Загальні дані
Фастівський район, згідно природно-сільськогосподарського районування, в основі якого лежить ландшафтно - генетичний принцип, розташований на території трьох природно-сільськогосподарських районів. Його північна частина відноситься до Фастівського, південна до Сквирського, а східна до Білоцеркївсько-Миронівського природно-сільськогосподарських районів Лісостепової зони.
Район знаходиться в західній частині Київської області і межує на півночі з Макарівським, на сході - з Васильківським, на південному сході - з Білоцерківським, на півдні - зі Сквирським районами Київської області, на заході - з Коростишевським та Попільнянським районами Житомирської області.
Фастівський район, як адміністративно-територіальну одиницю, утворено в 1923 році. В 1930 - 1931 роках в Україні ліквідовано губернії та округи і в 1932 році створено 5 областей, в тому числі і Київську. Таким чином, започатковано новий адміністративний устрій в державі - область, район, сільська рада (рис. 1.1.)
На даний час на території Фастівського району, як обліково - кадастрова одиниця, існує 23 сільських і 2 селищних ради.
Загальна площа земель району становить 89695 га або 3,2 % від території області. Адміністративним і культурним центром району є Фастів, місто
обласного підпорядкування, яке розташоване на р. Унаві, в центральній частині району і знаходиться на відстані 64 км від столиці України м. Києва. Фастів відомий ще з 1390 р. Статус міста йому присвоєно в 1938 р.
На території району розміщено 49 населених пунктів, з них два селища - Борова та Кожанка, а решта 47 - сільські населені пункти. Чисельність сільського населення (станом на 1.01.2002р.) складає 37,7 тис чол., в тому числі в селищах – 11,9 тис. чол. Щільність населення 42 чол. на 1 км2 .
Фастівський район має досить розвинуту шляхову мережу, яка забеспечує внутрішні і зовнішні зв'язки, а сам районний центр є великим залізничним вузлом. Залізничними станціями також є Мотовилівка (Борова) та Кожанка. Протяжність автомобільних шляхів загального користування складає 286,6 км, у тому числі з твердим покриттям - 171,4 км. Основними магістралями є автомобільні дороги державного значення такі як: Київ – Бишів – Фастів та Фастів – Митниця; обласного значення – Фастів – Кожанка, межа Житомирської області, Біла Церквава – Фастів та Кожанка – Фурси – Володарка. Через територію району пролягає Південно-Західна залізниця у напрямках Київ – Фастів, Фастів – Козятин, Фастів – Миронівка.
Сільськогосподарські підприємства району спеціалізуються на вирощуванні зернових культур та цукрового буряка, а в твариницькій галузі переважає молочно-м'ясний напрямок та свинарство.
Промисловість району представлена рядом підприємств, провідними серед яких є Кожанський цукровий та Триліський спиртовий заводи, Фастівська меблева та швейна фабрики, а також ряд підприємств по обслуговуванню залізничного транспорту; заводи машинобудування, електротермічного устаткування, газомазутних пристроїв та газовикористовуючої апаратури, які розміщені в м.Фастів, та деревообробний комбінат в селищі Борова.
Пам'ятки архітектури на території району представленні Покровською церквою - 18 ст. (1740 р.) та костьолом (1903-11 рр.) і знаходяться під охороною держави. Об'єктами туризму в фастівському районі є будинок, в якому в 1919-1922 р.р. жив український композитор К. Г. Стеценко, музей композитора та пам'ятник на його могилі знаходяться в с.Веприк.
Клімат
Клімат району помірно-континентальний з досить теплим літом та помірно холодною зимою.
Середньорічна температура повітря складає +6,7°, найбільш холодного місяця січня (-6,2°), а найтеплішого місяця (липня) - (+19.1°). Від цих середніх багаторічних показників в окремі роки спостерігаються відхилення.
Абсолютний максимум температури досягає (+38°) , мінімум - (-33°), що засвідчує можливість вимерзання в малосніжні зими озимих та пошкодження плодових багаторічних насаджень, а в окремі періоди сухого жаркого літа спостерігається підгорання озимих та ярих зернових.
Тривалість безморозного періоду, досягає в середньому 160-170 днів, а вегетаційний період продовжується з другої декади квітня до третьої декади жовтня з сумою активних температур 2650-2800°. Цих природних факторів достатньо для вирощування районованих сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.
Середньорічна сума опадів складає 560 мм, але розподіл їх по місяцях року рівномірний. Найбільша кількість опадів випадає в липні (77 мм). В посушливі роки обливо мало опадів випадає в травні, що пагубно впливає на сходи рослин.
Для зимового періоду характерно нестійке коливання температур та висота снігового криву, яка коливається від 10 до 22 см. Досить часто спостерігається випадання зимових опадів у вигляді дощу, що в свою чергу призводить до утворення льодяної кірки і негативного впливу на сільськогосподарські культури.
