Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Міністерство культури і мистецтв України
Київський Державний Університет театру кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка - Карого
Факультет „Кіно і телебачення”
Кафедра „Кінознавство”
Дипломний проект
На тему
„Шляхи підвищення рентабельності при виробництві художніх фільмів”
Зміст
І. Вступ
Пошуки виходу з кризи.
ІІ. Розділ І
1. Собівартість фільму
2. Пошуки резервів на знімальній площадці.
3. Інші резерви продуктивності праці зйомочних груп (аналіз)
ІІІ. Розділ ІІ
1. Оцінки можливостей зйомочної групи в зниженні собівартості фільму.
1.1. Фактори, які впливають на зниження собівартості фільму.
IV. Висновки
Вступ
Пошуки виходу з кризи.
Автомобілебудування це той локомотив, що в 30-ті роки минулого століття витягнув економіку США на передові позиції в світі.
Кінематограф Італії в післявоєнні роки 1945-1955 став тою силою, що дала могутній поштовх до бурхливого економічного розвитку країни (фільм „Бум”).
Розвал кінопрокату в Радянському Союзі призвів до тяжких економічних наслідків в кіновиробництві та кінопромисловості країни. Вітчизняне кіновиробництво практично зникло. Натомість населення країни споживає кіно продукцію зарубіжних країн (переважно США). А це несе в собі реальну небезпеку для країн як ідеологічну так і економічну.
Кіновиробництво борсається з останніх сил, пробуючи вижити, але в умовах, коли держава не підтримує його, ці спроби марні. (Продаж Ялтинської кіностудії, перетворення Одеської кіностудії в житловий мікро масив, та аналогічна історія з флагманом Українського кіновиробництва Національною кіностудією художніх фільмів ім.О.Довженка, перетворення відомої кіностудії „Укркінохроніка” в навчальні корпуси Київського Державного Університету театрального мистецтва, та розвал славетної кіностудії „Київської кіностудії науково-популярних фільмів”).
Кіностудії в цих жахливих умовах неймовірного тиску з боку вітчизняного бізнесу, що намагається захопити прекрасні території та майже нові побудови, намагаються знайти вихід. Спочатку відпрацьовувалась ідея мало бюджетного фільму (дешевий фільм, але високої якості, скоріше стане рентабельним, ніж дорогий (1990-2000рр.). Проте за відсутності прокату, та захоплення кіно ринку зарубіжним кіновиробником, ця ідея не дала позитивного результату. До цього слід додати ще й посередній та низький рівень ідейно-художньої якості цих фільмів.
На початку нового ХХІ століття під впливом польського кіно, що зробило прорив в Європейському кіно, завдяки постановкам ряду високо бюджетних фільмів („Вогнем і мечем” Є.Гофман) вітчизняний кінематограф зробив спробу піти таким же шляхом. Проте і ця спроба стала провальною, оскільки глядач не пішов на ці фільми (Ю.Г.Іллєнко „Молитва за гетьмана Мазепу” (бюджет 10млн. грн.), М.П.Мащенко „Богдан Хмельницький І серія (бюджет 7 млн. грн..)).
Вже на останньому етапі кінематограф України став на шлях продюсерського кіно та перетворення кіностудії на сервісні підприємства (кінофабрики).
Шляхи до поновлення рентабельності кожного фільму в сфері кінопрокату пролягають через зниження собівартості його виробництва та масового друку. Так до 1954 року було ліквідовано збитковість виробництва та прокату нових фільмів, тільки в зв‘язку з тим, що середня собівартість фільму знизилась до 3348 тис. крб (проти 6404 тис. крб. в 1952 році). Надалі фільмовиробництво стало не тільки рентабельним, а й високорентабельним виробництвом аж до розпаду СРСР та розвали кіногалузі.
