Територія міського парку має досить вдале розташування. Міський парк має досить вдале розташування. Він розміщений з правого боку від центральної частини міста. Досить вдале розташування парку пояснюється рельєфними особливостями місцевості. Продовженням парку є Кордівка. На території парку є природні стоячі невеликі водойми, які сприяють достатньому зволоженню паркової флори. Для естетичного оформлення парку споруджені фонтани.
Рис. 4. Територіальне розміщення Чернігівського міського парку
За природними умовами територія парку характеризується теплим, легким з достатньою кількістю вологи кліматом.
Щорічно мінімальна температура буває - 15 і нижче. В порівнянні з лютим в березні температурний режим в середньому підвищується на 50С. Майже такий же ріст температури від березня до квітня.
Більш інтенсивний ріст температури відбувається в травні. Це пов`язано зі зменшенням хмарності, збільшенням світлової частини доби і висоти сонця над горизонтом. Різниця в середніх температурах за літні місяці невелика і складає 1 – 2 0С.
Найтепліший місяць року – липень. Середня температура складає 19,5 – 22,8. в 75 – 80 % років в літній період можлива температура 30 і вище. В літній період в районі переважають західні і північно-західні вітри.
Річна сума опадів становить від 45,7 до 55,4 мм. Протягом року опади розподіляються нерівномірно. Біля 70 % всієї кількості їх випадає в теплий період, тільки 30 % припадає на холодну пору року.
На тривалість періоду вегетації фітомеліоративних культур впливають заморозки. В середньому по району парку в повітрі вони припиняються в третій декаді квітня, а осіння починаються в кінці вересня – 1 декада жовтня. Середня тривалість без морозного періоду в повітрі складає 153 дні.
В цілому кліматичні умови району міського парку за кількістю тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування переважної більшості деревних порід рослин.
На території міського парку ґрунтовий покрив в переважній більшості представлений такими основними видами ґрунтів: ясно-сірі та сірі опідзолені, деревно-слабопідзолисті, темно-сірі.
Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти утворилися під змішаними і широколистими лісами. Від дерново-підзолистих ґрунтів відрізняються темно-бурим забарвленням ілювіальних горизонтів завдяки високому вмісту тут гумусу. Характерним для цих ґрунтів є менш чітко виражений перехід між горизонтами.
Ясно-сірі опідзолені ґрунти відрізняються від сірих меншою глибиною гумусового горизонту, який становить 14 — 15 см, та більш чітко вираженими елювіальним і ілювіальним горизонтами.
Гумусово-елювіальний горизонт сірих опідзолених ґрунтів має глибину 30 — 32 см. Нижче нього залягає безгумусний горизонт червонувато-бурого кольору, який містить велику кількість присипки SіО2 і має тонкоплитчату структуру. Глибше він переходить у червоно-бурий ілювіальний горизонт,
Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти належать до ґрунтів з невисокою природною родючістю. Верхні шари цих ґрунтів дуже бідні на органічні і мінеральні колоїди, мають розпилену структуру, запливають від дощів з утворенням корки.
Для поліпшення фізичних властивостей цих ґрунтів, збагачення їх на поживні речовини і зменшення кислотності необхідно вносити органічні добрива у вигляді торфокомпостів та перегною.
Темно-сірі опідзолені ґрунти і тим більш чорноземи опідзолені за морфологічними ознаками різко відрізняються від дерново-підзолистих ґрунтів як глибиною генетичних горизонтів, так і характером переходу горизонтів.
Темно-сірі опідзолені ґрунти поєднують у собі ознаки чорноземів і дерново-підзолистих ґрунтів. Ознаки чорноземів проявляються в добре розвиненому гумусовому горизонті (Не), що має глибину 30 — 32 см, у глибокому забарвленні профілю гумусом (Не+Ні становить 45 — 55 см) і в наявності кротовин у підорному шарі. Підзолистість виявлена наявністю у верхній частині ґрунтового профілю рясної борошнистої крем'янкової присипки та ілювіального горизонту. Темно-сірі опідзолені ґрунти на відміну від чорноземів опідзолених мають більш глибокий ілювіальний і дещо менший гумусовий горизонти.
Темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені більш забезпечені поживними речовинами, ніж ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти. За характером поживного режиму іони подібні до ґрунтів чорноземного типу ґрунтоутворення. Проте під дією процесу опідзолювання, що супроводиться руйнуванням вбирного комплексу, верхні їх шари збіднені на колоїди, мають кислу реакцію та знижену суму ввібраних основ.
Дерново-слабопідзолисті ґрунти мають невелику глибину гумусового горизонту, який часто дорівнює глибині орного шару - 15-25 (30) см. В цих ґрунтах майже нема цільних прошарків, які могли б затримувати вологу і поживні речовини близько до кореневої системи рослин, профіль їх пухкий - він обумовлює незадовільний водний режим, високу аерацію.