Глибина промерзання грунту в середньому становить 40 см. Вона залежить не тільки від температури і глибини снігового покриву, але також від типу грунтів та їх механічного складу.
Відносна вологість досягає свого максимуму восени і взимку - 80-85%. Посушливих днів з відносною вологістю менше 30% в середньому за рік буває від 15 до 20, з них більшість припадає на травень.
Фастівський район відрізняється значним випаровуванням вологи, яке досягає 420-460 мм рік, а тому, незважаючи на позитивний баланс вологи, в окремі роки спостерігається посуха. Кожна пора року характерна своїми позитивними та негативними кліматичними умовами, перехід від однієї пори року до другої, як правило відбувається поступово.
Весна затяжна, нестійка, з частими змінами холодної і теплої погоди. Початком весни вважають кінець другої і початок третьої декади березня. Танення снігу, в зв'язку з наявністю великих площ лісів, відбувається повільно і протяжність сніготанення в середньому становить 20-25 днів.
Літо тепле, але не спекотне, дощове. В окремі роки найбільша кількість опадів, які випали негативно впливає на сільськогосподарські культури, а разом з тим призводить до вимокання та вилягання хлібів або створюються несприятливі умови для збору врожаю. В деякі роки непоправну шкоду сільському господарству наносить град. Влітку переважають півічно-західні вітри.
Перехід до осені поступовий, з частим поверненням теплої погоди. Перша половина осені, як правило, суха і тепла. Похмура, прохолодна та з дощем вона починається наприкінці жовтня. Сніг починає випадати з листопада.
Зима м'ягка, похмура, з частими відлигами. Під час відлиг відбувається танення снігу, інколи до повного його зникнення. Через деякий час сніговий покрив встановлюється знову і деколи це явище може повторюватись декілька разів. Взимку переважають південно-східні вітри.
В цілому кліматичні умови району по кількості тепла, світла, вологи сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур.
1.3. Рельєф
Фастівський район по умовах рельєфу являє собою слабкохвилясте лесове плато, яке складає ландшафтний фон поверхні з окремими морено - зандровими гребенями, північна частина району - погорбована, а південна - частково еродована ( яри, балки).
Лесове плато розчленоване долинами річок Ірпінь, Унава, Каменка, Стугна та мережею балок з досить значним поширенням їх в південно-східну та північну частину району. Річкові долини мають неширокі заболочені заплави і переважно одну, рідше дві, виражені в рельєфі надзаплавні тераси. Корінні береги річок мають пологі схили з незначними проявами ерозії, схили балок обумовлюють досить значний розвиток ерозії.
В північній частині району на переході від слабохвилястого плато до заплав річок зустрічаються вузькі борові тераси. Заплави річок неширокі від 100 до 500 метрів, як правило, заболочені і в основному використовуються для сінокосіння. Незначна частина їх осушена і розорюється. Орні землі розміщені в основному на слабохвилястому плато, що в свою чергу дозволяє інтенсивно використовувати їх в сільськогосподарському виробництві.
Гідрографія і гідрологія
Територія Фастівського району характеризується густою річковою мережею. Загальна протяжність річок та струмків на території району складає 261 км. Всі річки належать до басейну Дніпра і для них характерні східноєвропейський режим стоку з переважанням снігового живлення, доля якого перевищує 50% річкового стоку (для малих річок вона доходить до 80%). Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води. Найбільш крупною водною артерією району є р.Ірпінь, яка протікає в північно-західній частині району. Протяжність її в межах району складає 30 км, ширина русла коливається від 3-5 20-50 метрів, а глибина від 1 до 2 метрів. Ширина річкової долини в середньому становить 2 км, заплава річки місцями заболочена.
Річки – Стугна, Унава та Каменка відносяться до малих річок і характеризуються чітко вираженими, високими весняними паводками, низьким літньо-осіннім рівнем води, який порушується незначними дощовими паводками.
Середні схили поверхні відносно невеликі. Річки Стугна, Унава, Каменка відносяться до річок рівнинного типу. В даний час русла річок, майже на всій їх протяжності, зарегульовані ставками. Площа водного зеркала ставків та водоймищ на території району складає 1012 га. Вони використовуються в основному для риборозведення, зрошення та інших господарських потреб, а також є місцем відпочинку населення.
Грунтові води мають різну глибину залягання, яка коливається в залежності від рельєфу. Глибина залягання ґрунтових вод на широких водороздільних плато до 10-15 м , а на вершинах водорозділів до 25-30 м. Найвищий їх рівень в заплавах річок та по днищах балок - 1,5-2,0 м. На території району розміщено чотири водоносних горизонти. Основним з них є водоносний горизонт, який відноситься до крупнозернистих пісків юрського періоду. Цей водоносний горизонт широко експлуатується місцевим населенням безпосередньо шахтними колодязями та свердловинами.