Разом з тим, як буде показано далі в дипломній роботі, ми маємо об‘єктивну можливість зниження собівартості виробництва фільмів, що можна вважати резервом для подальшого підвищення середнього рівня рентабельності фільма. А не скільки не принижуючи значення категорії кіновідвідування фільму глядачем, що лежить в сфері кінопрокату та кіномережі, та впливає на рентабельність фільму ще в більшій мірі ніж собівартість виробництва, автор дипломної роботи розглядає можливості підвищення рентабельності фільмів в сфері кіновиробництва, сконцентрувавши свою увагу на шляхах зниження собівартості виробництва фільмів, виявлені резервів, та показу можливостей їх використання в ім'я зниження собівартості виробництва фільмів.
Перехід вітчизняного кіновиробництва на продюсерську систему організації у відповідності до реалій сьогодення та Закону України "Про загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки" неодмінно приверне увагу кіновиробництва до пошуку цих резервів та їх використання.
П. Розділ І
Робота режисерської групи.
На операції режисерської групи витрачалось в середньому за зміну 2 години 4 хвилини та додатково за рахунок робочого часу інших операцій (суміжний час) 19 хвилин, тобто всього 2 години 23 хвилини.
| № | Операції | Розподіл витрат основного часу (в процентах до всього) | Суміжний час (в процентах до основного часу) |
| 1. | Вказівки про кадр, розведення мізансцен, репетиції. | 78,3 | 16,5 |
| 2. | Між дублеві вказівки та репетиції. | 17,7 | 6,9 |
| 3. | Репетиції тексту. | 4,0 | 23,5 |
| 4. | Всього | 100,0 | 15,1 |
Наявність міждублевих репетицій, на які витрачається майже 1/5 розглядуваного часу, являється результатом головним чином творчого не доопрацювання матеріалу, який знімається. Безсумнівно, щоб під виглядом дублів тут ховаються відступи від режисерського сценарію, тобто варіанти. А тому, міждублеві репетиції в великих об’ємах не можна признавати закономірними і цей час, за виключенням невеликої його частини повинно бути віднесено до резервів. Тим більше неприпустимо признавати розучування акторами тексту на зйомочній площадці.
Негативним моментом в режисерській розробці являється також низький процент (відсоток) суміжних робіт (15%). А між тим вибір мізансцени та репетиції, могли б в значно більшій мірі суміщатися з операціями по установці світла на акторів та з установкою загальнозаповнюючого світла. Значить, більш продуктивне використання часу режисерською групою вимагає підвищення питомої ваги суміжних робіт, скорочення міждублевих репетицій та винос за рамки зйомочного дня розучування тексту ролей акторами.
Загальне підвищення якості підготовки до зйомок режисерів і акторів забезпечує скорочення витрат часу на кожний кадр, що дозволить знімати їх більше за зміну, а значить підвищити виробку зйомочної групи.
ПРОСТОЇ ТА ПЕРЕРВИ В РОБОТІ
В середньому простої та перерви в роботі складають 1 год. 0,7 хв. за зміну, тобто 15% всього часу зміни. Розглянемо таблицю
| № п/п | Причини простоїв та перерв | Розподіл часу простоїв Та перерви (в % до всього |
| 1 | Відсутність учасників зйомок | 29,9 |
| 2 | По сторонні розмови на зйомочній площадці | 12,8 |
| 3 | Неготовність акторів | 5,5 |
| 4 | Неготовність декорацій, реквізиту, меблів, спец ефектів | 11,4 |
| 5 | Неготовність освітлювальної , зйомочної, та звукозаписуючої апаратури | 4,3 |
| 6 | Неполадки з апаратурою та пристосуваннями | 5,4 |
| 7 | Перебої з подачі електроенергії | 4,3 |
| 8 | Перегрів освітлювальної апаратури | 4,2 |
| 9 | По сторонні шуми, звуки | 2,8 |
| 10 | Інші причини | 19,4 |
| Всього | 100 |
Як бачимо в таблиці, сама розповсюджена причина внутрішньозмінних простоїв –це відсутність на знімальній площадці тих чи інших учасників зйомок, що потрібно віднести за рахунок їх недисциплінованості. До тієї ж причини слід віднести марнування робочого часу на розмови з тим, що не мають ніякого відношення до виробництва ( до зйомок даного об’єкту). На ці дві причини приходиться 43% загального часу простоїв та перерв ( в обстежу вальних листах заносилися лише ті випадки порушення дисципліни, які приводили за собою простої, втрати часу, та не реєструвались ті втрати, що не приводили до прямих збитків часу, проте відволікали працівників зйомочної групи від зйомочного процесу, що не могло відбитися на якості та продуктивності праці.
