Становлення та розвиток ринкових відносин у Республіці Казахстан після отримання незалежності у 1992-2005 рр. проходило в декілька етапів. [11]

Перший етап (1992-1997 рр.). Казахстанська економіка почала реформуватися в умовах глибокої кризи, пов'язаної з порушенням структури товарно-грошових стосунків, низьким рівнем конкурентоспроможності, відсутністю навику проведення грошово-кредитної і митної політики. У країні не було укріпленого державного кордону, озброєних сил, дипломатичної служби і інших інститутів. Все це потрібно було створити за рахунок відповідних засобів. У цих умовах забезпечити плавність і послідовність процесу переходу було украй важко.

Становлення Казахстану як незалежної держави з ринковою економікою відбувалося за рахунок корінної зміни образу життя, мислення і дій. У початковій стадії ринкових перетворень (1992-1994 роки) діяльність Уряду була направлена на лібералізацію економіки і створення законодавчої і інституційної бази ринкових стосунків, наповнення ринку споживчими товарами.

Лібералізація економіки за принципом «шоковій терапії» була об'єктивно єдино правильним напрямом для Казахстану, який після розвалу СРСР не мав можливості поетапного перекладу суспільства на нові умови господарювання, оскільки був повністю залежний від ходу реформ в Росії, яка з січня 1992 року оголосила про лібералізацію економіки.

У 1993 році була прийнята Програма невідкладних антикризових заходів і поглиблення соціально-економічних реформ. Розробниками цієї програми були Вища економічна Порада, Апарат Президента і Уряди Республіки Казахстану. Головними досягненнями в проведенні першого етапу ринкових реформ є:

• збереження стабільної соціально-політичної обстановки в країні;

• введення національної валюти;

• наповнення казахстанського ринку споживчими товарами;

• входження Казахстану в світову спільноту, вступ до міжнародних фінансових інститутів;

• остаточний відхід від принципів адміністративно-командної економіки.

Перехід на систему ринкових стосунків відбувався на тлі економічної кризи, що заглиблюється. Початок цій кризі був покладений в середині восьмидесятих років минулого століття в умовах адміністративної системи управління. Це негативно позначилося на виробничо-фінансовому стані галузей економіки і рівні життя значних мас населення ще в початку дев'яностих років, що і стало головним чинником розпаду СРСР.

Крім того, цей розпад викликав розрив виробничо-господарських зв'язків між колишніми республіками і розвал єдиної фінансової системи держави. В результаті цього криза переросла в виробничо-фінансову. Тобто, економіка країни ввергнулася в гіперінфляцію, яку удалося приборкати лише в 1996 році.

На етапі активізації ринкових реформ рівень життя населення різко знизився. Заходи Уряду по пом'якшенню падіння реального розміру пенсій були недостатньо ефективними із-за поглиблення економічної кризи. У зв'язку з необхідністю створення національної армії, облаштування кордону і митної території, формування дипломатичного корпусу, в умовах зниження рівня доходів державного бюджету, фінансування витрат на соціальну сферу мало тенденцію до істотного скорочення.

У 1991-1995 роках відбувалося значне падіння виробництва товарів і послуг. Валовий внутрішній продукт в 1995 році в порівнянні з 1990 роком скоротився на 38,6%, реальна заробітна плата – на 69,9%, призначена пенсія – на 77,3%, інвестиції в будівництво – на 64,1%.

У період з 1995 по 1997 роки головним напрямом реформ стало забезпечення макроекономічної стабілізації, вдосконалення законодавчої бази, фінансової системи, соціальної сфери і виробничого сектора, включаючи демонополізацію, приватизацію, банкротство і санацію підприємств.

Податкова і бюджетна сфера реформувалася в умовах різкого скорочення доходів і необхідності забезпечення витрат, пов'язаних із становленням Казахстану як незалежної суверенної держави.

