В останні десятиліття в більшості розвинених країн зростаючими темпами розвивається сфера послуг, перевищуючи зростання промислового виробництва. Доходи від міжнародного туризму в 1999р. склали 500 млрд. дол., що становить 12 % світового валового продукту. ДО 2020 року доходи від туризму досягнуть 3 трлн. дол. [43. с. 19]. В 40 країнах миру туризм є головним джерелом бюджету, а ще в 70 країнах - однієї із трьох складових частин.

Крим, маючи більший туристичний потенціал, є невід'ємною складовою частиною світового туристичного процесу. По висловленню Н.В. Багряна [43. с. 57] Крим повинен стати Причорноморською Швейцарією, а саме високорозвиненим курортно-рекреаційним, торгово-фінансовим регіоном міжнародного значення, забезпеченим сучасною інфраструктурою з розвиненим морегосподарським комплексом, ефективним, екологічно чистим сільським господарством і переробною промисловістю.

Однак, що зложилася в Криму організація рекреаційного господарства зовсім неконкурентоспроможна на світовому ринку: слабка матеріально-технічна база, на 70 % має потребу в реконструкції або в новому будівництві привабливих для туристів об'єктів, низький рівень сервісу, відсутність необхідної індустрії розваг, занедбаність пам'ятників історії й культури, екологічні проблеми й т.д.

Низька національна інноваційна здатність - от корінь всіх наших лих і проблем, пов'язаних з перетворенням результатів наукових досліджень у комерційний продукт [4]. Доводи скептиків про несвоєчасність інноваційних процесів в Україні не заможні. Саме в цей час в Україні зложилася сприятлива обставина для створення інноваційних структур. Цей висновок підтверджується досвідом багатьох розвинених країн миру, що вступили на інноваційний шлях розвитку, починаючи зі США в післявоєнний період, потім Англія, Франція, Німеччина й ін. країни, а в цей час - Китай.

Важливим аспектом керування інноваційною діяльністю є розвиток інноваційної інфраструктури. Інноваційна інфраструктура - галузі економіки, науково-технічних знань, обслуговування, які безпосередньо забезпечують розвиток інноваційних процесів у виробництві. Вона включає комплекс інноваційних, інформаційних, консультаційних, обчислювальних, навчальних і інших центрів, інвестиційних, науково-технічних бірж, організаційних і інших послуг із супроводу всіх специфічних етапів інноваційної діяльності [5].

Туризм як активний вид відпочинку й спорту одержав загальне визнання й став масовий і доступним, а Крим перетворився в курортний і туристичний центр.

У цей час Крим являє собою складний багатогалузевий територіально-господарський регіон, що веде ланкою якого є рекреаційний комплекс, що включає 636 санітарно-курортних і туристичних установ, загальною ємністю 115 тис. місць, 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури й архітектури, 300 музеїв, 6 державних заповідників, 33 заказника, 87 пам'ятників природи, близько 900 карстових печер і т.д. [43. с. 65].

Із природними, археологічними, художньо-історичними пам'ятниками Криму курортників і відпочиваючих знайомлять численні бюро подорожей і екскурсій. Вони проводять одне- і дводенні пішохідні й автобусні групові екскурсії, а також організують захоплюючі подорожі по Чорному морю. У Крим приїжджають численні спортивні групи туристів, спелеологів, скелелазів, що робить походи й сходження. По гірському Криму прокладені маршрути I і II категорій складності, проходження яких надає право на одержання спортивного розряду по туризму. У Криму відомо більше 800 печер і шахт, що робить дуже популярним подорож по підземних лабіринтах.

По загальній величині рекреаційного потенціалу Крим займає лідируючі позиції. По розмаїтості рекреаційно-туристичних ресурсів у Криму практично немає конкурентів. Унікальність Криму полягає в тому, що тут є море, ріки, гори, луги, степи, історичні й культурні пам'ятники, гірські й гірничо-лісові ландшафти й природні заповідники, що включають водоспади, печери, каньйони. Крим багатий бальнеологічними ресурсами. Запаси лікувальних брудів, ропи й мулу в Криму значні. Крим також багатий мінеральними джерелами різних видів: сульфатними, хлоридними, гідрокарбонатними, які поки освоєні в невеликих обсягах.

Крим націлений на рекреаційно-туристичну діяльність, але організація рекреаційно-туристичної сфери така, що вона зазнає збитків. І показник «кількість відпочиваючих» у цей час не зрівняємо з подібним показником 15-20 років тому. Очевидно, що сучасні реалії такі, що вимірювати результативність рекреаційно-туристичної сфери потрібно іншим показником - «ліжко-дні».

Соціальна, політична й економічна ситуація в країні вимагає рішення проблем адміністративно-управлінського характеру; нормативно-регуляторного характеру; матеріально-технічної бази туризму; інформаційного забезпечення галузі; фінансово-економічного характеру.

Що стосується інноваційних процесів у туризмі, то вони полягають у наступному:

1. Розробка й прийняття комплексу законодавчих актів і розпоряджень, що забезпечують сприятливе правове середовище для розвитку інноваційної діяльності в туризмі.

2. Формування в Криму системи взаємодіючих інноваційних структур (інноваційні центри, технопарки, технополіси, інкубатори інноваційного бізнесу, центри оцінки технологій, регіональні центри інноваційного розвитку, біржі розробок і технологій, бізнес - центри, бюро патентного і юридичного захисту, інтелектуальної власності, бюро незалежної експертної оцінки проектів, відділи маркетингу й реклами продукції, центри міжнародного зв'язку й телекомунікації, лізингові й транспортні компанії, центри підготовки й підвищення кваліфікації кадрів і т.д.).

3. Формування в Криму системи взаємозалежних по інноваційному циклі фінансових інститутів (програм, бюджетних і позабюджетних фондів, представництв закордонних фондів і т.д.), призначених для фінансування інфраструктури інноваційної діяльності й інноваційних проектів на поворотній і безповоротній основі.

4. Формування інноваційно-інвестиційних структур, що забезпечують єдність інноваційного циклу й логістику ресурсів у межах цього циклу.

5. Організація державної й регіональної підтримки процесу адаптації науково-технічного потенціалу до сучасних потреб Криму.

6. Подальший розвиток територій пріоритетного розвитку.

Як висновки слід зазначити, що результати курортних сезонів за минулі кілька років поліпшуються. Так, в 2006 році реалізація заходів щодо організації курортного сезону дозволила збільшити надходження платежів від курортних районів на 10,8 %. Однак відновити рекреаційно-туристичну сферу до її колишніх масштабів - справа складне. Необхідні нововведення, інвестиції, треба розробити й налагодити механізм по розширенню кооперації в сфері надання туристичних послуг. Але найважливіше - підняти рівень життя населення.