Естетичне виховання молодших школярів в процесі навчання
Курсова робота з педагогіки
студентки III курсу
Харків - 2007
З М І С Т
ВСТУП
РОЗДІЛ І
1.1 Поняття “ процес навчання ” , “ виховання ” , “ естетичне виховання ”.
1.2 Зміст, шляхи, форми та засоби естетичного виховання
1.3 Естетичне виховання молодших школярів у Павлиській школі В.О.Сухомлинського
РОЗДІЛ ІІ
1. Фрагменти уроків з музики, образотворчого мистецтва та праці.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
В С Т У П
Актуальними питаннями сьогодення є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.
У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.
У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне - це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.
Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой, В.О.Сухомлинський, Д.Б.Кабалевський, Б.Неменський та інші) констатують особливе значення що до цього молодшого шкільного віку. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними навіть при систематичній роботі у середніх та старших класах.
Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е.Водовозової, П.Каптерева, С.Лисенкової, С.Русової, Е.Михеєвої, К.Ушинського.
Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю.Борева, І.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова.
Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, І.Кон, Б.Теплов та інші.
Видатні вчені, естети і педагоги Ю.Борев, О.Буров, В.Вансаалов, Л.Волович, І.Долецька, М.Каган, Л.Коган, В.Розумний, В.Скатерщиков, Є.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання.
Важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління висвітлюються в працях Л.Коваль, В.Передерій, Ю.Фохт-Бабушкіна, Т.Цвілих, Г.Шевченко, А.Щербо та інших.
За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв’язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф.Говорун, Б.Коротяєв, В.Лєвін, В.Моляко, Ю.Петров, П.Підкасистий, Я.Пономарьов, В.Романець, В.Цапок).
Значний внесок у розв’язання проблеми розвитку естетичної культури зробили зарубіжні і вітчизняні вчені М.Аріарський, Д.Генкін, Г.Єскіна, Г.Загадарчук, В.Кірсанов, О.Миронюк, І.Петрова, Ф.Соломонік, котрі розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.
Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.
Вказуючи на все вищезазначене, ми вважаємо доречним досліджувати тему “Естетичне виховання молодших школярів в процесі навчання”.
Мета – дослідження форм і методів естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання.
Об’єкт - естетичне виховання молодших школярів.
Предмет - форми і методи естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання.
Завдання дослідження: 1) на основі вивченої психолого-педагогічної, культурологічної, філософської літератури визначити сутність, структуру, зміст, шляхи естетичного виховання молодших школярів; 2) проаналізувати шляхи впровадження ідей і досвіду В.О.Сухомлинського, щодо естетичного виховання дітей.
1.1 Поняття “процес навчання”, “виховання”, “естетичне виховання”
Поняття “процес навчання” належить до вихідних у педагогічній науці. Ознаками навчання є:
- організація засвоєння новими поколіннями накопиченого суспільством соціального досвіду, що вимагає суспільної діяльності тих, хто вчиться і тих, хто навчає;
- активність суб`єкта навчальної діяльності.
Отже, процес навчання – це спеціально організована діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основ соціального досвіду, накопиченого людством.
Враховуючи вищезазначене, навчання можна визначити як цілеспрямовану взаємодію вчителя і учнів, у процесі якої здійснюються формування у школярів наукових знань, способів діяльності, емоційно-ціннісного і творчого ставлення до оточуючої дійсності, відбувається загальний розвиток дитини [ 19, c.208 ].
Основними структурними елементами навчання як соціально-педагогічної системи є :
- мета навчання як ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть ті, що навчають , і ті, що навчаються;
- зміст освіти – педагогічно адаптований соціальний досвід людства, тотожній за структурою (а не за об`ємом) культурі людства;
- методи навчання – упорядковані способи взаємопов`язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на розв`язання навчально-виховних завдань;
- організаційні форми навчання – спеціальна діяльність вчителя і учнів у процесі навчання, що здійснюються у певному порядку і установленому режимі;
- реальний результат – об`єктивно фіксовані кількісні й якісні зміни особистості учнів відносно початкового стану, що сталися в результаті засвоєння ним у процесі пізнавально-практичної діяльності накопиченого соціального досвіду.
Навчання як соціально – педагогічне явище, взяте в динаміці ,являє собою цілісний процес зі своїми елементами і етапами. У процесі навчання змінюються не тільки учні, змінюються і викладачі, змінюються всі елементи системи: конкретна мета, зміст конкретного матеріалу, мотиви суб`єктів навчання та їх об`єкти, механізм і заключні результати.
Тому процес навчання можна визначити як цілеспрямовану послідовну зміну навчальних завдань, мети і відповідну зміну всіх елементів навчання, орієнтованих на формування властивостей суб’єкта діяльності .
Процес навчання як спеціально організована діяльність є двобічним процесом, який охоплює викладання (діяльність учителя) та учіння (діяльність учня).
Отже, процес навчання забезпечує освіту, виховання і розвиток особистості школяра.
Поняття “виховання” в широкому розумінні розглядається як передача й організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури. Виховання притаманне людству на всіх етапах його розвитку. Вже первісні племена здійснювали виховання дітей, використовуючи різноманітні засоби для передачі людям досвіду дорослих, досвіду попередніх поколінь. Гегель у “Філософії права” пише: “Людина не володіє інстинктивно тим, чим вона повинна бути, і їй доводиться спочатку придбати собі ці якості”, тобто кожне наступне покоління стоїть на плечах минулих поколінь. Засвоєння цього досвіду передбачає подальший його розвиток, створення нового. З цією метою суспільством утворюються різноманітні типи навчальних закладів: школи, ліцеї, гімназії, інститути, університети, академії та ін. Виховання як педагогічна категорія передбачає педагогічно цілеспрямовану організацію діяльності, спілкування людини, які сприяють формуванню у вихованців певного ставлення до оточуючого світу, до самого себе, моральних норм і правил поведінки.
Виховання в широкому педагогічному значенні – процес цілеспрямованого впливу на особистість в умовах спеціально організованої виховної системи.
Виховання у вузькому педагогічному значенні – спеціальна цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей, властивостей, відносин людини, системи поглядів, переконань.
І.Ф.Харламов визначає виховання як цілеспрямований процес організації та стимулювання різноманітної й активної діяльності учнів, на оволодіння суспільним досвідом, тобто знаннями в різних сферах їхнього життя, практичними вміннями й навичками, способами творчої діяльності, соціальними й духовними відношеннями.
За Я.Л.Коломинським “... виховання являє собою ніщо інше як спеціально організовану, міжособистісну взаємодію дорослих з дітьми й дітей між собою”.
“Виховання – це організація діяльності школярів як активної форми виявлення їх відношень до оточуючого світу” – визначала Н.Щуркова [ 19, c.55-56 ].
Маючи певні потенційні можливості розвитку, дитина формується під впливом середовища, виховання, виявляючи активність у самореалізації. Особливо значна роль виховання :
1) це процес у якому чітко визначено мету, завдання, конкретні методи їх реалізації;
2) воно дозволяє педагогічно цілеспрямовано організувати різноманітні види діяльності (педагогічно – пізнавальну, трудову, ігрову, суспільну, естетичну тощо) і спілкування людини, що забезпечує всебічний розвиток особистості, формування її моральної, естетичної, політичної культури, розумового і фізичного розвитку, трудового виховання.
