ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
„Затверджую”
Проректор з навчальної
роботи_____________
Гонтаровська Т.М.
„___” ________ 200 р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
з навчальної дисципліни
„Фінанси”
для студентів заочної форми навчання
спеціальностей
7.050102 „Економічна кібернетика”
7.050104 “Фінанси”
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
ЖИТОМИР – 2003
ЗМІСТ
ТЕМА 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА
1. Суть та визначення фінансів
2. Функції фінансів
3. Фінансові ресурси
4. Фінансова система, її ланки та організаційна система
ТЕМА 2. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ
1. Поняття та склад фінансового механізму
2. Фінансове планування
3. Система фінансових важелів та стимулів
4. Фінансові показники, нормативи, ліміти
ТЕМА 3. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
1. Загальні положення управління фінансами
2. Структура органів управління
3. Місцеві фінансові органи в системі управління фінансами
4. Фінансовий контроль
ТЕМА 4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ
1. Суть та роль державного бюджету
2. Доходи державного бюджету
3. Витрати державного бюджету
ТЕМА 5. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
1. Бюджетна система України
2. Доходи державного бюджету України
3. Видатки держаного бюджету України
4. Бюджетні права в Україні
5. Бюджетний процес в Україні
ТЕМА 6. ФІНАНСИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
1. Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль
2. Місцеві бюджети України
3. Доходи місцевих бюджетів
4. Видатки місцевих бюджетів
5. Фінансові проблеми місцевих бюджетів
ТЕМА 7. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ НАСЕЛЕННЮ
1. Фінансовий аспект соціальних гарантій
2. Cоціальне забезпечення населення України
Фінансування системи соціальних гарантій населенню
ТЕМА 8. ФОНДИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО І МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
1. Державний Пенсійний фонд
2. Державний фонд сприяння зайнятості населення
3. Державний інноваційний фонд
4. Державний фонд соціального страхування
5. Фонд сприяння конверсії
6. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування
ТЕМА 9. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ
1. Поняття і роль державного кредиту
2. Державний та банківський кредит, їх відміна
3. Форми держаного кредиту
4. Державний борг
5. Управління державним кредитом
6. Державний борг України
КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
ЛІТЕРАТУРА
Тема 1. Фінанси та фінансова система
1. Суть та визначення фінансів.
2. Функції фінансів.
3. Фінансові ресурси.
4. Фінансова система, її ланки та організаційна система.
Суть та визначення фінансів.
Фінанси – це сукупність грошових відносин, які виникають між державою, підприємствами ( різних форм власності та галузевої спрямованості ) та населенням в зв’язку з розподілом та перерозподілом вартості внутрішнього валового продукту, формуванням і використанням централізованих та децентралізованих цільових грошових фондів суспільного призначення.
Фінанси пов’язані з природою та функціями держави, її діяльністю, економічними та політичними інтересами правлячої партії. Функціонування фінансових відносин обумовлюється об’єктивно існуючою необхідністю вилучення, концентрацією та перерозподілом державою частини внутрішнього валового продукту.
Функції фінансів.
Виділяють розподільчу та контролюючу функції фінансів.
Розподільча функція полягає в тому, що фінанси є інструментом вартісного розподілу. Їх призначення – здійснювати розподіл та перерозподіл вартості внутрішнього валового продукту в грошовому виразі між різними суб’єктами господарювання та напрямами цільового використання.
Через розподільчу функцію реалізується суспільне призначення фінансів – забезпечення кожного суб’єкта господарювання необхідними фінансовими ресурсами, які використовуються в формі грошових фондів.
За допомогою розподільчої функції відбувається первинний розподіл ( розподіл заново створеної вартості – національного доходу ) і формуються основні ( первинні доходи). Основні доходи дорівнюють національному доходу і формуються з:
- заробітної плати робітників, службовців, доходів фермерів тощо, тобто категорії трудящих, які зайняті в матеріальному виробництві;
- доходів підприємств матеріального виробництва.
Але первинні доходи ще не створюють необхідних суспільству грошових фондів. Тому відбувається подальший перерозподіл національного доходу. Перерозподіл національного доходу відбувається між:
- виробничою та невиробничою сферою народного господарства;
- галузями матеріального виробництва;
- окремими регіонами країни;
- формами власності;
- соціальними групами населення.
В результаті перерозподілу утворюються вторинні доходи, які складаються з доходів, отриманих в невиробничій сфері та податків.
Контролююча функція виявляється в контролі за розподілом внутрішнього валового продукту по відповідним фондам і їх використанням за цільовим призначенням.
Фінанси мають властивість кількісно відображати процес відтворення в цілому та його різні фази. Завдяки цій властивості фінанси здатні сигналізувати про те, як:
- складаються пропорції суспільного продукту, який розподіляється;
- забезпечується безперервний процес відтворення;
- формуються необхідні фонди цільового призначення в різних сферах та галузях.
Контролююча функція тісно пов’язана з розподільчою. Кожна фінансова операція передбачає розподіл суспільної праці і національного доходу та контроль за цим розподілом.
Фінансові ресурси.
