Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
Імені Володимира Гнатюка
Кафедра педагогіки і методики
Початкового навчання
Дипломна робота
Формування екологічної культури молодших школярів у сучасній початковій школі
Тернопіль – 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Формування екологічної культури як психолого-педагогічна проблема
1 Теоретичні основи проблеми
2 Формування екологічної культури школярів:психолого-педагогічний аспект
3 Система екологічного виховання у сучасній початковій школі
Розділ 2. Практика забезпечення екологічного виховання молодших школярів в сучасних умовах
2.1. Система формування екологічної культури на уроках у початкових класах
2.2. Пошук шляхів вдосконалення системи формуванняекологічної культури молодших школярів
2.3. Авторські пропозиції і їх результативність
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Науково-технічний прогрес викликав бурхливий розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, зумовив появу великої кількості шкідливих речовин, побутових і виробничих відходів, що суттєво забруднюють і руйнують навколишнє середовище, викликають незворотні зміни в біосфері Землі. Спеціалісти стверджують, що в останні десятиліття планета Земля «працює на межі» своїх біологічних можливостей щодо підтримки життєдіяльності людства.
Екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого – вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або її регіоні і, щонайголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація і економічне становище взаємопов’язані, нерозривні і визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому.
Багаторічний досвід педагогічної роботи дає змогу стверджувати, що «взаємозв’язок освіти, культури й економічного становища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль у нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення» [40, с.19]. Крім того, виявилося, що «вирішити екологічні проблеми тільки на основі законодавчої бази або за допомогою економічних підходів швидко не вдається» [71, с.30].
Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні в екологічному відношенні люди. Усвідомлюючи, що людство не може не втручатися в природу, маємо відшукувати нові шляхи, технології виробництва, за яких припиниться необдуманий та безвідповідальний тиск на навколишнє середовище, будуть враховуватись вимоги екологічних законів. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з дитячого, ще дошкільного віку.
В умовах сьогодення гостро постали перед людством екологічні проблеми: забруднення ґрунтів, повітря, водойм токсичними відходами, вимирання десятків видів рослин та тварин, озонові діри, збереження генофонду та ін. Головною причиною усіх негараздів природи була і є людина. Не усвідомлюючи свого місця у навколишньому природному середовищі, вона шкодить насамперед собі, своїм нащадкам.
Ось чому зараз перед учителями та вихователями стоїть завдання екологічної освіти і виховання молоді, а починати слід з найменших школярів, враховуючи їхні морально-психологічні особливості. Діти цього віку сприймають на віру все сказане вчителем, його думка є для них більш вагомою, ніж думки друзів-однолітків, інших дорослих. Вони більш емоційні, ближче до серця сприймають негаразди інших, сильніше співпереживають.
У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини – громадянина. Основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. Для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству та урокам читання, під час вивчення яких необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.
У процесі навчальної діяльності головне – «розпочати формування цілісного уявлення про природне і соціальне середовище, виробляти правильну поведінку в колективі і природі» [36, с.63]. У процесі вивчення різних навчальних предметів молодші школярі мають засвоїти знання про взаємозв’язок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людей та необхідність мінімального втручання людини у природні процеси, які у випадку недбалого ставлення можуть стати незворотними і некерованими.
Проблеми екологічного виховання та формування екологічної культури школярів досліджували як класики педагогічної думки (В.О. Сухомлинський [70], К.Д. Ушинський [72] та ін.), так і сучасні вчені-педагоги (В.П. Горощенко [16], Н.С. Жестова [24], Л.І. Іщенко [32], А.І. Кузьмінський [42], Н.Є. Мойсеюк [48], М.М. Фіцула [73], В.В. Ягупов [79] та ін.), методисти (Н.П. Байбара [1], О.А. Біда [5], О.М. Варакута [7], О.Л. Іванова [30], С.К. Іващенко [31], Н.С. Коваль [37; 38], І.М. Коренева [40], О.З. Плахотип [56], Г.П. Пустовіт [59], О.Н. Химинець [75] та ін.) та вчителі-практики (Г.М. Бондаренко [6], О.А. Гавриленко [13], Ю.І. Рева [62], Л.К. Різник [63; 64], Л.М. Руденко [65], А.О. Степанюк [69], О.І. Ткаченко [71], Н.В. Хлонь [76], З.А. Шевців [77] та ін.).
Відтак вчені виявили, що свідоме й бережливе ставлення до природи слід формувати з дитинства у сім’ї та школі, за умови активного формування екологічної культури й накопичення систематичних знань у цій галузі. Екологічне навчання і виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.
Отже, необхідність удосконалення процесу формування екологічної культури у початкових класах зумовило актуальність проблеми й вибір теми дипломного дослідження.
Об’єкт дослідження – екологічне виховання молодших школярів.
Предмет дослідження – педагогічні умови забезпечення екологічного виховання молодших школярів.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити систему педагогічних умов забезпечення екологічного виховання молодших школярів у процесі навчальної діяльності.
Гіпотеза дослідження: формування екологічної культури молодших школярів буде значно ефективнішим, якщо воно здійснюється із врахуванням наступних педагогічних умов: зв’язок з життям, наступності, єдності діяльності на уроці і в позаурочний час, різноманіття форм екологічного виховання, практичної спрямованості у формуванні екологічної культури молодших школярів.
Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначені завдання дослідження:
1) Розкрити сутність та структуру екологічного виховання у початковій школі.
2) Розкрити шляхи та засоби екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку.
3) Визначити вплив експериментальної методики на результативність процесу екологічного виховання молодших школярів.
Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи дослідження.
Теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній та методичній літературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду з проблем екологічного виховання учнів.
Емпіричні методи дослідження: педагогічні спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, контент-аналіз.
Практична значущість дослідження полягає у розкритті системи роботи вчителя щодо оптимізації процесу екологічного виховання у початковій школі.
Структура дипломної роботи.
Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків, таблиць.
Теоретичні основи проблеми
Необхідність подолання екологічних проблем сучасності поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання: на основі біосферного підходу підготувати екологічно грамотну людину, яка розуміє значення життя як найвищої цінності, здатна визначати своє місце у світі, брати участь в охороні навколишнього середовища, раціонально використовувати природні багатства, приймати свідомі рішення у сферах життя, де перекриваються інтереси людини як живої істоти, суспільства і довкілля. У системі підготовки екологічно грамотної особистості важлива роль належить початковій школі, яку можна розглядати як початкову ланку збагачення людини знаннями про природне і соціальне середовище, ознайомлення її з цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого, гуманного ставлення до суспільства.
Однією з частин морального виховання школярів, що допомагає усвідомленню моральних норм суспільства і створенню моральних переконань, ідеалів та звичок поведінки, стимулює громадську і творчу активність людини, визначає мотиви її діяльності є екологічне виховання [79].
Екологічне виховання можна знайти й у структурі національно-патріотичного виховання молодших школярів, яке покликане формувати національний світогляд підростаючого покоління, глибоке розуміння основних засад держави та права та активну життєву позицію [73].
Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.
Термін «екологія» був вперше запропонований Е. Геккелем ще у 1866 році [11].
