Кукурудза (Zea mays) належить до родини Тонконогових, проте за своїми біологічними особливостями значно відрізняється від інших зернових культур. Коренева система кукурудзи – мичкувата, сильно розвинута. З підземних вузлів розвиваються первинні і вторинні корені. Утворює також і повітряні корені. Стебло пряме, міцне, заповнене серцевиною. Висота стебла коливається від 70 см (у ранньостиглих сортів) до 4-5 метрів (у пізньостиглих). На стеблі кукурудзи утворюється від 8 до 40 листків. Кількість листків на стеблі є сортовою ознакою.

Листки кукурудзи широколінійні. З нижнього боку вони не опущені, з верхнього – опущені.

Кукурудза – однодольна рослина з роздільним суцвіттям. Чоловіче суцвіття волоть, жіноче – качан.

 Зерно кукурудзи складається з зародку, ендосперму і оболонок (плодової і насінної).

Кукурудза має 9 підвидів: зубовидна, кремениста, крохмалиста, напівзубовидна, розлусна, цукрова, крохмалисто-цукрова, воскоподібна і плівчаста.

Біологічні особливості кукурудзи.

Кукурудза – теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння – 8-10 ⁰С, у фазі 2-3 листків витримує приморозки до -2⁰С. Оптимальна температура для росту і розвитку кукурудзи – 20-25 ⁰С. Сума оптимальних температур для достигання кукурудзи коливається від 2100 до 3200⁰.

За вимогою до вологи кукурудза відноситься до посухостійких культур. За вегетаційний період кукурудза потребує 450-600 мм опадів. 1 мм опадів дає можливість одержати 20 кг зерна на 1 га.

Кукурудза – світлолюбна рослина короткого дня. Погано переносить затінення.

За вимогами до грунтів кукурудза відноситься до середньо вимогливих культур. Оптимальна реакція ґрунтового розчину ( рН 5,5-7,0). Малопридатні для вирощування кукурудзи холодні заболочені, кислі, важкі глинисті, засолені грунти [55, 56].

Характеристика досліджуваного матеріалу.

Гібрид кукурудзи Ювілейний 70 МВ.

Трилінійний гібрид кукурудзи створений спільними зусиллями селекціонерів Черкаської сільськогосподарської дослідної станції та Інституту фізіології рослин і генетики НАН України. В 1993 році він внесений до Державного реєстру сортів рослин України по трьох зонах -Лісостепу, Степу і Полісся.

Рослини гібриду середньорослі, висотою 218-232 см, не кущаться, стебло стійке до полягання і ламкості. Висота прикріплення качана 73-95 см, листків на головному стеблі в середньому 16, наземних вузлів 11. Качан великий, довжиною 19 см, рядів зерен 14-16, діаметр в середній частині 4,0 см., слабоконусовидної форми. Вихід зерна при обмолоті 79,2%. Зерно зубоподібне, жовте, маса 1000 зерен 252-302 г.

Посухостійкість і холодостійкість добрі. Стійкий до летючої сажки, стеблової гнилі і кукурудзяного метелика, середньостійкий до пухирчастої сажки.

Гібрид середньоранній, в умовах Черкаської області достигає на зерно за 122 дні (ФАО 250). Середня вологість при збиранні за роки випробування складала 27,3-28,8%.

Відзначається високою продуктивністю, середня врожайність зерна на Черкаській сільськогосподарській дослідній станції за 1987-1991 рр. складала 10,39 т/га, що на 2,24 т/га (27,5%) більше стандарту Колективний 244 МВ.

Гібрид показав і високу силосну продуктивність. Урожай сухої речовини 13,64 т/га або на 1,6 т/га (10,2%) більше стандарту.

Гібрид відзначається ефективним насінництвом, бо його материнська форма (простий гібрид Мир) високоврожайна. В товарних посівах гібрид добре реагує на загущення рослин до 80 тис. га [62].

РОЗДІЛ 3

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Експериментальна частина роботи виконана на дослідному полі Уманського державного аграрного університету розташованого в Маньківському природно-сільськогосподарському районі Середньо-Дніпровсько-Бугського округу Лісостепової Правобережної провінції України з географічними координатами по Гринвічу 48 46 північної широти та 30 14 східної довготи. Висота над рівнем моря -245 м.

Ґрунти

Територія дослідного поля являє собою вирівняне, підвищене платоводорозділу рік Уманки та Кам'янки , які впадають в річку Синюху - притоку Південного Бугу, пологими схилами південно-східної та північнозахідної експозиції. Підземні води залягають на глибині 16-24 м. Польові культури , в основному, використовують вологу накопичену в грунті із атмосферних опадів. Тому, вона є основним фактором продуктивності культур. Грунтовий покрив однорідний і представлений чорноземами опідзоленими слабо реградованими, важко суглинистого механічного складу на важко суглинистому карбонатному лесі. Такі ґрунти типові для Лісостепу України. Агрегатний склад даного ґрунту досить хороший. Фізичні властивості грунту представлені в таблиці 3.1 Кількість агрономічно цінних агрегатів досягає 65%. Питома вага твердої фази вище вказаних чорноземів коливається в межах 2,57-2,72 , об'ємна -1,24 - 1,27 г/см.

Кількість непродуктивної вологи в 1,5-метровому шарі складає 178-262 мм , а запас вологи (при НВ) -513-560 мм. Вологість стійкого в'янення рослин рівна подвійній максимальній гігроскопічності. Із заглибленням шарів ґрунту змінюється в сторону збільшення.

Весь профіль ґрунту в шарі 85-110 см добре муміфікований при незначній його диференціації по елювіально-ілювіальному типу. Вміст гумусу в орному шарі невисокий 3,0-3,3 %. В складі гумінових кислот переважає фракція пов'язана з кальцієм.

Карбонати вилужені і знаходяться в шарі 120-140 см.

Таблиця 3.1

Фізичні властивості грунту на дослідній ділянці

Опідзолені слабо реградовані чорноземи мають слабокислу реакцію, яка глибиною переходять в нейтральну : рН сольової витяжки орного шару 6,49-6,64 , гідролітична кислотність 2,4-2,5 ммоль на 100 гр. грунту.

Ступінь насичення основами досить висока і складає 92-94 %.В складі ввібраних основ переважає обмінний кальцій.

Валові запаси азоту, фосфору і калію досить високі. Вміст фосфору складає 12,5 мг на 100 гр.грунту. Серед мінеральних фосфатів переважають фосфати кальцію, проте серед загальної кількості цих елементів переважають органічні сполуки фосфору, цим пояснюється ефективність застосування на даному типу ґрунту фосфорних добрив.

Вміст доступного для рослин калію високий і складає в орному шарі 7,0-5,1 мг на 100 гр. грунту. Разом з тим калійні добрива на даному ґрунті досить ефективні, але в поєднанні з азотними і фосфорними.

Таблиця 3.2.