Фінансові ресурси держави – це грошові кошти, які утворюються в процесі розподілу та перерозподілу валового національного продукту за певний період.
Склад та структура фінансових ресурсів, напрямки їх використання визначаються економічною ( фінансовою) політикою держави. Зміна в економічній політиці держави обумовлюють відповідні зміни в формування і використанні фінансових ресурсів.
Існують централізовані та децентралізовані ресурси. Централізовані фінансові ресурси зосереджуються головним чином в державному та місцевих бюджетах та різних державних фондах. В Україні такими фондами є Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд конверсії, позабюджетні фонди місцевого самоврядування.
Також до централізованих фінансових ресурсів відносять ресурси державних фінансових інституцій ( Національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ ). Основна частина фінансових ресурсів утворюється за рахунок відрахувань від доходів підприємств та організацій, надходжень від різних видів державного страхування, від зовнішньоекономічної діяльності тощо. Відносно незначна частина централізованих ресурсів формується за рахунок надходжень від населення ( податків, зборів, мита, різних надходжень).
Майже всі централізовані фінансові ресурси є власністю держави і спрямовуються на:
- економічний та соціальний розвиток країни;
- фінансування превентивних заходів через систему майнового страхування;
- виплату страхових сум по всім видам особистого страхування;
- фінансування оборони країни;
- утримання органів державного управління.
Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться у розпорядженні підприємств, об’єднань та організацій.
Схема 1.1. Фінансова система та її ланки.
Фінансовий контроль.
Фінансовий контроль – це одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики, забезпечення процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.
Фінансовий контроль являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів. Для здійснення фінансового контролю потрібна правова база, тобто закони і видані на їх основі підзаконні акти органів державного управління.
Об’єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку. Державні контролюючі органи перевіряють використання коштів фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємовідносини різних суб’єктів господарювання з державою, взаємовідносини між господарськими суб’єктами, між державою і населенням.
Метою проведення державного фінансового контролю є пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво, правильне відображення в господарських операціях їх вартості, виявлення непродуктивних витрат. Влив фінансового контролю на процеси, пов’язані з функціонуванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків.
Система контролю ґрунтується на принципах, дотримання яких є важливою умовою його високої ефективності. До основних з них належать:
1). Демократичний централізм означає поєднання централізованого керівництва фінансовим контролем з місцевою ініціативою, обов’язкове виконання рішень вищих органів управління, сувору дисципліну і підпорядкованість.
2). Принцип об’єктивності вимагає, щоб висновки контролерів ґрунтувалися на достовірних фактах, аргументованих і встановлених за допомогою беззаперечних доказів, свідчень, а також однакову відповідальність усіх перед законом.
3). Дієвість полягає в ефективності заходів, які вживаються за результатами ревізій і перевірок, в усуненні виявлених недоліків і порушень, в їх попередженні, відшкодуванні заподіяного збитку службовими чи матеріально відповідальними особами.
4). Принцип всеосяжності передбачає поширення контролю на всі галузі і ланки народного господарства, а також на всіх службових та матеріально відповідальних осіб і структури управління. Контролером повинні бути охоплені всі без винятку підприємства, установи та організації.
5). Гласність полягає в найповнішому висвітленні і доведенні результатів перевірок до широких верств населення, трудових колективів з метою залучення їх до активних дій, спрямованих на усунення виявлених недоліків і притягнення до відповідальності винуватців.
6). Принцип безперервності означає систематичний характер контролю за виконанням поставлених завдань і дисципліною виконання за всі періоди виробничо-фінансової діяльності.
7). Плановість покликана забезпечити високу організованість контрольно-ревізійної роботи, сприяти поліпшенню використання праці контролерів та робочого часу, узгодження дій контролерів тощо.
8). Науковість передбачає залучення в цю сферу діяльності висококваліфікованих кадрів, систематичну їх підготовку, вдосконалення методичної роботи тощо.
9). Принцип економічності вимагає здешевлення контролю, зниження витрат на утримання контрольно-ревізійного апарату за рахунок організації раціональної системи економічного контролю, координації та узгодження всіх ланок контрольно-ревізійних служб, всебічного використання можливостей внутрішньогосподарського контролю, окупності витрат на його проведення.
Фінансовий контроль вирішує складні та різноманітні завдання в різних напрямах господарювання на різних рівнях управління. Цим вимогам і відповідає його поділ.
В організаційному плані фінансовий контроль поділяють на державний, відомчий, а також контроль місцевих органів самоврядування.
Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди слід віднести ВР України, яка здійснює фінансовий контроль при розгляданні і затвердженні бюджету, а також при затвердженні звіту про його виконання. Вона також контролює законність та ефективність використання бюджетних коштів, доцільність витрат. Контроль здійснюється через комісії Верховної Ради.
Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів України – його центральний апарат, контрольно-ревізійна та податкова служби. Вони здійснюють контроль за мобілізацією та використанням коштів бюджету, інших фінансових інституцій та господарських органів.
Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Об’єктом контролю тут є виробничо-фінансова діяльність виробничих структур кожної галузі або групи споріднених галузей, концернів, об’єднань де переважає державна форма власності.
Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об’єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.
