Особливості економічного зростання США в сучасних умовах

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Випускна робота

Особливості економічного зростання США в сучасних умовах

Харків‑2006

Вступ

Актуальність теми. Останні десятиліття лідером у світовій економіці залишаються США. Економіка США характеризується високою динамічністю розвитку. Хоч Сполучені Штати, як і всі країни з ринковою економікою не позбавлені впливу економічного циклу, їх економічний розвиток відносно більшою стабільністю порівняно з деякими іншими країнами. І незважаючи на те, що економічна складова їхнього лідерства вже не настільки значна, як колись американська економіка все-таки є головним стабілізатором і локомотивом світової економіки. На сучасному етапі лідерство США у світовій економіці забезпечується головним чином їхньою перевагою над іншими країнами по масштабах і багатству ринку, ступеня розвитку ринкових структур, рівню науково-технічного потенціалу, потужній і розгалуженій системі мирохозяйственных зв'язків з іншими країнами по лінії торгівлі, інвестицій і банківського капіталу.

Нинішнє лідерство США в глобальній економіці забезпечується в значній мірі масштабами й високим платоспроможним попитом внутріамериканського ринку. Висока ємність внутрішнього ринку забезпечує США унікальне місце у світовій економіці. Вплив США на світову економіку здійснюється не тільки величиною їх внутрішнього ринку. Американські компанії, які в переважній мірі є основою світової мережі ТНК, контролюють виробництво товарів та послуг у багатьох країнах. Американські фірми лідирують за обсягом прямих іноземних інвестицій. Але найголовнішим чинником впливу США на розвиток економіки сьогодні є, безумовно, їх технологічне лідерство. Найвищий рівень ВНП у світі означає, що США витрачають більше будь-якої іншої країни на поточне споживання й інвестиції. При цьому фактором, що характеризує споживчий попит у США, є загальний високий рівень доходів щодо інших країн і великий шар середнього класу, орієнтованого на високі стандарти споживання. Величезний економічний потенціал США визначає їхню політичну могутність, яка виявляється також і в міжнародних економічних відносинах. В глобалізаційному процесі Сполучені Штати є локомотивом, який тягне за собою світову економіку і через це формує і світову політику.

Піднесенню позицій США у світовій економіці сприяє гнучка й ефективна економічна політика уряду, яка кожного разу виводила країну з кризових становищ й надавала імпульсу для нового прискорення. Зараз США є безумовним лідером не тільки у військовій й економічної, але й у науковій і культурній сферах. Тому дана тема є досить актуальною й своєчасною.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Теоретичну основу дослідження сутності економічного зростання заклали роботи Т. Мальтус, Ф. Ліст та інші вчені.

Дослідження специфіки і динаміки економічного зростання США здійснено у наукових дослідженнях Базелевич В.Д., Булатов А.С., Кудров В.М., Козак Ю.Г., Панчишин С., Філіпенко А.С., Давидов А.Ю. та інших.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є вивчення теоретичного обґрунтування внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на економічне зростання США в сучасних умовах.

Досягнення мети здійснено вирішенням наступних завдань:

– розкрити сутність та фактори економічного зростання;

– надати характеристику типів економічного зростання;

– розглянути структуру і динаміку розвитку США;

– виявити внутрішні та зовнішні фактори економічного розвитку США.

Об’єктом дослідження є економіка США.

Предметом є особливості економічного зростання США в сучасних умовах.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи економічного аналізу: спостереження і узагальнення, аналіз і синтез, єдність логічного і історичного підходів, методи експертної оцінки, а також прикладні матеріали: порівняння і угрупування, екстраполяції, статистичного аналізу, логічного моделювання.

Типи економічного зростання

В залежності від того, яким способом досягається результат, розрізняють два типи економічного зростання – екстенсивний та інтенсивний.

При екстенсивному типі зростання досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва (виробничих ресурсів) при їх, незмінному технічному рівні, тобто при незмінних продуктивності праці та ефективності виробництва. Наприклад, для зростання ВВП у певній пропорції, у такій же пропорції необхідно збільшити виробничі ресурси (кількість зайнятих у виробництві, засобів виробництва тощо) [33, c. 67–69].

Інтенсивний тип економічного зростання означає зростання обсягу суспільного продукту на ґрунті якісного удосконалення факторів виробництва. Він базується на застосуванні більш ефективних засобів виробництва та більш досконалій технології та організації праці.