Ґрунтовий покрив
Кліматичні умови, грунтоутворюючі породи, рельєф, геологічна будова, рослинність та агрокультурна діяльність людини – основні чинники ґрунтоутворення.
Ґрунтовий покрив району представлений переважно чорноземами типовими (43,8%) та опідзоленими грунтами (33,4%). Менш поширені лучно-чорноземні, дерново-підзолисті, лучні і чорноземно-лучні, болотні та інші грунти (див. Рис. 1.6.1). Склад грунтового покриву сільськогосподарських угідь наведений у табл. 1.1.
Найбільш продуктивні грунти універсального використання - чорноземи типові займають площу 22,9 тис.га сільськогосподарських угідь. Використовуються вони в основному під орні землі.
Зосереджені чорноземи типові головним чином в східній частині району, де вони складають від 45 до 90% площ сільськогосподарських угідь. Гумусований профіль чорноземів типових має потужність 80 – 100 см, вміст гумусу в орному горизонті складає 2,5-3,5%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла – рН в середньому 5,6. Ці грунти мають значні запаси валових та рухомих форм поживних речовин, сприятливі фізико-хімічні властивості та водно-повітряний режим, проте схильні до запливання і утворення кірки. Вони містять також значно більше глинистих часток, внаслідок чого здатні накопичувати органічну речовину та утворювати агрономічно цінну структуру. Значна товщина гумусових горизонтів і достатня кількість гумусу в них дозволяють поглиблювати орний шар.
Таблиця 1.1.
Рослинність
Природна рослинність району характеризується великою різноманітністю і багатством, але збереглася вона лише на нерозораних ділянках крутих схилів балок, їх днищах, рідше – на водороздільних плато.
Лісова рослинність району представлена сосною, дубом, грабом, березою, кленом, липою та ін. Грабово-букові ліси розміщені в основному на опідзолених грунтах району і в даний час зустрічаються рідко. Зараз зустрічаються тільки окремі екземпляри порослі дуба і граба, чагарники ліщини, брусниці. На днищах балок в основному ростуть верба, вільха та ін.
Серед травяної рослинності на схилах переважає костер безостий, пирій повзучий, тисячелистник, звіробій, гвоздика та інші рослини з проективним покриттям 50-60%. Навесні тут з'являється багато весняних багаторічників: пролісків, фіалок, жовтяків, тощо. З довговегетуючих ростуть тонконіг гайовий, куцоніжка лісова, костриці, зірочки, купина лікарська та ін.
На цілинних ділянках заплав Унави, Ірпіня, Стугни, Каменки, а також по днищах балок, росте лучна та болотна рослинність: осока, ситник, місцями очерет; із вологолюбивих злакових – тонконіг звичайний, вівсяниця лучна, польовиця болотна; із різнотрав'я – герань лучна, вербозілля лучне, калюжниця болотна, кінський щавель. На переході до напівгідроморфних грунтів зустрічаються бобові рослини. Проективне покриття травами на таких ділянках складас 70-80%. На орних землях, особливо серед просапних культур та багаторічних насаджень поширені різноманітні бур'яни - суріпка, хвощ польовий, лобода біла, волошка польова, осот, дика редька та інші.
Рослинність сіножатей, як бачимо, представлена трав'янистими та трав'яно-болотними групуваннями, які формуються відповідно до рельєфу та ґрунтового покриву.
Корисні копалини
Корисні копалини території Фастівського району представлені різноманітними породами, пов'язаними з характером геологічного розвитку даної місцевості, а саме: будівельними матеріалами та торфом.
Згідно даних Українського територіального геологічного фонду (УТГФ) у районі є будівельний камінь, пісок, цегляно-черепична сировина.
Поклади будівельного каменю (граніту та інших кристалічних порід) представлені Малоснітинською, Кощіївською та Ярошівською ділянками. Загальні відкриті запаси їх складають 732 тис. м3.
Відкриті породи представлені піском мілкозернистим глинистим, алювіальним піском та сильно вивітреними гранітами.
Розвідані запаси будівельного піску складають 192 тис. м3. Корисна товща представлена сірими та жовтувато-сірими кварцевими пісками потужністю від 0,4 до 10,0 м.
Поклади цегляно-черепичної сировини (суглинків) розміщені біля м. Фастів. Родовище розробляється місцевим цегляним заводом. Окрім цього, в районі мають місце маловивчені поклади цегляної сировини біля с. Велика Офірна; в урочищі „Унава"; біля сіл Триліси та Пилипівка, які періодично розробляються місцевими підприємствами.
Із горючих корисних копалин на території району виявлені родовища торфу. Загальна площа родовищ торфу складає 475 га, а запаси – 1,3 млн. тон.
Розробка родовищ ведеться пошарово – поверхневим способом в обсягах 130-140 тис. тон щорічно для виготовлення органічних добрив.
