ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ЗОРОВІ ПАТОЛОГІЇ
1.1 Короткозорість, міопія
1.2 Далекозорість, гіперметропія
1.3 Астигматизм
1.4 Пресбіопія
1.5 Катаракта
1.6 Кератоконус
РОЗДІЛ 2 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ
2.1 Особливості фізичного виховання дітей з вадами зору
2.2 Використання комплексної диференційованої профілактичної програми
2.3 Проведення коригувальних занять
2.4 Особливості та значення занять з ЛФК в роботі зі слабозорими дітьми молодшого шкільного віку в умовах спеціалізованої школи
2.5 Організаційно-методичні основи проведення занять плавання із слабозорими дітьми
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Актуальність: З кожним роком збільшується кількість дітей з різними вадами. Тому проблема полягає в тому, що за допомогою різних фізичних вправ допомогти дитині не відчувати себе слабкою та безпорадною серед інших дітей. За останні роки в нашій країні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей з патологією зору. Належний рівень забезпечення оптимальних специфічних умов навчання і виховання дитини з порушенням зору, її подальшої соціально-трудової реабілітації та інтеграції в суспільство є важливим завданням системи освіти і вважаються критеріями оцінки його цивілізованості й гуманності.
Розвиток дитини з вадами зору в умовах перебування її у спеціалізованому навчальному закладі набуває певної своєрідності. У закладі інтернатного типу дитина більш обмежена в руховій активності в порівнянні зі своїми однолітками, які навчаються в масовій школі.
За останні роки поглибилась зацікавленість щодо фізичного виховання дітей з різними особливими вадами, створюється програмно-методичне забезпечення занять з фізичної культури, виконаний ряд фундаментальних і практично-орієнтованих досліджень, спрямованих на покращення фізичного стану .
Метою дослідження: є особливості використання системи фізичних вправ для занять з дітьми, що мають зорові патології.
Об`єкт дослідження: навчально-виховний процес фізичної культури для дітей з вадами зору.
Суб`єкт дослідження: діти, які мають зорові патології.
Завдання дослідження:
1. Дати характеристику основних зорових патологій.
2. Розглянути особливості проведення занять з дітьми-інвалідами.
3. Вивчити особливості корекційних занять з дітьми дошкільного віку, що зорові патології.
Методи дослідження:
1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
2. Аналіз педагогічного досвіду.
Наукова новизна: узагальнені сучасні наукові дані про деякі шляхи підвищення ефективної корекції особливих вад дитини при застосуванні різних вправ.
Практична значимість: в процесі фізичного виховання розроблено досить багато різних вправ для занять з фізичного виховання з дітьми, що мають зорові вади.
РОЗДІЛ 1 ЗОРОВІ ПАТОЛОГІЇ
Короткозорість, міопія
Короткозорість – це варіант сильної оптичної системи ока. При цьому промінь світла який потрапляє в око після приломлення через живі лінзи ока (рогівку та кришталик) збираються перед сітківкою. Це обумовлено двома причинами – або лінзи ока занадто сильні, або розмір ока занадто великий. Можливо ї поєднання двох причин.
Для того, щоб сфокусуватись на об’єкт який необхідно роздивитися та чітко його побачити, необхідно послабити оптичну силу ока, що можна зробити за допомогою додатково розміщених перед оком розсіюючих лінз або змінити (послабити) преломлюючі сили самої рогівки.
Короткозорість може бути вродженою, рано набутою (у дошкільному віці), набутою у шкільному віці та пізньо набутою (у дорослому стані).
У механізмі розвитку короткозорості приймають участь три ланки: зорова робота на близькій відстані, спадкові схильності, слабка зовнішня оболонка ока, склера, внутрішній тиск ока.
В кожному конкретному випадку домінує якийсь з факторів і завдання спеціаліста полягає у тому, щоб визначити це і спрямувати свої зусилля на усунення (або корекцію) саме цього фактору.
Безумовно, зорові навантаження відіграють важливу роль у розвитку короткозорості. Для роботи на короткій відстані око повинне збільшити свою оптичну силу, що виконується завдяки, так званого, акомодаційного апарата. Якщо м’язи акомодаційного апарату ослаблені, що зазвичай спостерігається у дітей, то робота на короткій відстані стає для них неможливою. В таких випадках організм змушений прилаштовувати свою оптичну систему, що досягається збільшенням розмірів ока і, відповідно, збільшенням короткозорості.
Саме тому розвиток м’язових резервів ока та правильна гігієна зорових навантажень являються дуже важливим моментом профілактики та стабілізації короткозорості у дітей.
Для розвитку м’язових резервів ока до нещодавнього часу використовували апаратні методи – міостимуляція, магнітотерапія, електрофорез, лазерстимуляцію. Нажаль, ці методи довали досить короткотривалий ефект і короткозорість прогресувала.
Сьогодні, завдяки появі рефракційної терапії (лінзи нічного застосування), стало можливим більш ефективно проводити розвиток акомодаційного апарату, досягаючи стабілізації короткозорості.
