Ведення обліку та реалізації готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.

Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Також Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97 ВР. Цим законом визначається об’єкт оподаткування, згідно якого, об’єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу, визначеного згідно пункту 4.3 діючого Закону.

Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила ведення податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок нарахування та строки сплати податку.

3. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246.

Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності.

Терміни що наведені в П(С)БО, мають таке значення :

Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт , надання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію

Визначення та первісна оцінка запасів:

Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

― сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

― готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С)БО – 9 первісною вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО – 16 “Витрати”.

Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С)БО – 9 наведені такі прийоми оцінки:

― ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, який передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є можливим при забезпеченні об’єктів табличками з серійними номерами.

― середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок фактичної собівартості одиниці запасів виходячи з середньої вартості.

― спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили па підприємство й відображені в бухгалтерському обліку.

― спосіб останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство.

― спосіб нормативних витрат.

― спосіб реалізаційних цін.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

7. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

9. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями).

10. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. № 149/300, зареєстроване в Мінюстицій України 29.12.99 р. № 921/4214.

11. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов’язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 14 – 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями).

12. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (крім активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів) матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. № 124 зареєстрований в Мінюстицій України 03.07.1998 р. № 417/2857.

13. Наказ Міністерства Аграрної політики України “Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу” від 07.03.2001 р. № 49. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо правильності ведення та списання залишків готової продукції відповідно до регістрів бухгалтерського обліку.

14. Наказ Міністерства Статистики України “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” від 21.06.1996 р. № 193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи.

15. Наказ Міністерства Фінансів України “Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків” від 11.08.1994 р. № 69.

16. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу” від 26.01.1993 р. №2939-XII

1.3 Організаційно-економічна характеристика ТОВ « Аеро-Експрес»

ТОВ «Аеро-Експрес» будує свою репутацію на обов'язковому виконанні зобов'язань по відношенню до клієнтів. Штат співробітників TNTExpress складає більш ніж 75 000 чол. по всьому світу. У розпорядженні ТОВ «Аеро-Експрес» 26 600 вантажних і легкових автомобілів і 40 вантажних літаків. Всесвітня мережа TNT - це понад 2 300 власних складських, вузлових і сортувальних центрів, у більш ніж 200 країнах.

TNT Express пропонує своїм клієнтам найширший перелік послуг експрес-доставки від дверей до дверей до певного часу і в певний день, починаючи з послуги 9: 00 Express (гарантованої доставки документів до 9 годин ранку найближчого робочого дня у великі міста Європи) і закінчуючи економічною послугою Economy Express (доставка менш термінових відправлень у більше, ніж 36 країн світу протягом 3 - 7 днів).

Компанія TNT Express - не просто компанія: це гідне Справа, вирощене любов'ю і турботою тисяч. Ринок TNT Express - не просто ринок: це тісна спільність друзів та партнерів. Бізнес TNT Express - доставляти їх бізнес, працюючи так, як і личить працювати на благо друзів. З цієї причини у швидкості, ні в якості експрес-доставки компанію TNT Express не перевершив ніхто.

ТОВ «Аеро-Експрес» в Україні працює з 1993 року. Компанія надає найширший спектр послуг з експрес-доставки, починаючи з послуги 9: 00 Express (гарантованої доставки документів до 9 годин ранку найближчого робочого дня у великі міста Європи) і закінчуючи економічною послугою Economy Express (доставка менш термінових відправлень у більше, ніж 36 країн світу протягом 3 - 7 днів). Штат компанії налічує більш ніж 700 співробітників. Парк автомобілів становить близько 240 машин. Щотижня ми виконуємо понад 10 000 операцій по обробці документів та вантажів. ТОВ «Аеро-Експрес» в Україні активно розвиває свої сервіси, постійно розширює зону покриття і вдосконалює якість своєї роботи. TNT Express піклується про своїх клієнтів і приділяє велику увагу якості послуг, що надаються. У своїй роботі компанія концентрує зусилля на попередженні виникнення небажаних ситуацій і постійно вдосконалює свої процеси на основі принципів системи менеджменту якості.

