Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Зміст
Вступ
1. Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України
2. Соціально-економічне становище України за 2000 рік
3. Соціально-економічне становище України за 2001 рік
4. Соціально-економічне становище України за 2002 рік
5. Соціально-економічне становище України за 2003 рік
6. Соціально-економічне становище України за 2004 рік
7. Соціально-економічне становище України за 2005 рік
8. Соціально-економічне становище України за 2006 рік
9. Соціально-економічне становище України за січень - серпень 2007 року
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Кінець ХХ - початок ХХІ століття став переломним періодом в історії людства, бо привніс нову філософію подальшого існування і розвитку людської цивілізації, що передбачає можливість вирішення загальних проблем виживання людства на засадах духовності та гуманізації економіки і політики. Проте малоймовірно очікувати тільки мирного розв'язання всіх проблем, що виникатимуть на міжнародній арені, протягом життя декількох наступних поколінь з огляду на інерційність зміни існуючих тенденцій міждержавних відносин.
Реальне життя в умовах нестабільного міжнародного середовища вимагає від України реалізації свого права на захист власних інтересів, на створення власної системи національної безпеки і оборони, яка гарантуватиме збереження обраного Україною політичного курсу і не створюватиме жодних загроз для сусідніх країн та світової спільноти. При цьому Україна не має намірів розглядати національну безпеку у відриві від міжнародної безпеки, прагнути досягнення власних інтересів на шкоду інтересам будь-якої країни світу.
Забезпечення національної безпеки України щільно пов'язане із вирішенням проблем підтримання миру і безпеки в Європі, де домінуючу роль відіграє НАТО як єдина організація в Європі, яка здатна сьогодні протистояти викликам безпеці [3. 56].
Починаючи з 1991 року, Україна приєдналася до Ради Північноатлантичного співробітництва і дотепер залишається послідовним і конструктивним її учасником. Зі свого боку, НАТО підтримало суверенітет і незалежність України, підписавши в липні 1997 р. у Мадриді Хартію про особливе партнерство між НАТО і Україною. Прагнення України до стабільного загальноєвропейського миру втілюються у конкретних діях Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, усіх органів державної влади, провідних партій і громадських організацій, які спрямовані на проведення в нашій державі комплексних реформ, встановлення взаємовигідного і всебічного співробітництва з багатьма країнами світу, що мають миролюбний характер і забезпечують надійні гарантії безпеки. На цей час Україна є членом Ради Європи, має угоди у різних сферах більш ніж зі 100 країнами світу, бере участь у багатьох міжнародних програмах, зокрема в програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ), має наміри стосовно поступового вступу до систем регіональної та глобальної безпеки [1.144].
Співробітництво між НАТО і Україною в рамках ПЗМ здійснюється з досить широкого спектру питань: оборонної реформи, військового співробітництва, цивільного контролю, надзвичайних ситуацій тощо. Для координації співпраці створено Комісію Україна - НАТО, а також Спільну робочу групу НАТО - Україна з оборонної реформи. 16 грудня 1997 року між НАТО і Україною був підписаний меморандум про домовленість з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій та готовності до катастроф.
4 листопада 1998 року своїм Указом №1209/98 Президент України затвердив Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 р. Нині відбувається коригування цього співробітництва на наступні роки.
Вцілому, можна було б втішитися досягнутим. Проте, на мій погляд, співробітництво Україна - НАТО набуло б більшого динамізму у вирішенні проблем оборонної (воєнної) реформи в Україні, якщо б до роботи Спільної робочої групи НАТО - Україна з оборонної реформи долучилися провідні фахівці Спілки офіцерів України, які мають солідні напрацювання у цій сфері.
Сільське господарство.
У 2000р. за попередніми даними виробництво валової сільськогосподарської продукції (в порівнянних цінах) зросло проти 1999р. на 7,6%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності воно скоротилося на 8,8%, а в господарствах населення - зросло на 18,9%. Приріст обсягів валової продукції в рослинництві за 2000р. порівняно з попереднім роком в господарствах усіх категорій становив 18,3%. При цьому в сільськогосподарських підприємствах виробництво рослинницької продукції скоротилося на 2,2%, а в господарствах населення - зросло на 37,8%.