Ділянки, виділені під торфорозробки, після зняття шару торфу використовуються в подальшому в складі тих угідь, в яких були до розробки.
2. СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ РАЙОНУ
Стан меліорованих земель
Меліоровані землі фактично є страховим фондом держави. Від ефективності їх використання та збереження залежить економічна, екологічна та соціальна стабільність в країні.
Внаслідок економічної кризи, якою охоплені всі галузі суспільного виробництва, суттєво знизилася ефективність використання меліорованих земель та їх роль у продовольчому забезпеченні держави. Більше того, внаслідок різкого скорочення обсягів фінансування в галузі меліорації земель з'явилися загрозливі тенденції. Насамперед це швидкі темпи морального і фізичного старіння гідромеліоративних систем та об'єктів, вихід з ладу основних меліоративних фондів та погіршення технічного стану меліоративної мережі. Експлікація зрошуваних земель в межах району наведена в табл. 2.4.
Таблиця 2.4.
Землі лісового фонду
До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також невкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
На території Фастівського району до земель лісового фонду віднесено 17551 га ( 19,5% від площі району)
Найбільш крупними користувачами земель лісового фонду є лісогосподарські підприємства, які використовують 91,2% всіх земель, віднесених до лісового фонду.
В районі організовано три держлісгоспи: Фастівський, Снітинський та Дорогінський.
Відповідно до Лісового кодексу України, землі лісового фонду поділяються на:
а) лісові:
- вкриті лісовою рослинністю (деревинною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо );
б) нелісові:
- зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, підземними комунікаціями тощо;
- зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства);
- зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для лісового господарства.
Лісові землі лісогосподарських підприємств складають 97,1% від їх загальної площі, 2,9% припадає на не вкриті лісовою рослинністю, що свідчить про ефективне використання лісових земель в практичній діяльності держлісгоспів. В лісовому фонді держлісгоспів переважають насадження сосни звичайної ( біля 80% ), берези звислої ( 9% ) і дуба черешчатого ( 5%). Середній вік насаджень – 50 - 55 років.
Найбільш крупними споживачами деревини є районні будівельні організації. Основні асортименти, що споживаються: пиловочник, будліс, дрова.
В зв'язку з тим, що територія держлісгоспів в значній мірі забруднена радіонуклідами, побічне використання обмежене, і в цей час має місце сільськогосподарське використання, випасання худоби, сінокосіння і мисливство.
Крім задоволення потреб народного господарства в деревині, ліси мають велике природоохоронне значення. Вони виконують водоохоронні, ґрунтозахисні, кліматорегулюючі, сантірно-гігієнічні та інші корисні функції.
Згідно з Лісовим кодексом ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи.
До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції. Залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси першої групи належать до таких категорій захисності:
- водоохоронні ( смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів );
- захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних шляхів міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги тощо). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг;
- санітарно – гігієнічні та оздоровчі ( ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально – оздоровчих територій ).
До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища), регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення).
До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.
Із загальної площі лісів та інших лісовкритих площ лісогосподарських підприємств до лісів І групи віднесено 14197 га ( 69.9% ), до II групи -5323 га ( 26.2% ).
На території Фастівського держлісгоспу є пам'ятки природи, які представлені високопродуктивними сосновими та сосново-дубовими насадженнями.
Головними завданнями, які ставлять перед собою працівники лісогосподарських підприємств, є сприяння підвищенню продуктивності лісів, покращення санітарного стану деревостанів, посилення захисних і кліматорегулюючих функцій лісу.
Щорічно проводиться лісовідновлення.
В лісах II групи проводиться рубки головного користування. Це і є основним джерелом постачання деревини.
Щоб отримати продуктивні насадження в стиглому віці з хорошою сортиментною продукцією, в держлісгоспах проводяться рубки деревостоїв, які втрачають свої санітарно – гігієнічні і експлуатаційні властивості.
В лісах І групи господарство ведеться з метою збереження лісового середовища. Для цього використовуються рубки догляду і санітарної рубки.
В рекреаційних цілях використовуються захисні смуги лісів вздовж автомобільних шляхів. Тут організовані рекреаційні пункти і зони короткочасного відпочинку, встановлені лісові меблі, обладнані вогнища і автостоянки.
Площа нелісових земель в лісогосподарських підприємствах становить 469 га. Вона представлена: болотами – 226 га, забудованими землями – 65 га (переважно громадського призначення), відкритими землями без рослинного покриву – 42 га ( переважно яри і піски ) та під водою 136 га.
Крім лісогосподарських підприємств, до земель лісового фонду віднесено 312 га лісових земель державних сільськогосподарських підприємств та 1236 га лісів та інших лісовкритих площ, які не надані у власність та користування, і на цей час перебувають в запасі. Це, переважно, землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.
Склад земель лісового фонду наведено в таблиці 2.12.
Таблиця 2.12.
