Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Проблеми утилізації твердих побутових відходів в малих містах
Вступ
У результаті неконтрольованих демографічних процесів ряду азіатських країн відбувся різкий ріст чисельності населення Землі, що уже перевищує 6,4 млрд. докорінно змінився вплив людини на природне середовище. Піддалися вирубці й сільськогосподарському освоєнню сотні мільйонів гектарів землі. Сотні тисяч квадратних кілометрів земельних масивів порушені гірськими виробітками або забудовані, з надр на поверхню землі переміщаються мільярди тонн корисних копалин, гірських порід, солоних вод і розсолів; промисловість і транспорт спалюють величезну кількість палива, розпорошують мільйони тонн різноманітних мінеральних ресурсів. Природні запаси виснажуються в результаті їхнього нераціонального використання, що приводить до гігантських скупчень відходів. За останні піввіку підсилилися процеси забруднення всіх компонентів навколишнього середовища, що перетворило проблему охорони біосфери й навколишнього середовища в одну з найважливіших на планеті, не менш серйозну, а в ряді регіонів уже більше серйозну, ніж проблема збереження миру, боротьби з голодом, алкоголізмом і наркотиками.
Екологічна некомпетентність керівництва на міжнародному, федеральному й місцевому рівнях господарської роботи в останні 20 років все частіше приводить до екологічних криз у зонах впливу технології й, як наслідок, до росту захворюваності, зниженню середньої тривалості життя людей. Це, зокрема, підтверджує аварія на Чорнобильській АЕС.
Особливу небезпеку для людини й біосфери представляють озонові й теплові діри в атмосфері, парниковий ефект, радіоактивне й бактеріологічне забруднення навколишнього середовища й розвиток процесів імунодефіциту в людини, тварин і рослин.
Живі організми на 90% зосереджені в заплавах річок й інтенсивно знищуються необґрунтовано розташовуваними тут підприємствами, що скидають більші обсяги стічних вод. За останні 10–12 років вилов коштовних видів риб із внутрішніх водойм нашої країни скоротився в 4 рази. Навколо промислових підприємств, металургійних і хімічних комбінатів на тисячах гектарів сформувалися техногенні пустелі, загинула більшість мікроорганізмів навіть у ґрунті. Стали масовими випадки хімічної інтоксикації й поразки організму, особливо в немовлят, у результаті впливу радіоактивних елементів, ртуті, селену, свинцю, інших важких металів, окислів азоту, сірки, вуглецю, органічних забруднювачів, фенолів, продуктів розпаду, білків й ін. Експерти ООН відзначають, що техногенним «опустеленням» уражено 30% земної поверхні, і ця площа, непридатна для здорового життя людей, зростає щорічно на 6 млн. га.
Удосконалювання знарядь праці дозволяє втягувати в трудовий процес все більшу кількість природних ресурсів.
Створюється ілюзія безмежної влади людини над природою. «Скорення» природи приводить до порушення її законів. Наслідки, бувають майже катастрофічними – це наслідки випробувань ядерної зброї, аварій на атомних електростанціях, будівництва целюлозно-паперових комбінатів на о. Байкал, зведення великих гідроспоруджень на рівнинах, зокрема, на Волзі, у затоці Кара-Богаз-Гол, аварії на гірничодобувних підприємствах, на великих хімічних підприємствах. Збиток від такого «скорення» природи часто непорівнянний з тією вигодою, що очікували одержати.
Необхідно знати й ураховувати закономірності розвитку природного середовища, оскільки будь-яка господарська діяльність являє собою втручання в природу. І перш ніж здійснити таке втручання, потрібно передбачити всі його наслідки, як найближчі, так і віддалені, науково обґрунтувати необхідність такого втручання.
Під навколишнім середовищем звичайно розуміють біосферу або частину природної системи, у якій безпосередньо здійснюється діяльність людей. Біосфера – це зовнішня оболонка планети, населена живими організмами. Біосфера й саме життя на Землі виникли в результаті закономірного розвитку нашої планети й всієї сонячної системи.
Результати досліджень
Електроенергетика
Немає.
Паливна промисловість
Немає.
Хімічна та нафтохімічна промисловість
Немає.
