Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з власним державним устроєм, соціальними відносинами і правовою системою. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес переходу до ринкових відносин, який і досі відбувається не послідовно і суперечливо. Деформації в економічній сфері породжують деформовану свідомість, бездуховність і свавілля в різних сферах життя суспільства, особливо в середовищі молоді, що дуже небезпечно для державної розбудови, створення її економічної, політичної та духовної бази.
Ефективним засобом боротьби проти зазначених негативних явищ є формування у підростаючого покоління високої культури, зокрема правової. Високі моральні принципи, естетичні смаки, політична культура молодої людини формуються в нерозривному зв'язку з оволодінням необхідним обсягом правових знань і юридичних норм.
Важливий етап правового виховання молоді був ознаменований прийняттям у 1996 р. Конституції України. У цьому Основному Законі України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Виходячи з конституційних положень молодь повинна чітко усвідомлювати як власні права і свободи, так і обов'язки перед суспільством, володіти правовою свідомістю, правовою культурою.
Одним з найоптимальніших шляхів формування правової свідомості та правової культури молоді є засвоєння основ правознавства в навчальному процесі. Зокрема, учні професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійній діяльності повинні здобути необхідний мінімум правових знань.
Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.
Правосвідомість впливає на процес державотворення, на реалізацію права та виконання його приписів адресатами. Правосвідомість, що містить у собі усвідомлення ролі і значення права в суспільстві, значною мірою впливає на формування правової держави та створення цивілізованого правопорядку в країні.
Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідного громадянського суспільства неможлива без підвищення рівня правової свідомості та правової культури всього населення країни. В умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, росту злочинності та криміналізації суспільства певного значення набуває робота з підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення України. З цих позицій теоретичний розгляд і осмислення понять, структури і видів правосвідомості та правової культури, форм і методів формування у кожної людини цих правових якостей слід уважати дуже актуальною проблемою.
Правосвідомість розглядають як вид (форму) суспільної свідомості, що криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання. Характерні її ознаки:
• вона є однією з форм суспільної свідомості та вкупі з політичною, моральною, філософською, Іншими формами свідомості відображає суспільне буття;
• вона містить поняття, уявлення, судження, почуття, емоції, концепції, теорії, програми;
• вона обумовлена соціально-економічним устроєм конкретного суспільства, рівнем розвитку його загальної культури;
• ідеологічні елементи правосвідомості виступають головними елементами правової культури та правового виховання.
Існують різні форми суспільної свідомості, серед яких правова свідомість є одним із різновидів ідеологічного і психологічного сприйняття чинного та бажаного права. Правова свідомість характеризується різними підходами до розуміння права. Уявлення про чинне право дає змогу особі не лише сприймати справедливість правових приписів, а й переконуватись у ній. Сприйняття права нами реалізується не через зір, нюх чи слух, а через розуміння законодавчих конструкцій і правил, у яких формулюється обсяг певної поведінки. Праворозуміння особи підкреслюється досягненим рівнем соціально-економічного розвитку, тому що без матеріального забезпечення ніяка програма не може бути реалізована у повному обсязі. В основі правової ідеології лежать правові знання. Рівень таких знань визначає ступінь правової ідеології та правової культури людини. Структуру правової свідомості людини складають правова ідеологія та правова психологія. Перша охоплює сукупність принципів, теорій, концепцій, що формуються внаслідок наукового узагальнення правового розвитку суспільства. Друга характеризується як сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, настрою, які домінують у суспільстві, виявляються у громадській думці.
Правова свідомість може поділятися на: буденну; професійну; наукову.
Буденна свідомість - сукупність знань, ідей, теорій, концепцій, почуттів, емоцій та інших ідеологічних і психологічних якостей основної маси громадянського суспільства відносно чинного та бажаного права і правової системи.
Професійна свідомість характеризується як сукупність юридичних професійних правових знань, почуттів, емоцій, оцінок, настанов, мотивів, що характерні для представників відповідної групи та формуються завдяки професійній діяльності й навчанню.
Наукова свідомість - сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок, емоцій і почуттів юристів-науковців відносно чинної та бажаної правової системи громадянського суспільства.
