План
1. Вступ
2. Україна Олімпійська
3. ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія)
4. Результати Туринських Олімпійських Ігор
5. Зимові олімпійські ігри в цифрах
6. Література
Вступ
Зимові Олімпійські ігри відбуваються з 1924 року і проходять один раз на чотири роки, чергуючись кожні два роки з літніми. До 1992 року літні і зимові Ігри відбувалися протягом одного року. Починаючи з 1976 року, коли атлети України вперше взяли участь в зимових Олімпійських іграх, на найвищу сходинку п’єдесталу піднімались біатлоніст Іван Бяков (ХІІ зимові Олімпійські ігри 1976 року в Інсбруку), фігуристи Віктор Петренко (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі) і Оксана Баюл (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері), хокеїст Олексій Житник (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі), призерами “білих” Олімпіад ставали лижник Олександр Батюк (XIV зимові Олімпійські ігри 1984 року в Сараєво), біатлоністки Валентина Цербе (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері) і Олена Петрова (XVIII зимові Олімпійські ігри 1998 року в Нагано).
Україна Олімпійська
Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли українці у складі збірної команди Радянського Союзу вперше взяли участь у XV Олімпійських іграх у Гельсінкі.
До 1990 року олімпійський рух в Україні розвивався і зміцнював свою позицію у житті країни. Українські атлети становили щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводили в Києві.
22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України. Ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України остаточно визнав Міжнародний Олімпійський комітет.
Національний олімпійський комітет України об'єднує понад 50 федерацій видів спорту. Він також має 24 відділення в усіх областях і по одному в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Колективними членами НОК України є понад 80 організацій.
Першим президентом НОК України обрали олімпійського чемпіона Валерія Пилиповича Борзова (ХХ Олімпіада в Мюнхені, легка атлетика, 100 м та 200 м). У 1994 році пана Борзова обрали членом Міжнародного Олімпійського Комітету в Україні, а у грудні цього ж року переобрали президентом НОК.
Самостійну національну команду на зимових Олімпійських іграх НОК України представив у Ліллегамері в 1994 році, де українські атлети завоювали по одній золотій і бронзовій медалі й посіли 13-те місце в неофіційному командному заліку. На Іграх в Атланті (1996) національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9-те загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано одну срібну медаль.
Загалом участь в Олімпійських іграх брали 959 атлетів з України. Вони завоювали 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.
Емблема
Медалi ХХ зимових Олiмпiйських iгор 2006 року в Туринi мали оригiнальний вигляд, який став ще одним символом Iгор. Медаль має круглу форму з порожниною у центрi - це рiшення певним чином передає iмiдж Турина-2006 i водночас вiдображає великий iталiйський символ "пiацца". "Пiацца", що в перекладi українською означає "площа", -- iсторична цiннiсть Iталiї, фiзична та iсторична площина, яка приймає та супроводжує всi великi iталiйськi подiї. Саме тут iталiйцi святкують свої трiумфи. Саме на подiбнiй спецiальнiй площi Турина i вiдбуватимуться церемонiї нагородження.
Медалі
Так само, як i олiмпiйськi кiльця, медаль має порожнину у центрi, символiзуючи простір мiж грудьми та серцем, де з особливою пристрастю до олiмпiйських змагань вiдчувається ритм життя.
Медаль ХХ зимових Олiмпiйських iгор огорнута стрiчкою. Усі попередні нагороди кріпилися до неї. Передня частина медалi -- це синтез графiчних елементiв
Iгор, задня мiститиме пiктограму вiдповiдних спортивних дисциплiн. "Медаль передає олiмпiйськi цiнностi - дружбу, чеснiсть, яскравiсть та оригiнальнiсть", - зазначив Жан-Клод Кiллi, голова координаційної комісії МОК. "Я з особливим захватом очiкую того, як найкращi атлети свiту будуть вiд'їжджати з Турина з медалями на своїх грудях, поширюючи символи та традицiї Iталiї на весь свiт. Упевнений: вони назавжди запам'ятають чудовi Iгри-2006, їхні враження будуть незабутнiми", - наголосив президент оргкомітету з проведення Олімпіади Валентiно Кастеланi.
