Але не зважаючи на це, можна знову констатувати той факт, що вищою забур’яненістю відзначались посіви кукурудзи після кукурудзи в перший і другий рік вирощування на одному і тому ж полі.

Найменшою загальна кількість бур’янів була на контролі, після цукрових буряків і гороху.

Розширення посівних площ та насичення сівозмін кукурудзою приводить до підвищення зборів фуражного зерна, але одночасно погіршує фітосанітарний стан посівів через повторні посіви цієї культури, які сприяють ушкодженості рослин кукурудзяним метеликом і ураженості пухирчастою сажкою.

Ушкодженість рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом

Курудзяний (стебловий) метелик (Pyrausta nubilalis) пошкоджує кукурудзу, а із бур’янів надає перевагу щириці, осоту, курячому просу. Гусениці прогризають ходи в стеблах, ніжках і стержнях качанів. До часу збирання кукурудзи личинки знаходяться переважно в нижній частині стебла, тому переважна їх частка після збирання знаходиться на полі в стерні [37].

Облік ушкоджених кукурудзяним метеликом рослин кукурудзи показав (табл. 4.5), що найменше їх було у варіантах, де ця культура розміщувалась після попередників мало споріднених з кукурудзою, тобто після цукрових буряків, гороху та ярого ячменю.

Таблиця 4.5

Вплив попередників на ушкодженість рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом в 2005 році

По мірі накопичення післяжнивних решток кукурудзи на полі за рахунок її повторних посівів кількість ушкоджених рослин зростала до 10,1-13,7%, проти 6,3-7,8% після інших попередників. Таким чином, найбільшого розповсюдження цей шкідник набуває при наявності в сівозміні повторних посівів кукурудзи.

Вплив попередників на ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою

Збудник пухирчастої сажки кукурудзи – гриб Ustilago maydis. З’являється у вигляді пухлин. Найбільшої шкоди завдає при ураженні качанів, внаслідок чого вони стають недорозвиненими. Джерелом інфекції є гали, що залишаються на полі і післяжнивні рештки, в яких зимують хламідоспори гриба. Спори добре зберігаються в галах у грунті на глибині 20-24 см [38].

Ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою спостерігалась у всі роки та у всіх варіантах досліду, але вона була різною (табл. 4.6) і залежала від розміщення культури в сівозміні, тобто від попередника.

Також розвитку хвороби сприяла часта зміна посушливої і дощової погоди.

Так, в більш вологому 2004 році розвиток хвороби був помітно вищим, а в сухішому 2005 році – нижчим.

Таблиця 4.6

Ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою залежно від попередника, %

Але це загальна тенденція. Якщо аналізувати ураженість рослин пухирчастою сажкою по варіантах досліду, то чітко видно, що найменшою вона в обидва роки досліджень була при розміщенні кукурудзи після гороху і складала 1,8-2,2%. На контрольному варіанті і після цукрових буряків ураженість сажкою складала в середньому відповідно 2,8 і 5,1% і коливалась по роках від 2,4 до 3,1% і від 4,4 до 5,8%. І знову ж погіршення фітосанітарного стану посівів кукурудзи за рахунок пухирчастої сажки різко наростало в повторних посівах. Так, якщо в контрольному посіві ураженість хворобою в середньому за 2 роки складала 8,3%, то на третій рік вирощування кукурудзи на одному місці цей показник зростав до 15%.