Виховання значним чином впливає на взаємодію особистості і середовища, бо середовище – це те оточення, яке людина сприймає, на яке реагує, з яким вступає в контакт. Виховання здатне змінити ставлення індивіда до оточуючого середовища, людей, речей, умов життя і діяльності.
Дослідження наукової літератури з естетичного виховання дає можливість дійти висновку про те, що існують різні підходи щодо визначення поняття “естетичне виховання”. Численні тлумачення цих понять зумовлені багатогранністю цього процесу.
Так, В.Шацька розглядає естетичне виховання як сукупність послідовних, взаємозв`язаних впливів на учнів під керівництвом викладача як засобами мистецтва так і самого життя, спрямованих на всебічний естетичний розвиток учнів, який сприяє формуванню естетичних почуттів, художніх смаків і поглядів відповідно до завдань виховання. За В.Шацькою, до процесу естетичного виховання належать не тільки поступовий розвиток здібностей та естетичного сприйняття, а й володіння вмінням активно творчо проявляти себе у тому чи іншому виді мистецтва, у обсязі, що відповідає певному ступеню навчання [ 38, c.3-4 ].
П.Блонський зазначає, що естетичне виховання передбачає або формування творчості, або розвиток художнього смаку та сприйняття. Але художній смак сприйняття можуть бути сформовані тільки у процесі художньої творчості; вони тісно пов`язані з активним життям дитини: кожна дитина потенційно є творцем різних, зокрема і естетичних, цінностей: споруджуючи будиночок, вона проявляє свою архітектурну творчість, ліплячи і малюючи, виявляє свої здібності скульптора і живописця, нарешті, дитина прагне до танців, драматизації [ 6, c.98 ].
У “Короткому словнику з естетики” поняття “естетичне виховання” розкривається як цілеспрямована система дієвого формування людини, здатної сприймати, оцінювати, усвідомлювати естетичне у житті, природі, мистецтві, жити і перетворювати світ, творити за законами краси.
Поняття “естетичне виховання” у педагогічній літературі розкладається як невід`ємна складова ідейного, трудового, морального, фізичного виховання, як систематичне , науково умотивоване звертання до людських емоцій, які розвивають у молодших школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті і мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей.
Д.Кабалевський вважав, що є всі реальні можливості для побудови науково обґрунтованої системи естетичного виховання учнів у загальноосвітній школі. А у процесі формування особистості він надав перевагу трьом видам мистецтва: літературі, музиці та образотворчому мистецтву. Також наголошував на значенні в цьому процесі діяльності різних організацій та дошкільних закладів і сім`ї; різноманітних видів позашкільної роботи як складової життя дітей, де чітко простежуються активна діяльність самих дітей (різноманітні художні колективи, студії, гуртки) та форма пасивного сприйняття ( кіно, радіо, телебачення, театр) [ 16, c.24-25 ].
У своїх працях та особистій педагогічній діяльності велику увагу питанням естетичного виховання приділив С.Шацький. Він розглядав естетичне виховання у нерозривному зв`язку з іншими складовими виховання, зокрема моральним, наголошуючи, що мистецтво – велика сила, і небайдуже в якому напрямі воно використовується [ 34, c.49 ].
А. Макаренко, розкриваючи суть естетичного виховання, також вважав, що надзвичайно важливо внести художній елемент у процес дитячого життя [ 20, c.110 ].
З огляду на педагогічну спрямованість, заслуговує на увагу визначення естетичного виховання,яке подає О.Буров: “...ціле- спрямований, організований процес формування у школярів естетичного ставлення, естетичної потреби до творчої естетичної діяльності” [ 7, c.30 ].
Б.Лихачов та Є.Квятковський трактують естетичне виховання як цілеспрямований процес формування творчої особистості, котра здатна сприймати і оцінювати прекрасне, довершене, гармонійне у житті, природі, мистецтві, жити і творити “за законами краси”, а також розглядають і розкривають зміст основних компонентів структури естетичного виховання [ 40, c.10 ].
Т.Аболіна та Н.Миропольська вважають, що головним в естетичному вихованні є відтворення всього багатства людського ставлення до навколишнього світу [ 1, c.20 ].
Автор багатьох праць з естетики В.Скатерщиков подає декілька визначень естетичного виховання, зокрема : “Естетичне виховання – це цілий комплекс заходів, які спираються на глибоко наукову основу і здійснюють систематично і цілеспрямовано визначену політику в розвитку естетичної, художньої культури...
Естетичне виховання – це цілеспрямована діяльність” [ 22, c.11-12 ].
На думку Г.Ріда, естетичне виховання – це виховання почуттів, на яких ґрунтується свідомість, а отже інтелект , і все те, що відрізняє людину від інших істот. І лише тоді, коли ці почуття перебувають у гармонії з навколишнім світом , формується особистість у всій її повноті [ 25, c.2 ].
Розглядаючи компоненти структури естетичного виховання, Л.Чуриліна також наголошує на значенні формування естетичних почуттів [ 33, c.2 ].
На думку В.Розумного, суть естетичного виховання полягає в активному цілеспрямованому формуванні і удосконаленні системи естетичних потреб особистості у тій сфері її духовного життя, яку узагальнено прийнято називати естетичною культурою [ 23, c.94 ].
О.Радугін дійшов висновку, що естетичне виховання – це цілеспрямоване формування у людини естетичного ставлення до дійсності. Він вважає, що виховання красою та через красу формує не тільки естетико-ціннісну орієнтацію особистості, а й розвиває здатність до творчості, до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках, поведінці і , звичайно, у мистецтві [ 36, c.229 ].
Різноманітні аспекти процесу естетичного виховання відображені в працях філософів, педагогів, психологів, мистецтвознавців. Методологічні питання естетичного виховання розроблені у працях І.Зязюна, А.Зіся, М.Кагана, М.Киященко, Л.Когана, Л.Левчук, В.Скатерщикова, Л.Столовича та ін. Ці вчені акцентують увагу на тому, що особистість завжди виховується цілісно, і цей процес виховання обов`язково повинен бути спрямований на вирішення єдиного завдання: гармонійного розвитку підростаючого покоління.
Естетичне виховання у широкому філософському значенні передбачає якісні зміни рівня естетичної культури об`єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, соціальна група, так і суспільство в цілому. Це безперервний процес, що триває впродовж життя людини, коли усуваються суперечності між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєдіяльності. Це оптимальна форма оволодіння навичками творення та сприйняття краси, передачі естетичного досвіду індивіда шляхом цілеспрямованої діяльності.
У процесі естетичного виховання формуються і розвиваються здатність людини до сприйняття і співпереживання, її естетичні смаки й ідеали, здатність до творчості за законами краси, до створення цінностей у мистецтві та поза ним (у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках і поведінці). Таким чином, естетичному вихованню властиві дві основні функції:
- формування естетично-ціннісної орієнтації особистості;
- розвиток її естетично-творчих потенцій, які визначають місце естетичного виховання в суспільному житті та зв`язок з іншими видами виховної діяльності. Естетичне виховання розкриває всі духовні здібності людини, що необхідні у різноманітних галузях творчості.