На основі цього визначення побудовані інші, більш сучасні. Зараз екологію розглядають у широкому та вузькому значенні.
Екологія (у широкому значенні) розглядається як полідисциплінарна галузь знань про довкілля та сутність процесів її функціонування.
Екологія (у вузькому значенні) – це багатогранна комплексна наука, коло завдань якої охоплює практично всі питання, пов’язані зі взаєминами людського суспільства та біосферою планети, а також із гармонізацією цих відносин [59].
Екологія (грець. оіkos – дім, родина) – наука, що «вивчає закономірності існування, формування і функціонування біологічних систем всіх рівнів – від організму до біосфери та їх взаємодії із зовнішніми умовами» [40, с.19].
У сучасній науці поняття «екологія» характеризується «єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей» [56, с.37].
Характерною особливістю концепцій екологічного виховання різних педагогічних шкіл є аналіз впливу природи, її явищ і процесів на становлення особистості школяра – його соціальний, фізичний, інтелектуальний, художньо-естетичний розвиток.
Проблема взаємовідношення людини і природи була предметом вивчення багатьох мислителів різних областей наукового знання минулого і сучасності. Ще в XVII столітті Я.А. Коменський звернув увагу на природовідповідність всіх речей, тобто на те, що всі процеси в людському суспільстві протікають подібно процесам природи. Цю ідею він розвинув у своїй праці «Велика дидактика». Епіграфом до цієї книги став девіз «Хай тече все вільно, без застосування насильства» [21, c. 20]. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина – це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи [21, c. 23].
Найважливіше екологічне положення про невіддільність людини і природи та педагогічну цінність зміцнення гуманних почуттів дитини засобами природи підкреслювали такі великі педагоги як Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.В. Дістверг і багато інших мислителів, кажучи про виховання у дітей «відчуття природи» як відчуття його ушляхетнюючого впливу на людину [34].
Не залишився в стороні від питань екології і вітчизняні педагоги. Так, К.Д. Ушинський зазначав, що пізнання об’єктивного світу неможливе без пізнання екологічних зв’язків, реально існуючих в ньому. Їх вивчення треба розглядати як необхідну умову формування у школярів основ світогляду [72].
Разом з тим вивчення екологічних зв’язків виконує важливу роль в розвитку у дітей логічного мислення, пам’яті, уяви. Ушинський помітив, що логіка природи – найдоступніша і найкорисніша для учнів [72, c.245]. А логіка природи, як нам відомо, полягає у взаємозв’язку, взаємодії компонентів, які її утворюють. Вивчення ж існуючих в навколишньому світі зв’язків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К.Д. Ушинський закликав розширювати спілкування дитини з природою і дивувався: «Дивно, що виховний вплив природи... так не достатньо оцінено в педагогіці» [72, c.246].
Проти вузького прагматизму і утилітаризму у відношенні до природи виступали російські просвітителі В.Г. Белінський, О.І. Герцен, Н.О. Добролюбов, Д.І. Піскарев та ін. Вони підкреслювали роль природознавчих знань у формуванні етичних якостей особи, регулюючих поведінку людини в природі [42].
Ідеї педагогів минулого про виховну цінність природи знайшли своє віддзеркалення в діяльності вітчизняних методистів у області природознавства О.Я. Герда, О.І. Бекетова, К.О. Тімірязева, Д.М. Кайгородова і багатьох інших [34].
Завдяки зусиллям видних ботаніків О.М. Бекетова і К.О. Тімірязева в шкільну практику вводяться елементи самостійного дослідження природи. О.Я. Герд, розробляючи дилему формування світогляду в процесі вивчення миру природи, піддав різкій критиці пануючий у той час формально-висловлюючий підхід і науково обґрунтував методи, що формують у дитини пізнавальний інтерес, спостережливість, самостійність мислення [34].
На початку XX століття в російських гімназіях вводиться програма вивчення природи, складена професором Д.М. Кайгородовим, який ставив виховну мету: розкриття доцільності в природі. Згідно даній програмі пропонувалося вивчати природу за частинами: сад, ліс, поле, річка, луг тощо. Учні повинні були вивчати рослинний світ і неорганічне середовище у взаємозв’язку, тільки по сезонах (вперше вводиться принцип сезонності) і лише на екскурсіях, (оскільки природу треба вивчати живу, красиву, справжню, а не засушену в гербаріях і колекціях). Виховна мета даної програми – пізнання закону дивовижної доцільності в природі і того «Великого розуму», яким «все створюється і управляється в природі і у всьому Всесвіті» [18, c.25]. На той час ідеї, запропоновані вченим, були новаторськими та сприяли як екологічній, так і етичній освіті учнів.
Російська школа зуміла зберегти все найцінніше з дореволюційної спадщини, проте ряд подій приводить до затвердження антропоцентричної установи по відношенню до природи. Так, в 20-х роках XX століття розповсюджується думка про необхідність проведення численних екскурсій в природу, велика увага надається практичним, дослідницьким, лабораторним роботам школярів [19, c.116].
Наступною віхою в розвитку екологічної освіти стало розповсюдження до кінця 70-х років поняття «комплексна, соціальна, глобальна екологія», що якнайадекватніше відображає суть досліджень із взаємодії людини і суспільства з природою в цілому. З’явився термін «екологічна освіта» і став загальновживаним. У педагогічній теорії це коло питань стало розроблятися в руслі нової області педагогічного знання – теорії і методики екологічної освіти, яка виробляла зміст, принципи, методи і форми екологічної освіти [34].
Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, – писав Г. Ващенко, – треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи» [47].
«Гадаємо, – писав В. Сухомлинський, – що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо» [70].
Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури [73].
Іншим визначенням проблему розглядають в більш широкому контексті. Екологічне виховання – це безперервний педагогічний процес, що не має завершених часових меж, а поступово переходить з однієї стадії в іншу і спрямовується на усвідомлення учнями морально-етичних норм та правил суспільства стосовно природи, формування ціннісної сфери особистості, моральних переконань про необхідність шанобливого ставлення до всього живого та власної відповідальності за майбутнє довкілля [59].
Екологічна культура учня – це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи; відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності» [30, с.41].
На нашу думку, саме друге визначення є більш повним та достатньо чітко характеризує проблему екологічного виховання.
Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку в учнів основ екологічної культури. Самою природою обумовлено соціальне призначення дитинства – адаптація дитини до природи і суспільства, здатність брати відповідальність за свої вчинки перед людьми, рослинним і тваринним світом. Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшої бази вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю.
Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв’язками і залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль. Систематично спостерігаючи за об’єктами природи, діти вчаться спостерігати, у них формується така важлива риса, як спостережливість. Розвиток спостережливості впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати у навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, позитивно впливає на поведінку.
Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень [1]:
а) світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;
б) осмислення екологічних явищ, вміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею;
в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за збереження, спонукає до природоохоронної діяльності;
г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.
В процесі екологічного виховання учні мають набути знань про навколишнє середовище, його захист для збереження гармонії, краси, навчитися охороняти природу.