За ступенем узагальнення правову свідомість можна поділити на: масову; групову; індивідуальну. Масова свідомість - правосвідомість, що характеризує основну масу населення певної країни. Групова свідомість - характеризує правову ідеологію та правову психологію, що властиві певній групі населення країни. Індивідуальна свідомість - сукупність правових знань, емоцій та настанов конкретного суб'єкта відносно чинного чи бажаного права.
Правова культура - глибокі знання й розуміння права, ретельне виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності. Основними показниками рівня правової культури вважають: право, що відповідає вимогам справедливості та свободи; рівень правосвідомості громадян і посадових осіб, їхню переконаність діяти відповідно до вимог правових приписів; рівень культури творення та реалізації права; рівень якості роботи правоохоронних і правозастосовних органів та посадових осіб; якість системи законодавства, певний рівень законності й правопорядку.
В основі права лежить принцип справедливості, що характеризує моральний зміст нормативного характеру правил поведінки людей у суспільстві, встановлених і забезпечених державою. Законодавство являє собою зовнішній вираз права, визначає рівень свободи людини, яка постійно вступає у правовідносини з іншими людьми, колективами людей, державою та суспільством у цілому. Кожна приватна чи посадова особа, громадянин, особа без громадянства чи іноземний громадянин мають бути переконані в тому, що їхня діяльність відповідає вимогам правових приписів, Названі правові приписи характеризують рівень культури творення та реалізації права кожної посадової особи. Якісна праця посадових осіб цих органів є критерієм якості законодавства та його здійснення. Система чинного законодавства в Україні визначає також режим додержання законів усіма суб'єктами права і рівень правового порядку на певній території України чи в межах її кордонів. Правова культура має певну структуру, що охоплює правову психологію (правові почуття, емоції; оцінні поняття відносно права чинного та права бажаного; елементи настрою стосовно конкретних правових явищ і правових ситуацій), правову ідеологію (правові ідеї, правові теорії; правові поняття й категорії; правові принципи) та елементи поведінки (вміння і навички ефективної реалізації норм права в повсякденному практичному житті; правову активність громадян). До правової культури належать: правові знання, в тому числі знання конкретних норм права; дані про державний устрій, призначення держави, політичну систему суспільства; престиж юридичної професії, авторитет і ступінь розвитку юридичної науки; участь громадян в управлінні державою, стан законності й правопорядку; форми й методи правового регулювання, якість роботи правоохоронних органів.
Отже, правова свідомість і правова культура - це не тільки знання, розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка особи в межах чинної правової моделі.
Право і мораль - це важливі надбання культури людства, зокрема культури політичної, культури правової. Культура виникає і розвивається як наслідок практичної діяльності людей. Вона завжди характеризується національним змістом. В суспільній культурі народу обов'язково присутній нормативно-ціннісний матеріал, такий, як право, мораль та інші норми, що регулюють соціальну поведінку людей. Виникнення і розвиток права - це необхідна частина в розвитку культури народу. Право є необхідним елементом суспільної культури.
Політична культура включає в себе суспільне сформовані цінності, що визначають відношення до держави, державної влади, управління державою, функціонування державної влади. До політичної культури належать надбання суспільства в галузі державотворення, використання та розвитку держави, її захисту та збереження як цілісної і незалежної політичної організації народу. Оскільки політичні інтереси об'єктивні, стосуються всіх людей, що проживають в державі, то й цінності, що входять до політичної культури, мають загальнолюдське значення.
Стрижнем цінностей політичної культури є гуманізм - повага до людини, захист її достоїнства, честі і гідності, прав, свобод і власності.
Основні напрями політичної культури, що виражають безпосередні цінності політичного життя народу, закріплюються в Конституції. Вони знаходять відображення також в інших правових актах. Значний вплив на формування політичної культури здійснюють моральні цінності, що панують у суспільстві, наприклад, гуманізм.
Створені народом моральні цінності безпосередньо впливають і на правову культуру.
Правова культура об'єднує в собі здобутки людства в галузі права. До них насамперед належить реальне значення права в задоволенні потреб суб'єктів права. Головні цінності права, що є стрижнем правової культури, закладені в його регулятивній, охоронній та захисній функціях.