В цілому по країні за 2000р. виробництво м’яса (реалізація на забій худоби та птиці в живій вазі) склало 2,6 млн.т, що на 1,8% менше проти попереднього року, молока - 12,6 млн.т (на 5,6% менше), яєць - 8,7 млрд. штук (на 0,9% менше ніж у 1999р.). В сільськогосподарських підприємствах скоротилися на 9% обсяги реалізації на забій худоби та птиці і виробництво яєць, на 22% - виробництво молока [9].
Транспорт.
За 2000р. перевезено 672,1 млн.т вантажів, вантажооборот досяг 369,2 млрд. тонно-кілометрів і збільшився на 1,3%. Зростання обсягів транспортної роботи відмічено на залізничному, автомобільному та річковому транспорті.
У 2000р. послугами громадського транспорту скористалися понад 3 млрд. пасажирів, обсяг пасажирської роботи дорівнював 83,4 млрд.пас.км, що відповідно на 4,4% та 9% більше попереднього року. Обсяги перевезень пасажирів залізничним транспортом зросли на 2,4%, авіаційним - на 7,6%, морським транспортом - на 21,9%. Помітно підвищилася якість обслуговування населення в більшості міст та селищ країни завдяки обмеженню монополізму на ринку пасажирських автомобільних перевезень та створенню конкурентного середовища, в якому суб‘єкти малого бізнесу – юридичні та фізичні особи зайняли своє місце і виконують чверть маршрутних автоперевезень. В цілому автомобільним транспортом перевезено 2,6 млрд. пасажирів, пасажирооборот досяг 30 млрд. пас-км, що відповідно на 4,8% та 10,3% більше попереднього року [9].
Фінанси.
Доходи Зведеного бюджету за січень-листопад 2000р. становили 42,6 млрд. грн. (27,7% до ВВП), що склало 100,6% від річних призначень. Видатки Зведеного бюджету становили 40,3 млрд. грн. (26,2% до ВВП), або 95,3% від річних призначень. Державний бюджет по доходах виконано у сумі 31,4 млрд. грн. (92,5% річних призначень), або 20,4% до ВВП (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) і на 56,4% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість займає 48,1% (8,5 млрд. грн.).
Доходи населення.
Номінальні грошові доходи населення за січень-листопад 2000р. порівняно з аналогічним періодом 1999р. збільшились на 40,4% і становили 76850 млн.грн., а реальні грошові доходи, визначені за виключенням обов’язкових платежів, добровільних внесків та з урахуванням впливу інфляції, зросли на 6,2%.
Середньомісячний грошовий доход у розрахунку на душу населення за січень-листопад 2000р. становив 141 грн. проти 99,6 грн. за аналогічний період 1999р. Грошові витрати та заощадження населення за січень-листопад 2000р. становили 75215 млн.грн., що на 42,4% більше порівняно з аналогічним періодом 1999р [9].
Сільське господарство.
У 2001р. виробництво сільськогосподарської продукції порівняно з 2000р. зросло на 9,9%, у тому числі в сільськогосподарських підпри-ємствах всіх форм власності - на 19,9%, а в господарствах населення - на 3,7%.
Приріст обсягів валової продукції в рослинництві за 2001р. порівняно з 2000р. в господарствах усіх категорій становив 13%, в сільськогосподарських підприємствах виробництво рослинницької продукції зросло на 24,4%, а в господарствах населення - на 3,5%.
У 2001р. одержано вдвічі кращий порівняно з 2000р. урожай пшениці - зібрано 21,3 млн.тонн, ячменю - 10,2 млн.тонн (на 48% більше), жита - 1,8 млн.тонн (на 88%), вівса - 1,1 млн.тонн (на 27% більше).