Дезорганізація, викликана відсутністю в потрібний момент того, чи іншого робітника чи учасника знімального процесу, відразу відзначається на результатах виробництва ( як на якості відзнятого матеріалу так і на його кількості. Тема нашої роботи обмежує розгляд цього впливу в рамках тільки кількісної сторони, тобто вплив негативних факторів на продуктивність зйомок ).
Слід звернути увагу на високу питому вагу простоїв з причин „інших”. Більшу частину цих „інших” причин складають простої знімальної групи пов’язані з п’ятихвилинними перекурами для освітлювачів. На практиці ці „п’ятихвилинні перекури” перетворюються на перерви для всієї знімальної групи.
Розповсюджені також порушення нормальної (8-годинної) подовженості знімальної зміни.
Так з 252 зйомочних змін, що були охоплені хронометражем, 139 змін були скороченими, а 68 – подовженими.
В результаті скорочення змін було витрачено 8,3% робочого часу, в компенсовано за рахунок подовження змін – всього 2,6%. Як бачимо, загублено робочого часу в результаті таких маніпуляцій з подовженістю робочих змін – 5,7%.
Підбиваючи підсумки ефективності використання знімальною групою зйомочного часу можна сказати наступне: що за час знімальної зміни (8 годин робочого часу) знімається в середньому 0,8 зйомочних об’єктів, 11,1 кадрів та 67 корисних метрів фільму (зйомки в павільйоні). При цьому робочий час знімальної зміни можна розкласти на три основні частини, що дасть можливість проаналізувати ефективність витрат часу, на зйомочній площадці (дані по кіностудії ім. О.Довженка за 1998-2000 роки).
| № п/п | Показники | Відсотки до загального |
| 1. | Основні виробничі операції. | 54,0 |
| 2. | Допоміжні роботи. | 26,0 |
| 3. | Абсолютні втрати часу (робочого). | 20,0 |
| Всього | 100,0 |
З даної таблиці ми бачимо, та можемо зробити висновки, що ми маємо значні резерви робочого часу, та можливості використати їх шляхом винесення за рамки знімальної зміни допоміжних робіт та максимального скорочення втрат робочого часу за рахунок чіткого дотримання подовженості робочого дня. Джерелом економії робочого часу зйомочної зміни також являється раціональне сумісництво робочих операцій (наприклад, корекція світла та поправка костюмів, гриму: або, репетиції з акторами та „відпочинок” освітлювальних приладів, примірка фокусних точок та інше). Якби підняти середній рівень сумісних робіт з 25% до 35% (що приблизно відповідає практиці роботи деяких знімальних груп) та економія часу робочої зміни підвищиться на 15% (з 30% до 45%).
Це наглядно показує порівняльна таблиця використання робочого часу на кіностудії „Мосфільм” зйомочними групами, що широко втілювали в життя суміжність операцій на знімальній площадці.
