Проблема діагностики, лікування, реабілітації хворих на бронхіальну астму (БА) в теперішній час є вельми актуальною завдяки високому рівню поширеності захворювання, зростанню інвалідності та летальності [1]. Важливим етапом у розв'язанні проблеми контролю БА став Наказ МОЗ України № 311 "Про діагностику, клінічну класифікацію та лікування БА" [2]. Однак, не дивлячись на досягнення в діагностиці та лікуванні БА, стримати її прогресування поки що не вдається [10]. Очевидно, це пов'язано з неоднорідними етіопатогенетичними аспектами БА, особливо з боку так званих міжорганних та міжсистемних взаємодій при ініціації та перебігу захворювання [13]. Тому важливим науковим та практичним завданням сучасної пульмонології є оптимізація надання медичної допомоги хворим на БА.

Особливу проблему складає ведення хворого із так званою терапія-резистентною БА, концепція якої включає саме хворобу та її важкість, особу самого хворого, його психологічні та психоемоційні характеристики по відношенню до перебігу хвороби, реакції на лікування та якість життя, а також особливості ведення хворого, включаючи лікування [13]. Суттєва роль при цьому надається різноманітним психологічним та психопатологічним реакціям хворого на саме захворювання та методи що до його лікування [8]. Одним з невирішених питань сучасної астматології є вивчення особливостей перебігу БА у хворих із супутніми патологічними зсувами у психоемоційній сфері. Тому психологічне обстеження пацієнтів для виявлення і можливої корекції психоемоційних та патопсихологічних факторів, як причин важкокурабельного перебігу захворювання є доцільним та необхідним.

Незважаючи на актуальність психіатричного та психологічного аспектів БА, особливості психічних порушень за цієї патології вивчені недостатньо та не знаходять точки реалізації в повсякденній лікарській діяльності. Психічний та психологічний стан хворого визначається багатьма факторами, такими як преморбідні особливості особистості, соціальні умови, стать, вік, перебіг захворювання та ефективність лікування тощо. У цьому зв'язку безсумнівно важливим представляється з'ясування відносин між певними характеристиками особистості хворих та якістю життя (ЯЖ), оскільки саме вони інтегрують соматичну та психоемоційну складові БА [12]. БА в значному ступені знижує практично всі показники ЯЖ, що є причиною погіршення не лише фізичного стану, але й в більшості випадків суттєво впливає на загальний стан здоров'я, життєздатність, психоемоційний стан пацієнтів. В доступній літературі ми не знайшли відомостей що до вивчення показників ЯЖ у хворих БА за супутніх психоемоційних станів, що і обумовило актуальність нашого дослідження та визначило мету роботи.

Психічні характеристики досліджували на підставі діагностичної співбесіди, верифікацію проводили з використанням стандартизованих експериментально-психологічних методик визначення рівня невротичних змін за Васерманом, рівня реактивної та особистої тривожності за Спілбергом-Ханіним, рівня самооцінки депресії за Зунге та типи акцентуації особистості (характер-темперамент) за Леонгардом-Шмішеком [3]. За високий, тобто клінічно значимий, рівень невротизації приймали показники - 60 % та вищий. Рівень тривожності до 30 балів вважається низьким, 31—45 балів — помірним, 46 та вище балів — високим. Високий рівень реактивної тривожності вважали клінічно значимим показником. За встановлення показника 50 балів та нижче відповідно методики Зунге діагностували стан „без депресії”, за 51—59 — легку дегресію, за 60 — 69 — „масковану депресію” (субдепресивний стан) та за наявності 70 балів та більше — істинну депресію. Легку, "масковану" та істинну депресію вважають клінічно значимими станами для перебігу БА.

При дослідженні типу акцентуації особистості за встановлення суми балів менше 12 констатували відсутність акцентуації особистості, 12—16 — легку ступінь акцент-ації (тенденція до акцентуації), 17—20 — середню ступі-: та 21—24 — високу ступінь акцентуації особистості [5].

Оцінку параметрів ЯЖ проводили за допомогою української версії Міжнародного опитувальника з ЯЖ МОS SF-36 [14], що дозволяє провести оцінку параметрів суб'єктивного задоволення хворими БА своєю ЯЖ відповідно за шкалами фізичного статусу (фізична активність, обмеження фізичних можливостей внаслідок захворювання, фізичний біль), психічного статусу (соціальна активність, обмеження життєдіяльності внаслідок емоційних проблем, психічне здоров'я), загального здоров'я (життєздатність, загальне здоров'я) та показника що інтегративно порівнює ЯЖ з попереднім роком.

Отримані результати оброблені за допомогою пакету статистичних програм SPSS-11.0 з використанням метод = параметричної та непараметричної статистики (t — критерій Ст'юдента, U — критерій Манна-Уітні, Р — похибка втому числі одномірного багатофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) за Фішером (F-критерій).

Характеристика обстежуваних

Обстежено 91 хворого БА (36 чоловіків (39,6 %) та 55 жінок (60,4 %), середній вік яких склав (42,3±13,7) років, середній стаж захворювання — (12,0±0,9) років. Відповідно Наказу МОЗ України № 311 [2] хворі БА були розділені на групи за важкістю — легкий персистуючий перебіг спостерігався у 11 хворих (12,1 %), середньоважкий персистуючий перебіг — у 39 (42,9 %), важкий персистуючий перебіг — у 41 (41,5 %). Контрольну групу склали 22 практично здорових особи — 6 чоловіків (27,3 %)та 16 жінок (72,7 %). середній вік яких склав 38,4± 13,9 років. За соціальним статусом обидві порівнювані групи були репрезентативні.