1.1 Педагогічна система "тренер — спортивний колектив"

Діяльність тренера, як правило, розглядають дуже вузько, виділяючи тільки її зовнішню сторону: управління тренуванням. Однак діяльність тренера має багатофакторний педагогічний характер і здійснюється в рамках визначеної педагогічної системи. Педагогічна система — це сукупність структурних і функціональних компонентів, підлеглих педагогічним цілям (Н. В. Кузьміна). До структурних компонентів, що дозволяють аналізувати педагогічну систему в статиці, відносяться мети педагогічної системи, зміст навчальної інформації, засобу педагогічної комунікації, діяльність юних спортсменів і тренера. До функціональних компонентів, що обумовлюють становлення, розвиток, удосконалювання педагогічної системи, відносяться гностичний, проектувальний, конструктивний, організаторський і комунікативний компоненти.

Мети будь-якої педагогічної системи перетворюються в життя в педагогічному процесі. "Педагогічний процес є, з одного боку, саморух (тобто він буде відбуватися незалежно від волі його учасників і всупереч їм), з іншого боку, це керований процес, що відбувається через рішення незліченного ряду педагогічних задач, підлеглих кінцевим цілям системи, співвіднесених з ними".

Керована частина педагогічного процесу реалізується в професійно-педагогічній діяльності тренера, що визначається як рішення незліченного ряду педагогічних задач.

Тренер, щоб залишатися елементом педагогічної системи, повинний відповідати їй, тобто задовольняти визначеним вимогам за рівнем професійних умінь і навичок.

Педагогічна система припускає участь у процесі педагогічної праці вихователя (суб'єкта) і вихованця (об'єкта), причому керівна і направляюча роль у ньому належить педагогові.

Двосторонність педагогічної діяльності пояснюється особливістю її об'єкта: дитина не просто пасивно сприймає вплив, а сама активно діє, являючись суб'єктом своєї діяльності [4].

Кожен юний спортсмен є членом цілого ряду колективів (формального і вільного спілкування) і перебуває під виховним впливом кожного з них. В цих умовах координація зусиль усіх дорослих, працюючих з юними спортсменами, регулювання зв'язків і відносин підлітків із зовнішнім середовищем і спортивним колективом складає одну з головних задач тренера. Слід пам'ятати, що прогнозування спортивного і педагогічного результату носить імовірнісний характер і вимагає від тренера уміння швидко орієнтуватися відповідно до конкретної ситуації, оперативно змінювати характер і зміст діяльності.

Розвиток об'єкта педагогічної діяльності тренера— юного спортсмена — вимагає розмаїтості прийомів, способів колективного й індивідуального впливу в залежності від вікових і індивідуальних особливостей дітей.

Педагогічна діяльність суспільних тренерів має, крім цього, свої особливості.

По-перше, її здійснюють на суспільних початках люди різних віків і професій, як правило, що не мають спеціальної підготовки для роботи з дітьми. Основним мотивом їхньої роботи, як показують більшість досліджень, є любов до дітей, усвідомлення необхідності особистої участі в моральному і фізичному вихованні дітей і підлітків.

По-друге, діяльність суспільного тренера менш регламентована, чим діяльність учителів фізичної культури, що забезпечує тренерові самі широкі можливості для творчості.

Ціль педагогічної системи "тренер — дитячий спортивний колектив" як цілеспрямованої развиваючоїся системи взаємозв'язку тренера і дитячого спортивного колективу — виховання гармонічно розвинутої особистості.

Педагогічна система "дитячий спортивний колектив" є цілісною, що саморозвивається, самокерованою, відкритою системою, тобто має всі ознаки системного об'єкта. У своїй діяльності вона реалізує ведучі принципи самоврядування: принцип активного саморуху за рахунок розвитку ініціативи, активності, самостійності юних спортсменів і їхньої взаємодії із середовищем, тобто з різними громадськими організаціями; принцип цілеспрямування, що виявляється в доцільно спланованій діяльності колективу; принцип інформаційного зв'язку елементів, що забезпечує необхідну погодженість у роботі активу і його взаємозв'язку з юними спортсменами; принцип субординації елементів і ієрархічності структури системи, що конкретизується в принципі добровільності вступу підлітків у колектив і активну участь у його справах.

