Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
ВСТУП
Актуальність дослідження. Зміни кардинального характеру кінця ХХ століття торкнулися не тільки суспільно-політичної, економічної сфер діяльності людини, але й суттєво зачепили сферу духовну, невід’ємною частиною якої є література.
Зміна епох особливо позначається на літературі, котра, маючи зв’язок із суспільним життям, виявляє паростки нового в естетичних уявленнях про світ. У зв’язку з цим вона набуває аналітичної, пізнавальної функції. Саме на зламі епох і суспільних формацій людство обертається назад, вдивляється в минуле, замислюється, що взяти в майбутнє. Читача починають хвилювати події вітчизняної та світової історії, життя й діяльність видатних особистостей. Усе більше фактів свідчить про активне використання в літературі ХХІ століття реальних документів.
Оповіданню – давньому, універсальному й динамічному епічному жанру – дослідники відводять одне з центральних місць у жанровій системі як світової, так і кожної з національних літератур. Адже стан розвитку оповідання багато в чому репрезентує інтенсифікацію літературного процесу, засвідчує оперативні можливості художнього пізнання і відображення дійсності, дає уявлення про розмаїття їх форм, засобів і прийомів.
Закономірно, малому прозовому жанру присвячено значно менше статей і рецензій, колективних праць і монографій, ніж, скажімо, великому епічному жанру – роману, на художній досвід оповідання спираються значно менше авторів історико-літературних і теоретичних досліджень.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
– систематизувати історію теоретичного вивчення оповідання як специфічного родо-жанрового утворення в літературі;
– проаналізувати твори творчість О. Забужко кінця ХХ століття з метою визначення жанрової природи оповідання;
– простежити особливості стильової реалізації художнього та історичного матеріалу у оповіданні;
– проаналізувати співвідношення історичної правди та художнього домислу в досліджуваному оповіданні;
Невеличке оповідання «Сестро, сестро», майже позбавлено сюжету й теж написане у формі асоціативної сув’язі спогадів-спалахів свідомого «я» Дарки — головного персонажа перших творів збірки [[1]].
Об’єкт дослідження –повість О.Забужко «Сестро, сестро».
Предмет дослідження – художньо-стильові особливості твору «Сестро, сестро».
Методи й методологічно-теоретична основа дослідження. Послуговуючись тим, що постмодерна повість становить собою герменевтичне, точніше перцептивно-рецептивне родо-жанрове утворення, основним методом дослідження є герменевтичний аналіз художньої прози 80-90-х років ХХ століття. Саме тому методологічною основою нашої роботи стали праці М.Гайдеггера, Г.-Ґ. Гадамера та ін., зокрема їх положення про світоглядні передумови появи тексту, суб’єктивне сприйняття й проникнення в художню логіку тексту, що залежить від автора. Герменевтика, передбачає множинність інтерпретацій художнього тексту, а отже, уможливлює багатопланове й водночас виважене його прочитання.
При з’ясуванні особливостей проекції свідомості емпіричного автора на художній текст продуктивним виявився психологічний метод. Зважаючи на екзистенціалістський характер прози О.Забужко, , ми вважаємо доречним застосувати елементи екзистенціалістської моделі аналізу художнього твору, яка дозволяє розглядати літературу як один із виявів людського буття.
Структурний метод допоміг визначити особливості наративної та сюжетно-композиційної організації прози письменниці, які засвідчили відповідність усіх рівнів художньої структури індивідуальній свідомості автора.
Ґрунтовна характеристика образної системи оповідання О.Забужко стала можливою завдяки типологічному методові, а сам принцип наближення до авторського світовідчування через ключові образи тісно пов’язаний із феноменологією.
Тези роботи доповнюють наявні концепції авторської свідомості, дозволяють виявити особливості жіночої прози та є певним рівнем для подальшого осмислення цієї складної проблеми.
ВИСНОВКИ
В Україні, починаючи з 90-х років ХХ століття, з’являється низка оповідань нового змісту. Така новизна пов’язана з етапом розбудови Української незалежної держави, зростання національної самосвідомості народу. Виникає нагальна потреба у творах, що несуть у собі відомості про історичне минуле нашої країни, видатних діячів її політики, науки й культури, у тому числі призабутих або зовсім невідомих сучасному читачеві.