Важливу роль у процесі прогресування короткозорості відіграють біохімічні властивості зовнішньої оболонки ока – склери. Порушення процесів обміну та кровообігу призводять до дистрофічних та структурних змін у склері. Тому для короткозорих людей важлива фізична та рухова активність, корисні заняття плаванням, тенісом. Слід знешкодити очаги хронічної інфекції. В раціон харчування внести продукти, що містять кальцій, вітаміни К, С, Е та А.
Сьогодні короткозорість можна корегувати окулярами, м’якими контактними лінзами, за допомогою ортокератологічних (нічних) лінз, лазерної корекції та рефракційної заміни кришталика.
Всі перелічені методи мають свої сильні та слабкі сторони, і питання вибору виду корекції залежить від особистих мотивацій, способу життя та індивідуальних особливостей ока кожної конкретної людини. У нашій клініці представлені всі сучасні методи корекції короткозорості.
Астигматизм
Астигматизм – це така зміна приломлюючої сили ока, при якій присутнє не лише її підсилення (як при короткозорості) чи послаблення (як при далекозорості), але і виражене порушення сферичності. При цьому в одних меридіанах приломлююча сила більше, а в інших менша.
При такому стані в оптичній системі ока не існує такої відстані до предмета що роздивляється, при якому у людини був би чіткий зір. Якщо відстань адекватна для приломлення світла в одному меридіані, то вона неадекватна в іншому.
Астигматизм буває короткозорим, коли у людини присутня короткозорість, але вона в якихось меридіанах більша, в інших менша.
Астигматизм буває далекозорим, коли відповідно ступень далекозорості різна в різних меридіанах.
Астигматизм буває змішаним - коли в одних осях є короткозорість, а в інших далекозорість.
Не корегований астигматизм нерідко приводить призводить не лише до нечіткого зображення, але і викликає втому очей, головний біль, подразнення та запалення повік, слизової оболонки ока, сльозотечу.
Якщо астигматизм невеликий і не перевищує 1.0-1.5 Діоптрій, то, як правило, він добре переноситься пацієнтами.
При більш високих ступенях астигматизму нерідко спостерігається непереносимість окулярів, стає неможливим користування м’якими контактними лінзами. Існують спеціальні торичні лінзи, які потребують спеціального навику в використанні, а інколи і взагалі не переносяться пацієнтами.
Астигматизм, як правило, проявляється в дошкільному та ранньому шкільному віці. Якщо астигматизм та погіршення в зв’язку з цим гостроти зору з’явився в більш дорослому віці, тоді необхідно пройти ретельне проходити обстеження в спеціальному закладі, так як це може бути початком достатньо серьйозного захворювання рогівки – кератоконуса.
Правильна діагностика астигматизму потребує використання спеціальної діагностичної апаратури , призначають неадекватні окуляри, які не усувають дискомфорт та втомлюваність очей, але й посилюють їх. так як традиційні методи що використовувалися достатньо часто не дають повної і правильної картини. Особливо це стосується дітей і молодих людей, які частково компенсують недовершенність оптичної системи ока за рахунок м’язового напруження. При цьому нерідко призначають неадекватні окуляри, які не усувають дискомфорт та втомлюваність очей, але й посилюють їх.
Присутність астигматизму значно затрудняє зорову роботу людей з пресбіопією – віковою далекозорістю, оскільки для корекції пацієнтам потребуються складні окуляри.
При хірургічній зміні кришталика та хірургії катаракти астигматизм не дає можливість отримати високого якість зору, так як не усувається під час цих операцій. Пізніше, для отримання комфортного зору виникне потреба в окулярах.
Сучасна офтальмологія володіє точними, безпечними та щадними методами корекції астигматизму.
Це лазерна корекція зору та астигматомія які дозволяють швидко та безболісно позбутися астигматизму.
Лазерна корекція – найшвидший та точний метод корекції, однак він підходить не усім. Астигматомія – більш щадуюча методика, але покращення зору проходить поступово.
Пресбіопія
Для того, щоб роздивитися близько розташовані предмети, оку треба підсилити свою преломлюючу силу - сфокусуватися. Звичайно це робиться за рахунок посилення оптичної сили кришталика.
З віком еластичні властивості кришталика погіршуються й послабляється діяльність м'язового апарата ока, що виконує фокусування ока на близьку відстань. Тому навіть ті люди, які завжди добре бачили, після 40-45 років починають зазнавати труднощів при читанні.
Такий стан називається віковою далекозорістю або пресбіопією.
Корегується вона призначенням окулярів для близької відстані, які доповнюють ослаблену фокусуючи здатності ока, підсилюючи преломлюючу силу.
Особливо страждають від вікової далекозорості ті, хто раніше не мав проблеми із зором. Тим, хто мав далекозорість, набагато раніше, ніж звичайно потрібні окуляри для читання. Крім того, з'являються проблеми з гостротою зору на середні відстані, стає неможливим прочитати навіть великі заголовки, скористатися мобільним телефоном, побачити панель автомобіля. Це змушує мати дві пари окулярів, увесь час міняючи їх.
