Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Зміст
Вступ
Архітектура найстаріших університетів Європи
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Університет Франції. Сорбонна
Болонській університет – найстаріший університет Італії
«Червоно корпусні» університети
Університети Оксфорду та Кембриджу
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
«Творчість в архітектурі дужче,
ніж в інших видах мистецтва,
пов’язана з життям»
О.В. Щусєв
Будівництво – один з найстаріших різновидів людської діяльності, або принаймі це такий її різновид, про який ми маємо дуже давні відомості. Ми не знаємо, про що розповідали одне одному первісні люди біля вогнища, а от що і з чого вони будували – знаємо. Адже археологами були знайдені залишки наметів, поселень на палях і навіть домівок, основу яких складали кістки велетенських тварин – мамонтів або китів. Звичайно, будівництво і архітектура – це не одне і те саме. Тут, мабуть, слід нагадати висловлювання одного з найвідоміших архітекторів XX століття – Ле Корбюзьє. Він писав: «Ви використовуєте як будівельний матеріал камінь, дерево або бетон, ви зводите з нього будинки або палаци. Це є будівництво. Та раптом ви зворушили моє серце, і мені стало добре. Я в захопленні вигукую: «Як гарно!» Це вже архітектура» [4,c.3]
Твори мистецтва - неоціненне надбання людства, без якого неможливо уявити собі світової культури. Важливе місце в цьому надбанні займає архітектура, цей „кам’яний літопис світу”, в якому втілилися провідні ідеї минулого і сучасності, колективний геній народів, їх слава і гордість
Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а сучасне і майбутнє. Витвором архітектора може бути і ціле ретельно сплановане місто, і храм, що здіймається окремо на зеленому пагорбі. Архітектура є мистецтвом, що використовує всі досягнення людства і створює середовище, в якому ми живемо. Вона є також особливою мовою, на якій може до нас дійти розповідь про життя інших народів у інші часи. Тому так важливо навчитися розуміти цю мову, ознайомитися з історичним розвитком будівельного мистецтва.
Архітектура є мистецтвом, що використовує всі досягнення людства створює середовище, в якому ми живемо. Вона також є особливою мовою, на якій може до нас дійти розповідь про життя різних народів в інші часи. Тому так важливо навчитися розуміти цю мову, ознайомитися з історичним розвитком архітектури. [4, c.6]
В Україні охорона надбань культури стала державною справою. Надається великого значення охороні та реставрації пам’яток архітектури. У статті 66 Конституції України зазначається, що кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.[6, c.16]
Перед нами стоїть складне завдання: як з багатющої скарбниці світової архітектури відібрати невелику кількість найвизначніших для тієї чи іншої епохи пам’яток.
Метою наукового дослідження є аналіз, узагальнення і осмислення етапів розвитку архітектури країн Європи та історії створення її найстаріших університетів.
Об’ єктом наукового досдідження є архітектура споруд найстаріших університетів Європи.
Предмет дослідження – найстаріші університети країн Європи.
Для дослідження поставленої мети, використовувались такі методи:
1) вивчення необхідної літератури та документів, зокрема «Спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти» (Додаток 1);
2) спостереження літопису розвитку архітектури країн;
3) аналіз історії створення найстаріших університетів Європи;
Основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на кафедрі соціально-економічних дисциплін.
Висновки
Архітектуру можна вважати одним із способів естетичного самовираження суспільства. Здавна мислителі намагалися дати пояснення цьому феномену. Леон Батіста Альберті у своєму знаменитому трактаті про архітектуру визначив її як „мистецтво, без якого ніяк не можна обійтися і яке приносить користь, поєднану з насолодою та гідністю” (1, с.5). Він наголошував на гуманній спрямованості архітектури, виділивши головну її мету – служіння людям.
Це служіння полягає не лише у використанні за призначенням. Архітектурне середовище служить для організації людської діяльності: визначає простори для її процесів, ізолює їх або поєднує в необхідній послідовності, забезпечує можливості спілкування або усамітнення.
Можна сказати, що архітектура – матеріалізована в монументальних формах інформація про час, суспільство, людей, стосунки між ними, їх культуру, смаки, спосіб мислення. Ця інформація не лише активно впливає на формування поведінки людей одного часу, але й пов’язує різні покоління та епохи, утворює важливу частину колективної пам’яті людства. Кращі, так звані „знакові” споруди кожної епохи втілюють її ідеали, етичні та естетичні, надаючи їм матеріальності.