Правова культура засвоюється особою шляхом набуття знань про право, про свої права, свободи, обов'язки, способи та методи їх захисту та гарантії для особи її недоторканності, недоторканності її сім'ї та власності.
Правова культура, як і взагалі культура, яку опанувала людина, проявляється не лише в знаннях особи, а передусім - в її діях.
Знання права і вміння правильно ним користуватися свідчать про високий культурний рівень людини.
Лише при поверховому ознайомленні з правом здається, що це досить просте суспільне явище. Більш ґрунтовне вивчення показує складність права та його визначальне значення в повсякденному житті людини.
Знання права розкриває можливості доцільного і розумного використання правових цінностей для реалізації власних інтересів, задоволення потреб, що виникають у повсякденному житті людини. Знання права створює умови для активної соціальної, політичної, правової діяльності людини, що особливо важливо в умовах сучасного державотворення та створення цивілізованого правопорядку в Україні.
3.2 Виховний захід "Закон і ми"
Мета: Ознайомити учнів схильних до правопорушень, з основними питаннями законодавства щодо підлітків та молоді, з найбільш поширеними прикладами правопорушень серед молоді з метою їх попередження серед учнів школи, розвивати інтерес учнів до читання літератури, матеріалів періодичної преси, перегляду телепередач на правову тематику, виховувати в учнів правову свідомість.
ПЛАН
Вступне слово. Ознайомлення з метою бесіди.
Основна частина бесіди "Закон і ми" (Питання й відповіді на них. Обговорення ситуацій).
Підсумки бесіди. (Що дізналися учні, яку користь дала бесіда). Висновок.
Хід бесіди.
Вступне слово.
З правовими питаннями ми зустрічаємося дуже часто. Помилковою є думка, ніби сфера застосування права обмежується покаранням осіб, які вчинили різні правопорушення. Багато хто з учнів дивується, дізнавшись, що наші повсякденні вчинки часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Звичайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне, що стосується вас, ви повинні знати. А звідки ж ви, учні, можете почерпнути правові знання? З уроків правознавства, виховних годин, позакласних заходів на правову тематику, з книг, газет, журналів, радіо та телебачення. Сьогодні ми проводимо з вами бесіду на тему "Закон і ми".
Оснивна частина бесіди "Закон і ми".
(Питання і відповіді на них, обговорення ситуацій).
Що таке правознавство?
Відповідь. Це суспільна наука про явища з життя співтовариства людей.
Що вивчає правознавство?
Відповідь. Важливі явища суспільного життя – право, мораль, юридичні норми, закони, юридичні права і обов’язки, види юридичної відповідальності.
На яких принципах у нашому суспільстві ґрунтується право?
Відповідь. На принципах моралі.
Яку відповідальність за свої аморальні вчинки несе людина віком до 14років?
Відповідь. Вона несе відповідальність перед школою, товаришами, організацією, у якій працює, сім’єю. При неодноразових порушеннях можлива відповідальність перед комісією у справах неповнолітніх.
Яку юридичну відповідальність несе людина в 14 років?
Відповідь. У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів: вбивство, заподіяння тілесних ушкодженнь, згвалтування, пограбування, розбій, крадіжку, злісне і особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї, боєприпасів, наркотичних речовин, умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію потягу, умисне знищення або пошкодження майна.
Яка відповідальність настає в 15 років?
Відповідь. Майнова відповідальність за заподіяння майнової шкоди.
Яка відповідальність настає в 16 років?
Відповідь. Кримінальна за всі види злочинів.
Яка відповідальність настає з 18 років?
Відповідь. 18 років – це повне цивільне повноліття, коли настає відповідальність за всіма законами.
Які ви знаєте органи правопорядку?
Відповідь. Суд, арбітраж, органи внутрішніх справ.
Що таке хуліганство?
Відповідь. Це умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають неповагу до суспільства.
Як карається законом хуліганство?
Відповідь. Позбавленням волі на строк до 1 року, або виправними роботами на той же строк, або грошовим штрафом, а за злісне хуліганство – позбавленням волі на строк від 1 до 5 років.
Чи були ви коли-небудь свідками хуліганства?
Відповідає кожен учасник бесіди.
Чи допускав хтось із вас хуліганські дії щодо інших людей?