| № п/п | Показники | Фактичні витрати робочого часу (в хвилинах) | Витрати робочого часу при піднятті рівня сумісництва операцій (в хвилинах) | ||
| Основні | На суміжні операції | Основні | Суміжні операції | ||
| А | Допоміжні операції | ||||
| 1. | Установка знімальної камери та технічних пристосувань. | 29 | 9 | 7 | 20 |
| 2 | Загально-підготовчі роботи. | 45 | 37 | 38 | 40 |
| 3. | Підготовка та розстановка освітлювальних приладів. | 26 | 12 | 10 | 20 |
| 4. | Репетиції тексту. | 5 | 1 | - | - |
| 5. | Між дублеві репетиції. | 22 | 2 | 7 | 10 |
| Всього | 127 | 61 | 62 | 90 | |
| Б | Простої перерви та скорочення робочого дня. | 94 | - | 9 | - |
| Всього | 221 | 61 | 71 | 90 | |
| Основний час в відсотковому відношенні до 8-годинного робочого дня. | 46,0 | - | 15,5 | - | |
| Суміжний час в відсотковому відношенні до основного часу. | - | 27,6 | - | 126,8 | |
П. Розділ З
Ш Розділ 1
Собівартості фільму
Права та взаємні обов’язки зйомочних груп та цехів технічної бази кіностудії не розмежовані з певною чіткістю, а головне вони не закріпленні практичною можливістю застосування дійових санкцій у випадках порушення зобов’язань .
А це ставить оцінку та матеріальне заохочення зйомочної групи в залежність від незалежних від неї причин. Наприклад, собівартість фільму, за яку несе відповідальність зйомочна група, залежить при інших рівних умовах, від ритмічності роботи кіностудії, на протязі року.
Як правило, в першому кварталі року та в першій половині року валова продукція студії менша, ніж в інших кварталах та другій половині року.
Загальностудійні ж витрати відносяться на собівартість фільму пропорційно до прямих витрат.
В зв’язку з цим по фільмах, які знімаються в першому кварталі, звичайно одержується перевитрати порівняно з кошторисом, які від зйомочної групи не залежать. До такого ж результату приводять і перевитрати кошторису загально студійних витрат.
Нерівномірність завантаження кіностудії приводить також до значних коливань собівартості продукції та послуг технічної бази кіностудії на протязі року. В періоди найменшого завантаження цехів ціни, як правило, набагато вищи за планові. Проте всяке перевищення фактичних витрат над плановим, як і взагалі любий збиток при сьогоденному стані речей на студіях, списувати нікуди, як на собівартість того чи іншого фільму, тобто на ту ж зйомочну групу.
Таким чином сьогоденна практика госпрозрахункових відносин на кіностудіях не задовільна. Вона потребує як мінімум здійснення таких заходів:
1. Ввести нову, більш завершену методологію внутрістудійного планування та обліку, яка вимагала б в собі більш уніфіковану систему планових та облікових показників для зйомочних груп, цехів та відділень технічної бази кіностудії:
2. Розробити та ввести в практику уніфіковані планові середньопрогресивні норми витрат праці, матеріалів, томлива, електроенергії та інше на одиницю продукції і на послуги цехів технічної бази:
3. На базі цих нормативів ввести цінники на всі види продукції, робіт, послуги цехів та відділів технічної бази:
4. Результати роботи зйомочної групи оцінювати тільки з урахуванням факторів, залежних від дії роботи:
5. Раціонально переглянути систему оплати праці всіх категорій студійних працівників, з метою різкого підвищення їх матеріального зацікавлення в пошуках завдань та якості фільму.
Особливо пов’язати цю взаємозалежність до основного складу зйомочної групи. Питання про найбільш економічно доцільних формах кооперування двох головних підрозділів в виробництві фільмів – зйомочної групи та технічної бази та відповідних форм управління вирішено на кіностудії „Мосфільм” шляхом створення концерну.
Розділ крупних кіностудій (на прикладі „Мосфільму”) на самостійні госпрозрахункові підприємства можна рахувати своєчасним.
Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка з 2004 року збирається реформуватися в такий спосіб.
Один із підрозділів стане кінофабрикою – технічною базою для зйомок фільму, а другий підрозділ – творчі об’єднання, що готують проекти фільмів та формують зйомочні групи, здійснюватиме художньо-творчий та організаційно-виробничий процес створення фільму.
В цьому випадку взаємини між кінофабрикою та виробничо-творчим об’єднанням (або Студією), регулюватимуться договірними відношеннями. Це й будуть відношення повного госпрозрахунку. Будуть знищені безвідповідальність, підніметься матеріальна зацікавленість та відповідальність за результати праці, виникне об’єктивна необхідність в постійному покращенні методів і форм організації виробництва та технічного прогресу.