Проте, поділ економічного зростання на екстенсивне та інтенсивне значною мірою умовний, оскільки у чистому вигляді не існує ні того, ні іншого, а реальне економічне зростання залежить від відповідної комбінації екстенсивних та інтенсивних виробничих факторів. Зростання національного доходу у будь-якій економіці визначається витратами та продуктивністю праці. Витрати-праці вимірюються кількістю людино-годин, яка визначається добутком кількості зайнятих у виробництві на загальну кількість відпрацьованих ними годин. Продуктивність праці визначається кількістю продукту, виробленого в одиницю часу, або кількістю продукту, що припадає на одного зайнятого.

Продуктивність праці залежить від технічного прогресу, обсягу інвестицій, загальноосвітньої та професійної підготовки працівників, ефективного розміщення ресурсів тощо.

З технічним прогресом тісно пов'язані інвестиції у виробництво, тобто додаткові втрати капіталу для розширення виробництва. Зростання інвестицій підвищує фондоозброєність, яка, у свою чергу, веде до підвищення продуктивності праці.

Важливе значення має спрямування інвестицій в галузі, які забезпечують науково-технічний прогрес. Ефект від капіталовкладень значною мірою залежить від рівня розвитку інфраструктури в національній економіці.

Інтенсивний тип зростання характеризується різними комбінаціями витрат ресурсів, між якими існує взаємозалежність двоякого роду: пряма – збільшення витрат одних ресурсів викликає збільшення витрат інших ресурсів; обернена – збільшення витрат одних ресурсів призводить до зменшення витрат інших. Так, зростання продуктивності праці вимагає додаткових інвестицій в засоби виробництва (зростання фондоозброєності).

Існує три форми інтенсивного типу зростання, які характеризуються різним поєднанням ресурсів, можливостями їх взаємозаміни та ефективністю цієї заміни: фондомістка, фондозберігаюча та нейтральна [42, c. 55–64].

При фондомісткій формі підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат основного капіталу (виробничих фондів) на одиницю продукції. При фондомісткій формі темпи приросту фондоозброєності вищі за темпи зростання продуктивності праці та національного доходу.

При фондозберігаючій формі підвищення продуктивності праці супроводжуються економією основного капіталу (виробничих фондів) на одиницю продукції. При даній формі приріст фондів (основного капіталу або засобів виробництва) на 1% викликає більший приріст національного доходу (обсягу виробництва), ніж таке ж збільшення зайнятих (кількості людино-годин).

Нейтральна форма характеризується тим, що хоч підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових капіталовкладень, але економія засобів виробництва компенсує ці витрати, і виробничі фонди (основний капітал) зростають тими ж темпами, що і ВСП та національний дохід.

Фондомістка форма зростання має місце в галузях і виробництвах, де праця людей недостатньо озброєна виробничими фондами, фондозберігаюча форма в галузях з високою фондоозброєністю, де економічне зростання досягається за рахунок більш раціонального використання наявною виробничого потенціалу.

У реальній дійсності обидва типи економічного зростання співіснують, але здебільшого переважає один із них. Тому в аналітичній економії говорять про переважно екстенсивний або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Збільшення значення в національній економіці інтенсивного типу економічного зростання називають інтенсифікацією економіки.

У другій половині XX ст. у розвинутих країнах збільшення затрат праці забезпечувало приблизно третину приросту реального національного доходу, а дві третини припадало на підвищення продуктивності праці. Отже, нині підвищення продуктивності праці є найважливішим чинником зростання реального обсягу виробництва й національного доходу.

Висновок до розділ 1

Економічне зростання означає збільшення реального ВВП країни за рік порівняно з попереднім роком. Воно дає змогу повніше задовольняти потреби людей, скорочувати тривалість робочого дня і збільшувати час відпочинку, подовжувати тривалість освітньої та професійної підготовки молодого покоління, полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Загалом економічне зростання дає нації змогу повніше реалізувати її економічні цілі та здійснювати нові виробничі й соціальні програми.

Економічне зростання визначають чотири групи факторів. Фактори пропозиції: а) кількість та якість природних ресурсів; б) кількість та якість трудових ресурсів; в) капітал; г) технологія. Фактор попиту – це таке макросередовище, в якому сукупні видатки достатні для того, щоб національна економіка змогла повністю реалізувати свій виробничий потенціал, який визначають фактори пропозиції. Фактор ефективності передбачає, що національна економіка продукує товари й послуги з найнижчими витратами (виробнича ефективність), і ресурси спрямовуються на виробництво найцінніших для суспільства життєвих благ (розподільна ефективність). Четверта група – це соціокультурні та інституційні чинники, які можуть сприяти економічному зростанню або стримувати його.