Домінуючими кольорами Ігор були червоний – колір пристрасті та блакитний – колір льоду, неба та ночі. Ці барви презентують візуальний образ ХХ зимових Олімпійських ігор, характер та особливості міста та регіону та країни-господаря Ігор.
13 січня була завершена підготовка Олімпійської чаші на стадіоні Олімпіко в Турині. Останньою встановили якраз ту частину, з якої горів вогонь. Олімпійська чаша Турину була найвищою за всю історію Ігор – 57 метрів. Її запалення 10 лютого було знаком відкриття ХХ зимових Олімпійських ігор. Чаша знаходилась у північно-східній частині стадіону та була віддалена від найближчих глядачів приблизно на 16 метрів. Організатори Ігор переконують, що її буде добре видно з усіх точок Турину.
Фірма Пінінфаріна розробила дизайн Чаші, горіти вона буде завдяки роботі компанії Італгас. Механізм горіння був засекречений до останньої хвилини і підтримував вогонь до 26 лютого, коли Церемонія Закриття поставить крапку в історії ХХ зимових Олімпійських ігор в Турині.
Олімпійська чаша – один з найважливіших Олімпійських символів. Її головне завдання – підтримувати вогонь протягом Ігор. Чаша вперше була використана як символ олімпізму в 1928 році і з того часу бере активну участь у відкритті та закритті Ігор.
Чаша дозволяє гармонійно поєднати символіку, дизайн та функціональність, що дає змогу організаторам Олімпійських ігор представити за її допомогою культуру, душу та історію цілої нації.
Естафета Олімпійського вогню стартувала 27 листопада 2005 року в Олімпії, саме там, де з 776 року до н.е. давні греки проводили Олімпійські ігри. Жриці запалили вогонь та передали його першому факелоносцю. Так вогонь розпочав свою подорож Грецією. 8 грудня 2005 року естафета продовжилася на Пьяцца дель Квірінале в Римі, де Президент Республіки Італія Карло Адзельо Чампі запалив вогонь факелоносця Стефано Балдіні, який перший поніс факел на італійських теренах. Стефано Балдіні – чемпіон афінських Олімпійських ігор 2004 року з марафону. Олімпійська естафета триватиме 64 дні і подолає загальну відстань у 11 300 кілометрів, побувавши у 140 містах, 107 провінціях та всіх Італійських регіонах. Очікується, що велика кількість відомих всьому світові представників спорту, культури та бізнесу візьмуть участь у Естафеті Олімпійського вогню – зокрема, Джорджо Армані, Ярно Труллі, Юрій Кеккі та всі італійські Олімпійські чемпіони двох останніх Ігор.
Завершилася естафета Олімпійського вогню на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор в Турині 10 лютого 2006 року.
Шамоні (Франція) 1924
Відкриття 25 січня Жінки 11
Закриття 5 лютого Чоловіки 247
Держави-учасниці 16 Змагання 16
Спортсмени 258
Сент Моріс (Швейцарія) 1928
Відкриття 11 лютого Жінки 26
Закриття 12 лютого Чоловіки 438
Держави-учасниці 25 Змагання 14
Спортсмени 464
Лейк Плесід (США)1932
Відкриття 4 лютого Жінки 21
Закриття 15 лютого Чоловіки 231
Держави-учасниці 17 Змагання 14
Спортсмени 252
Гарміш-Партенкірхен (Німеччина) 1936
Відкриття 6 лютого Жінки 80
Закриття 16 лютого Чоловіки 566
Держави-учасниці 28 Змагання 17
Спортсмени 646
Сент Моріс (Швейцарія) 1948
Відкриття 30 січня Жінки 77
Закриття 8 лютого Чоловіки 592
Держави-учасниці 28 Змагання 22
Спортсмени 669
Осло (Норвегія) 1952