Машинобудування та металообробка
ВАТ «Ставищанський приладобудівний завод» 09400 Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 9 Річний обсяг промислового виробництва – 800 тис.грн., основна продукція – вузли та деталі для електровимірювальних приладів.
Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість
Немає.
Будівельні матеріали
– ПП «Мрія»
09400 Київська обл., смт. Ставище, провулок Радянський, 12 Річний обсяг промислового виробництва більше 300 тис.грн., основна продукція – цегла керамічна.
Легка промисловість
Немає.
Харчова промисловість:
– ВАТ «Ставищанський маслозавод» 09400 Київська обл., см Ставище, вул. Радянська, 96 Річний обсяг промислового виробництва більше 3 млн. грн., основна продукція – масло, цільномолочна продукція, казеїн. – ВАТ «Ставищепродтовари».
Основні показники економічного розвитку району у 2005 році
| Випуск промислової продукції | 4,0 |
| Валова продукція сільського господарства | 41,5 |
| продукція рослинництва | 28.8 |
| продукція тваринництва | 12,7 |
| Інвестиції в основний капітал | 4,2 |
| Прибуток прибуткових господарств | 2,1 |
| Роздрібна торгівля | 6,8 |
| Громадське харчування | 1,5 |
| Обсяг платних послуг населенню | 1,0 |
Правові аспекти
Реалізація законодавчих вимог щодо запобігання або зменшення утворення відходів, стимулювання впровадження маловідходних технологій, екологічно і економічно зумовленого лімітування утворення і розміщення відходів має базуватися на чітких і однозначних нормативних показниках. Такий підхід відповідає міжнародним принципам мінімізації відходів та впровадження методів контролю за відходами, заснованим на ефективному використанні ресурсів.
Програма дій «Порядок денний на XXI століття» рекомендує урядам країн і міжнародним організаціям розробити критерії і методології оцінки ресурсомісткості і екологічного впливу продуктів і процесів протягом усього життєвого циклу. Збереження навколишнього середовища і забезпечення сталого розвитку вимагає підвищення ефективності виробництва і зміни структури споживання з тим, щоб досягти оптимального використання ресурсів і максимального скорочення відходів. Політика і дострокові програми мають розроблятися з урахуванням концепції «більш чистого виробництва», в якій центральне місце відводитиметься розробці та застосуванню маловідходних технологій. Стабілізувати або скоротити обсяги утворення відходів рекомендують шляхом розроблення норм.
Згідно із Законом України «Про відходи» нормуванню підлягають граничні показники утворення відходів у технологічних процесах вимоги щодо питомих показників утворення. Нормування у сфері поводження з відходами, поряд з іншими складовими екологічного нормування, повинно забезпечувати нормативну основу; створення і функціонування державної системи управління екологічною безпекою, досягнення балансу між рівнями шкідливого виливу на навколишнє середовище і його можливостями до відновлення. Інструментом, що допомагає регулювати утворення і обмеження шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище, на сьогодні в Україні є ліміти на їх утворення і розміщення. Чинними нормативно-правовими документами передбачено, що проект ліміту на утворення і розміщення відходів не може перевищувати нормативно-допустимих обсягів їх утворення, розрахованих на підставі нормативів утворення відходів.
Відсутність єдиної методики та порядку визначення нормативів утворення відходів не дає можливості виконати п. 4, 5, 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляд лімітів на утворення та розміщення відходів» та ст. 7, 31 Закону України «Про відходи» і спричиняє довільне визначення нормативно-допустимих обсягів утворення відходів та представлення фактичних їх обсягів утворення як нормативних. Це призводить до порушення системи обліку відходів та нівелювання регулювальної ролі лімітів як обмежувального інструменту.
Про масові факти розбіжності між даними державної статистичної звітності та фактичними даними, встановленими при перевірці, свідчить, зокрема, лист Держкомстату України на адресу Мінекоресурсів України від 27.06.2002 р. На 91% перевірених підприємств частково відсутня нормативна та методична документація з питань обліку відходів.
Екологічну і економічну ефективність упровадження НУВ визначають достовірністю встановлення понадлімітних обсягів утворення відходів і відповідно зборів за їх розміщення. За такого підходу екологічні наслідки впровадження нормативів утворення відходів виражаються економічними показниками зборів за їх розміщення.
