкіл вже активно працюють над забезпеченням на уроках взаємодії між учнями. Наприклад, вчителі Бродівської початкової школи М.Калітка, Л.Котельницька, О.Кметь, Г.Котова, вчителі шкіл міста Києва А.Карасик (ЗОШ № 241), О.Ватульова (ЗОШ № 57), Миколаєва та Миколаївської області С.Алімова (ЗОШ № 7), В.Домкіна (ЗОШ № 6), вчителі Волинської області Н.Горщарук (ЗОШ № 2), Н.Бащук (ЗОШ № 15).
Діяльність учителів та вихователів спрямована на поліпшення, раціоналізацію процесу навчання й виховання. Діяльність новаторів стосується завдань, методів і прийомів навчання, форм організації навчально-виховного процесу. Найчастіше організаційною формою реалізації педагогічного новаторства є діяльність експериментальних, авторських шкіл, навчально-виховних комплексів.
Проведений експеримент на базі початкової школи села Глухи доводить ефективність застосування активної дидактичної взаємодії учнів на уроках в початковій школі, оскільки, як говорив Л. Виготський, «в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно».
Список використаних джерел
1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Історія. Проблеми. – К.: Либідь, 1998.- 224 с.
2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.
4. Бондар Л. Позакласна робота з учнями в педагогічній спадщині Сухомлинського // Початкова школа.- 1997. -№11. - С.40 – 47.
5. Боришевський М.Й. Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості // Початкова школа. 1995. -№4. - С.4 – 9.
6. Бурлака Я. I., Вихрущ В. О. Про форми учбової діяльності школярів // Радянська школа. — 1983. — №6. — С 35-37.
7. Ващенко Г. Виховний ідеал.- Полтава, 1992. - 234 с.
8. Ващенко Г.В Виховний ідеал: Підручник для вихователів, учителів та українських родин. – Брюссель – Торонто – Нью-Йьорк – Лондон – Мюнхен: Видавництво Центральної управи Спілки Української Молоді. – 1976. – 376с.
9. Вербицький В.В. Шляхи залучення школярів до позашкільної юннатської роботи // Початкова школа.1995.-№1, - С.30 – 34.
10. Вихрущ В. Особистісно орієнтовані педагогічні технології та колективна учбова діяльність школярів: проблеми взаємозв'язку [Текст] // Наукові записки ТНПУ ім. В.Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол.: М.Вашуленко, А.Вихрущ, Л.Вознюк, В.Кравець, В.Мадзігон, В.Терещук, М.Фіцула та ін. – Тернопіль : ТНПУ, 2006. – Вип.2. – С. 3-5
11. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. – Львів, 1996. – 238с.
12. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах. — М.: Просвещение, 1981. – 256 с.
13. Вугрич В.П. Домашні завдання батькам // Початкова школа. 1993-№4.- С.54 – 56.
14. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – Рівне, 1996. – 236с.
15. Гнатюк В.М. Позакласна робота та проблеми національного виховання // Директор школи. – 1999. - №5 (52).
16. Горбач І. Підготовка майбутнього вчителя до роботи з батьками // Рідна школа. - №2. – 2000. – С.71 – 73.
17. Гудзик И.Ф. Формировать умения коллективнной работы. Ключевые компетентности и формы организации учебной деятельности учащихся на уроках русского языка// Русская словесность в школах Украины. – К.: Форум, 2007. – № 3. – С. 2-7.
18. Д’юї Джон. Демократія і освіта. – Львів: Літопис, 2003. - 294 с.
19. Дементьєва Н. Як навчити колективної роботи // Географія та основи економіки в школі. – К., 2005. – № 2. – С. 25-30.
20. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття”).-К., 1994. - 17 с.
21. Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні.- К., 1997.- 27 с.
22. Докуніна О. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім’ї // Початкова школа. - №6. – 1997. – С.6-12.
23. Дусавицкий А. К. Межличностные отношения в младшем школьном возрасте и их зависимость от способов обучения // Вопросы психологии. — 1983. — № 1. — С. 58-68.