Склад земель лісового фонду
| Власники землі, землекористувачі та землі державної власності | Загальна площа земель, га | Ліси та інші лісовкриті площі, га | Забудовані землі, га | Болота, га | Відкриті землі без рослинного покриву, га | Води, га |
| Сільськогосподарські підприємства, всього | 312 | 321 | - | - | - | - |
| Державні сільськогосподарські підприємства, всього | 195 | 195 | - | - | - | - |
| Лісогосподарські підприємства | 16003 | 15534 | 65 | 22 | 42 | 136 |
| Землі запасу та землі, не надані у власність та користування | 1236 | 1236 | - | - | - | - |
| Землі запасу | 692 | 692 | - | - | - | - |
| Землі загального користування | 544 | 544 | - | - | - | - |
| Всього земель лісового фонду | 17551 | 17082 | 65 | 226 | 42 | 136 |
Землі водного фонду
До земель водного фонду, відповідно до Водного кодексу України, належать землі, зайняті:
- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також і островами;
- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
- береговими смугами водних шляхів.
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
В межах Фастівського району до земель водного фонду включено 1128 га земель, з яких 52,5% перебувають в запасі (табл. 2.13.).
Найбільш крупними користувачами земель водного фонду є державні сільськогосподарські підприємства. В їх користуванні знаходяться 317 га (28,1%) земель цієї категорії.
Сто десять гектарів земель водного фонду (під ставками) знаходиться на території промислових та інших підприємств. В структурі угідь земель водного фонду найбільша питома вага припадає на водосховища (81,2%) і річки та струмки ( 13,5% ).
В районі створена спеціалізована служба по догляду за річками, прибережним захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані (Фастівське управління меліоративних систем і водного господарства - УМСВГ).
Під час осушення земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо запобігання деградації цих земель, а також охорони водних об'єктів.
Щорічно Фастівським УМСВГ здійснюється ряд заходів з охорони водних об'єктів: проводиться санітарна розчистка рік, відродження джерел, ремонт гідропостів, встановлення охоронних знаків та інші заходи.
З метою запобігання шкідливих дій вод ( до яких відносяться: наслідки повені, що призводять до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд; заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод та ін.) в районі щорічно проводиться залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; спорудженпя дренажу; укріплення берегів тощо.
Постійно ведеться контроль за санітарним станом ставків, яких в районі налічується 81 з площею водного дзеркала 1012 га.
Таблиця 2.13.
Склад земель водного фонду
| Власники землі, землекористувачі та землі державної власності | Загальна площа, га | Забудо-вані землі, га | Води, га | |||||
| всьо-го | природ-ні водо-йми | штуч-ні водо-йми | озе-ра | став-ки | Штучні водо-схови-ща | |||
| Сільськогоспо-дарські підприємства | 317 | 1 | 316 | 12 | 24 | 8 | 272 | - |
| Державні с.-г. підприємства | 286 | 1 | 285 | 11 | 16 | 4 | 254 | - |
| Ділянки для здійснення несільськогоспо-дарської підприємницької діяльності | - | - | 106 | - | - | - | 106 | - |
| Промислові та інші підприємства | 110 | - | 110 | - | - | - | 110 | - |
| Землі запасу в межах населених пунктів | 595 | 3 | 592 | 140 | 23 | 1 | 428 | - |
| Землі запасу | 299 | - | 299 | 61 | 8 | 1 | 229 | - |
| Землі резервного фонду | 19 | - | 19 | 3 | 14 | - | 3 | - |
| Землі загального користування | 275 | - | 275 | 76 | 2 | - | 197 | - |
| Всього земель водного фонду | 1128 | 4 | 1124 | 152 | 47 | 9 | 916 | - |
2.3.7. Землі промисловості, транспорту, зв ’ язку, енергетики, оборони та іншого призначення
Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
До цієї категорії належать землі, на яких розміщені основні, підсобні та допоміжні будівлі споруди промислових, транспортних та інших підприємств, їх під'їздні шляхи, інженерні мережі, адміністративно - побутові будинки, інші споруди.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно – технічної документації.
Станом на 1 січня 2002 року в користуванні промислових підприємств, автомобільного, трубопровідного та іншого транспорту, а також інших несільськогосподарських підприємств, організацій і установ знаходилось 3225 га земель, або 3,6% всіх земель району .
В користуванні промислових підприємств знаходиться 257 га, що складає 8,0% всіх земель цієї категорії.
Промислові підприємства зосереджені на території Кожанської та Борівської селищних рад, а також на території Триліської сільської ради.
Розвиток промисловості в районі базується на використанні місцевої сировини.
Промислові підприємства представлені: Кожанським цукровим заводом, Борівським деревообробним комбінатом, Триліським спиртовим заводом та іншими підприємствами.
Землі автомобільного трубопровідного та іншого транспорту, а також землі зв'язку займають 1235 га або 38,2% території даної категорії земель.
