Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Комплексний підхід до управління якістю продукції
Київ – 2008
ТЕОР І Я. ВАРІАНТ № 11
ПИТАННЯ 1. Організаційні форми підприємств
Стаття 63 діючого Господарського кодексу України встановлює види та організаційні форми підприємств.
1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
· приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
· підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
· комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
· державне підприємство, що діє на основі державної власності;
· підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
4. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
5. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
7. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.
8. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.
9. Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання.
Організаційними формами підприємств (господарських товариств) в Україні згідно з діючим Господарським кодексом України є акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з повною відповідальністю, командитне товариство, товариство з додатковою відповідальністю. Наведемо відповідні статті із Господарського кодексу України.
Глава 4. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО
Стаття 66. Поняття повного товариства
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство".
Стаття 67. Зміст засновницького договору про повне товариство
Засновницький договір про повне товариство, крім умов, передбачених статтями 4 і 66 цього Закону, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.
Стаття 68. Ведення справ повного товариства
Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.
Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників товариства.
Якщо в засновницькому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. В засновницькому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.
Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.
Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.
Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.
Стаття 69. Відступлення частки (її частини) учасника повного товариства
Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.
З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.
При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.
Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами.
У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в засновницькому договорі.
Стаття 70. Про заборону учасникам повного товариства конкурувати з повним товариством
Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності.
У разі порушення правил, встановлених цією статтею, учасники повного товариства зобов'язані компенсувати збитки, заподіяні товариству цими діями.
Стаття 71. Вихід учасника з повного товариства
Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.
Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.
Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Стаття 72. Виключення учасника з повного товариства
Учасника повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установчими документами.
Виключення учасника з повного товариства призводить до наслідків, передбачених статтею 71 цього Закону.
Стаття 73. Звернення стягнення на частку учасника в повному товаристві
Звернення стягнення на частку учасника в повному товаристві за його власними зобов'язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку виділення частки учасника-боржника.
Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.
Стаття 74. Відповідальність учасників за борги повного товариства
Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.
Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.
ПИТАННЯ 2. Планування прибутку і його використання на підприємстві
Планування прибутку підприємства та рентабельності Необхідність регулювання результативності діяльності підприємства визначається її значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів його власників, персоналу та держави визначается плануванням прибутку підприємства та рентабельності .Планування прибутку підприємства та рентабельності можна здійснювати, використовуючи такі три головні його системи: 1) прогнозування рівня результативності діяльності підприємства та його використання; 2) поточне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання; 3) оперативне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання. Кожній із цих систем властиві свої форми реалізації.Перша з них реалізується у вигляді розробки політики формування та використання рівня результативності діяльності підприємства (політика регулювання результативності); період планування — до трьох років. Друга система реалізується у вигляді розроблення поточних планів з усіх головних аспектів формування й використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування — рік. Третя система реалізується у вигляді розробки та доведення до виконавців бюджетів з усіх головних питань формування і використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування — місяць, квартал.Усі системи планування результативності діяльності підприємства взаємопов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом планування є розробка політики регулювання результативності діяльності підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного її планування. Поточне планування результативності діяльності підприємства, у свою чергу, створює основу для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів з усіх головних питань її формування та використання.