Економічне зростання має як позитивні так і негативні наслідки. До позитивних можна віднести:

– економічне зростання дозволяє забезпечити більш високий рівень життя;

– дає змогу здійснювати нові програми поліпшення життя бідних верств населення;

– впливає на авторитет країни у світі;

– полегшує розв’язання проблеми обмеженості ресурсів.

Економічне зростання є бажаним та позитивним явищем, але воно має і негативні наслідки:

– економічне зростання часто призводить до руйнування середовища, у якому мешкають люди;

– сприяє дегуманізації особистості;

– призводить до перетворення працівників у додаток до машин;

– зростання ВВП і багатства не вирішують проблему справедливого розподілу цього багатства, тобто проблему бідності.

Висновок до розділу 2

Економічна політика США в процесі тривалої еволюції знайшла оптимальне для даного етапу технологічного розвитку сполучення приватних і державних інтересів, що привело до безпрецедентного росту американської економіки.

Протягом останнього років ріст спостерігався у всіх галузях американської економіки. Однак найбільше бурхливо розвивалася сфера послуг й, особливо, інформаційних і фінансових послуг, за ними йшли високотехнологічні галузі промисловості, далі – традиційні галузі промисловості й, нарешті, сільське господарство, що перебуває на грані кризи. Така послідовність відбиває яскраво виражену постіндустріальну спрямованість економіки США.

Американські ТНК створили в післявоєнний період значну другу економіку США за кордоном. У системі виробничих сил американської економіки величезну роль відіграють високопрофесійна робоча сила, ціла армія вчених, інженерів і конструкторів. Темпи росту економіки США не є найвищими, але вони стійкі й цілком достатні для задоволення зростаючих платоспроможних потреб внутрішнього ринку країни. Фінансова система США відрізняється міцністю, надійністю й більшою різманітністю інститутів, які до неї входять. Великий і дрібний бізнес в економіці США взаємно доповнюють один одного, і негативна тенденція до концентрації виробництва вже давно придушується дією відповідних антимонопольних законів. У своєму розвитку американська економіка орієнтується на високі технології й вищу конкурентоздатність у світі.

Висновки

Економічне зростання визначають чотири групи факторів. Фактори пропозиції: а) кількість та якість природних ресурсів; б) кількість та якість трудових ресурсів; в) капітал; г) технологія. Фактор попиту – це таке макро-середовище, в якому сукупні видатки достатні для того, щоб національна економіка змогла повністю реалізувати свій виробничий потенціал, який визначають фактори пропозиції. Фактор ефективності передбачає, що національна економіка продукує товари й послуги з найнижчими витратами (виробнича ефективність), і ресурси спрямовуються на виробництво найцінніших для суспільства життєвих благ (розподільна ефективність). Четверта група – це соціокультурні та інституційні чинники, які можуть сприяти економічному зростанню або стримувати його.

Для визначення рівня економічного розвитку країни використовують низку показників. По-перше, це валовий внутрішній продукт на душу населення. По-друге, це показники ефективності функціонування національної економіки, що обчислюються на підставі ВВП. Серед численної групи цих показників найважливішими є продуктивність праці, фондовіддача і фондомісткість, матеріаломісткість, енергомісткість тощо. По-третє, виробництво основних видів промислової продукції на душу населення (електроенергії, автомобілів, мінеральних добрив, пластмас, хімічних волокон, паперу тощо), а також сільськогосподарської (зерна, м'яса, молока, цукру та ін.). По-четверте, це показники рівня та якості життя (середня його тривалість, рівень освіти населення, середня тривалість робочого дня, денне споживання кілокалорій на душу населення, чисельність студентів чи лікарів на 10 000 людності тощо). Для визначення якості життя міжнародні організації дедалі частіше використовують індекс людського розвитку.

У XX ст. простежувалося декілька важливих закономірностей економічного зростання, в розвинутих країнах: зокрема капіталоозброєність, продуктивність праці та реальна заробітна плата підвищувалися. У процесі економічного зростання відбувалися глибокі зміни в галузевій структурі економіки цих країн. Чисельність зайнятих у сировинних галузях, в сільському господарстві знижувалася. Водночас зростала зайнятість у наукомістких галузях – приладобудуванні, електроніці тощо. У галузевій структурі вітчизняної економіки в останні роки відбуваються несприятливі зміни.