Такі знання, уміння й навички не існують без самого осмислення школярами екологічних явищ, а також естетичної краси власне природи. Окремою стороною розглядається розуміння учнями негативних наслідків дій людини в природі.
Таким чином, визначені концептуальні положення, принципи конструювання та критерії відбору змісту екологічної освіти і виховання учнів у школі, дозволяють виділити шість підсистем знань та інтелектуальних умінь екологічного змісту, котрі мають обов’язково набути учні.
Пізнавальна: про цілісність навколишнього середовища, природознавчі, соціально-політичні, соціально-економічні і технічні теорії, закони і закономірності, які забезпечують формування наукового світогляду особистості на всіх етапах її навчання та розкривають комплексність і взаємозв’язок антропогенного впливу на сучасний стан довкілля, екологічні проблеми і шляхи їх розв’язання у системі «природа – людина – суспільство».
Оцінна: про роль і цінність природи, місце і значення людини в довкіллі та характер і ступінь антропогенного впливу на нього. Оскільки основою знань, інтелектуальних умінь та практичних навичок оцінної діяльності учнів стосовно природи є аксіологічні знання, то це сприяє створенню таких психологічних станів особистості, які забезпечують ефективне формування морально-етичного компоненту свідомості особистості та її моральних установок щодо усвідомлення власної причетності та відповідальності за прийняті і здійснені нею рішення щодо розв’язання екологічних проблем своєї місцевості.
Нормативно-правова: про правові основи взаємостосунків людини і суспільства з навколишнім середовищем, а також правила і норми поведінки у довкіллі.
Прогностична: про сутність можливих напрямів і способів вирішення екологічних проблем та про можливу стратегію власної природоохоронної діяльності в навколишньому середовищі. Це ті знання, інтелектуальні уміння і практичні навички, котрі забезпечують не лише аналіз сучасного стану навколишнього середовища чи окремих його об’єктів, але й створюють основу для інтелектуальної, емоційно-ціннісної і практичної діяльності особистості з моделювання можливих напрямів охорони довкілля.
Діяльнісна: про можливі форми, методи і засоби вирішення екологічних проблем, проведення спостережень та досліджень; про мотиви і стимули активізації конкретної природоохоронної діяльності особистості в довкіллі.
Комунікативна: про основні правила поведінки та способи спілкування як в одновіковому, так і різновіковому учнівському колективі; про способи, напрями та підходи до спільного вирішення навчально-практичних завдань з вивчення та охорони природи, подолання непорозумінь, конфліктних ситуацій, вироблення і слідування власній чи колективній думці, позиції, рішенню.
Розв’язання цих завдань можливе безпосередньо на уроках природознавства, інших уроках та в позаурочний час. Тому вчитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його зв’язок з іншими заняттями. Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища – світу природи і людини, педагог має дібрати методи і форми, які стимулюватимуть навчальну діяльність, робитимуть її творчою, бажаною і цікавою для кожної дитини.
Інструментом для залучення учнів до пізнавальне діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту. Значну роль в екологічній освіті молодших школярів відіграють і позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на екологічну тематику.
Процес пізнання природи і її законів нелегкий. Він здійснюється поступово, шляхом спостережень відкриттів. Головна роль у цьому процесі належить учителеві. На уроках і в позаурочний час він формує в учні уміння приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набуті знання в повсякденному житті [5].
Екологічна освіта – порівняно нова галузь педагогічної теорії і практики. Вона має забезпечувати реалізацію принципових загально-дидактичних положень, таких як системність і систематичність, наступність і неперервність, гуманізація і науковість тощо. Необхідність реалізації цих принципів посилює інтегрувальну функцію навчальних предметів початкової школи. На цьому етапі навчальної діяльності необхідно дати початкові уявлення та знання про природу і людину як основу екологічної культури та створити умови для аналізу природного довкілля [19].
Екологічна освіта у вузькому значенні – це отримання знань з допомогою тих спеціалізованих предметів і дисциплін, що містять у назвах термін «екологія» і скеровані на вивчення живих істот із середовищем їх існування [66].
Інші вчені, зокрема Г.П. Пустовіт розглядають екологічну освіту з боку філософської, психолого-педагогічної концепцій та визначають наступну сутність поняття «екологічна освіта».
Екологічна освіта – це неперервний процес засвоєння учнями знань, цінностей і понять, спрямований на осмислення і оцінку взаємозв’язків між людьми, їх культурою та навколишнім середовищем, що забезпечує поступальний розвиток навичок прийняття екологічно доцільних рішень, а також засвоєння відповідних правил поведінки в навколишньому середовищі [59].
Клас
«Чистий клас». «Збережемо чистим довкілля». «Екологічна стежка». «Збережемо красу природи. Зелені друзі мого краю». «Перші весняні квіти». «Зустріч пернатих друзів». «Ми за них відповідаємо». «Тварини – не іграшки». Туристська прогулянка «До чистих джерел». «Рослини моєї вулиці». «Природа в загадках, прислів’ях, приказках та віршах». «Екологія в загадках». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».
Клас
«Віч-на-віч з природою». «Чисте джерело». «Чиста криниця». «Збережемо красу природи». «Екологічна стежка в різні пори року» (вулицею міста, села). «Чорнобиль – рана України». «Первоцвіти просять захисту». «Наш квітник – найкращий». «Дивовижні звірі Марії Приймаченко». «Якби тварини вміли говорити». Рухливі ігри з елементами техніки туризму. Вікторина-гра «Що покласти в рюкзак для мандрівок». «Боляче буває всім» (ставлення до тварин). «Тварини моєї місцевості». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».
Клас
«Чисте подвір’я». «Подорож лісовою стежкою». «Збережемо красу природи». «Заповідні місця мого краю». «Подарунки осені». «Казковий фруктово-овочевий бал». «Посаджу дерево». «На квіти осені чарівні подивись». «Я не ображу рідної землі». Одноденна туристська прогулянка «У поході друзі». «Чорнобиль не має минулого часу». «Ти відповідальний за тих, кого приручив». «Таємниці Катерини Білокур». «Тварини взимку потребують твоєї допомоги». «Різдво в гості прийшло». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».
Клас
«Стань природі другом, будь природі сином». «Себе я бачу в дзеркалі природи». «Тече річка невеличка». «Чисте довкілля». «Збережемо красу природи». «Знай, люби, бережи». «Збережемо природу рідного краю». Туристська гра-естафета «Долаємо перешкоди». «В усі пори року прекрасна земля». «Екологічною стежкою до лісу (гаю, поля)». «Жива і нежива природа». «Нагодуй птахів (тварин)». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».
Природоохоронна діяльність здійснюється у таких формах: шкільні лісництва, садівництва, мисливські господарства, зелені і голубі патрулі, санітарні загони захисту довкілля, групи «швидкої допомоги» звірам і птахам, натуралістичні гуртки, клуби, наукові товариства, екологічні експедиції та екскурсії, екологічні стежки та інших.
