Курсова робота
«Держава та ринок»
Донецьк,2010
ВСТУП
Мета: Всебічно вивчити структуру ринку, державного контролю над ринком, основну модель ринкової економіки.
Завдання:
· Довести необхідність державного контролю у системі ринкової економіки;
· Розкрити сутність відносин, які формують ринкову структуру;
· Проаналізувати проблеми становлення ринкової економіки в Україні.
Об’єкт: Ринок та держава, їх взаємозв’язок та ринкова економіка як похідна від цієї системи.
Коректне функціонування такої економічної системи, як товарне виробництво, потребує певної стійкої та правомірно узгодженої форми організації та управління. Саме такою формою є ринок.
Товарне господарство і ринок – неподільно взаємопов’язані, але не тотожні між собою соціально-економічні явища. Товарне господарство у своїй сутності має речовий спосіб зв’язку між людьми – це процеси виготовлення, розподілу та перерозподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг.
В основі такого поняття, як «ринок», лежить формування нового економічного порядку, структуризація суспільства та становлення нових інститутів, що уособлюють у собі органічну єдність економічного, правового, соціального і політичного. «При вирішенні практично будь-якої економічної системи, - писав лауреат Нобелівської премії Г.Мюрдаль, - об’єктом наукового дослідження має стати вся соціальна система, включаючи,окрім так званих економічних факторів, усе, що може впливати на майбутні події в економічній сфері». [8, с.23]
Ринок сприяє реалізації інтересів кожного з людей, якщо він ґрунтується на ефективних нормах. Індивідуалістичні інтереси, згруповуючись, становлять собою індивідуалістичні цінності, що є реальним підґрунтям, основою для всіх ринкових інститутів, діяльність яких повинна бути спрямована саме у цьому напрямку. Вищезгадані норми – це економічні закони, притаманні товарному господарству, є основою ринкової організації.[8. с.25]
Ринок являється нічим іншим, як відкоригованою схемою, що включає в себе механізм розподілу. Через цей механізм відбувається реалізація особистого інтересу, наповнення його матеріальним змістом. Результатом розподілу суспільного продукту є отримання благ кожним членом суспільства. Прагнення кожного до отримання більшої частки суспільного продукту, що є об’єктивно зумовленим і природним для людини, може бути задоволене завдяки гнучкій ринковій системі.
Ринок – це врегульований механізм, головними важелями в якому є попит та пропозиція. [10, с.358] Попит – це сукупність вищезгаданих індивідуальних інтересів, що за допомогою соціальних інститутів ринку потрапляє на вищу, більш значущу ступінь – державний рівень.
Саме для того, щоб держава певним чином була забезпечена необхідними товарами та послугами, у ній повинен бути налагоджений механізм так званої «невидимої руки» - так назвав ринкову економіку Адам Сміт у праці «Про природу та причину багатства народу» у 1776 році. Сміт вважав, що об’єктивною причиною виникнення ринку являється природна обмеженість виробничих спроможностей людини. Вчення Сміта знайшло свій подальший розвиток у працях Карла Маркса «Капітал», Леніна «По поводу так называемого вопроса о рынке» та австрійця Ф.Хайєка, який назвав ринок «формою спонтанного соціального порядку».
Держава – це друга, не менш важлива складова системи «ринок-держава». Держава у цій системі виступає саме як регулятор відносин, які виникають між виробниками та споживачами на території, яка закріплена за певним державним утворенням. Активне втручання держави в економіку створює ефективну систему перерозподілу всіх доходів, що призводить до формування нового виду економіки – ринкової економіки, або економіки змішаного типу. Ринкова економіка надає споживачеві широкий вибір для задоволення своїх потреб: є можливість купувати те, що потрібно, та реалізовувати виготовлений товар. Пол Самуельсон вважав: «Найкраще регулює та держава, що найменше регулює», але це не зовсім вірно. Ринкова економіка, якою вільною не була би її система, не може існувати без державного контролю, бо тоді цей економічний тип занепаде. Необхідність державного регулювання теоретично обґрунтована в книзі Дж.М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1946). Ця теорія лежить в основі економічної політики майже усіх розвинутих капіталістичних країн.