24. Журавлев В.И. Педагогика.-М.: Рос. пед. агентство, 1996.- 602 с.
25. Зайчук В.О. Завдання педагогічних колективів навчально-виховних закладів України у реформуванні позашкільної роботи // Початкова школа.-№1, 1995.- С.21-26.
26. Закон України “Про освіту”.-К.: 1997.-16с.
27. Землянская Е.Н. Учебное сотрудничество младших школьников на уроках // Начальная школа, 2008. – № 1. – С. 16-23.
28. Зубко О., Зубко-Добровольська Н. Родина - школа майбутнього. -Київ, 1995.- 74 с.
29. Імідж школи на порозі ХХІ століття / За ред. І.Г.Єрмакова. – К.: 1997. – Ч.1. – 382с.
30. Імідж школи на порозі ХХІ століття / За ред. І.Г.Єрмакова. – К.: 1998. – Ч.2. – 391с.
31. Канищева Л.А., Турищева Л.В. Особливості пізнавальних процесів молодших шеколярів // Англійська мова в початковій школі. – Х.: Основа, 2007. – № 1. – С. 3-4.
32. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва : Навч. посіб. для студ. ун-тів і пед. ін-тів. – К. : Вища школа, 1993. – 320 с.
33. Коваленко О.О. Коллективное творчество младших школьников// Мир образования. – М.: Знання, 2006. – № 3. – С. 126-130.
34. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников / Под ред. И. Б. Первина. — М.: Педагогика, 1985. — 231 с.
35. Корнійчук О. Організація колективної пізнавальної діяльності школярів у навчальному процесі початкової школи// Студентський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка. – Тернопіль, 2005. – Вип. 10. – С. 89-91.
36. Леонтьев А. А. Педагогическое общение. — М.: Знание, 1989. — 56 с.
37. Лийметс X. Й. Групповая работа на уроке. — М.: Знание, 1975. — 67с.
38. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Харків: „ОВС”, 2002. – 400 с.
39. Никитина Н.Н, Шустова И.Ю. Технология организации коллективного взаимодействия школьников // Классный руководитель. – М.: 2005. – № 2. – С. 68-81.
40. Основи психології: Підручник /За заг. ред. О.В. Киричука, В.А.Роменця. – К.: Либідь, 1997. – 632 с.
41. Павловський Кшиштоф. Трансформації вищої освіти в XXI столітті: польський погляд. – К.: Навчально-методичний центр „Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2005. – 230 с.
42. Педагогіка вищої школи/ за ред. З.Н. Курлянд,. - К.: 2005.- 450 с.
43. Резнік Н. Колективна творча діяльність молодших школярів як вид суспільної діяльності // Початкова школа, 2007. – № 3. – С. 4-5.
44. Резнік Н. Колективна творча діяльність молодших школярів як вид суспільної діяльності// Початкова школа, 2007. – № 3. – С. 4-5.
45. Серняк О.М.Особливості забезпечення контролю у педагогічному управлінні колективною навчально-пізнавальною діяльністю// Удосконалення змісту й технологій оцінювання якості підготовки майбутніх фахівців відповідно до вимог Європейської асоціації якості освіти : Матеріали регіонального наук.-практ. семінару , 27-28 лист. 2007 р. / За ред. Г.В.Терещука. – Тернопіль : ТНПУ, 2007. – С. 23-26.
46. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2005. – 239 с.
47. Страчар Е. Система і методи керівництва навчальним процесом. — К.: Радянська школа, 1982. — С 243-280.
48. Формирование общества, основанного на знаниях. Новые задачи высшей школы / Пер. с англ. – М.: Издательство «Весь мир», 2003. – 232с.
49. Вергелис Г. И. Дидактические основы формирования учебной деятельности младших школьников. — Л.: Наука, 1989. —74 с.
50. Фридман Л. М., Волков К. Н. Психологическая наука — учителю. — М: Просвещение, 1985. — 256 с.
51. Цукерман Г. А. Зачем детям учиться вместе? — М.: Знание, 1985. — 80 с.