Відкриття 14 лютого Жінки 109
Закриття 25 лютого Чоловіки 585
Держави-учасниці 30 Змагання 22
Спортсмени 694
Сквовеллі (США) 1960
Відкриття 18 лютого Жінки 144
Закриття 28 лютого Чоловіки 521
Держави-учасниці 30 Змагання 27
Спортсмени 665
Інсбрук (Австрія) 1964
Відкриття 29 січня Жінки 199
Закриття 9 лютого Чоловіки 892
Держави-учасниці 36 Змагання 34
Спортсмени 1091
Гренобль (Франція) 1968
Відкриття 6 лютого Жінки 211
Закриття 18 лютого Чоловіки 947
Держави-учасниці 37 Змагання 35
Спортсмени 1158
Саппоро (Японія) 1972
Відкриття 3 лютого Жінки 205
Закриття 13 лютого Чоловіки 801
Держави-учасниці 35 Змагання 35
Спортсмени 1006
Інсбрук (Австрія) 1976
Відкриття 4 лютого Жінки 231
Закриття 15 лютого Чоловіки 892
Держави-учасниці 37 Змагання 37
Спортсмени 1123
Лейк Плесід (США) 1980
Відкриття 13 лютого Жінки 232
Закриття 24 лютого Чоловіки 840
Держави-учасниці 37 Змагання 38
Спортсмени 1072
Сараєво (Югославія) 1984
Відкриття 8 лютого Жінки 274
Закриття 19 лютого Чоловіки 998
Держави-учасниці 49 Змагання 39
Спортсмени 1272
Калгарі (Італія) 1988
Відкриття 13 лютого Жінки 301
Закриття 28 лютого Чоловіки 1122
Держави-учасниці 57 Змагання 46
Спортсмени 1423
Альбервіль (Франція) 1992
Відкриття 8 лютого Жінки 488
Закриття 23 лютого Чоловіки 1313
Держави-учасниці 64 Змагання 57
Спортсмени 1801
Ліллехаммер (Норвегія) 1994
Відкриття 12 лютого Жінки 522
Закриття 27 лютого Чоловіки 1215
Держави-учасниці 67 Змагання 61
Спортсмени 1737
Нагано (Японія) 1998
Відкриття 7 лютого Жінки 787
Закриття 22 лютого Чоловіки 1389
Держави-учасниці 72 Змагання 68
Спортсмени 2176
Солт-Лейк сіті (США) 2002
Відкриття 8 лютого Жінки 886
Закриття 24 лютого Чоловіки 1513
Держави-учасниці 77 Змагання 78
Спортсмени 2399
Турин (Італія) 2006
Відкриття 10 лютого Жінки 926
Закриття 26 лютого Чоловіки 1574
Держави-учасниці 85 Змагання 84
Спортсмени 2500
Література:
1. http://www.olympicgames.com.ua/torino2006/medals.phtml
2. www.umcolympic.com
3. www.referado.com
4. ua.for-ua.com
5. Енциклопедія спорту. – М.,2007.
6. Історія Зимових Олімпійських Ігор. – М.,2008.
7. Зимові та літні олімпіади: в цифрах і фактах. – М.,2007.
План
1. Вступ
2. Україна Олімпійська
3. ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія)
4. Результати Туринських Олімпійських Ігор
5. Зимові олімпійські ігри в цифрах
6. Література
Вступ
Зимові Олімпійські ігри відбуваються з 1924 року і проходять один раз на чотири роки, чергуючись кожні два роки з літніми. До 1992 року літні і зимові Ігри відбувалися протягом одного року. Починаючи з 1976 року, коли атлети України вперше взяли участь в зимових Олімпійських іграх, на найвищу сходинку п’єдесталу піднімались біатлоніст Іван Бяков (ХІІ зимові Олімпійські ігри 1976 року в Інсбруку), фігуристи Віктор Петренко (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі) і Оксана Баюл (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері), хокеїст Олексій Житник (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі), призерами “білих” Олімпіад ставали лижник Олександр Батюк (XIV зимові Олімпійські ігри 1984 року в Сараєво), біатлоністки Валентина Цербе (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері) і Олена Петрова (XVIII зимові Олімпійські ігри 1998 року в Нагано).