Державне регулювання ринкової економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб’єктів і окремих громадян на досягнення цілей і приорітетів державної соціально-економічної політики. [8, с.30]
Я вважаю за необхідне відзначити те, що тема «Ринок та держава» є актуальною не тільки тому, що взаємодія цих двох елементів має бути розглянута на прикладі сучасної економіки. Всебічне вивчення полягає у тому, щоб звернути увагу як на історію, розвиток, так і на сучасний аспект явища, а з цього можна зробити висновок, що актуальність відносин держави та ринку почалася з самого зародження державності та товарних відносин, і не губиться і досі. Напевне, ринок і держава будуть досить важливою темою для вивчення стільки часу, скільки буде снувати цивілізоване людство.
ВИСНОВКИ
За допомогою матеріалу, щобув наведений вченими – економістами тв власних думок, суджень мною була опрацьована дана тема – «Ринок та держава в сучасній економічній системі».
По-перше, я вважаю за належне ще раз підкреслити актуальність цієї теми. Так, економічний розвиток не стоїть на місці, він постійно розвивається, хоч нові думки та ідеї і базуються на дослідженнях вчених VII-XIX століть або навіть вчених античного періоду. Ця робота допомогла мені зрозуміти, що теорії можуть бути сформульовані у будь-якому році, це не має значення, але для її правильного використовування, для її коректної дії потрібен довгий час, впровадження нових інститутів тв нових механізмів. Екскурсія в історію дає змогу прослідкувавти розвиток взаємодії ринку та держави ще з античного періоду і до нашого часу, і перше питання курсової роботи наводить на такі висновки.
Ø Ринок являє собою сукупність великої кількості різновидів економіних відносин.
Ø Ринок пройшов складних шлях еволюції від простого обміну «віч – на - віч» до організованої структури світових ринкових мереж.
Ø Ситуація на ринку контролюється попитом та пропозицією, а врівноважується конкуренцією.
Ø Ринок має свої функції, які він повинен виконувати, а коректне його функціонування забезпечується законами ринку.
У другому питанні роботи була розглянена взаємодія держави та ринку, питання потрібності чи непотрібності державного контролю в сфері ринку, функції складових ринкової економіки. Отже, можна зробити такы висновки:
Ø Держава, як і ринок, мають складну структуру та являються самостійними, але в системи вдосконалюють друг друга та видаляють негативні сторони один одного.
Ø Втручання держави в ринкову економіку необхідне, воно повинне бути присутнім хоча б на мінімальному рівні, тим самим забезпечуючи стабільність та курс на розвиток ринку, запобігаючи монополізації ринкової структури.
Ø Ринкова економіка має три головні групи суб’єктів – держава, підприємства та домогостподарства. Їх збалансована діяльність, що передбачає виконання ряду функцій, дозволяє ринковій економіці реалізовуватися та виправдовувати звання найефективнішого виду еволюції товарно – грошових відносин.
Третє питання курсової роботи має назву «Проблеми становлення ринку в Україні в умовах переходу до ринкової економіки». У ноьому були вивчені проблеми, які з’явилися під час впровадження трансформаційної економіки на території України у період 1992 – 2000 років. Таким чином, аналіз цього питання наводить на такі висновки:
Ø Перехід економічної системи зачіпає усі сфери діяльності людини – від політики до екологічного середовища.
Ø Перехіддо нової економічної системи потребує поступової перебудови інституціональної структури за допомогою чітко сформульованих, повноцінних реформ, що керуються принципами тактики та стратегії.
Ø Метод переходу України до ринкової економіки називається «шоковою терапією»; він мав плюси та мінуси, і негативні фактори мали значну перевагу над позитивними.
Ø Трансформаційна економіка була форсованою, але сприяла поступовій перебудові інституціональної структури економіки.
Метою цієї роботи було глибоке, всестороннє вивчення обраної теми – «Ринок та держава в сучасній економічній системі». Я вважаю, що опрацьований мною матеріал та виражені у цій роботі думки, ідеї та теорії являються належним способом вивчення одного з розділу предмету політекономії.
