Розділ I. Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах.

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Вступ

В умовах переходу до ринкових відносин, питання, що пов’язані зі змінами в обліку та аналізі господарської діяльності, стали предметом глибокого економічного дослідження. Особливо стоїть питання про використання основних засобів. Краще їх використання є одним із головних факторів процесу становлення нашої держави, в цьому випадку можливе збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень. Раціональна експлуатація основних засобів важливий фактор зниження собівартості продукції.

Ринкове реформування економіки України обумовило необхідність змін в методології і техніці ведення бухгалтерського обліку, зокрема основних засобів. Вони зафіксовані в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” (в подальшому ПБО 7), затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. №92 [12].

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних засобів, і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Основні засоби є необхідним фактором будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо пропорційно впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть лише ті з них, хто найбільш ефективно використовують всі види наявних в них ресурсів.

Умови переходу до ринкової економіки спонукають трудові колективи до постійного пошуку резервів підвищення ефективності використання всіх матеріально-речових факторів виробництва, в тому числі і основних засобів. Виявити та практично використовувати ці резерви можливо за допомогою досконалого економічного аналізу.

Стан та використання основних фондів - один із найважливіших аспектів аналітичної роботи, так як саме вони є матеріальним втіленням науково-технічного прогресу - головного фактору підвищення ефективності будь-якого виробництва.

Більш повне та раціональне використання основних фондів та виробничих потужностей підприємства сприяє покращанню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Ефективне використання основних засобів сприяє прискоренню оборотності оборотних засобів. Чим краще експлуатуються основні засоби, тим швидше оборотні засоби проходять фазу виробництва і тим менше потреба в їх прирості.

Важливим фактором підвищення використання основних засобів являється перебудова в системі народного господарства.

Правильне використання основних засобів в значній мірі залежить від збільшення інтенсивного та експлуатаційного навантаження на основні засоби, автоматизації і механізації виробничих процесів, мобілізації застарілих машин, швидкої реалізації основних засобів і максимальної ефективності нової техніки.

Важко недооцінювати значення автоматизації в бухгалтерському обліку, особливо в період переходу до повноцінної ринкової економіки: точність і оперативність інформації стають вирішальними чинниками успішної господарської діяльності. Однак, необхідно враховувати відмінності в самому змісті бухгалтерського обліку в Україні і в світі. Якщо в Україні бухгалтерське діло обмежується обліково-реєстраційними задачами, то в країнах ринкової економіки обліково-реєстраційні задачі – це мала, і далеко не сама важлива частина бухгалтерської науки, основна увага приділяється задачам фінансового аналізу і прогнозування. Тому дуже важливо правильно оцінити задачі і мету автоматизації бухгалтерського обліку.

Дипломна робота написана на матеріалах товариства з обмеженою відповідальністю “Еліон 2000”. Інженерне бюро “Еліон 2000” - приватне приладобудівне підприємство, створене в 1991 році, в 1998 році реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю “Еліон 2000”.

Форма власності: колективна.

Види діяльності: маркетингові дослідження ринку обладнання телекомунікацій, екології та промислової санітарії; розробка електропневматичного і електронного обладнання та приладів; підготовка виробництва та дрібносерійне виробництво фірмового обладнання; сервісне обслуговування: модернізація свого фірмового обладнання, поставленого в попередніх роках.

Бюро розроблює, виготовляє і постачає в країни СНД і Прибалтики електропневматичне обладнання наступних видів: автоматичне обладнання для утримання під тиском сухого повітря кабелів зв'язку, хвильопроводів радіорелейних ліній зв'язку і фідерів радіо- телетрансляційних центрів; переносні електро- і пневмоаспіратори для відбору проб повітря при визначенні забрудненості повітря; мембранні мікропроцесори для приладобудівної і медичної техніки; бюро комплектує пересувні лабораторії відбору проб повітря на базі мікроавтобуса.

Споживачами даної продукції являються: підприємства міського та міжнародного зв'язку; служби зв'язку залізних доріг, нафтопроводів, газових магістралей та силових ліній електропередачі; радіотрансляційні центри.

Таблиця 2.3.

Показники	Група І	Група ІІ	Група ІІІ	Разом
Балансова вартість	80000	20000	25000	125000

На протязі першого кварталу здійснений поточний ремонт приміщення на суму 3000 грн. (без ПДВ). Придбані основні фонди групи 2 на суму 8000 грн. На протязі другого кварталу здійснена модернізація основних фондів групи 2 на суму 6000 грн. (без ПДВ). Продані об’єкти основних фондів групи 2 на суму 2100 грн., первісна вартість яких - 4000 грн. (без ПДВ).

В третьому кварталі операції. з основними фондами не здійснювались.

Операції відображаються в наступному порядку:

1. Розрахунок амортизації за І квартал:

Таблиця 2.4.

Групи	Розрахунок	Сума (грн.)	Проводка
Група І	80000х1,25%	1000	Кт - 131
Група 2	20000х6,25%	1250	Кт - 131
Група 3	25000х3,75%	938	Кт - 131
Разом		3188

2. Списання витрат на поточний ремонт в першому кварталі. Балансова вартість основних фондів на 01.01.2000 р. - 125000 грн.

Ліміт суми яка відноситься до валових витрат (125000х5%), - 6250грн. Використано в I кварталі 3000грн.

Залишок на 01.04.2000р. 3250грн.

Дт 91 Кт 631 3000грн

3 Придбання основних фондів (введені в експлуатацію):

Дт 104 Кт 152 8000грн.

4.Розрахунок бази амортизації за II квартал .

Таблиця 2.5.

Показники	Група І	Група ІІ	Група ІІІ	Разом
Балансова вартість	79000	26750	24062	129812

5.Розрахунок амортизації за II квартал.

Таблиця 2.6.

Групи	Розрахунок	Сума (грн.)	Проводка
Група І	79000х1,25%	988	Кт – 131
Група 2	26750х6,25%	1672	Кт – 131
Група 3	24062х3,75%	902	Кт – 131
Разом		3562

6. Списання витрат на поточний ремонт в II кварталі.

Залишок ліміту по 01.04.2000р 3250грн.

Використано 3250грн.

Залишок на 01.07.2000 р. –

Дт 91 Кт 2631 3250грн.

7. Продаж основних фондів групи 2

Таблиця 2.7.

№	Зміст операції	Дт	Кт	Сума (грн)
1	Відвантаження ОФ по ціні продажу	361	742	2100
2	ПДВ в сумі продажу	742	641	350
3	Списання ОФ по обліковій вартості	742	104	4000
4	Списання суми перевищеній облікової вартості над ціною продажу 4000-(2100-350)	131	742	2250

8. Розрахунок бази амортизації III кварталу.