Короткозорі люди з настанням пресбіопії не можуть користуватися своїми окулярами при читанні, їм доводиться їх знімати, а при високих ступенях короткозорості мати для читання окрему пару окулярів.
Ті, хто звикли носити м'які контактні лінзи, змушені користуватися для читання ще й окулярами!
Уникнути появи вікової далекозорості неможливо, це нормальний віковий процес. Однак можна трохи віддалити необхідність в окулярах для читання. Для цього варто виконувати вправи для поліпшення кровообігу й тонусу м'язів ока, дозувати зорові навантаження, читати при гарному освітленні, періодично приймати спеціальні вітамінні комплекси.
Сьогодні крім очкової корекції існують мультифокальні м'які контактні лінзи, які дозволяють уникнути користування окулярами для читання.
Більш радикальним способом боротьби із пресбіопією є рефракційна заміна кришталика на спеціальні внутрішньоочні лінзи, що дозволяють скорегувати оптику ока так, щоб добре бачити вдаль й на близькі відстані без окулярів.
Катаракта
Око людини постійно змінюється протягом всього життя. З віком, центральна частина кришталика (природна внутрішньоочна лінза, що бере участь у преломленні світла й фокусування його на сітківці) стає більш щільною, здобуває жовтий відтінок й губить свою прозорість. Це погіршує наше світло й кольоросприйняття. Поступово кришталик стає усе більш мутним, а зір усе менш чітким. Зріла катаракта може настільки знизити зір, що людина стає практично сліпою.
Катаракта - це прогресивне помутніння кришталика ока людини. Катаракта заважає світлу проникати в око й досягати сітківки.
Катаракта - це найбільш розповсюджена причина зниження зору в літньому віці. Катаракта може виникнути й внаслідок захворювання або травми. Іноді катаракта буває вроджена.
Симптоми катаракти
- поступове зниження зору з віком
- значне зниження сутінкового й нічного зору
- утруднення зору при яскравому сонячному світлі через появу «сяйва» навколо джерел світла
- погіршення здатності розпізнавати кольори
- необхідність часто міняти окуляри
- складність з читанням
Причини виникнення катаракти: вік, травма очей, спадковість, цукровий діабет, тривале застосування деяких медикаментів, ультрафіолетове випромінювання, деякі обмінні порушення
Якщо симптоми катаракти мало виражені, використання спеціальних вітамінних крапель і зміна (призначення) окулярів може на якийсь час дати можливість працювати й жити більш комфортно.
Хірургічне лікування - це єдиний шлях лікування катаракт.
На щастя сучасне хірургічне лікування катаракт безпечно й ефективно. Про хірургічне лікування катаракти варто подумати тоді, коли катаракта знижує зір настільки, що це заважає Вам вести звичний спосіб життя й виконувати Вашу звичайну роботу. Ви разом з вашим лікарем повинні вирішити, коли доцільно робити операцію. Для людей, що ведуть активний спосіб життя, що водять автомобіль, багато читають - видалення катаракти може знадобитися на ранніх стадіях її розвитку. Для людей, які мало читають і не водять машину, операція може знадобитися значно пізніше.
При оперативному лікуванні катаракти помутнілий кришталик віддаляється з ока й заміщається штучним. Це дозволяє відновити прозорість оптичних середовищ ока і його фокусуючу здатності. У більшості випадків операція видалення катаракти й імплантації штучного кришталика (внутріочної лінзи – ІОЛ) дозволяє повністю відновити зір.
Катаракта не може бути вилучена лазером.
Кератоконус
Кератоконус – хронічне прогресуюче захворювання, що поступово призводить до стоншення рогівки. Відбувається це в результаті ослаблення зв'язку між її серединними шарами. У результаті рогівка під дією внутрішньоочного тиску деформується, розвивається астигматизм і короткозорість, зір погіршується. При виражених змінах рогівка здобуває конічну форму, звідки й назва захворювання. Згодом, при розвитку процесу може з'явитися набряк і помутніння рогівки, що ще більше ускладнює зір.
Як правило, процес двосторонній, але спочатку проявляється тільки на одному оці. Причина захворювання дотепер не ясна. Хвороба, як правило, не успадковується. Однак імовірність кератоконуса вища при деяких захворюваннях ока й системних патологіях організму. Помічено зв'язок розвитку захворювання з постійними тертями й травмами рогівки ока.
Деформація рогівки звичайно починає проявлятися клінічно після пубертатного віку, частота захворювання звичайно оцінюється як 1-2 на 10000 населення, частіше зустрічається серед південних народів.
Захворювання проявляється зниженням зору через розвиток астигматизму й короткозорості. Пацієнти скаржаться на необхідність частої зміни оптичної сили окулярів і появу непереносимості м'яких контактних лінз. Характерним є те, що описані скарги спочатку стосуються тільки одного ока.