В цілому по країні за 2001р. виробництво м’яса (реалізація на забій худоби та птиці в живій вазі) склало 2,3 млн.тонн, що на 11% менше проти 2000р., молока - 13,4 млн.тонн (на 6% більше), яєць - 9,7 млрд. штук (на 10% більше, ніж у 2000р.).
Транспорт.
За 2001р. підприємствами транспорту перевезено 752,1 млн. тонн вантажів, що на 0,8% більше, ніж за 2000р., вантажооборот зріс на 1% і склав 384,5 млрд. тонно-кілометрів.
За 2001р. всіма видами транспорту перевезено 3,2 млрд. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 85,5 млрд.пас.км, що відповідно на 2,7% та на 2,3% більше, ніж за 2000р. Залізничним транспортом за 2001р. перевезено 0,5 млрд.пасажирів, що на 0,2% менше 2000р. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень суб’єктами-фізичними особами) скористалися 2,7 млрд. пасажирів, що на 3,2% більше, ніж за 2000р. Зростання пасажирських перевезень мало місце на морському транспорті (у 1,4 раза). Авіаційним транспортом перевезено 1,2 млн. пасажирів, що на 5,4% більше, ніж за 2000р. Фінанси. Доходи Зведеного бюджету за січень-листопад 2001р. (за даними Державного казначейства) становили 48,4 млрд.грн. (25,7% до ВВП), що становить 91,4% від річних призначень. Державний бюджет по доходах виконано у сумі 34,9 млрд.грн. (83,1% річних призначень), або 18,5% до ВВП (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами), і на 57,4% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість займає 46,8%. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) у 2001р. становив 106,1% (у попередньому - 125,8%). На споживчому ринку у 2001р. ціни (тарифи) на продовольчі товари та послуги зростали швидше, ніж на непродовольчі товари (на 7,9%, 5,3% та 0,2%). Індекс цін виробників промислової продукції у 2001р. становив 100,9% і був значно меншим за відповідний показник 2000р. (120,8%). Грошові доходи населення. Номінальні грошові доходи населення за січень-листопад 2001р. порівняно з аналогічним періодом 2000р. збільшились на 25,5% і становили 96560 млн.грн., а реальні грошові доходи, визначені за виключенням обов’язкових платежів, добровільних внесків та з урахуванням впливу інфляції, зросли на 8,7%. Середньомісячний грошовий доход у розрахунку на 1 особу за січень-листопад 2001р. становив 178,6 грн. проти 141,2 грн. за анало-гічний період 2000р.
Номінальна заробітна плата одного штатного працівника за січень-листопад 2001р. становила в середньому за місяць 304,90 грн., що на 36,2% більше, ніж у відповідному періоді 2000р. Реальна заробітна плата за січень-листопад 2001р. порівняно з відповідним періодом 2000р. зросла на 19,2%. У листопаді по відношенню до жовтня 2001р. вона зменшилась на 1,1% [9.].
Сільське господарство.
У 2005р. загальний обсяг сільськогосподарського виробництва залишився на рівні 2004р., у тому числі у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності – збільшився на 1,5%, у господарствах населення – скоротився на 1,0%.
Обсяг валової продукції рослинництва проти 2004р. скоротився на 2,5%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах – на 3,7%, у господарствах населення – на 1,4%.
Транспорт.
За 2005р. підприємствами транспорту перевезено 809,3 млн.т вантажів, що на 2,3% менше, ніж за 2004р. Вантажооборот зменшився на 1,3% і становив 460,6 млрд.ткм. Залізничним транспортом за 2005р. відправлено 444,7 млн. пасажирів, що на 1,7% менше, ніж за 2004р. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 3,8 млрд. пасажирів, що на 3,2% більше, ніж за 2004р. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб-підприємців зросло на 4,6%. Авіаційним транспортом перевезено 3,8 млн. пасажирів, що на 17,6% більше порівняно з 2004р.
Фінанси.
