Впорядкування території сівозмін.
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Впорядкування території сівозмін - одна з найважливіших складових частин проекту землевпорядкування сільськогосподарського підприємства. Його основне завдання - створити найкращі умови для організації 1 проведення польових робіт, продуктивного використання сільськогосподарської техніки, впровадження ефективної системи землеробства. Воно проводиться з врахуванням конкретних природнокліматичних та економічних умов зони, регіону, господарства. Основним принципом впорядкування території сівозмін є тісний взаємозв'язок 1 взаємозалежність окремих елементів впорядкування території сівозмін, комплексне розв’язання цих питань.

 

Таблиця 5.3 - Оцінка культур як попередників .

Культура

Попередник

Озима пшениця

Ярий ячмінь

Овес Гречка Горох Цукровий буряк Кормові коренеплоди Кукурудза на силос Кукурудза на зелений корм Однорічні трави Багаторічні трави Озима пшениця

 

                    Ярий ячмінь

 

                    Овес

 

                    Гречка

 

                    Горох

 

                    Цукровий буряк

 

                    Кормові коренеплоди

 

                    Кукурудза на силос

 

                    Кукурудза на зелений корм

 

                    Однорічні трави

 

                    Багаторічні трави

 

                                             

 

 

 -добрий попередник

 

 

 - недопустимий попередник

 

 

 - можливий попередник

 

Загадом впорядкування території сівозмін сільськогосподарського підприємства полягає в розміщенні полів, польових доріг, захисних лісонасаджень, польових станів, джерел водопостачання. Вирішення цих питань залежить від конкретних природноекономічних умов господарства, виду або типу сівозміни.

При впорядкуванні території сівозміни потрібно вирішити два основні питання: розміщення полів сівозмін та польової дорожньої мережі.

Під полем сівозміни розуміємо більш-менш рівновелику частину території сівозміни, що призначена для вирощування однієї культури (в окремих випадках двох-трьох культур), яка міняється відповідно до прийнятого для виконання комплексу виробничих процесів з обробітку ґрунту, сівби, та догляду за рослинами і збору урожаю. Розміщення полів проводиться з врахуванням якісних властивостей ґрунтового покриву, рельєфу місцевості, дорожньої, гідрографічної та меліоративної мережі, конфігурації земельних масивів.

Кількість полів визначають при підборі схеми чергування культур. Їх розміщення з урахуванням ґрунту, рельєфу, умов зволоження обґрунтовується автором проекту. Найкраща форма поля (польової сівозміни) — прямокутник із співвідношенням сторін 1:4, оптимальної довжини — 200-2500 м. Поля сівозмін проектуються з врахуванням виробничих вимог механізації. При проектуванні полів застосовується вирівнювальний метод, в результаті якого визначається кращий. Оцінка запроектованої форми поля здійснюється з допомогою величин непродуктивних затрат на холості заїзди і повороти, які залежать від довжини загінок, вздовж яких ведеться основний обробіток. Для полів прямокутної форми розміри (довжина і ширина) вимірюються безпосередньо на плані, а для неправильної — поля розбиваються на трапеції або трикутники. Робимо розрахунок, який дозволяє визначити краще проектне рішення .

Відповідно до цього мною була запропонована шестипільна сівозміна з середнім розміром поля приблизно 56га., хоча враховуючи рельєф даної місцевості та об’єкти інженерної інфраструктури цього не всюди можна було дотримуватись, тому деякі поля є меншими.

Враховуючи всі фактори даної місцевості я пропоную таку сівозміну:

1. Конюшина;

2. Озима пшениця;

3. Кормовий буряк;

4. Кукурудза на силос;

5. Картопля;

6. Овес з підсівом конюшини.



Література

 

1. Берельковский И.С., Павлов Л.С. История. Методика преподавания. - М., 2001.

2. Бестужев-Лада И.В. Творческая лаборатория школьника на уроке истории // Преподавание истории и обществоведения в школе. - 2000. - №10. - С.39-44.

3. Древс У., Фурманн Э. Организация урока. - М., 1984.

4. Дроздовская И.С. Развитие творческих способностей учащихся в процессе групповой работы // Преподавание истории в школе. - 2001. - №6. - С.34-38.

5. Короткова М.В. Рабочие тетради на уроках мстории // Преподавание истории и обществоведения в школе. - 2002. - №2. - С.26-30.

6. Короткова М.В., Студёнкин М.Т. Методика обучения истории в схемах, таблицах, описаниях. - М., 1999.

7. Оберман В.Я. Опорные конспекты и схемы на уроках истории // Преподавание истории и обществоведения в школе. - 1996. - №3. - С.24-32.

8. Тоболін В. Піктограми на уроці історії // Історія в школах України. - 2000. - №2. - С.36-39.

9. Грунти України. – К., 1999.

10. Фізична географія України. – К., 2000.

11. Геодезические работы при землеустройстве. /Маслов А.В., Горохов Г.М., Ктиторов Е.Н., Юносов А.Г. — М.:Недра, 1986.

12. Маслов А.В., Гордеев А.В., Батраков Ю. Г. Геодезия. — М.: Недра, 1980.

13. Бурыхин Н.Н., Цфасман Я.М., Козлов В.Г. Землеустроительное проектирование и организация землеустроительных работ. — М.: Колос, 1974.

14. Пальчиков Ф.И. Практикум по землеустроительному проектированию и организации землеустроительных работ. — М.: Колос, 1977.

15. Левицкий И.Ю., Крохмаль Е.М., Реминский А.А. Геодезия с основами землеустройства. — М.: Недра, 1977.

16. Землеустроительное проектирование / М.А. Гендельман, В.Я. Заплетин, А.Д. Шулейкин и др. Под ред. Гендельмана М.А. — М.: Агропромиздат, 1986.

17. Егорова Т.М. Землеустроительное черчение. — М.: Недра, 1982.1

Дата: 2019-07-24, просмотров: 193.