Компанія ТОВ «Аеро-Експрес» - лідер міжнародної індустрії експрес-доставки документів, посилок і корпоративних вантажів.

Компанія тижні доставляє 4,1 мільйона пакетів, документів і бандеролей в більш ніж 200 країн, використовуючи свою мережу, що включає більше 1200 складських, вузлових і сортувальних центрів. ТОВ «Аеро-Експрес» має в своєму розпорядженні більш ніж 23 400 автомобілями і 44 літаками і має саму розвинуту в Європі інфраструктуру повітряної і наземної експрес-доставки вантажів від дверей до дверей.

Загальна чисельність співробітників ТОВ «Аеро-Експрес» в усіх країнах світу складає 54000 чоловік, компанія першою у світі отримала акредитацію за міжнародним стандартом Investors in People. У 2006 році компанія досягла рівня продажів в 6010 млн євро. Прибуток компанії, що склала в 2006 році 580 мільйонів євро, на 21,8% перевищив прибуток за той же період 2005 року.

ТОВ «Аеро-Експрес» є підрозділом TNТ Т.V., глобального провайдера послуг у сфері міжнародної пошти, експрес-доставки поштових відправлень та корпоративних вантажів. Головний офіс TNT NV знаходиться в Нідерландах. У TNT NV працює більше 139 тисяч чоловік, а сфера діяльності TNT NV охоплює понад 200 країн. Обсяг продажів TNT NV в 2006 році склав 10010 млн євро. Цінні папери TNT NV зареєстровані на фондових біржах Амстердама, Нью-Йорка і Франкфурта.

Бухгалтерією підприємства „Аеро-Експрес” ведеться аналітичний облік відвантаженої продукції, де відображається розрахунок відвантаженої продукції за фактичною виробничою собівартістю. Доход від продажу готової продукції підприємства „Сарго” обліковується на рахунку 70 “Доходи від реалізації”. Відвантажену готову продукцію на підприємстві списують з кредиту рахунку 26 “Готова продукція” в дебет рахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”. Напротязі місяця облік відвантаження і реалізації продукції ведеться за відпускними цінами підприємства. По закінчені місяця визначається фактична виробнича собівартість відвантаженої продукції.

Особливістю обліку готової продукції на підприємстві є те, що пройшовши всі етапи виробництва готова продукція не надходить на склади, а залишається на місцях її виготовлення і оформлюється здавальною накладною. На основі яких матеріально відповідальними особами складається звіт по випуску готової продукції і кожного місяця здається до бухгалтерії підприємства, в якому міститься інформація про кількість та суму випущеної та реалізованої продукції. На основі звітів по випуску готової продукції бухгалтером підприємства заповнюється аналітичні відомості по рахунку 26 “Готова продукція”, 23 “Виробництво”, 701 “Дохід від реалізації готової продукції”, та заповнюється Головна книга по всіх рахунках.

Розділ 2. Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками

2.1 Порядок формування собівартості реалізації готової продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками

Собівартість товарної продукції – це виражена в грошовій формі сукупність витрат по її виробництву та її реалізації.

Аналіз собівартості охоплює такі питання:

1. Проаналізувати виконання плану собівартості товарної продукції в цілому та за узагальненими показниками.

2. Знайти причини відхилень фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції.

3. Знайти резерви зниження собівартості продукції та розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Залучаються також калькуляції на найважливіші види продукції і дані аналітичного бухгалтерського обліку. Аналізуючи собівартість слід згрупувати всі витрати по економічних елементах, що дозволяє вивчити склад витрат, визначити питому вагу кожного елемента, долю праці в загальних витратах, обґрунтувати і пов’язати план по собівартості з майбутніми змінами в умовах виробництва порівняно з минулим звітним періодом.