За ознакою часу проведення фінансовий контроль поділяють на попередній, поточний і наступний.
Попередній контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів. Його мета – попередження неправильного і нераціонального використання коштів. Попередній контроль проводять всі органи державного, відомчого контролю та контролю місцевих органів самоврядування.
Поточний контроль застосовується у процесі виконання бюджетів, фінансових планів і кошторисів. Він дає змогу виявити і попередити незаконні витрати, порушення фінансової дисципліни, забезпечити додержання норм витрат, запобігти безгосподарності та непродуктивним витратам. Поточний контроль проводить контрольно-ревізійна та податкова служби.
Наступний контроль здійснюється після завершення звітного періоду або фінансового року. Його завданням є перевірка доцільності витрачання державних фінансових ресурсів, законності здійснення фінансових операцій, ефективності витрачання коштів. Наступний контроль здійснюють всі органи державного, відомчого контролю і контролю місцевих органів самоврядування. Його дієвість і оперативність нижча, ніж вище наведених, але їх поєднання може забезпечити високу ефективність.
Залежно від способу здійснення і організації фінансовий контроль поділяють на перевірки, обстеження, аналіз та ревізії.
Перевірки проводять для дослідження окремих питань фінансово-господарської діяльності за звітними даними та іншими документами, що підтверджують здійснення операцій. Наслідки перевірок оформлюють довідкою або доповідною запискою.
Обстеження на відміну від перевірки проводять за більш широким колом питань. Його мета – визначити становище, що склалося в окремих напрямках господарської діяльності об’єкта, що обстежується, визначити перспективи їхнього поліпшення і розвитку.
Аналіз, як правило, здійснюється регулярно по всьому колу питань діяльності господарського суб’єкта. Його мета – встановити резерви додаткового одержання коштів, скорочення витрат, поліпшення фінансового становища.
Ревізії є найважливішим методом фінансового контролю. Ревізії – це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, способу документального викриття нестач, розтрат, привласнень, крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Ревізії здійснюються контрольно-ревізійними службами. Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах та районах у містах.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних позабюджетних фондів, розроблення пропозицій та усунення виявлених недоліків і порушень, запобігання їх виникненню.
Надання самостійності підприємствам та організаціям, їх приватизація і створення на їх основі господарських структур різних форм власності привело до необхідності створення органу, в обов’язки якого входило б проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств всіх форм власності, забезпечення консультацій по фінансовим питанням. Таким органом контролю стала Палата аудиторів.
Аудит – це перевірка публічної фінансової звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.
Аудиторську діяльність можуть виконувати як громадяни України так і аудиторські фірми, об’єднання, які мають кваліфікаційний сертифікат і на його основі одержати ліцензію. Палата аудиторів не тільки атестує аудиторів та видає кваліфікаційні сертифікати і ліцензій, а й розробляє стандарти і методичні рекомендації, веде облік аудиторів, їх об’єднань та фірм. Вся діяльність аудиторів будується на комерційній основі.
Тема 4. Державний бюджет.
1. 1.Суть та роль державного бюджету.
2. Доходи державного бюджету.
3. Витрати державного бюджету.
Доходи державного бюджету
Доходи державного бюджету відображають економічні відношення, які виникають у держави з підприємствами та громадянами в процесі формування бюджетного фонду країни. Формою проявів цих відносин є різні види платежів підприємств та населення до державного бюджету, а матеріальним втіленням - грошові засоби, які мобілізуються до бюджетного фонду. Бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілу вартості суспільного продукту; з другого боку - об’єктом подальшого розподілу вартості, яка сконцентрована у державі. Склад та форми мобілізації грошових засобів залежить від системи та методів господарювання та економічних завдань, які вирішуються суспільством.
Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1.Податкові надходження – встановлюються згідно чинного законодавства (загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі);
2.Неподаткові надходження:
- доходи від власності та підприємницької діяльності держави;
- адміністративні збори, доходи від некомерційного та побічного продажу;
- надходження від штрафів та фінансові санкції.
3.Доходи від операцій з капіталом:
- відсотки, які отримує держава від співтовариства з підприємствами та компаніями;
- прибутки НБУ.
4.Трансферти – тобто кошти одержані від інших органів влади, місцевого самоврядування, ін. держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Видатки державного бюджету
Видатки державного бюджету - це економічні відносини, які виникають в зв’язку з розподілом фонду грошових коштів держави та його використання за цільовим, галузевим та територіальним призначенням.
Система видатків державного бюджету - це сукупність конкретних видів бюджетних витрат. Її функціонування залежить від;
- природи та функцій держави;
- рівня соціально-економічного розвитку країни;
- зв’язків бюджету з народним господарством;
- форм надання бюджетних коштів.
Видатки бюджету класифікують за:
1.Функціями з виконанням яких пов’язані видатки – функціональна класифікація видатків;
2.Економічною характеристикою операцій при проведенні яких здійснюються ці видатки – економічна класифікація. За цією класифікаційною ознакою видатки поділяються на: поточні; капітальні; кредитні.