Процес дослідження жанрових зразків триває, в історію літератури повернено викреслені чи забуті імена та твори, знищено так звані „білі плями”, „прогалини”, досягнуто певної повноти накопичення літературних фактів, але досі немає системного й об’єктивного осмислення та аналізу жанрової специфіки історичного оповідання. Виникає необхідність вивчення самобутності та суверенності пошуків письменників або періоду історії літератури, конкретних творів, їх коментарів і характеристик на основі найновіших критеріїв дослідження мистецтва слова.
Сучасна культурна ситуація позначена і кризою ідентичності людини, що спонукає особистість до її болісних пошуків. Тому в сучасній культурі відчутні не лише тенденції глобалізації, але й “фрагментаризації”, особливої уваги до відмінностей між людьми – регіональних, етнічних, культурних та інших. Постмодерністська відмова від універсалізму приводить до розуміння культури як «гармонійної єдності нетотожного».
Сучаснi письменники урізноманітнюють коло виражальних засобів i форм реалізації художнього матеріалу. У зв’язку з геополітичними змінами в суспільстві розширюються тематичні обрії оповідання.
Оповідання О. Забужко «Сестро, сестро» — це психологічний натюрморт, заснований на автобіографії свідомості та біографії соціумних реалій, який (натюрморт) своєю провідною тональністю цілком характерний для української літератури порубіжжя 80 — 90-х років ХХ століття з її наснаженою критикою вітчизняної тоталітарної історії.
У цьому оповіданні що, може бути охарактеризоване і як новела, і як психоаналітичний етюд, написаному у вигляді асоціативних відчуттів, рефлексій, спогадів, відтінюються контури недавнього тоталітарного минулого .
Різноманітність жанрової реалізації різноманітного матеріалу свідчить про те, що сучасне художнє оповідання перебуває в процесі постійного пошуку та відбору нових форм і засобів зображення, воно тісно взаємодіє на відповідних рівнях із суміжними, особливо історичними, жанрами.
Нерідко в центрі уваги прози стають ненароджені герої, або ті що покидають реальний світ.
У зв’язку з невеликим обсягом оповідання, новела, нарис висвітлюють один чи кілька епізодів з життя відомої або невідомої в історії особистості, акцентують увагу на певному конфлікті чи проблемі, вирішують їх, а також характеризуються лаконічністю, поглибленою психологізацією, зручністю в показі подій розповідної структури.
Загальна комунікативна спрямованість жанрів малих форм прозової літератури обумовлена прагненням донести до реципієнтів конкретний проблемний аспект, певну ситуацію, що потребують етичної оцінки.
Таким чином, оповідання як універсальний жанр переломних епох має всі підстави для подальшого розвитку.
Саме цьому жанру, який характеризується полілінійністю сюжету, властива можливість якнайяскравіше відобразити життя героїв в вирішальні етапи їх біографії, втручання у життя людини «кагебістів» та руйнування життя - сестри.
Домінуючи є хронікальний тип сюжету, в якому простежується органічна цілісність, та чітка підпорядкованість усіх елементів твору основній ідеї. У оповіданні «Сестро, сестро» автором проведена акцентуація на глибокому аналізі кількох проблем особистісного плану – «очікування народження сестри», «втручання у життя родини кагебстів», «втрата батька », «втрата сестри».
Схвильована манера оповіді свідчать про доцільність застосування й можливі модифікації жанру оповідання-есе в галузі художньої літератури кінця ХХ століття.