Л.Артемова та О.Чинаєва зазначають, що естетичне виховання – це :
а) вплив на розвиток особистості всієї навколишньої дійсності, її естетичної значущості для людини;
б) залучення людини до художньої культури;
в) спеціальна система заходів у структурі художнього життя суспільства, спрямованих на поширення знань про мистецтво, на розвиток художньої самодіяльності тощо [ 3, c.65 ].
На наш погляд, найбільш повним є визначення естетичного виховання С.Анічкіна, який вважає, що естетичне виховання – це : по-перше, цілеспрямований процес, мета, завдання, зміст, засоби і методи якого визначаються, плануються та творчо реалізуються спеціально підготовленими педагогами для здійснення навчально-виховної діяльності, відповідно до завдань суспільства щодо формування підростаючого покоління; по-друге, процес формування естетичних якостей особистостей, а саме: здібностей сприймати, оцінювати та створювати прекрасне, умінь та навичок естетичної діяльності, художнього смаку та ін..; по-третє, естетичне виховання необхідно розглядати , з одного боку, як головну складову процесу естетичного розвитку, а з іншого – як складову процесу загального розвитку особистості; по-четверте, у процесі естетичного виховання поряд з формуванням таких соціальних якостей особистості, як естетичні здібності, смак, уміння, відбувається удосконалення зору, слуху, рухів людини. Водночас із формуванням естетичних здібностей здійснюється розвиток сутнісних якостей особистості, які впливають на її становлення.
С.Анічкін визначає, що естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку – це цілеспрямований процес формування у них естетичних якостей ( здібностей до пасивної і активної естетичної діяльності, інтересів, потреб, умінь, навичок, художнього смаку) і є важливою складовою процесу загального розвитку сутнісних якостей особистості [ 39, c.13-14 ].
Слід відзначити, що у більшості концепцій особливу увагу приділяють цілеспрямованості процесу естетичного виховання і, як його результат, передбачають формування здатності сприймати, розуміти, оцінювати, зберігати, переживати і творити красу в повсякденному житті, в праці, в людських стосунках, мистецтві. Складність цього процесу полягає в тому, що необхідно знайти дієві засоби реалізації гармонійної єдності соціального і індивідуального, впливу багатства художньої культури та всіх благ соціального процесу на формування людської особистості.
Таким чином, більшість дослідників вважають, що система естетичного виховання пов`язана із формуванням естетичних і духовних потреб та інтересів особистості, що розвивається. Соціум, природа, література, образотворче мистецтво, музика, кіномистецтво, театр активно впливають на формування особистості молодших школярів.
На основі аналізу різних тлумачень поняття “естетичне виховання” ми дійшли висновку, що це поняття можна трактувати як педагогічний процес, спрямований на формування і розвиток естетичних почуттів, потреб сприймати, оцінювати прекрасне та творчо діяти у всіх сферах життя, зокрема й у мистецтві.
Організаційна частина.
Вступ.
Бесіда про екскурсію, проведену напередодні. (Хочеться застерегти вчителів від стереотипних питань: "Яка тепер пора року? Які прикмети весни? Які весняні місяці?", якими нерідко починаються такі бесіди. Ці питання не викликають емоцій в дітей, не розвивають естетичне ставлення до такого прекрасного явища природи, як весна. На уроці образотворчого мистецтва потрібно говорити про красу весни, пробудження землі до життя, появу перших квітів).
-Діти! Учора ми разом з вами ходили на екскурсію у весняний сад. День видався чудовим! Ми стояли, зачаровані красою таких звичних для нас предметів. Нас огорнув квітучий світ природи. Сонечко сяяло у лазуровій височині і десь відтіля, з невидимої висоти, доносився дзвінкоголосий спів. Тетянко, пам'ятаєш, як саме ти визначила, що це пісня жайворонка? Кожен відразу відчув ніжний запах квітучого саду. Цвітуть яблуні! Багато хто з вас дотягувалися до запашних галузок, а наші дівчатка просто "занурювали" обличчя в ніжні квіти, навіть кінчики носа у багатьох ставали жовтими від квіткового пилку! Сама природа зібрала невеликі букетики наче порцелянових біло-рожевих пелюстків і густо всипала ними гнучкі галузки дерева! З квітки на квітку перелітали мохнаті бджоли. Вони пробиралися навіть у напіввідкриті пуп'янки. їхнє сердите гудіння чулося скрізь над нашими головами. Ми довго стояли мовчки. На думку приходили вірші про весну...
Заплющимо ненадовго очі та уявимо цю картину. (Діти замружують очі, а вчитель запитує, хто що бачить. Неголосно звучить музика П.І.Чайковського, не заглушуючи розповіді дітей).
—Я бачу ліворуч і праворуч яблуневі галузки всі у квітах. Я пригнула галузку.
—Я бачу за гілочками ще багато таких же білих дерев. Вони здаються білими, тому що кожна галузка цвіте. Над ними в'ються бджоли і пурхають барвисті метелики.
—А я бачу жайворонків у синім небі, вони літають біля Самого сонця!
—А я бачу трактор, він оре землю. (Це говорить наш найбільш серйозний — Сашко. Він під час
екскурсії вдивлявся кудись у далечінь, за галузки, за дерева. Отут діти трохи стрепенулися: "Там не було ніякого трактора!").;Але Сашко наполіг на своєму:
—А я все одно бачу! Трактор зоре землю і на ній виросте такий же квітучий сад! (Слова цього хлопчика переконали усіх, ніхто не заперечував. Це велике щастя для вчителя, коли в учнів зорове уявлення чітко "вимальовує" навколишню дійсність).
—Діти! А зараз за допомогою кольорового паперу виготовимо всі деталі, що ми сьогодні згадали і "побачили". На екскурсії були разом, а отже, разом будемо виконувати одну велику колективну роботу? (Учитель кріпить до дошки великий аркуш паперу;" верхня частина якого попередньо пофарбована ніжно-блакитною фарбою, а нижня частина — зеленою).
3. Пояснення послідовності виконання колективної роботи.
(Учитель водить рукою над поверхнею підготовленого аркуша і говорить, де що буде розміщуватися):
— Праворуч і ліворуч, і трохи у верхній частині аркуша в нас будуть звисати рясні квітучі галузки, що "бачить" Марена. У небі сяє сонечко і літають птахи.
Земля між деревами буде покрита густою кошлатою травичкою. Удалині покажемо трактор із плугом.
(Учні при цьому ще раз уявляють майбутню композицію).
Учитель поділяє клас на кілька груп. Кожній групі доручається виконання деталей з кольорового паперу для певної чистини композиції:
—гілки та гілочки;
—квіти листя яблуні (у кожній квітці діти малюють жовту серединку і тичинки, а на листках прорисовують прожилки);
—трава, окремі травинки, яскраві квіточки серед трави;
—сонечко, промені, легкі білі хмарини (за словами дітей);
—трактор із плугом, сліди плуга на землі (ці деталі з більшим (бажанням хочуть виконувати хлопчики)
—бджілки, метелики.