Підвищенню ефективності екологічного виховання сприяє його тісний зв’язок з традиційним народним вихованням любові до природи. Народна виховна мудрість з колиски плекала в кожній дитині відчуття гармонії природи і людини. Природа постійно одухотворювалась в її свідомості як Матір-Берегиня, а Сонце, Земля та Вода були «святими» [64, с.24]. Дітей змалку привчали висаджувати і дбайливо доглядати городні та зернові культури, кущі, дерева, бережливо ставитись до птахів, диких звірів, комах та плазунів, розуміти природу як живий всеохоплюючий організм, що живе за власними законами, яких ніколи не можна порушувати.
Гра «Малята».
Програмовий зміст. Розширити знання учнів про диких тварин (лисиця, заєць, ведмідь, білка, їжак, вовк) та їх повадки. Закріпити вміння правильно називати частини тіла тварин, виділяти істотні ознаки поняття «звірі».
Унаочнення. Картки із зображенням дорослих тварин та їх малят.
Хід гри
Клас поділяється на дві групи. Одна група отримує картки із зображенням дорослих тварин, інша – малят. «Малята» мають знайти своїх «батьків», потім описати зовнішній вигляд дорослого звіра. «Батьки» мають розповісти про спосіб живлення, окремі повадки та як вони піклуються про своїх малят.
Завдання:
1. Фантазування: барлога ведмедя зменшилася до розміру рукавички. Як буде жити ведмідь?
2. Метод фантограм:
Заєць бігає, стрибає. а) перенесемо зайця із степу в море – як буде?
3. Творчо-емпатійні вправи.
Поставити себе на місце тварини та передати її відчуття:
а) восени у лісі відбулися збори тварин на тему «Хто як до зими готується...»
б) зустрілися їжак з білкою і розговорилися...
II . Гра Знайди свою маму.
Програмовий зміст. Розширити знання дітей про свійських тварин. Розвивати спостережливість та вміння виділяти характерні ознаки дорослих тварин та їх малят.
Унаочнення. Картки із зображенням дорослих тварин та їх малят.
Хід гри
На столі розкладаються картки із зображенням малят домашніх тварин. Учням роздаються картки із зображенням дорослих свійських тварин. Дається завдання: дібрати малят до дорослих тварин, описати дорослу тварину, виділити її характерні ознаки; розповісти, що цікавого помітили, спостерігаючи за домашніми тваринами. Виграє той, хто перший впорається із завданням.
Завдання:
1. Символічна синектика – імітація повадок свійських тварин.
2. Переплутати мам та малят, придумати спільні умови проживання – як будуть спілкуватися, як харчуватися?
а) як будуть жити собака із лошам?;
б) корова з кошеням?
III . Гра «Який це птах?»
Програмовий зміст. Розширення поняття «птахи»; формування вміння розпізнавати перелітних, осілих та зимуючих птахів за їх зображенням та характерними звуками (співом).
Унаочнення. Картки із зображенням типових для даної місцевості перелітних, осілих та зимуючих птахів; запис співу окремих птахів.
Хід гри
На магнітній дошці прикріпити зображення птахів у довільному порядку. Клас поділяється на 3 команди, визначаються лідери. На столі розкладені картки із написами: «перелітні», «осілі», «зимуючі». Лідери обирають певну картку. Дається завдання: дібрати ілюстрації птахів, що входять у це поняття, розмістити в ряд на дошці під написом. Командам дається 1 хвилина, щоб порадитися. За сигналом вчителя обговорення припиняється, а лідери, по черзі, виконують завдання. Інші команди стежать за правильністю виконання. Школярі мають право використати ту ілюстрацію, яка вже була розміщена, якщо вважають, що це було зроблено помилково. Виграє команда, яка правильно виконала завдання (або допустила найменше помилок).
Індивідуальне змагання.
За характерними звуками впізнати птаха, назвати його та знайти ілюстрацію. Завдання:
1. Фантазування на тему: «Ой, якби я мала (мав) крила...»
2. Метод каталогу (перенесення властивостей неживих об’єктів на птаха): вода птах без запаху без кольору рідка і т.д.
3. Метод мозкового штурму.
Птаха зачинили в клітці. Як йому вибратися звідти?
Тема. Рослинний і тваринний світ лісів, луків, водойм.
І. Гра «Що де росте?»
Програмовий зміст. Закріпити знання дітей про назви знайомих рослин та місць, де вони ростуть (ліс, луки, водойма).
Унаочнення. Ілюстративний матеріал із зображенням природних угруповань (ліс, луки, водойми); гербарні зразки рослин цих угруповань або живі рослини.
Хідгри
Учням роздаються картки із зображенням лісу, луків, ставка, річки. Вони мають дібрати відповідні гербарні листки (живі рослини), розповісти про пристосування даних рослин до умов існування.
Завдання:
1. Перенести рослини лісу у водойму; рослини водойм – на луки; рослини луків – у ліс. Що в результаті цього трапиться?
2. Метод фантастичної проблеми.
Що трапиться, якщо: а) у лісі не буде дерев?;
б) у ставку – води?; в) на луках ростимуть лише дуби?
II . Гра «Хто де живе?»
Програмовийзміст. Продовжити формувати поняття про тварин диких та свійських, місце їх проживання та пристосування до умов існування.
Унаочнення. Ілюстративний матеріал різних типів середовища існування тварин, картки із зображенням диких і свійських тварин.
Хідгри
Учням роздаються картки із зображенням домашнього подвір’я, лісу, луків, водойми. На столі викладають зображенням вниз малі картки, на яких зображені тварини. Школярі добирають тварин відповідно до середовища існування. Називають тварину, розповідають про її пристосування до умов існування, визначають, до якого класу належить тварина (звір, птах, комаха, риба, земноводні, плазуни).
Завдання:
1. За методом каталогу створити нове середовище існування.
2. Мозковий штурм.
Як прожити: рибі у лісі?; ящірці у річці?; черепасі на луці?
III . Гра «Підбери гриб».
Програмовийзміст. Продовжити формувати уявлення дітей про гриби; закріпити знання про зовнішній вигляд і назву гриба; місця, де він полюбляє рости. Виробляти вміння відрізняти їстівні гриби від отруйних.
Унаочнення. Картки із зображенням грибів.
Хідгри
Учням роздаються картки із зображенням грибів. Діти мають назвати гриб, розповісти, коли він з’являється та де полюбляє рости. Визначити, який у них гриб: їстівний чи отруйний. Знайти пару – до їстівного гриба дібрати схожий на нього отруйний гриб; розповісти про способи розрізнення їстівних грибів і їх двійників – отруйних.
Завдання:
1. Екологічне прогнозування.
Що буде, якщо в лісі зникнуть гриби?
2. Фантазування: гриб виріс вищий від дерев, що буде?
3. Творчо-емпатійні вправи.
Уявити себе грибом і передати свої відчуття (мухомор; маслюки).
У процесі проведення дидактичних ігор екологічного спрямування ми використали такі прийоми та методи розвитку творчої уяви дітей:
І. Фантазування.
Вправа «Робінзон Крузо».
Ситуативні завдання, мета яких – знайти способи виживання в екстремальних умовах.
Вправа «Чорний ящик».
Мета: знайти секрет «чорного ящика» за допомогою мінімальної кількості запитань.
У чорному ящику плід.
– Сухий чи соковитий?
– Великий чи малий?