Зніс гумусу в дерново-слабопідзолистих піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах у верхньому шарі (0-2,0 см) незначний і становить в середньому 0,85 з незначними відхиленнями в той і інший бік. Вбирна здатність цих ґрунтів невисока, вони ненасичені основами. Реакція ґрунтового розчину кисла: рН сольової витяжки 4,0-3,9, гідролітична кислотність 1,7-2,5 міліеквівалента на І00 г ґрунту, сума ввібраних основ 1,5-5,0 м.-еквівалентів, ступінь насиченості основами невисокий - 15-60%. За ступенем забезпеченості поживними речовинами належать до слабозабезпечених.
Негативним явищем у цих ґрунтах є ґрунтові посухи, які можуть виникати при затримці у випаданні опадів у період вегетації рослин, внаслідок чого відбувається пригнічення чи, навіть, загибель значного проценту рослин.
На території міського парку представлені ґрунти, які без зайвих на них навантажень можуть бути використані для вирощування деревних рослин.
ВИСНОВКИ
1. Рослинні та тваринні угруповання відіграють значну роль в житті міських біоценозів. Флора міста виконує певні функції: санітарно-гігієнічну, лікарську, естетичну.
2. Всі види, що перебувають у взаємодії на території міста входять до складу і за допомогою взаємозв'язків формують складну мозаїку біотичних співтовариств (біоценозів) урбоекосистеми.
3. Фітомеліорація це напрям прикладної екології, що полягає в дослідженні, прогнозуванні і використовуванні рослинних систем для поліпшення геофізичних, геохімічних, біотичних, просторових і естетичних характеристик оточуючої людину середовища, проектуванні і створенні штучних рослинних угрупувань з високими перетворюючими фізичне середовище властивостями.
4. На території міських біоценозів створюються зелені зони, вони створюються з метою посилення захисних та санітарно-гігієнічних функцій і є місцем відпочинку населення.
5. Територія парку має досить вдале розташування відносно рельєфного та естетичного аспектів.
6. Характеризуючи особливості міської флори нами було встановлено, що на території парків м. Чернігів зустрічається значна кількість видів деревних рослин, які належать в переважній більшості до представників таких родин: Соснові, Кипарисові (відділ Голонасінні); Розові, Цезальпінієві, Бобові, Самшитові, Липові, Гіркокаштанові, Березові, Букові, Вербові (відділ Покритонасінні).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Андриенко Т.Л. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. – К., 1983.
2. Губко В. А. Нові заповідні території та об’єкти Чернігівщини // Національні та регіональні традиції в системі навчання та виховання студентів та школярів: Матеріали регіональної науково-методичної конференції 22 - 23 жовтня 1996 р.: Редколегія Т. В. Гринь - Ч. 1996 - 80 с
3. Гордієнко М.І., Бойчук А.Ф., Гордієнко Н.М. Штучні ліси в дібровах. – Житомир: Полісся, 1999. – 592 с.
4. Гостев В.Ф., Юскевич Н.Н. Проектирование садов и парков .- М.: Стройиздат, 1991. – 340 с.
5. Дмитрієва В. І. Грунти Чернігівської області. К.: Урожай, 1969. - 62 с.
6. Един Ю. А. Рослини наших лісів. - К.: Радянська школа, 1979. -238 с.
7. Заверуха Б.В. Охраняемые растения Украины. – К., 1983.
8. Заверуха Б. В. У світі рослин - К.: Урожай, 1991. - 253 с.
9. Закревська Г.І. Геологічний та геоморфічний нарис Чернігівського Полісся. – К., 1936.
10. Жизнь растений, т.5. / под ред. М.В. Горленко. – М.: "Просвещение", 1976. – 475 с.
11. Калінін М.І. Лісові культури. – К.: НМК, 1991. – 149 с.
12. Карпенко Ю. О., Графін М. В. Загадковими стежками "Ялівщини". - Чернігів, 2002. - 40 с.
13. Карпенко Ю.О. Лукаш О. В. Охорона рідкісних видів на Чернігівщині в природі та їх введення в культуру // Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі - К., 1997 - С. 14-18.
14. Кимишев Н.С. Введение в фитоценологию. – Воронеж: Изд. Воронеж. Ун-та, 1986. – 204 с.
15. Комплексное озеленение мест. К.: Будівельник, 1964. – 48 с.
16. Кучерявый В.А. Природная среда города. Львів: Вища школа, 1984. – 142 с.
17. Кучерявый В.А. Фитомелиорация. – М.: НТО "Информация", 1991. – 288 с.
18. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 2001, 390 с.