Разом з тим буде помилкою розцінювати що розділ кіностудії, нині єдиного підприємства, на самостійні підприємства само по собі вирішить корінні художні та економічні проблеми виробництва фільмів.
Такий розділ зробить тільки передумови підвищення художнього та технічного якостей фільму, покращення організації виробництва та зниження собівартості фільмів.
Безумовно, що вищеназвані заходи в області підвищення продуктивності праці зйомочних груп в умовах відділення технічної бази від зйомочних груп практично виявляться ще більш необхідними, простіше реалізуючими та більш ефективними.
Необхідно лише, щоб реорганізація управління була ретельно підготовлена та здійснювалась послідовно та безкомпромісно.
Крім покращення форм та методів організації виробництва важливою умовою зростання продуктивності праці зйомочних груп являються упорядкованість технічної регламентації виробництва та підвищення рівня технічного оснащення кіностудії.
Регламентацією повинні бути охоплені всі технологічні процеси виробництва фільмів, за виключенням тих процесів, які відносяться до чисто художньо-творчої діяльності.
Не можна, наприклад залишати без всякої регламентації роботу кінооператорів, звукооператорів, освітлювачів. Кожен оператор працює, як правило, на свій розсуд, використовуючи особисті навики, та накопичений досвід.
Досвід кращих операторів систематично не вивчається, не узагальнюється, не стає надбанням для операторів. Природно, що при цьому технічні засоби та прийоми, що допомагають прискоренню та підвищенню якості зйомок, не використовуються в достатній мірі, мало того вони не відомі широкому колу операторів.
А між тим в сфері праці операторської групи є такі ефективні засоби сучасної техніки, як дистанційне управління освітленням, широке використання ламп накалювання, механізація засобів операторської техніки, відеокамера, відео контроль, сучасна експонометрія і таке інше.
Технологічною регламентацією повинен бути охоплений і загальний порядок робіт на знімальному майданчику.
Кожен зйомочний день повинен бути використаний за прямим призначенням, з тим, що за його межі мають бути віднесені якомога більше об‘єм робіт підготовчого характеру. Знімальним групам виходити на зйомки без заздалегідь складеного плану, що передбачає, як мінімум, послідовність зйомки кадрів, точки зйомок, мізансцени, схеми освітлення, мінімально переставляючи освітлювальних приладів та інше – не дозволяти.
Наряду з цим, важливо чітко визначити характер репетиційних робіт в дні зйомок. Ці роботи необхідно обмежить уточненням мізансцен, в умовах конкретної декорації, відпрацювання жестів та діалогів акторів в їх зв’язку з підготовленим в декорації реквізитом та технікою.
Слід технологічно регламентувати ті конкретні роботи, які без втрат для якості можуть виконуватися паралельно, з тим, щоб добитись найбільш високого рівня суміщення робіт.
Правильна технологічна регламентація тих операцій зйомочного процесу, які можуть бути регламентовані, не тільки не притиснуть художню діяльність режисера, оператора, художника, але нададуть їм більш чіткі виробничі форми, підвищать їх продуктивність та підвищать відповідальність за виконання норм продуктивності зйомочного процесу.
Важливою умовою продуктивності праці зйомочної групи являється також, високоякісне та безперебійне обслуговування їх цехами технічної бази кіностудії.
Факт що кількість і якість технічного оснащення кіностудій уже не відповідає рівню сучасного кіновиробництва.
Техніки на студії мало і вона в значній мірі застаріла фізично та морально. Не достає сучасних зйомочних камер, оптики, мікрофонів, операторських кранів, штативів, світофільтрів та інших засобів так названих „малої студійної техніки”, системи запису багатоканальної звуку „Долбі” та інше.