– Круглий чи продовгуватий?
– Їстівний чи ні?
– Червоний чи зелений? і т.п.
II . Мозковий штурм.
Під час проведення мозкового штурму створювалися 2 групи учасників: «генератори» та «експерти». На першому етапі проведення – генеруванні – заборонена будь-яка критика, навіть невербальне несхвалення. Навпаки, кожну ідею варто розвивати, якою 6 абсурдною вона не здавалася. Хід штурму обов’язково записувався вчителем.
На другому етапі – оцінці – кожна ідея піддавалася експертизі і вибиралися оптимальні варіанти вирішення поставленої проблеми.
Тема «Вода»
1. Подивись на фізичну карту України. Скажи, якими кольорами нанесені на ній річки, озера, моря. Порівняй, чи справді річка у нашому місті має чисту, прозору воду?
2. У статті «Без води немає життя» на с. 91 прочитай перший і третій абзаци. Скажи, що таке твердий, рідкий і газоподібний стани води. Що станеться, коли процес переходу води у різні стани порушиться? Чим це загрожує людству загалом і конкретно нам?
3. Довідайся, де бере початок, куди впадає річка, що протікає через наше місто. Які екологічні проблеми ти побачив під час спостережень .
4. Розкажи, де у твоїй місцевості знаходиться вода. Наведи приклади річок, озер, струмків. Розкажи про озеро у такій послідовності: назва озера і де воно розміщене; звідки озеро поповнюється водою; яка в ньому вода; які його береги; зміни рівня води в озері та з яких причин відбуваються; заростання озера; як озеро використовується населенням і які наслідки такого використання.
Тема «Гірські породи».
1. У статті «Що таке гірські породи» на с. 98 прочитай перший і другий абзаци. На с. 99 розглянь малюнок. Розкажи, де беруться гірські породи і коли вони виникли. Які наслідки їх використання людиною?
2. У першій графі таблиці прочитай план вивчення властивостей нафти, у другій – запиши результати своїх спостережень.
| План | Властивості нафти |
| Порівняй нафту з торфом і кам’яним вугіллям. Чим нафта відрізняється від них? У склянку з водою налий трохи нафти. Що відбудеться з нею? Який висновок з цього можна зробити? Що стається з нафтою, розлитою на поверхні річки чи озера? Чи можуть у такій воді жити рослини, тварини? Чому? |
3. У першій графі таблиці прочитай властивості нафти, а в другій – запиши властивості природного газу. Що спільного між цими речовинами? Що відмінного? Який вплив використання нафти і газу на навколишнє середовище? Що слід робити, щоб не забруднювати середовище? Що слід робити, коли негативний вплив на середовище вже відбувся?
| Властивості нафти | Властивості природного газу |
| Масляниста рідина. Рідина темно-бурого кольору. Рідина з різким запахом. Легша за воду. Горить кіптявим полум’ям. Виділяє багато тепла. |
4. У статті «Що таке корисні копалини» на с. 99-100 прочитай третій абзац. Які ознаки горючих корисних копалин в цій частині тексту названо? Чи може людство обійтися без використання корисних копалин? Що слід зробити, щоб не забруднювати навколишнє середовище?
5. У статті «Гірські породи потребують охорони» на с. 100 прочитай перший абзац. Які предмети з твого довкілля зникли б? Назви їх.
Тема «Ґрунт»
1. Довідайся, які ґрунти переважають у твоїй місцевості.
2. Розглянь малюнок на с. 101. Який шар земної поверхні називається ґрунтом? Чому кольори шарів різні? Який із них найцінніший для землеробства?
3. У статті «Що таке ґрунт» на с. 102 прочитай третій абзац. Скажи, з чого утворюється перегній. Для чого він потрібний рослинам?
6. Разом з учителем проведи такий дослід: візьми грудочку ґрунту, поклади в металеву коробочку, потримай її деякий час над вогнем. Над коробочкою потримай шматочок скла, Що утворилося на склі? Чому? Який висновок з цього можна зробити?
7. Які ти знаєш ґрунти? Чим вони відрізняються? Назви найважливішу ознаку ґрунту.
8. Чи можуть рослини обійтися без ґрунту? Назви ознаки руйнування ґрунтів у нашій місцевості. Що робиться, щоб уникнути цього?
Тема «Зелене диво Землі»
1.У статті «Зелене диво Землі» на с. 105 прочитай третій абзац. Скажи, чому рослин називають зеленим дивом Землі?
2. Назви, які ти знаєш рослини – маленькі і великі, дикорослі і культурні. Намалюй рослину, яка тобі найбільше подобається.
3. Склади усну розповідь «Що мені дають рослини».
4. Розглянь на малюнку (с. 107 підручника) рослини. Придивися уважно до квіток і листків. Чим вони відрізняються, чим схожі?
7. Доведи, що рослина – живий організм. Що дають рослини людині?
8. Поміркуй, чи змогли б рослини жити без ґрунту? А люди без рослин? Який висновок з цього можна зробити?
9. Заповни таблицю «Лісові рослини». Розкажи, як ти охороняєш лісові рослини.
Дерева | Кущі | Трави | Гриби | ||
| хвойні | листяні | їстівні | отруйні | ||
Тема «Ліс»
1. Яку користь приносять ліси?
Розгляньте схему. Доповніть її матеріалами з підручника.
2. Поясніть, як ви розумієте такі твердження: Ліс – одяг Землі; збирач води; охоронець річок; захисник ґрунту; лікар; сторож здоров’я людини; дім для тварин.
3. Поміркуйте!
У лісі вирубали всі старі дуплисті дерева. Через деякий час молоді дерева були уражені шкідниками. Ліс загинув. Чому це трапилось?
4. Які з перелічених грибів ви не покладете до своєї корзини? Білий гриб, лисинка, сироїжка, мухомор, груздь, бліда, поганка, опенька, підосичник, підберезник, маслюк. Чому не можна знищувати отруйні гриби?
5. Дізнайтесь, яке специфічне природоохоронне значення мають тополі, берези, сосни. Довідка. Тополі – найкращі пилососи; берези захищають від шуму; сосни – найкращі борці з мікробами.
6. Дізнайтесь, які рослини лісу є лікарськими.
7. Уважно прочитайте матеріал підручника і запишіть ознаки природи, які вказують на те, що настав час підсніжників.
Збільшуються______________
зникає__________________
дзюрчать________________
блищать_________________
2. Доберіть із тексту і запишіть, якого кольору квіти у
гусячої цибульки_____________
проліска_________________
анемони_________________
підсніжника_______________
пшінки_________________
рясту __________________
Яку з цих рослин занесено до Червоної книги України? Тема «Тварини в природі».
1. Які тварини живуть у лісі твоєї місцевості? Що ти зробив для їх охорони?