Таблиця 2.8.

Показники	Група І	Група ІІ	Група ІІІ	Разом
Балансова вартість	78012	22978	23160	124150

9. Розрахунок амортизації за III квартал.

Таблиця 2.9.

Групи	Розрахунок	Сума (грн)	Проводка
Група І	78012х1,25%	975	Кт – 131
Група 2	22978х6,25%	1436	Кт – 131
Група 3	23160х3,75%	869	Кт – 131
Разом		3280

10.Таблиця бухгалтерських проводок:

Таблиця 2.10.

№	Зміст операції	Дт	Кт	Сума (грн)
І кв.	Нарахування амортизації гр.1	23	131	1000
	Нарахування амортизації гр.2	23	131	1250
	Нарахування амортизації гр.3	23	131	938
	Списання вартості ремонту	91	631	3000
	Придбання ОФ гр.2	104	152	8000
ІІ кв.	Нарахування амортизації гр.1	23	131	988
	Нарахування амортизації гр.2	23	131	1672
	Нарахування амортизації гр.3	23	131	902
	Списання вартості ремонту	91	631	3250
	Продаж ОФ гр.2	361 742	742 641	2100 350
	Продаж ОФ гр.2	742 131	104 742	4000 2250
ІІІ кв.	Нарахування амортизації гр.1	23	131	975
	Нарахування амортизації гр.2	23	131	1436
	Нарахування амортизації гр.3	23	131	869

Балансова вартість основних засобів, що стосується бухгалтерського обліку, є сума за якою основні засоби наведені в балансі після вирахування суми накопиченої амортизації (накопиченого зносу).

Балансова вартість основних засобів може змінюватись не лише в наслідок амортизації та переоцінки, а й в результаті додаткових витрат, понесених підприємством після надходження об’єкта.

Після надходження основних засобів підприємство може мати витрати, пов’язані з їхньою експлуатацією або поліпшенням їх стану. Підхід до відображення таких витрат в бухгалтерському обліку залежить від їхнього впливу на майбутні економічні вигоди, що очікуються від використання об’єкта (рис. 2.).

Рис. 2. Підходи до обліку витрат, пов’язаних з утриманням основних засобів.

Витрати пов’язані з поліпшенням стану основних засобів, що призводять до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигод, включаються до балансової вартості основних засобів.

Прикладом такого поліпшення є:

Ø модернізація об’єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

Ø заміна окремих частин верстата для підвищення якості продукції, яка виробляється;

Ø впровадження більш ефективного технологічного процесу, що дало змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Є два варіанти відображення в обліку витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів.

При першому варіанті сума витрат на поліпшення списується на рахунок “Основні засоби”:

Дт рахунку “Основні засоби”;

Кт рахунку “Грошові кошти” або інших рахунків.

При другому варіанті сума витрат на поліпшення списується на зменшення накопиченого зносу:

Дт рахунку “Знос основних засобів”;

Кт рахунку “Грошові кошти” або інших рахунків.

Витрати на ремонт і обслуговування основних засобів звичайно здійснюються для відновлення або підтримання очікуваних від них майбутніх економічних вигод. Через це такі видатки списуються в момент їх виникнення.

В податковому обліку відображення таких витрат не залежить від їхнього впливу на майбутні економічні вигоди, що очікуються від використання об’єкту.

Підприємство “Еліон 2000” 10.01.2000 р. придбало, для власних потреб, комп’ютер Celeron 460 Intel вартістю 6600 грн.

Таблиця 2.11.

Бухгалтерський облік	Сума, грн	Податковий облік	Сума, грн
Первісна вартість	6600	Балансова вартість ІІ групи	24000
Знос	1650
Балансова вартість	4950

На протязі ІІІ кв. 2000 року здійснені витрати на ремонт в сумі 1500 грн. А також здійснені витрати на модифікацію об’єкта, що збільшили його виробничі потужності в сумі 3750 грн.

Таблиця 2.12.

Бухгалтерський облік	Сума, грн.	Податковий облік	Сума, грн.
Первісна вартість	10350	Балансова вартість ІІ групи	24000
Знос	1650
Балансова вартість	8700
Витрати	1500	Валові витрати	5250

Отже, балансова вартість об’єкта в бухгалтерському обліку збільшилась на суму 3750 грн., в той же час як балансова вартість ІІ групи залишилась незмінною.

Це ще раз підкреслює відмінності в обліках (податковому та бухгалтерському) та необхідність ведення кожного за окремими правилами встановленими законодавством.

П/п

Об’єкти основних засобів

Група І.

1 Лінія електропередач + 2 Будівля цеху + 3 Забір кам’яний + 4 Будівля котельної + 5 Адміністративна будівля +

Група ІІ

6 Транспортний автомобіль + 7 Автомобіль загального використання + 8 Столи двотумбові + 9 Комп’ютер +

Група ІІІ

10 Кран загально використання + 11 Лебідка + 12 Верстат металоріжучий + 13 Прес гідравлічний +

Оскільки строк корисної експлуатації основних засобів групується на попередніх оцінках керівництва підприємства, його слід періодично переглядати.

Якщо в результаті аналізу з’ясується, що очікуваний строк корисної експлуатації об’єкта основних засобів суттєво відрізняється від попередніх оцінок (внаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється, з його використанням, тощо), слід скоригувати суми амортизації в поточному та майбутніх періодах.

У разі, якщо очікуваний спосіб отримання економічної вигоди від активу суттєво змінився, потрібно відповідно змінити метод його амортизації.

Відповідно до п.30 ПБО 7 [12] суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Для відображення нарахованої амортизації, як зазначалось вище, використовують регулюючий субрахунок, який має назву “Знос основних засобів”

Нарахована амортизація включається до складу витрат на виробництво рахунок 23, загальновиробничих витрат рахунок 91, адміністративних витрат рахунок 92, витрат на збут рахунок 93, інших витрат операційної діяльності рахунок 94 у залежності від того, для яких цілей використовується об'єкт основних засобів.

Підприємства, що використовують рахунки класу 8, до включення нарахованої амортизації до складу витрат “пропускають” нараховані суми через рахунок 83 “Амортизація”.

Дебет 83 “Амортизація”

Кредит субрахунку 131 “Знос основних засобів”

Якщо підприємство не використовує рахунки класу 8, то облік амортизаційних відрахувань відображаються наступними проводками:

Дебет 23 “Виробництво”, рахунків класу 9 “Витрати діяльності”

Кредит субрахунку 131 “Знос основних засобів”.

Отже частину амортизаційних відрахувань (наприклад адміністративних будинків) включають до складу витрат звітного періоду та відображають у Звіті про прибутки та збитки, а частину (наприклад амортизацію виробничого обладнання) – до складу запасів (незавершеного виробництва або готової продукції), які наводять у балансі.

