Останнім часом поверхневі, низькопробні кримінальні репортажі і хроніки подій витісняють з газетних смуг і з ефіру кваліфіковані матеріали, орієнтовані на ідеї правосуддя, що аналізують соціальні і інші причини злочинів, подій і катастроф.

Таке положення багато в чому визначається тим, що журналісти, які працюють у цьому жанрі, ігнорують фундаментальні норми журналістської етики, не знають і специфічних етичних норм поведінки журналіста - хронікера.

Загальні вимоги до етики поведінки журналістів під час роботи над кримінальною хронікою і хронікою подій можуть бути викладені таким чином:

1) При зборі інформації журналіст повинен, насамперед, думати про життя постраждалих і потенційних жертв. От чому він повинен:

а) не робити ніяких дій, які реально і безпосередньо можуть піддати життя постраждалих і потенційних жертв ще більшому ризику;

б) уникати прямих контактів зі злочинцями , якщо це може піддати ще більшої небезпеки життя жертв і потенційних жертв, а також створити загрозу життю самого журналіста.

в) Проявляти особливу чуйність до жертв подій як до джерел інформації, особливо, у відношенні дітей, жінок, людей похилого віку, а також біженців.

г) Уникати використати кадри із зображенням родичів і друзів жертв і потенційних жертв без їхньої згоди.

2) Пам'ятати, що порятунок поранених і потерпілих, а також звільнення потерпілих мають пріоритет перед правом інформування громадськості.

3) Журналіст зобов'язаний збирати, аналізувати й зіставляти інформацію із всіх можливих джерел, погоджуючи свої дії із правоохоронними органами.

4) Журналіст зобов'язаний не брати на себе роль посередника між злочинцями й правоохоронними органами.

5) Журналіст зобов'язаний не пропонувати злочинцям, заручникам, біженцям, іншим залученим у конфлікт особам робити які-небудь дії для одержання вдалих відео- або фотокадрів.

6) Журналіст зобов'язаний не брати інтерв'ю в злочинців під час здійснення ними злочину, негайно віддати гласності інформацію, що стала йому відомою про злочин, що готується, терористичний акт або про іншу погрозу, що виходить від злочинців.

Журналіст повинен бути особливо акуратний і обережний у подачі матеріалу про злочин, трагічну подію. От чому він повинен:

1) Повно й точно розповідати про злочини і боротьбу зі злочинністю, щоб тим самим сприяти відкритим, інформованим суспільним дебатам, які в кожному разі необхідні для досягнення довгострокових рішень проблем злочинності.

 2) Намагатися не стати рупором для вираження поглядів і програми дій злочинців, пам’ятаючи про те, що злочини ніколи не можуть бути виправдані ніякими мотивами.

3) Не допускати монтажу фото- і відеоматеріалів, що може спотворити уявлення аудиторії ЗМІ про реальні події.

4) Утримуватися від неналежної сенсаційності і натуралізму при показі жорстокості й насильства з боку злочинців, поважаючи моральні й релігійні почуття представників аудиторії ЗМІ і, насамперед, проявляючи належну повагу до страждань жертв злочинів і почуттям їх близьких, щоб не збільшувати їх безтактним висвітленням подій.

Таким чином, на нашу думку, на основі даних пропозицій можливе створення кодексу етичної поведінки журналіста-хронікера, що працює в жанрі кримінального репортажу й репортажу про події.

Створення такого кодексу повинно стати початком відновлення подачі кримінальних новин і трагічних подій на сучасному телебаченні.

Висновки

Сьогодні для більшості українців телебачення є основним джерелом одержання інформації. Щодня кожна людина проводить в екрана телевізора кілька годин, переглядаючи різні види програм, які пропонують глядачеві телеканали. Палітра цих програм дуже різноманітна: від випусків новин до розважальних шоу і програми на кримінальну тематику займають особливе місце і особливим образом впливають на телевізійного глядача.

По-перше, у результаті перегляду програм у глядача образ України складається як спустошеної, запущеної економічно і політично країни, у якій діється цілковите свавілля. Але головне, що повинен усвідомити собі глядач, це те, що він у країні нічого змінити не може. Україна виходить бандитською державою, у якій простий телеглядач - маленька людина, не здатна впливати на те, що відбувається, йому залишається тільки спостерігати з екрана чуже життя, молячись, щоб страшні події не торкнулися його і його родини.

По-друге, програми на кримінальну тему не тільки створюють певний образ країни, але й сприяють зміцненню в суспільстві почуття небезпеки, катастрофізму, несправедливості, недовіри, провокують агресивну поведінку особистості.

По-третє, як правило, всі випуски кримінальних програм складаються із сюжетів про чергові наїзди мафії, компроматах, фінансових авантюрах, депутатських скандалах, дорожньо-транспортних випадках і сенсаційних розслідуваннях. Програми на кримінальну тему нескінченно інформують про ріст злочинності, воліючи не зауважувати, що самі сприяють цьому росту.

Все це дозволяє зробити висновок про те, що телевізійні канали, створюючи передачі на кримінальну тему, замислюються тільки про одне - продати рекламодавцеві ефірний час, ігноруючи при цьому етичні норми, властиві цивілізованій журналістиці, що спеціалізується в жанрі кримінального репортажу і репортажу про події.

Таким чином, на нашу думку, на сьогодні назріла гостра необхідність у створенні етичного кодексу поведінки журналістів кримінальної хроніки, що буде регламентувати всі аспекти поведінки журналіста в процесі роботи над репортажем, сприяти створенню дійсно якісного телевізійного продукту.

За основу даного кодексу можуть бути взяти окремі положення, наведені в даній роботі.

Тільки при створенні ефективно діючої етичної системи поведінки журналістів - хронікерів можливі зміні програмної політики телеканалів і ймовірності того, що керівництво засобів масової інформації змінить відношення до трансляцій криміналу, що у даний момент сприймається як норма. Скоротити злодіяння, відучити людей бути жорстокими в силах самого телебачення, досить тільки припинити нескінченний потік насильства і криміналу, трансльованого жителям країни, на основі дотримання телевізійними журналістами етичних норм поведінки при роботі в жанрі кримінального репортажу і репортажу про події.

Література

1.Зайцев А. А., Онышко Ю. В., Исаков Р. И. Мониторинг сцен насилия в программах ведущих телеканалов Украины // http://www.politik.org.ua/projects/view.php3?c=92

2.Бурич И. Л. Психология агресивного поведения. М.: Психология, 2007. – 312 с.

3.Кодекс професійної етики українського журналіста- http://centra.net.ua/old/codensju.htm

4.Бакштановский В. И., Согомонов Ю. В. Социология телевизионной морали: нормативно-ценностные системы // Социс. – 2003. – № 5. – С. 16.

5.Муратов С. Любовь к плохому. Философия депрессивного телевидения // Газета «Зеркало недели» 2001. - № 2. - С. 19.

6.Основы творческой деятельности журналиста. / Ред.-сост. С.Г. Корконосенко СПб.: Знание, ПбИВЭСЭП, 2000 г.

7.Поликарпова Е. Аксиологические функции масс-медиа в современном обществе. М., Аспект, 2002.

8.Попова А. Л. Криминальные программы на ТВ: влияние на образ современной Украины. Еженедельник « 2000». №22 .2008.

9.Шаг за шагом: журналист делает выбор. Учебное пособие по журналистской этике Европейского центра журналистики. М. Институт проблем информационного права Серия "Журналистика и право" Выпуск 55. 2007.

10.Шайгородський . Ю С. Общественная мораль как система ценностей . Газета «Зеркало недели» № 22. 2008.