РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ НА УКРАЇНІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ЗМІСТ

Завдання на курсову роботу

Реферат

Вступ

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЛІТЕРАТУРНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ НА УКРАЇНІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

1.1 Характеристика культурно-літературного стану на Україні періоду Середньовіччя

1.2 Літературні пам’ятки періоду раннього та пізнього Середньовіччя

РОЗДІЛ ІІ ЛІТЕРАТУРА ПІСЛЯМОНГОЛЬСЬКОГО ЧАСУ

2.1 “Слово о погибелі Руській землі” та житійна література

2.2 Жанрове розмаїття літератури Середньовіччя: переклади та переробки, ізборники

РОЗДІЛ ІІІ РИСИ УТОПІЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

3.1 Риси утопічності в українській літературі та їх зв’язок з релігійною догматикою християнства

Висновки.

Список використаних джерел

РЕФЕРАТ

Текст курсової роботи 43 ст., 29 джерел

Об’єктом дослідження в цій роботі є українська література Середньовіччя як цілісна система, риси утопічності в літературі цього періоду і їх зв’язок з європейською літературою, а також літературні, фольклорні та релігійно-філософські джерела в структурі аналізованих творів, система жанрів, а також духовні інтенції, що відчуваються в українському письменстві другої половини ХІІІ-ХV ст.

Цілью роботи є :

- дати всебічну характеристику літературному процесу на українських теренах в період Середньовіччя;

- розглянути розмаїття літературних жанрів тієї доби;

- проаналізувати риси утопічності в українській літературі Середньовіччя.

Методи дослідження – метод системного аналізу, опису, систематизації, аналізу, синтеза, культурно-історичного, порівняльно-історичного, порівняльно-типологічного та герменевтичного методів.

Науковою новизною цієї роботи є спроба комплексного висвітлення української літератури помонгольської епохи та періоду Передвідродження, а також встановленню закономірностей її розвитку цього періоду. Курсова робота є спробою об’єднання літературознавчого підходу до теми дослідження в зв’язку з історико-культурним і богословським підходами.

Область застосування: викладання на уроках української мови в школі та вищіх закладах, матеріал для написання наукових статей.

ЛІТОПИС, ЖИТІЙНА ЛІТЕРАТУРА, ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА, ЄВАНГЕЛІЯ, ПСАЛТИР, АПОКРИФИ, УТОПІЯ, СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ .

ВСТУП

Актуальність роботи полягає у потребі дослідження низки маловідомих і принципових проблем, що необхідні для створення науково обґрунтованої концепції розвитку української літератури Середньовіччя, зокрема визначення її місця в загальноєвропейській культурі . А також звернути увагу на риси та мотиви утопічності в літературі цієї доби.

Якщо звернути увагу на використані нами джерела, під час роботи над курсовою роботою, то не може не звернути на себе той факт, що багато використано книжок російських дослідників. На жаль, давньоруська література і культура вже протягом багатьох років є об’єктом досконального дослідження саме російських вчених. Цікаво і те, як літературнознавчі питання особливо зараз, розглядаються в комплексі і взаємозв’язку з богословськими питаннями. На ці теми написано та видано багато статтей, є навіть Московський інститут богослов’я, який розглядає дуже широке коло питаннь.

Теоретичною основою праці є роботи низки вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема М. Грушевського, Ш. Нуцубідзе, М. Бахтіна, Д. Лихачова, Д. Наливайка, Б. Успенського, Ю. Лотмана, В. Топорова, А. Гуревича, та інших, що присвячені проблемам духовної культури та літератури епохи Середньовіччя.

Об’єктом дослідження в цій роботі обрана українська література Середньовіччя як цілісна система, риси утопічності в літературі цього періоду і їх зв’язок з європейською літературою, а також літературні, фольклорні та релігійно-філософські джерела в структурі аналізованих творів, система жанрів, а також духовні інтенції, що відчуваються в українському письменстві другої половини ХІІІ-ХV ст.