Значну економію часу та праці при виробництві фільмів можуть давати подальше покращення використання фундусного господарства ( стандартні деталі декорацій) та попередня зборка вузлів декорацій та їх фактуровка в спеціальних приміщеннях – колекторах, що набагато прискорює оборотність павільйонної площі (підраховано, що це може скоротити все будівництво декорації приблизно в 1,5 раз).
Підвищення рівня технічного оснащення кіностудії потребує відповідних капіталовкладень і, можливо, навіть приведе до деякого росту собівартості одиниці продукції (фільму). В зв’язку з цим виникає необхідність вивчення питання економічної ефективності капіталовкладень та використання нової техніки на кіностудії.
Має бути внесена повна ясність в питаннях про вимірювання виробничої потужності кіностудії та її резервах, при цьому, в першу чергу в частині, що відноситься площі зйомочних павільйонів, як головного показника потужності кіностудії.
При вивченні питання зниження собівартості фільму, слід прийняти до уваги, що структура собівартості змінюється дуже мало. Майже 80% собівартості фільму складають три найважливіших види витрат: заробітна платня, оплата послуг, цехів технічної бази та загальностудійні витрати. Всі ці види витрат прямо залежать від термінів виробництва фільму (особливо зйомочного періоду).
Витрати на літературний сценарій, гонорари авторам музики, оператору, режисеру, художнику виросли, та вони в структурі затрат не займають домінуючого положення (Вони не залежать від строків виробництва, так же як і плівка, матеріали).
Тому пошуки зниження собівартості фільму лежать в площині термінів виробництва.
Скорочення строків зйомочного періоду приводить, в прямій залежності, до скорочення двох найбільш значних в структурі собівартості фільму розділів витрат: заробітної плати з нарахуваннями та послуг цехів.
Виросла вартість експедиційних витрат, що впливає на собівартість фільму, часом значно. Через те при розробці режисерського сценарію зйомочна група має мінімізувати терміни та об’єми зйомок в кіно експедиції.
Як показують фотохронометражні дослідження, зйомочні роботи в експедиціях організовано гірше, ніж в павільйонах кіностудії. Не можна не рахуватися з тим, що зйомки в експедиції часто зриваються із-за несприятливих погодних умов. Через те, щоб не перебільшити оцінку можливостей скорочення витрат по фільму на експедиційних зйомках, вона прирівнюється 15%, і відноситься цілком за рахунок кращої організації зйомок на натурі.
Немаловажним фактором значного зниження собівартості фільму являється зниження вартості декораційного оформлення фільму.
Значний ефект дає розподіл операцій по заготовці вузлів та деталей декорації від операцій по їх розбудові в павільйоні, для чого в павільйонах споруджено колектори для попередньої зборки вузлів декорацій та застосовується крупноблочний метод збірки декорацій. Підраховано, що ці міри дають можливість скоротити середній час побудови декорацій приблизно в 1,5 рази.
Зменшенню собівартості декорацій сприяє широке використання фундусного господарства.
Широко використовуються нові матеріали для побудови та відфактурення декорацій (пенимагнезит, паперовий паркет, імітація дерева, граніту інших матеріалів на папері та інших дешевих основах).
За самих скромних розрахунків, використання багаточисельних резервів зниження собівартості виготовлення побудови, розбирання декорацій, а також зниження вартості матеріалів дають знижку витрат по статті „Декорації”, та „Оренда павільйону” на 15-20%.
Поряд з цим витрати на декораційне оформлення фільмів можуть суттєво скорочені за рахунок усунення художньо-творчими працівниками всякого роду надлишків.
Хоч характер і масштаби декорацій закономірно відрізняються, тим не менше, завжди можна найти вирішення в творчому відношенні більш чи менше рівноцінні, але суттєво відмінні по своїй коштовності.
Часто-густо у творчих працівників поняття економії відхиляються на задній план, а верх бере націленість вкласти в декоративне оформлення найбільшу масштабність, фундаментальність, непотрібну деталіровку, пишність, дорогу фактуровку і таке інше.
