Мета дослідження — аналіз проблеми девіантної поведінки сучасних підлітків та засобів її корекції.

Завдання дослідження:

1) дослідити структуру асоціальної поведінки;

2) виявити схильність до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків;

3) виявити вплив спортивної діяльності на їх соціалізацію.

Було використано такі тести:

1. Методика Кеттелла, мета якої — оцінка розвитку особистих якостей, які становлять 16 факторів: 1) стриманий — товариський (фактор А); 2) мислення конкретне, обмежене — абстрактне (фактор В); 3) емоційно нестійкий — стійкий (фактор С); 4) залежний від групи — самостійний (фактор Е); 5) серйозний — безтурботний (фактор Р); 6) з вираженим „Я” — непринциповий (фактор G); 7) боязкий — схильний до ризику (фактор Н); 8) твердий — м’який (фактор J); 9) довірливий — підозріливий (фактор L); 10) практичний — з багатою уявою (фактор М); 11) прямолінійний — гнучкий (фактор N); 12) спокійний — неспокійний (фактор О); 13) схильний до новаторства — консервативний (фактор Q1); 14)поступливий — напористий (фактор Q2); 15)спонтанний — контролюючий себе (фактор Q3); 16) спокійний — напружений (фактор Q4) [Додаток 2].

2. Методика виявлення схильності до відхилень у поведінці (А. Орел), метою якої є виявлення схильності до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків. Вона становить сім шкал: 1) настановлення на соціальну бажаність; 2) схильності на соціальну бажаність; 3) схильності до аддиктивної поведінки; 4) схильності до самопринижуючої і саморуйнівної поведінки; 5) схильності до агресії і насилля; 6) контролю емоційних реакцій; 7) схильності до делінквентної поведінки. У нашому дослідженні розглядається чотири з них.

3. Експрес діагностика наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки учнів.

У дослідженні брали участь 30 учнів 9-А класу Дубенської ЗОШ №5 І-ІІІ ступенів.

Результати дослідження та їх узагальнення

Для визначення особистісних якостей підлітків за методикою Кеттелла отримано наступні дані (таблиця 1).

Фактор (А) — у 25,8 % випадків у підлітків виявлено такі риси характеру, як холодність, надмірна скептичність, негнучкість у ставленні до людей.

Фактор (В) — у 71 % відносно примітивне мислення, труднощі у навчанні.

Фактор (С) — у 29,4 % низька толерантність до емоціогенних факторів, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, часті випадки хвилювання.

Фактор (Е) — у 41 % надмірна сором’язливість, у конфліктах звичайно обвинувачує інших, сам для себе є „законом”.

Фактор (Р) — у 15 % підвищена обережність, розважливість, стриманість, іноді песимістичність, суворість.

Фактор (G) — у 61 % схильність до зміни настрою, впливу випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу.

Фактор (Н) — у 35 % сором’язливість, боязкість, обережність, прагнення перебувати в тіні, віддає перевагу вузькому колу друзів.

Фактор (J) — у 70 % надмірна самовпевненість, суб’єктивність, гіпертрофічне прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинізм, прагматизм.

Фактор (L) — у 75 % надмірне вагання, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на самого себе, зарозумілість, пошук вад у інших.

Фактор (М) — у 31 % багата уява, заглибленість у себе, безпорадність у практичних справах, іноді нереальність суджень, пов’язана з сильними реакціями, складні відносини у колективі..

Фактор (N) — у 28 % ощадливість, спокуса, несентиментальність, іноді цинізм, брутальність.

Фактор (О) — у 54 % надмірне занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, непевність.

Фактор (Q1) — у 31,5 % скептицизм, сумніви в нових справах, заперечення змін.

Фактор (Q2) — у 14 % залежність від чужої думки, надання переваги ухваленню рішення разом з іншими людьми, орієнтування на соціальне схвалення.

Фактор (Q3) — у 19 % недисциплінованість, внутрішня конфліктність, недотримання правил, підпорядкованість своїм пристрастям, низький рівень самоконтролю.

Фактор (Q4) — у 48 % збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходить розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, іноді лінощі.

Таблиця 1

Оцінка розвитку особистісних якостей підлітків (n = 30), які становлять 16 факторів (х ± d)

За методикою схильності до відхилень у поведінці (А. Орел) отримали наступні дані (таблиця 2).