Якщо ж об’єкти основних засобів використовуються в капітальному будівництві або освоєнні нових виробництв, агрегатів і т.ін., то тоді нарахування амортизації відображається бухгалтерськими проводками:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції” і 39 “Витрати майбутніх періодів”;

Кредит субрахунку 131 “Знос основних засобів”.

Нарахування амортизації законсервованих основних засобів здійснюється тільки для груп 2 – 3. Відображення нарахування амортизації відбувається наступною проводкою:

Дебет 93 “Витрати на збут”

Кредит 131 “Знос основних засобів”.

Оскільки для малих підприємств характерним є облік амортизаційних відрахувань з використанням 8 класу рахунків, відповідно і базове підприємство ТОВ “Еліон 2000” використовує в обліку амортизаційних відрахувань рахунки 8 класу.

Підприємство нарахувало в звітному періоді амортизацію виробничих основних засобів у сумі 840 грн., загальновиробничих основних засобів - у сумі 170 грн., а також адміністративних ОЗ - 240 грн. Бухгалтерський облік зазначених операцій приведений у таблиці 2.14.

Таблиця 2.14.

№ п\п	Зміст операції	Кореспонденція рах-ів з 01.01.2000р.		Сума грн.
№ п\п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума грн.
1	Нарахована амортизація виробничих ОЗ.	23	83	840
	Загальновиробничих ОЗ	91	83	170
	Адміністративних ОЗ	92	83	240
2	Списання витрат за елементами	83	131	1250

Крім вище наведених методів відображення амортизаційних відрахувань відповідно до МСБО 16, є можливим застосування методу амортизаційного фонду. В умовах застосування методу амортизаційного фонду бухгалтерські записи мають певні особливості (рис. 3.)

Рис. 3. Облік операцій, пов’язаних з амортизацією основних засобів, в умовах створення амортизаційного фонду.

Методи амортизації.

Важливим економічним важелем у системі державного регулювання амортизації є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміють методи розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певному системному порядку. Існують різноманітні методи нарахування амортизації, що можна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахування амортизації та методи прискореного нарахування амортизації.

Перші припускають нарахування залежно від строку нормальної експлуатації об'єкта основних засобів, як правило, рівномірно й обчислюються виходячи з початкової вартості цього об'єкта. Другі базуються на прискоренні амортизаційного процесу виходячи з різноманітних систем прискорення й обчислюються частіше усього на основі залишкової вартості.

Звичайно перелік можливих конкретних методів нарахування амортизації регулюється державою, але кожне підприємство з переліку вибирає ті, що економічно доцільні саме для нього.

Вибраний метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі та відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством.

Класифікацію методів амортизації основних засобів наведено на рис. 4.

Рис. 4. Класифікація методів амортизації основних засобів.

Відповідно до пункту 26 ПБО 7 [12] передбачено 5 методів:

• прямолінійний;

• зменшення залишкової вартості;

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний;

• виробничий.

Метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод об'єднує те, що при їхньому застосуванні має місце щорічне зниження суми нарахованої амортизації. Це дає підставу розглядати їх як різновид одного з методів - методу дигресивної амортизації.

Ці методи можуть застосовуватися для всіх об'єктів, що обліковуються на рахунках 10 і 11. При цьому, для об'єктів, що обліковуються на субрахунку 111 “Бібліотечні фонди” і субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (в подальшому МНМА), може застосовуватися спрощений метод нарахування амортизації. Амортизація МНМА нараховується в першому місяці використання об’єктів 100% його вартості. Вартісний критерій (признак) предметів, що входять до складу МНМА встановлений на рівні 2000 грн.

Вищезазначені положення встановлені в документі про облікову політику (Положення про облікову політику ТОВ “Еліон 2000”).

Відповідно до п.28 ПБО 7 [12] “Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання”.

Таким чином, вибір методу амортизації, який теж є елементом облікової політики підприємства, являє собою не формально-правову, а економічну проблему.

Метод амортизації об'єкта ОЗ переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації по новому методі починається з місяця, що слідує за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Крім того, останнім абзацом п.26 ПБО 7 [12] підприємству надане право “застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством”, тобто ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2].

Але застосування “норм і методів нарахування амортизації, передбачених податковим законодавством” не усуне розходжень між бухгалтерським і податковим обліком основних фондів (засобів).

Прямолінійний метод амортизації

Цей метод забезпечує рівномірну амортизацію об'єкта протягом усього терміну його користування.

Відповідно до пп.1 п.26 ПБО 7 [12] прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні прямолінійного методу говорять не про річну норму, а про річну суму амортизації, що визначається по формулі:

Початкова вартість інвентарного об'єкта ОС 5000 грн., ліквідаційна вартість - 500 грн., термін служби - 10 років. Річна сума амортизації А цього об'єкта складе:

А = (5 000 - 500) : 10 = 450 грн.

На практиці, проте, зручніше, використовувати прямолінійний метод, користуватися не річною сумою амортизації, що для кожного об'єкта індивідуальна, а річною нормою амортизації, що можна встановити на групу об'єктів ОЗ. Річна норма амортизації при прямолінійному методі визначається множенням розрахованої річної норми амортизації на початкову вартість об'єкта (за відрахуванням його ліквідаційної вартості).

Норма амортизації (річна) визначається по формулі:

У розглянутому прикладі річна норма амортизації дорівнює 10 % (100 : 10).

Оскільки амортизація нараховується щомісяця, а вартість, що амортизується може змінюватися в зв'язку з переоцінкою або витратами на поліпшення, тому зручніше користуватися місячною нормою амортизації, що визначається діленням річної норми на 12. У розглянутому випадку місячна норма амортизації складає у відсотках - 0,833 (10 : 12), а в гривнях - 37,5.

Розрахунок суми амортизації і залишкової вартості об'єктів при прямолінійному методі покажемо на прикладі.

Собівартість придбаного верстата 20 000 грн., а термін його корисної експлуатації - 4 роки. Очікується, що цей верстат буде мати ліквідаційну вартість 2000 грн. Норма амортизації 1/4, або 25 %. Амортизована вартість - 18 000 (20 000 - 2 000). У таблиці 2.15. наведений розрахунок амортизації методом прямолінійного списання.

Таблиця 2.15.

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос), грн.	Залишкова вартість, грн.
0	-	-	-	20000
1-й	18000*25%	4500	4500	15500
2-й	18000*25%	4500	9000	11000
3-й	18000*25%	4500	13500	6500
4-й	18000*25%	4500	18000	2000
	Всього	18000

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу амортизуєма вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

• річна сума амортизації однакова протягом усього років експлуатації об'єкта;

• сума зносу накопичується рівномірно;

• залишкова вартість об'єкта ОС рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості.

Метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки.

Переваги даного методу - простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації.

Його недоліком вважають те, що він не враховує моральний знос, розходження у використанні виробничої потужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Прямолінійний метод був найбільше поширений до 01.07.1997 р., тобто до вступу в силу Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”[2], коли нарахування амортизації провадилося по встановленим ще в радянські часи єдиним нормам. Привабливість цього методу є в його простоті і традиційності.

Прямолінійний метод найбільше прийнятний для амортизації будинків і споруд і загальновиробничого устаткування.

Виробничий метод нарахування амортизації

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 ПБО 7) [12]. Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не розподілом на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний об’єм продукції (робіт, послуг), що підприємство планує виробити (виконати) із використанням об'єкта ОЗ.

Виробнича ставка амортизації розраховується по формулі:

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об'єкта не потрібна. Але потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, що може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і ін.), так і в грошах. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню і т.д.

Перевага цього методу є в тому, що він забезпечує максимально рівномірний (справедливий) розподіл амортизаційної вартості на виготовлену продукцію. Проте використання цього методу обмежено. Він застосовується насамперед для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), по яких може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити сумарний виробіток об'єкта.

Застосування цього методу можливо для всіх ОЗ конкретних підрозділів (цехів, відділень, філій) із нерівномірними обсягами виробництва.

Початкова вартість верстата 20 000 грн, ліквідаційна вартість - 2 000 грн. Очікуваний обсяг виробництва - 90 000 од. Тоді норма амортизації на одиницю продукції складе: (20 000 - 2000) : 90 000 = 0,2 грн./од. Протягом терміну експлуатації фактично виготовлено, од.: 1-й рік - 30 000; 2-й рік - 25 000; 3-й рік - 15 000; 4-й рік - 20 000.

Виходячи з цього, розрахуємо методом суми одиниць продукції амортизаційні відрахування (таблиця 2.16.)

Таблиця 2.16.

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос), грн.	Залишкова вартість, грн.
0	-	-	-	20000
1-й	30000*0,2	6000	6000	14000
2-й	25000*0,2	5000	11000	9000
3-й	15000*0,2	3000	14000	6000
4-й	20000*0,2	4000	18000	2000
	Всього	18000

До 01.07.1997 р. цей метод використовувався в деяких галузях промисловості - автотранспорті (норми встановлювалися на пробіг), видобутку корисних копалин.

Структура основних фондів.

Таблиця 3.1.

Група основних фондів	Наявність на початок року		Надходження за рік		Вибуття за рік		Наявність на кінець року
Група основних фондів	тис.грн	питома вага %	тис.грн	питома вага %	тис.грн	питома вага %	тис.грн	питома вага %
Промислово-виробничі ОФ	1500.7	62.25	2480	90.84	640.3	43.34	3340.4	91.18
Основні виробничі фонди інших галузей	-	-	-	-	-	-	-	-
Невиробничі основні фонди	910.0	37.75	250	9.16	837	56.66	323	8.82
Разом основних фондів	2410.7	100	2730	100	1477.3	100	3663.4	100
в т.ч. активна частина	850.0	35.26	1950	71.43	-	-	2800	76.43

Дані таблиці 3.1. показують, що за звітний період відбулися значні зміни в наявності та структурі основних фондів. Вартість основних фондів зросла на 1252,7 тис.грн чи на 52%.

Тобто в звітному періоді при незначній вартості вибувших основних фондів, підприємством ТОВ “Еліон 2000” здійснено придбання основних фондів у значних розмірах, в тому числі особливо промислово-виробничих.

А сама вартість основних виробничих фондів зросла на 1839,7 тис. грн. чи на 123%.

Збільшилася частка виробничих основних фондів в загальній сумі на 28,9%. Відповідно зменшилася доля невиробничих фондів на 28,9% в зв’язку з реалізацією їх на сторону.

Значно збільшилась питома вага активної частки фондів з 35,26% до 76,43%, що необхідно оцінити як позитивний фактор.

Взагалі, на зміну структури впливають:

- структурні капітальні вкладення;

- рівень автоматизації і механізації виробництва;

- його комбінування, спеціалізація і кооперування.

Елементи основних фондів (машини і обладнання, інструменти для обробки матеріалів, для проведення вимірювань, виробничий й господарчий інвентар та прилади, та інш.), які приймають безпосередню участь у виробництві, складають активну частину основних фондів. Чим більша доля активної частини, тим більше продукції може бути вироблено при незмінному загальному обсягу засобів праці, тому структура основних фондів є дуже важливим показником технічного рівня виробництва.

Розрізняють виробничу та галузеву структуру основних фондів.

Виробнича структура основних фондів – представлена у вигляді переліку груп, відповідно з прийнятою класифікацією з вказівкою долі вартості кожної групи в загальної вартості фондів (виробнича структура представлена в таблиці 3.1).

Галузева структура характеризує розподіл маси засобів праці між окремими галузями.

Для більш детального аналізу динаміки основних фондів розглянемо таблицю 3.2.

Наведені дані на початок 1998 року дають змогу розглянути зміни в наявності та структурі за два роки роботи підприємства ТОВ “Еліон 2000”, а також порівняти показники звітного 1999 року з попереднім роком.

Таблиця 3.2.

Показники	Наявність на поч. 1998р тис.грн	1999 р		зміна за 1998р (+)(-)	зміна за 1999р (+)(-)
		на поч. року тис.грн	на кінець року тис.грн
1.Промислово-виробничі основні фонди 2.Виробничи фонди інших галузей 3.Невиробничи основні фонди Всього: в т.ч. активна частина	928 - - 928 306	500,7 - 910 2410,7 850	3340,4 - 323 3663,4 2800	+572,7 - +910 +1482,7 +544	+1839,7 - -587 +1252,7 +1950

За 1998 рік основні фонди підприємства збільшились на 1482,7 тис.грн, в 1999 році – на 1252,7 тис.грн. Але значне поповнення активної частини основних фондів відбулося саме в 1999 році, в більшій мірі це пов’язано з надходженням на протязі 1999 року промислово – виробничих фондів. Аналізуючи показники за 2 роки діяльності підприємства можна стверджувати, що відбувається зростання обсягів основних фондів, що дає можливість підприємству збільшувати обсяги випуску продукції, за рахунок введення в дію нових основних засобів, підвищувати конкурентоспроможність продукції, використовувати новітні технології та інше.

За 1999 рік зменшилась вартість невиробничих основних фондів на 587 тис.грн, які були придбані на протязі 1998 року у сумі 910 тис.грн, що вплинуло на зменшення зростання обсягів основних засобів за 1999 рік в порівнянні з 1998 роком.