За даними Державного казначейства України, доходи Зведеного бюджету за січень–листопад 2005р. становили 119,2 млрд.грн. (32,8% до ВВП). В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (73,3% від загальної суми доходів). Видатки Зведеного бюджету, включаючи кредитування за вирахуванням погашення, становили 116 млрд.грн. (31,9% до ВВП). Профіцит Зведеного бюджету за січень–листопад 2005р. становив 3,2 млрд.грн. (0,9% до ВВП).
Зовнішня торгівля товарами.
Обсяги експорту зовнішньої торгівлі України товарами за січень–листопад 2005р. становили 31140,6 млн.дол.США, імпорту – 32480,8 млн.дол. і проти січня–листопада 2004р. збільшилися відповідно на 5,6% та на 24,6%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 1340,2 млн.дол. (у січні–листопаді 2004р. – позитивне сальдо 3407,9 млн.дол.). Найбільші імпортні надходження здійснювались у м.Київ, Дніпро-петровську, Донецьку, Запорізьку, Одеську, Київську та Харківську області.
Доходи населення.
Номінальні доходи населення за січень–листопад 2005р. порівняно з аналогічним періодом 2004р. збільшились на 38,1%. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, збільшились на 36,4%, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, – на 19,8%.
Реальна заробітна плата за 11 місяців 2005р. порівняно з відповідним періодом 2004р. збільшилася на 19,2%. Загальна сума невиплаченої заробітної плати за 11 місяців 2005р. збільшилася на 0,2% і на 1 грудня 2005р. становила 1,1 млрд.грн. Обсяг боргу дорівнював 10,7% фонду оплати праці, нарахованого за листопад 2005р., проти 14,8% рік тому [9.].
Доходи населення.
Номінальні доходи населення за січень–листопад 2006р. порівняно з відповідним періодом 2005р. збільшились на 28,1%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 26,5%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора, – на 16,3%. Реальна заробітна плата у січні–листопаді 2006р. порівняно з відповідним періодом 2005р. збільшилась на 19,1% (у січні–листопаді 2005р. відповідно – на 19,2%) [9.].
Будівельна діяльність.
За січень–серпень 2007р. підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 28,6 млрд.грн., що на 12,7% більше проти відповідного періоду попереднього року.
Транспорт. За січень–серпень 2007р. підприємствами транспорту перевезено 583,6 млн.т вантажів, що на 6,4% більше, ніж за січень–серпень 2006р. Вантажооборот зріс на 0,6% і становив 317,7 млрд.ткм.
Залізничним транспортом за січень–серпень 2007р. відправлено 303,6 млн. пасажирів, що на 0,1% менше, ніж за січень–серпень 2006р. Відправлення пасажирів зросло на Придніпровській залізниці на 1,8%, Південній – на 2,1% та Донецькій – на 0,1%. На Львівській залізниці відправлення пасажирів знизилося на 0,4%, Одеській – на 1,3% та Південно-Західній – на 1,7%. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 2,7 млрд. пасажирів, що на 4,7% більше, ніж за січень–серпень 2006р. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб-підприємців зросло на 9,3%. Перевезення пасажирів морським транспортом за січень–серпень 2007р. зменшилося на 29,3% порівняно з січнем–серпнем 2006р.
Фінанси.
За даними Міністерства фінансів України, доходи Зведеного бюджету за січень–липень 2007р. становили 112,3 млрд.грн. (31,7% до ВВП), що складає 54,8% від річних призначень. В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (73,7% від загальної суми доходів). Видатки Зведеного бюджету, включаючи кредитування за вирахуванням погашення, становили 107,4 млрд.грн. (30,3% до ВВП), що складає 47,5% від річних призначень. У структурі видатків Зведеного бюджету 60,8% припадає на фінансування соціально-культурних заходів, 14,5% – на економічну діяльність, 10,3% – на здійснення загальнодержавних функцій, зокрема, видатки по обслуговуванню боргу – 1,8% (0,5% до ВВП), у тому числі зовнішнього боргу – 1,3% від загальної суми видатків (0,4% до ВВП). Профіцит Зведеного бюджету за січень–липень 2007р. становив 4,9 млрд.грн. (1,4% до ВВП).