Відповідає кожен учасник бесіди.
Що для кожного з вас є найбільшим злочином?
Відповідає кожен учасник бесіди і обґрунтовує свою думку.
Поговоримо про право і школу. В якому законодавчому документі України закріплено право на освіту.
Відповідь. В Конституції.
А в яких документах у школі викладено обов’язки учнів?
Відповідь. В "Законі про освіту", у Статуті школи, в Правилах для учнів.
Чи знаєте ви Правила для учнів?
Відповідає кожний учасник.
Чи може учень працювати у вільний від навчання час (на канікулах), де саме? З якого віку? Що для цього потрібно? Чи знаєте ви, куди звернутись?
Відповідь. Так, може. З 14 років. Для цього потрібна заява батьків, дозвіл школи. Звертатися можна у соціальний відділ для молоді або в інспекцію у справах неповнолітніх.
Які правопорушення найчастіше бувають в нашій школі?
Відповідає кожний учасник.
Ви стоїте на шкільному обліку як схильні до правопорушень. Чи знаєте ви, як треба себе поводити, щоб вас зняли з обліку?
Відповідає кожний учасник, пояснює свою думку.
Що ви розумієте в адміністративному законодавстві під терміном "громадське місце"?
Відповідь. Вулиці, вокзали, кінотеатри, театри, магазини, установи, бібліотеки, музеї, салони громадських видів транспорту, житлові будинки, подвір’я житлових будинків, школи тощо.
Назвіть кілька прикладів протизаконної поведінки в громадських місцях, свідками яких ви були.
Відповідає кожний учасник.
Розглянемо кілька прикладів з нашого шкільного життя.
Перший приклад – ситуація із шкільного життя.
Користуючись тим, що у шкільному коридорі нікого не було, учень порвав чудову фотогазету, що висіла на стіні. Чи порушив цей учень правила поведінки в громадському місці, враховуючи те, що у скоєному вчинку він не признався?
Відповідає кожен учасник, обґрунтовуючи свою думку.
Другий приклад - ситуація із шкільного життя.
Один з учнів школи ненавмисне розбив шибку у вікні коридору. І хоч цього ніхто не бачив, хлопчик сказав про свій вчинок класному керівникові і однокласникам. Прийшовши додому, схвильований хлопчик розповів про неприємну подію батькам. Тато дістав шибку потрібного розміру, наступного дня учень приніс її в школу. Техпрацівники допомогли вставити шибку.
Як ви вважаєте, цей вчинок можна вважати порушенням поведінки в громадському місці?
Учні висловлюють свої думки.
Чи є серед ваших знайомих працівники міліції?
Чи міг би ти стати на захист людини, яку б’ють, грабують чи хочуть вбити?
Відповідає кожен учасник.
Що означає "Охороняти природу"?
Відповідь. Не допускати такого впливу на навколишнє середовище, яке погіршувало б його. Це заходи проти викидів шкідливих газів в атмосферу, шкідливих стічних вод у річки, озера, моря. Виправляти помилки, допущені людьми в минулому: очищати річки і озера, відновлювати ліси, зберігати зникаючі види рослин і тварин.
Що таке власність неповнолітніх?
Відповідь. Деякі особисті речі – одяг, книги та ін.
У яких випадках підліток може розпоряджатися цінним власним майном, наприклад будинком, дачею, автомобілем?
Відповідь. У випадках спадку, дарування власністю підлітка може бути будь-яке майно. Підліток, як і повнолітній, може володіти, користуватися, розпоряджатися цим майном.
Які ви знаєте основні обов’язки батьків і дітей?
Відповідь. Обов’язок батьків – виховувати дітей, піклуватися про їхніх фізичний та моральний розвиток, про підготовку їх до праці. Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а в разі потреби – повнолітніх непрацездатних дітей. Обов’язок дітей – піклуватися про батьків. У разі, якщо батьки непрацездатні і потребують допомоги – повнолітні працездатні діти їх утримують.
Де, коли, у яких випадках кожній людині в її житті можуть стати в нагоді юридичні знання?
Відповідь. Коли людина сама порушила закон, або коли допущено порушення закону по відношенню до неї.
