Транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа. Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит населення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в Європі. Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. Німеччина бере участь у створенні європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць.

У Німеччині розвинуті всі види сучасного транспорту. Існує добре розгалужена мережа залізниць (38 тис. км), автошляхів (231500 км), трубопровідного транспорту (нафтопроводи – 2400 км, газопроводи – 44000 км).

Головні морські порти – Гамбург, Бремен, Вільгельмсгафен, Бремергафен, Любек, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд. Найбільший у Німеччині та один з найбільших річкових портів у світі – м. Дуйзбург.

Головний західнонімецький та найбільший у континентальній Європі аеропорт, розташований у Франкфурті-на-Майні. Всі міста і міські агломерації з населенням понад 1 млн. чол. мають власні аеропорти з регулярним авіаційним сполученням. Провідна авіаційна компанія Німеччини – «Люфтганза».

Але провідна роль у перевезенні пасажирів та вантажів належить автомобільному й залізничному транспорту. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а й транзити, оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у створенні Європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць. Вантажо- і пасажироперевезення здійснюються залізницями, автошляхами і водними шляхом. На водний транспорт припадає 1/5 вантажоперевезень, що виділяє країну за цим показником в Європі. Найважливішу роль відіграє річкова система Рейну. Канал Рейн – Ведер дав вихід Руру до Північного моря а межах державної території. середньо німецький канал, перетинаючи територію з заходу на схід, сполучає річки півночі в єдину транспортну систему. Збудовані у 90-х роках канал Рейн-Майн-Дунай сполучає Північне і Чорне моря, утворюючи транс-європейську водну магістраль. З північного порту Кіль починається глибоководний Кільський канал, що за значенням поступається тільки Суецькому і Панамському. Паромні переправи сполучають Німеччину з Данією, Швецією, Фінляндією, Литвою. До другої світової війни найважливішим транспортним вузлом був Берлін, але за роки існування двох Німеччин він втратив свою роль. Основний транспортний коридор проходить по осі Рейну. Є локальні транспортні вузли. В країні зареєстровано майже 42 млн. легкових і 2,6 млн. вантажних автомобілів. Країна вкрита густою мережею швидкісних автомагістралей високого класу. ФРН має потужний морський флот, який обслуговує частину зовнішньої торгівлі.

Найбільший аеропорт Німеччини – це Міжнародний Рейн-Майнський аеропорт Франкфурта-на-Майні, або: Рейн-Майнский Аеропорт, (нім.Rhein-Main-Flughafen). Аеропорт Франкфурта-на-Майні був одним з перших аеропортів, де почали застосовувати автоматичну систему сортування багажу. Аеропорт має 3 злітно-посадочні смуги, кожна довжиною 4 000 метрів. В однієї (07L / 25R) покриття асфальтове, в інших — бетонне. Аеропорт має два великих термінали і один маленький для VIP персон. Всього п'ять залів.

По кількості пасажирів (в 2006 році 52 810 683 людей) він посідає третє місце в Європі, після лондонського Хітроу (Heathrow Airport/London Heathrow Airport) (67 530 197 пасажирів в 2006 році)) і паризького Шарль-Де-Голь (Aйroport Roissy-Charles-de-Gaulle) (56 849 567 пасажирів в 2006 році)). По вантажоперевезеннях займає друге місце в Європі, уступаючи тільки паризькому Шарль-Де-Голь.

Система комунікацій країни основується на цифрових технологіях. Глобальні виклики третього тисячоліття спричиняють нові тенденції та перерозподіл міжнародних інформаційних потоків. Унаслідок сучасних геополітичних змін, інтеграційних процесів, соціально-політичних трансформацій суспільств, розширення певних політичних систем виникає потреба в налагодженні нових комунікативних каналів обміну інформацією та систем поширення повідомлень. Інтенсивність накопичення останніх поступово призводить до організації міжнародних інформаційних потоків за допомогою засобів масової комунікації. Активізація новостворених інформаційних потоків впливає на формування і зміни у зовнішній політиці держав, інформаційних стратегій політичних систем.

Порівняно з іншими промислово розвинутими країнами у суспільстві ФРН пропозиції мережі Інтернет відносно пізно стали важливим фактором розвитку. Ключем до цього розвитку були, з одного боку устаткування приватними особами своїх домівок персональними комп’ютерами (ПК), але з іншого боку, також і соціально-економічне середовище.

Організація міжнародних інформаційних потоків є пріоритетом зовнішньої політики держави, яка в багатьох країнах, наприклад, здійснюється за допомогою всесвітніх служб мовлення. Наприклад, Велика Британія – Бі-Бі-Сі, Німеччина – “Німецька хвиля”, Українська всесвітня служба радіомовлення. Такий типологічний ряд можна продовжити з огляду на культурний і мовний аспекти: Франція – Альянс-Франсез, Велика Британія – Британська Рада, Німеччина – Гетте Інститут, тощо. Таким чином, діяльність культурних центрів за кордоном можна вважати одним із видів організації міжнародних інформаційних потоків.

Дослідження, проведені серед користувачів Інтернет в Німеччині, показали, що пропозиції он лайн слугують насамперед як додатковий засіб, і що вони далеко не так інтенсивно використовуються, як їх “класичні” конкуренти. В той час, як середньостатистичний громадянин Федеративної Республіки Німеччина кожного дня добрі три години має включеним телевізор, три з половиною години слухає радіо і 30 хвилин читає газету, і тільки 8% від загального користування засобами масової інформації він витрачає на Інтернет, хоча тенденція щодо користування Інтернетом зростає. У перспективі очікується більше використання Інтернету за рахунок коштів на друковану продукцію, тому що Інтернет та радіо/телебачення краще доповнюють одне одного.

Перші місця серед можливостей використання Інтернету займають відправлення і написання електронних листів (80%) та цілеспрямований пошук інформації (59%), банківські операції на дому так само, як і новини про економіку та біржу мають попит у 31% користувачів. При цьому необхідно підкреслити, що за останні п’ять років змінилося ставлення до користування Інтернетом. Якщо у раніше тільки 27% користувачів користувались Інтернетом вдома, а 59% на робочому місці чи в університеті, то сьогодні майже кожен другий (48%) спілкується у чаті і шукає інформацію біля домашнього дисплея і майже кожний (91%) на робочому місці.