Курсова робота
на тему:
«Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості»
Виконав:
студент 3 курсу 2 групи
економічного факультету
відділення «Економіка
підприємства»
Сидоренко В. М.
Науковий керівник:
Авраменко Т. П.
Коритний О. Д.
Київ – 2007
План
Вступ
Розділ 1. Наукові та методологічні основи економічної ефективності виробництва кормів
1.1. Стан кормової бази та її значення для розвитку тваринництва
1.2. Методика визначення економічної ефективності виробництва кормів та їх використання
Розділ 2. Стан виробництва та використання кормів у СТОВ ім. «Гагаріна»
2.1. Природноекономічні умови виробництва кормів
2.2. Аналіз стану кормової бази
2.3. Економічна оцінка кормових культур та ефективність вирощування кормів
2.4. Шляхи збільшення виробництва кормів і зниження їх собівартості
Розділ 3. Оцінка фінансового стану підприємства
3.1. Сутність і значення фінансового стану підприємства
3.2. Оцінка майнового стану підприємства
3.3. Оцінка ліквідності підприємства
3.4. Оцінка платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
3.5. Оцінка ділової активності підприємства
3.6. Оцінка рентабельності або прибутковості підприємства
Висновки та пропозиції
Список літератури
Вступ
Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання. Активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.
Економіст сільськогосподарського виробництва повинен бути здібним організатором і вихователем, бачити перспективу розвитку господарства, сприяти впровадженню в практику наукових досягнень, передової техніки, прогресивних технологій і форм організації праці, орендних відносин і оренди, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.
Неодмінною умовою соціально-економічного прогресу суспільства є дальше зміцнення і підвищення ефективності агропромислового комплексу, повне задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції.
В зв’язку з цим виникає негайна проблема розвитку рослинництва й тваринництва. Найважливішою умовою прискореного розвитку тваринництва є забезпечення тварин кормами. Від цього безпосередньо залежать можливості збільшення поголів'я худоби і підвищення його продуктивності, що в свою чергу визначає темпи зростання й рівень виробництва продукції тваринництва.
Кормовиробництво як галузь аграрного виробництва має забезпечувати тваринництво достатньою кількістю якісних, збалансованих за вмістом поживних речовин кормів. Основні напрями розвитку цієї галузі – інтенсифікація польового і лучного кормовиробництва на основі прогресивних технологій вирощування кормових культур, заготівлі та зберігання кормів, поліпшення їх структури і якості.
Кормовиробництво має бути інтенсивним, тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратах енергетичних і трудових ресурсів, максимальному виході продукції за одиницю часу і на одиницю площі. Отже, інтенсивні енерго- і ресурсозберігаючі технології є основою вирощування кормових культур, заготівлі кормів і зберігання їх.
Останнім часом особливу увагу у будь-якій галузі привертає екологічно чисте виробництво. Це необхідна об'єктивна й закономірна вимога до будь-якого виробництва, зумовлена впливом так званого антропогенного фактора у біогеоценозі внаслідок не завжди обачного і кваліфікованого ставлення до природи, зокрема на агроландшафтах – полях і луках.
Велике значення в сучасному кормовиробництві мають довгострокові агрометеорологічні прогнози, що дають змогу приймати правильні рішення з добору видів і сортів культур, структури посівних площ, раціонально використовувати проміжні культури, планувати технології заготівлі кормів.
Важливою умовою подальшого прогресу галузі кормовиробництва є збільшення частки кормів, джерелами яких є луки і пасовища, тобто завдяки лучному кормовиробництву.
Мета курсової роботи – визначення економічної ефективності виробництва кормів та фінансового стану підприємства та шляхів їх покращення.
Об'єкт курсової роботи – господарська діяльність сільськогосподарського підприємства СТОВ ім. «Гагаріна», яке розташоване у с. Дмитренки Богуславського району Київської області.
Аналіз стану кормової бази
Принциповим є питання про те, на яку площу земельних угідь розраховувати вихід кормів. Уже давно в економічній літературі підкреслювалася необхідність розраховувати кормову площу окремо від земель, які використовуються для одержання продуктів харчування, під посіви технічних культур тощо. Зокрема, пропонується загальну кормову площу визначати за формулою:
, де
КПЗ – загальна кормова площа, га;
ППК – площа природних сіножатей і пасовищ, га;
ПКП – площа посівів кормових культур на орних землях, га;
Ф1, Ф2, ... , Фn – кількість продукції окремих сільськогосподарських культур, по яких на корми виділяється лише частина валового збору, ц;
У1, У2, ... , Уn – урожайність сільськогосподарських культур, по яких на корм виділяється лише частина валового збору, ц/га.