Розвиток економіки США має під собою міцний науково-технічний фундамент і солідну теоретичну базу. Курс уряду постійно коректується з урахуванням зміни ситуації в національній і глобальній економіці. Завдяки успіхам свого економічного розвитку, США узяли гору й у сфері ідеології, заклавши в глобальній системі принципи ліберального ринкового капіталізму. Однополярність сучасної світової економіки забезпечує США стратегічні переваги практично у всіх сферах діяльності, у тому числі прямо не пов'язаними з економікою.

Неперевершений науково-технічний потенціал країни підтримується за рахунок залучення в США ведучих вчених і практичних фахівців з різних регіонів світу, які в декілька разів збільшують вже досягнуті успіхи Америки. У США створені й постійно поліпшуються умови для заняття бізнесом і наукою, одержання освіти й медичної допомоги, що продовжує залучати в країну іноземців. Американські ТНК є самими потужними й по своєму виробничому потенціалі, і за рівнем розвитку технологій. США вступили на шлях стійкого розвитку й постіндустріалізму на базі передових інформаційних технологій. Відповідним чином міняється й спеціалізація країни у світовому господарстві. США – це кузня світових технологій і ведучий світовий постачальник послуг.

Вплив США на світову економіку здійснюється не тільки величиною їх внутрішнього ринку. Американські компанії, які в переважній мірі є основою світової мережі ТНК, контролюють виробництво товарів та послуг у багатьох країнах. Американські фірми лідирують за обсягом прямих іноземних інвестицій. Але найголовнішим чинником впливу США на розвиток економіки сьогодні є, безумовно, їх технологічне лідерство.

Фактори, що піднесли економіку США до сьогоднішнього рівня, можна об'єднати в три основні групи: історико-економічні, природничі й геополітичні.

Економічна структура США є найтиповішим проявом постіндустріального етапу розвитку держави: провідною сферою виступають послуги, частка яких становить 75% від ВВП.

Нарешті, піднесенню позицій США у світовій економіці сприяє гнучка й ефективна економічна політика уряду, яка кожного разу виводила країну з кризових становищ й надавала імпульсу для нового прискорення.

Оскільки США є одноособовим лідером у світовій економіці, тобто, швидше за все, їм вдасться підтримати свою першість й у найближчому майбутньому. Інші великі країни світу просто не в змозі конкурувати із самою потужною економікою, наділеної самими потужними фінансовими й інтелектуальними ресурсами.

Список використаних джерел

1. Абрамов В.Л. Мировая экономика / Учебное пособие.‑М.:Наука, 2004. – 70–78 с.

2. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник / Под ред. д.э.н., проф. А.Ф. Сидоровича; МГУ – М.: Издательство «Дело и сервис», 2001. – 448–456 с.

3. Акопова Е.С., Воронкова О.Н., Гавлилко Н.Н. Мировая экономика и экономические отношения. Ростов – на – Дону. «Феникс», 2000 – 410 с.

4. Астапович А.З. США экономика, дефициты, задолженность. М «Наука», 1991. – 235–245 с.

5. Базельська О.Я. Макроекономіка: Навч.посіб.-К.:центр навчальної літератури, 2005. – 440–442 с.

6. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 368–370 с.

7. Базышева Н.И., Гурко С.П. Экономическая теория: Учебник.-Минск, 1998. -589–598 с.

8. Бугаян И.Р. Макроэкономика/ Учебник. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – 350–352 с.

9. Будаговська С.И., Кілієвич О.А.Мікроекономіка і макроекономіка/ Підручник.-Київ.:Основи, 1998. – 470–487 с.

10. Булатов А.С. Мировая экономика. М.: Юристь, 2002. –723 – 734 с.

11. Бункина М.К., Семенова В.А. Макроэкономика/ Учебник.‑М.: Дело и сервис, 2000. – 503–512 с.

12. Воробйов Є.М. Економічна теорія. Посібник вищої школи.‑К.: «Корвін», 2001. – 70–98 с.

13. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання: Підручник.-К.: «Форт», 2000. – 34–56 с.

14. Гордали С. Федеральная налоговая система США современные особенности США и Канада. – №8 – 2000.

15. Губайдулина Ф. Американские ТНК зарубежом: стратегия, формы // Мировая экономика и международные отношения. 2004 – №8.-с. 45–53.

16. Давидов А.Ю. Внешние факторы роста американской экономики в эпоху глобализации // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭПК.2004 – №3.-с. 3–18.

17. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Макроэкономика/ Под. ред. Б. Лисовика и др. С-Пб., 1994. – 134–156 с.

18. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика/ Пер. с англ.‑М.:МГУ: ИНФРА‑М, 1997. – 78–90 с.

19. Дорошенко М.Е. Введение в макроэкономику / Учебное пособие.‑М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 175–176 с.

20. Задоя А.А, Петруня Ю.Е. Макроэкономика: Учебник.‑К.:О-во «Знання», КОО, 2004. – 346–386 с.

21. Зименков Р.И. Новые явления в зарубежной деятельности американских ТНК // Ежемесячные журнал. США и Канада: ЭКП.2005 – №6.-с. 96–119.

22. Ивашковский С.Н. Макроэкономика: Учебник.‑М.:Дело, 2002. – 472–274 с.

23. Исаев Х.А., Киричок А.В., Панченко И.П. Макроэкономика / Учебное издание. – Х., 1996. – 221–226с

24. Клинов В.Г. Экономический бум или финансовый пузирь: когда факти противоречат выводу. // Ежемесячный журнал. США и Канада.2005 – №8.-с. 73–84.

25. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка), – Тернопіль, 1999. – С. 249–271.

26. Козак Ю.Г. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник.-К.:ЦУЛ, 2005. – 75–98 с.

27. Колесов В.П. Мировая экономика. М. Издательство «Флинта» Московский психолого – социальный институт, 2000 – 222–234 с.

28. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка.:Навч.посіб.-К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 257–268 с.

29. Кудров В.М. Мировая экономика. – М. БЕК, 1999 – 251–267 с.

30. Лебедев Л.Ф. Государственная политика социальной защиты населения США. // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2005 – №9.-с. 17–32.

31. Лившиц А.Я. Введениє в рьіночную економику. Часть І, II. -
Станкин, 1992.-С. 53–64.

32. Ломакин В.К. Мировая экономика: Учебник для вузов.‑М.:МГУ, 2004. – 428–453 с.

33. Лютов А.А. Занятость и безработица в современных США. // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2006 – №1.-с. 123–127.

34. Матюшенко І.Ю., Божко В.П.Іноземні інвестиції: Навчальний посібник-К.:ВД» Професіонал», 2005. – 236–240 с.

35. Мельникова В.І., Клімова Н.І. Макроекономіка.:Навч.посіб.-К.:ВД «Професіонал», 2004. – 294–299 с.

36. Миклашевская Н.А., Холоров А.В. Международная экономика. М. «Дело и сервис», 2000 – 104–109 с.

37. Мирясов Ю.А. Социализация экономики и ее влияние на экономическое развитие. // Весник ХНУ им. В.Н. Каразина.2003. – №580.-с. 55–58.

38. Мовсесян А.Г. Мировая экономика. М. «Финансы и статистика», 2001 – 54–69 с.

39. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. Пер с англ.‑М.:МГУ, 1994. – 529–536 с.

40. Николаева И.П. Мировая экономика. М. ЮНИТИ, 2002. – 330–374 с.

41. Панчишин С. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2001. – 416–449 с.

42. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран. Санкт-Петербург Изд. Михайлова В.А., 2000. –489 – 491 с.

43. Пол А. Семюелсон, Вільям М. Нордгауз. Макроекономіка.-К.:Основи, 1995. – 344–367 с.

44. Пороховский А.А. Динамика структуры американской экономики. // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2005 – №7.-с. 3–25.

45. Портер М. Международная конкуренция. – М. «МЕО», 1993. – 660–687 с.

46. Раджабова З.К. Мировая экономика. – М. ИНФРА – М.: 2002. – 312–318 с.

47. Рогов С. Государство и рынок по-американски // Независимая газета. 2000 – 14 февраля.

48. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка.-К.: Либідь, 1999. – 288–292 с.

49. Сергеев П.В. Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе. – М. Новый юрист, 1998 – 270–272 с.

50. Сипян В.Б. «Новая экономика» США: шаг вперед, три шага назад. // Ежемесячный журнал. США и Канада.2005 – №9.-с. 3–27.

51. Соболев В.М. Макроэкономика/ Уч. пособие.‑Х.: НВФ «Студцентр», 1997. – 218–220 с.

52. Солонінко К.С. Макроекономіка/Підручник.-К.:Основи, 2004. – 218–234 с.

53. Стрыгин А.В. Мировая экономика. – М. Экзамен, 2001 – 510–512 с.