З числа учнів обираються 3 "укладачі" (працюють на одній парті). Один — постійно обходить клас і збирає готові деталі. Другий — працює клеєм (змазуючи деталі зі зворотного боку). Третій — приймає деталі з клеєм і компонуєш на великому аркуші. Учитель контролює роботу учнів, дає необхідні поради, підбадьорює. Якщо учитель вважає за необхідне, можна для компонування взяти двох учнів (робота піде швидше).
Весняна композиція довершена! (Можна знову включити музику).
Діти, (оцінюючи, дивляться на виконану композицію. Звучна музика підсилює емоційно-естетичне сприйняття картини. Почуття задоволення і непідробне захоплення в очах учнів! Музика ще звучить, заповнюючи клас, з'єднуючись з виконаною композицією і в гасячи в паперове зображення живий подих Весни.
Урок музики у 2 класі
Тема. Музичний портрет. Чи може музика виражати характери людей? Слухання музики (Д.Кабалевський, "Три подружки", М.В.Лисенко, опера "Коза-Дереза"). Виконання пісень.
Мета. Ознайомлення з творчістю видатного українського композитора М.ВЛисенка (опера "Коза-Дереза"), визначення характерів персонажів у музичних творах, прагнення до передачі їх у виконанні. Виховання любові до української музики. Розвиток звуковисотного та ритмічного чуття.
Обладнання. Малюнки дітей, музичний матеріал, запис на дошці нотами "Пісні Лисички" з опери "Коза-Дереза". Портрет М.В.Лисенка.
Тип уроку. Урок закріплення.
Хід уроку
1. Організаційний момент. Вхід до класу під "Марш" Прокоф'єва. Музичне вітання.
2. Аргументація теми уроку: Бесіда.
- На попередньому уроці ми говорили про те, як музика передає різні настрої. Які ж засоби виразності в музиці ви знаєте? (Учні називають: динаміка —/ р; регістр - низький, середній, високий; темп — швидкий, середній, повільний; лад — мажор, мінор; штрихи — легато, стаккато).
- Згадаймо, що таке лад і які лади ми знаємо, (Діти називають мажор та мінор).
Розспівування з рухами (долоні вгору чи вниз).
Розпізнавання мажору і мінору в мелодіях, виконаних учителем (діти показують рухами).
Діти впізнають музичні твори, які виконує учитель, визначають регістр, динамічні відтінки, темп, лад (звучать "Марш дерев'яних солдатиків" П.Чайковського, "Клоуни", "їжачок" Д.Кабалевського).
- А тепер з'ясуємо, чи може музика виражати характери людей, чи може вона намалювати музичний портрет. Змогла музика намалювати Діда Мороза, Бабу Ягу, Клоунів, їжачка, дерев'яних солдатиків? Змогла. А от чи може вона передавати характери - ми з'ясуємо, прослухавши твір Д.Кабалевського "Три подружки". Одна з них — "Плакса", інша — "Злюка" та ще "Пустунка". З'ясуймо, яка з них зараз перед вами (вчитель грає п'єси, а діти впізнають). Чи можна сказати, що композитор намалював портрети? (Діти доходять висновку, що музичний портрет передає характер людини).
- Яка з подружок вам більше до вподоби? Чи хотіли б ви дружити з кимось?
Музика може виражати не тільки характери людей, а й наділяти людськими рисами тварин, казкових героїв. Існують пісні — казки, в яких кожна тварина має свій характер. Видатний український композитор Микола Віталійович Лисенко написав оперу для дітей "Коза-Дереза". Цю народну казку про хитру Козу-Дерезу знають і люблять усі діти.
Вчитель виразно читає казку:
"...В лісовій хаті жила Лисичка". Послухайте, будь ласка, "Пісню Лисички" (пісню підготували раніше з ученицею). Яка була Лисичка?
(Працьовита, добра, охайна, хазяйновита...).
- В мажорі чи мінорі ця пісенька? (В мажорі). "... Вигнала Коза Лисичку з хати". Послухайте "Пісню Кози" і розкажіть, яка Коза. (Виконує одна учениця).
Діти говорять, як сприйняли характер Кози (вона злюща, нікого не слухалася, всіх обманювала).
- Тепер усі вивчимо цю пісню та спробуємо виконати так, щоб передати характер. "... Найхоробрішим виявився Рак" (Пісню Рака виконує учень). Який Рак? (Відповіді дітей).
Який висновок ми можемо зробити?
Отже, музика може передавати характер, намалювати портрет.
Фізкультхвилинка.
5. - От ми з вами зараз співали та танцювали. А яких трьох "китів" у музиці ви знаєте? (Пісня, танець, марш).
- Чи буває так, що "кити" зустрічаються? (Так, тоді з'являються пісні-танці, пісні-марші).
- Які з українських народних танців ви знаєте'7 (Гопак, Козачок, Аркан).
Учні танцюють фрагмент гопака.
6. - Сідайте, відкрийте нотні зошити, покладіть їх правильно. На дошці перед вами ритмічний малюнок. Проплескайте в долоні на склади "та-та" (на дошці -
ноти, записані на одній лінійці).
А тепер запишіть ноти на нотному стані та проставте тактові рисочки. Співаємо, диригуємо на 2/4 , називаючи ноти.
Спів пісні за програмою.
9. Вчитель. Підіб'ємо підсумок уроку. З якими творами ми ознайомилися? Хто написав оперу "Коза-Дереза" і чий портрет перед вами? Чи може музика намалювати портрет?
Мені дуже сподобалися ті малюнки, що є сьогодні в нас на уроці. Дуже гарно працювали ті діти, і змогли у своєму виконанні передати характери Лисички, Кози, Рака.
На завершення уроку виконують веселу пісеньку з рухами.
I. Організація класу
II. Підготовча робота
1. Введення дітей до практичної роботи.
Звучить запис голосів птахів. Через декілька хвилин запис включається. В класі настає тиша. Розсипаються по класу вирізані з паперу сніжинки. Вчитель запитує дітей.
Вчитель. Ой, а чому така тиша, куди ж поділися пташки?
Діти. Пташки зникли.
Вчитель. А чому?
Діти. Пташки зникли, бо надворі зима.
Вчитель відкриває дошку.
—А ось тут, подивіться, хто сидить на гілках? (На гілочках насаджені фігурки зроблених з паперу пташок - дятел, синиця, горобець, ворона, сорока).
—Хто відгадає за описом, яка це пташка, отримає її і посадить до себе на парту.
—Маленький, з червоним капелюхом, всі його звуть лісовим лікарем. (Дятел).
—Маленька, метка, носить жовтий фартушок. (Синиця).
—Сіренький, маленький хлопчисько під стріхою живе, крихти шукає у дворі. (Горобець).
—Дуже поважний, понад сто років живе. (Ворон).
—Чорне пір'ячко, а боки білі. Про кого ми кажемо білобока? (Сорока).
Діти отримують пташок, сідають на свої місця і до кінця уроку пташки залишаються у них на партах.
Вчитель. Діти, а зимовий вітер не тільки розсипав сніжинки по класу та налякав пташок, а й розвіяв вірш про зиму. І якщо ми його зберемо так як треба, то дізнаємось, яку пташку виготовлятимемо сьогодні. (На дошці на окремих аркушах по куплетах записаний вірш Марійки Підгірянки. Вірш деформований).
Пташка зимою
Киньте зерна, киньте кашки.