3. Ознакою головного розпорядника бюджетних коштів – відомча класифікація видатків ( головні розпорядники – це бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження розпоряджатися бюджетними коштами згідно з бюджетними призначеннями).
4. Бюджетними програмами – програмна класифікація видатків.
Бюджетна система України.
Побудова бюджетної системи країни залежить від державного устрою. Адміністративно-територіальний поділ країни визначає кількість ланок бюджетної системи, оскільки кожний орган державної влади має право на свій бюджет.
Бюджетну систему України утворюють:
- Державний бюджет України;
- республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;
- місцеві бюджети.
Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет, бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об’єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.
Селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази.
Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений або консолідований державний бюджет.
Організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок між її окремими ланками називають бюджетним устроєм, який закріплюється Конституцією України та Бюджетним Кодексом України, державним устроєм України та її адміністративно-територіальним поділом.
В Україні побудова бюджетної системи ґрунтується на наступних принципах:
1.Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи, забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації та погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою.
2.Принцип збалансованості – витрати бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету за відповідний бюджетний період.
3.Принцип самостійності – державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними державними коштами, державний бюджет не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується також закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів влади розглядати та затверджувати бюджети.
4. Принцип повноти – до складу бюджетів включаються всі надходження та витрати, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування.
5. Принцип обґрунтованості означає, що бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень та витрат бюджету, що здійснюється відповідно до затверджених методик і правил.
6. Принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
7.Принцип субсидіарності – розподіл видатків між державним бюджетом повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.
8.Принцип цільового використання означає, що бюджетні кошти повинні використовуватися тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням.
9.Принцип справедливості і неупередженості означає, що бюджетна система України будується на засадах справедливого розподілу суспільного багатства між територіальними громадами та громадянами.
10. Принцип публічності та прозорості – державний бюджет та бюджет АР Крим затверджуються відповідно ВР України, ВР АР Крим та ін. радами.
11.Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Місцеві бюджети України.
Головним інститутом в системі фінансів місцевих органів влади є місцевий бюджет. Структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України. Кожна самостійна адміністративно-територіальна одиниця створює власний бюджет, який є фінансовою основою діяльності місцевих органів влади.
Згідно з існуючим територіальним устроєм до місцевих бюджетів належать республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районі, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Всього місцевих бюджетів в Україні понад 12 тисяч. Найчисельніша група - це сільські, селищні та міські бюджети.
Доходи місцевих бюджетів.
Серед доходів місцевих бюджетів виділяють власні, закріплені та регульовані..
До власних відносять доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади та згідно з його рішеннями. Власними є місцеві податки, збори та платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі та інші.
Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи зараховуються до місцевих бюджетів згідно законодавчих актів, які регулюють бюджетну систему країни та бюджетний процес.
Регульовані доходи - це доходи, які розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Окремі доходи можуть бути закріплені і регульовані. Уточнення переліку закріплених та регульованих доходів місцевих бюджетів в Україні здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.
Склад доходів АР Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:
1).Для забезпечення реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи АР Крим та обласних бюджетів, які формуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
- 25% прибуткового податку з громадян, що справляються на відповідній території;
- 25% плати за землю, що справляється на відповідній території;
- плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями.
2).Для забезпечення реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які формуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
- 50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного призначення та їх об’єднань;
- 15% плати за землю, що сплачується на території сіл. Селищ, міст районного призначення та їх об’єднань;
- плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
- плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється державними адміністраціями;
- надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів:
1).місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2).100% плати за землю – для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за землю – для бюджетів міст АР Крим та міст обласного значення; 60% плати за землю для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
3).податок з власників транспортних засобів;
4).надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5).податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6).плата за забруднення НПС;
7).кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власносності;
8).фіксований с/г податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
9).плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
10).надходження від грошово-речових лотерей;
11).податок на прибуток підприємств комунальної власносності;
12).інші надходження, передбачені законом.
Видатки місцевих бюджетів.
| Видатки місцевих бюджетів | Видатки, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів до відповідних бюджетів | Видатки місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів |
| 1. районних бюджетів та бюджетів міст АР Крим і міст обласного зна-чення | 1)державне управління (органи місцевого самоврядування міст республіканського, обласного значення та районного значення); 2)освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту; заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації; 3)охорону здоров’я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні, пологові будинки та ін.); програми медико-санітарної освіти; 4)соціальний захист та соціальне-забезпечення: державні програми соціального забезпечення (притулки для неповнолітніх, територіальні відділення соціальної допомоги); державні програми соціально захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми та ін.; 5)державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми ( театри, бібліотеки, музеї та ін.); 6)державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких навчальних шкіл всіх типів, заходи з фізичної культури і спорту та ін. | 1)місцеву пожежну охорону; 2)позашкільну освіту; 3)соціальний захист та соціальне забезпечення: - програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї; - місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення; 4)місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів; 5)культурно-мистецькі програми місцевого значення; 6)програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення; 7)місцеві програми розвитку фізичної культури і спорту; 8)типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення; 9)транспорт, дорожнє господарства: регулювання цін на послуги метрополітену за рішенням органів місцевого самоврядування; будівництво, реконструк-цію, ремонт та утримання доріг місцевого значення та ін. 10)управління комунальним майном; 11)ін. програми, затверджені відповідною радою згідно законодавства. |
| 2 бюджету АР Крим та обласних бюджетів | 1)державне управління (представницьку і виконавчу владу АР Крим, обласні ради); 2)загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спец загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, школи інтернати; заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності АР Крим і виконують державне замовлення; вищу освіту; післядипломну освіту та ін. освітні програми. 3)охорону здоров ’ я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського та обласного значення) та ін. 4)соціальний захист та соціальне забезпечення; 5)культуру і мистецтво: державно-культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї, виставки); державні театрально-видовищні програми та ін. 6)фізичну культуру та спорт. | |
| 3 бюджетів сіл, селищ, міст районного значення | 1)органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; 2)освіту (дошкільну освіту і загальну середню освіту); 3)первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерські пункти); 4)сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки. |
Державний Пенсійний фонд.
Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України.
Функції Пенсійного фонду:
- збір і акумуляція обов’язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплат допомоги;
- виплата пенсій відповідно до Законів України про пенсійне забезпечення та про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
- виплата пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ;
- виплата допомоги на дітей;
- здійснення інших витрати, які згідно з чинним законодавством, фінансуються за рахунок Пенсійного фонду;
- фінансування державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів;
- організація міжнародного співробітництва у галузі пенсійного забезпечення;
- розробка проекту кошторису (бюджету), складання звіту про його виконання;
- подання до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо тарифів внесків у державне соціальне страхування із врахуванням необхідних виплат на пенсії, допомоги та інші страхування (разом з фондом соціального страхування та Міністерством праці).
Пенсійний фонд має мережу територіальних відділень, включаючи міста й райони, які у своїй діяльності взаємодіють з органами влади і управління, підприємствами та установами.
Кошти Пенсійного фонду формуються за рахунок:
- обов’язкових страхових внесків:
- коштів державного і місцевих бюджетів;
- добровільних внесків підприємств, установ та організацій і громадян;
- обов’язкових страхових внесків та інших надходжень.
Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на:
- фінансування виплати державної пенсії, соціальних виплат, які згідно з чинним законодавством, здійснюються за рахунок його коштів, в тому числі громадянам, що виїхали на постійне проживання за кордон;
- реалізацію державних, регіональних та міських, районних програм соціального захисту населення;
- створення банку даних про платників обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та розвиток матеріально-технічного бази органів фонду.
Особливістю витрачання коштів пенсійного фонду є те, що кошти зберігаються в установах банків на розрахункових рахунках і вилученню не підлягають, а органи управління фонду утримаються за рахунок державного бюджету.
Фонд сприяння конверсії.
Фонд сприяння конверсії було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України в 1992 р.
Фонд формується за рахунок:
- відрахувань від собівартості товарної продукції (робіт, послуг), що випускається підприємствами оборонного комплексу, передбачених Програмою надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки та виходу її з кризового стану;
- 50% сум виручки від продажу незавершеного будівництвом об’єктів, що передбачалися для виробництва і розробок військової техніки та озброєнь, які не можуть бути використанні в цивільному виробництві;
- 10 % амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємств і організацій, що підлягають конверсії ( за їхньою згодою);
- частини коштів, одержаних від продажу військової техніки і озброєнь, які вивільняються в процесі скорочення Збройних сил;
- цільових асигнувань з державного бюджету;
- добровільних внесків українських та зарубіжних юридичних і фізичних осіб.
Перерахування коштів до фонду здійснюється щоквартально. Розпорядником фонду є Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України.
Тема 9. Державний кредит
1. Поняття і роль державного кредиту.
2. Державний та банківський кредит, їх відміна.
3. Форми держаного кредиту.
4. Державний борг.
5. Управління державним кредитом.
6. Державний борг України.
Форми державного кредиту.
Існує дві форми державного кредиту: товарна і грошова. Різновидами грошової форми є державні позики, використання державного кредитного фонду та ін.
Товарна форма кредиту передбачає позичання державою у населення та підприємств сільськогосподарської продукції, майна тощо. Товарна форма кредиту в більшій мірі використовується при розладнанні грошової системи.
Найпоширенішою грошовою формою державного кредиту є позики у вигляді цінних паперів. Держава випускає і розповсюджує цінні папери, як правило облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продаються і гасяться. Виходячи з номінальної вартості облігацій виплачуються проценти. Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевими органами і розповсюджуватися серед населення або юридичних осіб.
Залежно від способу виплати доходу облігаційні позики поділяються на:
- відсоткові – власники таких облігацій одержують твердий дохід у формі відсотків від номінальної вартості облігацій;
- виграшні – власники цих облігацій весь дохід одержують у формі виграшу, при цьому дохід одержують власники лише тих облігацій на які випав виграш;
- безпрограшні – облігації випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть всі облігації;
- безпроцентні – такі позики не передбачають виплату доходу, але гарантують одержання товару, на який не задовольняється попит на ринку, при цьому вартість випущеної облігації дорівнює ціні товару.