2. Розглянь зображення гадюки і вужа. У першій графі таблиці прочитай характерні ознаки гадюки, у другій – запиши ознаки, властиві вужу. Яке значення цих тварин у живій природі?
| Гадюка | Вуж |
| Товсте валькувате тіло, куций хвіст, округло-трикутна плеската голова з характерним візерунком. Тіло вкрите лускою. На спині темна хвиляста смуга, на животі голубі смуги. Кінцівок немає. Повзає. Живиться дрібними тваринами. Належить до змій. |
3. Заповни таблицю «Тварини лісу». Розкажи, як ти охороняєш лісових тварин.
| Звірі | Птахи | Змії | Комахи |
| корисні шкідливі | |||
4. На березі озера під сонячним промінням відпочивав вуж. Діти побачили його і закричали: «Гадюка! Убий її!» Чи правильно вони зробили?
5. Чому такі тварини, як корова, вівця, коза, собака не можуть жити в лісі чи в полі?
6. Назви ознаки пристосування риб до умов навколишнього середовища. Для цього прочитай статтю «Риби» (с. 134-135), використай свої спостереження за поведінкою риб і дай відповідь на такі запитання: яке значення риб для живої природи? Що б сталося, коли б люди виловили усіх риб у річках і в океані?
7. Розглянь птахів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного птаха за таким планом:
Назва тварини;
Розмір тварини (велика, середня, мала);
Частини тіла тварини (голова, тулуб, ноги, хвіст);
Особливості зовнішньої будови тварини;
Значення цієї тварини в навколишньому середовищі;
Як і де охороняють цю тварину.
8. Розглянь звірів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного звіра, використовуючи план, за яким ти розповідав про птахів. Порівняй звірів між собою. Яка роль звірів у живій природі?
9. Наведи приклади рослиноїдних звірів, птахів, риб, комах. Яких тварин називають всеїдними. Наведи приклади всеїдних тварин. Чим правда, що такі тварини наносять непоправну шкоду рослинам? Поясни.
10. Дізнайтесь, які тварини лісу охороняються законом.
Довідка. Лосі, козулі, дикі кабани. До Червоної книги занесені зубр, кіт лісовий.
Тема «Охорона лісу»
1. Доповніть речення.
дбаючи про ліс, люди насаджують________
охороняють_____________
розвішують______підгодовують______
збирають______прополюють_____.
2. Дізнайтеся, які рослини і тварини вашої місцевості потребують особливої допомоги.
3. Подумайте і запишіть, як допомогти лісові можете ви.
4. Прочитайте правила поведінки в природі. До кожного з них придумайте і намалюйте свій знак.
– Не ламай гілля дерев та кущів.
– Не пошкоджуй кору дерев.
– Не зривай в лісах та на луках квіти.
– Не збивай гриби, навіть неїстівні.
– Не лови метеликів, джмелів, бабок та інших комах.
– Не руйнуй мурашники.
– Не руйнуй пташині гнізда.
– Не лови диких тваринок і не принось їх додому. Тема. Охорона природи.
(Підсумковий урок з розділу «Рослини і тварини лісів, лук, полів»).
1. Дізнайтесь, які джерела забруднення навколишнього середовища існують у вашій місцевості. Що робиться для того, щоб зменшити їх негативний вплив на природу? Запропонуйте у короткій письмовій роботі свій шлях вирішення цих проблем.
2. Згадайте правила поведінки в природі, з якими ви ознайомилися в цьому навчальному році. Подумайте, які з них вам знадобляться під час літніх канікул
На підсумковому етапі дослідження ми визначали ступінь сформованості екологічної культури в кожному конкретному випадку окремо, але в цілому самостійність у роботі учнів постійно зростала. Завдання для визначення екологічної вихованості молодших школярів спочатку були середньої дидактичної трудності, яка теж постійно зростала. Для учнів, які гарно вчилися, проявляли особливий інтерес до визначення і розв’язання екологічних проблем, ми пропонували додаткові завдання.
Виконані завдання екологічної спрямованості ми перевіряли, оцінювали й підводили підсумки. Деякі роботи, особливо спочатку, зачитувалися учнями на уроці, що давало змогу всьому класу проаналізувати свою працю й оцінити її одразу ж після виконання. У процесі перевірки завдань враховувалася правильність і повнота виконання роботи, свідомість і самостійність її виконання. Перевірку виконання завдань екологічного прямування ми проводили диференційовано, у процесі діалогу, не виділяючи в окремий етап уроку і передаючи функції учительського контролю самим учням – у разі організації самоконтролю та взаємоконтролю. Для організації самоконтролю використовувалися переносні дошки з відповідями, підписами; таблиці, схеми тощо.
Таблиця 1.
Результати контрольних зрізів в експериментальному і контрольному класах
|
| Класи | Високий рівень | Достатній рівень | Середній рівень | Початковий рівень |
| у відсотках (%) | |||||
| Екологічні знання | Е | 22,7 | 54,48 | 22,82 | - |
| К | 13,02 | 52,08 | 34,72 | 8,67 | |
| Екологічні уміння | Е | 27,24 | 63,56 | 9,2 | - |
| К | 4,34 | 39,06 | 47,74 | - | |
| Екологічні уявлення | Е | 9,70 | 63,25 | 27,05 | - |
| К | 5,67 | 49,56 | 36,55 | 8,22 | |
| Природоохоронна діяльність | Е | 18,16 | 9,02 | 22,82 | - |
| К | 8,68 | 39,06 | 34,72 | - | |
У таблиці 1 наведені результати виконання учнями 3-х класів (експериментального і контрольного) навчально-пізнавальних завдань екологічного спрямування на констатуючому етапі експерименту. Дані таблиці свідчать про те, що в учнів експериментального класу вищий рівень екологічної культури, ніж в учнів контрольного класу. 18% і 64% учнів експериментального класу виконали завдання відповідно на високому і достатньому рівнях, що на 10% і 19% більше, ніж у контрольному класі.
Таким чином, результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики екологічного виховання учнів початкових класів у процесі навчальної діяльності.
Висновки
Отже, екологічне виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в людини екологічних знань та наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.
Структуру екологічної культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом еколого-виховної роботи вчителя є формування в учнів системи екологічних знань, почуттів, ставлень, а також екологічної поведінки, що доцільно здійснювати у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про природу. Також серед якостей, що характеризують екологічну культуру особистості, важливу роль відіграють знання про природні закономірності, взаємодію людства та природи.
Виявлено, що екологічна діяльність дітей займає одне із вагомих місць серед засобів виховання повноцінної особистості. При цьому екологічна робота використовується як засіб розвитку пошуково-пізнавальної активності школярів, засіб розвитку екологічної свідомості та засіб формування практичних навичок у сфері охорони природи.
Системна діяльність в галузі охорони природи роботи своїм змістом забезпечує педагогічну цілісність процесу екологічного виховання. Така робота є дієвим моментом комплексного впливу на учнів, забезпечуючи поєднання пошукової активності школярів з громадсько-корисною діяльністю, всебічне осмислення змісту і навчально-виховної віддачі планованої роботи та високий рівень позитивного емоційного насичення процесу реалізації учнями мети і завдань екологічного руху. При цьому пізнавальний пошуковий інтерес виступає як рушійна сила духовного розвитку школяра, стимулює його активність у навчальній, трудовій і громадській роботі.