Бо ми дуже бідні пташки.
Ціле ліго працювали
Сади з черви обчищали.
Дайте рятунок, спішіть!
Всі пташки:
Цір, цір, цгть, цпь,
Діти любенькі, спішіть,
Цинь, цинь, час, час.
Ще й співали Вам на втіху
Порятуйте в пору лиху.
Вчитель. Молодці, правильно склали вірш. Ой, хто це? (Дівчинка або хлопчик у масці снігура виходить до дітей).
Діти. Це снігур.
Снігур. Ой, який мороз! Доброго Вам дня, діти. Нам, снігурам, дуже тяжко живеться взимку. Все літаємо, літаємо, дивимось,'де б яку крихту хліба знайти. Іноді за цілий день так нічого і не знайдемо. А Ви знаєте, що більшість із нас гине від холоду, а не від голоду.
Вчитель. Так, снігуре, що тут і говорити, взимку всім птахам і звірям сутужно доводиться. Але ми з дітьми зробили багато годівничок, розвісили їх. А в них різний корм: насіння, хлібні крихти, сало, зерно. Учні намалювали малюнки про тебе і інших пташок. Подивись нашу виставку.
Снігур. Спасибі, діти, за це. А я Вам приніс на своїх крильцях цікаву легенду про себе. Ось послухайте.
Легенда
Жив собі Снігур. Захотілося йому до Сонця долетіти. Вирушив у дорогу. Подивилося Сонце на сміливця, здивувалося, як це зимовий птах до небесного світила збирається добратися. Виставило воно свої вогняні стріли, обпекло груди птахові. З тих пір снігурі червоні груди мають.
Вчитель. Сідай з нами. Снігуре, і весело попрацюй.
2. Оголошення теми уроку.
Вчитель. Сьогодні ми зробимо багато снігурів і розсадимо їх на гілках, щоб нашому снігурові не було сумно одному.
3. Інструктаж.
1)Беремо вату, фарбуємо у червоний колір і формуємо кульку;
2)вирізуємо з чорного паперу голівку, спинку і крильця снігура;
3)приклеюємо ватну кульку до внутрішньої сторони шаблону снігура;
4)протягуємо нитку і підвішуємо снігура на гілку.
III. Самостійна робота.
Під музичний супровід (будь-яка тиха, спокійна мелодія) діти виконують самостійну роботу.
IV. Аналіз дитячих робіт (кращі роботи розвішуються на гілках).
Вчитель. Молодці, діти, ви гарно попрацювали. (Вивішується плакат "Бережіть птахів! Не вбивайте їх, не руйнуйте їхніх гнізд, взимку підгодовуйте пташок! ").
V. Підсумок уроку
Про пташку піклуємось взимку,
Зустрінемо її навесні.
Ніколи гнізда не зруйнуємо.
Бо ми юні друзі її.
Збудуємо ми їй будинок.
Зігріємо взимку теплом.
Весною ця пташка весела
Змахне з піднебесся крилом.
ВИСНОВКИ
Навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої здійснюються формування у школярів наукових знань, способів діяльності, емоційно-ціннісного і творчого ставлення до оточуючої дійсності, відбувається загальний розвиток дитини .
Виховання в широкому педагогічному значенні – процес цілеспрямованого впливу на особистість в умовах спеціально організованої виховної системи.
Виховання у вузькому педагогічному значенні – спеціальна цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей, властивостей, відносин людини, системи поглядів, переконань.
Естетичне виховання – це : по-перше, цілеспрямований процес, мета, завдання, зміст, засоби і методи якого визначаються, плануються та творчо реалізуються спеціально підготовленими педагогами для здійснення навчально-виховної діяльності, відповідно до завдань суспільства щодо формування підростаючого покоління; по-друге, процес формування естетичних якостей особистостей, а саме: здібностей сприймати, оцінювати та створювати прекрасне, умінь та навичок естетичної діяльності, художнього смаку та ін.; по-третє, естетичне виховання необхідно розглядати , з одного боку, як головну складову процесу естетичного розвитку, а з іншого – як складову процесу загального розвитку особистості; по-четверте, у процесі естетичного виховання поряд з формуванням таких соціальних якостей особистості, як естетичні здібності, смак, уміння, відбувається удосконалення зору, слуху, рухів людини. Водночас із формуванням естетичних здібностей здійснюється розвиток сутнісних якостей особистості, які впливають на її становлення.
Змістом естетичного виховання є виховання естетичного сприйняття, естетичного ставлення, естетичного почуття, естетичного судження, естетичного ідеалу, естетичного смаку, естетичної діяльності.
Засоби естетичного виховання - це твори мистецтва, художня література, фольклор, природа, краса оточуючого світу та побуту, участь людини в різних видах діяльності.
Шляхи естетичного виховання: оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів; організація факультативів ; естетичне виховання у позакласній та позашкільній роботі, у сім’ї, естетичне самовиховання школярів.
В історії педагогіки накопичений значний досвід з проблеми естетичного виховання. Це питання займає важливе місце і у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського, який широко розробляв конкретні питання естетичного виховання, які знайшли практичне втілення в роботі керованої ним Павлиської школи і були докладно відображені в його педагогічних працях.
Найважливішим завданням естетичного виховання В.О.Сухомлинський вважав навчити дитину бачити красу оточуючого світу, красу людських стосунків, духовне багатство, доброту, щирість і на цій основі стверджувати прекрасне в самому собі. Саме естетичне виховання, на думку педагога, має різнобічні зв’язки з усіма сферами духовного життя особистості та колективу.
Завдання, які стоять перед сучасною педагогічною наукою, полягають в накресленні оптимальних шляхів підвищення ефективності естетичного виховання дітей у навчальних закладах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Аболина Т.Г., Митропольская Н.Е. Эстетическое воспитание в школе. – К.: Высшая школа, 1987. – 252 с.
2. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.П.Калениченко. – М.: Педагогика, 1988. – 640 с.
3. Артемова Е.С., Чинаева О.П. Некоторые теоретические и практические проблемы эстетического воспитания // Вопросы философии. - 1987. - № 4 – С. 63 – 67.
4. Бекетова Ю.В. Музично-естетичне виховання молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. ред. акад. І.Ф.Прокопенка, чл. - кор.В.І.Лозової. – Х.: ХДПУ, 1999. – Вип.10. – ч.2. – С. 39 – 43.
5. Березівська Л. Українські традиції як культурологічні засади спадщини В.О.Сухомлинського // Початкова школа. - 2006. - № 12 . – С. 5 – 8.
6. Блонский П.П. Курс педагогики. – М.: Задруга, 1918. – 202 с.
7. Буров А.И. Предмет и содержание эстетического воспитания, его соотношение с другими видами воспитания. – М.: Просвещение, 1971 . – 134
8. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 191 с.
9. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д.Грінченка. – К.: Товариство “Знання” УРСР, 1990. – 48 с.
10. Верховинець В. Весняночка: Ігри з піснями для дітей дошкільного віку та молодших школярів. – 3-е вид. – К.: Музична Україна, 1969. – Вип.1. – 124
11. Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джола Д.Н. Формирование эстетической культуры младших школьников. – К.: Радянська школа, 1980. – 151 с.