По культурах, від яких на корм тваринам використовується основна і побічна продукція, розраховують загальну поживність всієї продукції; потім їх кормову площу визначають діленням загальної кількості поживних речовин, витрачених на корм тваринам, на урожайність культури (в ц к. од.).
У кормову площу не включають поля, з яких мають побічну продукцію на корм тваринам (солому, бадилля та ін.), хоч вони і є значними додатковими джерелами кормів. З урахуванням посівів зернофуражних культур, як, наприклад, у США і країнах Західної Європи, кормова площа може становити у структурі посівних площ 50 - 60 % і навіть більше, якщо господарство спеціалізується на тваринництві (А.О. Бабич, 1995, 1996).
Доцільно обчислювати структуру посівних площ кормових культур, рівень їх урожайності і загальну кормову площу в таблиці.
Таблиця 6
Склад і структура посівних площ кормових культур в СТОВ ім. «Гагаріна»
| Корми | 2004 | 2005 | 2006 | 2006 р. у % до 2004 р. | |||
| площа, га | % | площа, га | % | площа, га | % | ||
| Загальна кормова площа | 153 | 100% | 175 | 100% | 100 | 100% | 65% |
| Однорічні трави на сіно | 31 | 20% | 59 | 34% | - | х | х |
| Однорічні трави на зелений корм | 30 | 20% | - | х | 22 | 22% | 73% |
| Багаторічні трави на сіно | 50 | 33% | 12 | 7% | 25 | 25% | 50% |
| Багаторічні трави на зелений корм | 42 | 27% | 44 | 25% | 15 | 15% | 36% |
| Кукурудза на силос | - | х | 60 | 34% | - | х | х |
| Кукурудза на зелений корм | - | х | - | х | 38 | 38% | х |
В період з 2004 по 2006 роки загальна кормова площа зменшилась на 35%. В цілому видно, що на підприємстві немає чітко окресленої кормової посівної площі тому що в різні роки висівались різні культури приблизно на однаковій площі.
Основним джерелом надходження кормів у підприємстві є польове кормовиробництво. Використовуються власні кормові ресурси і закуплені. Із власних – це однорічні і багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм. Із закуплених – лише жом, ціна якого на протязі останніх років практично не змінювалась і складала 1 грн/ц..
Правильно організована, з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов і спеціалізації господарства кормова площа є гарантією високопродуктивного тваринництва. Один з основоположників кормовиробництва В.Р. Вільямс зазначав, що продуктивне тваринництво може бути організоване тільки за наявності в господарстві зеленої кормової бази. Теоретично це положення визнають усі, а на практиці високоефективну кормову площу організовано далеко не завжди.
Висновки і пропозиції
При написанні курсової роботи було проведено розрахунки економічної ефективності виробництва кормів та фінансового стану підприємства.
Галузь тваринництва в господарстві знаходиться в стадії занепаду і передбачається в недалекому майбутньому його повна ліквідація. Це пов’язано з тим, що в підприємстві досить висока собівартість кормових культур. А це, в свою чергу, негативно впливає на собівартість тваринницької продукції.
Основним джерелом надходження кормів у підприємстві є польове кормовиробництво. Використовуються власні кормові ресурси і закуплені. Із власних – це однорічні і багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм. Із закуплених – лише жом, оскільки власних кормових коренеплодів підприємство не вирощує.
В підприємства немає чітко окресленої кормової посівної площі тому що в різні роки висівались різні культури приблизно на однаковій площі, а загальна кормова площа зменшилась на 35%.
Найбільший вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву дає фуражне зерно, кукурудза на силос (2005 рік) та багаторічні трави на зелений корм. Але в динаміці простежується зниження урожайності, збільшення прямих затрат праці і росту собівартості.
Важливим недоліком господарювання є невикористання природних сінокосів і пасовищ, що негативно відображається на собівартості раціону. Оскільки вони є джерелом найдешевших кормів.
Резервом зниження собівартості є підвищення врожайності кормових культур, впровадження комплексної механізації виробництва і заготівлі кормів, зменшення їх втрат, використання прогресивних форм організації та оплати праці в кормовиробництві, реформування відносин власності.