Собівартість формується у журналі-ордері №10. У ЖО №10 для кожного з витратних рахунків відводиться окрема сторінка. На кожній сторінці по вертикалі записують назви статей витрат, а по горизонталі відводять колонки кореспондуючих рахунків, які розшифровують статті по економічним елементах.

Сторінок у ЖО№10 повинно бути не менше кількості витратних рахунків у головній книзі; кількість кореспондуючих рахунків, з кредиту яких списуються різні витрати, також визначає головний бухгалтер у міру облікової необхідності.

Підсумки з кредиту кожного з кореспондуючих рахунків заносяться до головної книги на сторінку оборотів по дебету даного витратного.

Крім сторінок відведених для дебетових оборотів кожного з витратних рахунків, у ЖО №10 повинна бути сторінка, де можна побачити обороти по кредиту кожного з вказаних вище рахунків у дебет різних, з якими протягом місяця вони кореспондувалися, в тому числі витратних, загальними підсумками.

Крім того, до ЖО №10 повинні додаватися ще й розрахунки суми витрат, що припадає на реалізацію, а також залишків незавершеного виробництва і готової продукції. Такі розрахунки виконуються на підприємствах, де прямий облік вартості незавершеного виробництва неможливий.

Таким є ЖО №10 - синтетичний реєстр оборотів по кредиту рахунків, які означають різні елементи витрат. Яка з можливих форм його ведення прийнята до конкретного підприємства, вирішувати головному бухгалтерові.

Визначення фінансових результатів.

Аналізуючи все вивчене , можна зробити висновок про те, що ні стан розрахунків жодним чином не впливають на формування фінансового результату підприємства. Це пояснюється принципом нарахувань, відповідно до якого доходи визнаються в обліку за фактом їх виникнення, а не за фактом оплати: чи то надходження від покупців, чи перерахування постачальникам. Прийнята в нашій країні методологія обліку виявилася якнайкраще пристосованою до цих вимог нових стандартів, оскільки вона дає змогу розрахункові операції розглядати окремо від формування доходів і витрат, і, таким чином, фінансовий результат формується незалежно від спрямованості грошових потоків. Інакше кажучи, якщо на підприємство надходить багато грошей, а з іншого боку, їх витрачання в цьому періоді невелике, - це аж ніяк не свідчить про прибутковість підприємства; і, навпаки, - якщо підприємство в тому або іншому періоді перераховує багато грошей, а з іншого боку, мало їх отримує, - це аж ніяк не свідчить про його збитковість.

В ч.2 Звіту про фінансові результати повинні відобразитися елементи саме витрат, тобто елементи, з яких складається собівартість активів, вже списаних з балансу в зв'язку з їх реалізацією, а не тих, що ще залишилися на балансі, оскільки ще не визнані як витрати, інакше кажучи - все ще відповідають критеріям активів.

Однак при цьому процес визначення сум витрат за кожним елементом був би більш трудомістким, оскільки всі ці елементи містяться і в статті адміністративних витрат, і в статті витрат на збут, і в статті інших операційних витрат.

На жаль, жодним іншим способом суми елементів витрат, визнаних у звітному періоді в зв'язку з отриманням відповідних доходів, визначити неможливо - тільки визначенням питомої ваги кожного елемента в загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію. Треба однак уточнити, що у випадках, коли підприємство виробляє широкий асортимент продукції або займається різноманітними видами діяльності, робота з визначення питомої ваги кожного елемента витрат в загальній їх сумі ускладнюється, оскільки вимагає гнучкішого підходу.

Вважати, що в цій непростій справі могло б допомогти використання в обліку рахунків класу 8, - ілюзія.

Справа в тому, що в дебет кожного з рахунків класу 8, згідно з Інструкцією №291, записуються не витрати, фактично визнані в зв'язку з отриманням відповідних доходів (тобто те, що нам треба при заповненні ч.2 ф.№2), а витрати(точніше - величини, звані витратами), що реєструються на етапах: видачі в цех матеріалів для виробництва, нарахування зарплати на весь обсяг випуску, включаючи незавершене виробництво, тощо,