12. Гіптерс З. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання // Рідна школа. - 2001. - № 9. - С.60 – 63.
13. Горобець Н. Формування естетичних почуттів у молодших школярів засобами мистецтва // Рідна школа. - 1999. - № 11. – С. 46 – 49.
14. Грищенко Т. Традиції гімназійного музично-естетичного виховання і сучасна освіта // Рідна школа. - 2001. - № 1. – С.34 – 35.
15. Зязюн І.А. Родчанін Є.Г. Морально-естетичні погляди В.О.Сухомлинського . – К.: Товариство “Знання” УРСР, 1980. – 48 с.
16. Кабалевский Д.Б. Эстетическая культура и школа // Советская педагогіка. - 1970. - № 1. – С. 24 – 25.
17. Кирило Стеценко: Спогади, листи, матеріали / Упор. Є.Федотов. – К.: Музична Україна, 1981. – 480 с.
18. Лобар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: навчальний посібник. – К.: Знання, 2006.–447 с.
19. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім.Г.С.Сковороди. – 2 – е вид., випр. і доп. – Харків: “ОВС”, 2002. – 400 с .
20. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Знання, 1990. – 353 с.
21. Мир детства: Младший Школьник / Под ред.. А.Г.Хрипковой; Отв. ред. В.В.Давидов. – 2-е изд., доп. – М.: Педагогика, 1988. – 272 с.
22. Печерська Е. Інтегрований вплив музики і природи на естетичне виховання // Початкова школа. - 2002. - № 7. - С. 29 – 32.
23. Разумный В.А. Система образования на рубеже третьего тысячелетия. Опыт философии и педагогики. – М.:Педагогика, 1996. – 280 с.
24. Рева В. Естетичне виховання школярів у процесі сприйняття музики // Мистецтво та освіта. - 1999. - № 1 – С.4 – 8.
25. Рід Г. Проект концепції єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України // Мистецтво та освіта. - 1998. - № 1. – С. 2 – 7.
26. Рогожкин В.Т. О классификации методов нравственного воспитания // Советская педагогика. - 1971. - № 10. – С. 92 – 95.
27. Рудічева Н. Питання музично – естетичного виховання молоді у спадщині вітчизняних педагогів // Засоби навчання та науково – дослідницькі роботи: Збірник наукових праць – Х.: ХНПУ, 2005. – Вип. 23. – С. 116 – 124.
28. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 303с.
29. Савченко О. Школа культури – діалог з В.О.Сухомлинським // Початкова школа. - 2006. - № 12. – С. 1 – 5.
30. Сирітка Г. Виховання естетичних поглядів молодших школярів // Початкова освіта. - 2002. - № 13 – С. 8.
31. Стеценко К.Г. Луна: Збірник пісень для сім’ї і школи. – К., 1907. – 93 с.
32. Сухомлинский В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. – К.: Радянська школа, 1977.
33. Чуриліна Л.М. Морально-естетичне виховання підлітків засобами шкільного театру ляльок: Дис...канд. пед. наук. – К., 1995. – 250 с.
34. Шацкий С.Т. Работа для будущего. Документальное повествование/ Сост.В.И.Малинин, Ф.А.Фрадкин. – М.: Просвещение, 1989. – 400 с.
35. Шиманська І.Ф. Леся Українка про освіту та виховання. – К.: Радянська школа, 1973. – 112с.
36. Шмит Ф.И. Искусство как предмет обучения // Путь просвещения. – 1923. - № 1. – С.1 – 63.
37. Эстетика / Под.ред. А.А.Радугина. – М.: Просвещение,1998. – 400 с.
38. Эстетическое воспитание в начальной школе / Под ред В.Н.Шацкой. - М.: Издательство АПН РСФСР, 1959. – 246 с.
39. Эстетическое воспитание детей . – Свердловск, 1975. – 150 с.
40. Эстетическое воспитание школьной молодежи / Под ред. Б.Т. Лихачова. – М.: Высшая школа, 1981. – 178 с.
41. Юник Д. Оволодіння музичним матеріалом в процесі інструментальної підготовки школярів // Рідна школа. – 2006. - № 3. - С. 55 – 57.
42. Яновська Н. Мистецтво навчання або навчання через мистецтво // Початкова школа. - 2005. - № 9. - С. 47 – 49.
Естетичне виховання молодших школярів в процесі навчання
Курсова робота з педагогіки
студентки III курсу
Харків - 2007
З М І С Т
ВСТУП
РОЗДІЛ І
1.1 Поняття “ процес навчання ” , “ виховання ” , “ естетичне виховання ”.
1.2 Зміст, шляхи, форми та засоби естетичного виховання
1.3 Естетичне виховання молодших школярів у Павлиській школі В.О.Сухомлинського
РОЗДІЛ ІІ
1. Фрагменти уроків з музики, образотворчого мистецтва та праці.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
В С Т У П
Актуальними питаннями сьогодення є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.
У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.
У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне - це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.
Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой, В.О.Сухомлинський, Д.Б.Кабалевський, Б.Неменський та інші) констатують особливе значення що до цього молодшого шкільного віку. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними навіть при систематичній роботі у середніх та старших класах.
Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е.Водовозової, П.Каптерева, С.Лисенкової, С.Русової, Е.Михеєвої, К.Ушинського.
Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю.Борева, І.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова.
Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, І.Кон, Б.Теплов та інші.
Видатні вчені, естети і педагоги Ю.Борев, О.Буров, В.Вансаалов, Л.Волович, І.Долецька, М.Каган, Л.Коган, В.Розумний, В.Скатерщиков, Є.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання.
Важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління висвітлюються в працях Л.Коваль, В.Передерій, Ю.Фохт-Бабушкіна, Т.Цвілих, Г.Шевченко, А.Щербо та інших.
За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв’язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф.Говорун, Б.Коротяєв, В.Лєвін, В.Моляко, Ю.Петров, П.Підкасистий, Я.Пономарьов, В.Романець, В.Цапок).
Значний внесок у розв’язання проблеми розвитку естетичної культури зробили зарубіжні і вітчизняні вчені М.Аріарський, Д.Генкін, Г.Єскіна, Г.Загадарчук, В.Кірсанов, О.Миронюк, І.Петрова, Ф.Соломонік, котрі розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.
Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.
Вказуючи на все вищезазначене, ми вважаємо доречним досліджувати тему “Естетичне виховання молодших школярів в процесі навчання”.
Мета – дослідження форм і методів естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання.
Об’єкт - естетичне виховання молодших школярів.
Предмет - форми і методи естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання.
Завдання дослідження: 1) на основі вивченої психолого-педагогічної, культурологічної, філософської літератури визначити сутність, структуру, зміст, шляхи естетичного виховання молодших школярів; 2) проаналізувати шляхи впровадження ідей і досвіду В.О.Сухомлинського, щодо естетичного виховання дітей.
1.1 Поняття “процес навчання”, “виховання”, “естетичне виховання”
Поняття “процес навчання” належить до вихідних у педагогічній науці. Ознаками навчання є:
- організація засвоєння новими поколіннями накопиченого суспільством соціального досвіду, що вимагає суспільної діяльності тих, хто вчиться і тих, хто навчає;
- активність суб`єкта навчальної діяльності.