Але зменшення такого показника як невиробничі основні фонди не повинно розглядати як прямо позитивний фактор, враховуючи що фонди невиробничого призначення є й показником матеріального та культурного рівня осіб які працюють на підприємстві, стимулюючого зростання продуктивності праці. Але вплив даного фактору не можливо визначити прямими розрахунками.

3.3 Аналіз технічного стану основних фондів.

На технічний стан основних фондів впливають три групи факторів:

І. Введення в дію нових основних фондів та потужностей.

ІІ. Вибуття основних фондів в наслідок старості і повного зносу.

ІІІ. Ремонт обладнання (капітальний, поточний, технічний огляд).

Для здійснення аналізу технічного стану основних засобів розглядають статистичні звіти, відображаючи ступінь розвитку та впровадження нової техніки, модернізації обладнання, реалізації винаходів та раціоналізаторських пропозицій про поліпшення використання основних фондів.

На підставі використовуємих даних розраховують ряд показників, характеризуючи стан та використання основних фондів. Такими показниками є коефіцієнти зносу, оновлення, вибуття, приросту та здатності.

На зміну стану основних фондів значний вплив здійснює їх знос.

Він представляє процес споживання їх вартості в тій мірі, в який вони втрачають свою споживчу вартість чи матеріально зношуються.

Враховуючи вищезазначене дані про знос використовуються для узагальненої характеристики стану основних фондів чи окремих груп.

В процесі аналізу розраховують коефіцієнт зносу (Кзн) на початок і кінець року. Він розраховується як відношення суми зносу основних фондів до їх первісної (початкової) вартості.

Для найбільшої наочності та аналізу згрупуємо зазначені коефіцієнти в таблицю 3.3.

Таблиця 3.3.

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни (+)(-)
1.Промислово-виробничі фонди 2. Знос 3. Коефіцієнт зносу	1500,7 35,4 0,02	3340,4 267,8 0,08	+1839,7 +232,4 +0,06

Збільшення зносу на кінець року пояснюється вводом в дію основних фондів та значними вкладеннями засобів в капітальний ремонт.

За даними таблиці 3.3. видно, що коефіцієнт зносу фондів на початок року став 2,36% (35,4:1500,7.100); на кінець року 8,02% (267,8:3340,4.100). Це визначає, що в середньому їх знос зріс на 5,66%, що свідчить про погіршення стану основних фондів. Але як видно з таблиці 3.3. на протязі 1999 року відбулося значне збільшення вартості основних фондів, що також вплинуло на зростання зносу.

Одним з факторів, який визначає зміни стану основних фондів, є їх рух, під яким розуміється надходження на протязі року нових та вибуття раніше діючих основних фондів.

Інтенсивність даних процесів вимірюється коефіцієнтами оновлення та вибуття.

Коефіцієнт оновлення розраховується як відношення вартості надходжених основних фондів до їх вартості на кінець звітного періоду. Він відображає ступінь оновлення основних фондів в результаті введення в дію нових об’єктів, придбання чи безоплатного отримання від інших організацій.

Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості вибувших на протязі року основних фондів до їх вартості на початок року. Вибуття основних засобів може бути результатом їх втрати, розкрадання (з наступним списанням за рахунок підприємства чи осіб винних у розкраданні), безоплатної передачі іншим підприємствам, зносу, а також реалізації на сторону.

В процесі аналізу необхідно вивчати структуру вибуття по зазначеним направленням і його конкретні причини.

В таблиці 3.4. приведені дані звітності, характеризуючи ступінь інтенсивності руху основних фондів. При аналізі необхідно врахувати, що діюча звітність містить показники оновлення та вибуття по всім основним фондам в цілому, тоді як для характеристики технічного розвитку необхідно знати рух відповідних їх видів. Необхідну інформацію мають в собі дані первинного обліку придбання та вибуття основних фондів.

Таблиця 3.4.

№	Показники руху основних фондів	Значення показників
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Основні фонди на початок року, тис.грн Надходження основних фондів в звітному періоді, тис.грн Вибуття основних фондів в звітному періоді тис.грн Основні фонди на кінець року, тис.грн Коефіцієнт оновлення ОФ Коефіцієнт вибуття ОФ	1500,7 2480 640,3 3340,4 0,74 0,43

З вище приведеної таблиці видно, що оновлення основних виробничих фондів на підприємстві ТОВ “Еліон 2000” становило 2480 тис.грн чи 74%, а вибуття – 640,3 тис.грн чи 43%. Дані показники свідчать про різнобічний процес технічного розвитку, де одночасно здійснюється поповнення основних виробничих фондів новими їх видами та вибуття надлишкових або зношених ОФ.

Важливим завданням аналізу є виявлення причин вибуття основних фондів та доцільність придбання нових. Також необхідно звертати увагу на співвідношення показників їх оновлення та вибуття.

На підставі даних таблиці 3.3.2 за звітний період коефіцієнт оновлення є більшим ніж коефіцієнт вибуття на 0,31 або на 42%, що можна оцінити як позитивний фактор.

Найбільш повну характеристику оновлення окремих видів основних фондів, а саме обладнання, можна отримати по даним аналізу їх вікового складу. З цією метою вони групуються по строкам експлуатації. Методика аналізу на основі даних первинного обліку наявності основних фондів в таблиці 3.5.

Наведені в таблиці дані свідчать, що в ТОВ “Еліон 2000” відсутні основні фонди за віком понад 20 років. Значна кількість ОФ належить до вікової групи до 5 років – 38 шт. або 70% загального обсягу основних фондів. Невеликі частки належать до груп ”від 5 до 10” та “від 10 до 20”, відповідно 9 шт. або 17%, та 7шт. або 13%.

Дані аналізу дозволяють визначати технічні можливості та відмітити об’єкти першочергової заміни, що буде сприяти підвищенню технічного рівня результатів діяльності.

Також для визначення технічного стану основних фондів використовують коефіцієнт здатності ОФ, який розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до первісної їх вартості.

Таблиця 3.5.

Види основних фондів	Кількість основних фондів
	Разом		у т.ч по віковим групам
	Кількість	Питома вага	до 5 років		від 5 до 10		від10 до 20		понад 20р
			Кількість	Питома вага	кількість	Питома вага	Кількість	Питома вага	Кількість	Питома вага
1 Будівлі і споруди 2 Автомобільний транспорт 3.Машини та обладнання 4. Устаткування приладу до них 5. Електронно-обчислювальні машини 6. Інші основні фонди Разом	- 5 11 19 8 11 54	- 9 20 35 16 20 100	- 4 8 11 8 7 38	- 11 21 29 21 18 100	- 1 2 5 - 1 9	- 11 22 56 - 11 100	- - 1 3 - 3 7	- - 14 43 - 43 100	- - - - - - -	- - - - - - -

Тобто 93% основних виробничих фондів є здатними до використання, завдяки тому що за аналізуємий період відбулося значне зростання вартості основних фондів за рахунок введення нової техніки.

