Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Зміст
Вступ
Розділ 1. Методичні особливості використання технічних засобів навчання
Розділ 2. Використання технічних засобів в тренувальному процесі
Тренажери в системі спортивної підготовки, їх класифікація
Технічні характеристики тренажерів Нп
Основні моделі тренажерів Нп
Методика розрахунку алгоритмів фізичного навантаження при використанні тренажерів нового покоління
Розділ 3. Діагностична і керуюча апаратура в системі спортивної підготовки
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Протягом багаторічної підготовки, спортсменів використовуються різні засоби навчання, серед яких помітну роль відіграють технічні пристрої. Численними дослідженнями встановлено, що їх застосування в тренувальному процесі підвищує його ефективність.
Разом з тим, саме за допомогою технічних засобів навчання вдається вирішити такі проблеми підготовки спортсменів, що іншими шляхами досягти дуже важко, а іноді і неможливо. Більшість же тренерів і спортсменів, навіть висококваліфікованих, практично не використовують тренажерні пристрої. Серед основних причин такого положення справ у спортивній практиці - відсутність самих тренажерів або досить докладного опису їх конструкції і методики застосування.
Конструювання тренажерних пристроїв є тривалим і трудомістким процесом. Розробка проходить ряд стадій, що включають у себе вибір матеріалу, розрахунки на міцність, перевірку відповідності тренажера гігієнічним і ергономічним вимогам, правилам техніки безпеки і так далі. При розробці тренажерних пристроїв конструктор повинний мати досить повне уявлення не тільки про суто інженерну сторону передбачуваного рішення, але і про техніку рухів, що будуть виконуватися. Це досить великий матеріал і про нього більш докладно можна довідатися зі спеціальної літератури.
Актуальність. Проблема клініко-фізіологічного обґрунтування механотерапії як засобу тренування привертає за останні роки все більше уваги учених і тренерів. Це обумовлено необхідністю досконалого розвитку певної групи м`язів та певним спрямуванням тренувального процесу.
Предмет дослідження: особливості застосування технічних засобів в тренувальному процесі.
Проблема: полягає в тому, що правильне цілеспрямоване використання апаратів дає позитивні результати для більших досягнень в спорті.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом використання технічних засобів є правильний підбір апаратів для проведення тренування та відновлення роботи певного органу чи системи.
Мета дослідження: обґрунтування особливостей використання технічних засобів у тренувальному процесі.
Задачі дослідження:
1. Охарактеризувати особливості використання технічних засобів у тренувальному процесі.
2. Дати характеристику основних технічних засобів, особливості та показання до застосування.
3. Навести основні моделі тренажерів нового покоління.
4. Дати характеристику та обґрунтувати мету використання вимірювальних та реєстру вальних приладів .
Методи і організація дослідження:
1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
2. Аналіз і синтез.
На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:
- відомості наукової і науково-методичної літератури;
- досвід провідних спеціалістів в даній області.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про основи технічних засобів дають можливість вибору найбільш перспективних напрямків застосування для тренувального процесу апаратів нового покоління.
Практична значимість: для організації та ефективного тренувального процесу застосовуються тренажери нового покоління, а використання цих приладів з тренувальною та лікувальною метою дає можливість швидшого відновлення функціонування організму.
Висновки
Застосування тренажерних пристроїв у спортивній практиці засновано на можливості цілеспрямованого керування зміною характеристик змагальних спортивних вправ на основі відтворення рухів у спеціально створених штучних умовах.
До технічних апаратів переважно загальної дії відносяться тренажери різних конструкцій. Вони шляхом дозованих фізичних навантажень і цілеспрямованої дії на визначені м'язові групи дозволяють вибірково впливати на опорно-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну і нервову системи, підвищувати фізичну працездатність.
Тренажерне устаткування дозволяє ефективно розвивати різноманітні рухові якості і здібності, сполучати удосконалювання технічних умінь, навичок і фізичних якостей у процесі спортивного тренування, створювати необхідні умови для точного контролю і керування найважливішими параметрами тренувального навантаження. Тренажери, що застосовуються в даний час з спортивній практиці, можуть бути розділені на шість основних груп.
Досить перспективними у використанні є тренажери нового покоління. Тренажери Нп дозволили розробити складні-координаційні силові вправи, кожна з яких складається з трьох компонентів силового, координаційного і стретчингу (розтяжки), що забезпечує використання комплексного впливу на м'язи, зв'язки і суглоби опорно-рухового апарата спортсмена, що створюють якісні впливи на організм.
Вправи на тренажерах набувають усе більше поширення в тренувальному процесі. Застосування тренажерів дозволяє точно дозувати навантаження і розвивати різні фізичні якості: витривалість, силу м'язів, швидкість та ін.