52. Цукерман Г. А., Еремина Е. М. Эффективность коллективно-распределенных форм обучения (на материале экспериментального обучения русскому языку в 1 классе) // Новые исследования в психологии. — 1979. — № 2(21). — С. 40-48.
53. Чередов И. М. Формы учебной работы в школе. — М.: Просвещение, 1988. — 217 с.
54. Черкашина Н.І. Колективні творчі справи як засіб розвитку особистості та творчих здібностей молодших школярів// Початкове навчання та виховання. – Харків, 2004. – №14. – С.19-21
55. Чернякова В.Н. Коллективная работа над комплексным проектом // Школа и производство, 2004. – №5. – С.38-41.
Додаток 1
Анкета для учнів
1. Прізвище, ім’я, по-батькові.
2. Кого з однокласників ти можеш назвати як свого найкращого друга?
3. З ким би із однокласників ти хотів би сидіти за однією партою?
4. На яку допомогу з боку однокласників ти очікує в разі, якщо вона потріба
а) підказка;
б) щоб дав списати;
в) пояснення товариша;
г) не розраховую на допомогу однокласника.
5. До кого першого з однокласників ти би звернувся за допомогою у виконанні завдань з:
а) з мови;
б) математики;
в) я і Україна
6. Кого ти б хотів обрати старостою?
7. Хто з однокласників, на твою думку, перший пришов би тобі на допомогу?
8. Чи звертаються до тебе однокласники за допомогою?
а) так, завжди;
б) ніколи;
в) інколи;
г) зветаються, але я не допомагаю.
Додаток 2
Анкета для вчителів
1. Прізвище, ім’я, по-батькові.
2. Педагогічний стаж.
3. Що закінчили (підкреслити) педучилище, педуніверситет.
4. В якому класі працюєте на даний час.
5. Яким формам навчальної діяльності ви надаєте перевагу (поставити відповідно цифри):
В першому класі В другому класі В третьому класі
Фронтальні фронтальні фронтальні
групові групові групові
індивідуані індивідуані індивідуані
колектині колектині колектині
6. Що берете за основу, при підготовці до уроку окремих форм навчальної діяльності (поставити відповідно цифри 1, 2, 3 і т.д.):
Зміст навчального матеріалу Рік навчання
Навчальні цілі уроку Необхідність здійснення
Виховні цілі уроку Індивідуальний підхід
Розвивальні цілі уроку (Інше, назвіть що?)
Застосування окремих методів навчання
Матеріальне забезпечення школи, кабінету.
Специфіку навчального предмету
Місце уроку в системі навчальної теми
7. За якими ознаками визначаєте різні форми навчальної дільності учнів (відзначте знаком +):
|
| Зайнятість учнів | Характер завдання | Характер роботи учнів | Характер керівництва учнів | ||||||
| все | час- тина | окре-мі учні | оди-накові | різні | ізольо- вані | поруч, але не разом | спіл- кую-чись | без- посе- редньо | роль рад-ника | |
| Фронтальні | ||||||||||
| Групові | ||||||||||
| Індивідуальні | ||||||||||
| Колективні | ||||||||||
8. Чи відчуваєте ви труднощі при підготовці і проведенні різних форм навчальної-діяльності учнів?
Яких, (поставте відповідно цифри)
Чому? фронтальних
групових
індивідуальних
колективних
9. Чи вважаєте ви можливим спілкування, учнів вашого класу, в робочому порядку безпосередньо на уроці?
На яких?
При яких умовах?
10.В якій формі використовуєте таку взаємодію (підкресліть):
Вваємонавчання взаємоконтроль взаємодопомога
Додаток 3
„Робота в парах”
1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.
2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюватись першим, і попросіть обговорити свої ідеї один' з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
3. По закінченні часу на обговорення кожна пара .представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.
„Ротаційні (змінювальні) трійки”
1. Розробіть різноманітні питання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу. Використовуйте переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.
2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки ' так, щоб кожна з них бачила трійку справа й трійку зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.
