Місце і роль консалтингових організацій в забезпечені розвитку підприємства визначається насамперед природою самого консалтингу.

Для вияснення цієї природи, в першу чергу, необхідно розуміти принципову різницю між консультуванням і консалтингом. Необхідно бачити, що консультування як навчання і допомога порадами, а консалтинг виступає, як допомога у вирішені проблеми замовника. Тобто, консалтинг виступає як комплексна послуга по проведенню діагностики і лікуванню процесу. На практиці це передбачає наступні етапи:

- збір загальної інформації про бізнес (інструментарій: опитування, аналіз звітів, планів та прогнозів; порівняння) ;

- виявлення симптомів ускладнень (інструментарій: експрес-діагностика, порівняння та аналіз поточних та базових даних);

- вияснення проблем, тобто основних слабостей, які викликають симптоми і підривають ефективність бізнесу (інструментарій: узагальнення даних аналізу та синтезу);

- пошук альтернативних рішень, які ведуть до подолання проблем і супутніх до них симптомів (інструментарій: узагальнення, резулювання, моделювання проблематики);

- розробка і застосування рекомендацій для покращення ситуації.

Оцінювання вимог, які повинні пред'являтися до консультанта (з обґрунтуванням), які мають бути притаманні професійному консультанту.

Розробка проект кодексу честі консультанта

Оцінювання вимог, які повинні пред'являтися до консультанта, насамперед повинні бути такі:

Високі здібності до діагнозу, аналізу, синтезу.

Даний критерій є вкрай необхідним, адже, робота консультанта насамперед, складається з проведення оцінки, порівняння, формування певних висновків, що потребує глибокого аналізу проблематики, діагностування об'єкта консультування.

Дуже розвинута уява.

Це дає можливість консультанту спрогнозувати та змоделювати подальшу ситуація, прийняти відповідні рішення в даній площині. Мати змогу оцінити наслідки від запропонованих в ході консультацій висновків.

Чесність і цілісність.

Це дозволяє консультанту бути неупередженим в консультуванні клієнтів, бути однозначним в своїх рішеннях, не використовувати свої здібності для шахрайських проявів, тощо.

4) Висока комунікаційна майстерність (усна та письмова) – дозволяє консультанту бути високопродуктивним, грамотним (з професійної точки зору), забезпечувати виконання покладених на нього завдань якісно, професійно та у найбільш можливі стислі терміни. Дана вимога до консультанта необхідна також для забезпечення спілкування між замовником консультаційних послуг та консультантом, здібність останнього донести в зрозумілій формі результати своєї роботи.

5) Здібність встановлювати продуктивні взаємовідносини з іншими.

Це дозволяє консультанту в своїй роботі використовувати поради, рекомендації інших фахівців. Для цього необхідно мати здібності щодо роз положення до себе людей.

6) Здібність бачити картину в цілому – дозволяє на будь-якій стадій консультаційного процесу мати уяву про можливі шляхи вирішення поставленого завдання. Здатність виокремити з цілого складові частини.

7) Ентузіазм і наполегливість – вимога, що необхідна для прояву особистих професійних навиків консультанта, його здібності до само мотивування, можливість приймати певні самостійні рішення; здібність ставити перед собою певні цілі та досягати їх.

Кодекс честі консультанта, насамперед, повинен відображати його професіоналізм та певний суб'єктивізм по відношенню до виконуваних ним обов'язків. Не дотримання положень, що регламентуються даним документом, не тягне за собою відповідних наслідків, передбачених чинним законодавством, тобто, консультант не несе передбаченої нормами трудового чи адміністративного законодавства відповідальності.

Про те, керівництво, оцінюючи професійні здібності та навики консультанта, може враховувати і дотримання ним кодексу честі.

На мою думку, кодекс честі консультанта повинен містити, насамперед, наступні положення.

1. Неупереджене та виключно професійне ставлення до кожного клієнта фірми.

2. Чесність та цілісність по відношенню до колег та замовника.

3. Конфіденційність.

Дотримання інформаційної безпеки гарантує клієнту, що інформація щодо проблем даної організації не вийде за її межі.

4. Постійне підвищення своїх професійних навиків.

5. Власні переконання та суб'єктивні твердження ґрунтувати виключно на загальновизнаних методах та формах дослідження з відповідним обґрунтуванням, що максимально виключає можливість хибного рішення.

6. Відповідальний і високо мотивований підхід до кожного ввіреного йому сегменту роботи.