Система прогнозування рівня результативності діяльності підприємства (перша із зазначених вище трьох систем планування) — найскладніша у загальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політики регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Під такою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення.Процесу розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства відповідають такі послідовні етапи:— визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;— дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливу на результативність діяльності підприємства;— визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства;— конкретизація цільових показників формування рівня результатив-ності діяльності підприємства за періодами їх реалізації;— розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;— розроблення політики використання рівня результативності діяльності підприємства;— розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації політики регулювання результативності діяльності підприємства;— оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства.Визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства залежить переважно від тривалості періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства та його фінансової стратегії. Це пов'язано з тим, що політика регулювання результативності діяльності підприємства є складовою частиною цих стратегій, а тому вона не може виходити за межі періоду їх розроблення, хоч цей період може бути коротшим.До інших умов визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства можна віднести:ступінь передбачуваності розвитку економіки в цілому та кон'юнктури тих сегментів товарного і фінансового ринків, із якими пов'язана діяльність підприємства (в умовах сучасного нестабільного, а з окремих аспектів і непередбачуваного розвитку економіки країни цей період не може бути дуже тривалим і в середньому повинен визначатися у межах трьох років); галузеву приналежність підприємства; розмір підприємства; стадію його життєвого циклу тощо.Дослідження факторів зовнішнього середовища і ступеня їхнього впливу на результативність діяльності підприємства потребує попереднього вивчення економіко-правових умов діяльності підприємства та можливої їхньої зміни у наступному періоді, аналізу кон'юнктури товарного й фінансового ринків і факторів, що їх визначають, розроблення прогнозу кон'юнктури у розрізі окремих сегментів товарного і фінансового ринків, пов'язаних із діяльністю підприємства.Визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства має бути підпорядковане головній меті її регулювання — максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді у гармонійному поєднанні з інтересами держави і персоналу підприємства. Ця головна мета потребує певної конкретизації з урахуванням завдань і особливостей подальшого розвитку підприємства, а тому необхідно встановити певні цільові показники, які дають змогу оцінити: наблизилося підприємство до своїх стратегічних цілей чи віддалилося від них. До таких цільових показників можна віднести середньорічні темпи зростання результативності процесів праці, розподілу чистої продукції процесу праці, розподілу чистого прибутку та інших процесів.Конкретизація цільових показників формування рівня результативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації передбачає здійснення її за роками перспективного періоду, що створює основу подальшого поточного її планування. При цьому слід забезпечити синхронізацію у часі всіх стратегічних цільових показників регулювання результативності діяльності підприємства з урахуванням послідовності й комплексності усіх завдань, що розв'язуються підприємством.Оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:1) ступінь узгодженості політики із зовнішнім середовищем (у процесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика регулювання результативності діяльності підприємства відповідає прогнозованому розвиткові економіки країни та змінам кон'юнктури товарного і фінансового ринків);2) рівень внутрішньої збалансованості політики (при цьому визначається, наскільки вона узгоджується із загальною фінансовою стратегією підприємства, наскільки узгоджуються між собою окремі цілі й цільові показники політики регулювання результативності діяльності підприємства, наскільки ефективні й узгоджені між собою заходи щодо забезпечення її реалізації);3) можливість реалізації політики з урахуванням наявного ресурсного потенціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового тощо);4) прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із реалізацією політики (поза-як рівень результативності діяльності підприємства тісно пов'язаний із рівнем ризиків, то у процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівень господарських ризиків допустимий для діяльності підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат);5) очікувані результати реалізації політики. Окрім того, можна оцінити зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованості його структурними підрозділами, поліпшення умов роботи і побуту працівників, підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності персоналу тощо.Розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних аспектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.Система поточного планування формування і використання рівня результативності діяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем планування) базується на політиці її регулювання і полягає у розробленні конкретних видів планів.