Вже в найближчі роки в Україні можна мати в середньому 60 - 70 ц/га корм. од./га і 110 - 115 г протеїну з розрахунку на 1 корм. од. Це реальне завдання, оскільки багато які господарства вже давно вийшли на цей рівень і навіть перевищили його. Із практики європейських ферм і господарств України, що спеціалізуються на виробництві продукції тваринництва, відомо, що щільність поголів'я має бути високою і дуже високою. Так, у господарствах, які вирощують переважно кормові культури, можна утримувати 80 - 100 дійних високопродуктивних корів на 100 га сільськогосподарських угідь. На фермах, що спеціалізуються на виробництві яловичини і свинини, достатньо висівати дві – три зернові культури (кукурудзу на зерно, ячмінь, горох або сою) і певні площі відводити під посіви кормових трав (люцерни, конюшини, еспарцету) для згодовування тваринам і приготування трав'яного або сінного борошна (премікси при цьому закуповують). За таких умов будуть забезпечені невисока собівартість і висока рентабельність виробництва тваринницької продукції.
Розширюючи виробництво кормів, треба одночасно здійснювати заходи, спрямовані на підвищення продуктивності праці та зниження собівартості кормів. Дійовий фактор підвищення продуктивності праці в кормовиробництві – комплексна механізація виробництва та заготівель кормів. Ще й нині у кормовиробництві використовують малопотужну, недосконалу і надто дорогу техніку.
Період надходження зелених кормів – 160-170 днів, тоді як в Україні ці корми можна мати упродовж 190-210 днів. Щоб збільшити період і забезпечити регулярність їх надходження, слід додатково до пасовищ висівати польові культури, в тому числі холодостійкі.
У зарубіжних країнах, крім випасання худоби на пасовищах, широко застосовують згодовування їй зеленої маси кормових культур влітку. Це вважають більш вигідним порівняно із згодовуванням консервованих кормів і тим більше надмірної кількості концентратів. Так, відомі німецькі вчені у галузі кормовиробництва К. Не-ринг і Ф. Люддекке (1974) вважають, що влітку треба згодовувати тваринам кукурудзу в суміші з іншими високобілковими рослинами у свіжому вигляді, а не використовувати силос, який вже при виготовленні втрачає близько 25 % поживних речовин. Крім того, тваринам замість свіжої, повноцінної за поживністю зеленої маси дають кислий і часто недоброякісний корм. Разом з тим годівля тварин свіжим зеленим кормом ефективна лише при рівномірному і безперервному його надходженні. Необхідний раціональний конвеєр, коли з 1 га одержували не менш як 60 - 70 ц/га корм, од., що можливо при 2-4 укосах зеленої маси трав, 2-3 урожаях кормових культур.
Щодо фінансового стану підприємства, то він є незадовільним. Придатність основних засобів знижується, темпи закупівлі нових основних засобів не випереджають темпи продажу старих.
При оцінці ліквідності підприємства стало очевидним, що підприємство знаходиться на грані банкрутства, але поки що може своєчасно ліквідувати свої борги.
Фінансова стійкість СТОВ ім. «Гагаріна» за останній рік значно погіршилася, оскільки всі коефіцієнти наближаються до своїх критичних значень.
Динаміка ефективності використання фінансових ресурсів є позитивною, тому що прискорення обертання одиниці ресурсу дає можливість вивільнити її з господарської діяльності і більш ефективно використовувати.
Оцінюючи фінансові результати господарської діяльності слід пам’ятати, що в 2005 та 2006 роках підприємство було збитковим. Тому говорити про позитивний ріст показників рентабельності неможливо. Навпаки динаміка є просто катастрофічною.
Подальший розвиток підприємства за таких умов неможливий. Необхідно терміново вносити поправки у саме виробництво і організацію фінансової діяльності.
Список літератури
1. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с., іл.
2. Фінанси підприємств: Підручник для студ. вузів / П. А. Лайко, В. М. Мних. – К.: Знання України, 2004. – 428 с. – Бібліогр.: с. 423-427.
3. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Р. А. Славюк. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 460 с.
4. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Р. А. Славюк. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2002. – 460 с.
5. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. д. е. н., проф. Г. Г. Кірейцева. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2002. – 268 с.
6. В. И. Шиян: За редакцією О. І. Здоровцова, В. І. Мацибори. – К.: Вид-во УСГА, 1993. – 320 с.
7. Зінченко О. І. Кормовиробництво: Навчальне видання. – 2-е вид., доп. перероб. – К: Вища освіта, 2005. – 448 с: іл.