Об’єми накопичення відходів
В Ставищанському районі 32 населених пункти. Крім цього в районі розташована значна кількість промислових, автотранспортних підприємств, сільськогосподарських утворень. Ці об’єкти є джерелом накопичення великої кількості відходів.
Виробництва по переробці та утилізації відходів в Ставищанському районі відсутні, також відсутні промислові підприємства, які мають токсичні відходи і полігони для твердих побутових відходів та удосконаленні звалища.
В районі є примітивне звалище побутових відходів смт. Ставище і 20 місць збору побутових відходів в селах району.
Звалище побутових відходів розташоване на землях населеного пункту с. Розкішна Ставищанського району, займає 2,2 га площі землі, експлуатується з 1945 року, під’їзна дорога з твердим покриттям, звалище не узаконене, не удосконалене. Звалище побутових відходів не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам по наступних показниках:
· Не витримана санітарно-захисна зона до населеного пункту і складає 200 м;
· Відсутній шлагбаум, будиночок для чергового працівника;
· Відсутнє штучне освітлення;
· Понаднормативна відстань до ґрунтових вод;
· Відсутня гідро ізолююча основа;
· Відсутні спостережні свердловини;
· Відсутні ділянки для миття та дезінфекції машин та контейнерів;
· Відсутні системи по збору, очистки та знезараження фільтрату, що утворюється на полігоні.
Місця збору побутових відходів у селах району не удосконалені, не узаконені, відсутня огорожа, штучне освітлення, інше.
В районі не проводиться компостування побутових відходів, на сміттєзвалищах району не перебувають сторонні особи.
Складування і захоронення промислових і побутових відходів 2005 рік
| Дані про об’єкт | Стан об’єкта | Площа об’єкта, га | |||||
Фактично заповнено
Охорона праці
Управління охороною праці на підприємстві в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні підприємства особою, що приймає рішення, є роботодавець; по галузях виробництва, цехах – керівники галузей, цехів, а на робочих місцях – керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Роботодавець несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці.
Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт, які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи, засобами індивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.
Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України «Про колективні договори та угоди» від 01 липня 1993 року.
Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.
У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допоміг, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.
Організація та порядок проведення навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, порядок проведення спеціального навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведення інструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місці встановлюються «Типовим положенням про навчання з охорони праці», затвердженим Держнаглядохоронпраці 17.02.1999 року.
Види навчання та порядок його проведення встановлюється вищевказаним Типовим положенням, яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.
Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.
З працівниками підприємства проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці – вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.
Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або інша особа, на яку ці обов'язки покладе керівник підприємства.
Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає на нове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншого підрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.
Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки один раз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників.
Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при порушенні працівником вимог нормативних актів з охорони праці, трудової дисципліни; при перерві у виконанні роботи більш як на 60 днів, а для робіт підвищеної небезпеки більш як на 30 днів; при зміні машин, обладнання, технології виробництва; на вимогу органів державного нагляду.
Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових. робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт. З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж не менше 2–15 робочих змін.
Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів у країни про працю. Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають «Правилами трудового розпорядку на підприємстві».
Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років -36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 годин, при шестиденному – 7 годин, а останній шостий день скорочується на дві години.
Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України «Про відпустки» повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років – 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів.
Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 року №170, і також регулюється КЗпП України. Норми безкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».
Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.
Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу.
Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до «Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт», для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.
Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України «Про охорону праці».
За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій.
Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства.
Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України «Про пожежну безпеку» та «Правилами пожежної безпеки в Україні».
Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м2 площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.
Загальні висновки і пропозиції
1. Земля зараз густо заселена і на ній уже немає місця для смітника. Забруднення зараз є найважливішим, лімітуючим фактором для людини. Ця проблема існує в усьому світі, відрізняючись лише в одному: в країнах, що розвиваються забруднення пов’язані в основному із агроіндустріальним забрудненням. Цивілізовані країни обумовили глобальне забруднення води і повітря, що загрожує зараз буквально кожному. Щоб упоратися з глобальним та локальним забрудненням потрібний екосистем ний підхід.