Перелік функцій архітектури настільки багатоплановий, що він практично співпадає з основними функціями культури. Як і культура, вона проходить через постійне оновлення, зберігаючи наступність, використовуючи досвід минулого та його спадщину. Створені архітектурою просторові структури набувають обрисів, відповідних укладеним схемам діяльності, та фіксують пов’язані з ними значення. У той же час система в цілому залишається відкритою подальшим змінам, щоб задовільняти нові потреби. Поєднання нового і старого в оточенні людини, досягнутого фізичним та духовним зусиллям різних епох, становить одну з форм „пам’яті” культури, яка забезпечує неперервність її розвитку та неповторний зміст її національних і місцевих типів. Недаремно час називають „четвертим виміром” буття культури, а, отже, й архітектури як особливого способу матеріальної фіксації культурних кодів різних епох.
Естетичні цінності архітектури впливають на те, як складається ставлення людини до життя, її ціннісні орієнтації. Організоване архітектурою оточення впливає на емоції, свідомість та поведінку людей. Естетичний вплив – необхідна частина функції соціалізації особистості, яку виконує архітектура. Втілені в архітектурі ідеї, уявлення про життя та його закономірності належать до найактивніших засобів ствердження певного світогляду та ідеології. Завдяки матеріальності творів архітектури та їх прямій участі в життєвих ситуаціях архітектурні художні образи стають надзвичайно впливовими.
Серед інших видів мистецтва архітектура посідає особливе місце. Як і дизайн, її виділяє участь у формуванні середовища людської діяльності. Системність останньої визначає системний характер того, що їй служить. Тому творам архітектури властиве існування в системі, в ансамблі. Звідси походить організуюча функція архітектури по відношенню до інших мистецтв. Архітектура утворює основу середовища, в якому існують їх твори, визначає можливості їх синтезу.
У системі видів мистецтва архітектуру звичайно відносять до мистецтв просторових, у яких образ існує у просторі й не змінюється з часом. Архітектурні структури тривимірні, їх величини значні; уявлення про них складається внаслідок співставлення картин, які послідовно відкриваються з різних точок зору. Образ архітектурного твору набуває повноти лише у єдності матеріально-просторових структур та тих життєвих функцій, які вони забезпечують.
Об’єктом сприйняття, через який людина осягає архітектуру, служить форма. Через неї висловлюються та сприймаються образи, що несуть загальнокультурну інформацію, на неї спрямовані естетична творчість та естетична оцінка. Форма архітектурного твору – це „внутрішній зв’язок та спосіб взаємодії матеріальних елементів і просторів твору архітектури між собою та оточенням, дані нам у чуттєвому сприйнятті... Разом з тим, це естетично впорядкована конструкція, створена за „законами краси” й наділена естетичною цінністю” (3, с.10). Незмінною основою для уявлень про архітектурну форму залишається класична тріада Вітрувія – firmitas, utilitas, venustas ( „міцність, користь, краса”) (2, с.28).
Матеріальні та просторові елементи архітектури можна розглядати також як знаки – носії інформації. Система архітектурних форм виступає в якості засобу комунікації між людьми й має власне семіотичне значення. Окрім сигналів суто практичної спрямованості, існує комплекс значень, що становить ідейно-образний зміст споруди. Саме він утворює художню мову архітектури.
Ця художня мова невіддільна від національної культури, що втілюється через архітектуру в характері предметно-просторового середовища. Свого часу тенденції самоствердження націй спонукали розвиток самобутніх художніх засобів архітектури в межах національних шкіл (в українському історичному ареалі були три такі періоди: Київська Русь, козаччина, початок ХХ століття). Інтерес до національно-своєрідного піднявся з новою силою у наш час як спосіб протистояння нівелюючим глобалізаційним тенденціям.
В самобутній архітектурі України знайшов відображення довгий і складний шлях її історичного розвитку. Вона сягає своїм корінням в дохристиянську добу, багату спадщину Київської Русі, барокову культуру, період „нового часу”. В процесі її становлення ніколи не переривався зв”язок часів, зберігалась історико-культурна спадкоємність багатовікових національних традицій.
За словами доктора архітектури Віктора Соченка, „проблема національної неповторності, своєрідності, спадкоємності та розвитку національних традицій в українській архітектурі протягом багатьох років привертає глибоку увагу науковців, майстрів архітектури та мистецтва. Це одна з найбільш складних теоретичних проблем, яка має велике практичне значення для сучасного розвитку української архітектури як великого мистецтва формування гармонійного життєвого середовища. Ця проблема тісно пов”язана з освоєнням та дбайливим ставленням до вітчизняної історико-культурної спадщини – творчих надбань народного генія та майстрів архітектури різних епох, без чого неможливий усталений розвиток учасного архітектурного потенціалу нашої країни” (5, с.19).
Список використаної літератури:
1. Альберті Л.Б. «Десять книг про зодчество», Т.1. М.: Всесоюзная Академія архітектури, 1996. – 318с.
2. Асєєв Ю.С. «Шедеври світової архітектури» К.: Радянська школа, 1982. – 87с.