Місцеві органи влади можуть одержувати позики на будівництво доріг або інші заходи, в яких зацікавлене населення цього регіону.
За строком погашення позики поділяють на коротко (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років).
За методами розміщення розрізняють позики добровільні та примусові. Облігації добровільних позик вільно продаються купуються банківськими установами.
Державні позики можуть бути облігаційними та безоблігаційними. Безоблігаційні позики оформлюються підписними зобов’язаннями.
Однією з форм державного кредиту є використання державою коштів позичкового фонду. При цьому держава мобілізує через кредитні установи частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Проте така форма державного кредиту економічно не виправдана і може зумовлювати інфляційні процеси.
Державний борг.
Державний борг – це сума заборгованості за позиками, які випущені і непогашені, а також сума фінансових зобов’язань країни до іноземних кредиторів на певну дату.
Державний борг поділяється на внутрішній та зовнішній.
Внутрішній борг в свою чергу поділяється на капітальний та поточний.
Капітальний державний борг охоплює всю суму заборгованості за позиками, які були здійснені раніше.
Поточний борг складається з витрат держави, які пов’язані з виплатою виграшів, відсотків по поточним тиражам та позикам, виграшів по проведеним тиражам, які не були затребувані раніше.
Оскільки держава систематично залучає і повертає грошові кошти населення, підприємств та організацій через вільний продаж і купівлю облігацій державних внутрішніх позик, позичає та повертає кошти позичкового фонду, то сума державного боргу змінюється з року в рік.
Зовнішній державний борг – це сума заборгованості по фінансовим зобов’язанням держави іншим країнам. На відміну від внутрішнього боргу, який виникає як правило через бюджетний дефіцит, зовнішній борг виникає в зв’язку з залученням зовнішніх позик на закупку в інших країнах технологічного обладнання, транспортних засобів, сировини, оплату послуг, передбачених міжурядовими угодами тощо.
Зовнішній борг класифікується:
- за видами кредиту (банківський, іменний);
- за формами надання кредиту (валютний, товарний);
- в залежності від цільового використання (інвестиційний, не інвестиційний);
- за умовами надання (пільговий, з виплатою високих відсотків, компенсаційний);
- за строками повернення заборгованості (коротко, середньо та довгостроковий);
- за умовами повернення боргу (одноразово, рівними або не рівними частками).
Державний борг України.
Державним внутрішнім боргом України є строкові зобов’язання Уряду країни в грошовій формі. Державний борг України гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
До складу внутрішнього боргу України входять:
- позики Уряду країни;
- позики, здійснені при безумовній гарантії Уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями Уряду.
До боргових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, одержані Урядом кредити, частина боргових зобов’язань Уряду колишнього СРСР, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України.
Обслуговування боргу – це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик.
Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто, погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.
Витрати на обслуговування державного боргу охоплюють виплату процентів, виграшів, коштів з погашення позик, витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів, проведення тиражів виграшів та тиражів погашення.
Обслуговування внутрішнього державного боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему країни шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, ін. цінних паперів, їх погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в ін. формі.
Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення заборгованості України у складі державного бюджету країни створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу. До нього зараховують кошти у розмірі 50%, одержані від приватизації майна державних підприємств.
КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Для студентів спеціальностей “Фінанси” та “Економічна кібернетика” заочної форми навчання.
Студенти спеціальності “Фінанси” та “Економічна кібернетика” заочної форми навчання виконують з курсу “Фінанси” контрольну роботу. Виконання контрольного завдання передбачає відповіді на всі три питання варіанту. Варіант визначається за останньою цифрою номера залікової книжки студента.
Варіант 0.
1.Фінансовий механізм соціальних гарантій в Україні.
2.Доходи і видатки місцевих бюджетів.
3.Порядок здійснення валютних операцій в Україні.
Варіант 1.
1.Фінанси і їх роль в економіці країни.
2.Державний бюджет України.
3.Пенсійний фонд України.
Варіант 2.
1.Фінансова система України.
2.Фінансові концепції кейнсіанської школи.
3.Фонд Державного соціального страхування в Україні.
Варіант 3.
1.Фінансовий механізм.
2.Неокласичні теорії фінансів.
3.Фонд сприяння зайнятості населення в Україні.
Варіант 4.
1. Фінансове планування
2.Бюджетна система України.
3.Фінансові теорії неоконсерватизму.
Варіант 5.
1.Управління фінансами.
2.Ланки фінансових систем розвинених країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).
3.Місцеві бюджети в Україні.
Варіант 6.
1.Бюджетний процес в Україні.
2.Державний кредит.
3.Місцеві бюджети в розвинених країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).
Варіант 7.
1.Фінансовий контроль.
2.Державні доходи та видатки.
3.Структура та принцип побудови бюджетів розвинених країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).
Варіант 8.
1.Бюджетний процес в розвинених країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).
2.Фонд сприяння конверсії.
3.Внутрішній та зовнішній борг України.
Варіант 9.
1.Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин.
2.Управління державним боргом.
