Аудиторська діяльність (аудит) — це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахунковій документації, податкових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг (Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. №3125-XII, ст. №3).

Аудит — незалежна експертиза фінансової звітності підприємства на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій законодавству України, повноти і точності відображення у фінансовій звітності діяльності підприємства. Експертиза завершується складанням аудиторського висновку (Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. №3125-XII ст. 4).

Ціль аудита — рішення конкретної задачі, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.

Основною метою аудитора при перевірці оплати праці є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основна задача аудита оплати праці — перевірка дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з неї і правильності ведення бухгалтерського обліку по оплаті праці.

Задачі аудитора:

1.Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинний перевірити:

- наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції;

- відповідність показників аналітичного обліку по рахунку 661 із записами в Головній Книзі і бухгалтерському балансі на ту саму дату.

2.При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинний перевірити:

- дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів працівників підприємства;

- своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції;

- чи затверджене штатний розклад керівниками підприємства;

- правильність оплати праці по підрядах робітників, чи були випадки приписки невиконаних робіт;

- правильність виплати премій працівникам підприємства (на підставі затвердженого Положення чи довільно вольовою дією керівника)

Основними джерелами інформації для контролю оплати праці є:

- заяви про прийом, звільнення;

- трудова угода;

- акт виконаних робіт;

- накази:

· про прийняття на роботу

· про відпустки

· про переклади

· на відрядження

· про роботу у вихідні і святкові дні

· про премії

· про доплати

· про звільнення

· на утримання з заробітної плати

· підвищення заробітної плати

- особиста картка у відділі кадрів

- трудова книжка

- табель обліку виконання робочого часу

- убрання

- особовий рахунок робітника

- лікарняний лист

- записка про надання відпустки

- штатний розклад

- Положення про премії

- розрахунково-платіжна відомість

- розрахунковий листок

- платіжні відомості на видачу авансу, заробітної плати

- дані й оборотно-сальдові відомості по рахункам

- Головна Книга.

Види оплати праці.

Заробітна плата поділяється на два види: основна і додаткова.

Основна — нараховується за фактично відпрацьований час і усі виконані на підприємстві роботи. До неї відносяться відрядна і погодинна форми оплати праці.

Додаткова — виплати за невідпрацьований на підприємстві час, що устано­влені законом. Це оплата відпусток, вихідних допомога при звільненні, пільгові години при вкороченому робочому дні для підлітків і т.д.

Відрядна заробітна плата розраховується на основі кількості зробленої про­дукції і розцінки за одиницю продукції (тому вона і називається відрядною).

Види відрядної оплати праці:

- пряма відрядна: перемножується число одиниць зробленої продукції на вартість (розцінку) однієї одиниці продукції;

- відрядно-прогресивна: на перевиконану продукцію розцінка береться вище;

-відрядно-преміальна: крім прямої відрядної нараховуються премії за якість, економію матеріалів, перевиконання норм;

-акордна: оплата відразу за всю зроблену роботу з урахуванням термінів за­кінчення;

-непрямо-відрядна: при обслуговуванні машин, устаткування і робочих місць; вона розраховується шляхом множення тарифу (заздалегідь визначеної суми) на вироблення.

Погодинна заробітна плата розраховується, виходячи з тарифної ставки за годину роботи чи окладу за пророблений час, врахована табелем. Вона застосо­вується при розрахунку зарплати службовців, фахівців і керівників, тому що вони не роблять конкретну продукцію, що враховується штуками, метрами, кілогра­мами і т.д. Їхня праця виміряється витраченим на свою роботу часом.

Розрізняють просту погодинну і почасово-преміальну форму оплати.

При простій погодинній оплаті праці зарплата визначається шляхом мно­ження чистої тарифної ставки на відпрацьований час.

Форм заробітної плати багато, та й підприємства можуть вводити свої фо­рми оплати праці. Але при будь-яких формах оплати праці бухгалтеру повинні бути надані документи, затверджені керівництвом фірми, що є підставою для гра­мотного і юридично правильного розрахунку.