3. Барбарига А.А. «Британские университеты» М.: Просвещение, 1979.
4. Безпалова Н.Ю. Дитяча енциклопедія «Архітектура» Х,: «Фоліо», 2002.- 318с.
5. Вітрувій «Десять книг про архітектуру» М.: Всесоюзная Академія Архітектури, 1996. – 288с.
6. Конституція України Х.: «Фоліо», 2006. – 46с.
7. Мирошнікова В.В. Дитяча енциклопедія. «Країни світу. Європа» Х.: «Фоліо», 2005. – 316с.
8. Пономарьова Г.Ф. «Вища освіта України в парадигмі Євроінтеграції» Х.:, 2008. – 336с.
9. Толстих В.В. «Естетичні виховання» М.: «Вищі школа», 1987.
10. Bruce Truscot Redbrick University London, 1943.
Клод АЛЛЕГРІ
Міністр у справах національної освіти, досліджень і технології (Франція)
Лущжі БЕРЛІНГУЕР
Міністр суспільного розвитку, університетів і досліджень (Італія)
Тесса БЛЄКСТОУН
Міністр вищої освіти (Великобританія)
Юрген РУТТГЕРС
Міністр у справах освіти, науки, досліджень і технології (Німеччина)
Зміст
Вступ
Архітектура найстаріших університетів Європи
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Університет Франції. Сорбонна
Болонській університет – найстаріший університет Італії
«Червоно корпусні» університети
Університети Оксфорду та Кембриджу
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
«Творчість в архітектурі дужче,
ніж в інших видах мистецтва,
пов’язана з життям»
О.В. Щусєв
Будівництво – один з найстаріших різновидів людської діяльності, або принаймі це такий її різновид, про який ми маємо дуже давні відомості. Ми не знаємо, про що розповідали одне одному первісні люди біля вогнища, а от що і з чого вони будували – знаємо. Адже археологами були знайдені залишки наметів, поселень на палях і навіть домівок, основу яких складали кістки велетенських тварин – мамонтів або китів. Звичайно, будівництво і архітектура – це не одне і те саме. Тут, мабуть, слід нагадати висловлювання одного з найвідоміших архітекторів XX століття – Ле Корбюзьє. Він писав: «Ви використовуєте як будівельний матеріал камінь, дерево або бетон, ви зводите з нього будинки або палаци. Це є будівництво. Та раптом ви зворушили моє серце, і мені стало добре. Я в захопленні вигукую: «Як гарно!» Це вже архітектура» [4,c.3]
Твори мистецтва - неоціненне надбання людства, без якого неможливо уявити собі світової культури. Важливе місце в цьому надбанні займає архітектура, цей „кам’яний літопис світу”, в якому втілилися провідні ідеї минулого і сучасності, колективний геній народів, їх слава і гордість
Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а сучасне і майбутнє. Витвором архітектора може бути і ціле ретельно сплановане місто, і храм, що здіймається окремо на зеленому пагорбі. Архітектура є мистецтвом, що використовує всі досягнення людства і створює середовище, в якому ми живемо. Вона є також особливою мовою, на якій може до нас дійти розповідь про життя інших народів у інші часи. Тому так важливо навчитися розуміти цю мову, ознайомитися з історичним розвитком будівельного мистецтва.
Архітектура є мистецтвом, що використовує всі досягнення людства створює середовище, в якому ми живемо. Вона також є особливою мовою, на якій може до нас дійти розповідь про життя різних народів в інші часи. Тому так важливо навчитися розуміти цю мову, ознайомитися з історичним розвитком архітектури. [4, c.6]
В Україні охорона надбань культури стала державною справою. Надається великого значення охороні та реставрації пам’яток архітектури. У статті 66 Конституції України зазначається, що кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.[6, c.16]
Перед нами стоїть складне завдання: як з багатющої скарбниці світової архітектури відібрати невелику кількість найвизначніших для тієї чи іншої епохи пам’яток.
Метою наукового дослідження є аналіз, узагальнення і осмислення етапів розвитку архітектури країн Європи та історії створення її найстаріших університетів.
Об’ єктом наукового досдідження є архітектура споруд найстаріших університетів Європи.
Предмет дослідження – найстаріші університети країн Європи.
Для дослідження поставленої мети, використовувались такі методи:
1) вивчення необхідної літератури та документів, зокрема «Спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти» (Додаток 1);
2) спостереження літопису розвитку архітектури країн;
3) аналіз історії створення найстаріших університетів Європи;
Основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на кафедрі соціально-економічних дисциплін.
Архітектура найстаріших університетів Європи
«Як пам’ятники, університетів будинки:
У кожного історія своя,
Вивчаю до останньої сторінки
Який вже рік про них літопис я!»