3.Організаційна побудова фінансової системи України.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Заочної форми навчання
1. Податок на прибуток підприємств, як фінансовий важіль та стимул.
2. Прибутковий податок з громадян, як фінансовий важіль та стимул.
3. Податок на додану вартість, як фінансовий важіль та стимул.
4. Значення амортизаційних відрахувань, як фінансового важеля та стимула.
5. Податкова концепція А. Леффера.
6. Фінансові показники, нормативи, ліміти.
7. Структура та функції Державного Казначейства України.
8. Структура та функції Державної податкової адміністрації.
9. Структура та функції Контрольно-ревізійної служби.
10. Структура та функції Державного Комітету по цінним паперам та фондовому ринку.
11. Структура та функції Рахункової палати Верховної ради.
12. Проблеми вдосконалення управління фінансами в Україні.
13. Принципи фінансового контролю.
14. Доходи державного бюджету та їх класифікація.
15. Видатки державного бюджету та їх класифікація.
16. Принципи побудови бюджетної системи України.
17. Бюджетні права в Україні.
18. Бюджетний процес в Україні.
19. 19.Доходи та видатки місцевих бюджетів.
20. 20.Система соціальних гарантій населенню.
21. Суть і необхідність державного кредиту.
22. Сучасна фінансова наука та її основні напрямки.
23. Фінансова політика та концепції її формування.
24. Фінансова політика як сфера державної діяльності.
25. Складові та напрямки фінансової політики України.
26. Форми та методи реалізації фінансової політики.
27. Перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.
28. Шляхи удосконалення бюджетного процесу.
29. Вдосконалення міжбюджетних відносин та системи бюджетних трансфертів.
30. Поняття активного та пасивного дефіциту державного бюджету.
31. Державна регіональна фінансова політика.
32. Цілі та завдання державної регіональної фінансової політики.
33. Теорія мультиплікатора.
34. Теорія циклічного балансування.
35. Принцип дефіцитного фінансування.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ
1. Суть фінансів, їх роль в процесі розширеного відтворення.
2. Функції фінансів.
3. Централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів держави.
4. Фінансова система України та її ланки.
5. Поняття та склад фінансового механізму.
6. Суть та форми фінансового забезпечення.
7. Бюджетне регулювання.
8. Фінансове планування, його основні завдання та принципи.
9. Методи фінансового планування.
10. Система фінансових важелів та стимулів.
11. Прибуток, як фінансовий важіль та стимул.
12. Внески до пенсійного фонду, як фінансовий важіль та стимул.
13. Внески до Фонду соціального страхування, як фінансовий важіль та стимул.
14. Податок на прибуток, як фінансовий важіль та стимул.
15. Прибутковий податок, як фінансовий важіль та стимул.
16. Податок на додану вартість, як фінансовий важіль та стимул.
17. Податкова концепція А. Леффера.
18. Фінансові показники, нормативи, ліміти.
19. Управління фінансами, суб’єкти та об’єкти управління.
20. Структура та функції органів управління фінансами.
21. Місцеві фінансові органи в управлінні фінансів.
22. Фінансовий контроль, його суть та значення.
23. Принципи проведення фінансового контролю.
24. Форми фінансового контролю.
25. Суть та роль державного бюджету.
26. Доходи державного бюджету, їх класифікація та структура.
27. Система видатків державного бюджету та їх класифікація.
28. Бюджетна система України.
29. Принципи побудови бюджетної системи України.
30. Доходи Державного бюджету України.
31. Видатки Державного бюджету України.
32. Бюджетні права в Україні.
33. Функції органів законодавчої і виконавчої влади при розробці, затвердженні і виконанні державного бюджету України.
34. Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика.
35. Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.
36. Місцеві бюджети в Україні.
37. Поняття та форми комунального кредиту.
38. Фінанси комунальних підприємств.
39. Склад доходів місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
40. Склад доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
41. Склад видатків бюджетів районів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
42. Склад видатків бюджетів сіл, селищ, міст районного значення, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
43. Фінансові проблеми місцевих бюджетів.
44. Поняття дефіциту та профіциту державного бюджету.
45. Суть державних доходів.
46. Класифікація державних доходів.
47. Поняття державних видатків.
48. Принципи організації державних видатків.
49. Механізм функціонування державних видатків.
50. Фінансовий аспект соціальних гарантій.
51. Система соціального забезпечення населення в Україні.
52. Принципи соціального страхування.
53. Система соціальних гарантій населенню в Україні.
54. Пенсійне забезпечення в Україні.
55. Державна допомога сім’ям з дітьми.
56. Пільги і допомога Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави.
57. Соціальні гарантії ветеранам війни.
58. Соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку.
59. Характеристика Державного Пенсійного фонду.
60. Характеристика Державного фонду сприяння зайнятості населення.
61. Характеристика Державного інноваційного фонду.
62. Порядок формування та використання коштів Державного фонду соціального страхування.
63. Характеристика Фонду сприяння конверсії.
64. Джерела формування позабюджетних фондів фінансових ресурсів.
65. Поняття і роль державного кредиту.
66. Державний та банківський кредит, їх відміна.
67. Форми державного кредиту.