Аналіз оповідання О.Забужко «Сестро, сестро» кінця ХХ століття, свідчить про еклектичність жанрів, частиною яких є художня біографія, використання фольклорних взірців (казок), есеїстичність. Усе це засвідчує збагачення оповідання доби постмодерну її новими жанровими формами: оповідання-сповідь, оповідання-есе, оповідання-подорож, біографічне оповідання тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Демська Л. Сестро, сестро / О. Забужко. Жінка-автор у колоніальній культурі, або Знадоби до української гендерної міфології //Незнайома : антол. укр. "жіночої" прози та есеїстики другої пол. XX - поч. XXI ст.: видав. проект сучас. л-ри "Приватна колекція" / авт. проект, упоряд., вступ. сл. бібліограф. відомості, прим. В. Габора. - Л. : Піраміда, 2005. - 600 с. :
2. Агеєва Віра. Жінка-авторка як інопланетянка : [Про Оксану Забужко] / В. Агеєва // Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: Фрагменти творчості і контексти : научное издание. - Київ : Факт, 2002. - С. 199-205
3. Голобородько, Я. Психологічні натюрморти Оксани Забужко [Текст] : про збірку "Сестро, сестро" / Я. Голобородько // газ. Українська мова та література. - 2005. - №15. - С. 19-20.
4. Завьялова М. Это и есть гендерное литературоведение. Современная женская литература: поиски традиций и новых языков // Ex libris НГ. – 2000. – 21 сентября. – С.8-9.
5. Ключковская Г. Творчество, рынок, бестселлеры (выступления Оксаны Забужко и Юрия Андруховича) // Зеркало недели. – 1999. – №8. – С.15.
6. Оксана Забужко. Сестро, сестро. Повісті та оповідання. Київ Факт., 2003. 240 с.
7. Стельмах. Х. Специфіка жіночої психології у романі Ясміни Тешанович “Сирени” // Молода нація / Гол. ред. О. Проценко. – К.: СМОЛОСКИП, 1999. – С.314-322.
8. Усманова А. Беззащитная Венера. Размышления о феминистской критике истории и теории искусства // Arche. – 1999. – №3. – С.45-48.
9. Сандомирская И., Кузьминский Б. Пауза и слово, или Есть ли имя у боли: Беседа в редакции // Иностранная литература. – 1993. – №3. – С.236-244.
10. Больнов О.Ф. Філософська антропологія та її методичні принципи // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. В.В., Лях, В.С.Пазенок. – К.: Ваклер, 1996. – С.96-116
11. Фромм Э. Психоанализ и этика. – М.: ООО „Изд-во АСТ-ЛТД”, 1998.– 568 с.
12. Маритен Ж. Краткий очерк о существовании и существующем // Проблема человека в западной философии: Переводы / Сост. и послесл. П.С.Гуревича; Общ. ред. Ю.Н. Попова. – М.: Прогресс, 1988. – С.229-260.
13. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1993. – 383 с.
14. Воронов В. Художественная концепция. Из опыта советской прозы 60-80-х годов: Статьи. – М.: Советский писатель, 1984. – 384 с.
15. Марко В.П. Основа творчих шукань. Художня концепція людини в сучасній українській радянській літературі. – К.: Вища школа, 1987. – 165 с.
16. Эстетика: Словарь / Под общ. ред. А.А. Беляева и др. – М.: Политиздат, 1989. – 447 с.
17. Юлина Н.С. Проблемы женщин: философские аспекты (Феминистская мысль в США) // Вопросы философии. – 1988. – №5. – С.137-147.
18. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 522
19. Тимощук Л.М. Відмітні ознаки короткого оповідання В. Борхерта // Іноземна філологія. - 1980. - №
20. 59. - С. 44-56
21. Домашнев А.И. Интерпретация художественного текста. – М.: Просвещение, 1989. – 208с
22. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.310-316.
23. Oates J.C. (Women) writer: Occasions and Opportunities. – N.Y.: A William Abrahams book, 1989. – 401 p.
24. Забужко О. Незгасний маків цвіт // Всесвіт. – 1990. – №1. – С.130-133.
25. Есин А.Б. Психологизм русской классической литературы: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 176 с.
26. Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины: Учеб. пособие / Л.В.Чернец, В.Е. Хализев, С.Н. Бройтман и др. / Под ред. Л.В. Чернец. – М.: Высшая школа; Издательский центр „Академия”, 2000. – 556 с.