Землі транспорту використовуються підприємствами, організаціями транспорту для здійснення покладених на них спеціальних завдань з експлуатування, утримання, будівництва, реконструкції, удосконалення і розвитку споруд та інших об'єктів транспорту.
Незначна площа земель промисловості (23 га або 0,7% ) перебуває в запасі. Це землі відкритих розробок та кар'єрів, які не експлуатуються.
Земельні ділянки, що вивільняються підприємствами по видобуванню корисних копалин, іншими промисловими або транспортними підприємствами на наданих їм у користування сільськогосподарських чи лісових угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сільському, лісовому, рибному господарстві, житловому будівництві або садівництві, а земельні ділянки на наданих у користування інших землях – для використання за призначенням.
Землі запасу
Відповідно до Земельного кодексу України землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 140, 141 Земельного кодексу.
Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських рад і призначаються для передачі у власність або надання в користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.
Земельні ділянки кожної категорії земель можуть перебувати в запасі.
Більша половина земель запасу (61,3%) - це землі сільськогосподарського призначення, з яких 94,2% сільськогосподарські угіддя.
Землі житлової та громадської забудови в структурі земель запасу займають 9,8% (839 га) і складаються із забудованих земель (вулиць).
Незначна питома вага в землях запасу земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення - 489 га або 5,7%, які складаються із відкритих заболочених земель.
На землі історико-культурного призначення припадає 1,4% (120 га) земель запасу. В основному це цивільні кладовища.
Землі лісового фонду займають 14,4% (1236 га) в структурі земель запасу і на сто відсотків складаються із земель вкритих лісовою рослинністю, які носять захисну та природоохоронну функцію використання .
На землі водного фонду припадає 6,9% (299 га) і складаються вони із земель під водою 229 га під ставками , 8 га під каналами та канавами, 61 га під річками та струмками, 1 га під озерами).
Решта земель запасу -23 га (0,5 %) - це землі промисловості, 100% яких складають відпрацьовані розробки та кар'єри.
ОХОРОНА ПРАЦІ
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно – технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Охорона праці – проблема складна і багатогранна. Для її розв’язання потрібна активна участь фахівців різних профілів: проектувальників, екологів, лікарів та ін. І особлива роль у цій важливій справі належить інженерам.
Загальні дані
Фастівський район, згідно природно-сільськогосподарського районування, в основі якого лежить ландшафтно - генетичний принцип, розташований на території трьох природно-сільськогосподарських районів. Його північна частина відноситься до Фастівського, південна до Сквирського, а східна до Білоцеркївсько-Миронівського природно-сільськогосподарських районів Лісостепової зони.
Район знаходиться в західній частині Київської області і межує на півночі з Макарівським, на сході - з Васильківським, на південному сході - з Білоцерківським, на півдні - зі Сквирським районами Київської області, на заході - з Коростишевським та Попільнянським районами Житомирської області.
Фастівський район, як адміністративно-територіальну одиницю, утворено в 1923 році. В 1930 - 1931 роках в Україні ліквідовано губернії та округи і в 1932 році створено 5 областей, в тому числі і Київську. Таким чином, започатковано новий адміністративний устрій в державі - область, район, сільська рада (рис. 1.1.)
На даний час на території Фастівського району, як обліково - кадастрова одиниця, існує 23 сільських і 2 селищних ради.
Загальна площа земель району становить 89695 га або 3,2 % від території області. Адміністративним і культурним центром району є Фастів, місто
обласного підпорядкування, яке розташоване на р. Унаві, в центральній частині району і знаходиться на відстані 64 км від столиці України м. Києва. Фастів відомий ще з 1390 р. Статус міста йому присвоєно в 1938 р.
На території району розміщено 49 населених пунктів, з них два селища - Борова та Кожанка, а решта 47 - сільські населені пункти. Чисельність сільського населення (станом на 1.01.2002р.) складає 37,7 тис чол., в тому числі в селищах – 11,9 тис. чол. Щільність населення 42 чол. на 1 км2 .
Фастівський район має досить розвинуту шляхову мережу, яка забеспечує внутрішні і зовнішні зв'язки, а сам районний центр є великим залізничним вузлом. Залізничними станціями також є Мотовилівка (Борова) та Кожанка. Протяжність автомобільних шляхів загального користування складає 286,6 км, у тому числі з твердим покриттям - 171,4 км. Основними магістралями є автомобільні дороги державного значення такі як: Київ – Бишів – Фастів та Фастів – Митниця; обласного значення – Фастів – Кожанка, межа Житомирської області, Біла Церквава – Фастів та Кожанка – Фурси – Володарка. Через територію району пролягає Південно-Західна залізниця у напрямках Київ – Фастів, Фастів – Козятин, Фастів – Миронівка.
Сільськогосподарські підприємства району спеціалізуються на вирощуванні зернових культур та цукрового буряка, а в твариницькій галузі переважає молочно-м'ясний напрямок та свинарство.
