Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей і заходів щодо рагулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни.

За характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром, існують такі види грошово-кредитної політики:

1. Режим монетарного таргетування;

2. Режим валютного таргетування;

3. режим інфляційного таргетування.

Режим монетарного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу.

Цільовий показник грошової маси визначається з розрахунків прогнозованого показника інфляції, оцінок зростання реального ВВП інших показників соціально-економічного розвитку.

Переваги такого режиму:

- високий рівень координації монетарної і макроекономічної політики країни;

-  можливість швидкого реагування з боку центрального банку на зміну таргенту.

Умови ефективного запровадження:

- стабільність попиту на гроші, що передбачає наявність довгострокової фінансової стабільності системи;

- наявність ефективного контролю за зміною грошової маси.

Режим валютного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, що передбачає підтримку стабільності обмінного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют.

Переваги від запровадження такого режиму:

- мета центрального банку і методи її досягнення є зрозумілими для суспільства і не потребують додаткових роз’яснень;

- прив’язка валютного курсу до валюти країн з низькою інфляцією викликає довіру суб’єктів господарювання до макроекономічних показників.

Основним результатом впровадження такого режиму є зниження загального рівня інфляційних оцікувань у суспільстві, стабільність цін на товари, що експортуються.

Недоліки від впровадження таргетування валютного курсу:

- високий рівень залежності монетарної політики центрального банку від зовнішньо-економічних факторів;

-  у випадку значного рівня доларизації існують ризики дестабілізації фінансової системи внаслідок впливу валютних криз;

- за умови відкритості економічних систем, зросте притік короткострокового (переважно) спекулятивного іноземного капіталу.

Таргетування інфляції – обранння найбільш реального показника інфляції, якого можна досягти, протягом визначеного часового періоду, використовуючи інструменти грошової кредитної політики і комунікаційні канали.

Монетарний режим інфляційного таргетування – комплекс заходів, що застосовує центральний банк в межах власної компетенції, з метою запобігання розриву між заздалегідь оголошеним показником інфляції (таргентом) і фактичним його значенням. Відсутність такого розриву є необхідною умовою стабільності національної грошової одиниці.

Економічний зміст – зниження інфляціних оцікувань суб’єктів господарювання шляхом підвищення довіри населення до грошово-кредитної політики центрального банку.

Основні характеристики режимутаргетування інфляції:

- оголошення цільового рівня інфляції;

- нормативне визначення лише однієї мети грошово-кредитної політики – низького і стабільного рівня інфляції;

- широке розповсюдження інформації про поточний стан інфляції та можливості досягнення поставленої цілі.

Види інфляційного таргетуванн:

- залежно від поточних умов впровадження: повне, вибіркове, спрощене;

- залежно від гнучкості: відхилення від поставленої цілі в межах визначеного діапазону або точне дотриманння поставленого таргету;

- залежно від гризонту встановлення: короткострокове (один рік), середньострокове (два-три роки), довгострокове (більше трьох років):

- залежно від комбінації органів державного управління, що приймають рішення про оголошення рівня інфляції: Уряд у співпраці з Центральни банком або Центральний банк у співпраці з Урядом;

- залежно від можливості відхилення від досягнення поставленої цілі: безумовне або з визначеними умовами (у випадку форс-мажорних або шокових для економіки обставинах.

З даними МВФ у 2005 році. інфляційне таргетування застосували 22 країни.

Первага режиму інфляційного таргетування:

- забезечення високого рівня довіри з боку населеня до політики центрального банку та зниження інфляційних очікувань;

- забезпечення гнучкої валютно-курсової політики центрального банку;

- зменшення економічних витрат внаслідок усунення невизначеності в суспільстві щодо можливих кроків грошово-кредитної політики;

- створення умов для збалансованого розвитку всіх секторів і галузей економіки, що забезпечить сталий економічний розвиток країни;

- збереження в умовах нестабільного попиту на гроші ефективності монетарної політики та посилення її дієвості;

- динаміка інфляційних процесів (особливо в країнах з перехідною економікою) знаходиться під впливом факторів, які не достатньо контролюються центральним банком;

- замість встановлення в якості цільового показника індексу споживчих цін, центральніф банки використовують показники “базової інфляції”, які є “очищенням” від впливу зовнішніх факторів. Це може призвести до нерівного трактування суб’єктами економічної діяльності поточного стану економіки.

Недоліки таргетування інфляції

Не зважаючи на те, що жодна з країн, яка впровадила рекжим таргетування інфляції не відмовилась від цієї монетарної стратегії, більшість з них відчуває суттєві проблеми у дотриманні цільового показника:

- Чехія (1998 р.): цільовий показник “чистої інфляції” знаходився в рамках заданого коридору лише протягом одного тривалого переоду (вересень 2001 – травень 2002р.).

- Польща (1999 р.): цільовий показник інфляції знаходився в межах “коридору” лише 3 рази (серепень 1999р., січень-червень 2001 р., січень-травень 2004 р.).

- Угорщина (2001 р.): цільовий показник знаходився в межах “коридору” протягом періода з червня 2002 р. по листопад 2003 р.

Причини, що змушують переглянути діючу грошово-кредитну політик:

- посилення залежності економічного розвитку від зовнішнього сектору та недостатній розвиток внутрішнього ринку;

- зостання цін на продукцію українських експортерів, що призводить до зростання цін на аналогічну продукцію на внутрішьому ринку;

 - високий рівень інфляційних очікувань;

 - існування суперечностей між цілями монетарної політики.

Використана література

1. Основні засади грошово-кредитної політики на 2007 рік // Фінансовий ринок України – 2007.№ 5-6. с. 3-6

2. Борщ Л. М.

Грошово-кредитна політика та її вплив на інвестиційний процес // Фінанси України – 2005 № 12 с. 16-24.

3. Сучасні стратегії грошово-кредитної політики // Фінансовий ринок України. 2006-№11 с. 3-5.