В цілях забезпечення макроекономічної стабілізації забезпечувалася підтримка дефіциту державного бюджету на відносно низькому рівні, фінансування державного бюджету поступово перейшло на неінфляційні джерела. Державне запозичення не перевищувало оптимальних рамок.

Головним досягненням періоду макроекономічної стабілізації з'явилося припинення темпів скорочення виробництва товарів і послуг, а також зниження інфляції до 117,5% у 1997 році.

В період макроекономічної стабілізації інтенсивність ринкових перетворень, що проводяться, була найвищою. Саме у цьому періоді закладалася основа майбутніх успіхів Казахстану в області соціально-економічного розвитку. У цьому періоді в основному була почата і завершена робота по облаштуванню Тенгизського родовища нафти і газу і будівництво експортного нафтопроводу до Новоросійську.

Одночасно з цим всі великі металургійні підприємства знайшли реальних господарів, які вклали відповідні інвестиції на відновлення видобутку і переробки руди і виробництво чорних і кольорових металів, не дивлячись на несприятливу зовнішню кон'юнктуру.

Другий етап (1998-2005 рр.). В кінці 1997 року була оприлюднена Стратегія розвитку «Казахстан–2030», підготовчим етапом якої сталі 1998-2000 роки, де закладалася основа реалізації основних положень Стратегії.

Головним напрямом соціально-економічної політики в цей період стала побудова моделі посткризового розвитку економіки, заснованої на високих темпах освоєння родовищ нафти і газу з метою забезпечення реанімації галузей не нафтового сектора і істотного підвищення доходів державного бюджету.

Основними напрямами роботи Уряду на цьому етапі реалізації Стратегії розвитку «Казахстан-2030» стали:

• завершення реалізації стабілізаційних програм, що включають обмежувальну грошово-кредитну політику, тяжкі умови по витратах державного бюджету і завершення лібералізації цін і зовнішньої торгівлі;

• погашення кредиторської заборгованості держави по виплаті пенсій і соціальних посібників, а також заробітної плати працівникам бюджетних організацій і іншим платежам;

• прийняття програм: «боротьби з бідністю», «розквіт Астани – розквіт Казахстану», «будівництва і реконструкції автодоріг»;

• прийняття стратегії національної і економічної безпеки країни.

За 1998-2000 роки була проведена велика робота по всіх напрямах реалізації державних повноважень. Результатом цього став реальний вихід Казахстану із стадії економічної кризи на траєкторію високих темпів економічного зростання і підвищення добробуту населення країни.

Якщо в 1998 році, унаслідок світової фінансово-економічної кризи, ще спостерігався економічний спад в порівнянні з попереднім роком на 1,9%, то вже в 1999 році економічне зростання склало 2,7%, а в 2000 році – 9,8%.

Економічне зростання в посткризові роки в Казахстані було обумовлене дією наступних чинників:

• Відновне зростання, яке виразилося в повному або частковому відновленні виробництва товарів і послуг. Це, перш за все, виробництво чорних і кольорових металів, електро- і теплоенергетики, продуктів харчування, будівельних матеріалів, текстильних і швацьких виробів, послуг транспорту і зв'язку і так далі.

• Кон'юнктурне зростання, яке пов'язане з розвитком галузей, попит на продукцію яких на світовому ринку постійно високий. В умовах Казахстану це, перш за все, розвиток видобутку нафти і газу.

• Системне зростання відбувається унаслідок впровадження нових сегментів виробництва товарів і послуг. До цього чинника необхідно віднести розвиток малого підприємництва, фінансового сектора, торгівлю нерухомістю, а також автомобілями, розвиток виробництва товарів і послуг в секторі домашніх господарств.

• Інноваційне зростання відбувається унаслідок реалізації в Казахстані «Стратегії індустріально-інноваційного розвитку» і знаходиться у стадії становлення. Цей чинник поки що робить незначний вплив на розвиток казахстанської економіки. Найбільш швидкими темпами відбувається інноваційний розвиток в таких сферах, як телекомунікації і інформаційне забезпечення.