Вихідними показниками для таких поточних планів є: цільові показники, розроблені у процесі формування політики регулювання результативності діяльності підприємства; заплановані обсяги операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; системи розроблених на підприємстві норм і нормативів затрат окремих видів ресурсів; наявна система ставок податкових платежів; дані аналізу результативності діяльності підприємства за попередній період.Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів має імовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасної економічної нестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розробляти у кількох можливих варіантах — "оптимістичному", "ймовірному", "песимістичному".Головним видом поточного плану, пов'язаного з результативністю діяльності підприємства, є план доходів і витрат із діяльності підприємства. Узагальнена форма цього плану тісно пов'язана з формою бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати". Класифікація доходів і витрат за видами діяльності й функціями співвідноситься із цим звітом.У цьому плані поквартальне відображаються такі статті доходів: дохід від реалізації (готової продукції, товарів, робіт і послуг); інший операційний дохід (реалізація іноземної валюти, реалізація інших оборотних активів, крім фінансових інвестицій, операційна оренда активів, інші операції); дохід від участі у капіталі (від інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій у дочірніпідприємства); інші фінансові доходи (одержані дивіденди, одержані відсотки, інші доходи від фінансових операцій); інші доходи (реалізація необоротних активів, реалізація фінансових інвестицій, реалізація майнових комплексів, інші доходи від звичайної діяльності).У плані відображаються ще й такі статті витрат: собівартість реалізації (продукції, товарів, робіт і послуг); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати (витрати на дослідження та розроблення, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, операційна оренда активів, інші витрати операційної діяльності); витрати від участі у капіталі (втрати від інвестицій в асоційовані підприємства, втрати від спільної діяльності, втрати від інвестицій у дочірні підприємства); фінансові витрати (відсотки за кредит, інші фінансові витрати); інші витрати (собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованих майнових комплексів, інші витрати від звичайної діяльності); податки із прибутку від звичайної діяльності.Система оперативного планування формування та використання рівня результативності діяльності підприємства (третя із зазначених трьох систем планування) полягає у розробленні системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячний чи квартальний), який відображає витрати і надходження коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним документом, який доводиться до центрів відповідальності усіх типів.Бюджети, що застосовуються у процесі оперативного планування результативності діяльності підприємства, класифікуються за рядом ознак: за сферами діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); за змістом показників (за затратами, доходами, прибутком); за видами витрат (поточний бюджет — бюджет поточних витрат, капітальний бюджет — бюджет капітальних витрат); за широтою номенклатури витрат (функціональний бюджет, комплексний бюджет); за методами розробки (стабільний бюджет, гнучкий бюджет).Бюджети за сферами діяльності й за змістом показників відображають особливості регулювання результативності діяльності підприємств за сферами діяльності та центрами відповідальності різних типів.Поточний бюджет контролює план доходів і витрат підприємства, що доводиться до центрів прибутку.Він складається із двох розділів: 1) поточні витрати; 2) доходи від поточної (операційної) господарської діяльності. Загальна форма цього бюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов'язані з поточними витратами, доходами від операційної діяльності підприємства, податковими платежами, валовим прибутком (збитком), фінансовими результатами від операційної діяльності, фінансовими результатами від звичайної діяльності до оподаткування, податком на прибуток від звичайної діяльності, фінансовими результатами від звичайної діяльності, чистим прибутком.Капітальний бюджет являє собою форму доведення до конкретних виконавців результатів поточного плану капітальних вкладень. Він розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції та модернізації головних фондів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів тощо.Він складається із двох розділів: 1) капітальні витрати (витрати на придбання позаоборотних активів); 2) джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів). Загальна форма капітального бюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов'язані з капітальними витратами та джерелами надходження коштів.За широтою номенклатури розрізняють бюджети функціональний і комплексний.Функціональний бюджет розробляється за однією (чи двома) статями витрат — наприклад, бюджет оплати праці персоналу, бюджет інноваційних заходів, бюджет рекламних заходів тощо. Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат — наприклад, бюджет виробничої ділянки підприємства, бюджет адміністративно-управлінських витрат підприємства тощо.За методами розроблення розрізняють стабільний та гнучкий бюджети.Стабільний бюджет не змінюється із зміною обсягів діяльності підприємства — наприклад, бюджет з охорони підприємства. Гнучкий бюджет передбачає встановлення запланованих поточних чи капітальних витрат підприємства не в чітко зафіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які залежать од відповідних показників обсягу його діяльності, — наприклад, від обсягу випуску продукції чи обсягу будівельно-монтажних робіт. У цьому разі витрати в цілому з конкретного підрозділу операційної діяльності підприємства плануються за відповідним алгоритмом і залежать від запланованого обсягу постійних статей бюджету, обсягу випуску чи реалізації продукції, встановленого нормативу змінних витрат бюджету на одиницю продукції.