Розділ і. Зміст і форми соціально-педагогічної роботи з різними типами сімей

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Зміст

Вступ

Розділ І. Зміст і форми соціально-педагогічної роботи із різними типами сімей

1.1 Напрями діяльності соціального педагога із сім’ями

1.2 Групові та індивідуальні форми роботи із неблагополучними родинами

Розділ ІІ. Організація і проведення роботи соціального педагога із дисфункційними сім’ями

2.1 Робота з неповними сім’ями

2.2 Особливості соціально-педагогічної діяльності з конфліктними родинами

2.3. Соціальна допомога сім’ям, де батьки зловживають алкоголем, наркотиками

2.4 Робота соціального педагога з батьками, які мають низький морально-культурний рівень

2.5 Зовні благополучні сім’ї та допомога їм у вирішенні родинних проблем

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

У зв’язку із змінами, що відбуваються в політичній, соціальній та економічній сферах, виникло ряд проблемних ситуацій в суспільстві серед яких особливого значення має проблема підростаючого покоління. Водночас з вимогами підвищення якості сімейного та шкільного виховання реально знизилися їхні можливості. Характерним для сучасної сім’ї є зниження рівня життя. Батьки сьогодні зайняті, в основному добуванням засобів для існування, що часто призводить до обмеженості спілкування батьків з дітьми. Вони не мають можливості нормально нагодувати, вдягнути дитину, не говорячи вже про витрати на культурне дозвілля. Крім того, зростання психологічної напруженості в суспільстві позначається на психологічному кліматі у сім’ї. Усе це призводить до прагматизму, внаслідок чого створюється своєрідний тип мислення, що позначається на формуванні ціннісних орієнтацій у дітей. Тобто батьки не мають змоги розвивати їхні здібності, задовольняти інтереси. Водночас у суспільстві зростає соціальна цінність сім’ї у вихованні, формуванні та розвитку особистості дитини. Така суперечливість породжує проблеми у сімейному вихованні. Вони виникають у нормальних сім’ях, а ще більше їх у неблагополучних сім’ях, які ми визначаємо як такі, що повністю або частково, в силу тих чи інших причин, втратили свої виховні можливості. У результаті в цих сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для виховання.

Діти таких сімей рано перестають спілкуватися із батьками, свої життєві проблеми розв’язують із однолітками. Для цих дітей характерні агресивність, жорстокість, егоїзм, конфліктність, замкненість, озлобленість, невпевненість у своїх силах, небажання вчитися тощо. В результаті соціологізуючий вплив неблагополучної сім’ї на дитину значно знижений.

У соціальній педагогіці виділяють п’ять типів неблагополучних сімей, а саме:

¶ неповні сім’ї;

¶ конфліктні сім’ї;

¶ сім’ї, у яких батьки зловживають алкоголем чи наркотиками;

¶ сім’ї із низьким морально-культурним рівнем батьків;

¶ зовні благополучні сім’ї.

Крім того, ми можемо виділити і сім’ї групи соціального ризику, які не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов, у яких перебуває сім’я. Це багатодітні сім’ї, малозабезпечені, сім’ї з дітьми-інвалідами, неповнолітніми матерями.

Отже, є чимало проблемних сімей, які потребують соціальної допомоги і психологічної підтримки соціальних педагогів і практичних психологів - допомагати безконфліктно розв’язувати виникаючі проблеми, психологічно підтримувати їх, допомагати у побудові правильних взаємовідносин з учителями школи, де навчаються їх діти, державними органами, службами, громадськими організаціями, оточуючими людьми. Це дасть змогу сім’ям подолати труднощі з найменшими психологічними втратами.

Розділ і. Зміст і форми соціально-педагогічної роботи з різними типами сімей

Розділ ІІ. Організація і проведення роботи соціального педагога із дисфункційними родинами

Робота з неповними сім’ями

За ІІ півріччя 2001 року в Україні зафіксовано більше розлучень, ніж шлюбів. У деяких регіонах вони досягають 60-80 відсотків від кількості взятих шлюбів. 1,5 млн. дітей виховується без батька. У роботі з неповною сім’єю соціальному педагогу слід усвідомити, що кожна конкретна сім’я, у кожному конкретному випадку потребує конкретної допомоги. соціальний педагог має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв’язувати життєві та виховні проблеми, урегулювати питання, що торкаються інтересів дитини. Вони мають брати участь у судових засіданнях, де йде мова про розлучення й вирішується доля дитини - з ким її залишити.

Вивчення неповної сім’ї дає соціальному педагогу можливість з’ясувати, які взаємовідносини складаються в ній. Якщо мати значну кількість часу приділяє домашньому господарству, надмірно опікає дитину, намагається задовольнити всі її потреби, щоб вона не відчувала відсутності батька, матеріальних нестатків, і це стає сенсом її життя, - необхідна індивідуальна педагогічна допомога. Соціального досвіду дитина набуде швидше, якщо сім’я розширюватиме коло знайомств, спілкування з друзями. Надмірна орієнтація матері лише на матеріальну забезпеченість сім’ї призведе до того, що дитина буде позбавлена материнської турботи.