Ціни і тарифи. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні–серпні 2007р. становив 106,2% (у відповідному періоді попереднього року – 103,8%).
Індекс цін виробників промислової продукції у січні–серпні 2007р. становив 114,5% (у відповідному періоді попереднього року – 108,5%).
У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води ціни зросли на 20,5%, добувній промисловості – на 18,7%, переробній – на 12,8%.
Індекс цін на будівельно-монтажні роботи у січні–липні 2007р. становив 111,2% (у відповідному періоді попереднього року – 113,0%).
Доходи населення. Номінальні доходи населення за січень–липень 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. збільшились на 27,3%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 23,9%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора, – на 11,5%. Витрати населення у січні–липні 2007р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 30,6%. Приріст заощаджень становив 19910 млн.грн. Реальна заробітна плата у січні–липні 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. збільшилась на 12,3%.
Ринок праці.
За даними державної служби зайнятості, протягом січня–серпня 2007р. її послугами скористалися 1833,7 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян проти 2018,4 тис. за відповідний період 2006р.
На обліку цієї установи на 1 вересня 2007р. перебувало 615,4 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, із них більше половини становили жінки, половину – мешканці сільської місцевості, понад третину – молодь у віці до 35 років.
Демографічна ситуація.
На 1 серпня 2007р. за оцінкою, в Україні, чисельність наявного населення становила 46474,5 тис. осіб. Упродовж січня–липня 2007р. кількість населення зменшилась на 171,5 тис. осіб, або на 6,3 особи на 1000 населення [9.].
Висновки
Отже, початок ХХІ століття став важливим періодом формування економіки України. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде проходити залежить подальший економічний та соціальний розвиток країни як органічної підсистеми світової економіки.
Сьогоднішній стан України в світових господарських зв’язках характеризується непідготовленістю її економіки до високоефективних форм внутрішньо - економічного співробітництва. Поки-що для країни існує посередницький характер внутрішніх зв’язків.
В процесі інтеграції Україна зустрічається з великими труднощами, оскільки вона ще не оприділилась в великій мірі з основними напрямками і механізмами структурної перебудови економіки, виходячи із реальних можливостей світових тенденцій в інтеграційних процесах.
На мою думку, можна виділити такі напрямки прориву економіки України для заняття значного місця в світо-господарських зв’язках:
Україна містить вигідне положення з позиції оцінки первинних земельних факторів виробництва: плодородні землі, помірний клімат, водні ресурси, тобто вигідне економічне становище. Але поки-що стан агропромислової сфери являється досить тяжким і мало конкурентноздатним навіть на ринках Росії.
Реальним для України напрямком виходу на світовий ринок є розвиток науки, яка охопила великі досягнення. Головне сьогодні – зберегти наявний науковий потенціал, кадри наукових робітників і підтримувати наукові експерименти на сучасному рівні.
В Україні наявні значні поклади залізної руди та корисних копалин, які за умов розумного та регульованого державою використання можуть принести країні значні прибутки.
Зміст
Вступ
1. Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України
2. Соціально-економічне становище України за 2000 рік
3. Соціально-економічне становище України за 2001 рік
4. Соціально-економічне становище України за 2002 рік
5. Соціально-економічне становище України за 2003 рік
6. Соціально-економічне становище України за 2004 рік
7. Соціально-економічне становище України за 2005 рік
8. Соціально-економічне становище України за 2006 рік
9. Соціально-економічне становище України за січень - серпень 2007 року
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Кінець ХХ - початок ХХІ століття став переломним періодом в історії людства, бо привніс нову філософію подальшого існування і розвитку людської цивілізації, що передбачає можливість вирішення загальних проблем виживання людства на засадах духовності та гуманізації економіки і політики. Проте малоймовірно очікувати тільки мирного розв'язання всіх проблем, що виникатимуть на міжнародній арені, протягом життя декількох наступних поколінь з огляду на інерційність зміни існуючих тенденцій міждержавних відносин.