Архітектура – мистецтво невіддільне від повсякденного життя людини. Воно обслуговує наші побутові і різного роду громадські потреби. І водночас доставляє нам радість, створює настрій, впливає на почуття людей. [9, c 111]
З точки зору виникнення, історичного розвитку й організації Європейська університетська освіта характеризується наявністю найстаріших і найвідоміших університетів, які захоплюють своєю архітектурою.
Коли навчальних закладів в імперії не вистачало - потрібно було створювати нові. Цар вважав, що Україні вистачить одного нового університету - у Києві, на базі Києво-Могилянської академії. В. Каразін, виходець зі Слобожанщини, переконав Олександра І, що Харків більше підходить на роль університетського міста. По-перше, географічно він більш вигідно розташований, а по-друге...
Як і в випадку з побудовою Чернівецького університету, не останню роль зіграло фінансове питання: Каразін переконував, що більшу частину видатків місто візьме на себе. Ця новина була досить несподіваною для харківських дворян - гроші вони не дуже-то й дають. Каразін з красномовнстю Цицерона переконує громаду, що університет перетворить місто на нові Афіни, а коли й це не подіяло - встає на коліна і просить не робити його в царських очах безчесним брехуном. (Пізніше він напише професору Тимковському: "Я погоджуюся бути смішним, аби лише встигнути бути корисним").
Ну, після ТАКОГО виступу громада посоромилася сказати "ні" - і почався збір 400 000 крб. (кошти довелося збирати самому В. Каразіну, об'їжджаючи поміщика за поміщиком та обіцяючи кому нагороду, кому орден), а харківське козацтво подарувало 125 десятин землі під майбутній навчальний заклад. Гроші надходили повільно, Каразін не вилазив з боргів, неодноразово закладав власний маєток, та свого добився.
Бібліотеці університету він дарує раритети з власної колекції. З-за кордону виписуються професори, які викладатимуть у навчальному закладі. Та все це не вберегло Каразіна від кляуз, якими заздрісники засипали царя. Через кавардак у фінансових справах університету Олександр І відсторонює Василя Назаровича від усіх справ, пов'язаних з університетом. Кошти, які подвижник вкладав у будівництво з власної кишені, йому так ніхто й ніколи не поверне.
Та головним було те, що 17 (29) лютого 1805 р. Харківський університет було відкрито - щоправда, без участі В. Каразіна (Додаток 2). Спочатку працювало лише чотири факультети: моральних і політичних наук, фізичних і математичних наук, медичних та мовних наук, плюс йшло навчання військовій справі.
Будівлю споруджено на початку 30-х років XX століття за проектом архітекторів С.С.Серафімова та М.А. Зандберг-Серафімової, після Другої Світової війни реконструйовано за проектом архітекторів В.П. Костенка та В.І. Ліфшиця. В основі архітектури споруди – контраст між центральною висотною домінантною, підкресленою вертикальними прорізами зі скла, і боковими просторовими «крилами», де переважають горизонтальні компоненти.
Старий університетський корпус знаходиться досить далеко від пам’ятника Каразіну і, відповідно, нового головного корпусу університету.
Класицистичну споруду звели за проектом архітектора М. Тихменева в 1766-1777рр. В ті часи вона слугувала будинком губернатора.
За будівництвом слідкували архітектори І. Вільянов і П. Ярославський. З 1805 по 1958 роки тут розміщався Харківський університет. Тут багато чого відбувалося. Вчився І. Мєчніков (1862-64), зустрічалися Гулак-Артемовський та Міцкевич (1825), виголошував промови ідеолог націоналізму М. Міхновський. В 1905 р. перед будинком з'явилися барикади... Коротше, цікава доля випала споруді. З півночі старий корпус фланкує хімічний корпус університету (кінець XVIII ст), зведений як флігель будинку. З півдня - та сама картина, але там вже фізичний корпус. Між старим корпусом та фізичним і хімічним збереглися дві брами. По вул. Університетській розташований новий корпус з університетською церквою (1823-1831), збудований за проектом професора Харківського університету Є. Васильєва. В 1804 р. професором Делявиним та садівниками Стровальдом і Цетлером було засновано Університетський ботанічний сад. Не на пустому місці - на базі Контемирівського саду, закладеного в 1792 р.
Вже в 1811 р. заслуги В. Каразіна перед Харківським університетом були визнані офіційно, а пізніше (1907) йому поставили пам'ятник, присвятивши його встановлення сторіччю заснування університету. Монумент виявився справжнім мандрівником: спочатку він переїхав з Університетського саду на вул. Університетську, а на його місце поставили пам'ятник Тарасу Шевченку, в 1963 р. В. Каразін знову переїжджає - тепер до нового корпусу учбового закладу.
Перед святкуванням 200-річчя університету (2005) монумент було перенесено до головного входу до університету.
Дата: 2019-07-24, просмотров: 209.