Коефіцієнт приросту основних виробничих фондів на підприємстві за аналізуємий період склав:

Показник свідчить про зростання вартості основних фондів, що дає можливість підприємству збільшити обсяги виробництва (надання послуг та інш.).

Таблиця 4.1.

Назва нормативного документа	Номер нормативного документа	Хто і коли затвердив	Що регламентує нормативний документ.
Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”	№996-ХIV	Від 16.07.1999р.	Даний Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами і доповненнями		Від 22.05.97р	Даний Закон регламентує порядок нарахування, сплати та подання звітності з податку на прибуток підприємств.
Положення “Про порядок складання декларації про прибуток підприємств”	№ 214	Від 8.07.97 р. в редакції від 21.01.98р.	Дане положення регламентує порядок заповнення декларації про прибуток підприємствами всіх форм власновті.
Положення “Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств”.	№ 1183	Наказ КМУ вiд 28.10.1997 р.	Дане Положення регламентує порядок проведення консервації ОВФ підприємств.
Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків	№69	затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р.	Дана Інструкція регламентує порядок та строки проведення інвентаризації на підприємстві.
Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”.	№ 92	Наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р
Та інші.

Крім того, аудитор повинен керуватися:

Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств і Інструкцією з його застосування, затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999р. №291

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва є правильне використання і зберігання основних засобів. Конкретна мета аудиту основних засобів – перевірка правильності формування складу, повноти і реальності обліку руху основних засобів і достовірності амортизації їх вартості.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк контролю використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основні засоби формують основну частину матеріально-технічної бази організацій та підприємств і відіграють важливу роль в здійсненні ведучих напрямків їх діяльності.

Завданнями аудиторської перевірки основних засобів являються слідуючі:

- перевірка складу та структури основних засобів;

- перевірка їх збереження;

- перевірка правильності документального оформлення надходження, переміщення та використання основних засобів;

- перевірка правильності нарахування амортизації;

- перевірка обліку операцій, пов’язаних з лізингом та орендою майна;

- перевірка обліку реалізації та іншого списання основних засобів;

- перевірка обліку і фінансування витрат на ремонт основних фондів та ін..

Таким чином, конкретна мета аудиту основних засобів – це перевірка правильності формування складу, повноти і реальності обліку руху основних засобів та достовірності амортизації їх складу.

Аудит обліку основних засобів повинен забезпечити:

- контроль за зберіганням основних засобів;

- своєчасне, правильне, документальне відображення в обліку надходження основних засобів (фондів), їх внутрішнього переміщення (з цеху в цех, зі складу в склад), ефективне використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);

- своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизації) основних засобів;

- відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів;

- виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів.

Об’єктами аудиторської перевірки операцій з основними засобами є:

- акти прийому-передачі засобів (форма № ОС-1);

- накладні на внутрішнє переміщення основних засобів (ф.№ ОС-2)

- інвентарні картки обліку за формами № ОС-6, № ОС-7, № ОС-8;

- описи інвентарних карток з обліку основних засобів (ф.№ ОС-10);

- акти на ліквідацію основних засобів (ф.№ ОС-4);

- інвентарні списки основних засобів за місцем їхнього розташування та експлуатації (ф.№ ОС-13);

- картки переміщення основних засобів за їх видами та групами (ф.№ ОС-12);

- акти інвентаризації, інвентарні описи та звірювальні відомості за результатами інвентаризації основних засобів;

- відомості наявності та руху основних засобів;

- кошториси та плани капітального ремонту основних засобів за період, що перевіряється;

- акти на проведення капітальних ремонтів;

- таблиці для здійснення розрахунків амортизації та зносу основних засобів;

- річні звіти (ф.№ 11-ОФ, № 2-КБ).

Перевіряється також використання, збереження та правильність документального оформлення надходжень, переміщення та вибуття основних засобів.

Джерелами інформації для перевірки стану обліку основних засобів є:

Ø Інвентарні картки обліку основних засобів,

Ø відомості,

Ø журнали-ордери;

Ø рахунки-фактури;

Ø Інвентаризаційні описи

Ø результати поточної інвентаризації,

Ø договори, накладні, акти списання, прийому-передачі, інвентарні картки

Ø акти прийому-передачі;

Ø облікові регістри (відомості, журнали-ордери, машинограми) по рахунках і ін.;

Ø Головна книга;

Ø “Звіт про фінансово майновий стан” і ін.

Результатом роботи аудитора є аудиторський висновок, який складається на основі аудиторських доказів.

Проводячи аудиторську перевірку, слід пам’ятати, що облік основних засобів ведеться за первісною вартістю на рахунку 10 “Основні засоби”, яка складається із витрат на їх зведення, виготовлення, придбання, включаючи витрати з доставки, установки, оплати проектно-дослідницьких робіт.

Зміна первісної вартості здійснюється у випадку добудови, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації, а також під час переоцінки (індексації).

Обліку підлягають як основні засоби, що використовуються, так і ті, які зберігаються на складі, законсервовані або віддані в оренду.

При проведенні аудиторської перевірки до втрати чинності Інструкції № 250 аудитори звертали увагу на зміну ліміту вартості об’єктів, що підлягали обліку у складі основних фондів. Аудитори уточняли, чи не значаться на рахунку 01 предмети, облік яких повинен був здійснюватися у складі малоцінних предметів та предметів, що швидко зношуються (МШП). На даний час звертати увагу на зміну ліміту недоцільно аудитор повинен звернути увагу тільки на строки експлуатації об’єкта, зокрема щоб термін експлуатації, як уже зазначалось вище, був не менше 365 днів.

Під час аудиту перевіряється відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому синтетичному обліку на певну дату.

Для цього аудитор підраховує вартість основних засобів всередині класифікаційних груп та встановлює правильність обліку залишків, виведених у картках обліку руху основних засобів (ф.№ ОС-12), за окремими групами на день перевірки.

Аудиторську перевірку основних засобів рекомендується проводити у такій послідовності: спочатку проводять тестування системи внутрішнього контролю підприємства щодо обліку основних засобів, якщо така існує; потім перевіряють фактичну наявність та збереження власних основних фондів і таких, що орендуються; далі перевіряють своєчасність та повноту їхнього оприбуткування, законність проведення операцій з їхнім переміщенням, правильність проведення амортизації, а також стан і організацію бухгалтерського обліку основних засобів.

Аудитор не може приступати до перевірки, якщо з питань, що підлягають перевірці, занедбано бухгалтерський облік.