Порівняйте дві галузі знань: медицину і правознавство. Скажіть, що спільне ви бачите між ними?
Відповідь. В обох галузях лікують людей: медицина лікує тіло, а правознавство – розум, вчинки людей.
3. Підсумки бесіди.
Питання до учнів.
Що нового для себе ви дізналися з бесіди "Закон і ми"?
Що повчальне для себе ви почули?
Яку користь принесла для кожного з вас ця бесіда?
Висновок.
Не за горами час, коли ви закінчите школу і вступите у самостійне життя. Від вас вимагається успішно займатися дорученою справою, бути відповідальним, виконувати громадянські обов’язки – хорошого трудівника, захисника Вітчизни, патріота, борця з недоліками в суспільстві, господаря багатств країни, сім’янина. Державі буде важлива ваша думка, ваші позиції щодо проектів законодавчих актів, які виносяться на широке обговорення. При цьому корисно поповнювати свої правові знання. І особливо важливим є зміцнення готовності боротися зі злом, непримиренність до того, що заважає нам жити. Усе це потрібно громадянинові України.
Висновки
При виконанні курсової роботи були виконані такі завдання:
- розкрита необхідність та ефективність правового виховання в сучасній загальноосвітній школі;
- охарактеризовані форми правової свідомості;
- проаналізовані необхідність та шляхи правового виховання.
Список використаних джерел
1. Євтушенко Р. Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави // Історія України. – 2003. - № 9. – С. 18 – 25
2. Запорожан І., Фібула М. Право виховна робота на уроках // Початкова школа. – 1996. - № 6. – С. 22 – 24
3. Зорнік Т. формування громадянської свідомості учнів під час вивчення правознавства // Історія України. – 2003. - № 7. – С. 27 – 31
4. Кащенко В. Всеукраїнська конференція з проблем викладення цивілістичних дисциплін. Правове життя // Право України. – 1994. - № 9. – С. 90 – 95
5. Комірний О. Рольова гра як метод активізації розумової діяльності старшокласників на уроках правознавства // Історія України. – 2000. - № 43. – С. 11
6. Концепція громадянської освіти в Україні. Актуальність громадянської освіти в Україні // Директор школи. – 2001. - № 20. – С. 7 – 10
7. Короткова Л., Вихров О. Правознавство – дисципліна обов’язкова // Рідна школа. – 1996. – № 3. – С. 55 – 57
8. Куксенко С. Створення позитивної мотивації навчальної діяльності школярів під час вивчення правознавства // Історія України. – 2002. - № 47. – С. 25 – 27
9. Ляшенко І. Розвиток критичного мислення учнів на уроках правознавства // Історія України. – 2002. - № 13. – С. 9 – 10
10. Марченко М. Організація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення правознавства // Історія України. – 2003. - № 1. – С. 24 – 27
11. Машіка В. Нетрадиційні методи навчання // Юридичний вісник України. – 1998. – 9 – 15 липня. – С. 6
12. Машіка В. Рольові ігри на уроках правознавства // Історія України. – 2002. – № 41. – С. 27 – 28
13. Машіка В. Формування методичних прийомів при формуванні правових термінів і понять // Історія в школах України. – 2001. - № 4. – С. 19 – 23
14. Машіка О. Нетрадиційні методи, форми та прийоми навчання в курсі "Основи правознавства" // Історія в школах України. – 1999. - № 4. – С. 26 – 29
15. Михальчук В. Системний підхід до вивчення правознавства в школі // Історія України. – 2003. - № 13 – С. 25 – 26
16. Пометун О., Ремех Т., Гейко І. Практичне право: методичний посібник з курсу 8 (9) класу. – К., 2001. – 136 с.
17. Правовое образование в школе: проблемы и перспективы // основы государства и права – 1999. - № 2. – С. 27 – 31
18. Савка О. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках правознавства // Історія України. – 2002. - № 15. – С. 8 – 9
19. Ткачова Н. Формування правових понять у учнів шкіл і профтехучилищ // Історія в школах України. – 1999. - № 2. – С. 20 – 22
20. Труфанова О. Організація групової роботи на уроках правознавства // Історія України. – 2003. - №5. – С. 22 – 25
Дата: 2019-05-29, просмотров: 209.