Пропоную тест – опитувальник особистісної адаптованості школярів, проведений в п'ятому класі Московського НВК, Липоводолинського району, Сумської області.

Мета: виявити ступінь особистісної адаптації до нових умов життя, ступінь гармонійності взаємодії дітей з навколишнім світом, виявити ставлення до навколишнього світу, оточуючих людей і самого себе.

Обладнання: роздруковані бланки, анкети, ручки.

Інструкція:прочитайте уважно запитання, що подано зліва, і поставити навпроти нього знак «+» справа залежно від того, яке місце в твоєму житті сьогодні посідають згадані люди, організації, події, заняття.

Опитувальник допоможе виявити міру твоєї адаптованості до життя, ступінь гармонійності твоєї взаємодії з навколишнім оточенням

Аналітичний звіт

за результатами тесту: «Особистісної адаптації» (А.В. Фурмана)

В опитуванні «Моє ставлення до школи, сім'ї, вулиці, самого себе» – взяло участь сім учнів п'ятого класу. Дівчаток – 2, хлопчиків – 5. Дітям пропонувалося реально поглянути на свої взаємини з навколишнім світом та оцінити за п'ятибальною шкалою своє ставлення до школи:

Товаришів по класу – 85%

^ Вчителів – 57%

^ Класного керівника – 85%

^ Навчальних предметів -85%

V Школи та її вимог в цілому. – 28%

До сім'ї:

^ Матері 100%

^ батька – 85%)

^ Брата, сестри-100%)

V Дідуся, бабусі, інш. – 85%

До вулиці:

^ Найближчих друзів – 100%

^ Знайомих товаришів – 57%

^ Батьків твоїх друзів -57%

^  Сусідів. – 43%

До власного «Я»:

^ Своєї поведінки -85%)

^ Внутрішнього «Я». – 100%).

Як показали результати, всі учні класу мають такі показники адаптованості:

1)   Учень 1 – 75 балів – максимально високий рівень особистісної
адаптації.

2) Учень2 і ученьЗ набрали по 69 балів – це високий рівень.

3) Учень4 і учень5 мають ію70 балів – це високий рівень.

4) Учень 6 має 74 бали – високий рівень адаптації.,

5) Учень7 -61 бал, має низький рівень адаптації.

Рекомендовано:

1.  Класному керівнику приділити учню7 більше уваги, допомогти йому бути потрібним і бажаним, звернути увагу однокласників на його досягнення, співпрацювати із вчителями предметниками. На позакласних заходах дати хлопчикові проявити себе, стати його                                              «союзником», цікавитися його інтересами та намагатися їх розвивати.

2.   Батькам оточити дитину увагою, добротою, відноситися, як до рівного собі, радитися з ним у справах, ставити у приклад сестричкам.

3. Практичному психологу під час занять уділяти йому більше уваги, намагатися максимально ввести його в класний колектив. Надавати консультації батькам, вчителям предметникам, як допомогти йому адаптуватися в соціумі.

Висновки

Дослідивши феномен особистості та фактори розвитку, ми можемо зробити наступні висновки.

У науковому вжитку щодо вихованців широко побутують поняття «людина», «особистість», «індивідуальність».Вони деякою мірою синонімічні стосовно біологічної істоти (homo sapiens, або людина мисляча). Але ці поняття містять певні відтінки з погляду різних підходів до характеристики людини як біологічної істоти.

На розвиток особистості впливають різні фактори. Структура взаємодії різних факторів, про властивість на розвиток і формування особистості, представлена біологічним і соціальним чинниками.

Відповідно до особливостей фізичного і соціально – психологічного розвитку, усіх дітей поділяють на вікові групи. Для кожної вікової групи характерні найтиповіші особливості анатомо-фізіологічного і соціально – психологічного розвитку.

У процесі власної життєдіяльності людина виробляє і розвиває в собі багато соціальних властивостей і якостей, які характеризують її суспільну суть: свідомість, мову, прямоходіння, навички поводитися з речами і предметами, поведінку в сім» ї, на вулиці, здатність виконувати ту чи іншу роботу тощо.

Отже, особистістю можна назвати людину, яка досягла такого рівня соціального розвитку і самосвідомості, який дозволяє їй знаходити й обирати серед цінностей культури особистісні смисли, самостійно виконувати відповідну перетворювальну діяльність, свідомо і відповідально здійснювати саморегуляцію діяльності й поведінки.