Про неможливість проведення аудиторської перевірки складається відповідний акт, у якому чітко та конкретно обгрунтовуються недоліки. Після цього аудитор подає керівникові підприємства відповідні пропозиції щодо поновлення та наведення порядку в обліку. Аудитор також повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на правильність відображення їхніх результатів у бухгалтерському обліку; роздивитися основні засоби, умови їхнього зберігання та експлуатації, міру використання і закріплення за відповідними структурами, підрозділами та матеріально відповідальними особами.

Планування роботи аудиторів.

Аудиторська фірма повинна починати планування аудиту ще до написання листа-зобов’язання та до заключення договору з підприємством-клієнтом.

Планування – це розроблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду , а також часу проведення аудиту.

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиторської перевірки, на виявлення проблем, що слід перевірити більш ретельно. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу, а також скоординувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, що перевіряється.

Найважливіша складова планування аудиту – це отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві.

Аудиторський ризик полягає в тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в бухгалтерських документах існують суттєві перекручення.

Для ефективного планування аудиту до заключення договору на перевірку аудиторська фірма повинна узгодити з керівництвом клієнта основні організаційні питання аудиторської перевірки.

На етапі попереднього планування аудитори оцінюють можливість проведення аудиту. У випадку, якщо фірма вважає це за можливе, вона переходить до формування штату робітників для проведення перевірки і заключає договір з клієнтом.

При плануванні складу спеціалістів, що входять в аудиторську групу, керівництво аудиторської фірми повинно враховувати:

- бюджет робочого часу для проведення кожного етапу роботи;

- передбачувальні строки роботи групи;

- кількісний склад групи;

- посадовий і кваліфікаційний рівень членів групи.

У процесі планування створюються два основні документи перевірки: загальний план і програма перевірки. Аудитор обговорює з керівництвом і фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців суб’єкта перевірки. Загальний план, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту і розробляється настільки детально, щоб аудитор мав змогу, керуючись ним, підготувати програму аудиторської перевірки. Аудиторську програму перевірки основних засобів та відповідних рахунків можна побачити в таблиці 4.2. Ця таблиця враховує досвід теорії та практики складання аудиторських програм західних країн.

Таблиця 4.2.

Таблиця 4.3.

Необхідні дані номенклатури

Призначення даних

Вираз

Носії інформації

Методика отрим. номенкл.

Нат. Грош Зовн

Внут

1 2 3 4 5 6

Контроль надходження основних засобів

1 Вид діяльності Для визначення пільг під-ва +

+ Нормативн-правова, докум.пер. 3 Основні засоби Пер. прав. визнач.первісн. варт ОЗ + +

+ Док. пер., нормат-правова, інвентаризація 3 Пер-ння гр. коштів за об’єкт ОЗ Контроль за правильністю відображення сум ПДВ +

+ Головна – книга ЖО №2 1 2 3 4 5

7 8 4 Монтаж устат-ння, що вводиться в дію Контр. За прав. спис. Витрат на монт. + +

+ Акт форми №2 5 Введення об’кта в експ Контр. за місцезн. об’єкту його перв-ю оцінкою, а також норм ам. від + +

+ ЖО № 13, акт приймання-передачі ОЗ інв. картка, інв. книга 7 Оформлення док. пов-х з введенням ОЗ в експ. Контр. за варт інв об’єкта, його тех-ми особл., місцем викор. та ін. +

+ Акт прийм-пер, інв. картка, інв. книга

Контроль за рухом та ремонтом ОЗ

8 Отримання дозволу на внутр. перем. об’єкта Визнач. осіб, які санкціонували дану операцію +

+ Акладна на внутр.перем ОЗ інв. картка 9 Ремонт ОЗ визнач. виду рем. пот, кап. спосіб рем +

+ Акт про зак. рем. роботи 10 Резерв на пров.резерву Контр. за визн того чи створ. підпр рез.на рем ОЗ + +

+ Відомість обліку витрат 11 Варт витр на рем Кон за прав віднесен + -

+ Арифм. Пер., док.пер., тестування

Контроль списання та ліквідації ОЗ

12 Отрим дозволу ком на спис ОЗ Визнач прич спис, визн МЦ, які можна не врах +

+ Акт про ліквідацію ОЗ 13 Облік оп пов з спис ОЗ Контр за прав відобр в обл оп-й зі списання ОЗ + +

+ Акт ліквідації ОЗ, інв картка, приб ордери 14 Дозвіл на реал. Обгрунт дозволу на реал ОЗ + +

+ Журнал реал, дог., контракти 15 Виписка док на реал об’єктів Контр за достов докум + +

+ Журнал реєстр рах, первинні док

Таблиця 5.2.

Ідентифікатор	Форма подання	періодичність	Термін видачі	Одержувачі та призначення вихідної інформації
В101201	Мащинограма, відеокадр - відомість нарахування амортизації по об’єктам основних засобів 2-ї групи	щоквартально, по запиту	3-го числа наступного за звітним періодом	Бухгалтерія, контроль за вірогідністю розрахунку
В101202	Машинограма, відеокадр - відомість нарахування амортизації по приладах	щоквартально, по запиту	5-го числа наступного за звітним періодом	Бухгалтерія, контроль за вірогідністю розрахунку
В101203	Машинограма, відеокадр - відомість нарахування амортизації по приладах	щоквартально, по запиту	6-го числа наступного за звітним періодом	Бухгалтерія, контроль за вірогідністю розрахунку
ВМ 101202	Масив обліку нарахованих амортизаційних відрахувань у звітному періоді	щоквартально	3-го числа наступного за звітним періодом	Загальносистемна база даних

Перелік та опис вихідних одиниць інформації наведено в таблиці 5.3.

Перелік та опис вихідної інформації.

Таблиця 5.3.

Назва вихідних одиниць	ідентифікатор повідомлень, що містить вихідну інформацію	Вимоги до наочності та надійності обчислень
1. Балансова вартість основних засобів 2-оі групи	В101201, В101202, В101203, ВМ101204	10000000,00
2. Норма амортизаційних відрахувань в перерахунку на звітний квартал	В101201, В101202, В101203, ВМ 101204	00000000,01

Для формування вхідної інформації використовуються як операції роботи за стандартними уніфікованими формами, так і автоматизоване документування шляхом формування первинного документу різної (раціональної) форми. При цьому формуються дані по всім господарським операціям. Вони можуть відображатися на екрані або видаватися на принтер. Інформаційне забезпечення створюється у вигляді локальної бази АРМБ.

Перелік та опис вхідних повідомлень задачі ОЗ 1012 представлені в таблиці 5.4.

Висновки

Господарська діяльність кожного виробничо-комерційного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Бухгалтерський облік у промисловості, як і в інших галузях народного господарства, є одним з найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності.