Курсова робота
«Держава та ринок»
Донецьк,2010
ВСТУП
Мета: Всебічно вивчити структуру ринку, державного контролю над ринком, основну модель ринкової економіки.
Завдання:
· Довести необхідність державного контролю у системі ринкової економіки;
· Розкрити сутність відносин, які формують ринкову структуру;
· Проаналізувати проблеми становлення ринкової економіки в Україні.
Об’єкт: Ринок та держава, їх взаємозв’язок та ринкова економіка як похідна від цієї системи.
Коректне функціонування такої економічної системи, як товарне виробництво, потребує певної стійкої та правомірно узгодженої форми організації та управління. Саме такою формою є ринок.
Товарне господарство і ринок – неподільно взаємопов’язані, але не тотожні між собою соціально-економічні явища. Товарне господарство у своїй сутності має речовий спосіб зв’язку між людьми – це процеси виготовлення, розподілу та перерозподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг.
В основі такого поняття, як «ринок», лежить формування нового економічного порядку, структуризація суспільства та становлення нових інститутів, що уособлюють у собі органічну єдність економічного, правового, соціального і політичного. «При вирішенні практично будь-якої економічної системи, - писав лауреат Нобелівської премії Г.Мюрдаль, - об’єктом наукового дослідження має стати вся соціальна система, включаючи,окрім так званих економічних факторів, усе, що може впливати на майбутні події в економічній сфері». [8, с.23]
Ринок сприяє реалізації інтересів кожного з людей, якщо він ґрунтується на ефективних нормах. Індивідуалістичні інтереси, згруповуючись, становлять собою індивідуалістичні цінності, що є реальним підґрунтям, основою для всіх ринкових інститутів, діяльність яких повинна бути спрямована саме у цьому напрямку. Вищезгадані норми – це економічні закони, притаманні товарному господарству, є основою ринкової організації.[8. с.25]
Ринок являється нічим іншим, як відкоригованою схемою, що включає в себе механізм розподілу. Через цей механізм відбувається реалізація особистого інтересу, наповнення його матеріальним змістом. Результатом розподілу суспільного продукту є отримання благ кожним членом суспільства. Прагнення кожного до отримання більшої частки суспільного продукту, що є об’єктивно зумовленим і природним для людини, може бути задоволене завдяки гнучкій ринковій системі.
Ринок – це врегульований механізм, головними важелями в якому є попит та пропозиція. [10, с.358] Попит – це сукупність вищезгаданих індивідуальних інтересів, що за допомогою соціальних інститутів ринку потрапляє на вищу, більш значущу ступінь – державний рівень.
Саме для того, щоб держава певним чином була забезпечена необхідними товарами та послугами, у ній повинен бути налагоджений механізм так званої «невидимої руки» - так назвав ринкову економіку Адам Сміт у праці «Про природу та причину багатства народу» у 1776 році. Сміт вважав, що об’єктивною причиною виникнення ринку являється природна обмеженість виробничих спроможностей людини. Вчення Сміта знайшло свій подальший розвиток у працях Карла Маркса «Капітал», Леніна «По поводу так называемого вопроса о рынке» та австрійця Ф.Хайєка, який назвав ринок «формою спонтанного соціального порядку».
Держава – це друга, не менш важлива складова системи «ринок-держава». Держава у цій системі виступає саме як регулятор відносин, які виникають між виробниками та споживачами на території, яка закріплена за певним державним утворенням. Активне втручання держави в економіку створює ефективну систему перерозподілу всіх доходів, що призводить до формування нового виду економіки – ринкової економіки, або економіки змішаного типу. Ринкова економіка надає споживачеві широкий вибір для задоволення своїх потреб: є можливість купувати те, що потрібно, та реалізовувати виготовлений товар. Пол Самуельсон вважав: «Найкраще регулює та держава, що найменше регулює», але це не зовсім вірно. Ринкова економіка, якою вільною не була би її система, не може існувати без державного контролю, бо тоді цей економічний тип занепаде. Необхідність державного регулювання теоретично обґрунтована в книзі Дж.М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1946). Ця теорія лежить в основі економічної політики майже усіх розвинутих капіталістичних країн.