В результаті проведеного теоретичного аналізу виявлено функції екологічного виховання: теоретико-методологічна, що зумовлює наявність фундаментальних основ, з позицій яких дається пояснення взаємозв’язку предметів та явищ навколишнього середовища; соціально-культурна, що виявляється в екологічній свідомості особистості, здатності помічати та реагувати на екологічні проблеми; дидактична, пов’язана із забезпеченням школярів системою екологічно спрямованих знань у сфері охорони природи; практична, що пов’язана із практичною допомогою у вирішенні екологічних проблем, участю в активній природоохоронній діяльності.
Визначено основні принципи екологічного виховання учнів і формування їх екологічної культури. До них належать: принцип міждисциплінарного підходу, що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній системі екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, їх постійне вивчення і поглиблення; принцип систематичності і безперервності вивчення екологічного матеріалу, що реалізується за умови урахування ступенів навчання (початкової, базової, повної загальної середньої освіти), вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип єдності інтелектуального і емоційно-вольового компонентів у вивченні і поліпшенні учнями навколишнього середовища; принцип взаємозв’язку глобального, національного і регіонального розкриття екологічних проблем у навчальному процесі.
Виявлено, що основними джерелами формування екологічної культури молодших школярів виступають: а) пізнавальна діяльність учнів, пов’язана із спостереженням навколишнього середовища; б) дослідницька діяльність, що передбачає різноманітну активну природоохоронну роботу; в) практична (прикладна) діяльність, що виникає і розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку і формує активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворюючи здобуті в процесі пошуку екологічні знання у практичні навички природоохоронної роботи.
Охарактеризовано поняття комплексного підходу у використанні засобів, видів і форм екологічного виховання. Метою ж останніх є розширення, поглиблення, систематизація набутих знань, формування в учнів уявлення про природу як джерело добра і краси, матеріального й морального благополуччя кожної окремої особистості і людства загалом. Виявлено, що реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання учнів робить уроки більш цікавими, змістовними, а участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань.
Доведено доцільність використання в навчально-виховній роботі таких методів, як повідомлення вчителем екологічного матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими місцевими матеріалами на уроці, використання схем, діаграм, таблиць, карт, фотодокументів, різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій. У форматі визначення найоптимальніших форм природоохоронної роботи в структурі охарактеризовано громадсько-корисну роботу; шкільні екскурсії, туристичні походи, краєзнавчі експедиції; оформлення екологічних виставок, створення куточків і музеїв охорони природи у школах.
На основі аналізу передового педагогічного досвіду виділено окремі підходи до формування екологічної культури молодших школярів. Теоретичний підхід виявляється в методичних розробках формування екологічних знань та екологічної свідомості; практичний – спрямовує увагу на особливості формування екологічних умінь та виявляється в екскурсіях, іграх та інших прийомах екологічного виховання. Відповідно доведено необхідність гармонійного поєднання основних засад даних підходів у системі екологічного виховання молодших школярів, а також доцільність використання способів злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.
З метою перевірки наведених теоретичних положень проводилося експериментальне дослідження особливостей екологічного виховання молодших школярів у процесі учбової діяльності. У процесі експериментального виявлявся рівень сформованості екологічної культури та екологічної вихованості учнів експериментального і контрольного класів. Для визначення впливу експериментальної методики навчання на сформованість екологічної культури та навичок природоохоронної роботи учням були запропоновані різноманітні завдання з різних навчальних дисциплін по різних темах. Результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики екологічного виховання учнів початкових класів у процесі навчальної діяльності.
Список використаних джерел
1. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2001. – 424 с.
2. Бойченко С. Щоб не згас інтерес // Початкова школа. – 1999. – № 1. – С. 49-51.
3. Борелок Н.В. Як провести екскурсію?// Початкова школа. – 2006. – № 6. – С. 24-26.
4. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Початкова школа. – 2001. – №7. –С. 20-22.
5. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. – Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – 400 с.
6. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів // Початкова школа. – 1999. – № 5 – С. 51–53.
7. Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. – 1999. – № 5. – С. 20-23.
8. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Початкова школа – 1999. – № 8.– С. 53–56.
9. Верзяна А.К., Низова А.М. Наблюдение природы и труда в начальной школе. – М., 1972. – 92 с.
10. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
11. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.
12. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах: Книга для учителя / Под ред. А.А. Бодалева. – М.: Просвещение, 1971. – 128 с.
13. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. – 1997. – № 12. – С. 42–45.
14. Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельной работы на уроках чтения // Начальная школа. – 1988. – № 1. – С. 33–36.
15. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах. – К.: Радянська школа, 1983. – 96 с.
16. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.
17. Громик Є. Гра – найсерйозніша справа // Початкова школа – 1999.– № 7.– С. 41–43.
18. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общей ред. Б.П. Есипова. – М., АПН, 1957. – 513 с.
19. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
20. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987.– 351 с.
21. Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319 с.
22. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 160 с.
23. Єрдаков Л.Н. Екологічна казка для першокласників // Початкова школа – 1992.– № 11-12.– С. 19-22.
24. Жестова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе // Начальная школа. – 1987. – № 12. – С. 39-40.
25. Жестова Н.С. Стан екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2002.– № 10-11.– С. 31-37.
26. Зарипова А. Ознакомление детей с обитателями уголка природы // Дошкольное воспитание. – 1991. – № 2. – С. 17–18.
27. Захлебный А.Н На педагогической тропе. – М.: Знание, 1986.
28. Захлебный А.Н Школа и проблемы охраны природы. – М.: Педагогика, 1981.
29. Захмарна К.П. Формування в учнів відповідального відношення до природи // Початкова школа. – 2005. – № 3. – С. 10–13.
30. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. – 1998. – № 8. – С. 40–42.
31. Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. – 1999. – №4. – С. 107–115.
32. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. –1998. – № 9. – С. 31–34.
33. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). – М.: Просвещение, 1978. – 260 с.
34. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975. – 176 с.
35. Клепинина З.А. Уроки природоведения во 2 классе. – М.: Просвещение, 1975. – 96 с.
36. Ковалёва Г.Е. Методика формирования и развитие природоведческих понятий в 4 классе. – Ленинград.: ЛГПИ им. Герцена, 1975. – 143 с.
37. Коваль Н.С. Пошукові завдання для самостійної роботи з природознавства // Початкова школа. – 1977. – № 9. – С 57–62.
38. Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1982. – 96 с.
39. Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. –1999. – № 10. – С 17–19.
40. Коренева І. Правові аспекти екологічного виховання // Початкова школа. – 1999. – № 10. – С. 19–20.
41. Крапівіна О. Запам’ятати з опорою на образ // Початкова школа. –2003. – № 7. – С. 14–17.
42. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.
43. Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения. – М.: Знание, 1974. – 64 с.
44. Лобчук О. Перевірка і оцінювання зв’язних висловлювань молодших школярів // Початкова школа. – 2004. – № 3. – С. 9–11.
45. Лола В.Л. Вчимо сприймати естетичні властивості природи // Початкова школа. – 1998. – № 1. – С. 25–27.
46. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. – М.: Просвещение, 1977. – 224 с.
47. Миронов Л.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 360 с.
48. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – 4-е вид., доповн. – К., 2003. – 615 с.