Метою роботи є з’ясування специфіки рис утопічності в українській літературі Середньовіччя, а саме, зокрема, в житійній літературі.

Результати запропонованої праці можуть застосуватися при розробці університетських курсів “Давня українська література”, “Українська культура”, “Історія української церкви”, “Історія світової культури”.

Під час виконання курсової роботи були поставлені наступні завдання:

1) дати комплексну характеристику літературному і культурному процесу на українських теренах в добу Середньовіччя;

2) проаналізувати жанрове розмаїття літератури Середньовіччя;

3) вивчити специфіку літератури післямонгольської доби;

4) виявити риси утопічності в українській літературі Середньовіччя, дати загальне визначення утопії, та навести приклади цього жанру в зарубіжній літературі.

Наукова новизна роботи – це спроба комплексного висвітлення української літератури помонгольської епохи та періоду Передвідродження, а також встановленню закономірностей її розвитку цього періоду. Курсова робота є спробою об’єднання літературознавчого підходу до теми дослідження в з’язку з історико-культурним і богословським підходами.

ЛІТЕРАТУРІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ВИСНОВКИ

У висновках ми подамо сентеції та тезіси з усіх частин нашої курсової роботи.

Отже, в першій частині роботи ми сконцентрували свою увагу на:

1. Одним із найнедослідженіших періодів української духовної культури, а особливо літератури, вважається епоха Середньовіччя – час, що тривав від монголо-татарської навали, кульмінацією якої було падіння Києва 1240 р., до кінця ХV ст., коли розрізнені українські землі опинилися у складі Великого князівства Литовського, Польщі, Молдови, Угорщини. Від часу Середньовіччя збереглася дуже незначна кількість пам’яток духовної культури, а ще більше було втрачено назавжди, що давало вагомі підстави історикам української літератури ставитись до цієї епохи з певною зневагою, називаючи кінець ХІІІ, ХІV та ХV ст. “занепадом усякої духовної праці” (І. Франко), “майже паузою в літературному розвитку”, “пропащим часом у житті нашого народу” (Д. Чижевський); “найглухішими часами у розвитку нашого письменства” (М. Возняк).

2.Значне місце серед книг належало, природно, книгам богослужебним. Крім євангелія, слід відзначити як дуже поширену книгу так званий псалтир – збірку староєврейських релігійних пісень. У Київській Русі, крім культового призначення, псалтир був підручником, по якому вчилися читати, і матеріалом для домашнього читання. З появою писемності почалося записування історичних фактів. Записували їх або у формі коротких заміток, або розгорнутих оповідань (сказаній). Коли матеріалу збиралося багато, замітки і сказанія зводили в одне ціле і розміщали за порядком років. Утворювалося літописне зведення або просто – літопис.

У другій частині роботи ми звернули увагу на наступне:

1. В епоху монголо-татарської навали було написане невелике за обсягом "Слово о погыбели Рускыя земли и о смерти великого князя Ярослава" 20, яке у двох списках служить передмовою до "Житія Олександра Невського". Текст "Слова", мабуть, є вступом або першою частиною якогось невідомого твору, присвяченого розгромові князівств Київської Русі та розповіді про нещастя, що принесли орди завойовників. Після татаро-монгольської навали частина київських і галицько-волинських книжників емігрує на північ. Там вони часто дістають високі церковні посади. Не припиняється і відплив талановитих людей у російські князівства й після 1299 р., коли митрополичу кафедру було перенесено з Києва до Володимира- на-Клязьмі.

2. У середині XIII — середині XV ст. в Україні продовжує розвиватися перекладна література. Найінтенсивніше переробляються і доповнюються збірники, куди входять твори учительного, літургійного і повчально-оповідного характеру. До відомих ще у часи Київської Русі — "Златоуста", "Златоструя", "Маргарита", "Пчоли" додається новий — "Ізмарагд", що виник у кінці XIII — на початку XIV ст.