Отже, процес навчання – це спеціально організована діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основ соціального досвіду, накопиченого людством.
Враховуючи вищезазначене, навчання можна визначити як цілеспрямовану взаємодію вчителя і учнів, у процесі якої здійснюються формування у школярів наукових знань, способів діяльності, емоційно-ціннісного і творчого ставлення до оточуючої дійсності, відбувається загальний розвиток дитини [ 19, c.208 ].
Основними структурними елементами навчання як соціально-педагогічної системи є :
- мета навчання як ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть ті, що навчають , і ті, що навчаються;
- зміст освіти – педагогічно адаптований соціальний досвід людства, тотожній за структурою (а не за об`ємом) культурі людства;
- методи навчання – упорядковані способи взаємопов`язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на розв`язання навчально-виховних завдань;
- організаційні форми навчання – спеціальна діяльність вчителя і учнів у процесі навчання, що здійснюються у певному порядку і установленому режимі;
- реальний результат – об`єктивно фіксовані кількісні й якісні зміни особистості учнів відносно початкового стану, що сталися в результаті засвоєння ним у процесі пізнавально-практичної діяльності накопиченого соціального досвіду.
Навчання як соціально – педагогічне явище, взяте в динаміці ,являє собою цілісний процес зі своїми елементами і етапами. У процесі навчання змінюються не тільки учні, змінюються і викладачі, змінюються всі елементи системи: конкретна мета, зміст конкретного матеріалу, мотиви суб`єктів навчання та їх об`єкти, механізм і заключні результати.
Тому процес навчання можна визначити як цілеспрямовану послідовну зміну навчальних завдань, мети і відповідну зміну всіх елементів навчання, орієнтованих на формування властивостей суб’єкта діяльності .
Процес навчання як спеціально організована діяльність є двобічним процесом, який охоплює викладання (діяльність учителя) та учіння (діяльність учня).
Отже, процес навчання забезпечує освіту, виховання і розвиток особистості школяра.
Поняття “виховання” в широкому розумінні розглядається як передача й організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури. Виховання притаманне людству на всіх етапах його розвитку. Вже первісні племена здійснювали виховання дітей, використовуючи різноманітні засоби для передачі людям досвіду дорослих, досвіду попередніх поколінь. Гегель у “Філософії права” пише: “Людина не володіє інстинктивно тим, чим вона повинна бути, і їй доводиться спочатку придбати собі ці якості”, тобто кожне наступне покоління стоїть на плечах минулих поколінь. Засвоєння цього досвіду передбачає подальший його розвиток, створення нового. З цією метою суспільством утворюються різноманітні типи навчальних закладів: школи, ліцеї, гімназії, інститути, університети, академії та ін. Виховання як педагогічна категорія передбачає педагогічно цілеспрямовану організацію діяльності, спілкування людини, які сприяють формуванню у вихованців певного ставлення до оточуючого світу, до самого себе, моральних норм і правил поведінки.
Виховання в широкому педагогічному значенні – процес цілеспрямованого впливу на особистість в умовах спеціально організованої виховної системи.
Виховання у вузькому педагогічному значенні – спеціальна цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей, властивостей, відносин людини, системи поглядів, переконань.
І.Ф.Харламов визначає виховання як цілеспрямований процес організації та стимулювання різноманітної й активної діяльності учнів, на оволодіння суспільним досвідом, тобто знаннями в різних сферах їхнього життя, практичними вміннями й навичками, способами творчої діяльності, соціальними й духовними відношеннями.
За Я.Л.Коломинським “... виховання являє собою ніщо інше як спеціально організовану, міжособистісну взаємодію дорослих з дітьми й дітей між собою”.
“Виховання – це організація діяльності школярів як активної форми виявлення їх відношень до оточуючого світу” – визначала Н.Щуркова [ 19, c.55-56 ].
Маючи певні потенційні можливості розвитку, дитина формується під впливом середовища, виховання, виявляючи активність у самореалізації. Особливо значна роль виховання :
1) це процес у якому чітко визначено мету, завдання, конкретні методи їх реалізації;
2) воно дозволяє педагогічно цілеспрямовано організувати різноманітні види діяльності (педагогічно – пізнавальну, трудову, ігрову, суспільну, естетичну тощо) і спілкування людини, що забезпечує всебічний розвиток особистості, формування її моральної, естетичної, політичної культури, розумового і фізичного розвитку, трудового виховання.
Виховання значним чином впливає на взаємодію особистості і середовища, бо середовище – це те оточення, яке людина сприймає, на яке реагує, з яким вступає в контакт. Виховання здатне змінити ставлення індивіда до оточуючого середовища, людей, речей, умов життя і діяльності.
Дослідження наукової літератури з естетичного виховання дає можливість дійти висновку про те, що існують різні підходи щодо визначення поняття “естетичне виховання”. Численні тлумачення цих понять зумовлені багатогранністю цього процесу.
Так, В.Шацька розглядає естетичне виховання як сукупність послідовних, взаємозв`язаних впливів на учнів під керівництвом викладача як засобами мистецтва так і самого життя, спрямованих на всебічний естетичний розвиток учнів, який сприяє формуванню естетичних почуттів, художніх смаків і поглядів відповідно до завдань виховання. За В.Шацькою, до процесу естетичного виховання належать не тільки поступовий розвиток здібностей та естетичного сприйняття, а й володіння вмінням активно творчо проявляти себе у тому чи іншому виді мистецтва, у обсязі, що відповідає певному ступеню навчання [ 38, c.3-4 ].
П.Блонський зазначає, що естетичне виховання передбачає або формування творчості, або розвиток художнього смаку та сприйняття. Але художній смак сприйняття можуть бути сформовані тільки у процесі художньої творчості; вони тісно пов`язані з активним життям дитини: кожна дитина потенційно є творцем різних, зокрема і естетичних, цінностей: споруджуючи будиночок, вона проявляє свою архітектурну творчість, ліплячи і малюючи, виявляє свої здібності скульптора і живописця, нарешті, дитина прагне до танців, драматизації [ 6, c.98 ].
У “Короткому словнику з естетики” поняття “естетичне виховання” розкривається як цілеспрямована система дієвого формування людини, здатної сприймати, оцінювати, усвідомлювати естетичне у житті, природі, мистецтві, жити і перетворювати світ, творити за законами краси.
Поняття “естетичне виховання” у педагогічній літературі розкладається як невід`ємна складова ідейного, трудового, морального, фізичного виховання, як систематичне , науково умотивоване звертання до людських емоцій, які розвивають у молодших школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті і мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей.
Д.Кабалевський вважав, що є всі реальні можливості для побудови науково обґрунтованої системи естетичного виховання учнів у загальноосвітній школі. А у процесі формування особистості він надав перевагу трьом видам мистецтва: літературі, музиці та образотворчому мистецтву. Також наголошував на значенні в цьому процесі діяльності різних організацій та дошкільних закладів і сім`ї; різноманітних видів позашкільної роботи як складової життя дітей, де чітко простежуються активна діяльність самих дітей (різноманітні художні колективи, студії, гуртки) та форма пасивного сприйняття ( кіно, радіо, телебачення, театр) [ 16, c.24-25 ].