Державне регулювання ринкової економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб’єктів і окремих громадян на досягнення цілей і приорітетів державної соціально-економічної політики. [8, с.30]
Я вважаю за необхідне відзначити те, що тема «Ринок та держава» є актуальною не тільки тому, що взаємодія цих двох елементів має бути розглянута на прикладі сучасної економіки. Всебічне вивчення полягає у тому, щоб звернути увагу як на історію, розвиток, так і на сучасний аспект явища, а з цього можна зробити висновок, що актуальність відносин держави та ринку почалася з самого зародження державності та товарних відносин, і не губиться і досі. Напевне, ринок і держава будуть досить важливою темою для вивчення стільки часу, скільки буде снувати цивілізоване людство.
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ РИНКУ, ЙОГО ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ, МЕХАНІЗМ
Точно визначити той час, коли з’явився ринок, неможливо. Це відбувалося дуже давно, тоді, коли люди зрозуміли сутність та вигоди процесу обміну, коли людство достатньо розвинулося для того, щоб почати організацію товарного виробництва. На думку вченого Рибалкіна, ринок – це сукупність економічних відносин між господарюючими суб’єктами щодо організації виробництва та обліку товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва [10, с.362]. Так, ринок включає в себе окрему сферу діяльності, яка пов’язана з формуванням особливих відносин між продавцем та покупцем.
Передусім, що люди розуміють під словом «ринок»? Напевно, більша частина опитуваних відповість, що це торгівельні ряди, згрупування палаток або торгівельна зала. У цілому, уявлення людей малює окрему територію, на якій можна обміняти гроші на будь-який товар. Є також і стихійні, й організовані ринки, і це також дуже важливо, тому що між цими двома різновидами лежить довгий шлях еволюції, вдосконалення.
Історія такого явища, як ринок, має початок, але не має кінця. Я вважаю, що поки розвивається людство, буде розвиватися і ринок, і це процес, який не можна зупинити.
Стадії розвитку ринку(схема 1)
За вченим Ватаманюком, перша, початкова стадія розвитку ринку була заключена у простому обміні, віч-на-віч. Відсутня будь-яка організація, відсутні посередники, ніяких договорів, гарантій, кредитів – обмін тільки тут і зараз
[3, с.148]. Таку роздрібну торгівлю важко назвати ринком, але все колись мало свій початок. Якими простими не здавались ці відносини, та й в них є розвиток. Хіба можна порівняти бартерний обмін з грошовим? Звісно, ні. Важливу роль у цьому зіграла поява грошей та їх еквівалентів, що підняло торгівлю на новий, вищий рівень і наблизило до ринкових відносин.
Наступною стадією розвитку ринку була організація міських базарів. Вчений Ватаманюк вважає, що велика заслуга у цьому належить органам влади, міським адміністраціям, що виділяють певну територію під торгівельні ряди та інші забудови, а також здійснюють контроль за тим, що відбувається на таких ринках.
Крок вперед стає очевидним – стихійне явище перетворюється на систематизоване, присутній як всебічний, так і вузький контроль з боку держави – це податки на торгівельну діяльність, місце на території ринку, а також і стражі порядку, які вели безпосередній місцевий контроль за виконанням вимог законів. У розвитку ринку можна побачити і соціальну функцію: люди отримали нове місце для спілкування, обміну новинами, адже у давні часи були відсутні засоби масової інформації.
«Ринки стали набутком міст, ростуть разом із ними. Вони множаться, вибухають у міському просторі, надто тісному, щоб їх стримувати», - сказав вчений Бродель, і я повністю згодна з його думкою [3, с.149].
Третя стадія розвитку ринку – це зростання масштабів торгівлі, перехід від міських ринків до регіональних, а у подальшому – до світового ринку. Ця сходинка найвідповідальніша з усіх, тому що вона потребує ретельнішої організації; вчений Рибалкін вважає, що загальним підґрунтям існування та функціонування систематизованого ринку є суспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників. Дійсно, це так [10, с.359].