[1] Л. Демська.Сестро, сестро / О. Забужко.Жінка-автор у колоніальній культурі, або Знадоби до української гендерної міфології //Незнайома : антол. укр. "жіночої" прози та есеїстики другої пол. XX - поч. XXI ст.: видав. проект сучас. л-ри "Приватна колекція" / авт. проект, упоряд., вступ. сл. бібліограф. відомості, прим. В. Габора. - Л. : Піраміда, 2005. - 600 с.
[2] Агеєва Віра. Жінка-авторка як інопланетянка : [Про Оксану Забужко] / В. Агеєва // Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: Фрагменти творчості і контексти : научное издание. - Київ : Факт, 2002. - С. 199-205
[3] Голобородько, Я. Психологічні натюрморти Оксани Забужко [Текст] : про збірку "Сестро, сестро" / Я. Голобородько // газ. Українська мова та література. - 2005. - №15. - С. 19-20.
[4] Завьялова М. Это и есть гендерное литературоведение. Современная женская литература: поиски традиций и новых языков // Ex libris НГ. – 2000. – 21 сентября. – С.8-9.
[5] Ключковская Г. Творчество, рынок, бестселлеры (выступления Оксаны Забужко и Юрия Андруховича) // Зеркало недели. – 1999. – №8. – С.15.
[6] Оксана Забужко. Сестро, сестро. Повісті та оповідання. Київ Факт., 2003. 240 с.
[7] Стельмах. Х. Специфіка жіночої психології у романі Ясміни Тешанович “Сирени” // Молода нація / Гол. ред. О.Проценко. – К.: СМОЛОСКИП, 1999. – С.314-322.
[8] Усманова А. Беззащитная Венера. Размышления о феминистской критике истории и теории искусства // Arche. – 1999. – №3. – С.45-48.
[9] Сандомирская И., Кузьминский Б. Пауза и слово, или Есть ли имя у боли: Беседа в редакции // Иностранная литература. – 1993. – №3. – С.236-244.
[10] Больнов О.Ф. Філософська антропологія та її методичні принципи // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. В.В.Лях, В.С.Пазенок. – К.: Ваклер, 1996. – С.96-111.
[11] Фромм Э. Психоанализ и этика. – М.: ООО „Изд-во АСТ-ЛТД”, 1998. –
568 с.
[12] Маритен Ж. Краткий очерк о существовании и существующем // Проблема человека в западной философии: Переводы / Сост. и послесл. П.С.Гуревича; Общ. ред. Ю.Н.Попова. – М.: Прогресс, 1988. – С.229-260.
[13] Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1993. – 383 с.
[14] Воронов В. Художественная концепция. Из опыта советской прозы 60-80-х годов: Статьи. – М.: Советский писатель, 1984. – 384 с.
[15] Марко В.П. Основа творчих шукань. Художня концепція людини в сучасній українській радянській літературі. – К.: Вища школа, 1987. – 165 с.
[16] Эстетика: Словарь / Под общ. ред. А.А.Беляева и др. – М.: Политиздат, 1989. – 447 с.
[17] Юлина Н.С. Проблемы женщин: философские аспекты (Феминистская мысль в США) // Вопросы философии. – 1988. – №5. – С.137-147.
[18] Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 522
[19] Тимощук Л.М. Відмітні ознаки короткого оповідання В. Борхерта // Іноземна філологія. - 1980. - №59. - С. 44-51.
[20] Домашнев А. И. Интерпретация художественного текста. – М.: Просвещение, 1989. – 208с
[21] Корабльова О. Сексуальність як вияв самотності у прозі О. Забужко // Слово і час. – 2003. - № 7. – С.76-83.
[22] Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.310-316.
[23] Oates J.C. (Women) writer: Occasions and Opportunities. – N.Y.: A William Abrahams book, 1989. – 401 p.
[24] Забужко О. Незгасний маків цвіт // Всесвіт. – 1990. – №1. – С.130-133.
[25] Есин А.Б. Психологизм русской классической литературы: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 176 с.
