Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань особистості, з бажаним рівнем її самооцінки.

Рівнем домагань називають рівень образа "Я", що проявляється в ступені труднощів мети, які людей ставить перед собою. Психолог Джемс вивів формулу, яка показує залежність самооцінки Людину від його домагань. Самооцінка = ____Успіх______ домагання

Формула свідчить, що прагнення до підвищення самооцінки може реалізовуватися двома способами. Людина може або підвищити домагання, щоб пережити максимальний успіх, або знизити їх, щоб уникнути невдачі.

У випадку успіху рівень домагань звичайно підвищується, людина проявляє готовність вирішувати більш складні завдання, при неуспіху - відповідно, знижується.

Рівень домагань особистості в конкретній діяльності може бути визначений досить точно.

Рівень самооцінки впливає на рівень домагань особистості, на обиране коло труднощів життєвих цілей, на співвідношення удач і невдач на життєвому шляху людини, обумовлює тенденції розвитку особистості і її життєвої долі, імовірність наростання фрустрованості й невротичності.

Рівень домагань ґрунтується на самооцінці, збереження якої стало для людини потребою.

Важливо, щоб рівень домагань був трохи вище самооцінки, трохи випереджав її, створюючи тим самим можливості росту. Тому рівень домагань, що повністю збігається із самооцінкою, для особистісного розвитку несприятливий. Настільки ж несприятливим є низький або середній рівень домагань у значимі для людини областях.

У конкретній діяльності самооцінка й рівень домагань можуть бути досить точно встановлені. Тому стосовно до конкретної діяльності можна говорити про рівні самооцінки й домагань - високому, середньому й низькому.

Самооцінка й заснований на ній рівень домагань стають звичними для індивіда й виникає потреба зберігати цю рівновагу.

Неможливість задовольнити свої домагання завжди зіштовхують людину з неуспіхом, породжуючи конфлікт.

Звідси й неадекватна реакція людини на свій неуспіх: він або відкидає сам факт неуспіху, або пояснює його не відповідними до дійсності причинами. Неадекватна реакція стає захистом для людини, дозволяє ій у випадку неуспіху (саме тому, що причину неуспіху він бачить сам не свій) не знижувати оцінку себе, своїх можливостей, вимог до себе, своїх домагань.

Розбіжність реального й ідеального "Я" - цілком нормальний, природній наслідок росту самосвідомості й необхідна передумова цілеспрямованого самовиховання.

Прагнення до підвищення самооцінки в умовах, коли людина вільна у виборі ступеня труднощів чергової дії, приводить до конфлікту двох тенденцій - тенденції підвищити домагання, щоб одержати максимальний успіх, і тенденції знизити їх, щоб уникнути невдачі.

Переживання успіху (або неуспіху), що виникає внаслідок досягнення (або недосягнення) рівня домагань, спричиняє зсув рівня домагань в область більш важких (або більш легких) завдань. Зниження труднощів, що обирається метою після успіху або її підвищення після невдачі (атипичное типичное зміна рівня домагань) говорять про нереалістичний рівень домагань або неадекватній самооцінці.

Вистави про свої можливості роблять суб'єкта нестійким у виборі цілей: його домагання різко підвищуються після успіху й настільки ж різко падають після невдачі. Вплив невдачі більше знижує самооцінку, чому успіх підвищує її. Відомо, що в експериментальній психології характеристики самооцінки нерідко встановлюються по параметрах домагань. На думку Бороздиной В. Рівень домагань уважається проявом самооцінки в дії особистості.

Експерименти останніх років розкривають залежність рівнів самооцінки й домагань під впливом тривожності індивіда. Виділяють відому ймовірність наростання тривожності від високої самооцінки до низкою.

Т.е. констатують присутність зворотної залежності величин рівня тривожності й самооцінки як якоїсь тенденції, що виявляється лише за допомогою аналізу усереднених значень.

А от при зіставленні рівня домагань із рівнем тривожності такому зв'язку скільки-небудь виразно взагалі на загал підтвердити не вдалося.

Аналіз співвідношення цих трьох елементів розкриває вірогідно значимее посилення рівня тривожності при розбіжності рівнів самооцінки й домагань, навіть якщо позиція самооцінки суб'єкта висока. Складається враження, що ріст хронічної тривожності не випадково супроводжує неузгодженості рівнів самооцінки й домагань, а формується як реакція на цю розбіжність.

Тривала неузгодженість між самооцінки й рівня домагань -- це ситуація, при якій людей сам із собою не в ладі, ситуація пролонгованого внутрішнособистісного конфлікту, іноді досить гострого.

Спроба вирівняти його "прыжком" не завжди спрацьовує, часті ж, але невдалі "прыжки" здатні збільшити коректовану дистанцію, а хронічний емоційний дискомфорт у вигляді переживання почуття невдоволення собою, емоційної напруженості, занепокоєння, тривожного очікування може придбати форму якогось патогенного фактора, що співвідноситься ряду психосоматичних захворювань. [БожовичЛ.И.124-147]

Отже, самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань особистості, з бажаним рівнем її самооцінки. Людина може або підвищити домагання, щоб пережити максимальний успіх, або знизити їх, щоб уникнути невдачі. Важливо, щоб рівень домагань був трохи вище самооцінки, трохи випереджав її, створюючи тим самим можливості росту.