Забруднення – це зміна фізичний, хімічних та біологічних характеристик повітря, води ігрунку, яка випливає, або вплине згодом негативно на життя людини, потрібних йому рослин і тварин, на умови життя, культурне надбання, на виробничі процеси, які сприятимуть псуванню, або виснаженню сировинних ресурсів. Забруднювачі – це відходи нашої діяльності
2. Людство повинно мати чітке уявлення про те, що природні ресурси обмежені і технологія виробництва будь-якої продукції має задовольнити таку екологічну вимогу, як мінімальне споживання матеріалів і енергії. Люди повинні добре знати закони природи, розуміти взаємозв’язки природних явищ, уміти передбачати і оцінювати наслідки втручання в природний хід багатьох процесів. У них повинен бути вироблений «екологічний світогляд», тобто усвідомлення приоритетного вирішення екологічних проблем при здійснені будь-яких проектів, розробках сучасних технологій створенні машинних механізмів, при всіх формах господарювання, а також тверда переконаність у тому, що без впевненості в нешкідливості для НС того чи іншого заходу, він неповинен реалізовуватися.
3. Актуальною проблемою смт. Ставище та району є утилізація твердих побутових відходів накопичення відходів. Накопичення відходів та нечистот є джерелом інфекції та створює умови для розмноження комах і гризунів – переносників інфекцій.
4. У місті переважає вивіз відходів на звалище, де зберігається багато відходів. Складання відходів на звалищі є економічно найбільш не досконалішим способом порятунку від них. Стічні води звалища токсичні й забруднюють ґрунтові води і річки. Відбувається забруднення атмосферного покоління газоподібними речовинами, які утворюються при розкиданні звалених матеріалів. Актуальною проблемою є запобігання утворення великої кількості відходів. У промисловості для цього необхідно застосовувати особливі технології. У побуті багатьох випадків достатньо змінити характер пакування товарів, щоб різко знизити кількість побутових відходів. Відходи накопичуються як на спеціальних так і несанкціонованих сміттєзвалища. На долю не ліцензованих місць розміщення відходів припадає біля 70%. Біохімічні процеси розкладання відходів негативно впливають на навколишнє середовище. Сміттєзвалища побутових відходів забруднюють ґрунт і рослини, повітря, підземні і поверхневі води. Ситуація, яка склалася представляє реальну загрозу для життя людей, тому питання охорони природи повинне стояти на одному з перших місць.
5. На полігонах іноді намагаються вирощувати рослини, у тому числі навіть лікарські, але це дуже небезпечний шлях. Склад побутових відходів досить строкатий часто невідомий, їх токсичні компоненти можуть включатися до складу тканини рослин і завдавати шкоди здоров’ю людини при використанні їх як лікарських засобів чи при вживані в їжу.
6. Все частіше настає потреба розробки екологічно безпечних технологій і приладів для знешкодження і переробки промислових відходів, а також технологічних ліній по їх сортуванню з метою використання компонентів в якості вторинного продукту.
7. Швидке збільшення населення планети, розвиток промисловості, транспорту і енергетики, інтенсифікація сільського господарства й ряд інших антропогенних факторів призвели до різкого посиленого впливу людини на природні процеси і руйнування екосистем.
8. Для України прикладом ефективного вирішення проблеми боротьби з сміттям та стічними водами може бути Франція. Майже в усіх містах країни є спеціальні сміттєспалювальні підприємства, а сміття проходить попереднє сортування. Є велика кількість компостних підприємств що утилізують побутові відходи та виробляють компост для виноградників та біогаз. В смт. Ставищах необхідно розробити проект нового полігону відходів, збільшити увагу на утилізацію відходів, на методи їх знешкодження, на реконструкцію очисних споруд або повне їх оновлення на підприємствах міста, впроваджувати агроекологічні підходи до ведення сільського господарства.
9. Найбільш ефективним методом утилізації побутових відходів є механізовані методи переробки на спеціальних заводах. Також ефективним методом утилізації сміття є його спалювання, а зі шлаків можна виготовляти стінні блоки, дорожнє покриття, теплову ізоляцію, із золи – екологічно чисті облицювальні кахлі та інше.
10. Доцільно відновити проведення екологічних місячників благоустрою територій із широким залученням громадськості, школярів підприємств та організацій.
11. Першочергове завдання, щодо вирішення екологічних потреб – це організація масової допомоги фундаментальним економічним перетворенням, з тим, щоб економіка XXI століття, будучи набагато більш раціональною й економічно чистою, виявилася не менш продуктивною.