[26] Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины: Учеб. пособие / Л.В. Чернец, В.Е. Хализев, С.Н. Бройтман и др. / Под ред. Л.В. Чернец. – М.: Высшая школа; Издательский центр „Академия”, 2000. – 556 с.
ВСТУП
Актуальність дослідження. Зміни кардинального характеру кінця ХХ століття торкнулися не тільки суспільно-політичної, економічної сфер діяльності людини, але й суттєво зачепили сферу духовну, невід’ємною частиною якої є література.
Зміна епох особливо позначається на літературі, котра, маючи зв’язок із суспільним життям, виявляє паростки нового в естетичних уявленнях про світ. У зв’язку з цим вона набуває аналітичної, пізнавальної функції. Саме на зламі епох і суспільних формацій людство обертається назад, вдивляється в минуле, замислюється, що взяти в майбутнє. Читача починають хвилювати події вітчизняної та світової історії, життя й діяльність видатних особистостей. Усе більше фактів свідчить про активне використання в літературі ХХІ століття реальних документів.
Оповіданню – давньому, універсальному й динамічному епічному жанру – дослідники відводять одне з центральних місць у жанровій системі як світової, так і кожної з національних літератур. Адже стан розвитку оповідання багато в чому репрезентує інтенсифікацію літературного процесу, засвідчує оперативні можливості художнього пізнання і відображення дійсності, дає уявлення про розмаїття їх форм, засобів і прийомів.
Закономірно, малому прозовому жанру присвячено значно менше статей і рецензій, колективних праць і монографій, ніж, скажімо, великому епічному жанру – роману, на художній досвід оповідання спираються значно менше авторів історико-літературних і теоретичних досліджень.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
– систематизувати історію теоретичного вивчення оповідання як специфічного родо-жанрового утворення в літературі;
– проаналізувати твори творчість О. Забужко кінця ХХ століття з метою визначення жанрової природи оповідання;
– простежити особливості стильової реалізації художнього та історичного матеріалу у оповіданні;
– проаналізувати співвідношення історичної правди та художнього домислу в досліджуваному оповіданні;
Невеличке оповідання «Сестро, сестро», майже позбавлено сюжету й теж написане у формі асоціативної сув’язі спогадів-спалахів свідомого «я» Дарки — головного персонажа перших творів збірки [[1]].
Об’єкт дослідження –повість О.Забужко «Сестро, сестро».
Предмет дослідження – художньо-стильові особливості твору «Сестро, сестро».
Методи й методологічно-теоретична основа дослідження. Послуговуючись тим, що постмодерна повість становить собою герменевтичне, точніше перцептивно-рецептивне родо-жанрове утворення, основним методом дослідження є герменевтичний аналіз художньої прози 80-90-х років ХХ століття. Саме тому методологічною основою нашої роботи стали праці М.Гайдеггера, Г.-Ґ. Гадамера та ін., зокрема їх положення про світоглядні передумови появи тексту, суб’єктивне сприйняття й проникнення в художню логіку тексту, що залежить від автора. Герменевтика, передбачає множинність інтерпретацій художнього тексту, а отже, уможливлює багатопланове й водночас виважене його прочитання.
При з’ясуванні особливостей проекції свідомості емпіричного автора на художній текст продуктивним виявився психологічний метод. Зважаючи на екзистенціалістський характер прози О.Забужко, , ми вважаємо доречним застосувати елементи екзистенціалістської моделі аналізу художнього твору, яка дозволяє розглядати літературу як один із виявів людського буття.
Структурний метод допоміг визначити особливості наративної та сюжетно-композиційної організації прози письменниці, які засвідчили відповідність усіх рівнів художньої структури індивідуальній свідомості автора.
Ґрунтовна характеристика образної системи оповідання О.Забужко стала можливою завдяки типологічному методові, а сам принцип наближення до авторського світовідчування через ключові образи тісно пов’язаний із феноменологією.
Тези роботи доповнюють наявні концепції авторської свідомості, дозволяють виявити особливості жіночої прози та є певним рівнем для подальшого осмислення цієї складної проблеми.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЗИ О. ЗАБУЖКО
Дата: 2019-05-29, просмотров: 263.