В заключній частині нашої роботи ми не тільки розглянули риси утопічності в українській літературі Середньовіччя, а й :

- дали характеристику утопії, як літературному жанру;

- панорамно охарактеризували і виділили найважливіші риси утопії на матеріалі творів Т. Мора і Т. Кампанелли;

- зробили висновок, що витоки утопічних мотивів і сюжетів в українській літературі Середньовіччя знаходяться саме в релігії;

- продемонстрували зв’язок релігійного поняття святості з сюжетною основою житійної та агіографічної літератури.

СПИСОК ВИКОРСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Творогов О. В. Кирилл // Словарь книжников и книжности Древней Руси. — Ленинград, 1987. — Вып. 1 (XI — первая половина XIV в.). — С. 225 — 227.

2.Соловьев А. В. Заметки к "Слову о погибели Русскыя земли" // ТОДРЛ. — 1958. — Т. 15. — С. 109 — 113.

3. Грушевський М. Історія української літератури. — Київ, 1993. — Т. 3. — С. 191.

4. Памятники древнерусской церковно-учительной литературы. — Санкт-Петербург, 1897. — Вып. 3. — С. 111 — 114.

5. Колобанов В. А. О Серапионе Владимирском как возможном авторе "Поучения к попам" // ТОДРЛ. — 1958. — Т. 14. С. 159 — 162.

6. Возняк М. Історія української літератури. — Кн. 1. — С. 262 — 263; 7.Творогов О. В. Хронограф Архивский // Словарь книжников и книжности Древней Руси. — Вып. 1. — С. 475 — 476; Його ж. Хронограф Виленский // — С. 476.

8. Возняк М. Історія української літератури. — Кн. 1. — С. 262.

9. Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів. — Львів, 1896. — Т. 1. — С. 158-187.

10. Рыстенко А. В. Сказание о двенадцати снах царя Мамера в славянорусской литературе // Летопись истор.-филолог. общ-ва при имп. Новорос. ун-те. — Одесса, 1905. — Т. 13. — С. 102.

11. Грушевський М. Історія української літератури. — Київ, 1995. — Т. 5. — С. 53 — 54.

12. Пелешенко Ю. "Епістолія небесна" в українській словесності // Європейське Відродження та українська література XIV — XVIII ст. — Київ, 1993. — С. 160-174.

13. Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів // Зібр. тв. — Т. 4. — С. 251.

14. Франко І. Слово о ЛазаревЂ воскресении. Староруська поема на апокрифічні теми // ЗНТШ. — Т. 35/36. — С. 1 — 57.

15. Еремин И. П. Литература Древней Руси. — Москва; Ленинград, 1966. — С. 154 — 155.

16. Рождественская М. В. "Слово о Лазаревом воскресении": "Характеристика редакций" // ТОДРЛ. — 1969. — Т. 24. — С. 64 — 67.

17. О жанре "Слова на Лазарево воскресение" // Там само. — 1972. — Т. 27. — С. 109 — 119.

18. Флоровский Г.К. Пути русского богословия. - Вильнюс, 1991, - 423с.

19. Экономцев И. Православие. Византия. Россия. - М., 1992. – 213с.

20. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. - М., 1979. – 167с.

21. Снигирева Э.А. Атеистические традиции русского народа. - Л., 1982, - 107с.

22. Балакина Т.И. Мировая художественная культура. Россия IX - нач. XX века. -М., 2000. – 289с.

23. Георгиева Т.С. Христианство и русская культура. - М., 2001. – 301с.

24. Зезина М.Р., Кошман Л.В., Шульгин В.С. История русской культуры. - М., 1990. – 245с.

25. Ильина Т.В. История искусств. Отечественное искусство. - М., 1994. – 147с.

26. История философии: Запад - Россия - Восток. Книга третья: философия XIX - XX веков. - М., 1999. – 567с.

27. Клибанов А.И. Духовная культура средневековой Руси. - М., 1994. – 245с.

28. Кондаков И.В. Введение в историю русской культуры. - М., 1997. – 170с.

29. Скворцова Е.М. Теория и история культуры. - М., 1999. – 134с.