У XXI столітті мають бути вироблені нові етичні норми, в основу яких покладенні екологічні цінності.
Проблеми утилізації твердих побутових відходів в малих містах
Вступ
У результаті неконтрольованих демографічних процесів ряду азіатських країн відбувся різкий ріст чисельності населення Землі, що уже перевищує 6,4 млрд. докорінно змінився вплив людини на природне середовище. Піддалися вирубці й сільськогосподарському освоєнню сотні мільйонів гектарів землі. Сотні тисяч квадратних кілометрів земельних масивів порушені гірськими виробітками або забудовані, з надр на поверхню землі переміщаються мільярди тонн корисних копалин, гірських порід, солоних вод і розсолів; промисловість і транспорт спалюють величезну кількість палива, розпорошують мільйони тонн різноманітних мінеральних ресурсів. Природні запаси виснажуються в результаті їхнього нераціонального використання, що приводить до гігантських скупчень відходів. За останні піввіку підсилилися процеси забруднення всіх компонентів навколишнього середовища, що перетворило проблему охорони біосфери й навколишнього середовища в одну з найважливіших на планеті, не менш серйозну, а в ряді регіонів уже більше серйозну, ніж проблема збереження миру, боротьби з голодом, алкоголізмом і наркотиками.
Екологічна некомпетентність керівництва на міжнародному, федеральному й місцевому рівнях господарської роботи в останні 20 років все частіше приводить до екологічних криз у зонах впливу технології й, як наслідок, до росту захворюваності, зниженню середньої тривалості життя людей. Це, зокрема, підтверджує аварія на Чорнобильській АЕС.
Особливу небезпеку для людини й біосфери представляють озонові й теплові діри в атмосфері, парниковий ефект, радіоактивне й бактеріологічне забруднення навколишнього середовища й розвиток процесів імунодефіциту в людини, тварин і рослин.
Живі організми на 90% зосереджені в заплавах річок й інтенсивно знищуються необґрунтовано розташовуваними тут підприємствами, що скидають більші обсяги стічних вод. За останні 10–12 років вилов коштовних видів риб із внутрішніх водойм нашої країни скоротився в 4 рази. Навколо промислових підприємств, металургійних і хімічних комбінатів на тисячах гектарів сформувалися техногенні пустелі, загинула більшість мікроорганізмів навіть у ґрунті. Стали масовими випадки хімічної інтоксикації й поразки організму, особливо в немовлят, у результаті впливу радіоактивних елементів, ртуті, селену, свинцю, інших важких металів, окислів азоту, сірки, вуглецю, органічних забруднювачів, фенолів, продуктів розпаду, білків й ін. Експерти ООН відзначають, що техногенним «опустеленням» уражено 30% земної поверхні, і ця площа, непридатна для здорового життя людей, зростає щорічно на 6 млн. га.
Удосконалювання знарядь праці дозволяє втягувати в трудовий процес все більшу кількість природних ресурсів.
Створюється ілюзія безмежної влади людини над природою. «Скорення» природи приводить до порушення її законів. Наслідки, бувають майже катастрофічними – це наслідки випробувань ядерної зброї, аварій на атомних електростанціях, будівництва целюлозно-паперових комбінатів на о. Байкал, зведення великих гідроспоруджень на рівнинах, зокрема, на Волзі, у затоці Кара-Богаз-Гол, аварії на гірничодобувних підприємствах, на великих хімічних підприємствах. Збиток від такого «скорення» природи часто непорівнянний з тією вигодою, що очікували одержати.
Необхідно знати й ураховувати закономірності розвитку природного середовища, оскільки будь-яка господарська діяльність являє собою втручання в природу. І перш ніж здійснити таке втручання, потрібно передбачити всі його наслідки, як найближчі, так і віддалені, науково обґрунтувати необхідність такого втручання.
Під навколишнім середовищем звичайно розуміють біосферу або частину природної системи, у якій безпосередньо здійснюється діяльність людей. Біосфера – це зовнішня оболонка планети, населена живими організмами. Біосфера й саме життя на Землі виникли в результаті закономірного розвитку нашої планети й всієї сонячної системи.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 153.