Підлітки схильні: 83 % — до аддиктивної поведінки; 63,3 % — до агресії та насильства; 46,6 % — до делінквентної поведінки; 36,6 % — до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки. Крім того, якщо респондент схильний до „делінквентної” популяції, то його результати відповідали тестовим нормам, розрахованим для „делінквентної” вибірки.

Таблиця 2

Оцінка схильності підлітків (n = 30) до відхилень у поведінці (х + d)

Отже, наші дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб’єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі. Більшість опитаних схильна до адиктивної поведінки і конфліктності; встановлено високий рівень невротизації.

Для діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки, а також їх внутрішньо сімейних, шкільних та дружніх стосунків учням були запропоновані твердження, - які поділені на 7 розділів [Додаток 3]. Кожний розділ містив 5 висловлювань, що стосуються ставлення до вживання психоактивних речовин (куріння, алкоголь, наркотики, наркотично діючі речовини). Завдання полягало в тому, щоб вибрати той варіант відповіді, з яким згідні.

Таблиця 3

Відсоток учнів, які вибрали номери тверджень анкети

Отже, наші дослідження дозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення на момент проведення опитування і лише частина респондентів має тенденцію до виникнення узалежнення (що стосується ставлення до куріння, наркотиків та алкоголю), але в цілому рівень його є дуже низький, про що свідчить процент показників у тестах.

Отже, проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виникає потреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекції такої поведінки.

В сучасних умовах профілактична робота асоціальної поведінки набула останнім часом особливо гострої актуальності у зв'язку з тенденцією, що позначилася в країні, зросту злочинності, і особливо злочинності неповнолітніх. Росте число тяжких, особливо жорстоких злочинів, росте організована злочинність, у яку усе більше втягується молодь [21, с. 136].

Профілактика асоціальної поведінки припускає систематично здійснюваний, цілеспрямований попереджувальний вплив на окремих осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя, із метою попередження злочинів і інших асоціальних проявів.

У виховній роботі з важковиховуваними підлітками головною ланкою повинен стати принцип «зроби себе сам» на основі загальнолюдських цінностей. Перехід до самовиховання, до самостійності особистості повинний і може стати природним способом задоволення потреби підлітків у самостійності й самоствердженні [18, с. 44].

Тільки самостійна праця, що має для підлітка особистісний зміст, може змінити його систему потреб, переорієнтувавши її із споживання на творення. Гуманізація відносин суспільства і психічних можливостей до самостійної трудової діяльності й участі в житті суспільства.

У праці і спілкуванні, у різноманітній творчій діяльності виховуються моральні початки особистості, формуються її цілі, ідеали, інтереси й потреби, корисні для суспільства [Додаток 4].

ВИСНОВКИ

Проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблем психології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекції девіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюють особливий інтерес до вивчення цього явища.

Систематизація наукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволила констатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системного підходу, який визначає взаємозв’язок різноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесі становлення особистості неповнолітнього та його поведінці.

З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підлітка можна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім’ї і школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей індивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивною готовністю до дорослого життя і об’єктивною обмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за все виявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї, суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчим оточенням).

Результати проведеного дослідження показали, що в змісті й показниках значущості загальнолюдських цінностей у сучасних підлітків простежується чітка тенденція до пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умов життя. Так, найбільш значущими для всіх опитаних респондентів виявились наступні термінальні цінності: здоров'я (49,7 %), наявність вірних і хороших друзів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріально забезпечене життя (29,7 %), щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені учнями значущі інструментальні цінності свідчать про бажання досягти незалежності, приймати самостійні рішення і нести особисту відповідальність за свої вчинки і за себе, позитивні тенденції в розвитку моральної свідомості: незалежність як здатність діяти самостійно і рішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %), відповідальність як почуття обов'язку, вміння тримати слово (31,1 %), життєрадісність як почуття гумору (29,0 %), чесність (26,6 %). Серед моральних рис однокласників школярі найбільше цінують розуміння (66,3 %), доброту (54,0 %), товариськість (41,3 %), готовність допомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).

За методикою схильності до відхилень у поведінці дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб’єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі.

В ході діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки дослідження дозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення на момент проведення опитування і лише частина респондентів має тенденцію до виникнення узалежнення (що стосується ставлення до куріння, наркотиків та алкоголю), але в цілому рівень його є дуже низький, про що свідчить процент показників у тестах.

Отже, проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виникає потреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекції такої поведінки.