Реальне життя в умовах нестабільного міжнародного середовища вимагає від України реалізації свого права на захист власних інтересів, на створення власної системи національної безпеки і оборони, яка гарантуватиме збереження обраного Україною політичного курсу і не створюватиме жодних загроз для сусідніх країн та світової спільноти. При цьому Україна не має намірів розглядати національну безпеку у відриві від міжнародної безпеки, прагнути досягнення власних інтересів на шкоду інтересам будь-якої країни світу.
Забезпечення національної безпеки України щільно пов'язане із вирішенням проблем підтримання миру і безпеки в Європі, де домінуючу роль відіграє НАТО як єдина організація в Європі, яка здатна сьогодні протистояти викликам безпеці [3. 56].
Починаючи з 1991 року, Україна приєдналася до Ради Північноатлантичного співробітництва і дотепер залишається послідовним і конструктивним її учасником. Зі свого боку, НАТО підтримало суверенітет і незалежність України, підписавши в липні 1997 р. у Мадриді Хартію про особливе партнерство між НАТО і Україною. Прагнення України до стабільного загальноєвропейського миру втілюються у конкретних діях Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, усіх органів державної влади, провідних партій і громадських організацій, які спрямовані на проведення в нашій державі комплексних реформ, встановлення взаємовигідного і всебічного співробітництва з багатьма країнами світу, що мають миролюбний характер і забезпечують надійні гарантії безпеки. На цей час Україна є членом Ради Європи, має угоди у різних сферах більш ніж зі 100 країнами світу, бере участь у багатьох міжнародних програмах, зокрема в програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ), має наміри стосовно поступового вступу до систем регіональної та глобальної безпеки [1.144].
Співробітництво між НАТО і Україною в рамках ПЗМ здійснюється з досить широкого спектру питань: оборонної реформи, військового співробітництва, цивільного контролю, надзвичайних ситуацій тощо. Для координації співпраці створено Комісію Україна - НАТО, а також Спільну робочу групу НАТО - Україна з оборонної реформи. 16 грудня 1997 року між НАТО і Україною був підписаний меморандум про домовленість з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій та готовності до катастроф.
4 листопада 1998 року своїм Указом №1209/98 Президент України затвердив Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 р. Нині відбувається коригування цього співробітництва на наступні роки.
Вцілому, можна було б втішитися досягнутим. Проте, на мій погляд, співробітництво Україна - НАТО набуло б більшого динамізму у вирішенні проблем оборонної (воєнної) реформи в Україні, якщо б до роботи Спільної робочої групи НАТО - Україна з оборонної реформи долучилися провідні фахівці Спілки офіцерів України, які мають солідні напрацювання у цій сфері.
Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України
Стабілізаційні процеси, що спостерігаються в перших роках другого тисячоліття в економіці нашої країни, дають підстави для ствердження (хоч і насторожливого) про подолання тривалої системної трансформаційної кризи та формування умов для економічного зростання.
Разом з тим, аналіз переконує, що в інституціонально-правовому забезпеченні ринкових трансформацій в Україні зроблено лише перші кроки і не завжди вдалі (як правило, у соціальному аспекті дистабілізаційні).
У цьому аспекті навчально-науковий інтерес становить аналіз, законодавчого забезпечення реформування власності, зокрема процеси акціонування; первинного нагромадження капіталу; механізмів інноваційної та інвестиційної діяльності; розвитку підприємства, зокрема й малого та середнього бізнесу; формування податкової системи та бюджетної політики.
Важливим напрямом підвищення конструктивності економічної політики є посилення ролі держави в регулюванні соціально-економічного розвитку через фінансове забезпечення соціальних процесів в Україні, тобто через реалізацію соціальної політики. Ця політика має охоплювати систему заходів держави, спрямованих на забезпечення прийнятної життєдіяльності населення, підвищення рівня людського розвитку в країні в контексті загальнодержавної стратегії соціально-економічного розвитку.