Економіка Казахстану протягом 2001-2005 рр. мала стабільно високі темпи економічного зростання, які в середньому складали 10,2% у рік. Наголошувалася висока інвестиційна активність. Середньорічне зростання видобутку нафти і газового конденсату складало в 2001-2005 рр. 12%. Після 2005 р. наступив сучасний етап розвитку ринкових відносин.

В результаті цього, доходи держави стали поступати повною мірою, що створило передумови для початку роботи по ліквідації заборгованості перед населенням по виплаті пенсій, соціальних посібників і заробітної плати працівникам бюджетних організацій.

Другий етап реалізації Стратегії розвитку «Казахстан–2030» органічно продовжує почату в колишні роки політику, засновану на високих темпах економічного зростання, макроекономічної стабільності і створення умов для переходу на модель стійкого економічного розвитку.

Ця політика визначена в стратегічному плані соціально-економічного розвитку на 2001-2010 роки, цілями якого стали:

• побудова основи конкурентоздатної в довгостроковому плані економіки;

• збільшення удвічі до 2010 року об'єму валового внутрішнього продукту (ВВП).

Досягнення цих цілей передбачає проведення широкого комплексу заходів щодо всіх напрямів державної соціально-економічної політики.

У зв'язку з цим роль держави в реалізації моделі високих темпів економічного зростання і підготовки для переходу до моделі стійкого економічного розвитку визначена в якості «локомотиву» економічного зростання.

Ця модель передбачала активну участь держави у формуванні економічних і політичних умов, стимулюючих створення транснаціональних корпорацій, здатних конкурувати в умовах ринку як усередині країни, так і за кордоном.

Казахстанська економіка є невеликою по ємкості внутрішнього ринку. У зв'язку з цим стратегія довготривалого економічного зростання направлена на формування експортоорієнтованої моделі розвитку. У 2001-2003 роках робота була направлена на вирішення питань по ліквідації заборгованості держави і підприємств, боротьбі з бідністю, по продовженню реформи у виробничому, фінансовому і бюджетному секторі і забезпеченню подальших інституційних перетворень.

Одночасно велася робота в області створення стійкої фінансової і податково-бюджетної системи.

Діяльність Уряду була сконцентрована на виробленні системних заходів, що дозволяють забезпечити подальше зниження інфляції, створити умови для середньострокового і довгострокового кредитування інвестиційних проектів, а також на забезпеченні стійкості бюджетної системи до різких коливань світових цін на нафту, створенні умов для розвитку галузей несировинного сектору.

Для цього періоду соціально-економічних перетворень характерний високий темп зростання виробництва, різке скорочення безробіття і підвищення реальних доходів населення.

Реалізація першочергових заходів по виконанню Стратегічного плану позитивно позначилася на всіх сферах казахстанської економіки. Повсюдно почалося економічне зростання, що позитивно позначилося на підвищенні добробуту населення. Державний бюджет і підприємства вже в 2002 році ліквідовували поточну заборгованість, почався процес зростання інвестицій в реальний сектор. Нормалізувалася робота в аграрному секторі.

Позитивна динаміка показників, що характеризують темпи економічного зростання і підвищення добробуту населення, створила умови для активізації роботи із створення моделі стійкого економічного зростання.

У 2003 році були прийняті два засадничі документи, що визначають розвиток економіки Казахстану до 2015 року. Це:

• Стратегія індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстану на 2003-2015 роки;

• Державна програма освоєння родовищ нафти і газу на казахстанській ділянці Каспійського моря на період до 2015 року.