Промисловість району представлена рядом підприємств, провідними серед яких є Кожанський цукровий та Триліський спиртовий заводи, Фастівська меблева та швейна фабрики, а також ряд підприємств по обслуговуванню залізничного транспорту; заводи машинобудування, електротермічного устаткування, газомазутних пристроїв та газовикористовуючої апаратури, які розміщені в м.Фастів, та деревообробний комбінат в селищі Борова.
Пам'ятки архітектури на території району представленні Покровською церквою - 18 ст. (1740 р.) та костьолом (1903-11 рр.) і знаходяться під охороною держави. Об'єктами туризму в фастівському районі є будинок, в якому в 1919-1922 р.р. жив український композитор К. Г. Стеценко, музей композитора та пам'ятник на його могилі знаходяться в с.Веприк.
Клімат
Клімат району помірно-континентальний з досить теплим літом та помірно холодною зимою.
Середньорічна температура повітря складає +6,7°, найбільш холодного місяця січня (-6,2°), а найтеплішого місяця (липня) - (+19.1°). Від цих середніх багаторічних показників в окремі роки спостерігаються відхилення.
Абсолютний максимум температури досягає (+38°) , мінімум - (-33°), що засвідчує можливість вимерзання в малосніжні зими озимих та пошкодження плодових багаторічних насаджень, а в окремі періоди сухого жаркого літа спостерігається підгорання озимих та ярих зернових.
Тривалість безморозного періоду, досягає в середньому 160-170 днів, а вегетаційний період продовжується з другої декади квітня до третьої декади жовтня з сумою активних температур 2650-2800°. Цих природних факторів достатньо для вирощування районованих сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.
Середньорічна сума опадів складає 560 мм, але розподіл їх по місяцях року рівномірний. Найбільша кількість опадів випадає в липні (77 мм). В посушливі роки обливо мало опадів випадає в травні, що пагубно впливає на сходи рослин.
Для зимового періоду характерно нестійке коливання температур та висота снігового криву, яка коливається від 10 до 22 см. Досить часто спостерігається випадання зимових опадів у вигляді дощу, що в свою чергу призводить до утворення льодяної кірки і негативного впливу на сільськогосподарські культури.
Глибина промерзання грунту в середньому становить 40 см. Вона залежить не тільки від температури і глибини снігового покриву, але також від типу грунтів та їх механічного складу.
Відносна вологість досягає свого максимуму восени і взимку - 80-85%. Посушливих днів з відносною вологістю менше 30% в середньому за рік буває від 15 до 20, з них більшість припадає на травень.
Фастівський район відрізняється значним випаровуванням вологи, яке досягає 420-460 мм рік, а тому, незважаючи на позитивний баланс вологи, в окремі роки спостерігається посуха. Кожна пора року характерна своїми позитивними та негативними кліматичними умовами, перехід від однієї пори року до другої, як правило відбувається поступово.
Весна затяжна, нестійка, з частими змінами холодної і теплої погоди. Початком весни вважають кінець другої і початок третьої декади березня. Танення снігу, в зв'язку з наявністю великих площ лісів, відбувається повільно і протяжність сніготанення в середньому становить 20-25 днів.
Літо тепле, але не спекотне, дощове. В окремі роки найбільша кількість опадів, які випали негативно впливає на сільськогосподарські культури, а разом з тим призводить до вимокання та вилягання хлібів або створюються несприятливі умови для збору врожаю. В деякі роки непоправну шкоду сільському господарству наносить град. Влітку переважають півічно-західні вітри.
Перехід до осені поступовий, з частим поверненням теплої погоди. Перша половина осені, як правило, суха і тепла. Похмура, прохолодна та з дощем вона починається наприкінці жовтня. Сніг починає випадати з листопада.
Зима м'ягка, похмура, з частими відлигами. Під час відлиг відбувається танення снігу, інколи до повного його зникнення. Через деякий час сніговий покрив встановлюється знову і деколи це явище може повторюватись декілька разів. Взимку переважають південно-східні вітри.
В цілому кліматичні умови району по кількості тепла, світла, вологи сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур.
1.3. Рельєф
Фастівський район по умовах рельєфу являє собою слабкохвилясте лесове плато, яке складає ландшафтний фон поверхні з окремими морено - зандровими гребенями, північна частина району - погорбована, а південна - частково еродована ( яри, балки).
Лесове плато розчленоване долинами річок Ірпінь, Унава, Каменка, Стугна та мережею балок з досить значним поширенням їх в південно-східну та північну частину району. Річкові долини мають неширокі заболочені заплави і переважно одну, рідше дві, виражені в рельєфі надзаплавні тераси. Корінні береги річок мають пологі схили з незначними проявами ерозії, схили балок обумовлюють досить значний розвиток ерозії.