Зокрема, у жовтні 2002 р. Кабінет Міністрів України розглянув прогноз економічного і соціального розвитку країни на 2002—2006 рр. Такий документ, в якому визначаються основні тенденції економічного розвитку на найближчу перспективну, з урахуванням також тенденції розвитку світової економіки. Уряд розробив уперше. Серед пріоритетних напрямів діяльності держави у прогнозований період визначено: структурну перебудову економіки; інвестиційну та інноваційну політику; фінансовий ринок та банківську сферу; податкову й бюджетну політику; соціальний захист та зайнятість населення, а також детінізацію економіки. Стале економічне зростання в цьому документі передбачається у першу чергу забезпечувати передусім активною науково-технічною політикою та інноваційною діяльністю. Так, прогнозується зростання загального обсягу ресурсів для потреб науки на рівні 0,5% ВВП. Загалом протягом 2002—2006 рр. Україна має досягти таких середніх результатів: зростання ВВП більше, як на 6%, обсягів промислового виробництва — на 6%, реального приросту валового нагромадження основного капіталу — на 9,8% реальної заробітної плати — на 12,5%, а темпи інфляції у 2006 р. (за умови збереження цінової стабілізації) не повинно перевищити 4,3%.Такі темпи зростання дозволять до 2006 р. збільшити в 1,5 раза обсяги ВВП у розрахунку на душу населення. Соціальні функції держави випливають з її обов’язків перед суспільством регламентуються основним Законом — Конституцією — та містить різноманітні складові. До основних із них належать: забезпечення хоча б простого відтворення населення, але з підвищенням рівня та якості його життя; відтворення трудового потенціалу у вимірах його фізичного здоров’я та професійно-кваліфікаційного рівня; забезпечення раціональної зайнятості населення та мінімального прожиткового рівня для соціально вразливих верств населення; забезпечення розвитку освіти, культури, охорони здоров’я та поліпшення екологічного стану в країні. Сучасний стан нашого розвитку характеризується наявністю таких основних суперечностей: між необхідністю формування сучасної системи соціального захисту й соціальних гарантій та відсутністю реальних соціально-економічних умов для цього; між старими формами організації соціального захисту населення і новими підходами, формами, методами розв’язання цієї проблеми за ринкових умов; між потребами у фінансових ресурсах та реальними можливостями держави для фінансування соціальної сфери.
За період незалежності України, чи не вперше, у другій половині 2002 р. влада робить спробу конструктивно спрогнозувати ситуацію в економіці на перспективу. Президентом поставлено завдання розробити проекти стратегії економічного й соціального розвитку країни до 2011 р., в основу якої буде покладено його Послання до Верховної Ради (Європейський вибір: концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002—2011 рр.). Сам проект Стратегії після розробленя пройде відповідне випробування в наукових установах, а потім його винесуть на розгляд Верховної Ради.
Безсумнівно, що давно назріла потреба в такому документі, де мали б бути чітко визначенні домінантні стратегічні пріоритети:
обґрунтування та затвердження інноваційної моделі розвитку економіки;
формування та забезпечення надійних засад стабільного економічного зростання;
забезпечення дієвої соціальної переорієнтації економічної політики; формування інституційних передумов для отримання країною членства в Євросоюзі та інших міжнародних економічних структурах
Також слід зазначити, що в пострадянській Україні за 90-ті роки все ж таки було, в основному, закладено правові та інституціональні основи становлення і функціонування ринкових відносин.
Піднесення дієвості вітчизняного господарського законодавства також потребує систематизації правових актів, і зокрема, необхідна розробка Кодексу законів про державне регулювання національної економіки, що буде сприяти й підвищенню ефективності економічної політики в цілому [5. 88].
Дата: 2019-05-29, просмотров: 222.