При подальшому розвитку кератоконуса астигматизм підсилюється й корекція зору стає неможливою. Рогівка все більше стоншується до критичних величин. Настає момент, коли товщина рогівки стає настільки малою, що не в змозі підтримувати баланс внутрішньоочного й зовнішнього тиску. Розвивається набряк рогівки, ситуація стає небезпечною для цілісності ока.
Рання стадія захворювання до останнього часу важко діагностувалася й могла бути непомічена.
Останнім часом, завдяки появі нових технологій дослідження рогівки кератоконус діагностується частіше. Сучасні методи дослідження рогівки дозволяють одержувати повну топографічну карту передньої й задньої поверхні (що особливо важливо, тому що первісні зміни проявляються саме на задній поверхні рогівки) рогівки, її товщини в будь-якій точці з точність до 1 мікрона.
ВИСНОВОК
1. Наш сучасний світ насичений новими технологіями та завантажений техногенними забрудненнями створює несприятливі умови для нормального функціонування зорового аналізатора. Можуть виникати різного роду захворювання, які можуть виникати з різних причин та мати різні наслідки. Переважними та найбільш поширеними хворобами є: короткозорість, далекозорість, астизматизм, катаракта. Хвороби органів зору виникають у різному віці і з роками можуть прогресувати, а також хворі можуть з віком мати нормальний зір, якщо у ранньому віці були вжиті заходи лікування та профілактики. Захворювання зорового аналізатора і зниження центральної гостроти зору обмежує дитину в повноцінному розвитку, а отже є причиною його відставання або відхилення від норми. Тому реабілітація повинна носити корекційно-лікувальний характер впливу на організм даної групи дітей.
2. З початком навчання у дітей молодшого шкільного віку змінюється провідний вид діяльності та руховий режим, що призводить до більш напруженої роботи основні системи організму в порівнянні з дошкільним періодом. Тому необхідно індивідуально підбирати навантаження під час занять, чергуючи їх з адекватним відпочинком. Одним зі шляхів залучення інвалідів в активне соціальне життя і професійну діяльність, створення сприятливих умов для їх фізичної, психологічної і соціальної реабілітації є фізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність. Створення можливостей для занять фізичною культурою вселяє в дитину оптимізм, сприяє загальному розвитку дитини. Саме фізкультура і спорт у силу впливу, що активно діють на організм, на підвищення рівня фізичної підготовки, розширення кола спілкування, стимуляції "духу змагання" розглядається як оздоровче середовище. У фізичному вихованні інвалідів повинні широко використовуватися всі засоби системи фізичного виховання.
3. Оскільки діти з вадами зору часто обирають для себе оптимальне положення тіла під час читання, письма тощо, яке зазвичай є неправильним, то це, в свою чергу, призводить до різних порушень постави і захворювань ОРА. Отже корекція даних порушень у слабозорих дітей молодшого шкільного віку є актуальним аспектом в роботі з такими дітьми. Досить важливими корекційними заняттями є ігри. Дані види занять досить ефективні в дошкільному віці. Ігри в руховій терапії можна використовувати самостійно або в поєднанні з різними ритмічними, логоритмічними, музично-ритмічними комплексами. Ігри вносять розмаїтість і емоційність у лікувальні процедури (при дизартріях, ринолаліях, афазіях). Ігровий метод у вигляді лікувальної процедури знаходить усе більше застосування в дитячій практиці. Малювання практикується в усі періоди навчання мови і на усіх видах логопедичних занять.
4. В організації навчання та реабілітації дітей з вадами зору в умовах спецшкіл необхідно дотримуватись певного режиму у проведенні занять з ЛФК та інших методів фізичної реабілітації, які в тижневому циклі повинні послідовно чергуватись з уроками фізичного виховання. На даних заняттях, в першу чергу, повинні враховуватись дані медичного діагнозу і прогнозу, а також протипокази до застосування фізичних навантажень при різних порушеннях органу зору і функцій зорового аналізатора.
ЛІТЕРАТУРА
1. Азарян Р.Н. Педагогическое исследование влияния многолетних занятий физической культурой и спортом на развитие и воспитание слепых и слабовидящих школьников. –М.:Просвещение, 1989. – 64с.
2. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. – К.: Здоров’я, 1990.
3. Анатомия человека. /Под ред. Сапина М.Р. – М.: Медицина, 1993.
4. Анатомия, физиология, психология человека /Под ред. Батуева А.С. СПб.: Лань, 1998.
5. Батуев А. С. Введение в физиологию сенсорных систем.- М.: Наука, 1988. – 247 с.
6. Гальперин С.И. Физиология человека и животных. Высшая школа, 1970 – 656 с.
7. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология. – В 3 т. – М.: мир, 1990.
8. Гуминский А.А. и др. Руководство к лабораторным занятиям по общей и возрастной физиологии. – М.:Просвещение, 1990. – 239 с.
9. Жабоєдов Г.Д., Ватченко А.О., Тимофеєв М.М. Терапевтична офтальмологія. – К.: Здоров’я, 2003. – 134с.