3. Дайте кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.
4. Після короткого обговорення попросіть учасників розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки учні з номером 0 залишаються на місці і є постійними членами трійки. Результатом буде повністю нова трійка.
5. Ви можете рухати трійками стільки пазів, скільки у вас є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями.
„Карусель”
1. Розставте стільці для учнів у два кола.
2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому — обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.
3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета — пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
Учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього — протилежної. Спочатку йде обмін точками зору у перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо). Учні фіксують у себе в записничках усе, що подає протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія продовжується, однак учні намагаються підібрати нові контраргументи. До кінця кола учні, як правило, уже відточують свою систему аргументів, а т.акож здобувають досвід спілкування з різними партнерами.
„Акваріум”
Учитель об'єднує учнів у групи по 4-6 осіб і пропонує їм ознайомитися із. завданням.
Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.
Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так:
— прочитайте завдання вголос;
— обговоріть його в групі;
— за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.
Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу з завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос протягом 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення-
По закінченні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а вчитель ставить до класу такі запитання:
— Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
— Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
— Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим? На таку бесіду відводиться не більше 2-3 хв. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група й обговорює наступну ситуацію.
Наприкінці вчитель повинен обговорити з учнями хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.
„Мікрофон”
Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись закінчувати його, Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад; «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було...» або «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, .що...» або «Це рішення було прийнято тому, що...» тощо.
„Мозковий штурм”
Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.
Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.
Зверніть увагу на такі моменти.
1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.
2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі — двічі подумають, перед тим як висловлять).
3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.
4. Спонукайте «всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.
Додаток 4
Додаток 5
Додаток 6
Додаток 7
Тема. Вавилонська вежа
Інтерактивна вправа. Технологія «Займи позицію».
Організаційна підготовка — 2 хвилини.
Учитель дає можливість пригадати, що «Вавилонська вежа» - це біблійна легенда. З цієї легенди історично склалися різні висновки:
— різноманітність мов на землі;
— могутність Вавилонської держави;
— міцність віри в Бога;
— неминуче покарання за людську погорду.
Завдання цього уроку - проаналізувати ці висновки і, можливо, дійти до єдиної думки.
На протилежних стінах класу розміщено 3 плакати.
«Вавилонська вежа» - легенда про виникнення різних мов.
«Вавилонська вежа» - легенда про погорду як найбільший людський гріх.
«Вавилонська вежа» - легенда-згадка про часи, коли на землі панував мир, вселюдське розуміння і злагода.
Діти, займаючи певну позицію, утворюють групи. З хвилини обговорюють свій вибір у групах.
2-4 учні від кожної групи обґрунтовують свою думку, цитуючи твір. У процесі обговорення допускається перехід до Іншої групи, а в результаті обговорення весь клас може дійти до єдиної думки або так і залишитися на різних позиціях.
Фрагмент уроку математики у третьому класі Тема. Дії з дробами. Знаходження частини від числа
Етап оголошення теми та очікуваних результатів уроку.
Метод «Карусель»
Усний рахунок. Учні утворюють «річку» (І варіант) і «бережок» (II варіант). Пересідаючи з парти на парту, учні І варіанту обчислюють приклади, що їх задають учні II варіанту.
38 : 2; 24 : 4; 48 : 3; 72 : 12; 60 : 4; 15 : 15; 67-52; 100-99;
48 : 12; 99 : 11; 60 : 15; 100 : 100; 65 : 5; 36 : 2; 56 : 4; 78 : 3.
Результати обчислень записують на картках. Потім учні міняються ролями.
- Ваші числа-відповіді повинні утворити слова.
Таблиця
| 1 | 6 | 4 | 9 | 13 | 14 |
|
| А | Е | Г | И | Н | О | |
| 15 | 16 | 18 | 19 | 21 | 10 | |
| П | Р | Т | Ч | X | К |
Утворені слова: черепаха, гігант, океан.
Міністерство освіти і науки України
Дата: 2019-07-24, просмотров: 180.