Україна Олімпійська
Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли українці у складі збірної команди Радянського Союзу вперше взяли участь у XV Олімпійських іграх у Гельсінкі.
До 1990 року олімпійський рух в Україні розвивався і зміцнював свою позицію у житті країни. Українські атлети становили щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводили в Києві.
22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України. Ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України остаточно визнав Міжнародний Олімпійський комітет.
Національний олімпійський комітет України об'єднує понад 50 федерацій видів спорту. Він також має 24 відділення в усіх областях і по одному в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Колективними членами НОК України є понад 80 організацій.
Першим президентом НОК України обрали олімпійського чемпіона Валерія Пилиповича Борзова (ХХ Олімпіада в Мюнхені, легка атлетика, 100 м та 200 м). У 1994 році пана Борзова обрали членом Міжнародного Олімпійського Комітету в Україні, а у грудні цього ж року переобрали президентом НОК.
Самостійну національну команду на зимових Олімпійських іграх НОК України представив у Ліллегамері в 1994 році, де українські атлети завоювали по одній золотій і бронзовій медалі й посіли 13-те місце в неофіційному командному заліку. На Іграх в Атланті (1996) національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9-те загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано одну срібну медаль.
Загалом участь в Олімпійських іграх брали 959 атлетів з України. Вони завоювали 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.
ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія)
ХХ зимові Олімпійські ігри відбувалися з 10 по 26 лютого 2006 року в місті Турині (Італія). Офіційна делегація нараховувала 106 осіб, зокрема 53 спортсмена. Атлети України взяли участь у 10 видах спорту із 15, представлених на Олімпійських іграх: біатлоні, лижних гонках, фігурному катанні, фрістайлі, санному спорті, лижному двоборстві, шорт-треку, ковзанярському спорті, гірськолижному спорті, стрибках на лижах з трампліну.
Спортивну форму для української делегації надала всесвітньовідома фірма Nike, а парадні костюми – компанія VDone.
Особливістю Ігор 2006 року було те, що спортсмени-олімпійці розташовувалися в трьох селищах.
Основним було селище у м. Турині, в якому було заплановано розташувати спортсменів фігурного катання, шорт-треку, ковзанярського спорту з хокею з шайбою та керлінгу. На стадіоні Дель-Альпі цього міста відбулася церемонія відкриття та закриття Олімпійських ігор.
Друге селище знаходиться в м. Сестрієре на відстані 104 км від Турину на висоті 2035 метрів, в якому було заплановано розташування спортсменів більшості видів спорту: гірськолижного спорту, санного спорту, бобслею, лижних гонок, стрибків на лижах з трампліна, лижного двоборства, скелетону.
Третє селище – у м. Бардонеккіа на висоті 1312 метрів, на відстані 90 км від Туріну та 37 км від Сестрієре, де були розміщені спортсмени зі біатлону, фрістайлу, сноубордінгу та відбудуться змагання з останнього виду спорту.
Гасло ХХ зимових Олімпійських ігор в Турині – „Тут живе пристрасть”, яке виражає дух та цінності, які є визначальними для Ігор 2006 року та має на меті показати світу італійський стиль, суть якого – у великій пристрасті, з якою італійці підходять до виконання будь-якої справи.
Нове гасло втілює ідею „piazza” (площа): місце зустрічі, фон для пристрасті та участі, унікальний символ італійського способу життя і головний елемент туринського уявлення про Ігри.
Гасло „Тут живе пристрасть” написано червоним кольором, класичною фарбою пристрасті, для того, щоб посилити ефект та встановити візуальний зв’язок між головними ідеями Ігор, естафетою Олімпійського вогню і уявленням про Олімпійське місто.
Неве та Гліц - талісмани зимових Олімпійських ігор в Турині - одна з найоригінальніших пар в історії проведення Олімпійських ігор.
Вона - м'яка, дружелюбна та елегантна снігова кулька, він - життєрадісний, грайливий льодяний кубик. Неве та Гліц нагадують своїми тілами обов'язкові елементи зимових Ігор - сніг та лід.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 212.