Тепер, коли пройдені ці три ступені розвитку, можна судити про інституціональне розділення ринку: серед стихійних базарів поширюються постійні криті ринки. З’являються посередники та кредитори. Змінилась навіть роль ринків у житті міст: якщо раніше головну роль у забезпеченні громадян всім необхідним грало натуральне господарство, то тепер – ринок. З розвитком товарних відносин вчений Ватаманюк відмічає також проблему шляхів товаропостачання до міст, проблему охорони перевізників товарів [3, с.149].
«Посередницькі ланцюжки поволі простяглися між великим купцем та роздрібними торгівцями», - розповідає Ф.Бродель, автор наукових робіт та упорядник великого об’єму інформації про розвиток ринку. У цій цитаті можна побачити розрив прозорого ринку, віддалення постачальника від споживача, появу третьої особи в обміні – посередника. Таку зміну в ринковій економіці можна охарактеризувати цитато. з наукової праці Дагласа Норта: «Технологічні та інституційні зміни – це ключі до розуміння суспільної та економічної еволюції, якій властива залежність від її шляху» [8, с.19 ].
На мою думку, останньої стадії розвитку ринку не буде, тому що він розвивається постійно. Надалі це – еволюція ринку, його спеціалізація, об’єднання окремих торгівельних закладів у мережі. Велика роль у цих подіях належить саме географії виробництва та географії споживання. З цього моменту можна відзначити перехід на новий рівень: розраховуються фактори, що мають вплив на прибуток. Маються на увазі, по-перше, зручності приступу до ринку, по-друге, безпечність та небезпечність торгівельних шляхів, а також, звісно, собівартість товару та попит на нього. Цей комплекс підрахунків допомагає прийняти обмірковане рішення щодо поставки товару з усіх аспектів – як економічного, так і матеріального.
Зростання масштабів та інтенсивності обміну сприяло відтворенню нових, доступніших каналів товарообігу, що зумовило появу приватного ринку – сектор сфери обміну, який постійно контролюється, має агентів – перекупників, що забезпечують ринок необхідними товарами і отримують від цього прибуток.
[3, с.150]
Таким чином, за допомогою невеликої екскурсії в історію, можна побачити та зрозуміти сутність трьох основних ступенів розвитку ринку, які були розглянуті за теорією вченого Ватаманюка. Я повністю згідна з цією теорією, та знаходжу її як найпростішу, найдоступнішу для характеристики раннього розвитку ринкового механізму. Також можна відзначити те, що еволюція такої складної сфери відносин, як ринок, спровокувала інтенсивність розвитку фінансових інститутів, змінювала напрямок державної політики, що пояснюється значущістю самого ринку як явища.
Визначення ринку в економічній теорії(схема 2)
[7,с.165]
З історичної точки зору, яку пропонує французький економіст А.Курно, ринок – це «всякий район, на якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті ж самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись»
[9, с.178]. Цей вислів характеризує сутність ринку як сукупність економічних відносин, що можуть змінюватися. Виникає таке питання – що впливає на ці зміни? Від чого залежить ситуація на ринку, що контролює її? Відповісти на ці питання допоможе більш детальне ознайомлення з елементами ринкового механізму, з функціями ринку у цілому.
Ринковий механізм – це складний інститут, що регулює товарно – грошові відносини; вчений Рибалкін також додає, що саме ринковий механізм єднає дві сторони учасників ринку – споживачів, що уособлюють попит та виробників, що уособлюють пропозицію [10, с.376]. Так, ринок як єдність відносин, не може виникнути просто так, для цього потрібні обов’язкові умови, перша з яких – наявність попиту та пропозиції.