68. Внутрішній державний борг.
69. Зовнішній державний борг.
70. Управління державним кредитом, як напрямок фінансової політики держави.
71. Державний борг України.
72. Методи управління державним боргом.
73. Індексація грошових доходів населення.
74. Поняття та класифікація зовнішнього державного боргу.
75. Державне регулювання цін.
76. Державні позики.
ЛІТЕРАТУРА
Основні джерела:
1. Базидевич В.Д., Баласт рик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базидевича В.Д. - К.: Атіка, 2002
2. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа, 1997.
3. Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.
4. Гега П. та ін. Основи податкового права.-К.: Знання, 1998.
5. Епіфанов А.О. та ін. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка, 1997.
6. Опарін В.М. Фінанси. - К.: КНЕУ, 1999.
7. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. Монографія. К.: НІОС, 1997.
8. Сабанти Б.М. Теория финансов. Учебное пособие. – М.: Мэнеджэр, 1998.
9. Сумароков В.М. та ін Держава – податки – бізнес: (Із світового досвіду фіксального регулювання ринкової економіки): В.М. Суторміна, В.М. Федоров, В.Л. Андрущенко. К.: Либідь, 1992
10. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник/ В.М.Суторміна, В.М. Федосов, Н.С. Рєзанова; за ред. В.М. Федосова._ К.: Либідь, 1993.
11. Финансовый менеджмент: Учебно-практическое руководство. М.: Перспектива,1992.
12. Финансы/ Под ред. В.М. Родионовой М.: Финансы и статистика, 1995.
Додаткова література:
1. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник/ В.М.Суторміна, В.М. Федосов, Н.С. Рєзанова; за ред. В.М. Федосова._ К.: Либідь, 1993.
2. Финансовый менеджмент: Учебно-практическое руководство. М.: Перспектива,1992.
3. Финансы/ Под ред. В.М. Родионовой М.: Финансы и статистика, 1995.
4. Государственные финансы: Учебное пособие для студентов экономических вузов и факультетов //В.М. Федосов, Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутаков и др.; под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника и Н.В. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991.
5. Исскуство фінансиста: Практическое пособие.- М.: Экополис, 1992
6. Ніхбат Е., Гропеллі А. Фінанси / Пер. З англ.. В.Ф. Овсієнка та В.Я. Мусієнка. К.: Вік, Глобус, 1992.
7. Общая теория финансов/ Под ред. Л.А. Дробозиной- М.: Банки и биржи, 1995.
8. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система: Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисциплін. К.: КНЕУ, 2000.
9. Шуляк П.Н., Белотелова Н.П. Финансы: уч. пос. М.: Издательский дом “Дашков и К”. 2002.
Періодична література:
1. Журнали “Економіка України”.
2. Журнали “Фінанси України”.
3. Журнали “Бізнес-ексклюзив”.
4. Газета “Урядовий кур’єр”.
ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
„Затверджую”
Проректор з навчальної
роботи_____________
Гонтаровська Т.М.
„___” ________ 200 р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
з навчальної дисципліни
„Фінанси”
для студентів заочної форми навчання
спеціальностей
7.050102 „Економічна кібернетика”
7.050104 “Фінанси”
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
ЖИТОМИР – 2003
ЗМІСТ
ТЕМА 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА
1. Суть та визначення фінансів
2. Функції фінансів
3. Фінансові ресурси
4. Фінансова система, її ланки та організаційна система
ТЕМА 2. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ
1. Поняття та склад фінансового механізму
2. Фінансове планування
3. Система фінансових важелів та стимулів
4. Фінансові показники, нормативи, ліміти
ТЕМА 3. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
1. Загальні положення управління фінансами
2. Структура органів управління
3. Місцеві фінансові органи в системі управління фінансами
4. Фінансовий контроль
ТЕМА 4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ
1. Суть та роль державного бюджету
2. Доходи державного бюджету
3. Витрати державного бюджету
ТЕМА 5. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
1. Бюджетна система України
2. Доходи державного бюджету України
3. Видатки держаного бюджету України
4. Бюджетні права в Україні
5. Бюджетний процес в Україні
ТЕМА 6. ФІНАНСИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
1. Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль
2. Місцеві бюджети України
3. Доходи місцевих бюджетів
4. Видатки місцевих бюджетів
5. Фінансові проблеми місцевих бюджетів
ТЕМА 7. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ НАСЕЛЕННЮ
1. Фінансовий аспект соціальних гарантій
2. Cоціальне забезпечення населення України
Фінансування системи соціальних гарантій населенню
ТЕМА 8. ФОНДИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО І МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
1. Державний Пенсійний фонд
2. Державний фонд сприяння зайнятості населення
3. Державний інноваційний фонд
4. Державний фонд соціального страхування
5. Фонд сприяння конверсії
6. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування
ТЕМА 9. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ
1. Поняття і роль державного кредиту
2. Державний та банківський кредит, їх відміна
3. Форми держаного кредиту
4. Державний борг
5. Управління державним кредитом
6. Державний борг України
КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
ЛІТЕРАТУРА
Дата: 2019-05-29, просмотров: 216.