Особливою формою бюджету є платіжний календар, який розробляється з окремих видів руху коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар розрахунків із постачальниками тощо) та по підприємству в цілому (у цьому разі він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрачання коштів).Платіжний календар складається, як правило, на наступний місяць (із розподілом на дні, тижні та декади). Він містить графік витрачання коштів і графік їх надходження.Використання розглянутих систем і методів планування результативності діяльності підприємства як складової частини систем і методів планування його господарської діяльності дає, на наш погляд, змогу підвищити ефективність її регулювання.Для оцінки потреб у зовнішніх джерелах фінансування пропонується використовувати метод проектованого фінансового звіту. При цьому проектуються потреби в активах на поточний період, потім зобов'язання (пасиви) та власний капітал, що будуть утворені за нормальних умов функціонування. Після цього віднімаються спроектовані пасиви і капітал від необхідних активів для визначення додатково необхідних фондів (ДНФ). У цій процедурі необхідно дотримуватися таких етапів:— прогноз звіту про прибуток;— прогнозування балансу;— утворення додатково необхідних фондів;— фінансування "зворотного оживлення".Етап 1. Прогноз звіту про прибуток. У ході цього етапу прогнозується звіт про прибуток на поточний рік для того, щоб отримати суму нерозподілених прибутків підприємства протягом року. Це має співвіднести операційні витрати, ставки податку на прибуток, відсоткові платежі й сплачувані дивіденди. У спрощеному випадку робиться припущення, що витрати підвищуватимуться на такий відсоток, на який зростатиме продаж. Головна мета цієї частини прогнозу — визначення величини прибутку, який одержить підприємство і потім утримає його у виробництві для реінвестування протягом планового року.Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу — прибутковість (дохідність, рентабельність).Але слід зазначити, що ми відобразили загальну концепцію розрахунку показника. На сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості. У чисельнику формули може бути балансовий, операційний чистий прибуток, у знаменнику — середні показники загального капіталу (загальні активи), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточні активи).При розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть використовуватися і дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів. Вибір бази розрахунку показника прибутковості залежить від поставленої мети аналізу.Коефіцієнт прибутковості, розрахований для основного та оборотного капіталу, дасть змогу володіти інформацією про ефективність інвестицій в ці активи.Виручка від реалізації, або обсяг реалізованої продукції у вартісному вираженні є одним із основних факторів, від якого залежить формування чистого прибутку. Із формули видно, що прибутковість загального капіталу залежить від прибутковості (рентабельності) реалізованої продукції: R p = ЧП / ВР та оберненості загального капіталу К об = ВР / ЗГК тобто має місце такий взаємозв'язок: КП згк =Rр * Коб. Ці показники в зарубіжних країнах застосовуються як основних при проведенні фінансового аналізу. Розрахунок впливу факторів на відхилення прибутковості загального капіталу здійснюється за одним із способів елімінування.
Згідно зі статтею 75 Господарського кодексу України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:
· амортизаційний фонд;
· фонд розвитку виробництва;
· фонд споживання (оплати праці);
· резервний фонд;
· інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
9. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.
10. В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.
Стаття 18 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 року зі змінами і доповненнями визначає прибуток (доход) підприємства. У цій статті сказано наступне.
І. На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).
Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством.
2. Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.
3. У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів або трудового колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.
Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» визначає порядок визначення прибутку (збитку ) підприємства. Планування прибутку залежить від запланованих витрат та доходів (обсягів продаж).
Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.
Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.
Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.
Метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.
Надзвичайна подія - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.
Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.
5. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
6. Форма Звіту про фінансові результати є додатком до цього Положення (стандарту).
Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма звіту про фінансові результати.
Визнання доходів і витрат
7. За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).
8. За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
9. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
10. Витрати слід негайно відображати у звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.;
11. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.
Елементи операційних витрат
38. У розділі II Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться.