Звісно, люди мають багато потреб, в деякі з них можуть бути задоволені товарами, які матимуть змогу реалізувати виробники. У сфері ринку поняття «потреба» постає у понятті «попит», а можливість віри бити товари, які користуються попитом, заключна у понятті «пропозиція». З цього можна зробити висновок, що ці два поняття в інституціональній організації ринку займають ключові місця. На думку вченого Базилевича, ринок – це само відтворювальний сектор економіки, що працює заради прибутку, а такі питання, як «що виробляти?» і «скільки виробляти?»,вирішує зиск, що також підкреслює правильність теорії Рибалкіна [2, с.190].
Між двома головними важелями ринкового механізму існує ще один, який вирівнює положення на ринку. Це – одна з головних рис сучасного ринку, перепустка у сферу товарообміну будь-якого господарюючого суб’єкта. Звісно, це конкуренція.
За думкою Базилевича, конкуренція є найдавнішим стимулом економічного розвитку, але також може виступити і гальмуючим фактором, тому що породжує монополізм. У цьому заключна одночасно прогресивність і де градаційні її наслідки, неоднозначність цієї неодмінної складової ринкового механізму [2, с.190].
Система ринку діє цілеспрямовано, підкорюючись законам, що дають змогу робити її цілісною, повною, завершеною. Я згодна з вченим Рибалкіним у тому, що найголовнішими законами ринку є такі п’ять законів, як:
ü закон вартості. Він визначає співвідношення між витратами на товар та його ціною у грошовому еквіваленті; ціна відображає коливання між попитом та пропозицією.
ü закон попиту. У своїй основі він має обернено пропорційну залежність між ціною та попитом.
ü закон пропозиції. Він обумовлює прямо пропорційний зв’язок між коливанням ціни на товар та зміною обсягу пропозиції.
ü закон конкуренції. Цей закон встановлює пряму залежність між величиною витрат капіталу і прибутком. Досягнути максимального розвитку ринку можна тільки за допомогою здорової конкуренції, а якщо навпаки – це призведе до утворення монополії та зумовить занепад ринку.
ü закони грошового обігу. Вони контролюють баланс між кількістю грошей та сумою товарів і послуг в обігу [10, с.364].
Недотримання законів ринку не буде мати ніяких позитивних наслідків, лише принесе дисбаланс в ринковий механізм та суміжні з ним сфери – економіку, політику.
Дія ринкового механізму має направлення на виконання визначених функцій, які я пропоную вивчити за теорією Базилевича. Таким чином функції ринку такі:
функція регулювання. У ній зосереджений контроль за усіма економічними процесами, що відбуваються за допомогою ринкового механізму. Це виробництво. обмін, розподіл і споживання – ланцюжок, що виражає сутність товаровиробництва.
функція стимулювання. Ринок створює дієвий механізм мотивації праці суб’єктів; підвищує ефективність діяльності, спонукаючи виробників до підвищення якості товарів та зниження витрат на них.
розподільча функція. Вона виражає найголовнішу задачу, яку ставить перед собою ринок – справедливо розподілити матеріальні блага між тими, хто їх потребує. Однак, справедливість має дефективний характер внаслідок нерівного статку громадян.
функція санації. Неупереджена та справедлива функція, що притаманна ринковому механізмові. Вона звільняє ринок від неконкурентоспроможних суб’єктів та надає простір для розвитку прогресивних підприємств.
алокаційна функція. Важливість цієї функції полягає у тому, щоб створити найвигідніші комбінації ресурсів для виробництва оптимального за співвідношенням ціна/якість товару.
інформаційна функція. Ці функція допомагає виробникові та споживачеві орієнтуватися на просторі ринку. Проінформований суб’єкт ринку може стати будівником прогресивної економічної системи, і тому треба бути завжди в курсі справ та нових тенденцій.
функція інтеграції. Ринок потребує цілісності, об’єднаності, в одну систему, що створює сильний, життєздатний організм у економічній сфері. Поєднання різних секторів діяльності в ринковому механізмі допомагає в укоріненні нього самого[2, с.195].
Таким чином, ринок в політекономічному аспекті визначається як сукупність відносин щодо економічної власності. Економічна сутність ринку виражається через ринковий механізм, діючими важелями якого виступають попит, пропозиція та конкуренція, а функції, виконувані ринком, зумовлені законами ринку.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 213.