За даними Держкомстату України номінальні доходи населення за січень–листопад 2003 р. порівняно з аналогічним періодом 2002 р. збільшились на 13 %. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, зросли на 10,1 %, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, – на 4,9 %.

Наявні доходи у розрахунку на одну особу за листопад 2003 р. становили 318,2 грн. проти 278,5 грн. за листопад 2002 р.

Витрати населення у січні–листопаді 2003 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 21 %. Приріст заощаджень склав 9284 млн. грн.

Упродовж 11 місяців 2003 р. тривав процес зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати. Так, номінальна середньомісячна заробітна плата, нарахована на одного штатного працівника за січень–листопад 2003 р. порівняно з відповідним періодом 2002 р. підвищилася на 22,7 % і склала 454,56 грн., що на 24,5 % перевищує розмір встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб (365 грн.) та у 2,5 раза розмір мінімальної заробітної плати (185 грн.) у цьому періоді.

Розмір заробітної плати за видами економічної діяльності коливався від 227 грн. на підприємствах сільського господарства та пов’язаних з ним послуг до 1006 грн. в установах, зайнятих фінансовою діяльністю.

Реальна заробітна плата у листопаді порівняно з жовтнем 2003 р. зменшилась на 3,6 % (при зростанні споживчих цін на 1,9 %). Темп її приросту порівняно з листопадом 2002 р. склав 12,9 %. Середньомісячний розмір реальної заробітної плати у січні–листопаді 2003 р. перевищив відповідний тогорічний показник на 15,3 %.

Сума невиплаченої заробітної плати за 11 місяців 2003 р. зменшилась на 8,2 %, а за листопад – на 0,8 % і на 1 грудня 2003 р. склала 2123,6 млн грн. Порівняно з відповідним періодом 2002 р. скорочення обсягу боргу склало 11,1 %. ах країни.

Вагоме зменшення суми боргу із виплати заробітної плати порівняно з 1 січня 2003 р. зафіксовано на підприємствах сільського господарства (на 74 млн грн., або на 19,2 %), будівництва (на 29,8 млн грн., або на 15,4 %), транспорту та зв’язку ( на 16,2 млн грн., або на 12,9 %).

З кожних 100 невиплачених гривень 62 – заборгували своїм працівникам промислові підприємства, ще 15 – підприємства сільського господарства.

Частка працівників, які вчасно не отримували заробітну плату, в загальній їхній кількості зменшилась з 18,1 % на 1 січня 2003 р. до 13,1 % на 1 грудня 2003 р.

Скорочується і тривалість невиплати заробітної плати. Кількість працівників, які не отримували заробітну плату понад 6 місяців, зменшилась майже на третину (з 739 тис. осіб на 1 січня 2003 р. до 504 тис. осіб на 1 грудня 2003 р.).

Заборгованість із фінансування виплати пенсій та грошової допомоги по установах Мінфіну та Пенсійного Фонду України після повної ліквідації протягом вересня 2000 р. в наступні періоди не виникала.

У листопаді 2003 р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг отримували 10,2 % сімей країни.

У січні-листопаді 2003 р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та електроенергії призначено 2669,0 тис. сімей, що становить 91,6 % від загальної кількості сімей, які звернулися за субсидіями, з них у міській місцевості - 2060,0 тис. , у сільській - 609,0 тис. сімей.

Загальна сума призначених субсидій у січні-листопаді 2003 р. становила 103,8 млн грн., при цьому в міській місцевості цей показник склав 88,6 млн грн., сільській - 15,2 млн грн.

Середня сума призначеної субсидії на одну сім’ю у листопаді 2003 р. становила 54 грн.

Висновок

В якості висновку зрезюмуємо основні положення курсової роботи. Розподіл доходів - це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням. Реалізована на ринку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий) доход, або новостворена вартість, у процесі розподілу якого виникають вертикальні зв'язки: між державою і членом суспільства, між державою і підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим робітником та ін.

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата - ціна, що виплачується за використання праці. Перехід до ринкової економіки зумовлює появу ринку праці, а отже, купівлю-продаж товару робоча сила. Вихідним положенням при з'ясуванні суті заробітної плати слід брати потреби працівника. З урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведені до так званого споживчого кошика, тобто до певного набору життєвих засобів. Законом України "Про оплату праці" (травень 1995 р.) визначені джерела коштів на оплату праці. Для госпрозрахункових підприємств таким джерелом є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно з Законом України "Про оплату праці" суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування, власники, об'єднання власників або їх представницькі органи, працівники.

В Україні діє тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифну систему оплати праці використовують для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

В Україні є два види СФС: фонди спільного задоволення потреб і фонди для непрацездатних.

До фондів спільного задоволення слід віднести бюджетні та благодійні послуги, освіти, охорони здоров'я, будинків інвалідів та людей похилого віку, дитячих будинків. Головною функцією цього виду СФС є розвиток і підтримка здібностей населення, створення сприятливих економічних умов для розширеного відтворення народонаселення і робочої сили.

Другим видом СФС є фонди для непрацездатних. До останніх належать ті, що досягли похилого віку або втратили працездатність внаслідок хвороби або каліцтва; особи, що втратили працездатність частково, а також ті, що не досягли зрілого працездатного віку: студенти стаціонарного навчання; учні середніх спеціальних та інших закладів. Іноді ці фонди називають фондами взаємодопомоги. До цього виду слід віднести пенсії, допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплату відпусток по вагітності та пологах, оплату пільгових.

Є доходи, які реалізують власність на землю, капітал, майно. Власник промислового, тобто зайнятого у сфері суспільного виробництва, та торгового капіталу отримує прибуток, власник землі - ренту, власник позикового капіталу - відсоток. Прибуток і відсоток є доходами функціонуючих підприємців (у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, банківській справі тощо).

Рента - доход земельного власника і рантьє, які не виконують ніяких підприємницьких функцій. Такі доходи від власності є основними і розглядаються у відповідних темах підручника.

Показники реальних доходів населення найповніше характеризує рівень добробуту народу через сімейні доходи.

Є досить різноманітні джерела сімейних доходів. Це оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства, доходи від індивідуальної трудової діяльності. Всі ці джерела сімейних доходів мають трудове походження.

Частину доходів сім'я одержує із суспільних фондів споживання у вигляді безплатних послуг, грошових виплат і натуральної оплати. Це в основному пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки в санаторії, будинки відпочинку, дитячі табори відпочинку, на утримання дітей в дошкільних закладах. Цим джерелом переважно користуються ті сім'ї, де більше дітей. У його формуванні закладена праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена сім'ї.

Розвиток виробництва, зростання багатства суспільства і його членів зумовлюють збільшення заощаджень і нагромаджень, які використовуються для поліпшення добробуту і подальшого розвитку виробництва.