Ці документи визначили стратегію роботи в галузі формування моделі стійкого розвитку. На додаток до них були прийняті ряд програм і законодавчих актів, направлених на підвищення конкурентоспроможності казахстанської економіки, у тому числі:

• формування і розвиток національної інноваційної системи;

• поглиблення соціальних реформ;

• розвиток мікрокредитування;

• розвиток освіти на 2005-2010 роки;

• інформатизацію учбових закладів початкової і середньої професійної освіти;

• розвиток космічної галузі;

• розвиток житлового будівництва;

• розвиток ринку коштовних паперів;

• розвиток промисловості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

• розвиток національних систем стандартизації і сертифікації;

• розвиток дорожньої галузі на 2006-2008 роки.

Задум полягає в тому, аби продовжити високі темпи економічного зростання в довгостроковій перспективі за рахунок розвитку нафтовидобування і її транспортування на світовий ринок. Одночасно проводити роботу із створення умов для розвитку несировинних галузей, обслуговуючих нафтогазове виробництво, а також по використанню частини державних доходів, отриманих від експорту нафти, для структурного оновлення економіки країни.

Основна діяльність Уряду направлена на створення стимулюючих умов для розвитку нового вигляду несировинних товарів і послуг в приватному секторі.

В цілому робота по диверсифікації структури економіки і підвищенні конкурентоспроможності несировинних галузей направлена на поліпшення технічних вимог до виробництва і торгівлі, на збільшення бюджетних асигнувань в розвиток інфраструктури, освіти, науки, інновацій, трансферту нових технологій і охорони здоров'я. Тобто, на розвиток людського і виробленого капіталу. Державні інститути, створені відповідно до Стратегії індустріально-інноваційного розвитку, наділені достатніми фінансовими ресурсами, аби кредитувати інвестиційні проекти, а також частково брати участь в статутному фонді створюваних підприємств.

Одним з основних пріоритетів економічної політики є розвиток малого підприємництва.

Уряд виходить з того, що мале і середнє підприємництво повинне використовувати свою гнучкість, мобільність, ринкову об'єктивність для прискореного пошуку свого місця в інноваційній економіці. Держава, у свою чергу, повинна створити сприятливі умови для реалізації ініціатив підприємницького середовища і націлити свою допомогу на ті підприємства малого і середнього підприємництва, які мають найбільший потенціал з точки зору своєї конкурентоспроможності і підвищення науково-технічного потенціалу країни.

Дана концепція розглядається як перехідний етап до нової державної політики підтримки і розвитку малого і середнього підприємництва на основі кластерно-мережевого підходу і нової ідеології взаємин держави і бізнесу.

• створення максимально прозорої законодавчої основи для розвитку малого і середнього підприємництва;

• дебюрократізация економіки і усунення адміністративних бар'єрів;

• скорочення тіньового звороту в малому і середньому підприємництві;

• передача непрофільних функцій підприємств і акціонерних суспільств з державною участю в ринкове середовище, в першу чергу, малому і середньому підприємництву;

• створення і забезпечення життєздатної інфраструктурної системи на основі кластерно-мережевого підходу;

• участь підприємництва в інноваційній економіці.

Що стосується зовнішньополітичного курсу, то Казахстан успішно розвиває як двосторонню, так і багатобічну міжнародну співпрацю, послідовно виступає за зміцнення інтеграції в рамках СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП, ШОС і ОДКБ, активно взаємодіє з міжнародним співтовариством в рамках ООН, ОБСЄ і інших міжнародних організацій. В нашої країни немає яких-небудь серйозних проблем ні з однією державою світу.

Як відомо, Казахстан подав заявку на головування в ОБСЄ в 2009 році. Дана ініціатива продиктована прагненням нашої держави внести свій вклад до вдосконалення діяльності цієї важливої міжнародної організації по забезпеченню світу і стабільності в Центральноазіатському регіоні.

На сьогодні в Казахстані, в основному, завершені структурні реформи в економіці: здійснена приватизація державної власності; сформовано господарське середовище, адекватне стандартам розвиненого ринку. Казахстан в числі перших держав-участниць СНД визнаний розвиненими державами країною з ринковою економікою.