Мінус
| Акцизний збір. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума акцизного збору, що включено до складу доходу (виручки) від реалізації товарів, робіт, послуг підприємств-платників акцизного збору . |
Мінус
| Інші вирахування з доходу. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: інші податки і збори, надані знижки, повернені товари та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу, одержані підприємством суми доходів від інших осіб, що належать комітентам, принципалам. |
Дорівнює
| Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) |
Мінус
| Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” до виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) належать: 1. прямі матеріальні витрати 2. прямі витрати на оплату праці 3. інші прямі витрати 4. змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. До повної собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) належать: 1. прямі матеріальні витрати 2. прямі витрати на оплату праці 3. інші прямі витрати 4. змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати 5. адміністративні витрати 6. витрати на збут |
Дорівнює
| Валовий: прибуток |
Плюс
| Інші операційні доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1. дохід від операційної оренди активів 2. дохід від операційних курсових різниць 3. дохід від первісного визнання біологічних активів 4. дохід від первісного визнання сільгосппродукції 5. відшкодування раніше списаних активів 6. інші доходи. |
Мінус
| Адміністративні витрати (загальногосподарські витрати на обслуговування і управління персоналом). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1. загальні корпоративні витрати: організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати 2. витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу 3. витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) 4. винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна) 5. витрати на звязок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо) 6. витрати на врегулювання спорів у судових органах 7. амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання 8. податки, збори та інші обовязкові платежі, крім тих, що у складі собівартості продукції (товарів) 9. плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків 10. інші загальногосподарські витрати |
Мінус
| Витрати на збут (витрати підприємства на реалізацію продукції (товарів) – витрати на утримання підрозділу по збуту продукції (товарів), рекламу, доставку продукціїсспоживачам, ). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1. витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг) 2. витрати на передпродажну підготовку товарів 3. витрати не ремонт тари 4. витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом 11. витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, повязаних зі збутом продукції (товарів) (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) 12. витрати пакувальних матеріалів для затаварювання готової продукції на складах готової продукції 13. витрати на транспортування, перевалку, страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги зі транспортування готової продукції (товарів)відповідно до умов договору (базису поставки) 14. витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування 15. витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складах підприємства 16. витрати на транспортування продукції (товарів)між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства 17. інші витрати зі збуту продукції (товарів) 18. оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут. |
Мінус
| Інші операційні витрати. Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1. визнані штрафи, пеня, неустойка 2. нестачі і втрати від псування цінностей 3. втрати від знецінення запасів 4. відрахування до резерву сумнівних боргів 5. безнадійна дебіторська заборгованість 6. витрати на дослідження і розробки 7. собівартість реалізованих виробничих запасів 8. собівартість реалізованої іноземної валюти 9. витрати на утримання обєктів соціально-культурного призначення 10. інші витрати операційної діяльності. |
Дорівнює
| Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток |
Плюс
| Доход від участі в капіталі. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: доход від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі у капіталі. |
Плюс
| Інші фінансові доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: дивіденди, відсотки, інші доходи від фінансових інвестицій крім доходів, облік яких ведеться методом участі у капіталі. |
Плюс
| Інші доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1. доход від реалізації фінансових інвестицій 2. доход від реалізації необоротних активів і майнових комплексів 3. доход від неопераційних курсових різниць 4. інші доходи. |
Мінус
| Фінансові витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: витрати на відсотки та інші витрати підприємства на запозичені кошти. |
Мінус
| Витрати від участі у капіталі. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: збиток, спричинений від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі у капіталі. |
Мінус
| Інші витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1. собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів 2. втрати від неопераційних курсових різниць 3. втрати від уцінкифінансових інвестицій і необоротних активів 4. інші витрати. |
Дорівнює
| Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток |
Мінус
| Податок на прибуток від звичайної діяльності. 25% - ставка податку на прибуток від звичайної діяльності. |
Дорівнює
| Фінансові результати від звичайної діяльності : прибуток |
Плюс
| Надзвичайні доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: доходи від стихійних лих та страхові відшкодування, виплачені страховими компаніями на подолання їх наслідків. |
Мінус
| Надзвичайні витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: 1. невідшкодовані втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо. |
Мінус
| Податки з надзвичайного прибутку. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума податку, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій. |
Дорівнює
| Чистий: прибуток |
Структурно- логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства відповідно до П(С)БО в Україні
| Прибуток підприємства | |
| Податок на прибуток підприємства | |
| Чистий прибуток | |
| Нерозподілений прибуток | |
| Асигнована частина | Неасигнована частина |
| Має цільове призначення (фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо). | Не має цільового призначення. |
| Використання чистого прибутку | |
| 1. Створення резервного капіталу. (В акціонерних підприємствах резервний капітал повинен складати не менше 25% статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку у передбачених засновницькими документами відсотках , зокрема в акціонерних товариствах не менше 5% чистого прибутку) 2. Виплата дивідендів. (Для нарахування дивідендів за привілейованими акціями використовують нерозподілений прибуток чи резервний капітал залежно від наявності коштів, а за простими – лише нерозподілений прибуток). 3. Поповнення статутного капіталу. 4. Інші напрями використання (інвестиції тощо). | |
Джерело: Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін.- 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – с. 100.