49. Нарочна Л.К. та ін. Методика викладання природознавства. – К.: Радянська школа, 1990. – 324 с.
50. Нарочна Л.К. Уроки природознавства в 2 класі. – К.: Радянська школа, 1980. – 88 с.
51. Національна доктрина розвитку освіти в Україні // Освіта України. – 2002. – № 33. – 23 квітня.
52. Огієнко Н.М. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу // Поч. школа. – 1996. – № 9. – С. 41–44.
53. Оконь В. Введение в общую дидактику. – М.: Высшая школа, 1990. – 382 с.
54. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
55. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 543 с.
56. Плахотип О. Як ми хочемо прогресу: екологічна освіта школярів // Світло. – 2000. – №3. – С. 37–39.
57. Плешаков А.А. Екологічні проблеми і початкова школа // Початкова школа. – 2001. – № 5. – С. 2–8.
58. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–2, 3–4 кл. – К.: Початкова школа, 2003. – 296 с.
59. Пустовіт Г.П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія. – К.–Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.
60. Раев А.И. Управление умственной деятельностью младшего школьника. – М.: Просвещение, 1976. – 268 с.
61. Рафалюк М.І., Андрощук Н.В. Сучасні аспекти туристсько-краєзнавчої роботи з молодшими школярами // Початкова школа. – 1996. – № 4. – С. 29–31.
62. Рева Ю. Розвиток особистості дитини через екологічний фактор // Рідна школа. – 1999. – №2. – С 44–46.
63. Різник Л. Екологія і ми // Початкова школа. – 1999. – № 4. – С. 30–31.
64. Різник Л. Народні традиції ставлення до природи як метод екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – № 7. – С. 23–24.
65. Руденко Л. Народні традиції в екологічному вихованні учнів // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 38–40.
66. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999. – 324 с.
67. Сегенюк Г. Учим познавать окружающий мир // Воспитание школьников. – 1990. – № 6. – С. 49–51.
68. Смаглій О. Застосування ігрових ситуацій на уроках природознавства // Початкова школа. – 2003. – № 3. – С. 20–21.
69. Степанюк А. Формування у школярів емоційно–ціннісного ставлення до живої природи // Шлях освіти. – 1999. – № 4. – С. 12–14.
70. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. – К.: Радянська школа, 1988. – 220 с.
71. Ткаченко О. Виховання екологічної чуйності до природи у процесі гри // Початкова школа. – 1998. – №4. – С. 30–32.
72. Ушинский Н.Д. Собр. соч.: В 6–ти т. – М.–Л.: Наука, 1956. – Т. 3. – 454 с.
73. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Вид. центр. «Академія», 2002. – 528 с.
74. Хафізова Л.М. Екологічне виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2001. – № 3. – С. 33–34
75. Химинець О. Психолого–педагогічні основи екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – № 4. – С. 38–40.
76. Хлонь Н. Стежина екологічних знань і вмінь // Початкова школа. – 1999. – № 10. – С. 21–22.
77. Шевців З. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. – 1993. – № 10. – С. 39–40.
78. Я і Україна: Підручник для 3 класу / Т.М.Байбара, Н.М.Бібік. – К.: Форум, 2003. – 176 с.
79. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.
Додаток А
Хід уроку
Бесіда за запитаннями:
1. На які групи поділяють тварини?
2. Які тварини живуть у нашому лісі?
3. Чому вони оселилися в лісі?
4. Що ви знаєте про їхні повадки?
Підсумовуючи відповіді учнів, учитель зазначає, що тварини живуть у лісі, бо мають там корм; звертає увагу на способи пристосування тварин до життя в лісі (забарвлення, будова кінцівок тощо); підводить дітей до осмислення взаємозв’язків у природі.
– Про яких тварин лісу йдеться в народних загадках:
«Сам собі у пітьмі світить, якби з’їсти когось мітить». (Вовк). «Руда пташниця в курник прийшла, свій порядок навела: всіх курей порахувала і з собою їх забрала». (Лисиця).
– Чому ви так вважаєте?
Учні розповідають про вовка і лисицю за планом: до якої групи належить? (звір, птах, комаха); як виглядає зовні? (голова, тулуб, кінцівки, хвіст); де живе? (ліс, узлісся); чим живиться?
– Відгадайте загадку: «Біжить він по долині у сіренькій кожушині». (Заєць).
– Зайці мешкають на узліссі. Народне прислів’я говорить, що в зайця стільки стежок, як у клубку ниток.
Учні пригадують з допомогою вчителя народні прикмети, пов’язані з зайцем;
• У зайців шерсть посвітлішала – близько зима.
• Якщо в бурю, хуртовину зайці не виходять зі своїх схованок, то негода ще триватиме.
• Навесні зайці довго не линяють – холод ще затримається.
• Восени зайці з’являються в саду – чекай суворої зими.
• У зайців шерсть груба – зима тривала.
• Зайці підходять ближче до житла – буде мороз.
– Крім звірів, у лісах водяться й інші тварини, – продовжує вчитель, – а які – відгадайте: «Без рук, без ніг, а по землі ходить». (Вуж, гадюка).
Таким чином здійснюється перехід до розповіді про вужа і гадюку з використанням таблиць.
Учні разом з учителем пригадують народну казку, з якій мова йде про вужа, що приносить щастя в оселю. (Вуж і дитина).
– Самостійно прочитайте в підручнику матеріал Тварини лісу». Дайте відповіді на запитання, що записані на дошці:
1. Про яких тварин ми ще не згадували на уроці?
2. Які птахи живуть у лісі?
3. Чим вони живляться?
4. Зробіть висновок, чому вони можуть житті в лісі?
5. Мурашки – комахи. Доведіть це.
6. Як називають мурашок? Чому?
Додаток Б
Додаток В
Анкета для вчителів
1. У чому, на Вашу думку, полягає суть екологічного виховання?
_______________________________________________________________________________________________________________________________
2. До якої структури виховної роботи Ви б віднесли екологічне виховання?
морально-етичне виховання;
естетичне виховання;
національно-патріотичне виховання;
фізичне виховання;
трудове.
3. Які уроки Ви використовуєте для формування екологічної культури молодших школярів?
________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Які форми роботи Ви використовуєте найчастіше для формування екологічної культури?
_______________________________________________________________________________________________________________________________ ___________
5. Як часто Ви використовуєте природоохоронну діяльність в позакласній виховній роботі?
1 раз на тиждень;
1-2 раз на місяць;
кілька разів на семестр;
кілька разів на рік;
ніколи.
Анкета для учнів
1. Чи чув ти про поняття «екологія»? ________
2. Чи говорить вчитель, що потрібно любити природу, її оберігати? ______________
3. Чому, на твою думку, слід оберігати природу?
_______________________________________________________________________________________________________________________________
4. Які уроки чи виховні заходи на екологічну тематику тобі запам’ятались (за всі роки навчання)?
_______________________________________________________________________________________________________________________________Щоб ти сам хотів зробити задля збереження природи?
_______________________________________________________________________________________________________________________________
Міністерство освіти і науки України
Дата: 2019-05-29, просмотров: 192.