В північній частині району на переході від слабохвилястого плато до заплав річок зустрічаються вузькі борові тераси. Заплави річок неширокі від 100 до 500 метрів, як правило, заболочені і в основному використовуються для сінокосіння. Незначна частина їх осушена і розорюється. Орні землі розміщені в основному на слабохвилястому плато, що в свою чергу дозволяє інтенсивно використовувати їх в сільськогосподарському виробництві.
Гідрографія і гідрологія
Територія Фастівського району характеризується густою річковою мережею. Загальна протяжність річок та струмків на території району складає 261 км. Всі річки належать до басейну Дніпра і для них характерні східноєвропейський режим стоку з переважанням снігового живлення, доля якого перевищує 50% річкового стоку (для малих річок вона доходить до 80%). Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води. Найбільш крупною водною артерією району є р.Ірпінь, яка протікає в північно-західній частині району. Протяжність її в межах району складає 30 км, ширина русла коливається від 3-5 20-50 метрів, а глибина від 1 до 2 метрів. Ширина річкової долини в середньому становить 2 км, заплава річки місцями заболочена.
Річки – Стугна, Унава та Каменка відносяться до малих річок і характеризуються чітко вираженими, високими весняними паводками, низьким літньо-осіннім рівнем води, який порушується незначними дощовими паводками.
Середні схили поверхні відносно невеликі. Річки Стугна, Унава, Каменка відносяться до річок рівнинного типу. В даний час русла річок, майже на всій їх протяжності, зарегульовані ставками. Площа водного зеркала ставків та водоймищ на території району складає 1012 га. Вони використовуються в основному для риборозведення, зрошення та інших господарських потреб, а також є місцем відпочинку населення.
Грунтові води мають різну глибину залягання, яка коливається в залежності від рельєфу. Глибина залягання ґрунтових вод на широких водороздільних плато до 10-15 м , а на вершинах водорозділів до 25-30 м. Найвищий їх рівень в заплавах річок та по днищах балок - 1,5-2,0 м. На території району розміщено чотири водоносних горизонти. Основним з них є водоносний горизонт, який відноситься до крупнозернистих пісків юрського періоду. Цей водоносний горизонт широко експлуатується місцевим населенням безпосередньо шахтними колодязями та свердловинами.
Геологічна будова та грунтоутворюючі породи
В геоструктурному відношенні територія Фастівського району відноситься до північно-східного схилу Українського кристалічного щита. Український кристалічний щит зазнав впливу денудаційних процесів, розвиток яких за час від архею до третинного періоду зумовив виникнення хвилястої денудаційної рівнини, складеної дислокованими кристалічними породами докембрію. Кристалічні породи представлені гранітами та граніто – гнейсами. Поверхня кристалічних порід покрита осадовими породами третинної та четвертинної систем. Верхні шари четвертинних відкладень є грунтоутворюючими породами. Це перш за все леси, на яких сформувались найбільш родючі в районі чорноземи типові та опідзолені грунти. На водно-льодникових та давньоалювіальних відкладах утворилися бідні в агрономічному відношенні дерново - підзолисті грунти.
Делювіальні та алювіально-делювіальні відкладення розміщенні в днищах балок та заплавах річок. На них утворилися намиті, лучно - чорноземні, дернові та болотні грунти. На сучасних алювіальних відкладеннях, утворених при розливах річок, утворилися також дернові та болотні грунти.
Ґрунтовий покрив
Кліматичні умови, грунтоутворюючі породи, рельєф, геологічна будова, рослинність та агрокультурна діяльність людини – основні чинники ґрунтоутворення.
Ґрунтовий покрив району представлений переважно чорноземами типовими (43,8%) та опідзоленими грунтами (33,4%). Менш поширені лучно-чорноземні, дерново-підзолисті, лучні і чорноземно-лучні, болотні та інші грунти (див. Рис. 1.6.1). Склад грунтового покриву сільськогосподарських угідь наведений у табл. 1.1.
Найбільш продуктивні грунти універсального використання - чорноземи типові займають площу 22,9 тис.га сільськогосподарських угідь. Використовуються вони в основному під орні землі.
Зосереджені чорноземи типові головним чином в східній частині району, де вони складають від 45 до 90% площ сільськогосподарських угідь. Гумусований профіль чорноземів типових має потужність 80 – 100 см, вміст гумусу в орному горизонті складає 2,5-3,5%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла – рН в середньому 5,6. Ці грунти мають значні запаси валових та рухомих форм поживних речовин, сприятливі фізико-хімічні властивості та водно-повітряний режим, проте схильні до запливання і утворення кірки. Вони містять також значно більше глинистих часток, внаслідок чого здатні накопичувати органічну речовину та утворювати агрономічно цінну структуру. Значна товщина гумусових горизонтів і достатня кількість гумусу в них дозволяють поглиблювати орний шар.
Таблиця 1.1.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 240.