8. Економіка сільського господарства. / За ред. Проф. П. П. Руснака. – К.: «Урожай», 1998. – 318 с.
9. Економіка підприємства / П. П. Руснак, В. Г. Андрійчук, А. А. Ільєнко та ін.; За ред. Проф. П. П. Руснака. – Біла Церква: 2003. – 256 с.
* – у 2006 році була дуже низька урожайність сільськогосподарських культур, тому можна його вважати нетиповим
Курсова робота
на тему:
«Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості»
Виконав:
студент 3 курсу 2 групи
економічного факультету
відділення «Економіка
підприємства»
Сидоренко В. М.
Науковий керівник:
Авраменко Т. П.
Коритний О. Д.
Київ – 2007
План
Вступ
Розділ 1. Наукові та методологічні основи економічної ефективності виробництва кормів
1.1. Стан кормової бази та її значення для розвитку тваринництва
1.2. Методика визначення економічної ефективності виробництва кормів та їх використання
Розділ 2. Стан виробництва та використання кормів у СТОВ ім. «Гагаріна»
2.1. Природноекономічні умови виробництва кормів
2.2. Аналіз стану кормової бази
2.3. Економічна оцінка кормових культур та ефективність вирощування кормів
2.4. Шляхи збільшення виробництва кормів і зниження їх собівартості
Розділ 3. Оцінка фінансового стану підприємства
3.1. Сутність і значення фінансового стану підприємства
3.2. Оцінка майнового стану підприємства
3.3. Оцінка ліквідності підприємства
3.4. Оцінка платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
3.5. Оцінка ділової активності підприємства
3.6. Оцінка рентабельності або прибутковості підприємства
Висновки та пропозиції
Список літератури
Вступ
Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання. Активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.
Економіст сільськогосподарського виробництва повинен бути здібним організатором і вихователем, бачити перспективу розвитку господарства, сприяти впровадженню в практику наукових досягнень, передової техніки, прогресивних технологій і форм організації праці, орендних відносин і оренди, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.
Неодмінною умовою соціально-економічного прогресу суспільства є дальше зміцнення і підвищення ефективності агропромислового комплексу, повне задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції.
В зв’язку з цим виникає негайна проблема розвитку рослинництва й тваринництва. Найважливішою умовою прискореного розвитку тваринництва є забезпечення тварин кормами. Від цього безпосередньо залежать можливості збільшення поголів'я худоби і підвищення його продуктивності, що в свою чергу визначає темпи зростання й рівень виробництва продукції тваринництва.
Кормовиробництво як галузь аграрного виробництва має забезпечувати тваринництво достатньою кількістю якісних, збалансованих за вмістом поживних речовин кормів. Основні напрями розвитку цієї галузі – інтенсифікація польового і лучного кормовиробництва на основі прогресивних технологій вирощування кормових культур, заготівлі та зберігання кормів, поліпшення їх структури і якості.
Кормовиробництво має бути інтенсивним, тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратах енергетичних і трудових ресурсів, максимальному виході продукції за одиницю часу і на одиницю площі. Отже, інтенсивні енерго- і ресурсозберігаючі технології є основою вирощування кормових культур, заготівлі кормів і зберігання їх.
Останнім часом особливу увагу у будь-якій галузі привертає екологічно чисте виробництво. Це необхідна об'єктивна й закономірна вимога до будь-якого виробництва, зумовлена впливом так званого антропогенного фактора у біогеоценозі внаслідок не завжди обачного і кваліфікованого ставлення до природи, зокрема на агроландшафтах – полях і луках.
Велике значення в сучасному кормовиробництві мають довгострокові агрометеорологічні прогнози, що дають змогу приймати правильні рішення з добору видів і сортів культур, структури посівних площ, раціонально використовувати проміжні культури, планувати технології заготівлі кормів.
Важливою умовою подальшого прогресу галузі кормовиробництва є збільшення частки кормів, джерелами яких є луки і пасовища, тобто завдяки лучному кормовиробництву.
Мета курсової роботи – визначення економічної ефективності виробництва кормів та фінансового стану підприємства та шляхів їх покращення.
Об'єкт курсової роботи – господарська діяльність сільськогосподарського підприємства СТОВ ім. «Гагаріна», яке розташоване у с. Дмитренки Богуславського району Київської області.
Розділ 1. Наукові та методологічні основи економічної ефективності виробництва кормів
Дата: 2019-05-29, просмотров: 220.