Усьому сприяє творче не доопрацювання режисерських сценаріїв, що допускають самі різні трактування художньо зображувальних засобів фільму. В результаті ескізи декорацій являються лише приблизними рішеннями, що мають великий „запас” деталей та площ декорацій , що вимушує режисера на зйомках уточнять характер кадрів, що знімаються та варіюють.
Показово, що навіть досвідчені режисери за звичай очікують закінчення побудови декорації за цими ескізами і лише після цього приймають остаточне творче рішення.
Та вже в закінченій декорації, визначаються точки зйомки, варіанти зйомочних планів; нерідко при цьому виявляється; що окремі частини та деталі декорацій зовсім не будуть зняті. Надлишки, таким чином, викликаються устремлінням творчих працівників забезпечити себе можливостями вибору варіантів рішення.
З метою зниження витрат на декоративне оформлення фільмів повинні бути приведені в дію такі резерви, як багаторазове використання декорацій, в тому числі і для других фільмів ( шляхом незначних трансформацій та переробок).
При умові проведення таких заходів середня вартість декоративного оформлення фільму може бути зниження додаткового вже вищевказаним 15-20% по крайній мірі ще настільки, тобто на 35% (приблизно).
Ш. Розділ
ІУ. Висновки
Розглянувши організаційні чинники та їх вплив на собівартість виробництва художнього фільму, можна для наочності скласти таблицю, що відбиватиме картину резервів (по видах витрат) собівартості фільму. Основні фактори, розглянуті в роботі, та їх вплив на скорочення витрат, дають змогу скоротити собівартість фільму на 30%,
Нижчеприведена таблиця дає конкретне уявлення про це, з визначенням долі кожного розділу витрат.
| № п/п | Розділи витрат | Фактична собівартість в гривнях | Процент зниження собівартості | Проектна собівартість | ||
| Тис.грн. | В процен. до загальн | Тис.грн. | В процен. до загальн | |||
| 1. | Літературний сценарій. Музикальна партитура. Гонорари авторам. | 124,8 | 3,6 | - | 125 | 5,0 |
| 2. | Заробітна плата зйомочної групи штатного персоналу нештатного персоналу акторів (з нарахуваннями) | 992,7 | 28,6 | 40 | 600 | 24,0 |
| 3. | Експедиційні витрати. | 218,7 | 6,3 | 15 | 175 | 7,0 |
| 4. | Плівка та матеріал. | 99,6 | 2,9 | 30 | 70 | 2,8 |
| 5. | Послуги цехів технічної бази. | 1092,7 | 31,5 | 20 | 870 | 34,8 |
| 6. | Прокат постановочного інвентарю. | 35,0 | 1,0 | - | 35 | 1,4 |
| 7. | Інші витрати. | 230 | 6,6 | 20 | 185 | 7,4 |
| 8. | Загально -студійні витрати | 677,9 | 19,5 | 35 | 440 | 17,6 |
Всього
Зниження собівартості виробництва фільму один з головних засобів
підвищення рентабельності в кіновиробництві. Ось чому на кіностудіях країни (раніше) так багато приділялося уваги вивченню резервів зниження собівартості виробництва. З переходом до продюсерської системи кіновиробництва знання цих резервів новими кінопродюсерами дає їм в руки цінний інструмент для зниження собівартості, а значить підвищення рентабельності виробництва фільму.
Цілком зрозуміло, що в Україні роль продюсера в кіновиробництві буде зростати, і нарешті у нас з‘являться професійні продюсери, які зможуть позитивно впливати на творчу діяльність, що дозволить покращити якість фільмів, та не менш важливо, вони будуть вишукувати нові шляхи до підвищення рентабельності фільмів, одним з яких є собівартість виробництва.
Одного продюсера запитали – чи вірить він в Бога, "Так, - відповів він, - то молитва в мене продюсерська: Господи! Дай мені смирення, щоб прийняти те, чого не можу змінити; силу, щоб змінити те, що можу, та мудрість, щоб відрізнити одне від одного".
Список
Міністерство культури і мистецтв України
Дата: 2019-05-29, просмотров: 261.