Як показують дослідження, спілкування з батьком, який покинув сім’ю, може складатися по-різному. Якщо батько сплачує лише аліменти, тактовно треба привернути його увагу до виховання дитини. Можливо, запросити до школи, поговорити, роз’яснити, що дитині і молодшого, і підліткового віку потрібна не тільки матеріальна допомога, а й дружнє спілкування, розказати, який вплив має батько на формування особистості дитини.

Буває, що мати категорично заперечує, щоб дитина бачилася з батьком, вважаючи, що він негативно впливає на виховання, стан здоров’я, нервову систему дитини. Батька розглядають лише як того, хто матеріально забезпечує дитину. Таких жінок у літературі називають амазонками: у них незалежність переходить у самоціль, а інстинкт материнства - в інстинкт власності. Батьківські почуття чоловіка ігноруються повністю. У таких умовах доля дитини складна. З її свідомості викорінюється поняття "батько", про нього розповідають тільки погане. Це не може не впливати на психіку дитини, її духовність, розвиток емоційної сфери.

Матері слід роз’яснити, що тільки волею вона не може заборонити батькові бачитися з дитиною. Конвенція ООН про права дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю України підтверджують це: дитина не може бути предметом спекуляцій, використовуватися для зведення рахунків між батьками. Стверджуючи рівні права розлучених батьків на виховання дитини, Кодекс ставить обох у рівні права і обов’язки. Отже суперечливі питання участі розведених батьків у вихованні дитини допомагають розв’язувати органи опіки і піклування.

Соціальний педагог, працюючи з неповною сім’єю і регулюючи непорозуміння між батьками, які розійшлися, ставить мету - захист інтересів дитини. Він має бути не пасивним спостерігачем того, що відбувається з дитиною, а активним, терплячим провідником педагогічної доцільності своїх порад і пропозицій.

Певна складність виникає у роботі з одинокими матерями. Звичайно, таким матерям важко виховувати дитину внаслідок невпорядковуваності особистого життя, вони обмежують свої можливості у задоволенні духовних, культурних і моральних потреб. Діти в таких сім’ях більше страждають від недогляду, відсутності повноцінного спілкування з матір’ю, зовсім не знають батька. Усе, це, звичайно, позначається на формуванні їх особистості (діти з таких сімей більш знервовані, закомплексовані). Крім того, виховання дитини залежить від культурного освітнього рівня матері, способу її життя, ставлення до виховання дитини, до свого становища одинокої матері, від її ціннісних орієнтацій. Така жінка може бути постійно у стані хронічного стресу, що негативно позначається на її здоров’ї, самопочутті.

Матері-одиночки хворобливо ставляться до того, коли цікавляться їхнім сімейним життям, хоч і потребують педагогічних порад і допомоги. Тому потрібний особливий педагогічний такт, чуйність, доброзичливість, довіра до матері і дитини. Важливо допомогти таким матерям знайти роботу з більш високою оплатою у режимі неповної зайнятості, розв’язати юридичні проблеми, залучити дітей до занять у гуртках, секціях безплатно.

Отже , неповні сім’ї мають багато різних проблем, складностей і тому потребують допомоги соціальних педагогів.

Додаток 1.

Анкета для батьків

1. Чи вважаєте Ви, що у вашій сім’ї є взаєморозуміння із дітьми?

2. Чи розмовляють з Вами ваші діти " душевно", радяться із "особистих питань"?

3. Чи цікавляться діти Вашою роботою?

4. Чи знайомі Ви з друзями вашої дитини?

5. Чи бувають вони у Вас дома?

6. Чи беруть участь діти разом із Вами у господарській діяльності?

7. Ви перевіряєте, як діти виконують домашнє завдання?

8. Чи є у Вас спільні заняття та інтереси?

9. Чи беруть участь діти у підготовці сімейних свят?

10. А в "дитячі свята" вони бажають, щоб ви були поруч, чи хочуть проводити їх без вас?

11. Обговорюєте Ви з дітьми прочитані книги?

12. А телевізійні передачі та фільми?

13. Чи буваєте разом у театрах, музеях, на виставках і концертах?

14. Разом прогулюєтесь, ходите в похід?

15. Намагаєтесь проводити відпуску з дітьми, чи без них?

Додаток 2

Методика В.А. Сисенко

Дітям пропонується виконати таке завдання: оцінити за 5-ти бальною шкалою свої сім’ї (найвищий бал - 5 . найнижчий - 1). Якщо якоїсь ознаки в сім’ї немає ставити прочерк.

Свою сім’ю я можу назвати:

· теплою, яка піклується про своїх членів;

· сварливою, де завжди з’ясовують відносини, сваряться;

· надихаючою;

· довірливою, побудованою на взаєморозумінні, взаємодії;

· щиро відвертою; суворою, надто вимогливою;

· несправидливою;

· байдужою.

Оцінка названих параметрів сім’ї залежатиме від взаємостосунків між батьками, батьками та дітьми, від загальної емоційної атмосфери у сім’ї, задоволення емоційно-психічних потреб дитини.

Додаток 3