19. Лукаш О., Чорний Я. Дендрарій Чернігівского Педуніверситету: заснування та перспективи. // Укр. бот. .журнал. – 1999. № 3. – С. 45 – 46.
20. Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. – К., 1970.
21. Матвеева Г.В., Тарабрин А.Д. Ботаника – 3-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 1989. 286 с.
22. Мир растений. В 7 томах / под ред. М.В. Горленко. – М.: "Просвещение", 1991. – 475 с.
23. Мороз І.В., Гришко-Богмако Б.К. Ботаніка з основами екології: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 259 с.
24. Марчак А.В. Ліс і довкілля. – Вінниця, ВДСТІ, 1998, - 199 с.
25. Машинский Л.О. Город и природа. – М.: Стройиздат, 1973. – 227 с.
26. Методические рекомендации по технологии создания лесных насаждений на эродированныхг орных склонах Крыма. – Харьков: НДИЛГи АМ, 1982. – 52 С.
27. Основи лісової радіоекології . – К.: УкрНДІ лісового господарства та агро меліорації, 1999. – 592 с.
28. Определитель высших растений. – К., 1992.
29. Пойкер Х. Культурный ландшафт: формирование и уход. – М.: ВО "Агропромиздат", 1987. – 176 с.
30. Пряхи В.Д., Николаенко В.Т. Пригородные леса. М.: Лесная промышленность, 1981. – 248 с.
31. Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі - К., 1997 – 320 с.
32. Таран И.В., Агапова М. Пейзажные группы для рекреационного строительства. – Новосибирск, 1981. – 240 с.
33. Ткач В.П. Заплавні ліси України. – Харьків: Право, 1999. – 368 с.
34. Фурдичко О.І.,бондаренко В.Д. Першопостаті українського лісництва. – Львів: ВАТ „Бібльос", 2000. – 372 с.
35. Хейретдинов А.Ф. Повышение продуктивности рекреационных лесов Фжного Урала. – Уфа: Башкирское книжное хозяйство, 1990. – 276 с.
36. Симонов Г.П. Лесные растения. – Минск : "Выш. школа", 1980. – 370 с.
37. Родионова А.С., Барчукова М.В. Ботаника. – Л.: Агропромиздат, 1990 – 302 с.
38. Терлецький В.К. Саду мого дивосвіт. – Львів, 1990.
39. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника 2-е издание доп. и перераб. – М.: Агропромиздат – 1988. – 382 с.
40. Яковлєв Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника – М.: Высш. шк.. – 1990. – 366 с.
41. Экология города: Учебник. – К.: Либра, 2000. – 464 с.
ДОДАТОК А
Рис. 5. Місце антропогенних ландшафтів і ландшафтній сфері Землі (за Мильковим)
ДОДАТОК Б
Рис. 6. Напрямки меліорації (за Кучерявим, 1999)
ДОДАТОК С
Таблиця 5 . Встановлення площі зеленої зони міста, га/1000 чол.
| Лісорослинна зона | Лісистість, % | Міста з населенням, тис. чол. | |||||
| Зверху 500 до 1000 | Зверху 250 до 500 | Понад 100 до 250 | Понад 50 до 100 | Понад 10 до 50 | До 10 | ||
| Змішаних лісів | > 25 | 200 | 165 | 125 | 105 | 70 | 55 |
| 20-25 | 160 | 130 | 100 | 85 | 55 | 45 | |
| 15-20 | 135 | 110 | 85 | 70 | 50 | 40 | |
| 10- 15 | 90 | 75 | 55 | 50 | 30 | 25 | |
| 5-10 | 60 | 45 | 35 | 30 | 20 | 15 | |
| < 5 | 30 | 25 | 20 | 17 | 11 | 10 | |
| Широколистяних лісів | > 25 | 220 | 180 | 135 | 120 | 80 | 65 |
| 20-25 | 175 | 140 | 110 | 95 | 65 | 50 | |
| 15-20 | 145 | 120 | 90 | 80 | 55 | 45 | |
| 10- 15 | 100 | 80 | 60 | 55 | 35 | 30 | |
| 5- 10 | 65 | 50 | 40 | 35 | 25 | 20 | |
| < 5 | 35 | 30 | 20 | 19 | 13 | 10 | |
| Лісостепова і степова | > 15 | 160 | 130 | 100 | 85 | 60 | 45 |
| 10- 15 | 110 | 90 | 70 | 60 | 40 | 30 | |
| 5-10 | 70 | 55 | 45 | 35 | 25 | 20 | |
| 3-5 | 40 | 30 | 25 | 20 | 14 | 11 | |
| < 3 | 25 | 20 | 16 | 14 | 9 | 7 | |
Дата: 2019-05-29, просмотров: 179.