10. Касаткин Л.Ф. Формирование двигательных функций у слепых детей и преодоление недостатков физического развития в процесе школьного обучения: Автореф.дис. – М., 1980. – 23с.
11. Липченко В.Я., Самусев Р.П. Атлас нормальной анатомии. – М.: Медицина, 1988.
12. Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Агаджаняна Н.А. – М.: Высшая школа, 1983. – 328 с.
13. Николаевская В. П. Физические методы лечения в оториноларингологии. — М.: Медицина. — 1989. — 381 с.
14. Ремажевська В.М., Раніцький Ю.М. Лікувальна фізкультура при порушеннях опорно-рухового апарату у дітей з вадами зору. – Львів: 2004. – 92 с.
15. Ростомашвили Л.Н. Адаптивное физическое воспитание. Авторская программа по лечебной физической культуре для детей с тяжелой зрительной патологией (начальня школа). Учеб.-метод.пособ. – М., 2002. – 42 с.
16. Рухлова С.А. Основы офтальмологии. – М.: Мед. книга, Изд-во НГМА, 2001. – 252 с.
17. Сермеев Б.В. Физическое воспитание детей с нарушением зрения. – К.: Здоров’я, 1987. – 112 с.
18. Синьова Є.П. Тифлопсихологія. - К.: ВО УФЦ-БФ „Візаві”, 2002. – 296 с.
19. Смирнов В.М. Нейрофизиология и высшая нервная деятельность детей и подростков: Учебное пособие, - М: изд. Центр «Академия», 2000. – 400 с.
20. Трайтак Д.И. и др. Биология. – М.: Просвещение, 1992.
21. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: Мед. информационное агентство, 2002. – 958 с.
22. Форняк Н.М. Анатомія та еволюція нервової системи. – Рівне, 1996.
23. Хоменко Б.Г. Анатомія людини. – К.: Вища школа, 1991.
24. Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. Практикум. - К.: Вища школа, 1991.- 175 с.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ЗОРОВІ ПАТОЛОГІЇ
1.1 Короткозорість, міопія
1.2 Далекозорість, гіперметропія
1.3 Астигматизм
1.4 Пресбіопія
1.5 Катаракта
1.6 Кератоконус
РОЗДІЛ 2 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ
2.1 Особливості фізичного виховання дітей з вадами зору
2.2 Використання комплексної диференційованої профілактичної програми
2.3 Проведення коригувальних занять
2.4 Особливості та значення занять з ЛФК в роботі зі слабозорими дітьми молодшого шкільного віку в умовах спеціалізованої школи
2.5 Організаційно-методичні основи проведення занять плавання із слабозорими дітьми
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Актуальність: З кожним роком збільшується кількість дітей з різними вадами. Тому проблема полягає в тому, що за допомогою різних фізичних вправ допомогти дитині не відчувати себе слабкою та безпорадною серед інших дітей. За останні роки в нашій країні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей з патологією зору. Належний рівень забезпечення оптимальних специфічних умов навчання і виховання дитини з порушенням зору, її подальшої соціально-трудової реабілітації та інтеграції в суспільство є важливим завданням системи освіти і вважаються критеріями оцінки його цивілізованості й гуманності.
Розвиток дитини з вадами зору в умовах перебування її у спеціалізованому навчальному закладі набуває певної своєрідності. У закладі інтернатного типу дитина більш обмежена в руховій активності в порівнянні зі своїми однолітками, які навчаються в масовій школі.
За останні роки поглибилась зацікавленість щодо фізичного виховання дітей з різними особливими вадами, створюється програмно-методичне забезпечення занять з фізичної культури, виконаний ряд фундаментальних і практично-орієнтованих досліджень, спрямованих на покращення фізичного стану .
Метою дослідження: є особливості використання системи фізичних вправ для занять з дітьми, що мають зорові патології.
Об`єкт дослідження: навчально-виховний процес фізичної культури для дітей з вадами зору.
Суб`єкт дослідження: діти, які мають зорові патології.
Завдання дослідження:
1. Дати характеристику основних зорових патологій.
2. Розглянути особливості проведення занять з дітьми-інвалідами.
3. Вивчити особливості корекційних занять з дітьми дошкільного віку, що зорові патології.
Методи дослідження:
1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
2. Аналіз педагогічного досвіду.
Наукова новизна: узагальнені сучасні наукові дані про деякі шляхи підвищення ефективної корекції особливих вад дитини при застосуванні різних вправ.
Практична значимість: в процесі фізичного виховання розроблено досить багато різних вправ для занять з фізичного виховання з дітьми, що мають зорові вади.
РОЗДІЛ 1 ЗОРОВІ ПАТОЛОГІЇ
Короткозорість, міопія
Короткозорість – це варіант сильної оптичної системи ока. При цьому промінь світла який потрапляє в око після приломлення через живі лінзи ока (рогівку та кришталик) збираються перед сітківкою. Це обумовлено двома причинами – або лінзи ока занадто сильні, або розмір ока занадто великий. Можливо ї поєднання двох причин.