Основу матеріально-технічної бази промислового виробництва становлять основні засоби, оскільки вони служать каталізатором успішного розвитку науково-технічного прогресу і забезпечують технологічний процес виробництва.

Ефективне використання основних засобів сприяє прискоренню оборотності оборотних засобів. Чим краще експлуатуються основні засоби, тим швидше оборотні засоби проходять фазу і тим менше потреба в їх прирості.

Найбільш суттєві висновки аналізу основних фондів на ТОВ “Етік” і результати можуть бути сформульовані наступним чином.

Вивчення змісту, суті та ролі основних фондів показує, що високі темпи розвитку промислового виробництва можливі лише за умови високоефективного використання виробничих потужностей.

З усього вищезазначеного слідує необхідність подальшого вивчення проблем обліку, аналізу та аудиту основних засобів; розробки правильної методики організації обліку, аналізу та аудиту і на цій основі пропозицій по їх удосконаленню.

В Україні, на сьогоднішній день зроблені перші важливі кроки щодо реформування діючої системи обліку, наближення його до міжнародних стандартів.

Література

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.99 р. // Урядовий кур’єр №162, 1 вересня 1999 р., ст. 7 – 10.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283-ВР від 22.05.1997 із змінами та доповненнями. // Урядовий кур’єр 12 червня 1997 р. № 105 – 106.

3. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування” від 02.03.2000р. №1523-ІІІ.

4. Закон України “Про оренду майна державних підприємств і організацій”№145 - ВР із змінами і доповненнями, викладеними у новій редакції від 14.03.95р. // Урядовий кур’єр № 93, 28 березня 1995р.

5. Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95// Все про бухгалтерський облік №45, 1995р., ст. 22 –25.

6. Положення “Про порядок складання декларації про прибуток підприємств” № 214 від 8.07.97 р. в редакції від 21.01.98р

7. Наказ Міністерства статистики України №352 від 29.12.95 “Про затвердження типових форм первинного обліку. // Все про бухгалтерський облік № 112, 1995р., ст. 7 – 9.

8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання фінансової звітності”від 28.02.2000 р. №419 // Бізнес №14,2000р., ст. 25 – 27.

9. "План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”. Затверджений Наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291 // Бухгалтерський облік та аудит №1 2000р., ст 10 – 21.

10. “Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” №291, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України 30.11.99р. // Фінансова консультація №5 – 6, 2000р., ст. 37 – 52.

11. “Інструкція з бухгалтерського обліку орендних операцій”, затверджено наказом Міністерства фінансів України №128 від 25.07.95.,зі змінами і доповненнями від 06.03.98р., №50. // Привіз – ГК №17, квітень 1998р.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92. // Бухгалтер №10, 2000р., ст. 18 – 22.

13. Алборов Р.А. “Аудит в організаціях промисловості, торгівлі і АПК”.- М.: Дело и Сервис, 1998р – 467 с.

14. Белуха Н.Т. “Аудит: Учебник для студентов вузов”. – К.: Знання, 2000. – 245с.

15. Волков И.М., Грачева М.В. “Проектный анализ: Учебник для вузов”. – М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1998г., 423с.

16. Веренич О. “Облік надходження основних засобів: це необхідно знати”. // Все про бухгалтерський облік №86, 15 вересня 1999р., ст. 16 – 17.

17. Голов С. Ф., Костюченко В. М. “Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами”. – К.: “Екаунтинг”, 2000р. 376 с.

18. Голов С., Пархоменко В. “Облік господарських операцій за новим Планом рахунків” // Бухгалтерський облік та аудит № 10, 1999р., ст 3 – 11.

19. Голов С.Ф. “Облік основних засобів відповідно до МСБО” // Бухгалтерський облік і аудит, 1999р., №4-6, ст. 19-41.

20. Губачева О. “Новий етап розвитку бухгалтерського обліку в Україні”. // Бухгалтерський облік та аудит №11, 1999р., ст 31 – 35.

21. Дембинский Н.В. “Экономический анализ деятельности предприятий”: Минск, “Высшая школа” 1981г., 250с.

22. Завгородний В.П. “Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита” - К: А.С.К., 1998г., 360с.

23. Завгородний В.П. “Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием”. – К.: “Ваклер”, 1997г., 976с.

24. Завгородній В.П. “Організація обліку, аналізу та аудиту в умовах застосування Персональних ЕОМ”. // Бухгалтерський облік та аудит №4,1994р., ст. 20 – 23.

25. Кирей А. “Чёрные дыры” классификации: Основные средства” // Бухгалтерия, право, налоги, консультации. (прил. к газете “Бизнес”)., 2000, №18 – 19.

26. Кузьминский А., Кужельный Н., Петрик Е., Савченко В., и др. “Аудит: Практическое пособие”. –К.: “Учетинформ”, 1996. – 283с.

27. Назарбаева И., Назарбаева Р. “Операции по улучшению основных средств” // Бухгалтерия, право, налоги, консультации. (прил. к газете “Бизнес”)., 2000, №1- 2, 10 января, с. 106 –116.

28. Пархоменко В.М. “Бухгалтерський облік в Україні: нормативи, коментарі”.- К: Лібра, 1998р., 230 с.

29. Пархоменко В.М, Баранцев П.П. “Реформування бухгалтерського обліку в Україні: План рахунків. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку”. – Луганськ.: Промдрук, 2000. – 271с.

30. Савицкая Г.В. “Анализ хозяйственной деятельности предприятий”: Учебное пособие для вузов. 2-е издательство переработаное и дополненое. - Минск, М.: Экономическая перспектива, 1998г.

31. Савченко О. “Індексація основних фондів за підсумками 1999 року”. // Податки та бухгалтерський облік, лютий, 2000, №7 (263), ст. 25 –27.

32. Сопко В.В., Кузьмінський А.М., Завгородній В.П. “Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу”. – К.: “Вища школа”, 1993р., 223с.

33. Стражев В.М. “Анализ хозяйственой деятельности предприятий”, - Минск, М: Экономическая перспектива, 1998 г., 248с.

34. Цвєткова Н.М. “Організація і методика інвентаризації” // Все про бухгалтерський облік, 1997 р., № 48 – 50.

35. Шевченкова Л. “Основні засоби: що було – що буде”. // Баланс №11 (292), 14 березня 2000 р., ст. 32 – 36.

36. Юровский Б. С. “Основные средства: налоговый и бухгалтерский учет” в двух частях – Х.: “Консульт” 2000 г.298 ст.

Вступ

Форма власності: колективна.

Розділ I. Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах.

Дата: 2019-07-24, просмотров: 279.

12 3 4 5 6 7 Следующая ⇒