Особливості дитячого спортивного колективу виявляються в діяльності педагогічної системи "тренер — дитячий спортивний колектив". Треба відзначити наступне.

1. Поява даної педагогічної системи обумовлено зростанням значення спорту у вихованні підростаючого покоління.

2. Система може виникнути лише за умови нагромадження практичного досвіду, знань.

3. Система виникає в результаті вироблення способів взаємодії з підлітками.

4. Юні спортсмени — необхідний компонент системи. Ріст чисельного складу дитячих спортивних команд свідчить про великі можливості цієї системи.

5. Тренер, що усвідомить мети навчально-виховного процесу, своєрідність діяльності спортивного колективу, що володіє спеціальною навчальною і виховною інформацією, що вміє користуватися формами і методами педагогічного впливу, — теж необхідна умова виникнення і функціонування даної системи.

Таким чином, педагогічна система "тренер — дитячий спортивний колектив" відповідає усім вимогам існування педагогічних систем: має стійкість, стабільністю, твердою організацією і взаємодією структурних і функціональних компонентів, високим ступенем їхньої упорядкованості і спрямованості. Однак вона має особливості, що відрізняють неї від інших педагогічних систем [7].

Функціонування даної педагогічної системи повинне забезпечити нормальне протікання учбово-тренувального процесу при активній взаємодії всього комплексу навчання і виховання юних спортсменів. Особливість діяльності цієї системи порозумівається ще і тим, що дитячий спортивний колектив виступає і як суб'єкт виховання, і як виховне середовище. Отже, ефективність функціонування педагогічної системи "тренер — дитячий спортивний колектив" залежить від організації керування даним процесом, тобто від сукупності заходів державних і громадських організацій, що забезпечують цілеспрямовану діяльність тренерів у роботі з юними спортсменами.

Про реалізації цілей педагогічної системи можна судити по психологічні зміні в особистості для того щоб мети, поставлені державною педагогічною системою, стали рушійною силою формування особистості юних спортсменів, необхідно, щоб цілі були усвідомлені тренерами і перетворені та втілені у їхні педагогічні цілі. Важливо також, щоб і самих підлітках усвідомили ці мети, тобто щоб педагогічні цілі тренера перетворилися в психологічні цілі юних спортсменів.

Специфіка педагогічної системи "тренер — дитячий спортивний колектив" виявляється також у діяльності тренера.

Структурні компоненти діяльності тренера знаходять своє відображення в структурі його знань, а функціональні— у структурі його умінь.

При цьому ефективність діяльності обумовлюється ступенем розвитку функціональних компонентів, до яких відносяться:

1) гностичний, зв'язаний з постійним узагальненням і систематизацією наукових знань, їхнім згортанням (схематизацією) і розширенням, перетворенням наукових знань у навчальні, вивченням загальних закономірностей діяльності педагогічних систем (наукове педагогічне знання стає умовою їхнього розвитку), аналізом діяльності педагогічної системи і всіх її підсистем;

2) проектувальний, зв'язаний із проектуванням розвитку педагогічних систем з урахуванням потреб комплексного підходу до навчання і виховання підлітків, наукових методичних досліджень, що забезпечують зміст діяльності педагогічних систем, розвитку засобів педагогічної комунікації, які забезпечують способи функціонування системи;

3) конструктивний, зв'язаний зі створенням навчальних посібників для юних спортсменів і тренерів, методичних посібників для тренерів, посібників і циркулярів за методикою аналізу ефективності діяльності педагогічних систем;

4) організаторський, зв'язаний зі створенням загального і режиму діяльності систем, органів самоуправління;

5) комунікативний, зв'язаний з регламентацією і регулюванням відносин між системою й адміністративними органами керування, між адміністрацією і тренерами, тренерами і підлітками, усередині цих груп.

Порушення в кожнім з виділених компонентів спричиняють порушення в діяльності педагогічної системи [4].

Педагогічні системи з їх структурними і функціональними компонентами — це об'єктивна реальність, що існує поза і незалежно від окремого тренера і юного спортсмена і зумовлюючої функції останніх, тобто їхнього обов'язку, статус, систему рольових розпоряджень (див. с. 50). І тренер і юні спортсмени можуть залишатися елементами системи, лише виконуючи свої функції, про якість виконання яких судять за досягнутими результатами. Аналіз же результатів, яких досягає тренер, дозволяє судити про рівень його діяльності.