Для того, щоб сфокусуватись на об’єкт який необхідно роздивитися та чітко його побачити, необхідно послабити оптичну силу ока, що можна зробити за допомогою додатково розміщених перед оком розсіюючих лінз або змінити (послабити) преломлюючі сили самої рогівки.
Короткозорість може бути вродженою, рано набутою (у дошкільному віці), набутою у шкільному віці та пізньо набутою (у дорослому стані).
У механізмі розвитку короткозорості приймають участь три ланки: зорова робота на близькій відстані, спадкові схильності, слабка зовнішня оболонка ока, склера, внутрішній тиск ока.
В кожному конкретному випадку домінує якийсь з факторів і завдання спеціаліста полягає у тому, щоб визначити це і спрямувати свої зусилля на усунення (або корекцію) саме цього фактору.
Безумовно, зорові навантаження відіграють важливу роль у розвитку короткозорості. Для роботи на короткій відстані око повинне збільшити свою оптичну силу, що виконується завдяки, так званого, акомодаційного апарата. Якщо м’язи акомодаційного апарату ослаблені, що зазвичай спостерігається у дітей, то робота на короткій відстані стає для них неможливою. В таких випадках організм змушений прилаштовувати свою оптичну систему, що досягається збільшенням розмірів ока і, відповідно, збільшенням короткозорості.
Саме тому розвиток м’язових резервів ока та правильна гігієна зорових навантажень являються дуже важливим моментом профілактики та стабілізації короткозорості у дітей.
Для розвитку м’язових резервів ока до нещодавнього часу використовували апаратні методи – міостимуляція, магнітотерапія, електрофорез, лазерстимуляцію. Нажаль, ці методи довали досить короткотривалий ефект і короткозорість прогресувала.
Сьогодні, завдяки появі рефракційної терапії (лінзи нічного застосування), стало можливим більш ефективно проводити розвиток акомодаційного апарату, досягаючи стабілізації короткозорості.
Важливу роль у процесі прогресування короткозорості відіграють біохімічні властивості зовнішньої оболонки ока – склери. Порушення процесів обміну та кровообігу призводять до дистрофічних та структурних змін у склері. Тому для короткозорих людей важлива фізична та рухова активність, корисні заняття плаванням, тенісом. Слід знешкодити очаги хронічної інфекції. В раціон харчування внести продукти, що містять кальцій, вітаміни К, С, Е та А.
Сьогодні короткозорість можна корегувати окулярами, м’якими контактними лінзами, за допомогою ортокератологічних (нічних) лінз, лазерної корекції та рефракційної заміни кришталика.
Всі перелічені методи мають свої сильні та слабкі сторони, і питання вибору виду корекції залежить від особистих мотивацій, способу життя та індивідуальних особливостей ока кожної конкретної людини. У нашій клініці представлені всі сучасні методи корекції короткозорості.
Далекозорість, гіперметропія
Далекозорість – це варіант слабкої оптичної системи ока. При цьому промінь світла який потрапляє після преломлення через лінзу ока (рогівку та кришталик) віртуально збирається за сітківкою (світлосприймаючий апарат ока), а на сітківці формується нечітке зображення.
Обумовлена далекозорість двома причинами – або лінзи ока занадто слабкі, або розмір ока менший чим звичайно. Можливе поєднання двох причин.
Щоб сфокусувати об’єкт що необхідно роздивитися на сітківці та чітко його побачити, необхідно підсилити преломлюючу силу ока. Зробити це можливо за допомогою додатково розміщених перед оком збираючих лінз (окуляри, контактні лінзи) або за допомогою зміни (підсилення) преломлюючої сили центральної області самої рогівки (лазерна корекція зору).
У дітей з моменту народження до 6-7 років існує фізіологічна далекозорість. По мірі росту та розвитку ока змінюється і його оптична сила - вона збільшується, паралельно розвивається та м’язовий апарат ока. Все це сприяє підготовці ока до періоду появи інтенсивних зорових навантажень.
При далекозорості, для отримання чіткого зображення, око намагається компенсувати слабкість оптичної сили шляхом напруження фокусуючих м’язів. При цьому підсилення м’язів необхідно витрачати як для далі, так і в більшій мірі для близької відстані.
Таким чином око постійно працює в стані підвищеного м’язового навантаження.
У дітей, коли м’язова система ока розвинена недостатньо сильно, чіткість зорових образів не стабільна та немає координованості в роботі обох очей, може розвинутися косоокість.
У дорослих людей вимоги до роботи фокусуючого апарату ока підвищені. Це призводить до швидкого стомлювання, слезотечі, головним болям, роздратованості.
В подальшому іде розвиток хронічного спазму м’язів, що виражається в стійкому зниженні зору як у даль, так і на короткій відстані, та неможливість підібрати комфортну корекцію. В результаті навіть молоді люди втрачають можливість повноцінно працювати, виповнювати звичайний обсяг зорових навантажень.
У літньому віці при далекозорості дискомфорт підвищується через приєднання вікового компоненту, коли потребуються додаткові окуляри для далі, середньої відстані та для близької відстані.