ЗАДАЧА
ВАРІАНТ № 11
| № порядковий | Показник, одиниця вимірювання | Значення |
| 1 | Тривалість операції, хв Першої Другої Третьої Четвертої | 7 4 3 5 |
| 2 | Кількість виробів, шт | 4 |
1) Послідовний рух предметів праці:
Сума (t) * n = (7+4+3+5 ) * 4 = 76 (xв) – тривалість перебування предметів праці у процесі виробництва = сума тривалостей всіх операцій * кількість виробів, що мусять пройти процес виробництва.
| № операції | ПОСЛІДОВНИЙ РУХ ПРЕДМЕТІВ ПРАЦІ | ||||||||||||||||||
| 1 | 7 хв | 7 хв | 7 хв | 7 хв | |||||||||||||||
| 2 | 4 хв | 4 хв | 4 хв | 4 хв | |||||||||||||||
| 3 | 3 хв | 3 хв | 3 хв | 3 хв | |||||||||||||||
| 4 | 5 хв | 5 хв | 5 хв | 5 хв | |||||||||||||||
| Тривалість операції, хвилин (загальна тривалість процесу виробництва при послідовному русі предметів праці – 76 хвилин) | |||||||||||||||||||
2) Паралельний рух предметів праці:
Сума (t) + (n – 1) * t головна (найдовша операція) = (7+4+3+5) + ( 4 - 1) * 7 = 40 (хв) - тривалість перебування предметів праці у процесі виробництва = сума тривалостей всіх операцій + (Кількість виробів - 1) * Тривалість головної (найдовшої операції).
| № операції | ПАРАЛЕЛЬНИЙ РУХ ПРЕДМЕТІВ ПРАЦІ | ||||||||||||||||
| 1 | 7 хв | 4 хв | 3 хв | 5 хв | |||||||||||||
| 2 | 7 хв | 4 хв | 3 хв | 5 хв | |||||||||||||
| 3 | 7 хв | 4 хв | 3 хв | 5 хв | |||||||||||||
| 4 | 7 хв | 4 хв | 3 хв | 5 хв | |||||||||||||
| Тривалість операції, хвилин (загальна тривалість процесу виробництва при паралельному русі предметів праці – 40 хвилин) | |||||||||||||||||
3) Послідовно – паралельний рух предметів праці:
Сума (S) = (t тривалість попередньої більш тривалої операції – t тривалість наступної менш тривалої операції) * (n – 1)
Сума (t) + (n – 1) * t кінцевої операції + Сума (S) = (7+4+3+5) + (4 - 1) * 5 + (4 - 1) * (7 - 4) + (4 - 1) * (4 - 3) = 46 (хв) –
тривалість перебування предметів праці у процесі виробництва = сума тривалостей всіх операцій + (Кількість виробів - 1) * Тривалість останньої операції + Сума (Тривалість попередньої більш тривалої операції – Тривалість наступної менш тривалої операції) * (Кількість виробів - 1).
ВИСНОВКИ: так як тривалість процесу виробництва є найменшою при паралельному русі предметів праці, то його і раціонально запровадити на підприємстві.
Використана література
1. Плоткін Я.Д. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві. Видавництво «Світ» Львів - 1996
Комплексний підхід до управління якістю продукції
Київ – 2008
ТЕОР І Я. ВАРІАНТ № 11
ПИТАННЯ 1. Організаційні форми підприємств
Стаття 63 діючого Господарського кодексу України встановлює види та організаційні форми підприємств.
1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
· приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
· підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
· комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
· державне підприємство, що діє на основі державної власності;
· підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
4. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
5. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
7. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.
8. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.
9. Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання.
Організаційними формами підприємств (господарських товариств) в Україні згідно з діючим Господарським кодексом України є акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з повною відповідальністю, командитне товариство, товариство з додатковою відповідальністю. Наведемо відповідні статті із Господарського кодексу України.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 359.