Список використаних джерел
1. Абсалямов Т.М., Платонов В.Н., Шабир М.М. Структура соревновательной деятельности пловцов // Плавание. — К.: Олимпийская литература, 2000. — С. 121 — 139.
2. Адаптация спортсменов к тренировочным и соревновательным нагрузкам / Под ред. В.В. Петровского. — К., 1984. — 104 с.
3. Алтер М.Дж. Наука о гибкости. — К.: Олимпийская литература, 2001. - 424 с.
4. Альетти П., Заччеротти Д., Биасе П., Лателла Ф. Травмы в футболе: механизм и эпидемиология // Спортивные травмы. Клиническая практика предупреждения и лечения. — К.: Олимпийская литература, 2003. - С. 229-234.
5. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. — К.: Здоров'я, 1989. — 215 с.
6. Андрен-Сандберг А. Травмы а гандболе // Спортивные травмы. Клиническая практика предупреждения и лечения. — К.: Олимпийская литература, 2003. — С. 273 — 275.
7. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. - М.: Медицина, 1975. — 402 с.
8. Баженов Ю.И. Термогенез и мышечная деятельность при адаптации к холоду. — Л.: Наука, 1981,
9. Баландин В.И., 5лудов Ю.М., Плахтиенко В.А. Прогнозирование з спорте. — М.: Физкультура и спорт, 1986. — 193 с.
10. Бальсевич В.К. Контуры новой стратегии подготовки спортсменов олимпийского класса // Теория и практика физической культуры. — 2001. — № 4. — С. 9—10.
11. Барбараш Н.А., Дзуреченская Г.Я. Адаптация к холоду // Физиология адаптационных процессов. — М.: Наука, 1986. — С. 251—304.
12. Бауэр В.Г. Организационно-методические аспекты совершенствования системы подготовки спортивных резервов // Научно-спортивный вестник.— 1986.— № б.— С.5 —9— Для служ. польз.
13. Башкиров З.Ф. Возникновение и лечение травм у спортсменов. — М.: Физкультура и спорт, 1981. — 224 с.
14. Башкиров З.Ф. Профилактика травм у спортсменов. — М.: физкультура и спорт, 1987. — 177 с.
15. Башкироз В.Ф. Причины травм и их профилактика // Теория и практика физической культуры. — 1989. — № 9. — С. 33-35.
16. Бег, бег, бег / Под общ. ред. Ф. Уилта. - М.; Физкультура и спорт, 1967. - 376 с.
17. Белкин А.А. Формы специальной разминки // Теория и практика физической культуры. — 1966. — № 9- — С. 23.
18. Белоног Ю. Кто платит — тот и диктует // Киевский телеграф. — 2003. 30 июля.
19. Бернштейн Н.А. Исследования по биодинамике ходьбы. бега, прыжка. — М.: Физкультура и спорт, 1940. — 311 с.
20. Бернштейн Н.А. О построении движений. — М.; Медгиз, 1947. — 255 с.
21. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. — М.: Медицина, 1966. — 49 с.
22. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. — М.; Физкультура и спорт, 1991. — 288 с.
23. Вест Т.М., Гарретт У.Е. Разминка з начале и з конце занятия // Спортивные травмы. Основные принципы профилактики и лечения. — К.: Олимпийская литература, 2002. — С. 205 — 212.
24. Бирзин Г.К. Сущность тренировки // Известия физической культуры. — 1925. — № 1. — С. 2.
25. Бойко В.Ф., Данько Г.В. Физическая подготовка борцов. — К.: Олимпийская литература, 2004. — 224 с.
26. Болобан З.Н. Система обучения движениям в сложных условиях поддержания статодинамической устойчивости: Автореф. дис. д-ра пед. наук. КГИФК. - К., 1990. - 45 с.
27. Бондарчук А.П. Объем тренировочных нагрузок и длительность цикла развития спортивной формы // Теория и практика физической культуры. - 1989. - № 8. - С. 18-19.
28. Бондарчук А.П. Периодизация спортивной тренировки. — К., 2000. — 568 с.
29. Булатова М.М. Теоретико-методические основы реализации функциональных резервов спортсменов в тренировочной и соревновательной деятельности: Автореф. дис, ... д-ра пед. наук. _ К_ 1996. — 50 с.
30. Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмен з различных климато географических и погодных условиях. — К.: Олимпийская литература, 1996. 177 с.
31. Булгакова Н.Ж. Отбор и подготовка юных пловцов. — М.: Физкультура и спорт, 1986. — 192 с.
32. Юмашев Г.С, Ренкер К.И. Основы реабилитации. М.: Медицина, 1973
Зміст
Вступ
Розділ 1. Методичні особливості використання технічних засобів навчання
Дата: 2019-05-28, просмотров: 264.