Далекозорість корегується окулярами, м;якими контактними лінзами чи лазерною корекцією.
Астигматизм
Астигматизм – це така зміна приломлюючої сили ока, при якій присутнє не лише її підсилення (як при короткозорості) чи послаблення (як при далекозорості), але і виражене порушення сферичності. При цьому в одних меридіанах приломлююча сила більше, а в інших менша.
При такому стані в оптичній системі ока не існує такої відстані до предмета що роздивляється, при якому у людини був би чіткий зір. Якщо відстань адекватна для приломлення світла в одному меридіані, то вона неадекватна в іншому.
Астигматизм буває короткозорим, коли у людини присутня короткозорість, але вона в якихось меридіанах більша, в інших менша.
Астигматизм буває далекозорим, коли відповідно ступень далекозорості різна в різних меридіанах.
Астигматизм буває змішаним - коли в одних осях є короткозорість, а в інших далекозорість.
Не корегований астигматизм нерідко приводить призводить не лише до нечіткого зображення, але і викликає втому очей, головний біль, подразнення та запалення повік, слизової оболонки ока, сльозотечу.
Якщо астигматизм невеликий і не перевищує 1.0-1.5 Діоптрій, то, як правило, він добре переноситься пацієнтами.
При більш високих ступенях астигматизму нерідко спостерігається непереносимість окулярів, стає неможливим користування м’якими контактними лінзами. Існують спеціальні торичні лінзи, які потребують спеціального навику в використанні, а інколи і взагалі не переносяться пацієнтами.
Астигматизм, як правило, проявляється в дошкільному та ранньому шкільному віці. Якщо астигматизм та погіршення в зв’язку з цим гостроти зору з’явився в більш дорослому віці, тоді необхідно пройти ретельне проходити обстеження в спеціальному закладі, так як це може бути початком достатньо серьйозного захворювання рогівки – кератоконуса.
Правильна діагностика астигматизму потребує використання спеціальної діагностичної апаратури , призначають неадекватні окуляри, які не усувають дискомфорт та втомлюваність очей, але й посилюють їх. так як традиційні методи що використовувалися достатньо часто не дають повної і правильної картини. Особливо це стосується дітей і молодих людей, які частково компенсують недовершенність оптичної системи ока за рахунок м’язового напруження. При цьому нерідко призначають неадекватні окуляри, які не усувають дискомфорт та втомлюваність очей, але й посилюють їх.
Присутність астигматизму значно затрудняє зорову роботу людей з пресбіопією – віковою далекозорістю, оскільки для корекції пацієнтам потребуються складні окуляри.
При хірургічній зміні кришталика та хірургії катаракти астигматизм не дає можливість отримати високого якість зору, так як не усувається під час цих операцій. Пізніше, для отримання комфортного зору виникне потреба в окулярах.
Сучасна офтальмологія володіє точними, безпечними та щадними методами корекції астигматизму.
Це лазерна корекція зору та астигматомія які дозволяють швидко та безболісно позбутися астигматизму.
Лазерна корекція – найшвидший та точний метод корекції, однак він підходить не усім. Астигматомія – більш щадуюча методика, але покращення зору проходить поступово.
Пресбіопія
Для того, щоб роздивитися близько розташовані предмети, оку треба підсилити свою преломлюючу силу - сфокусуватися. Звичайно це робиться за рахунок посилення оптичної сили кришталика.
З віком еластичні властивості кришталика погіршуються й послабляється діяльність м'язового апарата ока, що виконує фокусування ока на близьку відстань. Тому навіть ті люди, які завжди добре бачили, після 40-45 років починають зазнавати труднощів при читанні.
Такий стан називається віковою далекозорістю або пресбіопією.
Корегується вона призначенням окулярів для близької відстані, які доповнюють ослаблену фокусуючи здатності ока, підсилюючи преломлюючу силу.
Особливо страждають від вікової далекозорості ті, хто раніше не мав проблеми із зором. Тим, хто мав далекозорість, набагато раніше, ніж звичайно потрібні окуляри для читання. Крім того, з'являються проблеми з гостротою зору на середні відстані, стає неможливим прочитати навіть великі заголовки, скористатися мобільним телефоном, побачити панель автомобіля. Це змушує мати дві пари окулярів, увесь час міняючи їх.
Короткозорі люди з настанням пресбіопії не можуть користуватися своїми окулярами при читанні, їм доводиться їх знімати, а при високих ступенях короткозорості мати для читання окрему пару окулярів.
Ті, хто звикли носити м'які контактні лінзи, змушені користуватися для читання ще й окулярами!
Уникнути появи вікової далекозорості неможливо, це нормальний віковий процес. Однак можна трохи віддалити необхідність в окулярах для читання. Для цього варто виконувати вправи для поліпшення кровообігу й тонусу м'язів ока, дозувати зорові навантаження, читати при гарному освітленні, періодично приймати спеціальні вітамінні комплекси.