У своїх працях та особистій педагогічній діяльності велику увагу питанням естетичного виховання приділив С.Шацький. Він розглядав естетичне виховання у нерозривному зв`язку з іншими складовими виховання, зокрема моральним, наголошуючи, що мистецтво – велика сила, і небайдуже в якому напрямі воно використовується [ 34, c.49 ].
А. Макаренко, розкриваючи суть естетичного виховання, також вважав, що надзвичайно важливо внести художній елемент у процес дитячого життя [ 20, c.110 ].
З огляду на педагогічну спрямованість, заслуговує на увагу визначення естетичного виховання,яке подає О.Буров: “...ціле- спрямований, організований процес формування у школярів естетичного ставлення, естетичної потреби до творчої естетичної діяльності” [ 7, c.30 ].
Б.Лихачов та Є.Квятковський трактують естетичне виховання як цілеспрямований процес формування творчої особистості, котра здатна сприймати і оцінювати прекрасне, довершене, гармонійне у житті, природі, мистецтві, жити і творити “за законами краси”, а також розглядають і розкривають зміст основних компонентів структури естетичного виховання [ 40, c.10 ].
Т.Аболіна та Н.Миропольська вважають, що головним в естетичному вихованні є відтворення всього багатства людського ставлення до навколишнього світу [ 1, c.20 ].
Автор багатьох праць з естетики В.Скатерщиков подає декілька визначень естетичного виховання, зокрема : “Естетичне виховання – це цілий комплекс заходів, які спираються на глибоко наукову основу і здійснюють систематично і цілеспрямовано визначену політику в розвитку естетичної, художньої культури...
Естетичне виховання – це цілеспрямована діяльність” [ 22, c.11-12 ].
На думку Г.Ріда, естетичне виховання – це виховання почуттів, на яких ґрунтується свідомість, а отже інтелект , і все те, що відрізняє людину від інших істот. І лише тоді, коли ці почуття перебувають у гармонії з навколишнім світом , формується особистість у всій її повноті [ 25, c.2 ].
Розглядаючи компоненти структури естетичного виховання, Л.Чуриліна також наголошує на значенні формування естетичних почуттів [ 33, c.2 ].
На думку В.Розумного, суть естетичного виховання полягає в активному цілеспрямованому формуванні і удосконаленні системи естетичних потреб особистості у тій сфері її духовного життя, яку узагальнено прийнято називати естетичною культурою [ 23, c.94 ].
О.Радугін дійшов висновку, що естетичне виховання – це цілеспрямоване формування у людини естетичного ставлення до дійсності. Він вважає, що виховання красою та через красу формує не тільки естетико-ціннісну орієнтацію особистості, а й розвиває здатність до творчості, до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках, поведінці і , звичайно, у мистецтві [ 36, c.229 ].
Різноманітні аспекти процесу естетичного виховання відображені в працях філософів, педагогів, психологів, мистецтвознавців. Методологічні питання естетичного виховання розроблені у працях І.Зязюна, А.Зіся, М.Кагана, М.Киященко, Л.Когана, Л.Левчук, В.Скатерщикова, Л.Столовича та ін. Ці вчені акцентують увагу на тому, що особистість завжди виховується цілісно, і цей процес виховання обов`язково повинен бути спрямований на вирішення єдиного завдання: гармонійного розвитку підростаючого покоління.
Естетичне виховання у широкому філософському значенні передбачає якісні зміни рівня естетичної культури об`єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, соціальна група, так і суспільство в цілому. Це безперервний процес, що триває впродовж життя людини, коли усуваються суперечності між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєдіяльності. Це оптимальна форма оволодіння навичками творення та сприйняття краси, передачі естетичного досвіду індивіда шляхом цілеспрямованої діяльності.
У процесі естетичного виховання формуються і розвиваються здатність людини до сприйняття і співпереживання, її естетичні смаки й ідеали, здатність до творчості за законами краси, до створення цінностей у мистецтві та поза ним (у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках і поведінці). Таким чином, естетичному вихованню властиві дві основні функції:
- формування естетично-ціннісної орієнтації особистості;
- розвиток її естетично-творчих потенцій, які визначають місце естетичного виховання в суспільному житті та зв`язок з іншими видами виховної діяльності. Естетичне виховання розкриває всі духовні здібності людини, що необхідні у різноманітних галузях творчості.
Л.Артемова та О.Чинаєва зазначають, що естетичне виховання – це :
а) вплив на розвиток особистості всієї навколишньої дійсності, її естетичної значущості для людини;
б) залучення людини до художньої культури;
в) спеціальна система заходів у структурі художнього життя суспільства, спрямованих на поширення знань про мистецтво, на розвиток художньої самодіяльності тощо [ 3, c.65 ].
На наш погляд, найбільш повним є визначення естетичного виховання С.Анічкіна, який вважає, що естетичне виховання – це : по-перше, цілеспрямований процес, мета, завдання, зміст, засоби і методи якого визначаються, плануються та творчо реалізуються спеціально підготовленими педагогами для здійснення навчально-виховної діяльності, відповідно до завдань суспільства щодо формування підростаючого покоління; по-друге, процес формування естетичних якостей особистостей, а саме: здібностей сприймати, оцінювати та створювати прекрасне, умінь та навичок естетичної діяльності, художнього смаку та ін..; по-третє, естетичне виховання необхідно розглядати , з одного боку, як головну складову процесу естетичного розвитку, а з іншого – як складову процесу загального розвитку особистості; по-четверте, у процесі естетичного виховання поряд з формуванням таких соціальних якостей особистості, як естетичні здібності, смак, уміння, відбувається удосконалення зору, слуху, рухів людини. Водночас із формуванням естетичних здібностей здійснюється розвиток сутнісних якостей особистості, які впливають на її становлення.
С.Анічкін визначає, що естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку – це цілеспрямований процес формування у них естетичних якостей ( здібностей до пасивної і активної естетичної діяльності, інтересів, потреб, умінь, навичок, художнього смаку) і є важливою складовою процесу загального розвитку сутнісних якостей особистості [ 39, c.13-14 ].
Слід відзначити, що у більшості концепцій особливу увагу приділяють цілеспрямованості процесу естетичного виховання і, як його результат, передбачають формування здатності сприймати, розуміти, оцінювати, зберігати, переживати і творити красу в повсякденному житті, в праці, в людських стосунках, мистецтві. Складність цього процесу полягає в тому, що необхідно знайти дієві засоби реалізації гармонійної єдності соціального і індивідуального, впливу багатства художньої культури та всіх благ соціального процесу на формування людської особистості.
Таким чином, більшість дослідників вважають, що система естетичного виховання пов`язана із формуванням естетичних і духовних потреб та інтересів особистості, що розвивається. Соціум, природа, література, образотворче мистецтво, музика, кіномистецтво, театр активно впливають на формування особистості молодших школярів.
На основі аналізу різних тлумачень поняття “естетичне виховання” ми дійшли висновку, що це поняття можна трактувати як педагогічний процес, спрямований на формування і розвиток естетичних почуттів, потреб сприймати, оцінювати прекрасне та творчо діяти у всіх сферах життя, зокрема й у мистецтві.
Дата: 2019-04-23, просмотров: 346.