Сьогодні крім очкової корекції існують мультифокальні м'які контактні лінзи, які дозволяють уникнути користування окулярами для читання.
Більш радикальним способом боротьби із пресбіопією є рефракційна заміна кришталика на спеціальні внутрішньоочні лінзи, що дозволяють скорегувати оптику ока так, щоб добре бачити вдаль й на близькі відстані без окулярів.
Катаракта
Око людини постійно змінюється протягом всього життя. З віком, центральна частина кришталика (природна внутрішньоочна лінза, що бере участь у преломленні світла й фокусування його на сітківці) стає більш щільною, здобуває жовтий відтінок й губить свою прозорість. Це погіршує наше світло й кольоросприйняття. Поступово кришталик стає усе більш мутним, а зір усе менш чітким. Зріла катаракта може настільки знизити зір, що людина стає практично сліпою.
Катаракта - це прогресивне помутніння кришталика ока людини. Катаракта заважає світлу проникати в око й досягати сітківки.
Катаракта - це найбільш розповсюджена причина зниження зору в літньому віці. Катаракта може виникнути й внаслідок захворювання або травми. Іноді катаракта буває вроджена.
Симптоми катаракти
- поступове зниження зору з віком
- значне зниження сутінкового й нічного зору
- утруднення зору при яскравому сонячному світлі через появу «сяйва» навколо джерел світла
- погіршення здатності розпізнавати кольори
- необхідність часто міняти окуляри
- складність з читанням
Причини виникнення катаракти: вік, травма очей, спадковість, цукровий діабет, тривале застосування деяких медикаментів, ультрафіолетове випромінювання, деякі обмінні порушення
Якщо симптоми катаракти мало виражені, використання спеціальних вітамінних крапель і зміна (призначення) окулярів може на якийсь час дати можливість працювати й жити більш комфортно.
Хірургічне лікування - це єдиний шлях лікування катаракт.
На щастя сучасне хірургічне лікування катаракт безпечно й ефективно. Про хірургічне лікування катаракти варто подумати тоді, коли катаракта знижує зір настільки, що це заважає Вам вести звичний спосіб життя й виконувати Вашу звичайну роботу. Ви разом з вашим лікарем повинні вирішити, коли доцільно робити операцію. Для людей, що ведуть активний спосіб життя, що водять автомобіль, багато читають - видалення катаракти може знадобитися на ранніх стадіях її розвитку. Для людей, які мало читають і не водять машину, операція може знадобитися значно пізніше.
При оперативному лікуванні катаракти помутнілий кришталик віддаляється з ока й заміщається штучним. Це дозволяє відновити прозорість оптичних середовищ ока і його фокусуючу здатності. У більшості випадків операція видалення катаракти й імплантації штучного кришталика (внутріочної лінзи – ІОЛ) дозволяє повністю відновити зір.
Катаракта не може бути вилучена лазером.
Кератоконус
Кератоконус – хронічне прогресуюче захворювання, що поступово призводить до стоншення рогівки. Відбувається це в результаті ослаблення зв'язку між її серединними шарами. У результаті рогівка під дією внутрішньоочного тиску деформується, розвивається астигматизм і короткозорість, зір погіршується. При виражених змінах рогівка здобуває конічну форму, звідки й назва захворювання. Згодом, при розвитку процесу може з'явитися набряк і помутніння рогівки, що ще більше ускладнює зір.
Як правило, процес двосторонній, але спочатку проявляється тільки на одному оці. Причина захворювання дотепер не ясна. Хвороба, як правило, не успадковується. Однак імовірність кератоконуса вища при деяких захворюваннях ока й системних патологіях організму. Помічено зв'язок розвитку захворювання з постійними тертями й травмами рогівки ока.
Деформація рогівки звичайно починає проявлятися клінічно після пубертатного віку, частота захворювання звичайно оцінюється як 1-2 на 10000 населення, частіше зустрічається серед південних народів.
Захворювання проявляється зниженням зору через розвиток астигматизму й короткозорості. Пацієнти скаржаться на необхідність частої зміни оптичної сили окулярів і появу непереносимості м'яких контактних лінз. Характерним є те, що описані скарги спочатку стосуються тільки одного ока.
При подальшому розвитку кератоконуса астигматизм підсилюється й корекція зору стає неможливою. Рогівка все більше стоншується до критичних величин. Настає момент, коли товщина рогівки стає настільки малою, що не в змозі підтримувати баланс внутрішньоочного й зовнішнього тиску. Розвивається набряк рогівки, ситуація стає небезпечною для цілісності ока.
Рання стадія захворювання до останнього часу важко діагностувалася й могла бути непомічена.
Останнім часом, завдяки появі нових технологій дослідження рогівки кератоконус діагностується частіше. Сучасні методи дослідження рогівки дозволяють одержувати повну топографічну карту передньої й задньої поверхні (що особливо важливо, тому що первісні зміни проявляються саме на задній поверхні рогівки) рогівки, її товщини в будь-якій точці з точність до 1 мікрона.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 182.